Рішення № 138573240, 29.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.07.2026Справа № 910/5477/26

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА КИЇВ" (03150, місто Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 55 Г, поверх 5) до Приватного акціонерного товариство "СУДНОПЛАВНА КОМПАНІЯ "УКРРІЧФЛОТ" (04071, місто Київ, вулиця Електриків, будинок 8) про стягнення 523 053,05 грн.,

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.05.2026 в системі «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА КИЇВ" сформовано позовну заяву до Приватного акціонерного товариство "СУДНОПЛАВНА КОМПАНІЯ "УКРРІЧФЛОТ" про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу від 14.11.2025 року № 1001196 у розмірі 523 053,05 грн з яких: 513316,12 грн. заборгованості за електричну енергію за грудень 2025 року, січень 2026 року, лютий 2026 року, 3223,58 грн. 3% річних та 6513,35 грн. втрат від інфляції та була передана 11.05.2026 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

29.05.2026 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано відзив на позовну заяву у відповідності до якого представник зазначив, що за вказаним Договором здійснювалося постачання електричної енергії до виробничих підрозділів АСК «Укррічфлот» розташованих в Чернігівській області за наступними адресами: с. Жавинка, БАЗА СЛИП КТП-953; с. Жавінка, Західний причал ТП-1, Т-1, що підтверджується Заявою- приєднанням до умов договору про постачання електричної енергії споживачу, Додаток №1 до Договору від 14.11.2025 року №1001196.

Господарською діяльністю Відповідача, від якої отримуються доходи, є діяльність по здійсненню річкових і морських вантажних перевезень різної складності та діяльність з видобутку, транспортування і продажу піску через власні порти, що розташовані в м. Дніпро, м.Херсон, м. Миколаїв, м. Запоріжжя, м. Нікополь.

Здійснення вказаної господарської діяльність Відповідача безпосередньо залежить та пов`язано з судноплавством та здійсненням навігації по Чорному морю, річці Дніпро та річці Південний Буг.

Починаючи з 24 лютого 2022 року у зв`язку з повномасштабною військовою агресією рф проти України АСК «Укррічфлот» втратило можливість здійснювати господарську діяльність, що зумовлено наступними обставинами:

1. Заборонено рух суден та наявністю обставин, що впливають на безпеку судноплавства.

2. Проведенням бойових дій у районах розташування майна АСК «Укррічфлот».

3. Відчуженням та передачею частини майна Судновласника для потреб ЗСУ.

4. Захопленням та знищенням частини майна військовими формуваннями рф.

5. Затопленням та пошкодженням суден та виробничих потужностей АСК «Укррічфлот» в портах.

6. Виведенням з експлуатації з 30.12.2024 року Середньодніпровського судноплавного шлюзу, в результаті його пошкодження під час ракетної атаки.

7. Підрив збройними формуваннями РФ в ніч на 06 червня 2023 року дамби Каховської ГЕС.

Представник зазначає, що судові рішення у справах № 910/7738/22 та № 908/802/24 є преюдиційними для даної справи, оскільки підтверджують доводи Відповідача про перебування під дією форс-мажорних обставин, а отже, свідчать про відсутність підстав для притягнення АСК «Укррічфлот» до відповідальності у вигляді інфляційних витрат та 3% річних за порушення строку виконання договірних зобов`язань.

Відтак представник вважає, що з початком повномасштабної військової агресії АСК «Укррічфлот» з 24 лютого 2022 р. і по теперішній час перебуває під дією форс-мажорних обставин, а затримки розрахунків зі сплати єдиного внеску зумовлені наявністю обставин непереборної сили, які проявляються у веденні військових дій російською федерацією проти України, внаслідок якої господарська діяльність АСК «Укррічфлот» фактично зупинилась та припинились фінансові надходження.

Враховуючи, що АСК «Укррічфлот» порушило свої зобов`язання у зв`язку з обставинами, пов`язаними з військовою агресією РФ проти України, у період дії введеного військового стану та запровадження на державному рівні обмежень, які унеможливили виконання зобов`язань за умовами контракту у встановлений ним строк, на думку представника є всі підстави для звільнення товариства від відповідальності за порушення строків сплати договірних зобов`язань.

Окрім того представником було зазначено про зменшення розміру заявленої до стягнення інфляційних витрат та 3% річних.

Враховуючи викладене вище представник просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА КИЇВ» в задоволенні позовних вимог.

03.06.2026 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано відповідь на відзив у відповідності до якого представник зазначає, що предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію по Договору за період з грудня 2025 року по лютий 2026 року. Відтак на думку представника надані відповідачем сертифікати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), видані регіональними палатами України від 30.06.2023, 23.10.2023, 29.05.2023, 01.08.2023, 13.10.2023, 10.10.2023, 28.05.2024 не є належними та допустимими доказами у розумінні вимог ГПК України на підтвердження наявності форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у справі № 910/5477/26, що розглядається Господарським судом м. Києва.

Представник зазначив, що, з урахуванням висновків Верховного Суду, три проценти річних у розмірі 3223,58 грн та індекс інфляції у розмірі 6513,35 грн не підлягають зменшенню судом на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, а тому доводи відповідача про можливість зменшення їх судом є необґрунтованими.

08.06.2026 в системі «Електронний суд» представником сформовано заперечення на відповідь на відзив у відповідності до яких представник зазначив, що в підтвердження наявності форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) на здійснення АСК «Укррічфлот» господарської діяльності, Позивач долучив до Відзиву сертифікати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), видані регіональними палатами України від 30.06.2023, 23.10.2023, 29.05.2023, 01.08.2023, 13.10.2023, 10.10.2023, 28.05.2024.

В виданих сертифікатах, крім підтвердження факту дії форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) на господарську діяльність Позивача, зазначено, що такі обставини продовжують тривати на день видачі сертифікату.

Вплив, який мав факт дії форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) пов`язаний на неможливість здійснювати АСК «Укррічфлот» господарську діяльність по здійсненню річкових і морських вантажних перевезень різної складності та діяльність з видобутку, транспортування і продажу піску через власні порти, що розташовані в м. Дніпро, м.Херсон, м. Миколаїв, м. Запоріжжя, м. Нікополь. Здійснення вказаної господарської діяльність Відповідача безпосередньо залежить та пов`язано з судноплавством та здійсненням навігації по Чорному морю, річці Дніпро та річці Південний Буг, яка з початком повномасштабних військових дій зупинена, що обумовлено наступними обставинами:

1) Заборонено рух суден та наявністю обставин, що впливають на безпеку судноплавства.

2) Проведенням бойових дій у районах розташування майна АСК «Укррічфлот».

3) Відчуженням та передачею частини майна Судновласника для потреб ЗСУ.

4) Захопленням та знищенням частини майна військовими формуваннями рф.

5) Затопленням та пошкодженням суден та виробничих потужностей АСК «Укррічфлот» в портах.

6) Виведенням з експлуатації з 30.12.2024 року Середньодніпровського судноплавного шлюзу, в результаті його пошкодження під час ракетної атаки.

7) Підрив збройними формуваннями РФ в ніч на 06 червня 2023 року дамби Каховської ГЕС.

Отже на думку відповідача, відсутність доходу від здійснення господарської діяльності і є головним чинником неможливості виконання фінансових зобов`язань по договорам з контрагентами Відповідача, зокрема й по Договору про постачання електричної енергії споживачу №1001196 від 14.11.2025, укладеного з ТОВ «ЕНЕРА КИЇВ».

Представник вважає, що затримка по оплатам за Договором зумовлені тим, що у зв`язку з повномасштабною військовою агресією рф проти України АСК «Укррічфлот» втратило можливість здійснювати господарську діяльність та фактично перебуває під дією форс-мажорних обставин. З урахуванням фактичних обставин справи, наданих Відповідачем письмових доказів та загальновідомих обставин, що не потребує окремого доказування, Позивачу має бути відмовлено в задоволенні вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Відповідно до постанови Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 29.04.2025 № 611, видано ТОВ «ЕНЕРА КИЇВ» ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону, п. 3.1.1 р. ІІІ Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - Правила), постачання електричної енергії споживачам здійснюється обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Постачання електричної енергії електропостачальником здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу, який затверджує Регулятор (частини 6, 7, 11 ст. 56 Закону).

Відповідно до п. 1.2.7 р. І Правил постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), шляхом приєднання споживача до умов цього договору.

Умови цього договору є однаковими для всіх споживачів (п.п. 1.1, 1.2 додатку 5 Правил).

Пунктами 3.2.1 р. ІІІ Правил передбачено, що електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного договору на основі примірного чи типового договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах.

Споживач перед укладенням договору про постачання електричної енергії споживачу має ознайомитись з умовами постачання електричної енергії, правами та обов`язками, обрати відповідну комерційну пропозицію та зазначити її у заяві- приєднані до умов договору. Обрана споживачем комерційна пропозиція є додатком до укладеного відповідним електропостачальником та споживачем договору.

ТОВ «ЕНЕРА КИЇВ» розроблено та оприлюднено договір про постачання електричної енергії споживачу, бланк заяви-приєднання та комерційні пропозиції на офіційному веб-сайті в мережі Інтернет за посиланням: https://enera.kiev.ua/.

Відповідно до п. 3.1.4 р. ІІІ Правил електропостачальник перед початком постачання електричної енергії споживачам, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності оператора системи, повинен укласти договір електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з оператором системи, на підставі якого отримати доступ до мереж оператора системи з метою реалізації своїх прав та виконання обов`язків та функцій як електропостачальника по відношенню до споживачів, електроустановки яких приєднані на відповідній території до мереж оператора системи, узгодивши умови щодо необхідного інформаційного обміну, взаємних прав, обов`язків та відповідальності сторін, а також порядок виставлення рахунків за послуги з розподілу/передачі електричної енергії.

Також згідно з п. 3.1.7 р. ІІІ Правил договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.

У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції.

На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку.

Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами.

Пунктом 3.1.9 р. ІІІ Правил передбачено, що споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.

Відповідно до п. 2.1.1 р. ІІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311 (далі - Кодекс комерційного обліку), комерційний облік на ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку та здійснюється постачальником послуг комерційного обліку відповідно до вимог Закону, цього Кодексу, Правил роздрібного ринку та Правил ринку.

14.11.2025 між Приватним акціонерним товариством «СУДНОПЛАВНА КОМПАНІЯ «УКРРІЧФЛОТ» (далі - Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА КИЇВ» (далі - Постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 1001196 (далі - Договір) та підписано заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу, яка є додатком № 1 до Договору (далі - Заява-приєднання).

В п. 6 заяві-приєднання зазначено адреса об`єкта згідно додатку «Перелік об`єктів Споживача). Відповідно до означеного переліку визначені наступні адреси:

с. Жавинка, БАЗА СЛИП КТП-953 пр. вкл;

с. Жавинка, Західний причал ТП-1, Т-1;

с. Жавинка, БАЗА СЛИП КТП-953;

с. Жавинка, Західний причал ТП-2, Т-1.

Пунктом 2.1 Договору закріплено, що за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у Споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії (п. 2.2. Договору).

Згідно з п.п. 5.1 Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до цього Договору.

Відповідно до п.п. 5.2, 5.4, 5.5 Договору спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника.

Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Відповідно до п.п. 5.6, 5.7 Договору розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - спецрахунок). Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору. Спецрахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його Споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем.

Згідно з розділом «Термін (строк) виставлення рахунку за спожиту електричну енергію та термін (строк) його оплати» Комерційної пропозиції (додаток № 2 до Договору) оплата рахунку Постачальника за Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не більше 5 робочих днів від дати його отримання Споживачем.

Згідно з пп. 1 п. 6.2 Договору Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.3 р. IV Правил розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів. Дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

На підставі отриманих даних, відповідно до умов Договору та п. 4.3 Правил Постачальник склав акти прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії за грудень 2025 року, січень та лютий 2026 року, а саме:

акт від 31.12.2025 № 1001196-2512-1 - 12351 кВт*год. на суму 115903,56 грн (за грудень 2025 року). Рахунок від 31.12.2025 № 1001196-2512-1 отриманий 08.01.2026;

акт від 31.01.2026 № 1001196-2601-1 - 16260 кВт*год. на суму 199055,90 грн (за січень 2026 року). Рахунок від 31.01.2026 № 1001196-2601-1 отриманий 09.02.2026;

акт від 28.02.2026 № 1001196-2602-1 - 14812 кВт*год. на суму 198356,66 грн (за лютий 2026 року). Рахунок від 28.02.2026 № 1001196-2602-1 отриманий 09.03.2026.

Згідно з пунктами 4.12 - 4.14 р. IV Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Щодо обсягів поставленої електричної енергії визначено, що відповідно до п.п. 8.6.1, 8.6.7, 8.6.8 р. VШ та п. 9.14.1 р. ІХ Кодексу комерційного обліку зчитування показів з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору. Зчитування показів (збір даних) з лічильників у непобутових та колективних побутових споживачів у разі відсутності можливості їх автоматизованого дистанційного зчитування провадиться споживачем щомісяця на перше число місяця, наступного за розрахунковим. При обладнанні вузлів обліку засобами дистанційної передачі даних інформація про покази лічильників за розрахунковий місяць формується відповідним ППКО через канали дистанційного зв`язку. Непобутові та колективні побутові споживачі зобов`язані протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати оператору системи звіт про покази лічильників за розрахунковий місяць. АКО має передавати АР та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі, необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.

Додатком 2 до договору №1001196 від 14.11.2025 про постачання електричної енергії споживачу від 14.11.2025 Комерційна пропозиція визначено Ціна на електричну енергію, у тому числі диференційовані ціни та критерії диференціації. При розрахунку фактичної ціни (тариф) купованої Споживачем електроенергії у розрахунковому періоді, яка зазначається в акті-купівлі продажу електроенергії, розраховується (визначається) Постачальником за формулою:

Цфакт = (Цзак/Wм)*Ппост + Тосп де:

Цзак - фактичні витрати Постачальника на купівлю обсягів електроенергії для Споживача на різних сегментах ринку, без урахування ПДВ. Сторони узгодили, що складова Цзак є розрахунковою, не залежить від волі Постачальника, не вважається зміною ціни і не потребує зобов`язань з боку Постачальника щомісячно повідомляти про її зміну;

Wм - фактичний обсяг споживання споживача у розрахунковому місяці.

Ппост - коефіцієнт Постачальника.

Для цієї комерційної пропозиції Ппост = 1,028.

Тосп = ціна послуг Оператора системи передачі (затверджується постановою НКРЕКП).

Оплата електричної енергії на розрахунковий період здійснюється за прогнозованою ціною (тарифом) Ц за 1кВт*год Постачальника, яка визначається за формулою:

Ц= ЦрОР + Тосп, де:

ЦрОР - прогнозована ціна на електричну енергію на розрахунковий період. ЦрОР визначається, як середньозважена ціна на ринку «на добу наперед» (з сайту «Оператора ринку» https://www.oree.com.ua), яка сформувалась за 15 днів місяця, що передує розрахунковому, без урахування ПДВ.

Якщо, в першій декаді розрахункового місяця, ціна на електричну енергію більша від прогнозованої ціни в авансовому рахунку, виставленому Споживачу на розрахунковий місяць, Постачальник залишає за собою право виставити додатковий авансовий рахунок на різницю між ціною, яка склалась в розрахунковому періоді (Црозрах) та прогнозованою ціною в авансовому рахунку (ЦрОР), визначається за формулою: Црізниця = (Црозрах-ЦрОР).

Відповідно до умов Комерційної пропозиції (Додаток 2 до договору) визначено спосіб оплати. Так, Оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати заявлених Споживачем обсягів споживання на розрахунковий період з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку. Попередня оплата здійснюється до 24 числа місяця, що передує розрахунковому - 100% вартості заявлених обсягів на розрахунковий місяць з урахуванням ПДВ.

Сума переплати/недоплати споживача, яка виникла внаслідок різниці між Ц та Цфакт, визначається після завершення розрахункового періоду. Сума переплати споживача, за вибором споживача, може бути зарахована в якості оплати наступного розрахункового періоду, або повертається постачальником на розрахунковий рахунок споживача. Сума недоплати споживача підлягає безумовній оплаті споживачем не пізніше 5 робочих днів з дня отримання рахунку. У випадку зміни ціни на електричну енергію за розрахунковий період, у тому числі внаслідок зміни регульованих складових ціни (тарифів на послуги з передачі та/або змін у нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни, постачальник проводить перерахунок попередньої оплати та надає споживачу коригуючий платіжний документ.

Споживач до 5 числа (включно) місяця, що передує розрахунковому, надає Постачальнику інформацію на наступний розрахунковий місяць (прогнозний графік) про замовлене місячне (по годинах) споживання електричної енергії в цілому по Споживачу та з розбивкою по площадкам вимірювання, обсяг споживання електроенергії по яких визначається Оператором системи за допомогою щодобового автоматизованого дистанційного зчитування облікованих даних лічильників (погодинного або меншого періоду інтеграції) та площадках, на яких не встановлено АСКОЕ.

Можливість коригування заявлених обсягів електричної енергії у місяці постачання за 1 день до необхідної дати.

Термін (строк) виставлення рахунку за спожиту електричну енергію та термін (строк) його оплати. Рахунок надається споживачу не пізніше десятого робочого дня місяця, наступного за розрахунковим. Оплата рахунку Постачальника за Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не більше 5 робочих днів від дати його отримання Споживачем.

На виконання умов договору та п. 4.13 Правил, для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію Постачальник сформував та виставив Споживачу платіжні документи (рахунки з оплати за активну електричну енергію) у паперовій формі за грудень 2025, січень та лютий 2026 на підставі даних комерційного обліку - АТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» (лист АТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» від 09.04.2026 №03.1/477) щодо обсягів розподіленої електричної енергії), а саме:

Рахунок від 31.12.2025 № 1001196-2512-1 отриманий 08.01.2026, термін оплати до 15.01.2026;

Рахунок від 31.01.2026 № 1001196-2601-1 отриманий 09.02.2026, термін оплати до 16.02.2026;

Рахунок від 28.02.2026 № 1001196-2602-1 отриманий 09.03.2026, термін оплати до 16.03.2026.

Зазначені Акти та рахунки на сплату за активну електричну енергію були вручені Споживачу що підтверджується Підписом уповноваженої особи та печаткою підприємства.

Таким чином, ТОВ «ЕНЕРА КИЇВ» поставило Споживачу за період з 01.12.2025 по 28.02.2026 електричну енергію у кількості 464312 кВт*год на суму 513316,12 грн.

Оскільки відповідачем не виконано зобов`язання по сплаті за електричну енергію відповідно до Договору, останнє стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Статтею 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Згідно з ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Умовами договору передбачено строки, розмір та порядок оплати поставленої електричної енергії. Відповідно до пункту 5.10 договору, строк оплати поставленої електричної енергії є таким, що настав.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості від представників сторін не надійшло.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості є обґрунтованими і підлягають задоволенню в сумі 513316,12 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків. Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Позивач просить стягнути з відповідача 6513,35 грн нарахованого на суму боргу індексу інфляції за період з 01.02.2026 по 30.04.2026 та 3223,58 грн три процентів річних за період з 16.01.2026 по 07.05.2026.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки сторони не встановлювали в договорі іншого розміру процентів річних, то у цій справі до спірних правовідносин щодо нарахування процентів річних на заборгованість слід застосовувати положення частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

За змістом вищенаведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23).

Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання і входять до складу такого зобов`язання (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18).

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку.

Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов`язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.

Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.

Також при вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.

До того ж у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.

З огляду на зазначені правові висновки Верховного Суду та висновки Великої Палати Верховного Суду, враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено.

При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.

Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.

Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519).

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об`єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати.

Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг.

Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.

Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат - висновки про це викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 904/4334/22, від 24 січня 2024 року у справі № 917/991/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 910/18091/23 та від 05 листопада 2024 року у справі № 902/43/24, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 712/4975/22.

Отже суд не може зменшити визначений Цивільним кодексом України мінімальний розмір трьох процентів річних та інфляційні нарахування. Вказана позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24

Враховуючи зазначене, клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних задоволенню не підлягає.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд зазначає, що за розрахунком суду вийшло більше, оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог до стягнення підлягають інфляційні витрати у заявленому позивачем розмірі та складають 6 513,35 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок річних, суд дійшов висновку, що він арифметично вірний, а відтак позовні вимоги в частині в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі та складають 3223,58 грн.

Стосовно твердження відповідача про настання для останнього форс мажорних обставин, суд зазначає наступне.

Відповідач зазначає, що судові рішення у справах № 910/7738/22 та № 908/802/24 є преюдиційними для справи № 910/5477/26, оскільки підтверджують доводи АСК «Укррічфлот» про перебування під дією форс-мажорних обставин, а отже, свідчать про відсутність підстав для притягнення АСК «Укррічфлот» до відповідальності.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Вказана правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18, від 13.08.2019 у справі №910/11164/16.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" №28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII).

Так, законодавчо встановлені вимоги до доказів у господарському судочинстві визначають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статті 76, 77 Господарського процесуального кодексу України) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17).

За наявності визначених статтею 75 Господарського процесуального кодексу України підстав учасники процесу можуть бути звільнені від доказування, зокрема частиною 4 цієї статті передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19 виснувала, що преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Ці правила також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі.

У вирішенні питання щодо наявності підстав для звільнення учасників процесу від доказування певних обставин варто також ураховувати положення частин 6, 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20).

Аналізуючи положення частини 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 дійшла висновку, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

У постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20 зазначила, що попереднє рішення суду може бути враховано під час розгляду спору та слугувати підставою для звільнення учасників процесу від доказування певних обставин з урахуванням передбачених статтею 75 Господарського процесуального кодексу України правил, зокрема, що преюдиціальне значення надається виключно обставинам, установленим судовими рішеннями, серед яких можна виокремити обставини (факти) того, чи мали місце ці діяння та чи вчинені вони цією особою, а не правовій оцінці таких обставин, яка може полягати, зокрема, у висновках суду про те, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19 квітня 1994 року у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).

Однак, посилання відповідача на те, що судові рішення у справах № 910/7738/22 та № 908/802/24 є преюдиційними для справи № 910/5477/26 є помилковим, оскільки наведені відповідачем рішення не стосуються правовідносин сторін даного спору за Договором не містять жодних обставин, які б впливали на спірні правовідносини сторін за Договором.

Водночас, враховуючи доводи відповідача про настання обставин непереборної сили, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сиди) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин та з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

З огляду на це, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим), доводи позивача та висновку суду першої інстанції з приводу чого є обґрунтованими.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20, про те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона повинна довести, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного випадку виконання зобов`язання».

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладений у постанові від 21 вересня 2022 року у справі №911/589/21, про те, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (п.5.21 постанови).

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 31 серпня 2022 року у справі №910/15264/21, де вказано:

- відповідно до ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 ГК та ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

- надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

- невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

- між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, наведено висновок щодо застосування ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 30 травня 2022 року у справі №922/2475/21, де Верховний Суд констатує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановлений) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Відповідно до ст.ст. 13, 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до пунктів 12.4 та 12.5 Договору Сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови Споживача від сплати Постачальнику за електричну енергію, яка була надана до їх виникнення.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив зазначив, що в підтвердження наявності форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) на здійснення АСК «Укррічфлот» господарської діяльності, Позивач долучив до Відзиву сертифікати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), видані регіональними палатами України від 30.06.2023, 23.10.2023, 29.05.2023, 01.08.2023, 13.10.2023, 10.10.2023, 28.05.2024.

В виданих сертифікатах, крім підтвердження факту дії форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) на господарську діяльність відповідача, зазначено, що такі обставини продовжують тривати на день видачі сертифікату.

Вплив, який мав факт дії форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) пов`язаний на неможливість здійснювати АСК «Укррічфлот» господарську діяльність по здійсненню річкових і морських вантажних перевезень різної складності та діяльність з видобутку, транспортування і продажу піску через власні порти, що розташовані в м. Дніпро, м.Херсон, м. Миколаїв, м. Запоріжжя, м. Нікополь. Здійснення вказаної господарської діяльність Відповідача безпосередньо залежить та пов`язано з судноплавством та здійсненням навігації по Чорному морю, річці Дніпро та річці Південний Буг, яка з початком повномасштабних військових дій зупинена, що обумовлено наступними обставинами:

1) Заборонено рух суден та наявністю обставин, що впливають на безпеку судноплавства.

2) Проведенням бойових дій у районах розташування майна АСК «Укррічфлот».

3) Відчуженням та передачею частини майна Судновласника для потреб ЗСУ.

4) Захопленням та знищенням частини майна військовими формуваннями рф.

5) Затопленням та пошкодженням суден та виробничих потужностей АСК «Укррічфлот» в портах.

6) Виведенням з експлуатації з 30.12.2024 року Середньодніпровського судноплавного шлюзу, в результаті його пошкодження під час ракетної атаки.

7) Підрив збройними формуваннями РФ в ніч на 06 червня 2023 року дамби Каховської ГЕС.

З означено вище вбачається, що обставини непереборної сили настали для відповідача задовго до укладення Договору, попри те знаючи про такі обставини відповідач все одно уклав Договір з позивачем та після отримання електричної енергії та настання строків з її оплати послався на обставини непереборної сили.

Суд зазначає, що сторони є суб`єктами господарювання, а відтак у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариство "СУДНОПЛАВНА КОМПАНІЯ "УКРРІЧФЛОТ" (04071, місто Київ, вулиця Електриків, будинок 8, код ЄДРПОУ 00017733) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА КИЇВ" (03150, місто Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 55 Г, поверх 5, код ЄДРПОУ 45907568) основну заборгованість у розмірі 513 316 (п`ятсот тринадцять тисяч триста шістнадцять) грн. 12 коп., 3% річних у розмірі 3223 (три тисячі двісті двадцять три) грн. 58 коп., інфляційні втрати у розмірі 6 276 (шість тисяч двісті сімдесят шість) грн. 64 копт та судовий збір у сумі 6 276 (шість тисяч двісті сімдесят шість) грн 64 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29.07.2026

Суддя Владислав ДЕМИДОВ