Рішення № 138576546, 28.07.2026, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 725/3017/26

Провадження №2/713/780/26

РІШЕННЯ

іменем України

28.07.2026 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Пилип`юка І.В., з участю секретарки судових засідань Паучек Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вижниця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «ФК «Профіт Капітал» Ушакевич М.П. звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.

У позові вказувала, що 17.10.2020 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ОСОБА_1 укладено договір позики №3751943 в електронному вигляді, за умовами якого відповідачка отримала кредит у сумі 12 000,00 грн на строк 30 днів та зобов`язалася повернути його і сплатити проценти у розмірі 1,6% у день. Сторони визначили, що на прострочену позику проценти складають 2,7% в день.

Відповідачка належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим станом на 30.06.2021 її заборгованість становила 35 861,60 грн, з яких: 12 000,00 грн - заборгованість за основним боргом; 23 861,60 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.

10.07.2020 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладено договір факторингу №10072020, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, у тому числі і за договором позики №3751943 від 17.10.2020.

Просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» заборгованість за договором позики №3751943 від 17.10.2020 у загальному розмірі 35 861,60 грн, з яких: 12 000,00 грн - заборгованість за основним боргом; 23 861,60 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, а також судовий збір 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явилася, належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи по суті. У позовній заяві зазначила, що просить справу розглядати за відсутності їх представника, позовні вимоги підтримують повністю, щодо винесення заочного рішення не заперечують.

Відповіді на відзив на позов у встановлений судом строк не надала.

У судове засідання відповідачка ОСОБА_1 не з`явилася, належно повідомлена про день, час та місце судового розгляду прави по суті, про що є відомості в матеріалах справи. До початку судового засідання представник відповідачки адвокат Григоренко А.О. надіслав через систему «Електронний суд» клопотання, у якому просив у разі відмови у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

Також просив розгляд справи проводити за їх з відповідачкою відсутності.

У встановлений судом строк представник відповідачки адвокат Григоренко А.О. надав через систему «Електронний суд» відзив на позов, у якому зазначив, що відповідачка не визнає позовні вимоги у повному обсязі, вважає їх незаконними, безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству України, принципам допустимості доказів та сталій судовій практиці Верховного Суду.

Додані до позовної заяви матеріали повністю спростовують факт належного, законного та дійсного переходу права вимоги до позивача щодо ОСОБА_1 .

Договір позики №3751943 між відповідачем та первинним кредитором було укладено 17.10.2020, водночас договір факторингу №10072020, за яким позивач нібито «придбав» право вимоги, датований 10.07.2020. Тобто, позивач стверджує, що набув право вимоги за договором, якого на момент підписання договору факторингу взагалі не існувало.

Відсутність оплати за конкретне право вимоги свідчить про невиконання договору факторингу в цій частині, а отже, право вимоги до відповідача не перейшло.

Нарахування щоденних відсотків після 16.11.2020 є абсолютно протиправним. Гранично можливий і законний розмір відсотків виключно в межах строку дії договору (за 30 днів користування) становить 5 760,00 грн.

Застосування процентної ставки у розмірі 2,7% в день у разі прострочення виконання зобов`язань повністю суперечить вимогам п.2-1 Прикінцевих положень ЗУ «Про споживче кредитування».

Позивач надав докази щодо витрат на правничу допомогу, які містять дані сторонніх осіб, а тому ці витрати є недоведеними і не можуть бути покладені на відповідачку.

Строк виконання зобов`язання за договором позики сплив 16.11.2020, позовну заяву сформовано в системі «Електронний суд» лише 23.03.2026, тобто із значним пропуском строку.

Тому заявляє про застосування позовної давності.

Остаточний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката буде залежати від тривалості розгляду справи та витраченого адвокатом часу при наданні правової допомоги адвокату.

Просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі у зв`язку з недоведеністю права вимоги (активної правосуб`єктності позивача) та спливом позовної давності. У разі, якщо суд дійде висновку про наявність у позивача права вимоги та поважність причин пропуску позовної давності суттєво зменшити розмір позовних вимог, відмовивши у стягненні безпідставно нарахованих відсотків поза межами строку кредитування на суму 18 101,60 грн та повністю відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.

Ухвалою судді Чернівецького районний суд м. Чернівці Нестеренко Є.В. від 26.03.2026 вказану цивільну справу передано на розгляд за підсудністю до Вижницького районного суду Чернівецької області.

05.05.2026 дана справа надійшла до Вижницького районного суду Чернівецької області.

Ухвалою суду від 06.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.

Ухвалою суду від 28.07.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачки адвоката Григоренко А.О., про зупинення провадження у справі.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідачки, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позов ТОВ «ФК «Профіт Капітал» підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

На підтвердження позовних вимог представником позивача надано такі докази:

копію договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №3751943, укладеного 17.10.2020 між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 , за умовами якого Товариство зобов`язалося надати відповідачці позику у розмірі 12 000,00 грн строком на 30 днів, а відповідачка зобов`язалася повернути позику та сплатити проценти за користування грошовими коштами у розмірі 1,6% на день. Процентна ставка на прострочену позику складає 2,7% в день. Договір укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором DaxwV5PP40;

копію довідки про ідентифікацію, якою ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» підтвердило, що клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , я кою укладено договір 3751943 від 17.10.2020 ідентифікована ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦН у формі одноразового ідентифікатора) DaxwV5PP40 17.10.2020 об 11.29 год;

копію довідки ТОВ «ФК «Фінекспрес» №КД-000091263/ТНПП від 02.12.2025, згідно якої вони підтвердили прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції - ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код за ЄДРПОУ 39861924) відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між Компанією та ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції: 1) Дата 17.10.2020; 2) Номер платежу с0c1bc28-33f4-4f51-bcce-c43bf2c1eb97; 3) Сума 12 000,00 грн; 4) Отримувач ОСОБА_3 - ЕПЗ номер НОМЕР_2 ;

розрахунок заборгованості за договором позики №3751943 від 17.10.2020, згідно якого у ОСОБА_1 станом на 30.06.2021 була наявна заборгованість перед ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» у розмірі 35 861,60 грн, з яких: 12 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 23 861,60 грн - сума заборгованості за відсотками;

копії договору факторингу №10072020, укладеного 10.07.2020 між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал», Реєстру прав вимоги №119 від 30.06.2021 до вказаного договору факторингу, відповідно до яких ТОВ «ФК «Профіт Капітал» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», в тому числі і стосовно ОСОБА_1 за договором позики №3751943 від 17.10.2020 у сумі 35 861,60 грн, з яких: 12 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 23 861,60 грн - сума заборгованості за відсотками.

Невиконання відповідачкою своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором стало підставою для звернення нового кредитора - ТОВ «ФК «Профіт Капітал» з даним позовом до суду.

На підтвердження заперечень проти позову відповідачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Григоренко А.О. доказів у встановлений судом строк не надали.

Вирішуючи позовні вимоги ТОВ «ФК «Профіт Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості суд застосовує такі норми права.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За нормами ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною 1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Згідно з ч.2 ст.1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У відповідності з положеннями ст.ст.509, 526, 629, 1054 ЦК України особа, яка уклала кредитний договір та отримала кошти повинна виконувати його належним чином та повернути кошти у відповідності з умовами кредитного договору.

У статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною, тип процентної ставки визначається кредитним договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року по справі №202/4494/16-ц, провадження №14-318цс18 викладено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі ст.ст.512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.2 ст.517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною 3 ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У п.3 ч.2 ст.129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

З наданих представником позивача та безпосередньо досліджених у судовому засіданні належних, достатніх та допустимих доказів судом установлено, що:

17.10.2020 між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №3751943 в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором DaxwV5PP40, за умовами якого відповідачка отримала позику у розмірі 12 000,00 грн строком на 30 днів та зобов`язалася повернути її та сплатити проценти за користування грошовими коштами у розмірі 1,6% на день, а у разі прострочення позики сплатити проценти у розмірі 2,7% на день;

факту укладення договору позики на зазначених у ньому умовах відповідачка не заперечує;

у зв`язку з невиконанням відповідачкою своїх зобов`язань за договором позики №3751943 від 17.10.2020 станом на 30.06.2021 була наявна заборгованість перед ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» у розмірі 35 861,60 грн, з яких: 12 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 23 861,60 грн - сума заборгованості за відсотками;

на підставі договору факторингу №10072020 від 10.07.2020 з додатками ТОВ «ФК «Профіт Капітал» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_1 за договором позики №3751943 від 17.10.2020 у сумі 35 861,60 грн, з яких: 12 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 23 861,60 грн - сума заборгованості за відсотками.

Аналіз досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин в сукупності з наведеними вище вимогами закону та правовою позицією Великої Палати Верховного Суду дає підстави для обґрунтованого висновку, що оскільки ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором позики у встановлені ним строки не виконала, то з неї підлягає стягненню на користь нового кредитора ТОВ «ФК «Профіт Капітал» заборгованість, яка складається з основної суми боргу та відсотків, нарахованих виключно в межах строків кредитування, визначених цим договором.

Розмір заборгованості за тілом кредиту відповідачка не оспорює. Водночас, визначаючи розмір заборгованості за відсотками, суд зауважує таке.

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (справа ЄСПЛ "Ван де Гурк проти Нідерландів", заява №23192/15, рішення від 29 травня 2019 року). Водночас принцип jura novit curia ("суд знає закон") зобов`язує суд визначити яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору та надати правову кваліфікацію відносинам сторін з огляду на факти встановлені під час розгляду справи, застосувавши положення які дійсно регулюють відповідні правовідносини.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч.3 ст.509, чч.1, 2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Первісний кредитор, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року N39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року №7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Відсутність позову про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів (див. постанову Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23).

Аналіз викладених норм матеріального права дає підстави для висновку, що визначений ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» у змісті договору позики №3751943 від 17.10.2020 розмір процентів (1,6% на день, а у разі прострочення позики 2,7% на день) є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника (споживача), відтак пункт 2 Договору позики в частині розміру відсотків є несправедливим і суперечить принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50%) у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором.

Фактично позивач порушує питання про стягнення з позичальника простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі, що майже у два рази перевищує розмір простроченої заборгованості за тілом кредиту.

Тому з 23 861,60 грн простроченої заборгованості за нарахованими процентами, заявленої позивачем, стягненню підлягає лише 6 000,00 грн, тобто 50% від простроченої заборгованості за тілом кредиту, яку позивачем визначено у розмірі 12 000,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Профіт Капітал» та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики №3751943 від 17.10.2020 у розмірі 18 000,00 грн, з яких: 12 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 6 000,00 грн заборгованість за відсотками.

Суд визнає неспроможними та до уваги не приймає викладені у відзиві на позов доводи представника відповідачки про незаконність переходу права вимоги за кредитним договором, оскільки вони повністю спростовані наданими представником позивача та безпосередньо дослідженими судом доказами.

Представник відповідачки заявив про застосування позовної давності.

За змістом статей 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 ЦК України, відповідно до частини першої якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, пред`явлених позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Такі правові висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18) та від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18) та інших.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 29.10.2014 у справі № 6-152цс14.

У відзиві на позов представник відповідачки зазначає, що строк виконання зобов`язання за договором позики сплив 16.11.2020, позовну заяву сформовано в системі «Електронний суд» лише 23.03.2026, тобто із значним пропуском строку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, і всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Отже, Законом № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, було продовжено перебіг позовної давності для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на час дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), тому заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності не підлягає задоволенню судом з урахуванням положень вищенаведеного законодавства, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 06.05.2021 у справі № 903/323/20, від 07.09.2022 у справі №679/1136/21 та від 16.11.2023 у справі №487/1342/21.

З урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину з 12.03.2020 у межах позовної давності знаходиться період з 16.11.2020.

У подальшому Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні »№ 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який Указами Президента України неодноразово продовжувався.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX, який набрав чинності 17 квітня 2022 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Закон України №4434-ІХ від 14.05.2025 «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо поновлення перебігу позовної давності», яким виключено пункт 19 «Прикінцевих та перехідних положень» щодо призупинення строків позовної давності, набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 04.09.2025.

З огляду на викладене, з 02.04.2020 до 20.08.2025 строки позовної давності були зупинені, і звернення позивача з даним позовом 23.03.2026 вчинено в межах строку позовної давності.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору суд враховує, що згідно платіжної інструкції №14862 від 05.02.2026, позивачем при зверненні з даним позовом до суду через систему «Електронний суд» сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Оскільки позов задоволено частково, то відповідно до положень ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 336,26 грн, тобто пропорційно до задоволених позовних вимог (50,19% від заявленого позову).

Щодо стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу необхідно зазначити таке.

Відповідно до вимог ч.3 ст.133, ч.2 ст.137, ст.141 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі.

На підтвердження вище вказаних обставин до початку судового розгляду справи по суті суду надані:

зазначений у позові попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи, згідно якого розмір витрат на правничу допомогу складає 7 000,00 грн;

копії договору про надання правничої допомоги №02-24 від 01.07.2024, укладеного між ТОВ «ФК «Профіт Капітал» та АО «Правовий курс» та додаткової угоди №1/1 від 01.07.2024 до вказаного договору, відповідно до яких адвокатське бюро взяло на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу у обсязі та на умовах, передбачених даним договором за винагороду у розмірі 7 000,00 грн;

копію акту №97 прийому-передачі реєстру боржників за договором про надання правничої допомоги №02-24 від 01.07.2024, підписаного 18.12.2025, згідно якого - адвокатське об`єднання зобов`язалося надати правничу допомогу по справі за позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №3751943 від 17.10.2020 в сумі 35 861,60 грн;

копію акту №97 прийому-передачі наданої правничої допомоги, підписаного 24.12.2025, згідно якого - адвокатське об`єднання надало ТОВ «ФК «Профіт Капітал» правничу допомогу по справі за позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №3751943, розмір винагороди 7 000,00 грн, виконана робота: проведено консультацію з клієнтом, здійснено вивчення документів та підготовлено проект позовної заяви до суду;

копію наказу (розпорядження) №02-К від 28.06.2024 про прийняття на роботу в АО «Правовий курс» адвоката Ушакевич М.П.;

копію платіжної інструкції №1806 від 25.12.2025, згідно якого ТОВ «ФК «Профіт Капітал» перерахувало на рахунок АО «Правовий курс» 175 000,00 грн згідно рахунку №97 від 24.12.2025 по договору №02-24 від 01.07.2024.

Враховуючи складність справи, яка є малозначною та однотипною, а також виконані адвокатом роботи (надані послуги) щодо складання позовної заяви та формування додатків до неї, розмір задоволених позовних вимог, суд дійшов висновку, що з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 513,30 грн тобто пропорційно до задоволених позовних вимог (50,19% від заявленого позову).

На підставі ст.ст.2, 15, 509, 512, 514, 517, 526, 530, 536, 610-612, 625, 634, 1048, 1050, 1054, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 128, 133-137, 141, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 354 ЦПК України, Суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» заборгованість за кредитним договором №3751943 від 17.10.2020 у розмірі 18 000,00 грн (вісімнадцять тисяч гривень 00 коп), з яких:

12 000,00 грн (дванадцять тисяч гривень 00 коп) - заборгованість за основним боргом;

6 000,00 грн (шість тисяч гривень 00 коп) - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками,

а також:

1 336,26 грн (тисячу триста тридцять шість гривень 26 коп) - судових витрат по сплаті судового збору;

3 513,30 грн (три тисячі п`ятсот тринадцять гривень 30 коп) - судових витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», юридична адреса: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, код ЄДРПОУ: 39992082.

Відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя Іван ПИЛИП`ЮК