Рішення № 138573231, 22.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.07.2026Справа № 910/2402/26Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Автоскладальний завод Патрон Авто" до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 21 280 630,80 грн; за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Автоскладальний завод Патрон Авто" про стягнення 5 383 999,59 грн,

за участю представників:

Заводу: Гречка М.І., Миронюка Д.Д.;

Товариства: Ганченка М.О.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Автоскладальний завод Патрон Авто" (далі - Завод) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - Товариство) про визнання незаконною та безпідставною відмови останнього від прийняття поставленого позивачем товару за укладеним між сторонами договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 2 квітня 2025 року № 2504000014. Крім того, Завод просив суд зобов`язати Товариство виконати обумовлене вказаним правочином зобов`язання в натурі шляхом прийняття від Заводу товару, а саме: автогідропідіймача РА-0624, VIN: НОМЕР_1 , транзитний номер НОМЕР_4, у кількості 1 штука; автогідропідіймача РА-0624, VIN: НОМЕР_2 , транзитний номер НОМЕР_5, у кількості 1 штука; автогідропідіймача РА-1324, VIN: НОМЕР_3 , транзитний номер НОМЕР_6, у кількості 1 штука, а також підписання відповідних видаткових накладних й актів вхідного контролю товарно-матеріальних цінностей без зауважень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 9 березня 2026 року відкрито провадження у справі № 910/2402/26, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 2 квітня 2026 року. Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

24 березня 2026 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла заява від вказаної дати про продовження процесуального строку для подачі відзиву на позов на 7 днів - до 31 березня 2026 року включно. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 березня 2026 року вказану заяву Товариства задоволено.

1 квітня 2026 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшов відзив від 31 березня 2026 року, у якому останнє проти задоволення позову Заводу заперечувало, оскільки між сторонами було укладено договір, що встановлював чіткі вимоги до строків, якості та порядку приймання товару. На думку відповідача, поставлений Заводом товар не відповідав технічним вимогам договору, що зафіксовано у відповідних актах зупинки вхідного контролю товарно-матеріальних цінностей. У свою чергу, сам факт доставки товару не свідчить про належне виконання Заводом покладених на нього зобов`язань, оскільки поставка вважається завершеною лише після підписання сторонами акта вхідного контролю без зауважень. На думку Товариства, права позивача не були порушені, а тому відсутні правові підстави для їх судового захисту. Крім того, обраний Заводом спосіб захисту щодо примусового виконання обов`язку в натурі є неналежним і неефективним, оскільки не відповідає умовам договору та принципу свободи договору. Окремо Товариство зазначало, що Завод не надав належних доказів на підтвердження своїх вимог. Навпаки, матеріали справи свідчать про порушення договірних зобов`язань саме Заводом, а не Товариством, у зв`язку з чим позов задоволенню не підлягає. Разом із відзивом Товариство подало зустрічний позов від 31 березня 2026 року про стягнення з Заводу 5 383 999,59 грн, з яких: 3 255 936,51 грн - пеня, 2 128 063,08 грн - штраф, нараховані в зв`язку з порушенням Заводу умов вищевказаного договору в частині своєчасної поставки обумовленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 1 квітня 2026 року зустрічний позов Товариства прийнято до розгляду, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом та вирішено провести підготовче засідання за зустрічним позовом разом із первісним позовом 2 квітня 2026 року.

У підготовчому засіданні 2 квітня 2026 року представник Заводу подав клопотання від цієї ж дати про відкладення засідання.

У цьому ж підготовчому засіданні судом було оголошено перерву до 7 травня 2025 року.

7 квітня 2026 року через систему "Електронний суд" від Заводу надійшла відповідь на відзив від 6 квітня 2026 року, у якій останній зазначав по те, що поставка спірних автогідропідіймачів з повним комплектом технічної документації була передана покупцю у межах встановленого договором строку. При цьому, виявлені під час первинного вхідного контролю недоліки товару були усунуті у визначений договором 30-денний строк, після чого вищезазначену техніку було повторно доставлено покупцю. Однак, Товариство безпідставно висунуло нові претензії, які могли бути виявлені ще під час первинного огляду автогідропідіймачів, чим порушило принципи добросовісності та заборони суперечливої поведінки. Завод вважав, що технічні зауваження Товариства щодо використання лебідки та вантажопідіймальної діаграми не ґрунтуються ні на умовах договору, ні на вимогах чинних нормативних актів. Товариство фактично змінило технічні вимоги до предмета закупівлі вже після укладення спірного договору. На думку Заводу, відмова Товариства від прийняття поставленого товару зумовлена прагненням покупця отримати фінансову вигоду шляхом звернення стягнення на банківську гарантію Заводу та застосування штрафних санкцій.

14 квітня 2026 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшли заперечення від 12 квітня 2026 року, у яких останнє наполягало на тому, що під час первинного та повторного вхідного контролю були виявлені численні невідповідності автогідропідіймачів технічним характеристикам, визначеним у договорі. Будь-яких обмежень щодо можливості Товариства зупинити вхідний контроль у разі виявлення нових недоліків товару ні умовами укладеного між сторонами договору, ні Порядком приймання товарно-матеріальних цінностей під час виконання договорів АТ "Укртрансгаз", затвердженим наказом Товариства від 1 грудня 2023 року № 760 (далі - Порядок № 760) (застосування якого до спірних правовідносин було прямо погоджено сторонами в договорі), не встановлено. Крім того, Завод спочатку визнав виявлені під час первинного вхідного контролю недоліки товару та повідомив про їх усунення, однак у подальшому заперечував факт наявності таких недоліків, що, на думку Товариства, також свідчить про непослідовну поведінку постачальника. Оскільки після повторної перевірки товар знову не відповідав умовам договору, він був повернутий постачальнику. Відтак, будь-які права Заводу у спірних правовідносинах Товариством порушені не були.

17 квітня 2026 року через систему "Електронний суд" від Заводу надійшов відзив на зустрічний позов від 16 квітня 2026 року, у якому останній стверджував, що поставив обумовлений товар у встановлений договором строк, що підтверджується відповідними товарно-транспортними та видатковими накладними. На думку Заводу, відсутність підписаних між сторонами актів вхідного контролю не свідчить про непоставку товару, оскільки документальне оформлення такого прийняття товару не може підміняти фактичне виконання Заводом покладеного на нього зобов`язання. Всі первинні недоліки товару були усунуті постачальником у межах передбаченого договором 30-денного строку, після чого відповідний товар був повторно поставлений замовнику. Відповідність поставленої техніки вимогам безпеки та визначеним у договорі технічним характеристикам підтверджена висновком незалежної акредитованої експертної організації, який також спростовує викладені комісією Товариства у спірних актах вхідного контролю зауваження. Вина Заводу щодо несвоєчасної поставки товару в спірних правовідносинах відсутня, адже мало місце прострочення кредитора, який без достатніх правових підстав відмовився прийняти передану техніку. У зв`язку з цим Завод просив відмовити в задоволенні зустрічного позову Товариства.

22 квітня 2026 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла заява від вказаної дати про продовження процесуального строку для подачі відповіді на відзив на зустрічний позов - до 27 квітня 2026 року включно, яку ухвалою суду від 23 квітня 2026 року задоволено.

28 квітня 2026 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов від 27 квітня 2026 року, у якій останнє зазначило про те, що товарно-транспортні накладні підтверджують лише факт перевезення товару, а не його прийняття покупцем. Крім того, обумовлений договором строк недоліків товару не змінює встановленого вказаним правочином кінцевого строку поставки товару й не виключає прострочення виконання Заводом покладених на нього зобов`язань.

4 травня 2026 року через систему "Електронний суд" від Заводу надійшли заперечення на відповідь на відзив на зустрічний позов від 2 травня 2026 року, у яких останній навів свої аргументи на спростування доводів Товариства, викладених у відповіді на відзив на зустрічний позов.

6 травня 2026 року через систему "Електронний суд" від Заводу надійшла заява про зміну предмета позову від цієї дати, у якій останній просив стягнути з Товариства на користь Заводу 21 280 630,80 грн вартості товару за укладеним між сторонами договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 2 квітня 2025 року № 2504000014, а саме: автогідропідіймача РА-0624, VIN: НОМЕР_1 , транзитний номер НОМЕР_4, у кількості 1 штука; автогідропідіймача РА-0624, VIN: НОМЕР_2 , транзитний номер НОМЕР_5, у кількості 1 штука; автогідропідіймача РА-1324, VIN: НОМЕР_3 , транзитний номер НОМЕР_6, у кількості 1 штука.

У підготовчому засіданні 7 травня 2026 року суд постановив протокольні ухвали: про продовження з власної ініціативи строку підготовчого провадження у даній справі на 30 днів; про оголошення перерви в засіданні до 21 травня 2026 року.

13 травня 2026 року через систему "Електронний суд" від Заводу надійшли доповнення до його заяви від 6 травня 2026 року про зміну предмета позову з доказами доплати судового збору в установленому законом порядку та розмірі.

21 травня 2026 року (до початку призначеного засідання) через систему "Електронний суд" від Товариства надійшли письмові пояснення по справі від цієї ж дати, у яких останнє зазначало про те, що надані постачальником документи, зокрема, інструкції з експлуатації та паспорти на спірні автогідропідіймачі, підтверджують відсутність необхідних технічних характеристик, передбачених договором. Вказані недоліки товару є істотними, що додатково підтверджується доданими до цих пояснень фотоматеріалами. Ці недоліки не були усунуті Заводом належним чином.

У підготовчому засіданні 21 травня 2026 року суд постановив протокольні ухвали: про прийняття до розгляду заяви Товариства про зміну предмета позову; про оголошення перерви в засіданні до 4 червня 2026 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 4 червня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18 червня 2026 року.

18 червня 2026 року (до початку призначеного засідання) через систему "Електронний суд" від Товариства надійшли додаткові пояснення по справі від цієї ж дати.

У судовому засіданні цього ж дня судом було оголошено перерву до 16 липня 2026 року.

16 липня 2026 року (до початку призначеного засідання) через систему "Електронний суд" від Заводу надійшла заява від цієї ж дати про відкладення засідання.

У судовому засіданні цього ж дня суд постановив протокольну ухвалу про відкладення засідання на 22 липня 2026 року.

У судовому засіданні 22 липня 2026 року представники Заводу підтримали позовні вимоги, викладені в його заяві про зміну предмета позову, наполягали на їх задоволенні та заперечували проти зустрічного позову Товариства.

Представник Товариства проти задоволення позовних вимог Заводу заперечував, просив суд задовольнити вимоги Товариства, викладені в зустрічному позові.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

2 квітня 2025 року між Товариством і Заводом за результатами проведеної у порядку Закону України "Про публічні закупівлі" процедури відкритих торгів № UA-2025-02-14-010548-a було укладено договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 2504000014, за умовами якого останній зобов`язався у визначений цим правочином строк передати у власність Товариства товар - "Великовантажні мототранспортні засоби (Автомобільні вишки)", найменування (номенклатура, асортимент), кількість, одиниці виміру, ціна за одиницю, інші вимоги до якого зазначені у специфікації (додаток № 1), а Товариство - прийняти й оплатити такий товар.

Цей договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. вказаного правочину якість і комплектність товарів повинні відповідати вимогам ГОСТ, ДСТУ, технічних умов, технічної або іншої документації, які зазначаються в специфікації й містять вимоги до якості товарів. Якість товарів не повинна бути нижчою від вимог щодо якості, встановлених чинним законодавством України та умовами договору для таких видів товарів.

За пунктами 3.1., 3.3. договору його ціна становить 21 280 630,80 грн з ПДВ. Ціна за одиницю товару наведена в специфікації.

Пунктами 4.1., 4.2.3. вказаного правочину визначено, що розрахунки здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування покупцем на зазначений у розділі 15 цього договору рахунок постачальника грошових коштів. Покупець зобов`язаний оплатити постачальнику вартість переданих товарів, з урахуванням суми авансового платежу, у разі його здійснення, не раніше 7-ми та не пізніше 15-ти календарних днів з дати поставки, визначеної за правилами пункту 5.7. цього правочину.

Відповідно до пунктів 5.1., 5.3., 5.5. договору постачальник зобов`язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації. Поставка товарів здійснюється на умовах DDP "Поставка зі сплатою мита" (місце поставки визначається у специфікації), Інкотермс (офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакція 2010 року), з урахуванням умов пункту 5.1. цього правочину. Постачальник несе всі витрати, пов`язані з поставкою товарів, у тому числі транспортні витрати, до моменту передачі товарів покупцю в місці поставки. Моментом виконання обов`язку продавця передати товари покупцеві є вручення товарів покупцеві за видатковою накладною в місці поставки.

Приймання покупцем товарів за видатковою накладною не є підтвердженням належного виконання постачальником його обов`язку з поставки товарів за цим договором і відсутність у покупця претензій до постачальника щодо якості та комплектності товарів, а також щодо виконання постачальником інших вимог, встановлених чинним законодавством України та цим правочином до поставки товарів. Такі претензії можуть бути заявлені покупцем постачальнику в порядку, визначеному цим договором та чинним законодавством України. Датою поставки товарів за договором є приймання покупцем товарів на підставі підписаного ним без зауважень акта вхідного контролю ТМЦ, зазначеного в пункті 5.12. цього правочину, за умови передачі постачальником до підписання акта вхідного контролю ТМЦ в повному обсязі таких документів: видаткової накладної; оригіналу рахунку-фактури; товарно-транспортної накладної; оригіналу паспорту та/або сертифікату якості та/або іншого аналогічного документа на кожну одиницю (або партію) товарів; документа про підтвердження гарантійних зобов`язань виробника на товар (у разі відсутності такої інформації у паспорті та/або сертифікаті якості на товар); експлуатаційної та технічної документації (для кожної одиниці), що стосується експлуатації автомобіля і допоміжного обладнання, що входить в комплектацію (у друкованому вигляді на українській мові); повного пакета документів для реєстрації у Регіональних СЦ МВС України; фактичної калькуляції собівартості товарів, підготовленої виробником такого товару, складеної за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України, - якщо встановлені пунктом 61 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" вимоги щодо ступеня локалізації виробництва товарів поширюються на закупівлю товарів; сертифіката/-тів про походження товарів, виданого/-них компетентним органом країни походження, - якщо країною походження запропонованого учасником товару є країна, з якою Україною укладено міжнародний договір, що виключає застосування до такої закупівлі вимог пункту 61 розділу X Закону України "Про публічні закупівлі" (а також якщо закупівля підпадає під дію положень Закону України "Про приєднання України до Угоди про державні закупівлі") (пункти 5.6., 5.7. договору).

За пунктами 5.8.-5.10. вказаного правочину, у разі виявлення неналежної якості (комплектності) переданих товарів, покупець має право, незалежно від можливості використання товарів за призначенням, вимагати від постачальника за своїм вибором: пропорційного зменшення вартості товарів; безоплатного усунення недоліків товарів у визначений покупцем строк, але не пізніше 30-ти днів з моменту отримання постачальником повідомлення покупця про виявлені недоліки товарів; відшкодування витрат на усунення недоліків товарів. У разі істотного порушення вимог щодо якості товарів (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору шляхом його розірвання в односторонньому порядку і вимагати повернення сплаченої за товари грошової суми; вимагати заміни неякісних (некомплектних) товарів на товари належної якості (комплектності) у визначений покупцем строк, але не пізніше 30-ти днів з моменту отримання постачальником повідомлення покупця про заміну товарів. Якщо постачальник товарів неналежної якості не є їх виробником, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товарів і відшкодування збитків можуть бути пред`явлені до постачальника.

Відповідно до пункту 5.12., 5.13. договору сторони домовились про приймання покупцем товарів за кількістю та якістю за правилами Порядку № 760, який є обов`язковим для виконання сторонами. Шляхом підписання цього договору постачальник підтверджує, що він ознайомлений з Порядком № 760, погоджується з його умовами, порядком внесення змін до нього, зобов`язується дотримуватись його положень під час виконання зобов`язань за вказаним правочином. Покупець приймає товари за кількістю та якістю зі складанням акта вхідного контролю ТМЦ за формою, наведеною в додатку № 1 до Порядку № 760. Приймання покупцем товарів за кількістю та якістю здійснюється за умови надання постачальником документів, вказаних у пункті 5.7. договору. Неналежне оформлення постачальником документів, зазначених у пунктах 4.3., 5.7. договору, або відсутність хоча б одного з вказаних у цих пунктах документів, неприймання покупцем товарів за кількістю та якістю зі складанням акта невідповідності ТМЦ за кількістю та/або акта невідповідності ТМЦ за якістю, невиконання чи неналежне виконання постачальником інших вимог цього договору, вважається порушенням умов зазначеного правочину, до усунення яких покупець має право відстрочити виконання свого зобов`язання з оплати товарів і вимагати повернення авансового платежу.

Товариство зобов`язалось: прийняти поставлені товари в порядку, визначеному цим договором; оплатити товари своєчасно та в повному обсязі (пункти 6.1.1., 6.1.2. вказаного правочину). У свою чергу, Завод зобов`язався забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам договору, у встановлені цим правочином строки (пункти 6.3.1., 6.3.2. договору).

Відповідно до пункту 7.4. договору за порушення строків поставки товарів або їх недопоставку постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 % вартості товарів, поставку яких прострочено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за цим правочином.

За пунктом 12.1. договору він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2025 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

У специфікації (додаток № 1 до договору) сторони погодили найменування товарів, їхні технічні та якісні характеристики, кількість, вартість, строк і місце поставки, а саме: автогідропідіймач РА-0624 у кількості 2-х штук, загальною вартістю 10 176 922,50 грн без ПДВ (5 088 461,25 грн за одиницю товару); автогідропідіймач РА-1324 у кількості 1 штука, вартістю 7 556 936,50 грн без ПДВ. Загальна вартість товару складає 21 280 630,80 грн з ПДВ. Строк поставки - 210 календарних днів з дати укладання договору. Місце поставки: село Угерсько Стрийського району Львівської області.

Судом встановлено, що в установлений договором строк Товариство здійснило доставку обумовленого товару до зазначеного в специфікації місця розвантаження, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних від 28 жовтня 2025 року: № 28/10-1, № 28/10-2, № 28/10-3, з підписом повноважної особи Товариства та відтиском його печатки про отримання такого товару 28 жовтня 2025 року та 29 жовтня 2025 року відповідно. Разом із вказаним товаром Завод також надав обумовлені пунктом 5.7. договору товаросупровідні документи до вказаної продукції.

Зазначені обставини не заперечувались сторонами в їх заявах по суті спору та в судовому засіданні.

З наявних у матеріалах справи копій: актів зупинки вхідного контролю ТМЦ від 30 жовтня 2025 року: № 428, № 430, акта невідповідності ТМЦ за якістю від 30 жовтня 2025 року № 428Н, - вбачається, що під час проведення вхідного контролю поставлених Заводом товарів за видатковими накладними від 28 жовтня 2025 року № 59, № 60, було виявлено їх невідповідність умовам договору та "Технічним вимогам і якісним характеристикам товарів "Великовантажні мототранспортні засоби (Автомобільні вишки)" код за ДК 021:2015:34140000-0" (далі - технічні вимоги), наведеним у продовженні додатку № 1 до договору. Вказані акти були складені комісією Товариства в присутності повноважного представника Заводу й підписані останнім без жодних заперечень і зауважень щодо виявлених недоліків.

Зокрема, в акті зупинки вхідного контролю ТМЦ від 30 жовтня 2025 року № 428 зазначено: "Автогідропідіймач РА-0624 (2 шт.) не відповідають габаритним розмірам по ширині, згідно п.1.18 Продовження додатку 1 Договору - ширина не більше 2550 мм по факту ширина становлять 2700 мм. Загальний висновок: дана продукція не відповідає технічним та якісним характеристикам договору".

В акті невідповідності ТМЦ за якістю від 30 жовтня 2025 року № 428Н було встановлено такі недоліки: "Невідповідність Продовження додатку 1 до Договору: Автогідропідіймач РА-0624 (2 шт.) не відповідають габаритним розмірам по ширині, згідно п.1.18 - ширина не більше 2550 мм по факту ширина становлять 2700 мм".

В акті зупинки вхідного контролю від 30 жовтня 2025 року № 430 були зафіксовані такі недоліки поставленого Заводом автогідропідіймача РА-1324: "Невідповідність продовженню додатку 1 Договору, а саме: п.2.39. пристрій запобігання зіткнення вишки з кабіною шасі - фактично не продемонстровано роботу даного пристрою; п.2.41. функція автоматичного складання вишки однією кнопкою - не працює. Загальний висновок: дана продукція не відповідає технічним та якісним характеристикам договору".

Будь-яких інших недоліків поставленого Заводом товару, зауважень щодо його якості та комплектності, а також щодо змісту товаросупровідних документів на вказаний товар, комісією Товариства у вказаних актах зазначено не було.

Листами: від 12 листопада 2025 року № 12/11-02, від 27 листопада 2025 року № 27/11-01, - Завод повідомив Товариство про усунення виявлених у вищевказаних актах недоліків товару та про готовність його доставки для продовження процедури вхідного контролю.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 ГПК України).

Водночас зі змісту наявних у матеріалах справи копій товарно-транспортних накладних від 26 листопада 2025 року: № 26/11-1, № 26/11-2, - судом встановлено, що 27 листопада 2025 року Завод вдруге доставив Товариству обумовлений договором товар, про що свідчить підписи повноважної особи останнього та відтиск його печатки про отримання зазначеного товару на склад вантажоодержувача 27 листопада 2025 року.

Крім того, в актах поновлення вхідного контролю ТМЦ, повторної зупинки та виявлення недоліків від 11 грудня 2025 року: № 428-1, № 430-1 (копії яких містяться в матеріалах справи), чітко зазначено: "дата повернення продукції після усунення невідповідностей - 27.11.2025 р.". Зауваження повноважного представника Заводу, за участю якого були складені вказані акти, щодо зазначення у них дати повторної поставки товару саме 27 листопада 2025 року відсутні й такі зауваження не висловлювалися Заводом у його подальших листах до Товариства.

В актах від 11 грудня 2025 року № 428-1, № 430-1 комісією Товариства було підтверджено усунення Заводом недоліків, зазначених в актах від 30 жовтня 2025 року: № 428, № 428Н, № 430. Вказана обставина не заперечувалась сторонами під час розгляду даної справи. Однак, у процесі повторного вхідного контролю поставленого товару, комісією Товариства були встановлено інші невідповідності товару вимогам договору.

Зокрема, в акті повторної зупинки вхідного контролю ТМЦ від 11 грудня 2025 року № 428-1 (щодо автогідропідіймачів РА-0624 у кількості 2-х штук), зазначено: "Зауваження вказані в акті 428 від 30.10.2025 усунуті проте в процесі подальшого вхідного контролю встановлено наступні невідповідності: 1. Розділ 1 паспорта п.1.6 призначення підйомника не відповідає вимогам продовження додатку 1 п.1.32 (глибина опускання люльки не менше 5 м) договору "Технічні вимоги і якісні характеристики товару"; 2. Розділ 1 паспорта п.1.7 конструкція робочого обладнання підйомника не відповідає вимогам продовження додатку 1 п.1.32 (глибина опускання люльки не менше 5 м) договору "Технічні вимоги і якісні характеристики товару"; 3. п.13.4 і п.13.5 інструкції з експлуатації автогідропідіймача не відповідають вимогам продовження додатку 1 п.1.32 (глибина опускання люльки не менше 5 м) договору "Технічні вимоги і якісні характеристики товару"; 4. При проведенні перевірки продукції встановлено, що автогідропідіймач не відповідає характеристикам діаграми вантажопідйомності додатку А договору "Технічні вимоги і якісні характеристики товару"; 5. Застосування додаткового механізму, а саме лебідки з метою опускання люльки на глибину не менше 5 м не передбачено умовами договору продовження додатку 1 договору "Технічні вимоги і якісні характеристики товару"; 6. Застосування додаткового механізму (лебідки), який не передбачений умовами договору не відповідає вимогам правил, а саме Розділ II п.2.3 НПАОП 0.00 1.80-18 та п.1.36 (Кнопка старт/стоп двигуна з люльки), п.1.37 (Розетка 220-230 В в люльці), п.1.38 (Акустичний сигнал попередження небезпеки в люльці) продовження додатку 1 договору "Технічні вимоги і якісні характеристики товару". 7. Згідно вимог розділу 2 п.2.2 договору поставлена продукція не відповідає вимогам правил НПАОП 0.00-1.80-18, а саме не забезпечує безпечне виконання робіт підйомника згідно п.1.32 (глибина опускання люльки не менше 5 м) продовження додатку 1 договору "Технічні вимоги і якісні характеристики товару". Загальний висновок: дана продукція не відповідає технічним та якісним характеристикам договору".

В акті повторної зупинки вхідного контролю ТМЦ від 11 грудня 2025 року № 430-1 (щодо автогідропідіймача РА-1234), зазначено: "недоліки вказані в акті 430 від 30.10.2025 усунуті проте в процесі подальшого вхідного контролю встановлено наступні невідповідності: 1. Розділ 1 паспорта п.1.6 призначення підйомника не відповідає вимогам продовження додатку 1 п.2.32 (глибина опускання люльки не менше 5 м) договору "Технічні вимоги і якісні характеристики товару"; 2. Розділ 1 паспорта п.1.7 конструкція робочого обладнання підйомника не відповідає вимогам продовження додатку 1 п.2.32 (глибина опускання люльки не менше 5 м) договору «Технічні вимоги і якісні характеристики товару"; 3. п.13.4 і п.13.5 інструкції з експлуатації автогідропідіймача не відповідають вимогам продовження додатку 1 п.2.32 (глибина опускання люльки не менше 5 м) договору "Технічні вимоги і якісні характеристики товару"; 4. При проведенні перевірки продукції встановлено, що автогідропідіймач не відповідає характеристикам діаграми вантажопідйомності додатку А договору "Технічні вимоги і якісні характеристики товару"; 5. Застосування додаткового механізму, а саме лебідки з метою опускання люльки на глибину не менше 5 м не передбачено умовами договору продовження додатку 1 договору "Технічні вимоги і якісні характеристики товару"; 6. Застосування додаткового механізму (лебідки), який не передбачений умовами договору не відповідає вимогам правил, а саме Розділ II п.2.3 НПАОП 0.00 1.80-18 та п.2.36 (Кнопка старт/стоп двигуна з люльки), п.2.37 (Розетка 220-230 В в люльці), п.2.38 (Акустичний сигнал попередження небезпеки в люльці) продовження додатку 1 договору "Технічні вимоги і якісні характеристики товару". Згідно вимог розділу 2 п.2.2 договору поставлена продукція не відповідає вимогам правил НПАОП 0.00-1.80-18, а саме не забезпечує безпечне виконання робіт підйомника згідно п.2.32 (глибина опускання люльки не менше 5 м) продовження додатку 1 договору "Технічні вимоги і якісні характеристики товару". Загальний висновок: дана продукція не відповідає технічним та якісним характеристикам договору".

У цих же актах повторної зупинки вхідного контролю повноваженою особою Заводу були надані письмові заперечення до виявлених комісією покупця недоліків товару, зазначено, що вимоги Товариства є штучними, не передбачені умовами договору та нормативно-правовим актом з охорони праці, на який посилався замовник.

Листом від 15 грудня 2025 року № 1512-1ПА (копія якого міститься в матеріалах справи) "Щодо неправомірних дій комісії, затягування процедури приймання техніки та безпідставних висновків Актів № 428-1 та № 430-1" Завод повідомив Товариство про незгоду з висновками комісії покупця, зазначеними в актах повторної зупинки вхідного контролю від 11 грудня 2025 року, з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість. У вказаному листі Завод вимагав: негайно переглянути висновки актів від 11 грудня 2025 року № 428-1 та № 430-1; привести процедуру приймання товару у відповідність до умов договору та чинних нормативних актів; завершити вхідний контроль без невиправданих затримок; зафіксувати дату приймання техніки датою фактичної поставки - 28 жовтня 2025 року та 29 жовтня 2025 року відповідно, оскільки недоліки, зазначені в первинних актах, були усунуті в межах встановлених договором 30-ти календарних днів; надати офіційну письмову відповідь у встановлений законом строк.

У свою чергу, Товариство листом від 31 грудня 2025 року № 1001ВИХ-25-7122 (копія якого також наявна в матеріалах справи) повідомило Завод про неможливість прийняття доставлених товарів та про прийняття замовником рішення про відмову в прийнятті спірного товару з огляду на його невідповідність умовам договору. У цьому ж листі Товариство просило Завод забрати спірний товар зі складу покупця, з огляду на положення пункту 5.15. договору, за яким витрати Товариства, пов`язані зі зберіганням товару, піддягають відшкодуванню постачальником у строк, зазначений у письмовій вимозі покупця, у розмірі 0,5 % від вартості відповідного товару за кожну добу його зберігання, починаючи з дати, наступної за датою отримання постачальником повідомлення покупця про відмову від приймання товару. Також Товариство повідомило про наявність підстав для нарахування постачальнику передбаченої договором неустойки за прострочення поставки товару.

Листом від 15 січня 2026 року № 15/01-03 Завод повторно висловив свою незгоду з прийнятим Товариством рішенням щодо невідповідності поставленого товару умовам договору та подальшою відмовою в його прийнятті. Завод також повідомив Товариство про залучення незалежної експертної організації для оцінки відповідності товару умовам договору, а також просив надати дозвіл на в`їзд працівників Заводу на територію складу Товариства з метою вивезення спірного товару для уникнення додаткових витрат покупця, пов`язаних зі зберіганням зазначеної техніки.

З наявної у матеріалах справи копії акта від 15 січня 2026 року про повернення поставленої продукції за договором № 2504000014, який підписаний повноважними представниками сторін, вбачається, що у вказану дату Товариство повернуло, а Завод - прийняв товар: автогідропідіймачі РА-0624 у кількості 2-х штук та автогідропідіймач РА-1324.

Листом від 19 січня 2026 року № 19/01-01 Завод просив Товариство підтвердити факт вивезення спірного товару з території покупця.

Факт повернення спірного товару Заводу 15 січня 2026 року не заперечувався сторонами в їх заявах по суті спору.

Оскільки, на думку Заводу, відмова Товариства у прийнятті спірного товару під час проходження повторного вхідного контролю є необґрунтованою, постачальник звернувся до суду з цим позовом (з урахування заяви про зміну предмета позову від 6 травня 2026 року).

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З статтею 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві (стаття 664 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 613 ЦК України визначено, що кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване йому боржником належним чином, а також вчинити дії, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Статтею 689 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Якщо покупець (одержувач) відмовився прийняти переданий продавцем товар, то він зобов`язаний забезпечити схоронність товару, негайно повідомивши про це продавця. Якщо покупець зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти без достатніх підстав, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу (частини 1 та 4 статті 690 ЦК України).

У пунктах 68-71, 81, 82, 89-100, 105, 111, 114, 115 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20 березня 2026 року в справі № 910/8181/24 сформовано такі правові висновки щодо застосування положень пункту 5 частини 2 статті 16 та статей 611, 690, 692 ЦК України у подібних правовідносинах: "Саме по собі судове рішення про зобов`язання покупця прийняти товар не породжує у покупця обов`язку здійснити оплату вартості такого товару в межах виконання відповідного рішення суду. Крім того, відсутній механізм виконання такого рішення у примусовому порядку. Водночас, у випадку невиконання покупцем обов`язку по сплаті вартості товару після його прийняття відповідно до судового рішення, постачальник буде змушений повторно звертатися до суду з новим позовом про стягнення вартості переданого товару. Крім того, договором передбачена складна та поетапна процедура прийняття товару за кількістю та якістю з переліком низки обов`язкових умов щодо його прийняття та порядку вирішення спорів, які можуть виникати на цій стадії (як домовилися діяти сторони у разі виявлення недоліків, включно з можливістю залучення ними для оцінки якості товарів незалежної експертної організації). І зобов`язання судом відповідача прийняти товар відповідно до умов Договору не виключає застосування цієї процедури, а отже і подальших спорів між сторонами щодо відмови покупця прийняти неякісний, некомплектний товар, без належної документації, чи товар, що не відповідає узгодженому між сторонами асортименту. Це все зумовлює неможливість примусового виконання рішень судів про зобов`язання відповідача "прийняти товар відповідно до умов Договору. У випадку, якщо покупець не вчиняє дій, спрямованих на належне і добросовісне виконання своїх договірних зобов`язань перед продавцем, правовідносини сторін за договором купівлі-продажу можуть бути врегульовані відповідно до норм ЦК України. Зокрема, частина четверта статті 690 ЦК України передбачає, що в разі якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Сама стаття 690 ЦК України регулює питання зберігання товару, не прийнятого покупцем. Так, згідно з положеннями частин першої та другої цієї статті якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов`язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця. Продавець зобов`язаний забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем (одержувачем), або розпорядитися ним в розумний строк. Отже, очевидним є те, що регулювання наведеної статті охоплює випадки, коли продавець доставив товар покупцеві відповідно до умов договору. Відповідно до частини першої та другої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Частини перша та друга статті 692 ЦК України встановлюють правило про строк оплати товарів покупцем, яке є загальним і діє, якщо спеціальними правилами або умовами договору не передбачено інший строк оплати. У випадку, коли покупець відмовився як прийняти товар, так і оплатити його, спеціальними приписами частини четвертої статті 692 ЦК України передбачено, що продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору. Реалізація зазначених у частині четвертій статті 692 ЦК України способів захисту прав продавця залежить від стану виконання договору в конкретних правовідносинах та здійснюється на вибір продавця. Так, у разі якщо покупець, діючи недобросовісно, не виконує або ухиляється від виконання своїх договірних зобов`язань, що в свою чергу унеможливлює виконання постачальником власних зобов`язань з поставки товару та позбавляє (порушує) його права на отримання обумовлених у Договорі коштів як оплати вартості такого товару, за умови вжиття постачальником усіх залежних від нього заходів для виконання Договору, постачальник може на свій вибір обрати спосіб захисту своїх порушених прав. Передбачені частиною четвертою статті 692 ЦК України правові наслідки є проявом охоронної складової цієї норми, спрямованої саме на захист порушених прав продавця у спірних правовідносинах, що відповідають правовим наслідкам порушення зобов`язання, передбаченим статтею 611 ЦК України, відповідно до змісту якої у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов`язання, відшкодування збитків. Відповідні наслідки, передбачені частиною четвертою статті 692 ЦК України, застосовуються (на відміну від наслідків прострочення кредитора за статтею 612 ЦК України) саме у разі ухилення покупця від прийняття та оплати товару, як то й стверджує та доводить позивач за змістом позовної заяви та матеріалів справи. У порядку obiter dictum об`єднана палата вважає за необхідне зазначити, що, обираючи конкретний спосіб захисту, позивач має враховувати й відповідні правові наслідки, які можуть проявлятися у появі у нього відповідного обов`язку щодо поставки відповідного товару або у випадку відмови від договору - обмеження в участі у майбутніх процедурах з публічних закупівель. Однак відмова продавця (постачальника) від договору як спосіб захисту своїх прав не може бути кваліфікована як зловживання продавцем у випадку, коли неможливість виконання ним (продавцем) своїх зобов`язань обумовлена безпосередньо недобросовісною поведінкою покупця. Також позивач не позбавлений права на відшкодування збитків, завданих йому невиконанням покупцем своїх договірних зобов`язань, які можуть включати витрати на виготовлення чи придбання такого товару. Об`єднана палата висновує, що, зважаючи на положення статей 538, 611, 655, 692 ЦК України, у випадку порушення покупцем умов договору закупівлі (купівлі-продажу) продавець може звернутися до таких способів захисту своїх порушених прав: відмова від договору (в частині невиконаних зобов`язань); вимога про стягнення вартості товару; вимога про відшкодування покупцем збитків, яких продавець зазнав внаслідок невиконання покупцем своїх договірних зобов`язань (може бути заявлена як окремо, так і додатково до інших). У цьому випадку вимога позивача (продавця) про зобов`язання відповідача (покупця) прийняти товар є неефективним способом захисту прав, оскільки товар не був доставлений покупцю. З огляду на встановлені у цій справі обставини до правовідносин сторін підлягають застосуванню положення частини четвертої статті 692 ЦК України та визначені цією статтею способи захисту прав продавця: вимога оплатити товар, який підлягав продажу (поставці) відповідно до погоджених сторонами умов Договору або відмова від Договору. Також може бути заявлена вимога про відшкодування збитків, завданих невиконанням покупцем своїх договірних зобов`язань".

Відтак, враховуючи прийняту судом до розгляду заяву Заводу про зміну предмета позову, посилання Товариства на неефективність обраного Заводом способу захисту його порушених прав, а також на нерелевантність вищевказаних висновків Верховного Суду, з огляду на те, що саме приписи статей 611, 690, 692 ЦК України підлягають застосуванню до спірних правовідносин, є необґрунтованими.

Отже, для застосування передбачених цивільним законодавством наслідків у вигляді стягнення з покупця вартості неприйнятого товару слід встановити обґрунтованість підстав для відмови у прийнятті такого товару.

Зі змісту позовної заяви Заводу вбачається, що останній вважає необґрунтованими дії Товариства щодо його відмови в прийнятті спірного товару під час проведення повторного вхідного контролю продукції 11 грудня 2025 року.

У свою чергу, посилання Товариства на суперечливу поведінку Заводу в частині викладеного в листі останнього від 15 грудня 2025 року вих. № 1512-1ПА непогодження з виявленими в актах від 30 жовтня 2025 року № 428 та № 430 недоліками товару (з якими Завод попередньо погодився та усунув у встановлений договором строк) є необґрунтованими. Зокрема, у вказаному листі Заводу (аркуш 2) дійсно міститься підзаголовок з найменуванням "По суті актів № 428 та № 430 від 31.10.2025 року". Однак надалі по тексту містяться заперечення щодо недоліків, встановлених комісією Товариства саме під час повторного вхідного контролю товару 11 грудня 2025 року та відображених в актах № 428-1 та № 430-1. Крім того, у прохальній частині вказаного листа чітко зазначена вимога до Товариства: "негайно переглянути висновки актів № 428-1 та № 430-1 від 11.12.2025 року". Будь-яких заперечень щодо встановлених в актах від 30 жовтня 2025 року № 428 та № 430 недоліків товару Завод ні у вказаному листі, ні у своїх заявах по суті спору не висловлював.

Як вже було встановлено судом, після виявлення комісією Товариства недоліків поставленого Заводом товару за актами від 30 жовтня 2025 року № 428 та № 430, постачальник у визначений договором 30-денний строк повністю усунув ці недоліки. Дана обставина також відображена в актах комісії Товариства від 11 грудня 2025 року № 428-1 та № 430-1.

У той же час, 11 грудня 2025 року комісією Товариства приймання спірного товару було повторно зупинено у зв`язку з встановленням нових недоліків спірного товару.

Зокрема, на думку Товариства, пункти 1.6, 1.7 розділу 1 паспортів спірних автогідропідіймачів у частині призначення підйомника та конструкції його робочого обладнання не відповідають вимогам пункту 1.32 (глибина опускання люльки не менше 5 м) продовження додатка № 1 до договору "Технічні вимоги і якісні характеристики товару". У той же час, у наявних у матеріалах справи Інструкціях з експлуатації підйомників РА-1324 (серійний номер 24D12720) та РА-0624 (серійні номери 24D12718, 24D12719) (таблиця № 2, аркуш 6) (далі - Інструкції з експлуатації), що були надані покупцю разом з вказаним товаром, чітко визначено технічний параметр вказаної техніки: "глибина опускання люльки не менше 5 м". При цьому ні умовами договору, ні додатком № 1 до нього не встановлено будь-яких вимог щодо форми та змісту паспорта на відповідний товар. Договір містить лише загальну вимогу щодо наявності паспорта та/або сертифіката якості та/або іншого аналогічного документа на кожну одиницю товару. Отже, обов`язковість зазначення вищевказаного технічного параметра товару саме в паспорті на відповідну продукцію умовами укладеного між сторонами договору не передбачена. Обов`язковість дублювання в паспорті всіх технічних параметрів, які вже викладені в Інструкції з експлуатації, чинним законодавством також не встановлена.

Більш того, Правила охорони праці під час експлуатації вантажопідіймальних кранів, підіймально-транспортного обладнання та відповідних пристроїв № 62, затверджені наказом Міністерства соціальної політики України від 19 січня 2018 року № 62 (далі - НПАОП 0.00-1.80-18), на які посилалася комісія Товариства у спірних актах, не містять імперативних вимог щодо структури паспорта підйомника або переліку характеристик, які мають бути включені до розділу "Призначення", не регламентують форму та зміст паспортної документації (оскільки останні фактично належать до компетенції виробника). Вказані Правила лише встановлюють загальні вимоги до безпечної експлуатації відповідного обладнання.

У спірних актах від 11 грудня 2025 року також було зазначено, що пункти 13.4., 13.5. Інструкцій з експлуатації не відповідають вимогам пункту 1.32 (глибина опускання люльки не менше 5 м) продовження додатка № 1 до договору "Технічні вимоги і якісні характеристики товару".

У той же час вищевказані пункти Інструкцій з експлуатації описують порядок проведення динамічних та статичних випробувань обладнання відповідно до вимог безпеки вантажопідіймальних платформ і жодним чином не вказують на наявність або відсутність у вказаного обладнання обумовленої договором технічної характеристики - "глибина опускання люльки не менше 5 м". При цьому ні умовами договору, ні додатком № 1 сторони не погоджували будь-яких вимог щодо форми та змісту Інструкцій з експлуатації. Такі вимоги також відсутні й у НПАОП 0.00-1.80-18, на який посилалася комісія Товариства у вказаних актах.

Щодо вказівок комісії Товариства про те, що: "При проведенні перевірки продукції встановлено, що автогідропідіймачі не відповідають характеристикам діаграми вантажопідіймальності додатка А договору "Технічні вимоги і якісні характеристики товару", суд зазначає, що укладений між сторонами договір додатка "А" взагалі не містить. У розділі 14 укладеного між сторонами договору такий додаток не зазначений і в документації щодо тендерної закупівлі № UA-2025-02-14-010548-a він також відсутній.

Будь-яких вимог щодо форми такої діаграми, окрім параметра "вантажопідйомність 250 кг", спірний договір не містить. Будь-яких вимог щодо побудови чи вигляду такої діаграми чинним законодавством також не встановлено.

Крім того, в офіційному технічному листі виробника спірного товару Socage Customer Service S.r.l. (копія наявна в матеріалах даної справи) чітко зазначено, що стійкість та допустимість навантаження визначаються діаграмою виробника. Стандарт EN 280, який в Україні діє як ДСТУ EN 280:2016 "Робочі платформи (риштовання) пересувні підіймальні. Проектні розрахунки, критерії стійкості, конструкція, безпека, перевірки та випробування" (EN 280:2013+A1:2015, IDT), не встановлює обов`язкової форми діаграми або конкретних значень допустимого навантаження при певному вильоті. Діаграма навантажень платформи відповідає вимогам стандарту EN 280 і має оцінюватися виключно в межах вимог цього стандарту.

Посилання комісії Товариства на те, що: "застосування додаткового механізму, а саме лебідки, з метою опускання люльки на глибину не менше 5 м не передбачено умовами договору, продовженням додатка № 1 до договору "Технічні вимоги і якісні характеристики товару", також є необґрунтованими, оскільки судом встановлено, що умови укладеного між сторонами договору не містять будь-яких обмежень щодо використання конкретних механізмів для досягнення обумовленого технічного показника спірних автогідропідіймачів - опускання люльки на глибину не менше 5 м. Чинні нормативні акти, зокрема НПАОП 0.00-1.80-18, також не встановлюють заборони на застосування лебідок або будь-яких інших штатних вузлів, передбачених виробником, якщо такі забезпечують безпечну експлуатацію обладнання. У той же час посилання комісії Товариства на те, що вказаний вузол не забезпечує безпечну експлуатацію спірної техніки, в актах зазначено не було. Інші докази, які б могли свідчити про наявність такої обставини, в матеріалах справи відсутні.

Судом також враховано, що відповідно до пунктів 74, 75 підрозділу 2 розділу I НПАОП 0.00-1.80-18 підйомник - це вантажопідіймальна машина циклічної дії, що призначена для переміщення працівників з інструментами та матеріалами в робочу позицію і проведення там робіт з робочої платформи; підйомник автомобільний - це підйомник, змонтований на автомобільному шасі.

Яким саме чином можливо забезпечити виконання функції автомобільного підйомника щодо опускання люльки на глибину не менше 5 м без застосування додаткового механізму (лебідки), Товариство ні в документах вхідного контролю, ні в заявах по суті справи не зазначило.

Також у спірних актах від 11 грудня 2025 року зазначено: "застосування додаткового механізму (лебідки), який не передбачений умовами договору, не відповідає вимогам правил, а саме Розділу II, пункту 2.3 НПАОП 0.00-1.80-18 та пунктам 1.36 (кнопка старт/стоп двигуна з люльки), 1.37 (розетка 220-230 V у люльці), 1.38 (акустичний сигнал попередження небезпеки в люльці) продовження додатка № 1 до договору "Технічні вимоги і якісні характеристики товару".

Однак "розділ II, пункт 2.3" у НПАОП 0.00-1.80-18 взагалі відсутній. У зв`язку з цим суд позбавлений можливості встановити, який саме пункт вказаного нормативного акта, на думку Товариства, було порушено Заводом. У свою чергу, в Інструкціях з експлуатації (таблиця № 2, аркуш 6), що були надані постачальником під час первісної доставки продукції, чітко визначені технічні характеристики спірної техніки: "кнопка старт/стоп двигуна з люльки - в наявності", "розетка 220-230 V у люльці - в наявності", "акустичний сигнал попередження небезпеки в люльці - в наявності". Будь-яких обмежень щодо вибору постачальником відповідного технічного рішення для забезпечення зазначених функцій автогідропідіймачів ні договором, ні додатками до нього не встановлено. Про такі обмеження також не було вказано у зазначених актах.

Комісія Товариства в актах від 11 грудня 2025 року зазначала, що: "Згідно з вимогами розділу 2, пункту 2.2 договору поставлена продукція не відповідає вимогам Правил НПАОП 0.00-1.80-18, а саме не забезпечує безпечне виконання робіт підйомника згідно з пунктом 1.32 (глибина опускання люльки не менше 5 м) продовження додатка № 1 до договору "Технічні вимоги і якісні характеристики товару".

У той же час НПАОП 0.00-1.80-18 не містить жодних норм, які визначають спосіб або механізм досягнення технічного параметра "глибина опускання люльки не менше 5 м".

Згідно з пунктами 1, 2 підрозділу 1 розділу І вказаного нормативно-правового акта, він регулює загальні вимоги безпеки під час експлуатації вантажопідіймальних кранів, підіймально-транспортного обладнання та відповідних пристроїв. Будь-яких правил чи вимог щодо застосування або експлуатації механізмів опускання люльки чи визначення способу досягнення параметра її опускання, вказаний нормативний акт не містить.

Більш того, як в Інструкціях з експлуатації, так і безпосередньо в офіційному технічному листі виробника спірного товару Socage Customer Service S.r.l. чітко зазначено, що спірні автогідропідіймачі оснащені функцією "глибина опускання - 5 м". У зазначеному листі вказано, що будь-який сертифікований механізм, який забезпечує опускання люльки на глибину 5 м, відповідає вимогам стандарту EN 280, який в Україні діє як ДСТУ EN 280:2016 "Робочі платформи (риштовання) пересувні підіймальні. Проектні розрахунки, критерії стійкості, конструкція, безпека, перевірки та випробування" (EN 280:2013+A1:2015, IDT). Водночас Товариством не було в установленому законом порядку спростовано дане твердження виробника спірної продукції.

За частинами 1, 2 статті 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Відповідно до статті 674 ЦК України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

З наявної у матеріалах справи технічної документації на спірний товар вбачається, що паспортизацію, ідентифікацію та первинне введення в експлуатацію поставлених Заводом автогідропідіймачів було здійснено організацією, яка має атестат про акредитацію у відповідній сфері діяльності, а також дозвіл Державної служби України з питань праці на проведення технічного огляду, випробування та експертного обстеження зазначеного устаткування.

У свою чергу Товариство будь-яких доказів на спростування визначених у технічній документації якісних характеристик спірних автогідропідіймачів у встановленому законом порядку до суду не подало, заяв чи клопотань про призначення судової експертизи з метою встановлення якості спірного товару на предмет його відповідності вимогам чинного законодавства й умовам договору заявлено не було.

Судом також враховано, що спірний правочин було укладено в порядку Закону України "Про публічні закупівлі".

Згідно з частиною 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

За змістом статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" до принципів здійснення публічних закупівель віднесено запобігання зловживанням. Замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом.

Укладаючи договір про поставку товару та погоджуючи його умови, позивач, як постачальник за договором (переможець публічних закупівель, з яким укладено договір про закупівлю згідно із Законом України "Про публічні закупівлі"), має "виправдане очікування" на виконання договору, за результатами чого товар буде прийнятий та оплачений покупцем. Невиконання покупцем зобов`язання щодо прийняття товару суперечить принципу добросовісності у виконанні договору, закріпленому у положеннях ЦК України, та порушує права постачальника, який розраховував на належне виконання договору в обсязі, погодженому за наслідками тендеру. Такі дії покупця суперечать принципу "pacta sunt servanda" (договори повинні виконуватися) та порушують вимоги статті 610 ЦК України щодо належного виконання зобов`язання. Невиконання умов договору, навіть за обставин, коли потреба у товарі відпала, не звільняє покупця від обов`язку діяти добросовісно.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 8 травня 2025 року в справі № 910/1694/24.

За частиною 1 статті 688 ЦК України покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - у розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. У разі невиконання покупцем цього обов`язку, продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов`язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що під час проведення первісного приймання товару Товариство не заявляло жодних зауважень чи претензій до поставленого товару та його технічної документації у частині встановленого додаткового механізму (лебідки) та технічної характеристики "глибина опускання не менше 5 м". Такі зауваження не заявлялися Товариством до моменту повторного вхідного контролю вказаної техніки.

Відповідно до пункту 2.4. Порядку, у разі встановлення комісією Товариства невідповідності товару хоча б одному з критеріїв, визначених пунктом 2.2. Порядку, приймання ТМЦ зупиняється, про що повідомляється відповідний підрозділ покупця за договором.

Проте відповідно до пункту 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини 1-3 статті 13 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Пунктом 12.1 укладеного між сторонами договору, укладеного в порядку Закону України "Про публічні закупівлі", сторони чітко погодили, що вказаний договір діє до 31 грудня 2025 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

У свою чергу пунктом 5.8 договору сторони погодили, що строк усунення постачальником недоліків товару становить 30 днів з моменту отримання Заводом повідомлення про виявлені недоліки продукції.

Як було встановлено судом, після усунення первинних недоліків Завод повторно поставив спірний товар 27 листопада 2025 року. У той же час поновлення процедури приймання спірної техніки було розпочато Товариством лише 11 грудня 2025 року, тобто майже через два тижні після фактичної поставки такого товару.

Будь-які докази, які б свідчили про неможливість поновлення Товариством процедури приймання спірного товару одразу після його повторної поставки Заводом у матеріалах справи відсутні.

У той же час, враховуючи встановлений сторонами строк на усунення недоліків товару, а також те, що повторне приймання Товариством спірних автогідропідіймачів було здійснено лише 11 грудня 2025 року, вказані дії замовника фактично позбавили Завод можливості виконати своє зобов`язання з поставки товару до закінчення строку укладеного між сторонами договору, основною метою укладання якого було отримання суб`єктом публічної закупівлі необхідного йому обладнання.

При цьому суд відхиляє як необґрунтовані посилання Товариства на те, що Завод в акті про повернення поставленої продукції від 15 січня 2026 року погодився з фактом невідповідності спірного товару умовам договору, оскільки за своєю правовою природою такий акт є документом, який лише фіксує факт приймання-передачі товару від покупця до продавця, а не його якісні характеристики.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 29 серпня 2024 року в справі № 910/13456/21.

Більш того, сам факт прийняття Заводом від Товариства спірного товару жодним чином не підтверджує згоду постачальника з наведеними в актах від 11 грудня 2025 року недоліками такого товару, а лише свідчить про належне виконання ним своїх зобов`язань з метою уникнення застосування до нього додаткових штрафних санкцій, передбачених пунктом 5.15 договору. Саме про це зазначало Товариство у своєму листі від 31 грудня 2025 року № 1001ВИХ-25-7122.

Як вже зазначалося вище, правовідносини сторін за укладеним договором є відносинами поставки (купівлі-продажу), згідно з якими одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другої сторони (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За статтею 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Згідно із частиною 2 статті 526 ЦК України виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

При цьому суд відхиляє як необґрунтовані посилання Товариства на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 5 вересня 2020 року у справі № 920/618/18, щодо відсутності в покупця обов`язку оплатити повернутий постачальнику товар, з огляду на те, що зазначені висновки були зроблені у правовідносинах, у яких був відсутній спір щодо якості поставленого товару.

Враховуючи недоведеність Товариством у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами факту поставки Заводом товару, якість якого не відповідала умовам укладеного між сторонами договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 2 квітня 2025 року № 2504000014 (з урахуванням усунення його первісних недоліків за актами від 30 жовтня 2025 року № 428 та № 430), суд дійшов висновку про те, що вимоги Заводу щодо стягнення з Товариства 21 280 630,80 грн вартості товару за вказаним правочином, а саме: автогідропідіймача РА-0624, VIN: НОМЕР_1 , транзитний номер НОМЕР_4, у кількості 1 штука; втогідропідіймача РА-0624, VIN: НОМЕР_2 , транзитний номер НОМЕР_5, у кількості 1 штука; автогідропідіймача РА-1324, VIN: НОМЕР_3 , транзитний номер НОМЕР_6, у кількості 1 штука, - є обґрунтованими, відповідають приписам чинного законодавства та узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 березня 2026 року у справі № 910/8181/24. У зв`язку з цим позов Заводу до Товариства підлягає задоволенню.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог Товариство посилалося на те, що у порушення умов укладеного між сторонами правочину Завод не здійснив поставку спірного товару в установлений строк. У зв`язку з цим Товариство просило стягнути з Заводу 3 255 936,51 грн пені, нарахованої на підставі пункту 7.4. договору за період з 30 жовтня 2025 року по 31 березня 2026 року, а також 2 128 063,08 грн штрафу на підставі вказаного пункту договору за порушення строків поставки товару понад 30 днів.

Порушенням зобов`язання згідно зі статтею 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Суд звертає увагу на те, що умови укладеного між сторонами договору не звільняють постачальника від відповідальності за порушення строку поставки товару в зв`язку з необхідністю усунення його недоліків, про що помилково зазначав Завод у своїх заявах по суті спору.

У той же час, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду в справі від 28 березня 2018 року № 444/9519/12.

Отже, чинним законодавством передбачена можливість нарахування пені виключно за неналежне викання виключного грошового зобов`язання. Приписи статей 230, 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України), якими була передбачена можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за невиконання господарського зобов`язання (як грошового так і негрошового) на час виникнення спірних правовідносин сторін втратили чинність у зв`язку з скасуванням ГК України з 28 серпня 2025 року.

З статтею 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Разом із цим, у постанові Верховного суду в складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 6 лютого 2026 року в справі № 904/2953/24 викладено такий правовий висновок: "Приписи частин другої та третьої статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити. Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами".

Як уже було зазначено судом, відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Іншого механізму нарахування пені ні приписами статті 549 ЦК України, ні іншими нормами чинного законодавства не встановлено.

У свою чергу, у пункті 5.7. договору сторони передбачили нарахування пені саме за порушення відповідачем негрошового зобов`язання.

За таких обставин, вимога Товариства про стягнення з відповідача пені, яка обґрунтована посиланням на умови пункту 7.4. договору щодо відповідальності постачальника за порушення негрошового зобов`язання, не узгоджується з імперативними приписами статті 549 ЦК України та суперечить вищенаведеним правовим висновкам Верховного Суду.

Відтак, вимоги Товариства в частині стягнення з Заводу пені в розмірі 3 255 936,51 грн за період з 30 жовтня 2025 року по по 31 березня 2026 року є необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо повторної (після усунення первісних недоліків товару) поставки Заводом спірного товару 27 листопада 2025 року та подальшого необґрунтованого ухилення Товариства від його прийняття, а також те, що строк порушення Заводом терміну поставки товару за період з 30 жовтня 2025 року по 26 листопада 2025 року не перевищує 30 календарних днів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до Заводу відповідної штрафної санкції.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість зустрічного позову Товариства, а відтак останній задоволенню не підлягає.

Інші доводи, на які посилалося учасники справи під час її розгляду, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позовних вимог Заводу та відмови у задоволенні зустрічного позову Товариства.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору, сплаченого за позовом Заводу, у зв`язку з задоволенням цього позову, покладаються на Товариство. Витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом у зв`язку з відмовою в його задоволенні залишаються також за Товариством.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Автоскладальний завод Патрон Авто" задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, місто Київ, вулиця Кловський узвіз, будинок 9/1; ідентифікаційний код 30019801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Автоскладальний завод Патрон Авто" (49101, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Шолом-Алейхема, будинок 4/26, офіс 936; ідентифікаційний код 45301806) 21 280 630 (двадцять один мільйон двісті вісімдесят тисяч шістсот тридцять) грн 80 коп. основної заборгованості та 255 367 (двісті п`ятдесят п`ять тисяч триста шістдесят сім) грн 57 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні зустрічного позову Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Автоскладальний завод Патрон Авто" про стягнення 5 383 999,59 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29 липня 2026 року.

Суддя Є.В. Павленко