Рішення № 138573536, 27.07.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" липня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/3848/25

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р. В.,

при секретарі судового засідання Чолак Ю. В.,

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» (65082, Одеська обл., м. Одеса, пл. Митна, буд. 1; код ЄДРПОУ 01125666)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «АВГУСТ 2В» (65006, Одеська обл., м. Одеса, вул. Розкидайлівська, буд. 69/71; код ЄДРПОУ 39300705)

про стягнення 147 105,14 грн;

представники сторін:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт» (далі - позивач, Порт) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВГУСТ 2В» (далі - відповідач, Товариство) про стягнення 147 105,14 грн, з яких: 126 601,79 грн основного боргу; 15 893,56 грн пені; 4 609,79 грн 3% річних.

В обґрунтування позову покликається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за Договором компенсації № КД-19425 від 15.04.2015, згідно з яким Товариство, як замовник, здійснює Порту компенсацію витрат на сплату плати за землю у вигляді земельного податку на земельну ділянку. Вказує, що Товариство згідно з умовами вказаного договору зобов`язалось здійснювати компенсацію витрат Порту з 12.09.2014, розраховану на рік, щомісяця рівними частками протягом 10 банківських днів з моменту вручення рахунку Портом. Стверджує, що Товариству виставлялися рахунки за послугу з компенсації витрат зі сплати земельного податку на загальну суму 126 601,79 грн за період з січня 2022 р. по липень 2025 р. Звертає увагу, що відповідач не сплатив заборгованість у розмірі 126 601,79 грн, у зв`язку з чим згідно з п. 4.2. договору йому нараховано 15 893,56 грн пені та в порядку ст. 625 ЦК України - 4 609,79 грн 3% річних. Також позивач покликається на те, що направив відповідачу претензію № 20/6-273 від 08.08.2025, яку останній отримав 11.08.2025, проте залишив її без виконання.

Ухвалою від 24.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/3848/25, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 22.10.2025, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Цією ж ухвалою суд повідомив відповідача про передбачений частиною шостою статті 6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обов`язок зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через вказану систему або її окрему підсистему (модуль).

21.10.2025 до суду надійшла заява представника відповідача про продовження строку на подання відзиву та відкладення судового засідання, яку суд повернув без розгляду ухвалою від 22.10.2025, занесеною до протоколу судового засідання. Вказана протокольна ухвала була постановлена на підставі приписів частини четвертої статті 170 ГПК України, згідно з якою суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його. Так, суд встановив, що станом на 22.10.2025 відповідач не виконав свого процесуального обов`язку щодо реєстрації електронного кабінету в ЄСІТС. За таких обставин, з огляду на те, що заяву було подано від імені відповідача, який згідно частини шостої статті 6 ГПК України зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, суд повернув подану відповідачем заяву без розгляду.

Протокольною ухвалою від 22.10.2025 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 10.11.2025.

31.10.2025 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву (т. 1 а.с. 136-142), згідно якого просить відмовити у задоволенні позову. У відзиві також заявлено клопотання про поновлення строку на його подачу.

Викладену у відзиву позицію відповідач мотивує наступними доводами:

- у період з грудня 2022 року по липень 2025 року Товариство отримувало від Порту рахунки на оплату послуг та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за Договором № КД-19425;

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) з боку Товариства ніколи не підписувалися, несення відповідних витрат на користь Порту у конкретному календарному періоді Товариством ніколи не підтверджувалося;

- інші належні документи на підтвердження розміру витрат Порту зі сплати земельного податку за земельну ділянку та реального несення Портом таких витрат позивачем ніколи не надавалися, незважаючи на неодноразові звернення Товариства;

- рахунки, що були виставлені Портом за період з грудня 2022 року по липень 2025 року, Товариство не оплачувало;

- згідно умов п. 3.2. договору Порт зобов`язаний визначати розмір компенсації витрат по сплаті земельного податку, що підлягає сплаті Товариством, згідно податкових декларацій з плати за землю;

- згідно положень договору у Товариства не виникало обов`язку проводити компенсацію витрат по земельному податку, оскільки податкові декларацій з плати за землю Товариство ніколи не отримувало від Порту та не було належно повідомлено про розмір земельного податку за земельну ділянку;

- компенсація витрат по сплаті земельного податку за земельну ділянку з боку Порту була повністю врахована у рахунках, що виставлялися за іншим Договором компенсації витрат, пов`язаних зі спільним майном № КД-22107 від 07.09.2023;

- для правильного вирішення справи № 916/3848/25 необхідно дослідити податкові декларацій Порту з плати за землю за земельну ділянку та первинні документи, на підставі яких Порт визначав частку Товариства у витратах по сплаті земельного податку;

- через відсутність доступу до первинних документів, у Товариства немає можливості дослідити обґрунтованість заявлених до стягнення сум, з огляду на що відповідач вважає, що обов`язок зі сплати відповідних сум нього не виник.

З урахуванням доводів відповідача щодо поважності причин пропуску строку на подання відзиву, суд визнав за можливе поновити пропущений процесуальний строк на його подання, у зв`язку з чим відзив відповідача з доданими документами був прийнятий судом та долучений до матеріалів справи. Мотиви, якими керувався суд, задовольняючи клопотання про поновлення строку на подачу відзиву, детально викладені в ухвалі суду від 02.02.2026 у даній справі.

Разом із відзивом представник відповідача подав клопотання про витребування доказів, згідно з яким просив витребувати у позивача:

- належним чином засвідчені копії документів, що належно підтверджують розмір земельної ділянки та зареєстровані права Порту на земельну ділянку за період з 12.09.2014 по 31.08.2025;

- належним чином засвідчені копії податкових декларацій з плати за землю з квитанціями про їх спрямування до ГУ ДПС в Одеській області щодо земельної ділянки, що подавалися Портом до ГУ ДПС в Одеській області за період з 12.09.2014 по 31.08.2025;

- належним чином засвідчені копії первинних документів (платіжні квитанції, платіжні інструкції, платіжні доручення тощо), що належно підтверджують несення Портом витрат зі сплати земельного податку щодо земельної ділянки за період з 12.09.2014 по 31.08.2025;

- належним чином засвідчені розрахунки розміру компенсації Товариства у витратах Порту зі сплати земельного податку щодо земельної ділянки за період з 12.09.2014 по 31.08.2025.

Клопотання мотивовано необхідністю дослідження вказаних доказів з метою повного, всебічного та об`єктивного вирішення спору, а також неможливістю отримати докази самостійно, у зв`язку із залишенням позивачем відповідних адвокатських запитів представника Товариства без відповіді.

Ухвалою від 10.11.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, оголошено перерву в засіданні до 08.12.2025.

05.12.2025 представник позивача подав до суду відповідь на відзив (т. 1 а.с. 170-172).

У відповіді на відзив представник позивача звертає увагу, що договір № КД-19425 від 15.04.2015 прямо визначає порядок розрахунків між сторонами та що відсутність податкових декларацій у відповідача не має жодного впливу на виникнення та обсяг його договірних зобов`язань. Крім того, зазначає, що договір № КД-19425 не передбачає підписання актів як умову виникнення грошового зобов`язання, так як єдиною підставою для проведення розрахунків між сторонами є рахунок позивача (п. 3.1 Договору). Вказує, що відповідач не надав жодних доказів того, що він у розумний строк після отримання актів і рахунків надав позивачу письмові зауваження чи заперечення щодо їх змісту або розміру нарахувань. Твердження відповідача щодо подвійного стягнення суми компенсації земельного податку, з огляду на наявність іншого договору № КД-22107 від 07.09.2023, представник позивача вважає декларативними та недоведеними, оскільки відповідачем не доведено тотожності предмета, підстав та періодів стягнення за вказаними обома договорами. Представник позивача також наголошує, що відповідач не надав жодного розрахунку, який би демонстрував, що ті самі суми та за той самий період фактично стягуються двічі, а посилання лише на факт існування іншого договору та іншої судової справи, на думку представника позивача, не створює презумпції подвійного стягнення.

08.12.2025 представник відповідача подав до суду ще одне клопотання (вх. № 39210/25 від 08.12.2025), в якому просив розглянути клопотання про витребування доказів від 31.10.2025.

Водночас, в останньому клопотанні прохальну частину клопотання про витребування доказів було змінено та викладено її в іншій редакції, згідно з якою представник відповідача просить витребувати у позивача:

- належним чином засвідчені копії Податкових декларацій з плати за землю з квитанціями про їх спрямування до ГУ ДПС в Одеській області щодо Земельної ділянки, що подавалися ДП «ОМТП» до ГУ ДПС в Одеській області за період з 12 вересня 2014 року по 31 серпня 2025 року;

- належним чином засвідчені копії первинних документів (платіжні квитанції, платіжні інструкції, платіжні доручення, тощо), що належно підтверджують несення ДП «ОМТП» витрат зі сплати земельного податку щодо Земельної ділянки за період з 12 вересня 2014 року по 31 серпня 2025 року;

- належним чином засвідчені розрахунки розміру компенсації ТОВ «АВГУСТ 2В» у витратах ДП «ОМТП» зі сплати земельного податку щодо Земельної ділянки за період з 12 вересня 2014 року по 31 серпня 2025 року.

Вказане клопотання було додатково мотивовано тим, що у відповідь на адвокатський запит адвоката Щукіна О. С. від 24.10.2025 № 24/10/25/1 був отриманий лист Порту від 05.11.2025 № 1048/23/73, де зазначалося, що надання копій відповідних документів у паперовій формі буде здійснено після попереднього відшкодування фактичних витрат на їх копіювання та друк. З врахуванням викладеного вище, адвокат Щукін О. С. повідомив Порт електронним листом від 06.11.2025 № 06/11/25/2 про доцільність спрямування копій відповідних документів у електронній формі. Незважаючи на викладене вище, Порт своїм листом від 24.11.2025 № 1136/23/73 надав частину запитаних документів та виставив рахунок на оплату друку залишку документів. Зазначені вище обставини, як стверджує представник відповідача, не дозволяють надати заперечення на відповідь на відзив та перешкоджають розгляду справи по суті.

Ухвалою від 02.02.2026 частково задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів та витребувано у Порту:

- належним чином засвідчені копії Податкових декларацій з плати за землю з квитанціями про їх спрямування до ГУ ДПС в Одеській області щодо Земельної ділянки, про яку йдеться в розд. 1 Договору компенсації № КД-19425 від 15.04.2015, що подавалися Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт» до ГУ ДПС в Одеській області, за період з 01.01.2022 по 31.07.2025;

- належним чином засвідчені копії первинних документів (платіжні квитанції, платіжні інструкції, платіжні доручення тощо), що належно підтверджують несення Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт» витрат зі сплати земельного податку щодо Земельної ділянки, про яку йдеться в розд. 1 Договору компенсації № КД-19425 від 15.04.2015, за період з 01.01.2022 по 31.07.2025.

- належним чином засвідчені розрахунки розміру компенсації Товариства з обмеженою відповідальністю «АВГУСТ 2В» у витратах Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» зі сплати земельного податку щодо Земельної ділянки, про яку йдеться в розд. 1 Договору компенсації № КД-19425 від 15.04.2015, за період з 01.01.2022 по 31.07.2025.

Цією ж ухвалою відкладено судове засідання на 02.03.2026.

25.02.2026 представник позивача подав до суду витребувані судом документи згідно з ухвалою від 02.02.2026 (т. 2 а.с. 19-88).

02.03.2026 за усним клопотанням представника відповідача оголошено перерву в засіданні до 09.03.2026.

06.03.2026 від представника відповідача надійшла заява про зобов`язання позивача надати відповіді на запитання, поставлені у цій заяві. Водночас, представник відповідача просив поновити строк на подання відповідної заяви.

Того ж дня від представника відповідача надійшла заява про призначення судової економічної експертизи документів бухгалтерського обліку, оподаткування і звітності, на вирішення якої він просив поставити такі питання:

1. Чи відповідають визначені та задекларовані витрати ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ОДЕСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» (код ЄДРПОУ: 01125666; 65026, Одеська обл., м. Одеса, пл. Митна, 1) зі сплати земельного податку за період січень 2022 року - липень 2025 року наданим з боку ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ОДЕСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» (код ЄДРПОУ: 01125666; 65026, Одеська обл., м. Одеса, пл. Митна, 1) до матеріалів справи № 916/3848/25 первинним документам та вимогам Податкового кодексу України ?

2. Чи підтверджуються документально витрати ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ОДЕСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» (код ЄДРПОУ: 01125666; 65026, Одеська обл., м. Одеса, пл. Митна, 1) зі сплати земельного податку за період січень 2022 року - липень 2025 року?

3. Чи підтверджується документально та нормативно відображення у податковому обліку ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ОДЕСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» (код ЄДРПОУ: 01125666; 65026, Одеська обл., м. Одеса, пл. Митна, 1) нарахування ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВГУСТ 2В» (код ЄДРПОУ 39300705; 65026, Україна, Одеська обл., м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 69/71) часткового відшкодування суми земельного податку, сплаченого ДЕРЖАВНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ОДЕСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» (код ЄДРПОУ: 01125666; 65026, Одеська обл., м. Одеса, пл. Митна, 1) за період січень 2022 року - липень 2025 року?

4. Чи підтверджується документально та нормативно нараховані ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВГУСТ 2В» (код ЄДРПОУ 39300705; 65026, Україна, Одеська обл., м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 69/71) суми часткового відшкодування суми земельного податку, сплаченого ДЕРЖАВНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ОДЕСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» (код ЄДРПОУ: 01125666; 65026, Одеська обл., м. Одеса, пл. Митна, 1) за період січень 2022 року - липень 2025 року?

Клопотання про призначення експертизи обґрунтовувалося тим, що для встановлення дійсного розміру відшкодування, що має бути сплачене Товариством на користь Порту для покриття витрат зі сплати земельного податку за земельну ділянку загальною площею 30,06 кв.м, на якій розташований Водний корпус виробничого відновлювального комплексу «Чабанка», згідно умов Договору від 15.04.2015 № КД-19425, необхідними є спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Ухвалою від 09.03.2026, яку занесено до протоколу судового засідання, суд задовольнив клопотання представника відповідача на подачу заяви із письмовим опитувальником для позивача та запропонував останньому надати відповіді на запитання. Цією ж ухвалою суд, зважаючи на позиції сторін, наповнення справи новими доказами, які є значними за обсягом, здійснив перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 30.03.2026.

25.03.2026 представник позивача подав до суду заяву із письмовими запереченнями проти клопотання про призначення експертизи. Того ж дня він подав до суду заперечення на заяву про зобов`язання позивача надавати письмові відповіді на запитання, запропоновані представником відповідача.

30.03.2026 від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення по справі, де він виклав позицію щодо недоведеності, на його думку, належним чином підстав для нарахування визначеної позивачем компенсації суми земельного податку протягом спірного періоду.

Протокольною ухвалою від 30.03.2026 підготовче засідання відкладено на 06.04.2026.

03.04.2026 від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення щодо розрахунку спірної заборгованості (т. 2 а.с. 137-139). До пояснень було долучено копію додаткової угоди № КД-19425/2 від 07.09.2023 до договору № КД-19425 від 15.04.2015, яку представник позивача просив врахувати в контексті деталізації розрахунку заборгованості.

Ухвалою від 06.04.2026, яку занесено до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 14.04.2026.

14.04.2026 представник відповідача подав до суду заяву про поновлення процесуального строку на подання до суду додаткової угоди № КД-19425/2 від 07.09.2023 до договору № КД-19425 від 15.04.2015. Заяву мотивовано тим, що необхідність окремого акцентованого подання зазначеного документа виникла саме у зв`язку з наданням судом дозволу на подачу додаткових пояснень щодо арифметичних підрахунків суми компенсації земельного податку, у межах яких позивач розкриває не лише саму арифметику рахунків, а й причину зміни розміру нарахувань, яка прямо випливає з додаткової угоди. Тобто, як зазначає представник позивача, потреба в окремому долученні цього документа виникла не довільно, а внаслідок процесуального розвитку справи та необхідності надати суду повне пояснення щодо окремого питання, яке суд поставив на обговорення. Крім того, представник позивача вказує, що додаткова угода є не стороннім новим документом, а невід`ємною частиною договору № КД-19425, на якому ґрунтуються позовні вимоги. Вона не змінює предмета чи підстав позову, а лише конкретизує та підтверджує вже заявлену позивачем договірну конструкцію нарахування компенсації земельного податку. Саме з її змісту випливає, що змінено предмет компенсації, уточнено площі земельних ділянок, враховано додаткову частку нерухомого майна відповідача та поширено змінені умови на правовідносини сторін з 17.08.2021.

Ухвалою від 14.04.2026, яку занесено до протоколу судового засідання, суд задовольнив заяву представника позивача про поновлення процесуального строку на подання доказу, а саме копії додаткової угоди № КД-19425/2 від 07.09.2023 до договору № КД-19425 від 15.04.2015. При поновленні позивачу процесуального строку на подання цього письмового доказу суд керувався приписами ст. 119 ГПК України та врахував, що дійсно, необхідність його подання виникла саме у зв`язку із тим, що суд запропонував позивачу додатково обґрунтувати розраховану ним суму компенсації витрат на сплату земельного податку у розмірі 126 601,79 грн, стягнення якої є предметом судового розгляду у даній справі. Водночас суд врахував, що подання доказу відбулося на стадії підготовчого провадження, що відповідає завданням цієї стадії господарського процесу та спрямовано на повне та всебічне з`ясування обставин цієї справи. Суд також взяв до уваги, що вказаний доказ має значення для правильного встановлення обставин справи, а його прийняття судом не порушує принципу змагальності сторін, оскільки відповідач був наділений правом ознайомитися з ним, надати свої заперечення, пояснення та міркування щодо вказаного доказу. Крім того, суд врахував те, що відповідач беззаперечно обізнаний про існування цього доказу, оскільки він є підписантом додаткової угоди № КД-19425/2 від 07.09.2023 до договору № КД-19425 від 15.04.2015. До того ж, саме стороною відповідача було порушено питання щодо неможливості визначення правильності нарахування позивачем розміру компенсації плати за землю у вигляді земельного податку за наявними у справі доказами, у зв`язку з чим позивач подав до суду копію вказаної додаткової угоди.

Протокольною ухвалою від 14.04.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення судової економічної експертизи документів бухгалтерського обліку, оподаткування і звітності. При цьому суд керувався наступними мотивами.

За приписами ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Статтею 99 ГПК України визначено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Тобто, експертиза призначається за сукупності декількох умов, а саме для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо та жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, відтак безпідставне призначення судової експертизи та зупинення у зв`язку з цим провадження у справі перешкоджає подальшому розгляду справи.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Означена правова позиція висловлена, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2018 у справі № 907/425/16 та від 24.01.2018 у справі № 917/50/17.

Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.04.2021 у справі № 927/685/20).

Суд зазначає, що необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

Отже, експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті. При цьому господарський суд самостійно визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі.

Так, у зв`язку з відсутністю дійсної потреби у проведенні експертизи та достатністю інших доказів, які надають змогу повно та всебічно дослідити обставини даної справи, суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення експертизи.

Ухвалою від 14.04.2026, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.04.2026.

28.04.2026 представник відповідача подав до суду додаткові письмові пояснення по справі (т. 2 а.с. 160-161), де виклав позицію відносно того, що згідно з п. 1.1. та п. 3.1. Договору № КД-19425 від 15.04.2015 (в редакції Додаткової угоди № КД-19425/2 від 07.09.2023) Товариство прийняло на себе зобов`язання компенсувати Порту 1355/100000 (з 15.04.2015) та додатково 25745/100000 частин (з 17.08.2021) часток: від розміру земельного податку за земельну ділянку загальною площею 559,14 кв.м під будівлею Водного корпусу виробничого відновлювального комплексу «Чабанка»; від розміру земельного податку за земельну ділянку загальною площею 1273,70 кв.м. під автостоянкою Водного корпусу виробничого відновлювального комплексу «Чабанка». Зазначив, що будівля Водного корпусу виробничого відновлювального комплексу «Чабанка» на поточну дату на праві спільної часткової власності належить Товариству - 27100/100000 часток або 27,10% та Порту - 72900/100000 часток або 72,90%. Покликаючись на вказані обставини, представник відповідача виснує, що метою укладання Договору № КД-19425 від 15.04.2015 (в редакції Додаткової угоди № КД-19425/2 від 07.09.2023) є відшкодування частини витрат Порту, пов`язаних з експлуатацією земельної ділянки площею 559,14 кв.м під будівлею Водного корпусу виробничого відновлювального комплексу «Чабанка» та пов`язаних з експлуатацією земельної ділянки загальною площею 1273,70 кв.м під автостоянкою у Водного корпусу виробничого відновлювального комплексу «Чабанка». Вважає, що участь Товариства у зазначених вище витратах Порту має обмежуватися розміром частки Товариства у праві власності на Водний корпус виробничого відновлювального комплексу «Чабанка», що становить 27,10%. На думку представника відповідача, при виставленні рахунків на відшкодування частини земельного податку та при поданні позовної заяви у справі у даній справі позивач помилково нараховував спірну заборгованість, виходячи із усієї площі земельних ділянок під будівлею Водного корпусу виробничого відновлювального комплексу «Чабанка» та під автостоянкою у Водного корпусу виробничого відновлювального комплексу «Чабанка», хоча відповідні суми мали становити лише 27,10% від загального розміру.

29.04.2026 від представника позивача надійшла заява із відповідями на запитання представника відповідача, які викладені у заяві від 06.03.2026.

30.04.2026 у судовому засіданні оголошено перерву до 07.05.2026.

04.05.2026 представник позивача подав до суду додаткові письмові пояснення по справі щодо правових підстав для користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5122755900:02:002:0119.

В подальшому, судове засідання неодноразово відкладалося через повітряні тривоги, анонімне повідомлення про закладення вибухового пристрою в адміністративній будівлі суду та у зв`язку із задоволенням судом клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи (вх. № 21645/26 від 22.06.2026).

У судовому засіданні, яке відбулось 16.07.2026, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову.

16.07.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та в порядку ст. 219 ГПК України відклав його проголошення на 27.07.2026.

27.07.2026 судом складено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

15.04.2015 між Портом та Товариством укладено Договір компенсації № КД-19425 (далі - Договір; т. 1 а.с. 21-22), згідно з п. 1.1. якого Товариство (замовник) здійснює Порту компенсацію витрат на сплату плати за землю у вигляді земельного податку за земельну ділянку загальною площею 30,06 кв.м. Товариство компенсує Порту щорічну сплату плати за земельну ділянку на підставі виставленого Портом рахунку щомісячно.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що Товариство зобов`язується забезпечити своєчасне погашення сум сплати земельного податку за земельні ділянки відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору Товариство компенсує Порту сплату плати за землю у вигляді земельного податку за земельну ділянку, зазначену у розділі 1 цього договору, на якій розташовано Водний корпус виробничо-відновлювального комплексу «Чабанка», 1355/100000 частки якого належить Товариству на підставі Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серії ЕАЕ № 630423, індексний номер 26755473 від 12.09.2014.

Товариство здійснює компенсацію Порту з 12.09.2014, розраховану за рік, щомісяця рівними частками протягом 10 банківських днів з моменту вручення рахунку Портом. Порт виставляє рахунок Товариству не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним. ПДВ нараховується згідно чинного законодавства України.

Пунктом 3.2. Договору сторони узгодили, що загальна сума компенсації плати за землю у вигляді земельного податку визначається у податковій декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності).

Згідно з п. 3.3. Договору сума компенсації підлягає коригуванню:

- на кожний наступний рік відповідно до фактично сплаченої Портом плати за користування земельними ділянками (пп. 3.3.1. п. 3.3. Договору);

- у разі зміни площі земельних ділянок, що підтверджується відповідними документами (пп. 3.3.4. п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору за несвоєчасне внесення платежів Товариство сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення заборгованості.

Розділом 6 Договору (п.п. 6.1.-6.3.) передбачено, що Договір вступає в дію з моменту підписання його сторонами. Дія Договору, відповідно до ст. 631 ЦК України, поширюється на правовідносини сторін, що виникли з 12.09.2014, і діє весь строк, протягом якого Порт є платником плати за землю у вигляді земельного податку за земельну ділянку. Додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені печатками.

07.09.2023 між Портом та Товариством укладено Додаткову угоду № КД-19425/2 до Договору (далі - Додаткова угода; т. 2 а.с. 143), згідно якої п. 1.1. Договору викладено в такій редакції: "1.1. Замовник компенсує Порту щорічно сплату плати за наступні земельні ділянки у вигляді земельного податку за земельну ділянку, розташовану під будівлею Водного корпусу ВВК «Чабанка», загальною площею 559,14 кв.м, та під автостоянкою у Водного корпусу, загальною площею 1273,7 кв.м.".

За умовами Додаткової угоди абз. 1 п. 3.1. Договору викладено в такій редакції: "3.1. Замовник компенсує Порту сплату плати за землю у вигляді земельного податку за земельну ділянку, зазначену у розділі 1 цього Договору, на якій розташовано Водний корпус виробничого відновлювального комплексу «Чабанка» та автостоянка у Водного корпусу ВВК «Чабанка», 1355/100000 та 25745/100000 частин якого належить ТОВ «АВГУСТ 2В» на підставі Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданого 17 серпня 2021 року приватним нотаріусом ОМНО Левчук О. С., індексний номер Витягу 270907110.".

Пунктом 6 Додаткової угоди визначено, що умови цієї Додаткової угоди поширюються на правовідносини сторін, які виникли з 17.08.2021.

Інші умови Договору залишилися незмінними (п. 4 Додаткової угоди).

Позивач виставив відповідачу наступні рахунки на компенсацію плати за землю:

- № 770097 від 31.12.2022 за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 на суму 7209,13 грн (відповідачем не отримано) (т. 1 а.с. 23);

- № 770008 від 15.02.2023 за січень 2023 р. на суму 690,87 грн, який отримано відповідачем 13.04.2023 (т. 1 а.с. 24);

- № 770016 від 03.03.2023 за лютий 2023 р. на суму 690,87 грн, який отримано відповідачем 13.04.2023 (т. 1 а.с. 25);

- № 2770023 від 31.03.2023 за березень 2023 р. на суму 690,87 грн, який отримано відповідачем 13.04.2023 (т. 1 а.с. 28);

- № 2770032 від 30.04.2023 за квітень 2023 р. на суму 690,87 грн, який отримано відповідачем 24.05.2023 (т. 1 а.с. 29);

- № 2770041 від 31.05.2023 за травень 2023 р. на суму 690,87 грн, який отримано відповідачем 01.06.2023 (т. 1 а.с. 31);

- № 2770050 від 30.06.2023 за червень 2023 р. на суму 690,87 грн (відповідачем не отримано) (т. 1 а.с. 33);

- № 2770060 від 31.07.2023 за липень 2023 р. на суму 690,87 грн (відповідачем не отримано) (т. 1 а.с. 34);

- № 2770071 від 31.08.2023 за серпень 2023 р. на суму 690,87 грн, який отримано відповідачем 07.09.2023 (т. 1 а.с. 35);

- № 2770076 від 30.09.2023 на суму 54 211,73 грн (донарахування з 17.08.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 30.09.2023), який отримано відповідачем 02.10.2023 (т. 1 а.с. 37);

- № 2770087 від 31.10.2023 за жовтень 2023 р. на суму 2 501,05 грн, який отримано відповідачем 02.11.2023 (т. 1 а.с. 39);

- № 2770099 від 30.11.2023 за листопад 2023 р. на суму 2 501,05 грн, який отримано відповідачем 12.l2.2023 (т. 1 а.с. 41);

- № 2770108 від 31.12.2023 за грудень 2023 р. на суму 2 501,05 грн, який отримано відповідачем 02.02.2024 (т. 1 а.с. 43);

- № 2770010 від 29.02.2024 за лютий 2024 р. на суму 2 628,60 грн, який отримано відповідачем 28.03.2024 (т. 1 а.с. 45);

- № 2770001 від 08.02.2024 за січень 2024 р. на суму 2 628,60 грн, який отримано відповідачем 15.02.2024 (т. 1 а.с. 47);

- № 770027 від 31.03.2024 за березень 2024 р. на суму 2 628,60 грн, який отримано відповідачем 29.04.2024 (т. 1 а.с. 49);

- № 770037 від 30.04.2024 за квітень 2024 р. на суму 2 628,60 грн, який отримано відповідачем 20.06.2024 (т. 1 а.с. 51);

- № 770047 від 31.05.2024 за травень 2024 р. на суму 2 628,60 грн, який отримано відповідачем 20.06.2024 (т. 1 а.с. 53);

- № 770057 від 30.06.2024 за червень 2024 р. на суму 2 628,60 грн, який отримано відповідачем 03.09.2024 (т. 1 а.с. 55);

- № 770067 від 31.07.2024 за липень 2024 р. на суму 2 628,60 грн, який отримано відповідачем 03.09.2024 (т. 1 а.с. 57);

- № 770077 від 31.08.2024 за серпень 2024 р. на суму 2 628,60 грн, який отримано відповідачем 03.09.2024 (т. 1 а.с. 59);

- № 770086 від 30.09.2024 за вересень 2024 р. на суму 2 628,60 грн, який отримано відповідачем 08.11.2024 (т. 1 а.с. 61);

- № 770096 від 31.10.2024 за жовтень 2024 р. на суму 2 628,60 грн, який отримано відповідачем 18.11.2024 (т. 1 а.с. 63);

- № 770106 від 30.11.2024 за листопад 2024 р. на суму 2 628,60 грн, який отримано відповідачем 06.01.2025 (т. 1 а.с. 65);

- № 770116 від 31.12.2024 за грудень 2024 р. на суму 2 628,57 грн, який отримано відповідачем 06.01.2025 (т. 1 а.с. 67);

- № 770007 від 13.02.2025 за січень 2025 р. на суму 2 943,95 грн, який отримано відповідачем 31.03.2025 (т. 1 а.с. 69);

- № 770016 від 28.02.2025 за лютий 2025 р. на суму 2 943,95 грн, який отримано відповідачем 31.03.2025 (т. 1 а.с. 71);

- № 770026 від 31.03.2025 за березень 2025 р. на суму 2 943,95 грн, який отримано відповідачем 29.04.2025 (т. 1 а.с. 73);

- № 770036 від 30.04.2025 за квітень 2025 р. на суму 2 943,95 грн, який отримано відповідачем 12.06.2025 (т. 1 а.с. 75);

- № 770047 від 31.05.2025 за травень 2025 р. на суму 2 943,95 грн, який отримано відповідачем 12.06.2025 (т. 1 а.с. 77);

- № 770057 від 30.06.2025 за червень 2025 р. на суму 2 943,95 грн, який отримано відповідачем 08.07.2025 (т. 1 а.с. 80);

- № 770067 від 31.07.2025 за липень 2025 р. на суму 2 943,95 грн, який отримано відповідачем 31.07.2025 (т. 1 а.с. 82).

Предметом позову є вимога про стягнення з відповідача 147 105,14 грн, з яких: 126 601,79 грн основного боргу за Договором, 15 893,56 грн пені та 4 609,79 грн 3% річних, нарахованих за порушення строків сплати відповідачем суми компенсації земельного податку.

Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, господарський суд виходить з такого.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (ч. ч. 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору полягає передусім у вільному виявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників. Зміст договору сторони визначають на основі вільного волевиявлення та мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. До того ж цивільне законодавство базується на принципі обов`язкового виконання сторонами зобов`язань за договором.

Відповідно до положень статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 11.08.2021 у справі № 344/2483/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Так, укладений між сторонами цієї справи Договір, як цивільно-правовий правочин, є правомірним на час розгляду справи, так як його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсними, тому зобов`язання за цим Договором мають виконуватися належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд також звертає увагу на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зміст цієї статті свідчить, що нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. У рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18).

Як свідчать матеріали справи, відповідно до п. 1.1. Договору Товариство здійснює Порту компенсацію витрат на сплату плати за землю у вигляді земельного податку за земельну ділянку загальною площею 30,06 кв.м. Товариство компенсує Порту щорічну сплату плати за земельну ділянку на підставі виставленого Портом рахунку щомісячно.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що Товариство компенсує Порту сплату плати за землю у вигляді земельного податку на земельну ділянку, зазначену у розділі 1 цього договору, на якій розташовано Водний корпус виробничо-відновлювального комплексу «Чабанка», 1355/100000 частки якого належить Товариству на підставі Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серії ЕАЕ № 630423, індексний номер 26755473 від 12.09.2014. Замовник здійснює компенсацію Порту з 12.09.2014, розраховану за рік, щомісяця рівними частками протягом 10 банківських днів з моменту вручення рахунку Портом. Порт виставляє рахунок Товариству не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним. ПДВ нараховується згідно чинного законодавства України.

При цьому суд встановив, що з 17.08.2021 на правовідносини сторін поширюються умови Додаткової угоди № КД-19425/2, яку сторони підписали 07.09.2023.

Відповідно до п. 1.1. Договору в редакції Додаткової угоди Товариство компенсує Порту щорічно сплату плати за наступні земельні ділянки у вигляді земельного податку за земельну ділянку, розташовану під будівлею Водного корпусу ВВК «Чабанка», загальною площею 559,14 кв.м, та під автостоянкою у Водного корпусу, загальною площею 1273,7 кв.м.

За умовами абз. 1 п. 3.1. Договору в редакції Додаткової угоди Товариство компенсує Порту сплату плати за землю у вигляді земельного податку за земельну ділянку, зазначену у розділі 1 цього Договору, на якій розташовано Водний корпус виробничого відновлювального комплексу «Чабанка» та автостоянка у Водного корпусу ВВК «Чабанка», 1355/100000 та 25745/100000 частин якого належить ТОВ «АВГУСТ 2В» на підставі Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданого 17 серпня 2021 року приватним нотаріусом ОМНО Левчук О. С., індексний номер Витягу 270907110.

Абз. 2 п. 3.1. Договору передбачено, що Товариство здійснює компенсацію Порту з 12.09.2014, розраховану за рік, щомісяця рівними частками протягом 10 банківських днів з моменту вручення рахунку Портом. Порт виставляє рахунок Товариству не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним. ПДВ нараховується згідно чинного законодавства України.

Пунктом 3.2. договору сторони узгодили, що загальна сума компенсації плати за землю у вигляді земельного податку визначається у податковій декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач, виставляв відповідачу наступні рахунки на оплату компенсації плати за землю: № 770097 від 31.12.2022 за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 на суму 7209,13 грн; № 770008 від 15.02.2023 за січень 2023 р. на суму 690,87 грн, який отримано відповідачем 13.04.2023; № 770016 від 03.03.2023 за лютий 2023 р. на суму 690,87 грн, який отримано відповідачем 13.04.2023; № 2770023 від 31.03.2023 за березень 2023 р. на суму 690,87 грн, який отримано відповідачем 13.04.2023; № 2770032 від 30.04.2023 за квітень 2023 р. на суму 690,87 грн, який отримано відповідачем 24.05.2023; № 2770041 від 31.05.2023 за травень 2023 р. на суму 690,87 грн, який отримано відповідачем 01.06.2023; № 2770050 від 30.06.2023 за червень 2023 р. на суму 690,87 грн (відповідачем не отримано); № 2770060 від 31.07.2023 за липень 2023 р. на суму 690,87 грн (відповідачем не отримано); № 2770071 від 31.08.2023 за серпень 2023 р. на суму 690,87 грн, який отримано відповідачем 07.09.2023; № 2770076 від 30.09.2023 на суму 54 211,73 грн (донарахування з 17.08.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 30.09.2023), який отримано відповідачем 02.10.2023; № 2770087 від 31.10.2023 за жовтень 2023 р. на суму 2 501,05 грн, який отримано відповідачем 02.11.2023; № 2770099 від 30.11.2023 за листопад 2023 р. на суму 2 501,05 грн, який отримано відповідачем 12.l2.2023; № 2770108 від 31.12.2023 за грудень 2023 р. на суму 2 501,05 грн, який отримано відповідачем 02.02.2024; № 2770010 від 29.02.2024 за лютий 2024 р. на суму 2 628,60 грн, який отримано відповідачем 28.03.2024; № 2770001 від 08.02.2024 за січень 2024 р. на суму 2 628,60 грн, який отримано відповідачем 15.02.2024; № 770027 від 31.03.2024 за березень 2024 р. на суму 2 628,60 грн, який отримано відповідачем 29.04.2024; № 770037 від 30.04.2024 за квітень 2024 р. на суму 2 628,60 грн, який отримано відповідачем 20.06.2024; № 770047 від 31.05.2024 за травень 2024 р. на суму 2 628,60 грн, який отримано відповідачем 20.06.2024; № 770057 від 30.06.2024 за червень 2024 р. на суму 2 628,60 грн, який отримано відповідачем 03.09.2024; № 770067 від 31.07.2024 за липень 2024 р. на суму 2 628,60 грн, який отримано відповідачем 03.09.2024; № 770077 від 31.08.2024 за серпень 2024 р. на суму 2 628,60 грн, який отримано відповідачем 03.09.2024; № 770086 від 30.09.2024 за вересень 2024 р. на суму 2 628,60 грн, який отримано відповідачем 08.11.2024; № 770096 від 31.10.2024 за жовтень 2024 р. на суму 2 628,60 грн, який отримано відповідачем 18.11.2024; № 770106 від 30.11.2024 за листопад 2024 р. на суму 2 628,60 грн, який отримано відповідачем 06.01.2025; № 770116 від 31.12.2024 за грудень 2024 р. на суму 2 628,57 грн, який отримано відповідачем 06.01.2025; № 770007 від 13.02.2025 за січень 2025 р. на суму 2 943,95 грн, який отримано відповідачем 31.03.2025; № 770016 від 28.02.2025 за лютий 2025 р. на суму 2 943,95 грн, який отримано відповідачем 31.03.2025; № 770026 від 31.03.2025 за березень 2025 р. на суму 2 943,95 грн, який отримано відповідачем 29.04.2025; № 770036 від 30.04.2025 за квітень 2025 р. на суму 2 943,95 грн, який отримано відповідачем 12.06.2025; № 770047 від 31.05.2025 за травень 2025 р. на суму 2 943,95 грн, який отримано відповідачем 12.06.2025; № 770057 від 30.06.2025 за червень 2025 р. на суму 2 943,95 грн, який отримано відповідачем 08.07.2025; № 770067 від 31.07.2025 за липень 2025 р. на суму 2 943,95 грн, який отримано відповідачем 31.07.2025.

Загальний розмір суми компенсації земельного податку за вказаними рахунками становить 126 601,79 грн. Зазначену суму позивач просить стягнути з відповідача як основний борг за Договором.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, виходячи насамперед з того, що у нього відсутня можливість перевірити обґрунтованість нарахованої позивачем суми компенсації, через ненадання останнім податкових декларацій з плати за землю.

Дійсно, відповідно до п. 3.2. Договору загальна сума компенсації плати за землю у вигляді земельного податку визначається у податковій декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності).

Разом з тим, суд зазначає, що Договір не містить в собі умов, які б зобов`язували Порт надавати Товариству податкові декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності).

Водночас, оскільки судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін й позивач був зобов`язаний довести суду належними та допустимими доказами правомірність нарахування відповідачу заявленої до стягнення компенсації плати за землю у вигляді земельного податку, суд визнав цілком обґрунтованим клопотання представника відповідача про витребування у позивача, зокрема, належним чином засвідчених копій Податкових декларацій з плати за землю з квитанціями про їх спрямування до ГУ ДПС в Одеській області щодо Земельної ділянки, про яку йдеться в розд. 1 Договору компенсації № КД-19425 від 15.04.2015, що подавалися Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт» до ГУ ДПС в Одеській області, за період з 01.01.2022 по 31.07.2025.

Відповідні докази були витребувані ухвалою суду від 02.02.2026 та позивач, поряд з іншими витребуваними документами (платіжними документами, які підтверджують сплату Портом земельного податку, детальними розрахунками суми компенсації тощо) надав їх до матеріалів справи (т. 2 а.с. 19-88).

З метою додаткового обґрунтування правильності нарахування заявленої до стягнення суми позивач надав до матеріалів справи письмові пояснення (т. 2 а.с. 137-139) з деталізованим розрахунком суми компенсації земельного податку (т. 2 а.с. 144).

Суд дослідив представлений позивачем розрахунок суми основного боргу, який вважається судом правильним як з арифметичної, так і з методологічної точки зору. Здійснені позивачем нарахування відповідають умовам Договору з урахуванням Додаткової угоди. При цьому відповідач не надав контррозрахунків та не спростував правомірність розрахунку, запропонованого позивачем.

Доводи відповідача щодо того, що участь Товариства у витратах Порту на компенсацію земельного податку має обмежуватися розміром частки у праві власності на Водний корпус виробничого відновлювального комплексу «Чабанка», що становить 27,10%, є такими, що будуються на довільному тлумаченні умов Договору, оскільки в п. 1.1. Договору в редакції Додаткової угоди сторони обумовили конкретні розміри земельних ділянок (559,14 кв.м та 1273,7 кв.м), виходячи з яких Порт нараховує суму відповідної компенсації.

Доводи відповідача щодо не підписання з його боку актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) суд відхиляє, так як підписання чи не підписання актів, згідно з положеннями Договору, не є обов`язковою умовою для виникнення у Товариства обов`язку з оплати нарахованої позивачем суми компенсації земельного податку.

Доводи відповідача щодо можливості подвійного стягнення заборгованості, зважаючи на наявність іншого Договору компенсації витрат, пов`язаних зі спільним майном № КД-22107 від 07.09.2023 (т. 1 а.с. 159-160), стягнення заборгованості за яким є предметом судового розгляду в іншій господарській справі № 916/3847/25, суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідач не довів тотожність предмета, підстав та періодів стягнення у двох справах, не надав жодного розрахунку, який би демонстрував, що ті самі суми та за той самий період фактично стягуються двічі. При цьому суд враховує, що відповідач не ставив питання щодо недійсності жодного з цих договорів, з огляду на що суд вважає їх правомірними відповідно до ст. 204 ЦК України.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у справі докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними, допустимими та вірогідними доказами настання у відповідача обов`язку з оплати суми компенсації плати за землю у вигляді земельного податку у загальному розмірі 126 601,79 грн, з огляду на що позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.

За порушення відповідачем строків сплати компенсації земельного податку позивач нарахував та заявив до стягнення у даній справі 15 893,56 грн пені та 4 609,79 грн 3% річних.

В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат та 3 відсотки річних, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).

Визначені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат та 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Згідно з абз. 2 п. 3.1. Договору Товариство здійснює компенсацію Порту з 12.09.2014, розраховану за рік, щомісяця рівними частками протягом 10 банківських днів з моменту вручення рахунку Портом. Порт виставляє рахунок Товариству не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним. ПДВ нараховується згідно чинного законодавства України.

Відповідно до п. 4.2. Договору за несвоєчасне внесення платежів Товариство сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення заборгованості.

Як вже було зазначено судом, позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату, які відповідач отримував, проте суму нарахованої компенсації земельного податку не сплачував.

Не отриманими є лише рахунки № 770097 від 31.12.2022 на суму 7209,13 грн, № 2770050 від 30.06.2023 на суму 690,87 грн та № 2770060 від 31.07.2023 на суму 690,87 грн. Втім, позивач не нараховує пеню та відсотки річних за зобов`язаннями, які виникли на підставі вказаних рахунків.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення виконання зобов`язання щодо своєчасної сплати відповідачем суми компенсації земельного податку у строк, визначений п. 3.1. Договору, суд зазначає, що позивач цілком правомірно нарахував та заявив до стягнення пеню та 3% річних.

Разом з тим, при перевірці розрахунку пені, суд виявив, що позивач допустив помилки при визначенні початкового періоду її нарахування за зобов`язаннями згідно рахунків

№ 770008 від 15.02.2023 за січень 2023 р. на суму 690,87 грн,

№ 770016 від 03.03.2023 за лютий 2023 р. на суму 690,87 грн,

№ 2770023 від 31.03.2023 за березень 2023 р. на суму 690,87 грн,

№ 2770032 від 30.04.2023 за квітень 2023 р. на суму 690,87 грн,

№ 2770041 від 31.05.2023 за травень 2023 р. на суму 690,87 грн та

№ 770096 від 31.10.2024 за жовтень 2024 р. на суму 2 628,60 грн.

З цих підстав суд самостійно здійснив розрахунок пені за вказаними зобов`язаннями, який виглядає наступним чином:

Розрахунок суми пені здійснюється за формулою:

Пеня = С x 2УСД x Д : 100, де

С - сума заборгованості за період,

2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення,

Д - кількість днів прострочення.

За рахунком № 770008 від 15.02.2023: період з 25.04.2023 по 23.10.2023

Період розрахункуКількість днів у періодіСума25.04.2023 - 27.07.2023 : 25.0000 (облікова ставка НБУ) 690.87 (Сума боргу) x (2 x 25.0000 : 365) x 94 днів (прострочення) : 100 9488.9628.07.2023 - 14.09.2023 : 22.0000 (облікова ставка НБУ) 690.87 (Сума боргу) x (2 x 22.0000 : 365) x 49 днів (прострочення) : 100 4940.8115.09.2023 - 23.10.2023 : 20.0000 (облікова ставка НБУ) 690.87 (Сума боргу) x (2 x 20.0000 : 365) x 39 днів (прострочення) : 100 3929.53Всього штрафних санкцій за період: 159.30

За рахунком № 770016 від 03.03.2023: період з 25.04.2023 по 23.10.2023

Період розрахункуКількість днів у періодіСума25.04.2023 - 27.07.2023 : 25.0000 (облікова ставка НБУ) 690.87 (Сума боргу) x (2 x 25.0000 : 365) x 94 днів (прострочення) : 100 9488.9628.07.2023 - 14.09.2023 : 22.0000 (облікова ставка НБУ) 690.87 (Сума боргу) x (2 x 22.0000 : 365) x 49 днів (прострочення) : 100 4940.8115.09.2023 - 23.10.2023 : 20.0000 (облікова ставка НБУ) 690.87 (Сума боргу) x (2 x 20.0000 : 365) x 39 днів (прострочення) : 100 3929.53Всього штрафних санкцій за період: 159.30

За рахунком № 2770023 від 31.03.2023: період з 25.04.2023 по 23.10.2023

Період розрахункуКількість днів у періодіСума25.04.2023 - 27.07.2023 : 25.0000 (облікова ставка НБУ) 690.87 (Сума боргу) x (2 x 25.0000 : 365) x 94 днів (прострочення) : 100 9488.9628.07.2023 - 14.09.2023 : 22.0000 (облікова ставка НБУ) 690.87 (Сума боргу) x (2 x 22.0000 : 365) x 49 днів (прострочення) : 100 4940.8115.09.2023 - 23.10.2023 : 20.0000 (облікова ставка НБУ) 690.87 (Сума боргу) x (2 x 20.0000 : 365) x 39 днів (прострочення) : 100 3929.53Всього штрафних санкцій за період: 159.30

За рахунком № 2770032 від 30.04.2023: період з 06.06.2023 по 03.12.2023)

Період розрахункуКількість днів у періодіСума06.06.2023 - 27.07.2023 : 25.0000 (облікова ставка НБУ) 690.87 (Сума боргу) x (2 x 25.0000 : 365) x 52 днів (прострочення) : 100 5249.2128.07.2023 - 14.09.2023 : 22.0000 (облікова ставка НБУ) 690.87 (Сума боргу) x (2 x 22.0000 : 365) x 49 днів (прострочення) : 100 4940.8115.09.2023 - 26.10.2023 : 20.0000 (облікова ставка НБУ) 690.87 (Сума боргу) x (2 x 20.0000 : 365) x 42 днів (прострочення) : 100 4231.8027.10.2023 - 03.12.2023 : 16.0000 (облікова ставка НБУ) 690.87 (Сума боргу) x (2 x 16.0000 : 365) x 38 днів (прострочення) : 100 3823.02Всього штрафних санкцій за період: 144.84

За рахунком № 2770041 від 31.05.2023: період з 13.06.2023 по 11.12.2023

Період розрахункуКількість днів у періодіСума13.06.2023 - 27.07.2023 : 25.0000 (облікова ставка НБУ) 690.87 (Сума боргу) x (2 x 25.0000 : 365) x 45 днів (прострочення) : 100 4542.5928.07.2023 - 14.09.2023 : 22.0000 (облікова ставка НБУ) 690.87 (Сума боргу) x (2 x 22.0000 : 365) x 49 днів (прострочення) : 100 4940.8115.09.2023 - 26.10.2023 : 20.0000 (облікова ставка НБУ) 690.87 (Сума боргу) x (2 x 20.0000 : 365) x 42 днів (прострочення) : 100 4231.8027.10.2023 - 11.12.2023 : 16.0000 (облікова ставка НБУ) 690.87 (Сума боргу) x (2 x 16.0000 : 365) x 46 днів (прострочення) : 100 4627.86Всього штрафних санкцій за період: 143.06

За рахунком № 770096 від 31.10.2024: період з 29.11.2024 по 20.05.2025

Період розрахункуКількість днів у періодіСума29.11.2024 - 12.12.2024 : 13.0000 (облікова ставка НБУ) 2628.60 (Сума боргу) x (2 x 13.0000 : 366) x 14 днів (прострочення) : 100 1426.1413.12.2024 - 31.12.2024 : 13.5000 (облікова ставка НБУ) 2628.60 (Сума боргу) x (2 x 13.5000 : 366) x 19 днів (прострочення) : 100 1936.8401.01.2025 - 23.01.2025 : 13.5000 (облікова ставка НБУ) 2628.60 (Сума боргу) x (2 x 13.5000 : 365) x 23 днів (прострочення) : 100 2344.7224.01.2025 - 06.03.2025 : 14.5000 (облікова ставка НБУ) 2628.60 (Сума боргу) x (2 x 14.5000 : 365) x 42 днів (прострочення) : 100 4287.7207.03.2025 - 20.05.2025 : 15.5000 (облікова ставка НБУ) 2628.60 (Сума боргу) x (2 x 15.5000 : 365) x 75 днів (прострочення) : 100 75167.44Всього штрафних санкцій за період: 362.86

З урахуванням здійсненого судом перерахунку, загальний розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 15 875,16 грн, тому позовні вимоги у відповідній частині підлягають частковому задоволенню.

Запропонований позивачем розрахунок відсотків річних на суму 4 609,79 грн вважається судом правильним та обґрунтованим, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Надаючи оцінку доводам сторін, суд врахував, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене суд вважає, що при розгляді даної справи судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог на відповідача підлягають покладенню витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 027,62 грн.

Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВГУСТ 2В» (65006, Одеська обл., м. Одеса, вул. Розкидайлівська, буд. 69/71; код ЄДРПОУ 39300705) на користь Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» (65082, Одеська обл., м. Одеса, пл. Митна, буд. 1; код ЄДРПОУ 01125666) 126 601,79 грн основного боргу, 15 875,16 грн пені, 4 609,79 грн 3% річних та 3 027,62 грн витрат зі сплати судового збору.

3. В решті позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення складено 27 липня 2026 р. Повне рішення складено та підписано 29 липня 2026 р.

Суддя Р.В. Волков