Рішення № 138574946, 22.07.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/13334/25

№ 2/183/4662/26

22 липня 2026 року м.Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Оладенко О.С.

за участю секретаря судового засідання Павлюк А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області, про визнання права власності на квартиру, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року позивачка звернулася до суду з позовом до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області, у якому просить: визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ), як на частку у праві спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте в період шлюбу; визнати за нею право власності на 1/2 частку вказаної квартири у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 . У період шлюбу за спільні кошти позивачка та її чоловік придбали квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (колишня назва АДРЕСА_2 . Договір купівлі-продажу був оформлений на ім`я чоловіка позивачки - ОСОБА_2 , та був зареєстрований в БТІ відповідно до законодавства, що діяло на той час. Позивачка прийняла спадщину після смерті чоловіка, за її заявою було заведено спадкову справу №62/2022. Їх спільна донька ОСОБА_3 - спадкоємиця першої черги, відмовилася від прийняття спадщини за законом після смерті батька. Будучи єдиним спадкоємцем, позивачка подала нотаріусу усі необхідні документи для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого чоловіка, проте постановою нотаріуса позивачці було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з тим, що неможливо встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що виникли в установленому законом порядку до 1 січня 2013 року. Тому позивачка просить задовольнити її позов.

Ухвалою суду від 14.01.2026 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 02.04.2026 витребувано копію спадкової справи №62/2022 після смерті ОСОБА_2 .

26.05.2026 ухвалою суду закрито підготовче засідання, призначено справу до судового розгляду.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності її представника - адвоката Акользіної М.В., позовні вимоги підтримала (а.с.67).

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, через підсистему «Електронний суд» надіслав заяву про розгляд справи за відсутності сторони відповідача, у якій просив вирішити справу у відповідності до вимог чинного законодавства; процесуальна позиція щодо позовних вимог - на розсуд суду (а.с.63).

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Сєвєродонецьку Луганської області помер ОСОБА_2 (а.с.83), який доводився позивачці ОСОБА_1 чоловіком, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.84).

Після смерті ОСОБА_2 , 01.08.2022 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ганшиної О.Ю. заведено спадкову справу №62/2022, номер у спадковому реєстрі №69528431 (а.с.78), на підставі заяви, поданої дружиною померлого - ОСОБА_1 . Як убачається з матеріалів спадкової справи, донька спадкодавця ОСОБА_4 відмовилася від прийняття спадщини за законом, яка залишилася після смерті ОСОБА_2 , про що подала нотаріусу відповідну заяву (а.с.93). 09.05.2024 на ім`я позивачки видане свідоцтво про право на спадщину за законом на певне спадкове майно (на грошові кошти), яке не є предметом спору (а.с.112). Даних про наявність інших спадкоємців, окрім позивачки, матеріали спадкової справи не містять (а.с.77-121).

Постановою приватного нотаріуса від 26.11.2025 відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що неможливо встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що виникли в установленому законом порядку до 1 січня 2013 року. Зі змісту цієї постанови вбачається, що для отримання свідоцтва про право на спадщину спадкоємцем був наданий оригінал Договору купівлі-продажу, посвідчений 10.09.1996 державним нотаріусом 1-ї Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Луганської області Перепелицею Ю.М. за реєстровим №1-5605, на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (колишня назва АДРЕСА_2 ), зареєстрований в Сєвєродонецькому БТІ 30.09.1996 за реєстровим №582, згідно з яким власником квартири є ОСОБА_2 . Нотаріусом встановлено відсутність державної реєстрації права власності спадкодавця на спадкове майно. Інформація щодо об`єктів нерухомого майна по Сєвєродонецькій міській територіальній громаді зберігалась в архіві комунального підприємства Сєвєродонецьке БТІ на паперових носіях. Оскільки на цей час територія міста Сіверськодонецька Луганської області є тимчасово окупованою, тому отримати будь-які відомості по інвентаризаційним справам Сіверськодонецького «БТІ» Луганської області не має можливості, тому відсутні правові підстави оформлення спадщини (а.с.121-122).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. (ст.1261 ЦК України).

Стосовно належності вищевказаної квартири спадкодавцю ОСОБА_2 , суд вважає за необхідне зазначити наступне.

На підставі договору купівлі-продажу від 10.09.1996, посвідченого державним нотаріусом 1-ї Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Луганської області Перепелицею Ю.М. за реєстровим №1-5605, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (колишня назва АДРЕСА_2 ). Право власності ОСОБА_2 на вищезазначену квартиру зареєстровано у БТІ м.Сєвєродонецька Луганської області, записано у реєстрову книгу за реєстровим №582 від 30.09.1996 (а.с.57).

Оригінал договору купівлі-продажу квартири знаходиться у позивачки ОСОБА_1 , яка на виконання ухвали суду надала суду нотаріально посвідчену копію цього правовстановлюючого документу.

Копією Технічного паспорту на квартиру, у якому наявні посилання на документ про право власності, також підтверджується, що власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ) є ОСОБА_2 (а.с.15-17).

Спадкодавцем право власності набуте у 1996 році. Наданий договір купівлі-продажу та технічний паспорт на квартиру, посвідчені та зареєстровані органом, що здійснював реєстрацію права власності на той час, свідчить про дотримання законодавства, що діяло на момент реєстрації права власності на квартиру.

Стосовно належності позивачці ОСОБА_2 частки спірної квартири у праві спільної сумісної власності подружжя, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивачка ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 08 вересня 1991 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с.84).

Відповідно до статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Оскільки спірну квартиру придбано у період перебування у шлюбі та презумпцію спільної сумісної власності не спростовано, суд приходить до висновку, що вищевказана квартира є спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

У відповідності до ст. 28 КпШС України, в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

За життя ОСОБА_2 , частки подружжя, як співвласників у праві спільної сумісної власності на квартиру не виділені. У суду відсутні підстави вважати, що між подружжям були наявні будь-які домовленості з приводу зміни рівності часток у праві спільної сумісної власності. Оскільки принцип рівності часток подружжя, як співвласників у праві спільної сумісної власності не змінений законом чи рішенням суду, суд приходить до висновку, що частки кожного із них, як співвласників квартири є рівними, і позивачці на праві приватної власності належить 1/2 частка спірної квартири, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

З огляду на встановлені судом обставини, до складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 увійшла 1/2 частка спірної квартири.

Зважаючи на вищенаведене, враховуючи те, що позивачка є спадкоємцем за законом після смерті чоловіка, прийняла спадщину в порядку встановленому Законом, даних про наявність інших спадкоємців судом не встановлено, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання права власності на спадкове майно також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири загальною площею 29,5 кв.м., житловою площею 14,9 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (колишня назва АДРЕСА_2 ), як на частку у праві спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири загальною площею 29,5 кв.м., житловою площею 14,9 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (колишня назва АДРЕСА_2 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення скороченого (вступної та резолютивної частини) рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса фактичного місця проживання згідно з довідкою ВПО: АДРЕСА_3 ;

відповідач Сіверськодонецька міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області, код ЄДРПОУ 44083662, місцезнаходження: Луганська область, м.Сіверськодонецьк, б-р Незалежності України, 32.

Повне судове рішення складено і підписано 22 липня 2026 року .

Суддя Оладенко О.С.