Ухвала суду № 138573601, 23.07.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

23.07.2026 Справа № 917/1372/26

Суддя Солодюк О.В., розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх. №9576 від 13.07.2026р.) по справі

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс Днепр" вул. Андрія Фабра,4, м.Дніпро, 49000

до Фізичної особи - підприємця Чопенка Володимира Валерійовича АДРЕСА_1

про стягнення 63 428,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

08.07.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс Днепр" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом (вх. №1423/26) до відповідача Фізичної особи - підприємця Чопенка В.В. про стягнення 63 428,11грн. інфляційних нарахувань та 3% річних за прострочення повернення безпідставно отриманих коштів.

09.07.2025 через підсистему "Електронний суд" до Господарського суду Полтавської області від позивача надійшла заява представника позивача про залишення позову без розгляду та повернення судового збору (вх. №9464).

Заява обгрунтована тим, що після подання до суду вищевказаної позовної заяви, відповідач 08.07.2026р. в добровільному порядку сплатив позивачу грошові кошти в сумі 63 428,11 грн., тобто спір був врегульований сторонами в добровільному порядку до відкриття судом провадження у справі.

Мотивуючи вказану заяву, представник позивача посилався на п.3 ч.5 ст. 174 ГПК України, зокрема, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору або заява про відкликання позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.174 Господарського процесуального кодексу України, ст.7 Закону України "Про судовий збір", представник позивача просив суд залишити позов без розгляду та повернути з Державного бюджету України судовий збір.

Оскільки в заяві про залишення позову без розгляду представник позивача посилався на п.3 ч.5 ст. 174 ГПК України, до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі, судом постановлено ухвалу про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс Днепр" позовної заяви (вх. №1423/26 від 08.07.2026) та повернення позивачу з Державного бюджету України судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Представник позивача 13.07.2026 р. звернувся до Господарського суду Полтавської області із заявою (вх. №9576), в якій просить суд ухвалити додаткове рішення щодо стягнення з Фізичної особи - підприємця Чопенка Володимира Валерійовича 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заява обгрунтована тим, що підставою для подання заяви про залишення позову без розгляду, стала добровільна оплата відповідачем суми боргу після подачі позивачем до суду відповідної позовної заяви.

Згідно із ч.3 ст.130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Заявник вважає, що витрати позивача на надання правничої допомоги у справі № 917/1372/26 підлягають стягненню з відповідача, та просить суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до заяви додано Договір про надання юридичних послуг № 18012024 від 18.01.2024 р.; акт приймання - передачі послуг № 1 за Договором про надання юридичних послуг № 18012024 від 18.01.2024 р.

13.07.2026 до суду від відповідача - ФОП Чопенка В.В. надійшли заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення (вх. № 9591), в яких ФОП Чопенко В.В. вважає заяву необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви, виходячи з наступного.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до положень частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Наведені вище норми процесуального закону визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі, зокрема, що ґрунтується на принципі обов`язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.

Аналіз частини четвертої статті 129 ГПК України дає підстави зробити висновок, що питання про стягнення / визначення / розподіл судових витрат є складовою судового процесу - правом сторони, на користь якої ухвалено судове рішення відшкодувати свої судові витрати.

Водночас судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з розглядом справи та вирішенням по суті, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (висновок, викладений у пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц та у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 907/418/21).

Зміст статей 221 і 244 ГПК України також свідчить про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення у справі, зокрема, про судові витрати саме після ухвалення судового рішення по суті позовних вимог (після розгляду по суті), якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати (частина перша статті 244 ГПК України).

Ухвалою суду у справі № 917/1272/26 від 10.07.2026 Товариству з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс Днепр" повернуто позовну заяву на підставі п. 3 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України. Ухвала про відкриття провадження у справі № 917/1372/26 не постановлялася.

Як вже було зазначено вище, положення статті 129 ГПК України визначають порядок розподілу судових витрат за результатами вирішення спору.

Оскільки додаткове рішення у справі ухвалюється судом після розгляду справи по суті, а ухвалення судового рішення по суті позовних вимог у справі № 917/1372/26 не відбулося, суд дійшов висновку, що підстави для ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у даній справі на підставі ст. 244 ГПК України відсутні.

Викладена вище позиція повністю узгоджується з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеними в ухвалі від 14.05.2026 у справі № 917/1429/25. У вказаній справі Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-сервіс Днепр", після чого відповідач у справі (Тупікін С.С.) звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку зі складанням заперечення проти касаційного провадження.

Відмовляючи в задоволенні цієї заяви, Верховний Суд виходив із того, що ст. 244 ГПК України регулює питання розподілу судових витрат саме при ухваленні остаточного судового рішення по справі, а суд касаційної інстанції здійснює новий розподіл судових витрат лише в разі прийняття ним постанови про скасування чи зміну рішення суду першої (апеляційної) інстанції, ухваленого по суті спору. Оскільки касаційне провадження не відкривалося і рішення суду апеляційної інстанції по суті вимог Верховним Судом не переглядалося, підстави для ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат визнано відсутніми.

Посилання заявника на ст. 130 ГПК України є безпідставним, оскільки нормами статті 130 ГПК України визначено порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

Згідно із ч.3 ст.130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Суд зазначає, що ч.3 ст.130 ГПК України може бути застосована за результатами розгляду справи після відкриття провадження у справі, а отже, підстави для застосування ч.3 ст.130 ГПК України у справі № 917/1372/26 відсутні.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача (вх.№9576 від 13.07.2026) про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ФОП Чопенка В.В. витрат на професійну правничу допомогу у справі № 917/1372/26.

Відповідно до ч. 5 ст. 244 ГПК України додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Керуючись ст. 86, 123, 124, 126, 129, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача (вх. №9576 від 13.07.2026) про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 917/1372/26 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 254-257 ГПК України до Східного апеляційного господарського суду.

Суддя Солодюк О.В.