Рішення № 138573615, 28.07.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2026 Справа № 917/892/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши матеріали

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікна Віконда", проспект Слобожанський, 31 Д, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортеця-Буд ЛТД", вул. Троїцька, 61/52, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення 401 340,95 грн,

Секретар судового засідання Костандян О.В.

Без виклику учасників справи,

установив:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікна Віконда" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортеця-Буд ЛТД" 401 340,95 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 23.08.2023 між сторонами Договору поставки № 43608/23ПК, з яких: основний борг у розмірі 44 232,30 грн, пеня у розмірі 41 584,84 грн, 3% річних у розмірі 6 529,43 грн, інфляційні втрати у розмірі 11 078,98 грн, штраф у розмірі 297 915,40 грн.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази (в копіях) : Договір № 4360823ПК від 23.08.23 та специфікація до нього; платіжна інструкція № 1426 від 28.08.2023; платіжна інструкція № 1433 від 30.08.2023; платіжна інструкція № 1466 від 19.09.2023; платіжна інструкція № 1574 від 03.11.2023; платіжна інструкція № 1661 від 06.12.2023; платіжна інструкція № 1680 від 14.12.2023; платіжна інструкція № 1701 від 21.12.2023; платіжна інструкція № 1713 від 26.12.2023; видаткові накладні; претензія та докази її направлення; рахунок на оплату № 10540 від 23.08.2023; розрахунок штрафних санкцій.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

05.05.2026 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікна Віконда" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортеця-Буд ЛТД" про стягнення 401 340,95 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 23.08.2023 між сторонами Договору поставки № 43608/23ПК, з яких: основний борг у розмірі 44 232,30 грн, пеня у розмірі 41 584,84 грн, 3% річних у розмірі 6 529,43 грн, інфляційні втрати у розмірі 11 078,98 грн, штраф у розмірі 297 915,40 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2026 справу № 917/892/26 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 11.05.2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікна Віконда" залишив без руху, встановив спосіб усунення недоліків та надав позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

12.05.2026 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 11.05.2026 року про залишення позовної заяви без руху (вх. № 6463), недоліки усунено в строк та спосіб, встановлений судом.

Суд ухвалою від 15.05.2026 постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановити сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

Відповідач був належним чином та завчасно повідомлений про покладені на нього обов`язки та строк їх виконання, про що свідчать матеріали справи (довідка про доставку ухвали суду до електронного кабінету відповідача наявна у матеріалах справи, арк.с. 49). Крім того, ухвалу суду у цій справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч.5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторони суду не надали.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 2 ст. 178 ГПК України суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, суд здійснює розгляд справи №917/892/26 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

23.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікна Віконда" (далі -Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортеця-Буд ЛТД" (далі - Покупець) укладено Договір поставки №43608/23ПК (далі - Договір, арк.с. 5-7).

У Договорі сторони узгодили, зокрема, таке :

- на умовах цього договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві продукцію, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію (п. 1.1 Договору);

- найменування, асортимент і кількість продукції визначаються замовленням Покупця, про що складаються специфікації, які є невідємною частиною цього договору (п. 1.2 Договору);

- розрахунки за цим Договором між Постачальником та Покупцем здійснюються шляхом 100% передоплати та переказу Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (зазначений у цьому договорі або письмово доведений до Покупця) протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання договору та виставлення Постачальником рахунку на оплату, якщо інше не передбачено у Специфікаціях до Договору (п. 2.2 Договору);

- у разі несвоєчасного проведення розрахунків Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від несплаченої суми (п. 7.4 Договору);

- у разі прострочення платежу понад 15 днів, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості Замовлення (п. 7.5 Договору);

- строк дії цього договору починається з моменту його підписання і діє до 31.12.2023. Договір продовжує свою дію на кожен наступний календарний рік, якщо за 30 днів до закінчення раніше визначеного строку дії цього договору жодна зі сторін не заявить про відмову від продовження дії договору на новий строк (п. 8.1 та п. 8.2 Договору).

До Договору між сторонами укладено додаток № 1 до Договору (Специфікацію), яка підписана представниками сторін, підписи скріплені печатками сторін.

У п. 1 специфікації сторони узгодили, що загальна вартість поставки складає 2 979 154,00 грн.

Відповідно до п. 2 Додатку № 1 до Договору (Специфікації), порядок розрахунків за Специфікацією здійснюються Покупцем шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (зазначений у цьому договорі або письмово доведений до Покупця) за наступним графіком :

100 000,00 грн до 24.08.2023 року;

400 000,00 грн до 01.09.2023 року;

500 000,00 грн до 15.09.2023 року;

500 000,00 грн до 15.10.2023 року;

1 479 154,00 грн до 30.11.2023 року.

На виконання договірних зобов`язань позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на суму 2 979 154,00 грн, що підтверджується копіями видаткових накладних, підписаними представниками обох сторін, підписи яких скріплені печатками сторін (арк.с. 41-44), а саме :

- № 12283 від 26.09.2023 р. на суму 377 834,33 грн;

- № 13914 від 28.09.2023 р. на суму 181 563,72 грн;

- № 13915 від 29.09.2023 р. на суму 368 032,68 грн;

- № 15605 від 15.11.2023 р. на суму 2 051 723,27 грн.

Відповідач на виконання умов Договору здійснив часткову оплату отриманого товару в розмірі 2 934 921,70 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних інструкцій :

- № 1426 від 28.08.2023 на суму 35 010,01 грн;

- № 1433 від 30.08.2023 на суму 400 000,00 грн;

- № 1466 від 19.09.2023 на суму 500 000,00 грн;

- № 1574 від 03.11.2023 на суму 120 000,00 грн;

- № 1661 від 06.12.2023 на суму 160 000,00 грн;

- № 1680 від 14.12.2023-на суму 125 000,00 грн;

- № 1701 від 21.12.2023 на суму 250 000,00 грн;

- № 1713 від 26.12.2023 на суму 1 344 911,69 грн.

Позивач наголошує, що відповідачем не виставлялись претензії відносно якості та кількості отриманого ним Товару. Доказів у спростування викладеного матеріали справи не містять.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов Договору щодо своєчасної та повної оплати за отриманий від позивача товар, відповідач має перед позивачем заборгованість у розмірі 44 232,30 грн.

З огляду на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивач 30.01.2026 звернувся до відповідача з Претензією (копія претензії та докази її надсилання наявні у матеріалах справи, арк.с. 22-23).

Враховуючи відсутність оплати заборгованості з боку відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Суд встановив, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3 та §1 глави 54 ЦК України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань відповідно до ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною першою та третьою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк; якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару (ст. 692 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав зобов`язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором не оплатив отриманий товар у встановлені строки, заборгованість останнього складає 44 232,30 грн. Означена обставина відповідачем не спростована.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, що підтверджують факт виконання своїх зобов`язань з оплати отриманого Товару, пред`явлення претензій щодо його якості та кількості, неотримання Товару за вказаними накладними.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 44 232,30 грн вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

У п. 7.4 Договору сторони узгодили, у разі несвоєчасного проведення розрахунків Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від несплаченої суми. У разі прострочення платежу понад 15 днів, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості Замовлення (п. 7.5 Договору).

Тобто, при укладені Договору сторони дійшли згоди щодо стягнення одночасно штрафу та пені у разі невиконання відповідачем умов договору, тому їх одночасне застосування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору. Положеннями ст. ст. 627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 01.06.2021 року у справі №910/12876/19.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 41 584,84 грн пені за період з 01.12.2023 по 31.05.2024 та 297 915,40 грн штрафу (10% від вартості поставленої продукції).

Суд встановив, що прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати отриманого товару становить більш ніж 15 днів.

Здійснивши перерахунок пені та штрафу суд встановив, що розмір вимог позивача в цій частині не перевищує розрахований судом, позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

При цьому судом враховано приписи ч. 3 ст. 267 ЦК України.

Відповідно п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 6 529,43 грн 3% процентів річних за період з 01.12.2023 по 17.04.2026 та 11 078,98 грн інфляційних втрат за період 01.12.2023 по 17.04.2026, нарахованих за несвоєчасну сплату відповідачем отриманого товару.

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, не виявив завищення їх розміру з боку позивача, а тому вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Відповідач контррозрахунку ціни позову не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 44 232,30 грн основного боргу, пеню у розмірі 41 584,84 грн, 3% річних у розмірі 6 529,43 грн, інфляційні втрати у розмірі 11 078,98 грн та штраф у розмірі 297 915,40 грн, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи при зверненні з позовом у цій справі позивачем надані докази сплати судового збору у розмірі 6 020,11 грн (арк.с. 10).

Зарахування вказаної суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується відповідною випискою (арк.с. 34).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позову у повному обсязі та враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 6020,11 грн.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортеця-Буд ЛТД" (вул. Троїцька, 61/52, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 43469948) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікна Віконда" (проспект Слобожанський, 31 Д, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000, код ЄДРПОУ 40207010) 44 232,30 грн основного боргу, 41 584,84 грн пені, 6 529,43 грн 3% річних, 11 078,98 грн інфляційних втрат, 297 915,40 грн штрафу та 6 020,11 грн судового збору.

Видати наказ із набранням рішенням законної сили.

3. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення підписано 28.07.2026 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик