Рішення № 138573304, 29.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.07.2026Справа № 910/5245/25 (910/1973/26)

Суддя Господарського суду міста Києва Яковенко А.В., розглянувши в письмовому провадженні матеріали справи

За позовом розпорядника майна Акціонерного товариства "Київмедпрепарат" арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича

до 1. Акціонерного товариства "Київмедпрепарат"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредіт інвестмент груп"

про визнання недійсним договору поруки

в межах справи №910/5245/25

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай-Девелопмент"

до Акціонерного товариства "Київмедпрепарат" (код ЄДРПОУ 00480862)

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/5245/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай-Девелопмент" про банкрутство Акціонерного товариства "Київмедпрепарат".

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява розпорядника майна Акціонерного товариства "Київмедпрепарат" арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича до Акціонерного товариства "Київмедпрепарат" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредіт інвестмент груп" про визнання недійсним договору поруки.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Яковенко А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Акціонерне товариство "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт".

03.07.2026 від Акціонерного товариства "Київмедпрепарат" до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому визнав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредіт інвестмент груп " своїм правом на подачу відзиву не скористався.

Згідно з частиною другою статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч.8 статті 251 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частинами 1 та 2 статті 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи, а також доказами, що були надані позивачем протягом усього періоду розгляду справи в суді.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, встановив наступне.

02.10.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредіт інвестмент груп" звернулось до Акціонерного товариства "Київмедпрепарат" з проханням виступити поручителем за грошовими зобов`язаннями Акціонерного товариства "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт" згідно з укладеними останнім кредитними договорами, визначеними в Договорі відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитними договорами та договорами забезпечення від 24.09.2020. У листі зазначено перебування Акціонерного товариства "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт" у процедурі банкрутства та зауважено, що його зобов`язання забезпечені Договором застави єдиного майнового комплексу № 2320ЦИК/1007 від 31.10.2007, що дає підстави розглядати в майбутньому можливість переходу цього комплексу у власність поручителя у разі належного виконання умов поручительства.

08.10.2025 Протоколом №570/1 засідання Наглядової ради (у формі спільної присутності) АТ "Київмедпрепарат" вирішено укласти між АТ "Київмедпрепарат" та ТОВ "Кредіт інвестмент груп" договір поруки на загальну суму, яка не перевищує 25% відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності АТ "Київмедпрепарат", за яким АТ "Київмедпрепарат" поручається за виконання грошових зобов`язань АТ "Гемопласт".

14.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредіт інвестмент груп", як Кредитором, та Акціонерним товариством «Київмедпрепарат», як Поручителем, укладено Договір поруки.

Пунктом 1.1. Договору поруки передбачено, що у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Акціонерним товариством "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт" обов`язку зі сплати на користь Кредитора грошових зобов`язань Боржника, які відступлені Кредитору на підставі Договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитними договорами та договорами забезпечення, укладеного 24.09.2020 та посвідченого приватним нотаріусом КМНО Малим О.С. та зареєстрованого у реєстрі за № 1669, і виникли у Боржника на підставі:

- Кредитного договору № 1312м-10 від 20.04.2010, з усіма змінами та доповненнями, укладеного між АТ «Банк «Фінанси та Кредит», та Боржником»;

- Кредитного договору № 1210м-01-07 від 19.11.2007, з усіма змінами та доповненнями, укладеного між АТ «Банк «Фінанси та Кредит», та Боржником»;

- Кредитного договору № 1300-09 від 16.02.2009, з усіма змінами та доповненнями, укладеного між АТ «Банк «Фінанси та Кредит», та Боржником».

Пунктом 1.2. Договору поруки визначено, що Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків тощо, в загальній сумі за всіма вищевказаними Кредитними договорами не більше, ніж 825 000 000, 00 грн.

Пунктом 1.3. Договору поруки передбачено, що у випадку порушення Боржником обов`язку за Кредитними договорами Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Пунктом 2.1. Договору поруки визначено, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) Боржником обов`язку за Кредитними договорами, Кредитор за своїм вибором вправі звернутися із вимогою про виконання як до Боржника, так і до Поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед Кредитором.

Пунктом 2.2. Договору поруки передбачено, що у разі одержання вимоги Кредитора Поручитель зобов`язаний сплатити Борг протягом 5 банківських днів з дні одержання такої вимоги шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Кредитора.

Пунктом 2.3. Договору поруки визначено, що Поручитель зобов`язаний повідомити про вимогу Кредитора Боржника. Якщо Поручитель не повідомить Боржника про вимогу Кредитора і сам виконає зобов`язання, Боржник мах право висунути проти вимоги Поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги Кредитора.

17.11.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредіт інвестмент груп" звернулось до Акціонерного товариства «Київмедпрепарат» з вимогою про виконання зобов`язання за договором поруки, в якій зазначено, що станом на дату направлення цієї вимоги Боржником допущено порушення зобов`язань за кредитними договорами, а саме - не виконано обов`язок зі сплати заборгованості у загальному розмірі 1 097 153 930, 47 грн., що включає в себе основну заборгованість, 3% річних та інфляцію. На підставі зазначеного, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредіт інвестмент груп" вимагало у строк 5 банківських днів з моменту отримання цієї вимоги сплатити на його користь заборгованість у розмірі 1 097 153 930, 47 грн. шляхом перерахування коштів на банківські реквізити кредитора.

Разом із цим матеріали справи не містять доказів отримання Акціонерним товариством «Київмедпрепарат» листа від 02.10.2025 та вимоги від 17.11.2025, в якій відсутній розрахунок заборгованості та кредитний договір, за яким виникла заборгованість.

Спір у справі виник, на думку позивача, у зв`язку із тим, що оспорюваний договірпоруки від 14.10.2025, укладених між ТОВ «Кредіт Інвестмент Груп» та АТ «Київмедпрепарат» підпадають під критерії фраудаторності (передбачені ст. 42 КУзПБ), а тому просить суд визнати такий договір недійсним.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку задовольнити позов, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.

За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України).

Так, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 тощо.

Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Недійсність договору як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).

Частини 1 та 2 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства визначають, що правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав:

боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник уклав договір із заінтересованою особою;

боржник уклав договір дарування.

Відтак, положення статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства розширюють визначені приписами статті 215 ЦК України підстави для визнання недійсними правочинів та надає можливість визнати недійсною угоду, яка відповідає вимогам Цивільного та Господарського законодавства, проте вчинена у період протягом трьох років, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство, та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2025 у справі № 910/5245/25 відкрито провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства "Київмедпрепарат".

Приймаючи до уваги, що оспорюваний Договір поруки укладений 14.10.2025, тобто, у межах трирічного строку, а саме майже за два місяці, до відкриття провадження у справі про банкрутство АТ «Київмедпрепарат», до даних правовідносин підлягає застосуванню стаття 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (постанова Верховного Суду у справі №405/1820/17 від 24.07.2019, №910/8357/18 від 28.11.2019).

В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані.

Тому усі боржники мають добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.

У постанові від 30.01.2019 у справі № 911/5358/14 Верховний Суд висловив правову позицію щодо реальності господарської операції, вказав на те, що для з`ясування правової природи як господарської операції, так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті цієї операції.

Відповідно до статті 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так у своєму позові розпорядник майна АТ «Київмедпрепарат» вказує на відсутність економічної мети поручителя внаслідок укладання Договору поруки та легітимної мети та боржник поручилося за виконання зобов`язань, які вже були не виконанні на дату укладання оспорюваного правочину.

31.12.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредіт інвестмент груп" звернулось до суду із заявою про грошові вимоги кредитора до боржника у справі № 910/5245/25, в якій просить визнати його грошові вимоги до Акціонерного товариства «Київмедпрепарат» у розмірі 1 097 153 930, 47 грн. та 6 056, 00 судового збору.

Зі змісту цієї заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредіт інвестмент груп" вбачається, що грошові вимоги заявлені на підставі Договору поруки від 14.10.2025 та Договору про мультивалютну кредитну лінію № 1210м-01-07 від 19.11.2007, виконання якого забезпечено Договором застави єдиного майнового комплексу № 2320ЦИК/1007 від 31.10.2007. У заяві зазначено загальний розмір основної заборгованості - 561 695 217, 30 грн., стягнутої судом на користь Банку у справі № 913/59/17, на яку було нараховано інфляцію за період з 01.10.2020 по 30.09.2025 та 3% річних за період з 24.09.2020 по 05.11.2025.

За інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень, судовими рішеннями у справі № 913/59/17 встановлено, що кінцевий строк погашення кредиту за Договором про мультивалютну кредитну лінію № 1210м-01-07 від 19.11.2007 - 16.12.2016, його виконання забезпечено Договором поруки №337 від 25.03.2015. Рішенням Господарського суду Луганської області від 11.04.2018, зміненим постановою східного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 стягнуто солідарно з Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» та Публічного акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість в розмірі 80000000 грн. 00 коп., яка складається з: заборгованості з відсотків по Договору про мультивалютну кредитну лінію №1210м-01-07 від 19.11.2007 у розмірі 69285627 грн. 38 коп.; заборгованості з щомісячної комісії по Договору про мультивалютну кредитну лінію №1210м-01-07 від 19.11.2007 у розмірі 60000 грн. 00 коп.; заборгованості по кредиту по Договору про мультивалютну кредитну лінію №1210м-01-07 від 19.11.2007 у розмірі 10654372 грн. 62 коп. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість по Договору про мультивалютну кредитну лінію №1210м-01-07 від 19.11.2007 у розмірі 471128517 грн. 30 коп., яка складається з: заборгованості по кредиту 414983576 грн. 38 коп., заборгованості з відсотків в розмірі 51780170,13 грн., пені за прострочення заборгованості по кредиту, відсоткам, щомісячній комісії в сумі 4364770 грн. 79 коп.; витрати на сплачений судовий збір в сумі 206700 грн. 00 коп. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» 360000 грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Судовими рішеннями у справі № 916/33/17 встановлено, що кінцевим строк погашення кредиту за Договором про мультивалютну кредитну лінію № 1312м-10 від 20.04.2010 - 19.04.2016. Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.03.2017, зміненим постановою Одеського апеляційного господарського суду стягнути з Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «ГЕМОПЛАСТ» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість: 3 000 000 грн. за основним боргом; 319 035, 60 грн., 299 836, 30 грн. пеню на основну заборгованість, 53 897, 68 грн. витрати на оплату судового збору.

Судовими рішеннями у справі № 913/67/17 встановлено, що кінцевим строк погашення кредиту за Договором про відновлювальну кредитну лінію № 1300-09 від 16.02.2009 - 14.02.2016, його виконання забезпечено Договором поруки №336 від 25.03.2015. Рішенням Господарського суду Луганської області від 27.03.2018, зміненим постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.08.2018, стягнуто солідарно з Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» та Публічного акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість в розмірі 2156684 грн. 95 коп., яка складається з заборгованості з відсотків по Договору про відновлювальну кредитну лінію №1300-09 від 16.02.2009 у розмірі 2156684 грн. 95 коп. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість по Договору про відновлювальну кредитну лінію №1300-09 від 16.02.2009 у розмірі 4795587 грн. 11 коп., яка складається із заборгованості з відсотків у розмірі 397639 грн. 11 коп., заборгованості по кредиту у розмірі 4397948 грн. 00 коп.; витрати на сплачений судовий збір у розмірі 104284 грн. 08 коп. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів Гемопласт на користь Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит 59 236,54 грн. відсотків за користування кредитом за договором про відновлювальну кредитну лінію № 1300-09 від 16.02.2009р., 1 332,57 грн. витрат по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою.

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, вказаними рішеннями судів, встановлені обставини, які мають преюдиційне значення під час розгляду даної справи, і не підлягають повторному доведенню, а саме настання строку (2016 рік) погашення кредиту Публічним акціонерним товариством «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт», за виконання зобов`язань якого поручився боржник.

Крім того, судом встановлено, що станом на сьогодні у провадженні Господарського суду Одеської області перебуває справа № 916/1656/22 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредіт інвестмент груп" до Акціонерного товариства "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт" про банкрутство.

Заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредіт інвестмент груп" про відкриття провадження у справі про банкрутство прийнята судом до розгляду ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.07.2022.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.08.2022 відкрито провадження у справі № 916/1656/22. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредіт інвестмент груп" до Акціонерного товариства "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт" у сумі 7 117 125, 25 грн. та витрати у сумі 83 310, 00 грн.. Грошові вимоги заявлені на підставі Договору про відновлювальну кредитну лінію № 1300-09 від 16.02.2009 з посиланням на судові рішення у справі № 913/67/17.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.05.2023 у справі № 916/1656/22 визнано додаткові грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредіт інвестмент груп" до Акціонерного товариства "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт" у сумі 333 535 379, 79 грн. Грошові вимоги заявлені на підставі Договору про мультивалютну кредитну лінію № 1210м-01-07 від 19.11.2007 та Договором про мультивалютну кредитну лінію № 1312м-10 від 20.04.2010 з посиланням на судові рішення у справах № 913/59/17 та № 916/33/17.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.12.2022 у справі № 916/1656/22 визнано грошові вимоги Акціонерного товариства "Київмедпрепарат" до Акціонерного товариства "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт" у сумі 3 543 212, 00 грн. та у сумі 4 962, 00 грн. (судовий збір).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.05.2023 у справі № 916/1656/22 визначено наступний розмір та перелік визнаних господарським судом вимог конкурсних кредиторів для внесення розпорядником майна боржника до реєстру вимог кредиторів: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "КРЕДІТ ІНВЕСТМЕНТ ГРУП": 88 272, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів; 340 652 505, 04 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів; 4 664 607, 09 грн. - шоста черга задоволення вимог кредиторів. 2) ОСОБА_1 : 2 790 477, 88 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів; 3) Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області: 4 962, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів; 1 364 742, 70 грн. - друга черга задоволення вимог кредиторів; 4) Головне управління ДПС в Одеській області: 4 962, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів; 7 394 942, 85 грн. - третя черга задоволення вимог кредиторів; 305 879, 36 грн. - шоста черга задоволення вимог кредиторів; 5) Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЗАЦЬКА СТРІЛА": 4 962, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів; 254 285, 70 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів; 6) Комунальне підприємство "БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКВОДОКАНАЛ": 4 962, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів; 136 399, 62 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів; 7) Акціонерне товариство "УЖГОРОДСЬКИЙ ТУРБОГАЗ": 4 962, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів; 24 027 100, 00 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів; 8) Акціонерне товариство "ГАЛИЧФАРМ": 4 962, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів; 299 943, 36 грн., - четверта черга задоволення вимог кредиторів; 9) Корпорація "АРТЕРІУМ": 4 962, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів; 423 524, 86 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів; 10) Акціонерне товариство "КИЇВМЕДПРЕПАРАТ": 4 962, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів; 3 543 212, 00 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів.

При цьому, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредіт інвестмент груп" у сумі 217 168 000, 00 грн. забезпечені заставою майна Боржника за договором застави єдиного майнового комплексу №2320 ЦИК/1007 від 31.10.2007.

Ухвалою Господарського суду Одеської області у справі № 916/1656/22 від 30.10.2024, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2025, у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредіт інвестмент груп" про надання дозволу на звернення стягнення на предмет застави згідно Договору застави Єдиного майнового комплексу №2320ЦИК/1007 від 31.10.2007 відмовлено.

Постановою Господарського суду Одеської області від 30.10.2024 у справі № 916/1656/22 визнано боржника банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, однак постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 її було скасовано.

Постановою Господарського суду Одеської області від 16.06.2026 у справі № 916/1656/22 визнано боржника банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. При цьому, цією постановою встановлено, що 24.02.2026 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредіт інвестмент груп" зареєстровано право власності на цілісний майновий комплекс, який був предметом Договору застави Єдиного майнового комплексу №2320ЦИК/1007 від 31.10.2007, та на земельну ділянку, на якій він розташований.

Таким чином, у 2025 році Акціонерне товариство "Київмедпрепарат" поручилось за виконання кредитних зобов`язань Акціонерного товариства "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт", строк виконання яких настав у 2016 році, заборгованість за якими була стягнута у судовому порядку у 2018 році, невиконання яких стало підставою для відкриття у 2022 році провадження у справі № 916/1656/22 про банкрутство останнього та введення мораторію на задоволення вимог його кредиторів.

Отже, оскільки Акціонерне товариство "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт" перебувало у процедурі банкрутства, то будь-які грошові вимоги до нього, у тому числі за рахунок заставного майна, підлягали задоволенню виключно у межах справи про банкрутство останнього.

Враховуючи, що одним з визнаних кредиторів Акціонерного товариства "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт" є Акціонерне товариство "Київмедпрепарат", то останній не міг не знати про вищезазначені обставини та не міг не усвідомлювати відповідні наслідки.

Укладаючи оспорюваний Договір поруки від 14.10.2025, Акціонерне товариство "Київмедпрепарат" не могло виконати зобов`язання поручителя, оскільки мало багатомільйонну заборгованість перед власними кредиторами, зокрема перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай-Девелопмент" у розмірі 110 110 654,63 грн., яка виникла з кредитних договорів №1253м-08 від 13.06.2008, №1267м-08 від 01.09.2008, №1276м-08 від 16.12.2008, заборгованість за якими стягнута судовими рішеннями у справах №910/15808/19, №910/6178/20, №910/6180/20, які набрали законної сили. За даними бухгалтерського обліку Акціонерне товариство "Київмедпрепарат" станом на 02.12.2025, його загальний розмір кредиторської заборгованість перед своїми контрагентами складав 1 339 210 244,59 грн та 9 389 947,72 EUR. У межах справи про банкрутство АТ "Київмедпрепарат" до осьаннього заявлено кредиторські вимоги у загальному розмірі 1 417 149 957,54 грн, які не включають в себе грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредіт інвестмент груп".

Оспорюваний Договір поруки від 14.10.2025 протирічить меті та завданням інституту забезпечення виконання зобов`язань, оскільки укладений після спливу строку виконання кредитного зобов`язання.

Зміст статей 546, 553-559 ЦК України не передбачає, що порука може забезпечувати виконання вже порушеного зобов`язання. Це у свою чергу свідчить про те, що Договір поруки від 14.10.2025 був спрямований на створення штучної кредиторської заборгованості Акціонерне товариство "Київмедпрепарат".

Оспорюваний Договір поруки від 14.10.2025 вчинений не лише менш, ніж за два місяці до відкриття провадження у справі про банкрутство, але й після того, як вже було прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай-Девелопмент" про відкриття провадження у справі № 910/5245/25 про банкрутство перед Акціонерного товариства "Київмедпрепарат".

Також судом не встановлені жодні обставини, які б свідчили про будь-яку економічну доцільності в укладанні оспорюваного Договору поруки від 14.10.2025. Дії Акціонерного товариства "Київмедпрепарат" протирічили меті підприємницької діяльності, суперечили як його власним майновим інтересам, так і інтересам всіх його кредиторів.

Як було вище установлено судом, у листі від 02.10.2025 зауважувалось про можливість переходу єдиного майнового комплексу у власність поручителя у разі належного виконання умов поручительства. Однак, договір застави єдиного майнового комплексу № 2320ЦИК/1007 від 31.10.2007 забезпечує виконання лише одного з трьох кредитних договорів - Договору про мультивалютну кредитну лінію № 1210м-01-07 від 19.11.2007. За умовами оспорюваного Договору поруки від 24.10.2025 поручитель відповідає не на всю суму заборгованості позичальника, а у межах ліміту 825 000 000, 00 грн., що завідомо виключає набуття прав заставодержателя. Вартість єдиного майнового комплексу становить 217 168 000, 00 грн., що у чотири рази менше ліміту відповідальності поручителя. Визнані кредиторські вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредіт інвестмент груп" у справі № 916/1656/22 складають 88 272, 00 грн. (перша черга), 340 652 505, 04 грн. (четверта черга), 4 664 607, 09 грн. (шоста черга), що у два рази менше ліміту відповідальності поручителя.

Враховуючи, що Акціонерне товариство "Київмедпрепарат" є визнаним кредитором у справі № 916/1656/22, то воно не могло не знати, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредіт інвестмент груп" вчиняло дії, спрямовані на звернення стягнення на предмет застави.

Судом також взято до уваги доводи позивача щодо статусу заінтересованості Акціонерного товариства "Київмедпрепарат", Акціонерного товариства "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредіт інвестмент груп".

Відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства розтлумачено, яка особа являється такою, що є заінтересованою стосовно боржника.

Заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими.

Так, Акціонерне товариство "Київмедпрепарат" володіє 19.2854% акцій Акціонерного товариства "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт". Згідно з публічно-доступними відомостями, Акціонерне товариство "Київмедпрепарат" входить до структури власності АТ "Банк "Фінанси та Кредит", контролером якого є ОСОБА_2 . З 07.07.2021 керівником та єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредіт інвестмент груп" є ОСОБА_3 , який обіймав посаду начальника управління стягнення заборгованості АТ "Банк "Фінанси та Кредит".

Так, на офіційному веб-сайті НБУ розміщена інформація, яка містить схематичну структуру власності Банку, з якої вбачається, що ОСОБА_2 є контролером AT «Банк «Фінанси та Кредит»» та володіє 97.6693% акцій банку через ряд взаємопов`язаних компаній. Однією з компаній, яка входить до структури власності Банку, є АТ «Київмедпрепарат» (https://bank.gov.ua/files/Shareholders/300131/300131_20150813.pdf).

Щодо ТОВ «КІГ», то воно зареєстроване 11.09.2017, тобто після того як АТ "Банк "Фінанси та Кредит" був визнаний неплатоспроможним 17.09.2015 та розпочалась процедура його ліквідації 17.12.2015, однак у період, коли розпочалась процедура реалізації майна Банку на публічних торгах. ТОВ «КІГ» є однією з компаній, яка скуповує права вимоги АТ «Банк «Фінанси та кредит», зокрема до компаній які входять до структури власності Банку (https://news.finbalance.com.ua/news/fhvfo-otochennya-zhevaho-ne-zaplatilo-304-mln-hrn za-10-milyardniy-pul-aktiviv).

З 07.07.2021 по сьогодні керівником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «КІГ» через ТОВ «Укрлізинг-Сервіс» є ОСОБА_3 , який раніше обіймав посаду начальника управління примусового стягнення заборгованості АТ «Банк «Фінанси та кредит» (https://www.finclub.net/analytics/zapret-zapreschen 3.html, https://tsn.ua/groshi/ukrayinskim-bankam-stane-vazhche-styaguvati-borgi-za kreditami-pozichalnikiv-bankrutiv 312605.html, https://ua.korrespondent.net/business/financial/1606738-ukrayinskim bankiram-uskladnili-proces-styagnennya-borgiv-iz-neplatospromozhnih pozichalnikiv, https://www.rbc.ua/ukr/news/natskomfinuslug-schitaet-nepravomernoy peredacha-bankom-09082013102500).

З 07.12.2018 до 07.07.2021 попереднім керівником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «КІГ» через ТОВ «Укрлізинг-Сервіс» був ОСОБА_4 . Згідно з публічно-доступними відомостями він з 23.10.2018 по 13.06.2024 був керівником ТОВ «Перт» (код ЄДРПОУ 35263995), а також з 15.08.2022 до 11.06.2024 його єдиним учасником, що також входить до структури власності Банку. Станом на сьогодні ОСОБА_4 є керівником (з 14.08.2013) та єдиним учасником (з 20.07.2022) ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна» (код ЄДРПОУ 38003872), яке до кінця 2017 року володіло 9.5193% акцій АТ «Галичфарм» (код ЄДРПОУ 05800293), яке так само входить до структури власності Банку, а також володіє 22.1961% АТ «Київмедпрепарат», що разом входять у Корпорацію «Артеріум» (код ЄДРПОУ 33406813). Станом на сьогодні ОСОБА_4 є керівником (з 28.09.2020) та єдиним учасником (з 24.09.2022) ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» (код ЄДРПОУ 38003925). Рішенням Господарського суду міста Києва у справі 910/6967/17 від 09.11.2017, залишеним без змін постановою КАГС від 30.01.2018 та постановою 08.05.2018, було відмовлено у задоволенні позову ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна» до АТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання недійсним протоколу засідання правління банку від 01.09.2015, яким ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна», ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ», ТОВ «Перт» було визнано пов`язаною з банком особою як будь-яку особу, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених в п.1-8 статті 52 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (https://reyestr.court.gov.ua/Review/70424757, https://reyestr.court.gov.ua/Review/720082 30, https://reyestr.court.gov.ua/Review/73938710).

Цими судовими рішеннями також встановлено, що саме ТОВ «Перт» було засновником АТ «Київмедпрепарат», а також інші зв`язки між переліченими компаніями.

Таким чином, Акціонерне товариство "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредіт інвестмент груп" підпадають під визначення заінтересованої особи.

Враховуючи зазначене, оспорювані правочини мають ознаки фраудаторних.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду по справі № 905/2030/19 (905/2445/19), викладеній у постанові від 24.11.2021, Верховним Судом було визначено поняття «фраудаторний правочин», та охарактеризовано критерії фраудаторності правочину.

Фраудаторний правочин - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі);

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 27.01.2022 по справі № 904/5693/20 (904/4523/21).

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено наступний висновок, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним. Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 липня 2018 у справі № 922/2878/17 зазначено, що «цивільно-правовий договір (в тому числі й договір купівлі-продажу) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Укладення боржником, проти якого розпочате судове провадження про стягнення боргу, договору купівлі-продажу, і в першу чергу, з тривалою відстрочкою платежу, може свідчити про його недобросовісність та зловживання правами стосовно кредитора, оскільки такий договір купівлі-продажу може порушити майнові інтереси кредитора і бути направлений саме на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які можуть хоч і не порушувати конкретних імперативних норм, але бути недобросовісними та зводитися до зловживання правом».

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Наведені висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18 та від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 02.02.2021 по справі № 910/12809/16, особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом року, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.11.2021 по справі № 910/8482/18 (910/4866/21), будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам. Позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання такого договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України).

В постанові Верховного Суду від 02.06.2021 по справі № 904/7905/16 суд вказав, що укладення боржником правочинів поза межами «підозрілого періоду», визначеного статтею 20 Закону про банкрутство, та відсутність підстав для застосування статті 42 КУзПБ з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію КУзПБ, не виключає можливості визнання недійсним правочину боржника, спрямованого на уникнення звернення стягнення на його майно, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом за умови доведеності відповідних обставин заявником.

У постанові Верховного Суду від 11.11.2021 по справі № 910/8482/18 (910/4866/21) суд вказав на те, що формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

- особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»;

- наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають);

- враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Таким чином, враховуючи зазначені вище правові позиції Верховного Суду, норми матеріального права та фактичні обставини справи, оспорюваний Договір поруки має ознаки фраудаторного, що являється підставою для визнання його недійсним.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 3 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Беручи до уваги зазначені вище правові позиції Верховного Суду, встановлені обставини справи, можна дійти наступного висновку:

- АТ «Київмедпрепарат» поручився перед ТОВ «КІГ» за виконання кредитного зобов`язання АТ «Гемопласт», яке вже майже 9 років було порушеним, тобто задовго до укладання договору поруки та направлення вимоги;

- АТ «Київмедпрепарат» поручився перед ТОВ «КІГ» за виконання кредитного зобов`язання АТ «Гемопласт» щодо якого вже 4 роки триває справа про банкрутство №916/1656/22, тобто який вже тривалий час не виконує майнові зобов`язання;

- АТ «Київмедпрепарат» та ТОВ «КІГ», укладаючи договір поруки, не могли не усвідомлювати, що АТ «Гемопласт» заборонено погашати будь-яку заборгованість, оскільки ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.08.2022 у справі №916/1656/22 введено мораторій на задоволення вимог його кредиторів. Враховуючи, що АТ «Київмедпрепарат» та ТОВ «КІГ» є визнаними кредиторами АТ «Гемопласт», то вони не могли цього не знати;

- АТ «Київмедпрепарат», укладаючи договір поруки, не міг не усвідомлювати, що не зможе задовольнити вимоги ТОВ «КІГ», оскільки має багатомільйонну заборгованість перед власними кредиторами, зокрема перед ТОВ «Скай Девелопмент»;

- Укладання договору поруки відбулось у період, коли вже тривав розгляд заяви ТОВ «Скай-Девелопмент» про відкриття провадження у справі про банкрутство АТ «Київмедпрепарат»; ТОВ «КІГ», який володіє правами вимоги до позичальника АТ «Гемопласт» з 2020 року та ініціював його банкрутство у 2022 році, запропонував АТ «Київмедпрепарат» виступити поручителем у 2025 році, коли вже вирішувалось питання про відкриття провадження у справі про банкрутство останнього;

- Сторони договору поруки узгодили максимальний розмір відповідальності поручителя, який дозволяв керівнику АТ «Київмедпрепарат» укласти договір без згоди загальних зборів учасників товариства;

- Враховуючи, що виконання кредитного договору №1210м-01-07 від 19.11.2007 вже було забезпечено порукою та іпотекою, то воно не потребувало додаткового забезпечення, до того ж від товариства, яке не має можливості виконати зобов`язання.

Суд звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц про те, що позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011.

Отже, виходячи із встановлених вище обставин справи, вбачається, що Договір поруки від 14.10.2025, являється таким, що порушує положення п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, ч. 3 ст. 13 ЦК України, отже являється фраудаторним, та підлягає визнанню недійсним, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

За таких обставин позовні вимоги розпорядника майна Акціонерного товариства "Київмедпрепарат" арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.74, 76-79, 86, 123, ст. 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги розпорядника майна Акціонерного товариства "Київмедпрепарат" арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати недійсним Договір поруки від 14.10.2025, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредіт інвестмент груп" (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8; ідентифікаційний код 415861258) та Акціонерним товариством "Київмедпрепарат" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139; ідентифікаційний код 00480862).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредіт інвестмент груп" (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8; ідентифікаційний код 415861258) на користь розпорядника майна Акціонерного товариства "Київмедпрепарат" арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 33/34, приміщення 13, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29.07.2026

Суддя А.В. Яковенко