Рішення № 138573157, 28.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.07.2026Справа № 910/4076/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Лиськова М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської

міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс"

вул. Кудрявська, 23, м. Київ, 04053

код ЄДРПОУ 33745659

до Фізичної особи-підприємця Пшенишнюк Діани Юріївни

АДРЕСА_1

код ЄДРПОУ НОМЕР_1

про стягнення коштів в розмірі 75 779, 92 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Пшенишнюк Діани Юріївни (далі- відповідач) про стягнення коштів в розмірі 75 779,92 грн., з яких: основна заборгованість за договором №ВП-30793-Пд на надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.08.2024 у сумі 62 864,06 грн., інфляційні втрати в розмірі 2 319, 63 грн., 3% річних в розмірі 1 224,19 грн., 9 372,04 грн. - пеня.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2026 справу №910/4076/26 передано на розгляд судді Лиськову М.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 відкрито провадження у справі №910/4076/26; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

Означену ухвалу, направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак поштове відправлення № R0 6714 8684 330 повернуто до суду з посиланням на закінчення встановленого терміну зберігання.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/4076/26 однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Приймаючи до уваги зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (далі - Позивач, за договором - Виконавець) та Фізичною особою - підприємцем Пшенишнюк Діаною Юріївною. (далі - Боржник, за договором - Замовник) укладено договір №Вп-30793-Пд на надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.08.2024 року (далі - Договір, копія Договору додається).

Пунктом 1.1. вищезазначеного договору Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги з вивезення (збирання, зберігання, перевезення, утилізації, захоронення) твердих побутових відходів (далі за текстом-ТПВ), що утворюються на об`єкті Замовника (Бар), що знаходиться за фактичною адресою: 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 22/17, а Замовник зобов`язується прийняти і своєчасно оплачувати послуги.

Пунктом 1.2 договору, кількість (обсяг) побутових відходів, що підлягає вивезенню по факту утворення ТПВ, становить 15,8 м3 в місяць.

Пунктом 2.1 договору тариф на послуги, які передбачені п.1.1. цього договору, встановлено Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.03.2019 № 450 «Про внесення змін до тарифів на послуги з вивезення твердих побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, утилізація, захоронення), виконавцю послуг - КП «Київкомунсервіс» (у редакції розпорядження начальника Київської міської військової адміністрації від 31 серпня 2022 року № 638). Тариф на послуги за цим договором становить: 284,20 грн. (з ПДВ за 1 м3). Вартість послуг по Договору становить в місяць - 4490 (Чотири тисячі чотириста дев`яносто грн. 29 коп.) ( з ПДВ).

Пунктом 2.2 договору тарифи на послуги, що надаються за даним договором, та норми накопичення ТПВ можуть бути змінені на підставі відповідних актів, прийнятих органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, або в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Офіційне опублікування та оголошення в засобах масової інформації про зміну тарифів на послуги, що надаються за даним договором та про зміну норм накопичення ТПВ є підставою для зміни вартості надання Послуг за цим Договором з дати опублікування такого акту у засобах масової інформації. При цьому така зміна тарифів чи норм накопичення ТПВ не потребує складання окремого письмового документу (додаткової угоди до Договору) і такі нові тарифи та норми накопичення ТПВ будуть застосовуватись при наданні Послуг за цим Договором з дня їх офіційного вступу в законну силу.

Пунктом 2.3 договору, оплата послуг за цим Договором у розмірі, що вказаний у п.2.1 даного договору, з урахуванням ПДВ, здійснюються Замовником щомісячно, до 20-го числа місяця наступного за місцем надання послуг.

Пунктом 3.9 договору, Замовник зобов`язується, здійснювати 100% (стовідсоткову) оплату послуг на умовах, зазначених у п.2.3 та п. 2.5 цього Договору.

Пунктом 2.5 договору, за результатами наданих послуг Виконавець направляє Замовнику для підписання акти наданих послуг в двох екземплярах та податкову накладну. Акт наданих послуг підписується щомісячно до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за звітним. Після підписання Акту наданих послуг уповноваженими представниками Сторін усі суперечки щодо обсягу наданих послуг вважаються необґрунтованими. Замовник зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати підписання, вищезазначений повернути акт наданих послуг Виконавцю. Якщо замовник не повернув його протягом зазначеного терміну акт наданих послуг вважається підписаним та вважається, що Замовник не має жодних претензій до обсягів наданих Послуг.

Пунктом 9.5 договору, сторони домовились, що будь-яка позовна давність по даному Договору встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

З матеріалів справи судом встановлено, що у період з 31.08.2024 по 28.02.2026р.р Комунальним підприємством було надано Підприємцю обумовлені Договору послуги на загальну вартість 85 315,51 грн (разом із ПДВ), що підтверджується Актами надання послуг, копії яких містяться у матеріалах даної справи.

Вищезазначені документи були направлені Відповідачу через систему електронного документообігу "M.E.Doc", але не були підписані останнім.

Відповідачем отримані послуги було сплачено частково на суму в розмірі 22 451,45 грн.

Доказів оплати суми у розмірі 62 864,06 грн. за послуги надані в період з 01.01.2025р. по 28.02.2026р за Договором матеріалами справи не містять та не були надані Відповідачем.

У зв`язку з несплатою Підприємцем вартості наданих послуг за Договором на надання послуг з вивезення побутових відходів №Вп-30793-Пд від 01.08.2024, Комунальне підприємством звернулося з даним позовом до суду.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами частини 1 статті 526 ЦК України Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання Договору №Вп-30793-Пд від 01.08.2024, суд дійшов висновку, що такий за своєю правовою природою є договором про надання послуг, за яким, відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, укладення Комунальним підприємством та Підприємцем Договору №Вп-30793-Пд від 01.08.2024 було спрямоване на надання останньому послуг з вивезення (збирання, зберігання, перевезення, утилізації, захоронення) твердих побутових відходів та одночасного обов`язку по здійсненню його оплати.

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Положеннями статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як було раніше зазначено судом, за положеннями пунктів 2.1., 2.2, 2.3. Договору вартість послуг в місяць становить - 4 490,29 грн (разом із з ПДВ), оплата яких здійснюється Замовником щомісячно, до 20-го числа місяця наступного за місяцем надання послуг.

Також судом встановлено, що у відповідності до пунктів 2.5., 2.9. Договору Комунальним підприємством було складено та направлено через електронну систему документообігу "M.E.Doc" акти наданих послуг на загальну суму 85 315,51 грн (за період надання послуг з 31.08.2024 по 28.02.2026р.р).

Оскільки Підприємець не повернув Акти наданих послуг та не висловив проти них жодних заперечень, згідно з умовами пункту 2.5. Договору, вказані первинні документи на загальну суму 85 315,51 грн вважаються підписаними.

Відповідачем отримані послуги було сплачено частково в розмірі 22451,45 грн. Таким чином, станом на 28.02.2026року заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 62864,06 грн., за послуги надані в період з 01.01.2025р. по 28.02.2026р.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, у зв`язку з невиконанням Підприємцем своїх грошових зобов`язань за Договором на надання послуг з вивезення побутових відходів №Вп-30793-Пд від 01.08.2024 щодо оплати вартості наданих послуг за період з січня 2025 року по лютий 2026 (включно) року у розмірі 62 864,06 грн., строк оплати якого настав, суд дійшов висновку про наявність в останнього основної суми заборгованості у вищезазначеному розмірі.

Також Комунальним підприємством заявлено до стягнення 2 319,63 грн інфляційних втрат та 1 224,19 грн 3% річних, нарахованих на щомісячні суми заборгованостей за загальний період з 21.01.2025 по 30.03.2026.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передумовою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат є несвоєчасне виконання боржником грошового зобов`язання (частина друга статті 625 ЦК України), внаслідок чого у боржника виникає обов`язок сплатити кредитору, зокрема, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).

Таким чином, зобов`язання зі сплати як 3% річних, як і інфляційних втрат, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.0.2020 у справі №910/4590/19; пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

Перевіривши розрахунок компенсаційних нарахувань, суд вважає його обґрунтованим, а тому з Підприємця на користь Комунального підприємства підлягають стягненню 2 319,63 грн. інфляційних втрат та 1 224,19 грн. 3% річних.

Також Комунальним підприємством заявлено до стягнення 9 372,04 грн. пені, нарахованої на підставі пункту 5.2. Договору за подвійною обліковою ставкою Національного банку України на щомісячні заборгованості за загальний період з 21.03.2025 по 30.03.2026.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України було визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня.

Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Із системного аналізу вищенаведених положень чинного законодавства вбачається, що вказані штрафні санкції можуть бути стягнуті лише у тому випадку (якщо не встановлено законом), коли основне зобов`язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, а також ним встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін).

Відповідно до пункту 5.2. Договору за прострочення оплати послуг з вивезення побутових відходів за цим Договором Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Крім цього, 09.01.2025 було прийнято Закон України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" (далі - Закон №4196-IX), яким визнано Господарський кодекс України таким, що втратив чинність, з дня введення в дію цього Закону (пункт 3 стаття 17).

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 статті 17 Закону №4196-IX цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності.

28.02.2025 Закон №4196-IX набрав чинності та 28.08.2025 був введений в дію. Відтак з 28.08.2025 Господарський кодекс України втратив чинність.

Також Законом №4196-IX від 09.01.2025 частину третю статті 549 ЦК України доповнено абзацом другим, згідно якого боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Перевіривши розрахунок вказаної штрафної санкції, суд вважає його обґрунтованим, а тому з Підприємця на користь Комунального підприємства підлягає стягненню 9 372,04 грн. пені.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пшенишнюк Діани Юріївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 23; ідентифікаційний код 33745659) 62 864,06 грн. основного боргу, 2 319,63 грн інфляційних втрат, 1 224,19 грн 3% річних 9 372,04 грн. пені та 2 662,40 грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов