Рішення № 138574169, 23.07.2026, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/1839/25

2/171/81/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 липня 2026 року м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Мигалевича В.В.,

за участю секретаря судового засідання Жандарук В.В..,

представника позивача Туру В.Г.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , до Мар`їнської військової адміністрації Покровського району Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Державна інспекція архітектури та містобудування України, про визнання права власності на будинок, суд, -

установив:

19.05.2025 року представник позивача, який діє в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Мар`їнської військової адміністрації Покровського району Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Державна інспекція архітектури та містобудування України, про визнання права власності на будинок.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що позивач має житловий будинок загальною площею 291,9 кв.м., з них житлова площа 69,9 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_1 . У зв`язку з активними бойовими діями, будинок позивача пошкоджений. З метою здійснення підготовчих дій для отримання компенсації за пошкоджене житло, 31.01.2025 року позивач, через представника за довіреністю звернувся до Центру надання адміністративних послуг м. Львова Львівської міської ради із заявою про державну реєстрацію права власності на будинок в Державному реєстрі речових прав. Проте 05.02.2025 року позивач отримав рішення №77023291 про відмову в проведенні реєстраційних дій. Відповідно до вказаного рішення: подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну та припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Крім того, відповіддю від 20.01.2025 року КП «Мар`їнське бюро технічної інвентаризації» зазначило, що надати відомості на вищезазначений житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами про наявність /відсутність реєстрації права власності, технічну характеристику, копії правовстановлюючих документів, тощо не є можливим із-за відсутності паперового носія інформації (інвентарна справа) об`єкта нерухомого майна, яка залишилася на території бойових дій міста Мар`їнка Донецької області.

Просить позов задовольнити, визнати за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок загальною площею 291,9 кв.м., житловою площею 69,9 кв.м., з надвірними будівлями та спорудами розташованого на земельній ділянці, загальною площею 1000 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2025 справу розподілено судді Ліпчанському С.М..

Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 26.05.2025 року справу було призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2026 справу розподілено судді Мигалевичу В.В..

Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 13.03.2026 року справу було призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 17.04.2026 року було закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 01.07.2026 року по справі було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Державну інспекцію архітектури та містобудування України.

14.07.2026 року на адресу суду від третьої особи Державної інспекції архітектури та містобудування України надійшли пояснення по справі, в яких зазначає, що з матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_3 звернувся з позовом до Мар`їнської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності на житловий будинок загальною площею 291,9 кв.м., житловою площею 69,9 кв.м., з надвірними будівлями та спорудами розташованого на земельній ділянці, загальною площею 1000 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . Матеріали справи містять документи щодо технічної інвентаризації нерухомого майна, у тому числі технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна, який містить відомості щодо технічних характеристик об`єкта, його площі, планування та експлікації приміщень. Разом з тим, окремого документа, який би містив висновок щодо можливості надійної та безпечної експлуатації об`єкта за результатами технічного обстеження, серед наданих матеріалів не зазначено. ДІАМ не здійснювала заходів державного архітектурно-будівельного контролю щодо зазначеного Позивачем об`єкта нерухомості та не приймала рішень щодо встановлення факту самочинного будівництва у визначеному законодавством порядку. Крім того, представником позивача у поданих до суду документах зазначено, що будівництво житлового будинку здійснювалося на підставі рішення Мар`їнської міської ради від 26.03.1992 року. Зазначеним рішенням, серед іншого, було надано земельну ділянку для будівництва житлового будинку та дозволено його будівництво. Водночас матеріали справи не містять документів щодо прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію. Враховуючи, що предметом спору є індивідуальний житловий будинок загальною площею 291,9 кв.м., житловою площею 69,9 кв.м., з урахуванням технічних характеристик об`єкта, його параметрів, кількості поверхів та інших критеріїв, визначених законодавством, питання щодо можливості застосування до такого об`єкта порядку, передбаченого для об`єктів класу наслідків (відповідальності) СС1, має оцінюватися з урахуванням його характеристик та вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Таким чином, застосування передбаченого законодавством порядку прийняття в експлуатацію спірного об`єкта можливе за умови встановлення його відповідності вимогам законодавства, у тому числі щодо визначення класу наслідків (відповідальності), зокрема можливості віднесення такого об`єкта до класу наслідків (відповідальності) СС1, для якого законодавством передбачено відповідний порядок прийняття в експлуатацію.

22.07.2026 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення щодо пояснень третьої особи Державної інспекції архітектури та містобудування України та додаткового обґрунтування позовних вимог відповідно до яких, вважає, що наведені пояснення не спростовують позовних вимог та не містять жодного доказу, який би свідчив про незаконність набуття позивачем права на житловий будинок. ДІАМ є спеціально уповноваженим органом державного архітектурнобудівельного контролю. Саме цей орган наділений повноваженнями встановлювати порушення містобудівного законодавства та вживати відповідних заходів реагування. Проте у даній справі ДІАМ не повідомила про проведення будь-якого заходу державного архітектурно-будівельного контролю щодо зазначеного об`єкту, не встановила жодної ознаки самочинного будівництва, не складала актів перевірки, не видавала приписів та не приймала рішень про самочинне будівництво. За таких обставин твердження про незаконність будівництва є припущенням, яке не підтверджене жодним належним доказом. Відповідно до статті 376 ЦК України самочинним є будівництво лише за наявності визначених законом підстав. Разом з тим ДІАМ у своїх письмових поясненнях: не зазначила, що зазначений будинок є самочинним будівництвом; не встановила жодної із передбачених статтею 376 ЦК України ознак самочинного будівництва; не повідомила про проведення державного архітектурно-будівельного контролю щодо спірного об`єкта; не послалася на будь-який акт перевірки; не навела жодного припису про усунення порушень; не зазначила про прийняття будь-якого рішення щодо самочинності будівництва. Таким чином, спеціально уповноважений орган державного архітектурнобудівельного контролю фактично не підтвердив існування жодної обставини, яка свідчила б про самочинність будівництва. Саме по собі посилання ДІАМ на загальні положення законодавства не є доказом того, що житловий будинок відповідає ознакам самочинного будівництва. Також зазначає, що ДІАМ не є органом, який вирішує питання про визнання права власності. Її повноваження обмежуються сферою державного архітектурно-будівельного контролю. Тому викладені нею загальні положення законодавства не можуть підміняти судову оцінку доказів щодо виникнення та захисту цивільного права. Із письмових пояснень ДІАМ убачається, що підставою для забудови були документи, видані органом місцевого самоврядування у 1992 році, зокрема рішення про надання земельної ділянки та дозвіл на будівництво. Ці обставини узгоджуються з доказами, поданими позивачем до суду, а саме: рішенням Мар`їнської міської ради; документами щодо відведення земельної ділянки; генеральним планом забудови; технічним паспортом. Отже, сама третя особа не заперечує, що будівництво розпочато на законних підставах. Основний зміст письмових пояснень ДІАМ зводиться до викладення загальних положень статті 331 ЦК України щодо виникнення права власності на новостворене нерухоме майно. Проте такий підхід не враховує предмета спору. Позивач не просить суд створити чи набути право власності на зазначений будинок. Предметом позову є визнання права власності, яке виникло внаслідок законного будівництва, але не може бути реалізоване через об`єктивні обставини, пов`язані з війною та відсутністю можливості оформлення права в адміністративному порядку. ДІАМ виходить із моделі звичайного адміністративного оформлення новозбудованого об`єкта. Однак ця справа стосується об`єкта, збудованого понад тридцять років тому, право на який не може бути оформлене в адміністративному порядку через об`єктивні наслідки війни. Саме тому механізм статті 392 ЦК України є належним способом захисту. Посилання ДІАМ на загальні положення статті 331 ЦК України не спростовує права позивача на застосування способу захисту, передбаченого статтею 392 ЦК України. Правова природа цих норм є різною: стаття 331 ЦК України визначає момент виникнення права власності на новостворене майно; стаття 392 ЦК України встановлює спосіб судового захисту вже існуючого права у випадках, коли воно не визнається або особа не має можливості підтвердити його належними документами. Матеріалами справи підтверджується, що позивач неодноразово намагався оформити право власності у позасудовому порядку. Однак реалізація такого права стала неможливою з причин, які не залежать від позивача. Зокрема: житловий будинок знаходиться у місті Мар`їнка Донецької області, яке тривалий час перебувало в зоні активних бойових дій; архівні матеріали БТІ є недоступними у зв`язку з бойовими діями та тимчасовою неможливістю доступу до відповідних архівів; державний реєстратор відмовив у проведенні державної реєстрації права; отримання нових документів у встановленому адміністративному порядку є фактично неможливим. Таким чином, позивач використав усі доступні позасудові способи оформлення права, однак вони не дали результату через обставини, що виникли внаслідок збройної агресії рф проти України. За таких умов звернення до суду є єдиним ефективним способом захисту права. Позбавлення позивача можливості оформити право власності виключно через втрату доступу до архівів унаслідок збройної агресії РФ суперечило б принципу справедливості, правової визначеності та ефективного судового захисту. У своїх поясненнях ДІАМ не заперечує: факт існування житлового будинку; факт його спорудження; наявність рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки; видачу дозволу на забудову; існування технічного паспорта; неможливість проведення державного архітектурно-будівельного контролю щодо цього об`єкта; відсутність прийнятого ДІАМ рішення про самочинне будівництво. Отже, пояснення третьої особи фактично не спростовують жодної з ключових обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Натомість вони лише містять загальний виклад законодавства без застосування його до конкретних обставин даної справи.

Позивач у судове засідання не прибув. Повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання.

Представник позивача Зернов І.О. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити з підстав зазначених в позові.

Представник позивача Туру В.Г. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити з підстав зазначених в позові.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Суд, вислухав пояснення представників позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Бурлацьке, Великоновосілківського району, Донецької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 27.01.1988 року, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , виданого Мар`їнським РВ УМВС України в Донецькій області16.03.2000 року.

Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1308-5003569447 від 31.12.2024 року ОСОБА_3 взятий на облік внутрішньо переміщеної особи, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідно до заяви про дозвіл на будівництво встановлено, що ОСОБА_3 звернувся із заявою на отримання дозволу на будівництво житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 на земельну ділянку, яка належить міській раді.

Відповідно до рішення від 26.03.1992 року ОСОБА_3 було наділено в довічне успадковане володіння земельна ділянка по АДРЕСА_4 та дозволено будівництво житлового будинку, домоволодінню присвоєно номер АДРЕСА_1 .

Відповідно до технічного паспорту встановлено, що власником будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами є ОСОБА_3 , загальною площею 291,9 кв.м., з них житлова площа 69,9 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 408920087 від 21.01.2025 року встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 , відомості з Державного реєстру речових прав, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек відсутні.

Згідно з відповіддю від 20.01.2025 року КП «Мар`їнське бюро технічної інвентаризації» зазначило, що надати відомості на вищезазначений житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами про наявність /відсутність реєстрації права власності, технічну характеристику, копії правовстановлюючих документів, тощо не є можливим із-за відсутності паперового носія інформації (інвентарна справа) об`єкта нерухомого майна, яка залишилася на території бойових дій міста Мар`їнка Донецької області.

Згідно з рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій № 77023291 від 05.02.2025 року державний реєстратор посилався на те, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а саме: з поданих документів неможливо встановити виникнення/перехід права власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

За встановлених обставин того, що позивач здійснив будівництво на підставі рішення Мар`їнської міської ради від 26.03.1992 року, відповідно до якого ОСОБА_3 було наділено в довічне успадковане володіння земельна ділянка площею 0,10 га по АДРЕСА_4 та дозволено будівництво житлового будинку, домоволодінню присвоєно номер АДРЕСА_1 , та відсутності встановлених обставин того, що таке будівництво (будинок не прийнятий в експлуатацію) порушує права інших осіб, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі .

Керуючись ст.ст. 258-259 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , до Мар`їнської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності на будинок задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на житловий будинок загальною площею 291,9 кв.м., житловою площею 69,9 кв.м., з надвірними будівлями та спорудами розташованого на земельній ділянці, загальною площею 1000 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 29.07.2026 року.

СуддяВ. В. Мигалевич