Рішення № 138573366, 28.04.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2026 р. м. Київ Справа № 911/137/26

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу, м. Київ,

Баришівської селищної ради, Київська обл., Броварський р-н., с-ще. Баришівка

до Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, м. Київ

про стягнення 353361,28 грн.

Секретар судового засідання Самусь В.С.

за участю представників:

прокурор: Ламшина О.О.;

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу, Баришівської селищної ради до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення 353361,28 грн шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що у період з 12.11.2025 р. по 13.11.2025 р. працівниками Департаменту внутрішньої та економічної безпеки Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України під час контрольного заходу щодо стану охорони лісів від незаконних рубок та правильності ведення лісового господарства у Березанському лісництві Бориспільського надлісництва філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України виявлено пні масових незаконних (самовільних) порубок дерев в адміністративних межах Баришівської селищної ради, а саме: протягом вказаного періоду у кварталах 4 та 19 Березанського лісництва ДП «Ліси України» виявлено пні незаконної (самовільної) порубки дерев різних порід та діаметрів у загальній кількості 40 штук. Прокурор зазначає, що відповідачем, як лісокористувачем, в порушення ст.ст. 19, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України не було забезпечено охорону і збереження лісу від незаконної рубки. У результаті вказаного порушення державі заподіяно шкоду у сумі 353361,28 грн., розраховану згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 р. «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», яку прокурор, посилаючись на п. 5 ч. 2 ст. 105, ст. 107 Лісового кодексу України, ст. 1166 ЦК України, просить стягнути з відповідача на користь держави в особі Баришівської селищної ради.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.01.2026 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 19.02.2026 р.

05.02.2026 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовної заяви. Відповідач зазначає, що Державна екологічна інспекція Столичного округу не є належним позивачем у цій справі; Інспекція у даних правовідносинах не має повноважень щодо звернення до суду з позовом, оскільки підстави для такого звернення у Інспекції відсутні. Відповідач зазначає, що у вирішенні спору про відшкодування шкоди в порядку ст. 1166 ЦК України необхідно врахувати, що саме протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) постійного лісокористувача є причиною завданої шкоди. Разом з тим, відповідач зазначає, що шкода, заподіяна державі внаслідок незаконної рубки дерев, стягнення якої є предметом розгляду у цій справі, виникла від безпосередніх дій особи, яка незаконно зрубувала дерева, а не від постійного лісокористувача, на якого покладений обов`язок охороняти ліс, невиконання чого являється якоюсь іншою обставиною. Відповідач стверджує, що саме для покладання на відповідача як на постійного лісокористувача відповідальності за збитки, завдані незаконною рубкою лісів, прокурор повинен на підставі належних, достатніх та допустимих доказів, у розумінні статей 76-78 ГПК України, довести наявність у діях відповідача такого елементу цивільного правопорушення як протиправної поведінки (його протиправної бездіяльності), тобто поведінка відповідача повинна порушувати вимоги щодо ведення лісового господарства, однак, позовні вимоги не містять доказів, які вказували на неправомірність поведінки відповідача та не вказують які саме дії відповідач повинен був вчинити відповідно до вимог ведення лісового господарства з метою забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок, однак їх не вчинив. За позицією відповідача, акти огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства є лише наслідком дій, спрямованих на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному чи адміністративному провадженні, поряд з цим, для встановлення судом, чи мало місце правопорушення ДП «Ліси України», основним доказом є акт перевірки, в якому зафіксований факт правопорушення; акти огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 12.11.2025 р. мали би бути додатками до акта перевірки планового чи позапланового заходу, який проведений не був.

17.02.2026 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від прокурора надійшла відповідь на відзив, в якій він просить задовольнити позовну заяву в повному обсязі. Прокурор зазначає, що норми законодавчих актів підтверджують, що саме Державна екологічна інспекція Столичного округу уповноважена здійснювати державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, а тому є належним позивачем у даній справі; невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Таким чином, прокурор зазначає, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. На думку прокурора, установлення факту здійснення вирубки лісових насаджень на земельних ділянках, які передані у постійне користування лісогосподарських підприємств, у випадку не встановлення осіб, якими здійснено незаконну вирубку таких насаджень, свідчить про неналежне виконання відповідним суб`єктом господарювання взятих на себе зобов`язань щодо забезпечення охорони лісових насаджень від незаконної їх вирубки, що, відповідно, має наслідком стягнення заподіяних збитків з постійного лісокористувача. Прокурор вказує, що за приписами ст. ст. 86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу. Отже, на думку прокурора, працівниками державної лісової охорони ДП «Ліси України» не вжито дієвих заходів контролю лісових насаджень від незаконних рубок, внаслідок чого допущено масові незаконні (самовільні) рубки 40 дерев. Прокурор стверджує, що охорона та захист лісових насаджень повинні забезпечуватися самим відповідачем з урахуванням умов ведення лісового господарства та досягати визначеної законодавством мети упередження незаконного знищення лісів. Вищевикладене, на думку прокурора, спростовує твердження відповідача про недоведення прокурором протиправності його поведінки, яка проявилася у бездіяльності. Також прокурор зазначає, що акти огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства та відповідні розрахунки розмірів шкоди в сумі 353361,28 грн складено та обраховано уповноваженими особами відповідно до законодавства, а тому є належними та допустимими доказами у спірних правовідносинах.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.02.2026 р. відкладено підготовче засідання 12.03.2026 р.

12.03.2026 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких представник відповідача просив для підтвердження статусу ДП «Ліси України» як універсального правонаступника припиненого ДП «Бориспільське лісове господарство» долучити до матеріалів справи додані до пояснень документи. Вказане клопотання судом задоволено, оскільки на стадії підготовчого провадження виникло питання щодо місця розташування земельної ділянки, на якій відбулась незаконна рубка дерев, а надані докази підтверджують обставини, які визнані сторонами.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.03.2026 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.04.2026 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.04.2026 р. відкладено судове засідання на 28.04.2026 р.

Прокурор у підготовчих засіданнях та судових засіданнях позовні вимоги підтримав.

Представник позивача-1 у жодне підготовче засідання та судове засідання не з`явився. Позивач-1 про причини неявки представника у підготовчі засідання та судові засідання суд не повідомив, про дату, час та місце проведення підготовчих засідань та судових засідань повідомлений належним чином відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджується довідками про доставку електронних листів.

Представник позивача-2 у жодне підготовче засідання та судове засідання не з`явився. Позивач-2 про причини неявки представника у підготовчі засідання та судові засідання суд не повідомив, про дату, час та місце проведення підготовчих засідань та судових засідань повідомлений належним чином відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджується довідками про доставку електронних листів.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 12.03.2026 р. проти задоволення позовних вимог заперечував. В інші засідання представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення засідань відповідач повідомлений належним.

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до абзаців першого, другого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно з абзацами першим-третім частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

В якості позивача-1 прокурор вказав Державну екологічну інспекцію Столичного округу.

Відповідно до п. ґ) ч. 1 ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить пред`являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 р. № 275, встановлено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (п. 1 Положення № 275).

Одними з основних завдань Держекоінспекції є: реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду; охорони, захисту, використання і відтворення лісів (п. 3 Положення № 275).

Державна екологічна інспекція Столичного округу є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується, та діє на підставі Положення про Державну екологічну інспекцію Столичного округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.03.2023 р. № 18. Повноваження інспекції поширюються на територію міста Києва та Київської області (п. 1 Положення № 18).

Згідно з пп. 5 п. 2 розділу ІІ Положення № 18 інспекція в межах своїх повноважень здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, застосування пестицидів і агрохімікатів у лісовому господарстві та лісах.

Таким чином, Державна екологічна інспекція Столичного округу уповноважена здійснювати державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, а тому є належним позивачем у даній справі.

Київська обласна прокуратура звернулась із листом від 12.12.2025 р. № 12/2-1022вих-25 до Державної екологічної інспекції Столичного округу, в якому, посилаючись на незаконну порубку дерев, внаслідок якої завдано шкоду у розмірі 353361,28 грн, просила повідомити прокуратуру чи зверталася Державна екологічна інспекція Столичного округу з позовом до ДП Ліси України про стягнення шкоди у сумі 353361,28 грн за незаконні рубки дерев у виділі 3 кварталу 4 та у виділах 6-8 кварталу 19 Березанського лісництва ДП Ліси України, або повідомити про неможливість звернення до суду з вказаних питань з метою вжиття заходів представницького характеру Київською обласною прокуратурою в порядку, визначеному ст. 23 Закону України Про прокуратуру.

У відповідь на лист прокуратури в від 12.12.2025 р. № 12/2-1022вих-25 Державна екологічна інспекція Столичного округу листом від 25.12.2025 р. № 9/6/2-30/3992 повідомила, що Інспекція не заперечує щодо пред`явлення прокуратурою позову в інтересах держави в особі Інспекції про стягнення збитків заподіяних державі, внаслідок порушення природоохоронного законодавства за фактом, викладеним у листі. Окрім цього, Інспекція повідомила, що в разі подання Київською обласною прокуратурою позовної заяви Інспекцією позовні вимоги будуть підтримані в повному обсязі.

В якості позивача-2 прокурор визначив Баришівську селищну раду.

Згідно з пп. 1 п. б) ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Статтею 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Оскільки місцем заподіяння шкоди внаслідок незаконної порубки дерев є Березанське лісництво, яке знаходиться в адміністративних межах Баришівської територіальної громади, то органом місцевого самоврядування, до повноважень якого належить здійснення контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є Баришівська селищна рада.

Київська обласна прокуратура звернулась із листом від 12.12.2025 р. № 12/2-1026 вих.25 до Баришівської селищної ради, в якому, посилаючись на незаконну порубку дерев, внаслідок якої завдано шкоду у розмірі 353361,28 грн, просила повідомити Київську обласну прокуратуру чи зверталася Баришівська селищна рада до суду з позовом до ДП Ліси України про стягнення шкоди у сумі 353361,28 грн за незаконні рубки дерев у виділі 3 кварталу 4 та у виділах 6-8 кварталу 19 Березанського лісництва ДП Ліси України, або повідомити про неможливість звернення до суду з вказаних питань з метою вжиття заходів представницького характеру Київської обласною прокуратурою в порядку, визначеному ст. 23 Закону України Про прокуратуру.

У відповідь на лист прокуратури від 12.12.2025 р. № 12/2-1026 вих.25 Баришівська селищна рада листом від 17.12.2025 р. № 4017/03-16/17.12.25 повідомила, що Баришівська селищна рада не заперечує проти заявлення вказаного позову Київською обласною прокуратурою у сфері охорони навколишнього природного середовища та не планує самостійно звертатися до суду з позовом про стягнення зазначеної суми збитків з ДП Ліси України.

Київська обласна прокуратура звернулась із листами від 29.12.2025 р. № 12/2-1087вих-25 та від 29.12.2025 р. № 12/2-1090вих-25 до Баришівської селищної ради та Державної екологічної інспекції Столичного округу відповідно, в яких повідомила про намір звернутися до господарського суду Київської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу та Баришівської селищної ради про стягнення шкоди розміром 353361,28 грн за незаконну рубку дерев.

Доказів надання позивачами відповідей на вказані листи прокурора, чи вжиття ними будь-яких заходів реагування, матеріали справи не містять.

Суд враховує, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у пунктах 76-81 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18:

« 76. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

77. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

78. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

79. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

80. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

81. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.».

Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В контексті викладених положень Закону України «Про прокуратуру» та висновків Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що прокурор належним чином обґрунтував підстави для представництва ним інтересів держави і подав даний позов з дотриманням вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», та повідомив позивачів про звернення з позовною заявою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення прокурора та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

У період з 12.11.2025 р. по 13.11.2025 р. працівниками управління безпеки Департаменту внутрішньої та економічної безпеки ДП Ліси України ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з відома начальника Бориспільського надлісництва Марчука К.С., у присутності посадових осіб надлісництва, проведено контрольний захід щодо стану охорони лісів від незаконних рубок та правильності ведення лісового господарства, за результатами якого складено акт від 13.11.2025 р.

Із вказаного акта вбачається, що на території Березанського лісництва (лісничий ОСОБА_5 ) виявлено незаконну рубку дерев, зокрема:

у кварталі 19 виділ 6 виявлено незаконну порубку дерев у кількості 7 шт. породи акація (сухостійні) та породи дуб 1 шт. сухостійний. Загальний розмір шкоди, заподіяної лісу незаконною порубкою становить близько 69151,81 грн. Орієнтовний обсяг деревини незаконно зрубаних дерев становить 8.0 куб. метрів вартістю 12800,00 грн;

у кварталі 4 виділ 3 виявлено незаконну порубку дерев у кількості 1 шт. породи дуб (сухостійний). Загальний розмір шкоди, заподіяної лісу незаконною порубкою становить близько 14740,53 грн. Орієнтовний обсяг деревини незаконно зрубаних дерев становить біля 2,0 куб. метрів вартістю 3200,00 грн;

у кварталі 19 виділ 7 виявлено незаконну порубку дерев у кількості 2 шт. породи дуб сухостійних. Загальний розмір шкоди, заподіяної лісу незаконною порубкою становить близько 10271,22 грн. Орієнтовний обсяг деревини незаконно зрубаних дерев становить 1,0 куб метрів вартістю 1600,00 грн;

у кварталі 19 виділ 8 виявлено незаконну порубку дерев у кількості 27 шт. породи акація сухостійні та породи дуб 2 шт. сухостійні. Загальний розмір шкоди, заподіяної лісу незаконною порубкою становить близько 259197,72 грн. Орієнтовний обсяг деревини незаконно зрубаних дерев становить 27,0 куб. метрів вартістю 43200,00 грн;

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що відповідачем, як лісокористувачем, в порушення ст.ст. 19, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України не було забезпечено охорону і збереження лісу від незаконної рубки, в результаті чого державі заподіяно шкоду у сумі 353361,28 грн.

Згідно з абз. 1 ст. 3 Лісового кодексу України лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно зі ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.

Статтею 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу (ч. 5 ст. 86 Лісового кодексу України).

Статтею 89 Лісового кодексу України визначено, що охорону і захист лісів на території України здійснює, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.

Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів, зокрема, від незаконних рубок (ст. 90 Лісового кодексу України).

Статтею 93 Лісового кодексу України передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

За змістом п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст. 107 Лісового кодексу України).

Отже організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 та від 30.11.2021 у справі № 926/2174/20.

09.01.2019 р. Баришівська селищна рада Баришівського району Київської області прийняла рішення № 10-01-07 «Про початок реорганізації Дернівської сільської ради, Коржівської сільської ради, Волошинівської сільської ради, Веселинівської сільської ради, Масківецької сільської ради, Подільської сільської ради, Морозівської сільської ради, Бзівської сільської ради, Селичівської сільської ради, Сезенківської сільської ради, Селищанської сільської ради, Гостролуцької сільської ради, Перемозької сільської ради, Рудницької сільської ради, Корніївської сільської ради, Лукашівської сільської ради, Лук`янівської сільської ради, Паришківської сільської ради шляхом приєднання до Баришівської селищної ради та утворення комісій з інвентаризації та реорганізації», згідно з яким Баришівська селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Волошинівської сільської ради.

Земельні ділянки (квартал 4 виділ 3; квартал 19 виділ 6; квартал 19 виділ 7; квартал 19 виділ 8 Березанського лісництва ДП Переяслав-Хмельницький лісгосп), на яких виявлено факт незаконної порубки дерев, знаходяться на території Баришівської селищної ради, яка є правонаступником Волошинівської сільської ради та Коржівської сільської ради, що вбачається з планшету № 1 лісовпорядкування Березанського лісництва Державного підприємства «Переяслав-Хмельницький Лісгосп» за матеріалами лісовпорядкування 2014 р. та з планшету № 2 лісовпорядкування Березанського лісництва Державного підприємства «Переяслав-Хмельницький Лісгосп» за матеріалами лісовпорядкування 2014 р.

Вказані планшети складені на основі геоданих землевпорядкування 1989-1992 р.р., лісовпорядкування 1993 р. і ортофотопланів 2006 р. зйомки.

Також, у матеріалах справи наявна копія Проекту Інв. № 150 Прим. № 1 організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» Київського обласного та по м. Києву Управління лісового та мисливського господарства (Березанське лісництво), який включає таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків Державного підприємства «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство», з якого вбачається розташування ділянки, на якій відбулась вирубка дерев в межах земель лісогосподарського призначення.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих Положень Лісового кодексу України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування - це єдині документи, що підтверджують приналежність земельної ділянки до земель лісового фонду, у тому-числі які раніше надавались для інших потреб або відносились до інших категорій земель.

Усі землі, на які є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, є земельними ділянками лісового фонду України.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами, зокрема, Інструкцією про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986 р.

Зокрема, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

При цьому правова позиція, згідно з якою планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами наявності права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства та віднесення земель до категорії лісогосподарського призначення, неодноразово висловлена судами вищої інстанції, а саме у постановах Верховного Суду України, зокрема від 30.09.2015 р. у справі № 6-196цс15, від 24.12.2014 р. у справі № 6-212цс14, від 21.01.2015 р. у справі № 6-224цс14, так і в правових висновках Великої Палати Верховного Суду - у постанові від 07.11.2018 р. у справі № 488/5027/14, постановах Верховного Суду, зокрема від 30.01.2018 р. у справі № 707/2192/15, від 21.02.2018 р. у справі № 488/5476/14, від 04.09.2019 р. у справі № 185/3252/14, від 16.08.2023 р. у справі № 676/4200/21.

Таким чином наявні у матеріалах справи матеріали лісовпорядкування Державного підприємства «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» підтверджують те, що земельні ділянки, на яких відбулась вирубка дерев, перебували у постійному користуванні Державного підприємства «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство».

Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України № 679 від 21.10.2021 р. припинено Державне підприємство "Переяслав-Хмельницький лісгосп", шляхом реорганізації, а саме приєднанням до Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство" (код 0992102).

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 р. № 1003 "Деякі питання реформування управління лісової галузі" з метою удосконалення структури управління та підвищення ефективності ведення лісового господарства Державним агентством лісових ресурсів України видано наказ № 942 від 28.10.2022 р., відповідно до якого Державне підприємство "Бориспільське лісове господарство" припиняється шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (код 44768034).

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч. 5 ст. 104 Цивільного кодексу України).

Згідно з інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» здійснено 14.06.2024 р., про що здійснено відповідний запис № 1003541120021004657 в Реєстрі.

Також з інформації, що міститься в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що правонаступником Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» (код 00992102) є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (код 44768034).

Отже територія, на якій виявлено факт незаконної рубки дерев, перебувала у користуванні та під охороною Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», та знаходиться в адміністративних межах Баришівської селищної ради на землях державної власності.

Відповідно до п. 3.2 Статуту Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 24.06.2025 р. № 206, основними напрямами діяльності підприємства є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу (пп. 3.2.2); запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин (пп. 3.2.3).

Пунктом 4.6 Статуту встановлено, що підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах належного йому майна згідно із законодавством.

Земельна ділянка, на якій виявлено факт незаконної рубки дерев знаходиться в адміністративних межах Баришівської селищної територіальної громади та перебуває у постійному користуванні ДСГП «Ліси України», зокрема філії «Столичний лісовий офіс», що не заперечується сторонами.

Пунктом 2.1 Положення про філію «Столичний лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» затвердженого наказом від 04.04.2025 р. № 764 передбачено, що філія створена зокрема з метою ведення на землях закріплених за філією, лісового господарства, охорони, захисту, невиснажливого раціонального використання та відтворення лісів.

Предметом діяльності Філії є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства (п.2.2.2, 2.2.3).

Отже саме на Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», як на землекористувача земельної ділянки, на якій відбулась незаконна рубка сорока дерев, та його працівників, покладений обов`язок проведення заходів щодо збереження лісонасаджень від самовільних рубок, за неналежне виконання якого останній має нести встановлену чинним законодавством відповідальність.

Як вже зазначалось, у період з 12.11.2025 р. по 13.11.2025 р. працівниками управління безпеки Департаменту внутрішньої та економічної безпеки ДП Ліси України ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з відома начальника Бориспільського надлісництва Марчука К.С., у присутності посадових осіб надлісництва, проведено контрольний захід щодо стану охорони лісів від незаконних рубок та правильності ведення лісового господарства, за результатами якого складено акт від 13.11.2025 р.

Із вказаного акта вбачається, що на території Березанського лісництва (лісничий ОСОБА_5 ) виявлено незаконну рубку дерев різних порід у кварталі 4 та 19 у кількості 40 шт.

Отже акт, складений посадовими особами органу лісового господарства, до яких відноситься відповідач, є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження факту вчинення порушення лісового законодавства.

У постанові від 24.02.2021 р. у справі № 906/366/20 Верховний Суд дійшов висновків про те, що матеріали перевірки, за результатом яких встановлено лісопорушення працівниками лісокористувача, є достатніми та належними доказами.

Враховуючи викладене, акт від 13.11.2025 р., складений за результатами проведення контрольного заходу у Бориспільському надлісництві філії Столичний лісовий офіс, та вказані в ньому розрахунки завданих збитків, є належним та допустимим доказом вчинення протиправного діяння у вигляді незаконної вирубки лісу.

Як встановлено судом, предметом діяльності Філії Столичний лісовий офіс Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» серед іншого є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок.

Викладене свідчить про те, що відповідач здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства.

Однак, факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу відповідачем.

Таким чином, наведені обставини у їх сукупності є належним підтвердженням протиправної поведінки відповідача, яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій відповідачу території.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 88 постанови від 13.05.2020 р. у справі № 9901/93/19 дійшла висновку, що виходячи з вимог частини другої статті 19, статей 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 серпня та 19 вересня 2018 року у справах № 909/976/17, 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів.

Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.

Отже цивільно-правову відповідальність за порушення природоохоронного законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні їх працівниками та не перешкоджанні незаконному вирубуванню лісових насаджень, внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев невстановленими особами.

Отже прокурором було доведено протиправну поведінку відповідача, яка полягає у незабезпеченні належної охорони і захисту лісів від незаконної вирубки на підвідомчій йому території.

Статтею 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, серед іншого, передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Положеннями статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Частиною 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що шкода заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, в розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено ст. 1166 Цивільного кодексу України яка встановлює, що майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи: 1) неправомірність поведінки особи; неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду зокрема підстав невиконання завдавачем шкоди покладених на нього обов`язків; 2) наявність шкоди; під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; 4) вина особи, що завдала шкоду.

Враховуючи вимоги статті 1166 Цивільного кодексу України у вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Як встановлено судом, факт порушення лісового законодавства - незаконної рубки дерев підтверджується актом від 13.11.2025 р., складеним працівниками управління безпеки Департаменту внутрішньої та економічної безпеки ДП Ліси України ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з відома начальника Бориспільського надлісництва Марчука К.С., у присутності посадових осіб надлісництва.

Отже факт самовільної рубки дерев було встановлено безпосередньо працівниками ДП «Ліси України».

Виявлене посадовими особами Філії Столичний лісовий офісДержавного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» порушення вимог природоохоронного законодавства, а саме рубка 40 дерев була здійснена на території (виділ 3 кварталу 4 та виділи 6-8 кварталу 19), підвідомчій постійному лісокористувачу - Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України».

Оскільки відповідачем не надано жодних доказів відсутності його вини та вчинення ним дій, спрямованих на збереження та охорону лісів та недопущення самовільної рубки лісу, створення сприятливих умов щодо охорони лісу та недопущення самовільної (незаконної) рубки невідомими особами на наданих відповідачу в користування земельних ділянках, суд дійшов висновку про наявність складу цивільного правопорушення.

На підтвердження розміру шкоди, завданої внаслідок незаконної вирубки дерев, прокурор надав розрахунки розміру шкоди, заподіяної незаконною рубкою дерев у кварталі 4 виділі 3, кварталі 19 виділі 6, кварталі 19 виділі 7, кварталі 19 виділі 8 Березанського лісництва Бориспільського надлісництва філії Столичний лісовий офіс ДП Ліси України, проведені інженером з охорони та захисту лісу 1 категорії Олексієм Ковальчуком згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 р. № 665, відповідно до якого розмір збитків за сорок зрублених дерев загалом становить 353361,28 грн (14740,53 грн квартал 4 виділ 3; 69151,81 грн квартал 19 виділ 6; 10271,22 грн квартал 19 виділ 7; 259197,72 грн квартал 19 виділ 8).

З акта від 13.11.2025 р., складеного за результаами проведення контрольного заходу у Бориспільському надлісництві філії Столичний лісовий офіс також вбачається, що розмір шкоди внаслідок незаконно зрубаних сорока дерев в Березанському лісництві становить 353361,28 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 р. № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами, зокрема незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту (додаток 1).

Крім того, вказаною постановою затверджено Порядок проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами,установами, організаціями та громадянами.

Пунктом 1 вказаної постанови встановлено, що індексація такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, проводиться починаючи з 1 січня 2009 р. за формулою Ні = Нп х І / 100, де Ні - проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у поточному році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; Нп - проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у попередньому році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; І - індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, відсотків.

Додатком № 1 до постанови затверджено Таксу для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, відповідно до якої за кожне дерево, вирубане або пошкоджене до ступеня припинення росту, розмір шкоди становить: при діаметрі дерева у корі біля шийки кореня 10 і менш як сантиметрів 42 грн; 10,1 14 см 74 грн; 14,1 18 см 190 грн; 18,1 22 см 390 грн; 22,1 26 см 685 грн; 26,1 30 см 1080 грн; 30,1 34 см 1449 грн; 34,1 38 см 1845 грн; 38,1 42 см 2266 грн; 42,1 46 см 2688 грн; 46,1 50 см 3109 грн. За кожне 1-сантиметрове перевищення 50-сантиметрового діаметра розмір шкоди додатково становить 105 грн, а за кожний кущ чагарнику 105 грн.

Як встановлено судом, з акта від 13.11.2025 р. та розрахунків розміру шкоди вбачається, що виявлено незаконну рубку дерев, а саме: у кварталі 19 виділі 6 сім дерев породи акація (сухостій) та породи дуб одне дерево (сухостій); у кварталі 4 виділі 3 одне дерево породи дуб (сухостій); у кварталі 19 виділі 7 два дерева породи дуб (сухостій); у кварталі 19 виділі 8 двадцять сім дерев породи акація (сухостій) та два дерева породи дуб (сухостій).

Наявний в матеріалах справи розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу, здійснений з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 р. № 665 (з додатками) та є арифметично правильним.

Контррозрахунку розміру шкоди, завданої внаслідок незаконної вирубки лісу відповідачем до суду не надано, наявний в матеріалах справи розрахунок не спростовано.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується склад цивільного правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача, яка виражається в неналежному виконанні своїх обов`язків щодо охорони та захисту лісу; розмір шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу, обрахований відповідно до чинних Такс, затверджених Постановою від 23.07.2008 р. № 665; безпосередній причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача, оскільки шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства; а також вина відповідача, що полягає в протиправній бездіяльності та неперешкоджанні його посадовими особами незаконному вирубуванню лісових насаджень.

Доводи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву судом відхиляються з огляду на те, що обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами. Відповідач мав можливість і повинен був здійснювати належний комплекс заходів з контролю за підконтрольною йому територією, де виявлено незаконну вирубку, проте не здійснював належних заходів з охорони лісу.

Твердження відповідача про про те, що акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства не може бути належним та достатнім доказом встановлення факту правопорушення, судом також відхиляються, оскільки факт самовільної рубки дерев було встановлено безпосередньо працівниками ДП «Ліси України». У зв`язку з чим подальші заперечення відповідача про неналежність доказів за наявності факту заподіяння шкоди і встановлення такого факту безпосередньо уповноваженими особами відповідача, що останнім не заперечується, свідчить про суперечливу поведінку.

Отже вимоги прокуратури про стягнення з відповідача 353361,28 грн шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу, є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приписами ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

За змістом пп. 2 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 р. № 215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку.

Оскільки незаконну рубку вчинено в адміністративних межах Баришівської територіальної громади Київської області, то заподіяну шкоду належить стягувати за місцем заподіяння шкоди, відповідно до ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» на казначейський рахунок спеціального фонду за реквізитами рахунку сільської ради згідно коду бюджетної класифікації. В означеному випадку це грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, код класифікації доходів 24062100.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, місто Київ, вул. Руставелі Шота, будинок 9 А, код 44768034) на користь держави в особі Баришівської селищної ради (07501, Київська обл., Броварський р-н, селище Баришівка, вул.Центральна, будинок 27, код 04360623) 353361,28 грн (триста п`ятдесят три тисячі триста шістдесят одна грн 28 коп) шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, місто Київ, вул. Руставелі Шота, будинок 9 А, код 44768034) на користь Київської обласної прокуратури (01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2, код 02909996) 5300,42 грн (п`ять тисяч триста грн 42 коп) судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 29.07.2026 р.

Суддя О.О. Рябцева