Рішення № 138575447, 28.07.2026, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/908/26

Номер провадження 2/350/801/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі:

головуючого судді Бейка А.М.,

секретаря судового засідання Маєвської С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Рожнятів у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд

в с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій сторін:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 280632 від 10.04.2025 року в розмірі 7620,80 грн, з яких: 4000,00 грн прострочена заборгованість за основною сумою кредиту; 2620,80 грн прострочена заборгованість за відсотками; 1000,00 грн прострочена заборгованість за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 10.04.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 в електронній формі, шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, укладено кредитний договір № 280632, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 4000,00 грн строком на 90 днів зі сплатою 262,8 % річних та комісії за надання, обслуговування і повернення кредиту у розмірі 25 % від суми кредиту. В подальшому, 19.12.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» укладено договір факторингу № 19122025/1, за умовами якого позивач набув права грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Станом на 20.02.2026 року заборгованість відповідача становить 7620,80 грн та добровільно нею не погашена.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у поданих позовній заяві та відповіді на відзив просив розглядати справу за відсутності представника позивача.

Відповідачка ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнала частково в частині стягнення заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 4000,00 грн, яку зобов`язалась повернути, вказуючи, що не ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань, а прострочення виникло виключно у зв`язку зі складним матеріальним становищем її родини. Щодо решти вимог відповідачка заперечила, посилаючись на те, що є багатодітною матір`ю, яка здійснює утримання і виховання шістьох неповнолітніх дітей, а нарахована заборгованість є непропорційним фінансовим тягарем для її сім`ї, що суперечить частині четвертій статті 42 Конституції України та принципам добросовісності, розумності і справедливості. Відповідачка вважає, що вимога про стягнення 1000,00 грн комісії за надання, обслуговування і повернення кредиту не ґрунтується на законі, оскільки надання кредиту не є самостійною послугою, яка підлягає окремій оплаті, а відповідні умови договору є несправедливими та нікчемними на підставі статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Також відповідачка послалась на пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, яким передбачено звільнення позичальника від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання в період дії воєнного стану. Крім того, відповідачка заперечила проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15500,00 грн, вважаючи їх неспівмірними зі складністю справи, ціною позову та обсягом фактично наданих послуг, оскільки справа є малозначною, типовою та не потребувала значного обсягу юридичної роботи.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що доводи відповідачки є безпідставними та необґрунтованими, оскільки укладення кредитного договору і отримання коштів відповідачкою не заперечується, умови договору щодо нарахування процентів та комісії за надання, обслуговування і повернення кредиту погоджені сторонами при укладенні договору й відповідають вимогам Закону України «Про споживче кредитування», а розмір витрат на професійну правничу допомогу підтверджений належними та допустимими доказами з урахуванням кваліфікації, досвіду та завантаженості адвоката. Представник позивача просив відзив на позовну заяву залишити без задоволення, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 09.06.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, відкрив провадження у справі та призначив відкрите судове засідання з повідомленням учасників справи.

01.07.2026 року до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від представника позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи.

10.07.2026 року до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву.

15.07.2026 року до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дотримуючись вимог вищезазначених норм процесуального закону, розгляд справи проводиться у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом на підставі письмових доказів, наявних в матеріалах справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

10.04.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту № 280632, за умовами якого товариство надало клієнту кредит у розмірі 4000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності. Пунктом 1.2 договору встановлено строк кредитування 90 днів, тобто до 08.07.2025 року. Згідно з пунктом 1.3 договору за користування кредитом клієнт сплачує товариству 262,8 % річних, тип процентної ставки фіксований. Пунктом 1.4 договору передбачено, що за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту клієнт сплачує товариству комісію в розмірі 25 % від суми кредиту, що становить 1000,00 грн.

Договір укладено в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором (KL3453), направленим на її номер телефону, що підтверджується довідкою про ідентифікацію від 10.04.2025 року. Кредитні кошти в сумі 4000,00 грн надано відповідачці 10.04.2025 року безготівково на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів.

Додатком № 1 до договору визначено графік розрахунків та загальну вартість кредиту, згідно з яким за весь погоджений сторонами строк кредитування загальна сума нарахованих відсотків за користування кредитом становить 2592,00 грн, а загальна вартість кредиту 7592,00 грн.

19.12.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» укладено договір факторингу № 19122025/1, за умовами якого первісний кредитор відступив позивачу за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 19.12.2025 року до вказаного договору факторингу, позивач набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 280632.

Згідно з випискою з особового рахунка за кредитним договором № 280632, станом на 20.02.2026 року заборгованість відповідачки перед позивачем становить 7620,80 грн, з яких: 4000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 2620,80 грн прострочена заборгованість за відсотками, нарахованими за 91 календарний день користування кредитом; 1000,00 грн прострочена заборгованість за комісією. Директором позивача засвідчено, що станом на вказану дату нарахування пені, штрафів товариством не здійснювалося.

Відповідачка у відзиві на позовну заяву не заперечувала факту укладення кредитного договору та факту отримання кредитних коштів у сумі 4000,00 грн, а неповернення вказаної суми визнала. Разом з тим відповідачка заперечила проти обґрунтованості нарахування процентів понад суму, визначену графіком розрахунків, проти стягнення комісії за надання, обслуговування і повернення кредиту, а також проти заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо правомірності нарахування процентів за межами погодженого сторонами графіка розрахунків і строку кредитування, правомірності стягнення комісії за надання, обслуговування і повернення кредиту, а також щодо розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу за результатами розгляду справи.

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування:

Проаналізувавши матеріали цивільної справи, дослідивши та оцінивши в їх сукупності наявні у справі письмові докази, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Статтею 12 цього Закону визначено, що моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Матеріалами справи, а саме довідкою про ідентифікацію від 10.04.2025 року, індивідуальною частиною договору та підтвердженням щодо здійснення переказу кредитних коштів, підтверджується, що кредитний договір № 280632 від 10.04.2025 року укладений відповідачкою у належній письмовій (електронній) формі шляхом його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, направленим на номер телефону відповідачки, а кредитні кошти дійсно отримані нею на платіжну картку. За таких обставин суд відхиляє як необґрунтовані посилання відповідачки на положення статті 1055 ЦК України щодо нікчемності договору з підстав недодержання письмової форми, оскільки договір укладений у формі, яка прирівнюється до письмової відповідно до частини другої статті 639 ЦК України та статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Судом встановлено, що на підставі договору факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025 року та реєстру боржників до нього позивач набув права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 280632, а тому є належним позивачем у справі.

Відповідачкою не надано суду доказів повернення отриманих кредитних коштів у сумі 4000,00 грн, а факт їх неповернення відповідачки у відзиві на позовну заяву визнала. За таких обставин вимога позивача про стягнення заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 4000,00 грн є обґрунтованою, доведеною матеріалами справи і такою, що не заперечується відповідачкою, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо доводів відповідачки про звільнення її від відповідальності на підставі пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, суд зазначає, що вказаною нормою позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені), нарахованої за прострочення виконання грошового зобов`язання у період дії воєнного стану. Оскільки в межах цієї справи позивачем не заявлено до стягнення ні пені, ні штрафу, ні неустойки, а заявлено до стягнення проценти за користування кредитом, які є платою за кредит у розумінні статті 1048 ЦК України, та комісію за надання, обслуговування і повернення кредиту, положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України до спірних правовідносин у цій частині не застосовуються, у зв`язку з чим відповідні доводи відповідачки суд відхиляє як необґрунтовані.

Щодо строку та підстав нарахування позивачем процентів за користування відповідачкою кредитними коштами, то суд зазначає таке.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Тобто, після припинення строку кредитного договору проценти не нараховуються. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц.

Як встановлено судом, сторони у договорі № 280632 від 10.04.2025 року, з урахуванням Додатку № 1 до нього, узгодили строк кредитування 90 днів, отже, кредитодавець мав право нараховувати проценти за користування кредитом відповідачкою протягом 90 днів.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 280632 від 10.04.2025 року визначено графік розрахунків та загальну вартість кредиту. Так, згідно з вказаним графіком розрахунків, проценти за користування кредитом за 90 днів складають 2592,00 грн.

За таких обставин нарахована позивачем заборгованість за відсотками в частині 28,80 грн є такою, що нарахована поза межами строку кредитування, а отже стягненню не підлягає.

Таким чином, обґрунтованою є вимога позивача про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 2592,00 грн, тоді як у частині стягнення 28,80 грн процентів, нарахованих поза межами строку кредитування, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Щодо вирішення вимоги про стягнення комісії за надання, обслуговування і повернення кредиту в розмірі 1000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту є обов`язком фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику; така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15.

Доводи позивача, наведені у відповіді на відзив, про те, що умова договору щодо комісії відповідає переліку витрат, визначених статтями 1, 8 Закону України «Про споживче кредитування», не спростовують наведеного висновку, оскільки формальна відповідність умови договору переліку загальних витрат за споживчим кредитом сама по собі не свідчить про те, що відповідний платіж є платою за фактично надану позичальнику самостійну послугу.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення комісії за надання, обслуговування і повернення кредиту в розмірі 1000,00 грн задоволенню не підлягають.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм права, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, є позовні вимоги ТОВ «ФК «Венера Фінанс» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 280632 від 10.04.2025 року на загальну суму 6592,00 грн, з яких: 4000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 2592,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом. В задоволенні решти позовних вимог у цій частині, а саме в частині стягнення 28,80 грн процентів, нарахованих поза межами строку кредитування, та 1000,00 грн комісії за надання, обслуговування і повернення кредиту, слід відмовити за необґрунтованістю.

V. Розподіл судових витрат:

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України стягує з відповідачки на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 2302,98 грн (2662,40 х 6592,00 / 7620,80).

Щодо розподілу витрат на правову допомогу у розмірі 15500,00 грн, то суд зазначає наступне.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат. Так, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги № 09/04/2026 від 09.04.2026 року, укладений з Адвокатським бюро «Пархомчук та партнери» в особі адвоката Пархомчука С.В.; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; Акт про отримання правової допомоги від 08.06.2026 року; платіжну інструкцію від 08.06.2026 року; рахунок від 08.06.2026 року.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами на підставі критеріїв, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України, а саме: 1) складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціни позову та (або) значення справи для сторони.

Варто зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду, зокрема постановами від 23 грудня 2021 року у справі № 923/560/17, від 10 листопада 2021 року у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; заявник має право на компенсацію витрат лише якщо доведено, що вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява № 19336/04).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України, і застосовується за наявності відповідних заперечень та обґрунтування іншої сторони щодо неспівмірності витрат.

Дослідивши матеріали справи та зміст поданих позивачем документів, а також враховуючи заперечення відповідачки щодо неспівмірності заявлених витрат, суд вважає, що наведений адвокатом обсяг послуг з їх вартістю є явно неспівмірним із складністю справи, ціною позову та затраченим часом на надання таких послуг. Справа є типовою, шаблонною справою про стягнення незначної заборгованості за споживчим кредитом, не відзначається підвищеною складністю, не потребувала збору чи дослідження значного обсягу доказів і не порушує оригінальних правових питань, які вимагали б значних часових затрат адвоката на підготовку. Заявлені витрати не відповідають критеріям їх реальності та розумності розміру, а тому підлягають зменшенню.

З урахуванням критеріїв співмірності, реальності та розумності, а також засад справедливості, суд вважає обґрунтованою та співмірною суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 512, 514, 526, 625, 626, 628, 639, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статтями 1, 8, 12 Закону України «Про споживче кредитування», статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів», статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 12, 81, 82, 89, 133, 134, 137, 141, 259, 263, 264265, 268, 279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 280632 від 10.04.2025 року у розмірі 6592 (шість тисяч п`ятсот дев`яносто дві) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» судовий збір у розмірі 2302 (дві тисячі триста дві) гривні 98 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс», місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703, код ЄДРПОУ 43561872, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ «КОМІНБАНК» МФО 322540;

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя А.М. Бейко