Рішення № 138573396, 21.07.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2026 Справа № 914/743/26

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпро Інжиніринг», м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Баушпар», м. Львів,

про: стягнення 2 572 013,47 грн вартості неповернутого орендованого майна та 752 195,07 грн штрафу

Суддя І. Б. Козак

При секретарі Р.Волошин

Представники сторін:

Представник позивача: Коротун О.М. (поза межами приміщення суду);

Представник відповідача: не з`явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпро Інжиніринг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Баушпар» про стягнення 3 760 975,38 грн вартості неповернутого орендованого майна та 752 195,07 грн штрафу.

Ухвалою суду від 16.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.04.2026.

Через систему Електронний суд 15.06.2026 ТОВ «Гіпро Інжиніринг» подало заяву про зменшення розміру позовних вимог на 1 188 961,90 грн (вх.№2797/26).

Ухвалою суду від 23.06.2026 прийнято до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 21.07.2026.

Правова позиція позивача.

У судове засідання 21.07.2026 представник позивача з`явився, зменшенні позовні вимоги підтримав повністю. Просить суд про стягнення з відповідача на користь позивача: вартість неповернутого орендованого майна у сумі 2 572 013,47 грн з ПДВ, штраф у сумі 752 195,07 грн за договором оперативної оренди обладнання від 20.05.2024 № 20/5-О.

Попередній розрахунок судових витрат позивача:

- 39 890,51 грн сплачений судовий збір;

- 451 317 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Правова позиція відповідача.

Відповідач у судове засідання 21.07.2026 не з`явився, проти задоволення позову заперечив повністю у відзиві на позовну заяву (вх.№10002/26 від 09.04.2026). В обґрунтування своїх заперечень посилається на наступне.

Відповідач не заперечує, що ним на підставі Договору та Актів передачі-приймання отримано в оренду обладнання на загальну суму 30 337 976,70 грн. ТОВ «Баушпар» погоджується з доводами позовної заяви, що частина обладнання на загальну суму 24 883 546.90 грн повернута позивачу.

01 квітня 2026 року представником ТОВ «Баушпар» на електронну адресу представника ТОВ «ГІПРО ІНЖИНІРИНГ» було направлено лист з готовністю повернути орендоване обладнання та проханням вказати склад, на який здійснити повернення. Однак, станом на сьогодні відповідь на зазначений лист не отримана.

Оскільки ТОВ «ГІПРО ІНЖИНІРИНГ» не виконав дії, спрямовані на отримання товару, визначені п. 2.3, 6.1 Договору ТОВ «Баушпар» не може вважатися таким, що не виконало своє зобов`язання з повернення товару. Також у зв`язку з цим, з відповідача не може стягуватися вартість неповернутого майна на підставі п. 7.3. Договору, оскільки ним не допущено порушення свого зобов`язання щодо повернення обладнання з оренди. Враховуючи вищенаведене, у зв`язку з тим, що ТОВ «Баушпар» вживаються дії, спрямовані на повернення орендованого обладнання в порядку, встановленого Договором оперативної оренди обладнання від 20.05.2024 №20/5-О, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача вартості неповерненого обладнання.

Позивач заперечив проти аргументів відповідача у відповіді на відзив на позовну заяву (вх.№10285/26 від 13.04.2026).

Через систему Електронний суд 20.07.2026 позивач подав клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (вх.№20534/26) яке мотивоване неможливістю участі представника ТОВ «Баушпар» адвоката Галушко Ольги у судовому засіданні з розгляду судової справи №914/743/26, призначеному на 21.07.2026 у зв`язку з перебуванням у відрядженні до м. Івано-Франківськ з огляду на термінову необхідність участі у переговорній процедурі та наданні правової допомоги під час укладення договорів.

Щодо клопотання про відкладення розгляду справи суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що учасник справи не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з § 2."Представники" Глави 4 "Учасники судового процесу" Розділу І "Загальні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 13, 74, 80 ГПК України), тоді як на підтвердження таких обставин (неможливості заміни представника) не долучено жодних доказів.

Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Участь представників сторін в судовому засіданні, призначеному ухвалою від 23.06.2026 на 21.07.2026, обов`язковою не визнавалася про що безпосередньо доводилось до відома учасників справи у пункті 4 резолютивної частини ухвали суду.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. mutatis mutandis рішення у справі "Шульга проти України").

Із врахуванням наведеного за результатами розгляду поданого представником позивача клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, суд дійшов висновку про його відхилення.

Обставини справи.

20 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гіпро Інжиніринг», як Орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Баушпар», як Орендарем, укладено Договір оперативної оренди обладнання № 20/5-О.

Згідно із п. 1.1. Договору Орендодавець приймає на себе зобов`язання надати Орендарю у тимчасове оплатне користування (оренду) будівельну опалубку та риштування (в т.ч. окремі їх елементи, спеціалізовану тару для її транспортування), іменовану надалі «обладнання», асортимент, кількість і вартість якого вказується в актах прийому-передачі, що є невід`ємною частиною цього договору, а Орендар приймає від Орендодавця будівельну опалубку та риштування в користування та зобов`язується своєчасно та повністю здійснювати розрахунки орендної оплати та повернути будівельну опалубку та риштування у порядку, що визначений в цьому договорі.

Згідно із п.3.1. Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2025, а в частині повернення обладнання, оплати заборгованості з орендної плати та інших платежів до повного виконання орендарем своїх обов`язків за цим договором. Продовження строку дії даного договору здійснюється шляхом підписання відповідної додаткової угоди до нього. У разі відсутності додаткової угоди про продовження строку дії даного договору він припиняє свою чинність у строк, зазначений в цьому пункті.

Згідно із актами прийому-передачі ТОВ «БАУШПАР» отримало в рамках Договору оренди орендоване майно на загальну суму 30 337 976,70 грн.

Згідно із п. 5.2.9. Договору Орендар зобов`язаний повернути (здати на склад Орендодавця) обладнання протягом десяти календарних днів після припинення (призупинення) договору або з моменту письмової вимоги (повідомлення) Орендодавця (у випадках, передбачених цим договором) належно упакованим, в справному стані із врахуванням природного зносу.

Пункт 6.1. Договору оренди передбачає, що передача (повернення) обладнання здійснюється відповідно до п. 2.3 даного договору і оформлюється документально шляхом підписання двостороннього акту прийому-передачі.

ТОВ «БАУШПАР» повернуло орендодавцю частину орендованого обладнання на загальну суму 26 974 306,88 грн згідно актів приймання-передачі за період: лютий-вересень 2025 року.

Після закінчення строку оренди 31.12.2025 відповідачем не повернуто частину орендованого майна на загальну вартість 3 134 146,15 грн без ПДВ.

Відповідно до п.7.3. Договору у випадку неповернення у встановлений строк, а також у випадку пошкодження обладнання (при неможливості відновлення), порушення комплектності (при якому подальша експлуатація обладнання неможлива) або його загибелі (втраті), Орендар сплачує Орендодавцю на підставі рахунку на оплату (згідно п. 5.2.10 даного договору) вартість такого обладнання, згідно із цінами, вказаними в актах прийому-передачі, з нарахуванням податку на додану вартість (відповідно до чинного законодавства).

Згiдно із п.5.2.10. Договору оренди Орендар зобов`язаний відшкодувати (згідно п.7.3. даного договору) повну вартість неповернутого обладнання протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту виставлення Орендодавцем рахунку на оплату відповідно до п.7.3. даного договору.

Листом від 28.01.2026 позивачем направлено на адресу ТОВ «БАУШПАР» претензію-вимогу № 2/1 щодо сплати заборгованості по договору оренди, повернення орендованого майна або компенсації його вартості до якого долучено, серед іншого рахунок на оплату №4 від 28.01.2026 згідно якого вартість неповернутого майна складає 3 134 146,15 грн без ПДВ.

Однак відповіді не отримав.

Згідно із п.7.3.1. Договору у випадку порушення строків сплати вартості неповернутого обладнання, орендар додатково сплачує штраф у розмірі 20% від вартості такого майна.

На підставі статті 7.3.1. позивачем нараховано на суму основного зобов`язання штраф у розмірі 20% від вартості такого майна на суму 752 195,07 грн.

Після відкриття провадження у справі відповідачем повернута частина орендованого майна на суму 1 188 961,90 грн з ПДВ. Таким чином вартість неповернутого майна складає 2 572 013,47 грн.

Станом на дату винесення рішення відповідачем не подано доказів оплати заявлених коштів.

Оцінка суду.

Щодо стягнення вартості неповернутого майна.

За змістом частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як встановлено судом, між сторонами виникли правовідносини на підставі Договору оперативної оренди обладнання № 20/5-О від 20.05.2024.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ч. 3 ст. 760 Цивільного кодексу України, особливості найму окремих видів майна встановлюються цим кодексом та іншим законом.

Юридичний аналіз зазначених правових положень дозволяє зробити висновок про те, що договір найму (оренди) є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

За приписами частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п.7.3. Договору у випадку неповернення у встановлений строк, а також у випадку пошкодження обладнання (при неможливості відновлення), порушення комплектності (при якому подальша експлуатація обладнання неможлива) або його загибелі (втраті), Орендар сплачує Орендодавцю на підставі рахунку на оплату (згідно п. 5.2.10 даного договору) вартість такого обладнання, згідно із цінами, вказаними в актах прийому-передачі, з нарахуванням податку на додану вартість (відповідно до чинного законодавства).

Згідно із п.3.1. Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2025.

Згідно із п. 5.2.9. Договору Орендар зобов`язаний повернути (здати на склад Орендодавця) обладнання протягом десяти календарних днів після припинення (призупинення) договору або з моменту письмової вимоги (повідомлення) Орендодавця (у випадках, передбачених цим договором) належно упакованим, в справному стані із врахуванням природного зносу.

Таким чином, останнім днем на повернення майна згідно п. 5.2.9. Договору є 10.01.2026.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що ТОВ «БАУШПАР» повернуло орендоване майно згідно договору не у повному обсязі. Зокрема відповідачем не заперечується, що станом на дату звернення позивача до суду, ТОВ «Баушпар» не повернуло обладнання на загальну вартість 3 134 146,15 грн.

Після відкриття провадження у справі відповідачем повернута частина орендованого майна на суму 1 188 961,90 грн з ПДВ. Залишок неповернутого майна за договором складає 2 572 013,47 грн.

Згiдно із п.5.2.10. Договору Орендар зобов`язаний відшкодувати (згідно п.7.3. даного договору) повну вартість неповернутого обладнання протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту виставлення Орендодавцем рахунку на оплату відповідно до п.7.3. даного договору.

Листом від 28.01.2026 позивачем направлено на адресу ТОВ «БАУШПАР» претензію-вимогу № 2/1 щодо сплати заборгованості по договору оренди, повернення орендованого майна або компенсації його вартості до якого долучено, серед іншого рахунок на оплату №4 від 28.01.2026 згідно якого вартість неповернутого майна складає 3 134 146,15 грн без ПДВ.

Зазначену претензію-вимогу ТОВ «БАУШПАР» отримало 12.02.2026, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105400521723.

Із урахуванням вимог п. 5.2.10. Договору оренди обов`язок відповідача щодо сплати грошових коштів закінчився 22.02.2026 року.

Щодо тверджень відповідача, що позивачем порушено умови договору через ненадання відповіді на лист відповідача від 01.04.2026 з готовністю повернути орендоване обладнання та проханням вказати склад, на який здійснити повернення то суд відхиляє такі заперечення виходячи із наступного.

До матеріалів справи відповідачем долучено лист від 01.04.2026 представнику ТОВ «ГІПРО ІНЖИНІРИНГ» з наміром повернути частину обладнання після оренди. Однак як вбачається зі змісту вказаного листа такий відправлений від імені Компанії «Бетон 24» а не від імені ТОВ «БАУШПАР». Більше того, у вказаному листі не зазначено ні особу, який направляється повідомлення, ні особу, яка направляє повідомлення, у ньому відсутні підписи, в тому числі електронно-цифрові.

Суд звертає увагу на норми п.2.3.1. договору яким передбачено, серед іншого, що до повідомлення про узгодження місця повернення обладнання Орендар повинен долучити відомість із переліком майна, що повертається. Однак у направленому листі від 01.04.2026 такий перелік відправником не наводиться. Більше того, такий лист був направлений після спливу строку встановленого п.5.2.10 Договору на сплату грошових коштів згідно претензії-вимоги № 2/1 від 28.01.2026.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 року набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, чим в господарський процес фактично впроваджено стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанови КГС ВС від 18.11.2019 року у справі №902/761/18, від 04.12.2019 року у справі №917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Зважаючи на наведене та те, що Відповідач не виконав свого обов`язку з повернення орендованого майна ні після припинення дії Договору, ні після пред`явлення письмової вимоги, суд визнає вимогу про стягнення його вартості правомірною та цілком доведеною.

Згідно актів приймання-передачі за період лютий вересень 2025 та переліку неповернутого ТОВ «Баушпар» майна, вартість неповернутого майна за договором оренди складає 2 572 013,47 грн.

Відповідач не заперечив щодо вартості неповернутого майна.

Доказів повернення вказаного майна за договором оренди або повернення їх вартості у матеріалах справи відсутні. За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача 2 572 013,47 грн вартості неповернутого орендованого майна.

Щодо стягнення 752 195,07 грн штрафу.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згiдно із п.5.2.10. Договору Орендар зобов`язаний відшкодувати (згідно п.7.3. даного договору) повну вартість неповернутого обладнання протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту виставлення Орендодавцем рахунку на оплату відповідно до п.7.3. даного договору.

Як вже зазначалось, обов`язок відповідача щодо сплати грошових коштів закінчився 22.02.2026. Прострочення виконання грошового зобов`язання почалося з 23.02.2026.

Згідно із п.7.3.1. Договору у випадку порушення строків сплати вартості неповернутого обладнання, орендар додатково сплачує штраф у розмірі 20% від вартості такого майна.

На підставі статті 7.3.1. Договору позивачем нараховано на суму основного зобов`язання штраф у розмірі 20% від вартості такого майна на суму 752 195,07 грн. Здійснивши перерахунок, суд встановив правомірність до стягнення з відповідача 752 195,07 грн штрафу.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволення у повному обсязі.

Судові витрати.

Сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 238-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Зменшені позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Баушпар» (адреса: 79020, Львівська обл., місто Львів, вулиця Варшавська, будинок 136 квартира 30; ідентифікаційний код: 41001204) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпро Інжиніринг» (адреса: 01054, місто Київ, вулиця Бульварно- Кудрявська, будинок 26, офіс 214; ідентифікаційний код: 42616464) 2 572 013,47 грн вартості неповернутого орендованого майна, 752 195,07 грн штрафу та 39 890,51 грн судового збору.

3. Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

5. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повне рішення складено та підписано 29.07.2026

Суддя Козак І.Б.