Рішення № 138575075, 20.07.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

Справа №206/1197/26

2/206/1403/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2026 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючий суддя Румянцев О.П.

секретар судового засідання Богатько Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду у м. Дніпро матеріали цивільної справи за позовною заявою за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» про стягнення матеріального збитку внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

за участю: представника позивача ОСОБА_3 ,

представника відповідача Боровик Л.О., -

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2026 року представник позивача ОСОБА_3 звернувся до Самарського районного суду міста Дніпра із позовом до ОСОБА_2 та ПАТ «Страхова компанія «УСГ» про стягнення матеріального збитку внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 24.07.2025 ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Mercedes-Benz Sprinter 314 CDI, порушив п.2.3.б ПДР України, допустив зіткнення з автомобілем MAN, унаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а уламками було пошкоджено автомобіль Volkswagen Tiguan, який належить ОСОБА_1 та перебував під керуванням ОСОБА_4 . Постановою П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області у справі №190/1674/25 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Його вина підтверджена матеріалами справи, зокрема поясненнями учасників, схемою ДТП та іншими доказами. Разом із тим, ОСОБА_4 не була визнана потерпілою у справі, а постановою суду від 14.11.2025 у внесенні відповідних змін до постанови було відмовлено. Представник позивача зазначає, що факт пошкодження автомобіля Volkswagen Tiguan уламками підтверджується матеріалами адміністративної справи, зокрема рапортом та схемою місця ДТП, а відсутність у постанові суду відомостей про автомобіль позивача не спростовує факту завдання шкоди та не звільняє винну особу від цивільно-правової відповідальності. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «СК «УСГ» за полісом №ЕР-222686756 із лімітом відповідальності 160000 грн. Позивач звернулася до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, однак листом від 28.11.2025 у виплаті було відмовлено через відсутність, на думку страховика, доказів причинного зв`язку між діями ОСОБА_2 та пошкодженням автомобіля позивача. Відповідно до висновку експертного транспортно-товарознавчого дослідження №38 від 03.02.2026, вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 174165,46 грн., а матеріальний збиток з урахуванням фізичного зносу 78959,52 грн. Представник позивача вважає, що ПрАТ «СК «УСГ» зобов`язане відшкодувати 78959,52 грн. страхового відшкодування, а різниця між фактичною вартістю ремонту та страховим відшкодуванням у розмірі 95 205,94 гр. підлягає стягненню із ОСОБА_2 як з винної особи, оскільки між його протиправними діями та завданою позивачу майновою шкодою існує прямий причинно-наслідковий зв`язок. Представник позивача просить суд стягнути із ОСОБА_2 95205,94 грн. матеріальної шкоди, з ПрАТ «СК «УСГ» 78959,52 грн. страхового відшкодування, а також судові витрати в рівних частках з обох відповідачів.

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 11 березня 2026 року провадження по справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

18 березня 2026 року від представника відповідача ПрАТ «СК «УСГ» Олексієнко О.І. надійшов відзив, у якому зазначено про відсутність підстав для здійснення страхової виплати. Представник вказує, що позивач просить стягнути страхове відшкодування у розмірі 78959,52 грн, посилаючись на пошкодження автомобіля Volkswagen Tiguan у ДТП від 24.07.2025, однак страховик не погоджується з позовними вимогами, оскільки відсутній причинно-наслідковий зв`язок між ДТП та пошкодженням автомобіля позивача. Представник зазначає, що постановою П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 11.08.2025 ОСОБА_2 визнано винним за ст.124 КУпАП лише у ДТП, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль MAN, тоді як відомості про пошкодження автомобіля Volkswagen Tiguan у постанові відсутні. Крім того, ухвалою суду від 14.11.2025 відмовлено у внесенні до постанови відомостей щодо ОСОБА_4 як третього учасника ДТП. На думку відповідача, преюдиціальне значення мають лише факти, встановлені судовим рішенням, а тому відсутні докази того, що пошкодження автомобіля позивача сталося саме з вини ОСОБА_2 . Також зазначено, що схема місця ДТП, рапорт та протокол про адміністративне правопорушення лише фіксують обставини події, однак не підтверджують вини особи, яка встановлюється виключно постановою суду. Відтак цивільно-правова відповідальність відповідача не настала, а відповідно відсутні підстави для здійснення страхової виплати. Щодо розміру заявлених вимог представник зазначає, що відповідно до висновку експертного транспортно-товарознавчого дослідження вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу становить 78959,52 грн., однак відповідно до п.36.2 ст.36 Закону України №1961-IV при виплаті коштів безпосередньо потерпілому сума страхового відшкодування підлягає зменшенню на суму ПДВ. За розрахунком відповідача розмір відшкодування без ПДВ становить 72159,10 грн. Крім того, представник зазначає, що підстав для стягнення 7000 грн. витрат на проведення експертного дослідження немає, оскільки страховик після отримання повідомлення про ДТП своєчасно направив представника для огляду пошкодженого транспортного засобу, а за результатами розгляду заяви листом від 28.11.2025 повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування. Також представник зазначає, що не може надати заперечення щодо заявлених витрат на професійну правничу допомогу, оскільки остаточний їх розрахунок та підтверджуючі документи позивачем не подані. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «УСГ» у повному обсязі.

31 березня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_5 надійшов відзив, в якому вона просить відмовити у задоволенні позову, вважаючи його необґрунтованим. Зазначає, що 24.07.2025 сталася ДТП за участю автомобілів Mercedes-Benz Sprinter під керуванням ОСОБА_2 та MAN під керуванням ОСОБА_6 . Автомобіль Volkswagen Tiguan, який належить позивачу та перебував під керуванням ОСОБА_4 , отримав пошкодження від уламків після зіткнення. Представник відповідача посилається на пояснення ОСОБА_4 та стверджує, що вона не дотрималась безпечної дистанції, мала намір здійснити обгін, не вжила заходів для уникнення пошкодження автомобіля, чим порушила вимоги п. 13.1 ПДР України. Автотехнічна експертиза не проводилась, тому причин пошкодження автомобіля позивача та винуватість конкретної особи не встановлено. Також зазначає, що постановою П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 11.08.2025 ОСОБА_2 визнано винним лише у вчиненні адміністративного правопорушення, пов`язаного зі зіткненням з автомобілем MAN. ОСОБА_4 не була визнана потерпілою у справі про адміністративне правопорушення, а ухвалою суду від 14.11.2025 їй відмовлено у внесенні відповідних змін до постанови. На думку відповідача, це свідчить про відсутність встановленої вини ОСОБА_2 щодо пошкодження автомобіля Volkswagen Tiguan та, відповідно, про відсутність страхового випадку. Крім того, представник відповідача зазначає, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «СК «УСГ» із лімітом відповідальності 160000 грн., тому за умови встановлення його вини відшкодування має здійснювати страховик. Також відповідач не погоджується з вимогою про стягнення 95205,94 грн., оскільки позивач не довів необхідності відшкодування вартості нових деталей без урахування фізичного зносу. На його думку, матеріальний збиток з урахуванням коефіцієнта зносу становить 78959,52 грн., що повністю покривається страховою сумою, а тому він не повинен нести будь-яких додаткових витрат. Представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та стягнути з позивача понесені судові витрати.

09 квітня 2026 року від представника позивача ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що доводи відповідача про відсутність підстав для страхового відшкодування через відсутність судового рішення, яким встановлено вину ОСОБА_2 саме у заподіянні шкоди майновим інтересам позивача, а також про необхідність зменшення суми страхового відшкодування на суму ПДВ відповідно до ст. 36.2 Закону №1961-IV, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи. Представник позивача зазначає, що постанова П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 11.08.2025 у справі №190/1674/25 встановила вину ОСОБА_2 у порушенні Правил дорожнього руху, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем MAN. Пошкодження автомобіля Volkswagen Tiguan уламками після ДТП перебуває у прямому причинному зв`язку із цією пригодою та підтверджується іншими доказами, зокрема поясненнями ОСОБА_2 , рапортом від 24.07.2025 №7980, матеріалами справи про адміністративне правопорушення та висновком транспортно-товарознавчого дослідження №38. На думку представника позивача, суд у цивільній справі має право оцінити всі наявні докази та встановити наявність умов цивільно-правової відповідальності. Також представник позивача заперечує проти зменшення страхового відшкодування на суму ПДВ. Посилаючись на практику Верховного Суду, положення Податкового кодексу України та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зазначає, що операції зі страхування не є об`єктом оподаткування ПДВ, а податкові зобов`язання виникають лише у разі фактичного проведення ремонту платником ПДВ. Вказує, що відповідно до висновку експерта ПДВ включено лише до вартості нових запасних частин, тоді як вартість ремонтних робіт і матеріалів визначена без ПДВ. Крім того, ввезення оригінальних запасних частин на митну територію України передбачає обов`язкову сплату ПДВ, тому підстав для зменшення розміру страхового відшкодування немає. Представник позивача просить суд позов задовольнити у повному обсязі, стягнути із ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 95205,94 грн., із ПрАТ «СК «УСГ» страхове відшкодування у розмірі 78959,52 грн., а також судові витрати.

15 квітня 2026 року від представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» Олексієнко О.І. надійшли заперечення (на відповідь на відзив), в яких зазначено про відсутність підстав для здійснення страхової виплати. Представник відповідача зазначає, що позивач у відповіді на відзив розмежовує встановлення відсутності у діях водія складу адміністративного правопорушення та відсутності підстав для притягнення його до цивільно-правової відповідальності, а також вказує на відмінність доказування у справах про адміністративні правопорушення та у цивільних справах. При цьому ПАТ «СК «УСГ» погоджується, що адміністративне провадження автоматично не встановлює цивільно-правову відповідальність, однак зазначає, що для здійснення страхової виплати за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності необхідною є наявність шкоди, протиправної поведінки заподіювача, причинного зв`язку між його діями та шкодою, а також вини. Встановлення факту адміністративного правопорушення є належним доказом протиправної поведінки особи. Якщо ж під час адміністративного провадження не встановлено порушення або причинного зв`язку між діями особи та наслідками ДТП, то відсутні підстави для автоматичного встановлення вини у цивільному процесі. Представник відповідача також зазначає, що преюдиціальне значення мають лише факти, встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, тому суд у даній справі не вправі повторно досліджувати обставини, встановлені під час розгляду справи №190/1674/25, перекваліфіковувати дії особи чи самостійно відшукувати докази її винуватості. Під час розгляду справи №190/1674/25 судом встановлено вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП, внаслідок якого було пошкоджено автомобіль MAN 5225E2. Водночас судом не встановлено взаємозв`язку між ДТП та пошкодженням автомобіля Volkswagen Tiguan НОМЕР_1 . Постанова не містить відомостей про пошкодження цього транспортного засобу, а ухвалою П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2025 відмовлено у внесенні до постанови від 11.08.2025 інформації щодо ОСОБА_4 як третього учасника ДТП. Таким чином, судом встановлено всі обставини ДТП, визначено коло її учасників та встановлено вину особи, однак факт участі ОСОБА_4 та пошкодження автомобіля Volkswagen Tiguan, д.н. НОМЕР_1 , саме з вини ОСОБА_2 не встановлено. Представник відповідача також посилається на ст.62 Конституції України та ст.7 КУпАП, зазначаючи, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Щодо доводів позивача про підтвердження пошкодження автомобіля Volkswagen Tiguan іншими матеріалами справи представник відповідача зазначає, що відповідно до ч.1 ст.221 та ч.1 ст.283 КУпАП належним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є постанова суду. Протокол про адміністративне правопорушення та схема місця ДТП лише фіксують обставини пригоди, тоді як наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення встановлюється виключно судом. Щодо доводів позивача про неправомірність вирахування ПДВ представник відповідача зазначає, що позивач помилково ототожнює порядок оподаткування операцій зі страхування, визначений Податковим кодексом України, із порядком визначення розміру страхового відшкодування, встановленим Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності». Представник відповідача зазначає, що операції зі страхування не є об`єктом оподаткування ПДВ, тому на страхові платежі та страхові виплати ПДВ не нараховується. Водночас у разі виплати страхового відшкодування безпосередньо потерпілому застосовується п.36.2 ст.36 зазначеного Закону, відповідно до якого сума страхового відшкодування зменшується на суму ПДВ, а доплата можлива лише після документального підтвердження проведення ремонту. Також зазначено, що якщо ремонт здійснюється платником ПДВ, розрахунок виплати здійснюється з урахуванням ПДВ, а якщо ремонт виконується неплатником ПДВ або не проводився взагалі, податкові зобов`язання не виникають. Висновок експерта про вартість відновлювального ремонту сам по собі не є підставою для виникнення податкових зобов`язань. Оскільки позивач просить здійснити страхову виплату на власний рахунок, а у висновку експерта до вартості запасних частин включено ПДВ, ПАТ «СК «УСГ» при здійсненні розрахунку вирахувало лише суму ПДВ із вартості запасних частин. Представник відповідача просить суд прийняти заперечення до розгляду, відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «СК «УСГ» у повному обсязі та здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позов підтримав позовну заяву та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 позов не визнала, заперечувала проти нього та просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідка, дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступні підстави.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , 24.07.2025 року о 07 год. 30 хв. на автодорозі М-30 в с. Саївка Кам`янського району Дніпропетровської області, керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter 314 CDI», державний номерний знак НОМЕР_2 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою вчасно не зреагував на її зміну, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки «MAN», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_6 , який рухався в зустрічному напрямку, чим порушив п.2.3.б ПДР України. Транспортні засоби отримали механічні пошкодження,

Постановою П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області у справі №190/1674/25 (провадження №3/190/786/25) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП за пошкодження автомобіля марки «MAN», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_6 .

Відомості про ОСОБА_4 , як третього учасника ДТП, а саме потерпілу, постанова П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області не містить.

В той же час, як встановлено судом, підчас зазначеної ДТП уламками було пошкоджено автомобіль, який рухався позаду, марки «VolkswagenTiguan», державний номерний знак НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_4 , який належить ОСОБА_1 . Зазначений факт підтверджується копією матеріалів справи про адміністративне правопорушення, а саме рапортом працівника поліції, схемою місця ДТП та поясненнями учасників зазначеної дорожньо-транспортної пригоди (а.с.25-29).

14.11.2025 року Постановою П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області у задоволені клопотання ОСОБА_4 про виправлення описки у постанові П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області по справі №190/1674/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 було відмовлено.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Mercedes Benz Sprinter 314 CDI», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 застрахована згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-222686756, укладеного ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» із страховою сумою на одного потерпілого за шкоду, завдану майну, в розмірі 160000 грн. (строк дії договору: 10.06.2024 09.08.2025).

З метою отримання відшкодування від страхової компанії винної особи ОСОБА_1 звернулась із заявою про виплату страхового відшкодування до ПрАТ «Страхова компанія «УСГ».

Листом №03/5201 від 28.11.2025 року ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» було відмовлено у здійсненні такої виплати у зв`язку з тим, що нібито ними не отримано жодного доказу того, що пошкодження транспортного засобу Volkswagen Tiguan НОМЕР_1 , сталася з вини водія ТЗ Mercedes-Benz Sprinter 314 AE0958CC, ОСОБА_2

ПАТ «СК «УСГ» в листі зазначає, що підстав для виплати страхового відшкодування за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-222686756 від 09.08.2024 року немає.

03 лютого 2026 року судовим експертом Шелудченко О.О. було підготовлено висновок експертного транспортно-товарознавчого дослідження №38 КТЗ VW Tiguan щодо визначення матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ «Volkswagen Tiguan», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , відповідно до якого, матеріальний збиток, заподіяний власнику КТЗ, визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових КТЗ і величини втрати товарної вартості (ВТВ) за умови економічної доцільності відновного ремонту. В даному випадку вартість відновлювального ремонту ТЗ - 174165,46 грн. Матеріальний збиток, завданий власнику КТЗ на дату оцінки дорівнює вартості відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу на запасні частини, що підлягають заміні та складає 78959,52 грн.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 суду показала, що 24.08.2025 року вона на автомобілі Volkswagen Tiguan з дітьми їхала на захід України, звернула з траси, попереду їхала вантажівка, вона то прискорювалась, то гальмувала, зустрічних машин мало було, їхати за ними було погано, коли він прийняв вправо, вона вирішила його обігнати, але він поїхав на зустрічну полосу та зіткнувся з іншою машиною, запчастини полетіли на неї, вони відразу зупинилися, але інша вантажівка поїхала далеко, коли підійшла до водія у нього руки були в крові, викликала 102, водій поводив себе неадекватно. Технічної можливості уникнути зіткнення з уламками не було, вона їхала за водієм, все полетіло в її сторону. Поліція склала протокол, потім пішли пішки шукати іншу вантажівку, покликали водія. Її автомобіль також включали в схему, яку вона підписала, також підписала додаток і пояснення. Вона їхала за вантажівкою на відстані 2-2,5 км. Вона шукала можливість обігнати вантажівку, розуміючи, що це не безпечно для неї. Обіг почали метрів за 30-40. Вона не бачила, що її записали свідком, її автомобіль дістав пошкоджень. Про засідання в П`ятихатському районному суді Дніпропетровської області вона не була повідомлена. На місце ДТП вона викликала поліцію.

Задовольняючи позовні вимоги суд виходить з наступних висновків.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. До збитків відносяться втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 ст.1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 ЦК України).

При цьому, особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»).

Згідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», в п. 4 зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Встановлення в межах цивільно-правового спору про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, обставин спричинення пошкодження майна потерпілої сторони, а також наявності в діях особи, яка завдала відповідної шкоди, вини (умислу чи необережності), може оцінюватись судом на загальних підставах.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до частини 1 статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Постановою П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 11.08.2025, яка набрала законної сили, встановлено факт порушення ОСОБА_2 вимог п. 2.3.б Правил дорожнього руху України та його винуватість у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України зазначена постанова є обов`язковою для суду в частині встановлення факту вчинення дій та їх вчинення саме цією особою.

Доводи відповідачів про те, що постанова суду не містить відомостей про пошкодження автомобіля Volkswagen Tiguan, а тому відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями ОСОБА_2 та шкодою, завданою позивачу, суд відхиляє як безпідставні.

Відсутність у постанові у справі про адміністративне правопорушення відомостей щодо автомобіля позивача чи процесуального статусу його водія не спростовує самого факту заподіяння шкоди, оскільки предметом розгляду у справі про адміністративне правопорушення було питання про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, а не визначення обсягу цивільно-правових наслідків дорожньо-транспортної пригоди для всіх осіб, яким було завдано шкоду.

Матеріалами справи, зокрема схемою місця ДТП, рапортом працівника поліції, письмовими поясненнями ОСОБА_4 , висновком транспортно-товарознавчого дослідження, підтверджується, що автомобіль Volkswagen Tiguan, який належить позивачу, був пошкоджений саме уламками транспортних засобів унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, спричиненої порушенням Правил дорожнього руху ОСОБА_2 . Вказані докази є взаємопов`язаними, узгоджуються між собою та підтверджують наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями відповідача та завданою позивачу майновою шкодою.

Посилання відповідачів на ухвалу П`ятихатського районного суду від 14.11.2025 про відмову у виправленні описки не впливають на вирішення даного спору, оскільки зазначеною ухвалою не встановлювалися обставини відсутності пошкодження автомобіля позивача чи відсутності причинного зв`язку між діями відповідача та заподіяною шкодою, а вирішувалося виключно процесуальне питання щодо можливості внесення змін до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Суд також відхиляє доводи представника ОСОБА_2 про порушення водієм ОСОБА_4 вимог п.13.1 Правил дорожнього руху України та наявність її вини у пошкодженні автомобіля. Такі твердження ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджені належними та допустимими доказами, автотехнічна експертиза з цього питання не проводилась, будь-яких судових рішень чи постанов компетентних органів щодо порушення ОСОБА_4 Правил дорожнього руху матеріали справи не містять.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 підтвердила, що рухалася позаду автомобіля відповідача, після зіткнення автомобілів Mercedes-Benz Sprinter та MAN уламки транспортних засобів потрапили в її автомобіль, унаслідок чого він отримав механічні пошкодження. Показання свідка є логічними, послідовними, узгоджуються з письмовими матеріалами справи, схемою місця ДТП, рапортом працівника поліції та висновком експертного дослідження, а тому суд визнає їх достовірними та бере до уваги як належний доказ.

Не заслуговують на увагу й доводи ПрАТ «СК «УСГ» щодо відсутності страхового випадку, оскільки встановлені судом обставини підтверджують наявність усіх елементів цивільно-правової відповідальності: протиправної поведінки ОСОБА_2 , шкоди, причинного зв`язку між його діями та завданою шкодою, а також вини, що відповідно до положень статей 1166, 1187 ЦК України є підставою для виникнення обов`язку з її відшкодування. За наявності чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обов`язок із виплати страхового відшкодування у межах страхової суми покладається на страховика.

Доводи ПрАТ «СК «УСГ» щодо необхідності зменшення суми страхового відшкодування на суму податку на додану вартість суд також відхиляє. Висновком експертного транспортно-товарознавчого дослідження визначено розмір матеріального збитку з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу у сумі 78959,52 грн., і саме ця сума заявлена позивачем до стягнення як страхове відшкодування. Доказів того, що визначений експертом розмір збитків є неправильним або суперечить вимогам законодавства, відповідачем не надано, тоді як власний розрахунок страховика не спростовує висновку експерта та не є достатньою підставою для зменшення належного до виплати страхового відшкодування.

Оскільки фактична вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 174165,46 грн., а розмір матеріального збитку, який підлягає відшкодуванню страховиком у межах Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», становить 78959,52 грн., різниця між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням у сумі 95205,94 грн. відповідно до статей 1192, 1194 ЦК України підлягає стягненню із ОСОБА_2 як з особи, винної у заподіянні шкоди.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги є доведеними належними, допустимими та достатніми доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1393,32 грн. та витрати на проведення експертного дослідження в сумі 7000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 1166, 1187, 1194 ЦК України, ст.ст.6-13, 15,16, 33, 34, 76-81, 82, 83, 133, 134, 137, 141 258-259, 263-265, 268, 272-279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (м. Київ, вул. Федорова Івана, буд.32-А, ЄДРПОУ 30859524) про стягнення матеріального збитку внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 95205,94 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 78959,52 грн.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 8393,32 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.П.Румянцев