Ухвала суду № 138573104, 23.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про забезпечення позову

м. Київ

23.07.2026Справа № 910/1370/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівон А.М., при секретарі судового засідання Колосовій О.П., розглянувши в судовому засіданні матеріали

заяви позивача за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕСС ЕНЕРДЖІ"

про забезпечення позову

у справі № 910/1370/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕСС ЕНЕРДЖІ" вул. Енергетична, 5А, м. Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., 21022

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕЛ ВОЛЬТ" вул. Січових Стрільців, 77, офіс 17, м. Київ, 04053

про стягнення 77 170 908,72 грн.

та за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕЛ ВОЛЬТ" вул. Січових Стрільців, 77, офіс 17, м. Київ, 04053

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕСС ЕНЕРДЖІ" вул. Енергетична, 5А, м. Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., 21022

про внесення змін до договору

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Давидюк І.А.

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): не з`явився.

Обставини справи :

Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕСС ЕНЕРДЖІ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕЛ ВОЛЬТ" про стягнення 56 285 629,32 грн., а саме 56 164 054,32 грн., 121 575,00 грн. процентів річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором № 52226/ВН/П про участь у балансуючій групі від 23.10.2025 року в частині своєчасної оплати вартості електричної енергії для врегулювання негативних небалансів, придбаної у позивача як сторони, відповідальної за баланс (СВБ), внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаному розмірі, за наявності якої позивачем нараховані проценти річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1370/26, та приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 12.03.2026 року.

Так, через систему "Електронний суд" 09.03.2026 року від відповідача за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕЛ ВОЛЬТ" надійшов відзив на позовну заяву б/н від 06.03.2026 року, з доказами надсилання до електронного кабінету позивача, а також зустрічна позовна заява б/н від 06.03.2026 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕСС ЕНЕРДЖІ" про внесення змін до пункту 7.2 Договору № 52226/ВН/П про участь у балансуючій групі від 23.10.2025 року в частині строку здійснення оплати, встановивши строк здійснення оплати - протягом 1 (одного) року з моменту завершення в Україні воєнного стану.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) посилається на істотну зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення спірного договору, у зв`язку з чим позивач зазначає про наявність підстав для внесення змін до умов договору в частині продовження строку оплати в судовому порядку згідно ч. 2 ст. 652 ЦК України.

Суд зазначає, що згідно з п. 3 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 ГПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову (ч. 2 ст. 180 ГПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 180 ГПК України вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

У відповідності до приписів ч. ч. 4 та 5 ст. 180 ГПК України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2026 року залишено зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕЛ ВОЛЬТ" без руху та надано позивачу за зустрічним позовом строк для усунення недоліків.

Судом встановлено, що до початку судового засідання через систему "Електронний суд" представником позивача 12.03.2026 року подані: відповідь на відзив б/н від 11.03.2026 року, з доказами надсилання до електронного кабінету відповідача за первісним позовом; заява б/н від 11.03.2026 року про збільшення розміру позовних вимог, з доказами надсилання до електронного кабінету відповідача за первісним позовом та сплати судового збору, в якій позивач за первісним позовом збільшує розмір основного боргу, процентів річних та втрат від інфляції, а саме просить суд стягнути 76 614,566,31 грн. основного боргу, 336 478,79 грн. процентів річних та 219 863,62 грн. втрат від інфляції, всього 77 170 908,72 грн. Документи судом долучені до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 12.03.2026 року для надання відповідачу за первісним позовом можливості подання заперечень на відповідь на відзив, судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 08.04.2026 року.

Поряд із цим, через систему "Електронний суд" 23.03.2026 року представником позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) подано заяву б/н 23.03.2026 року про усунення недоліків зустрічної позовної заяви, розглянувши яку поза судовим засіданням суд встановив, що недоліки зустрічної позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, усунено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2026 року прийнято для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/1370/26 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕЛ ВОЛЬТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕСС ЕНЕРДЖІ" про внесення змін до договору, об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі № 910/1370/26, а також повідомлено сторін про оголошення перерви в підготовчому судовому засіданні у справі до 08.04.2026 року.

У підготовчих засіданнях 08.04.2026 та 14.05.2026 протокольними ухвалами оголошено перерви до 14.05.2026 року та 24.06.2026 року відповідно.

Проте, оскільки у зв`язку з перебуванням судді Селівона А.М. у позаплановій короткостроковій відпустці, призначене на 24.06.2026 року підготовче засідання не відбудеться, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 року підготовче засідання у справі призначено на 23.07.2026 року.

У підготовче засідання 23.07.2026 року з`явився представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - не з`явився.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) про дату, час і місце проведення судового засідання відповідно до норм ст. 6 ГПК України повідомлені належним чином в електронному кабінеті шляхом надсилання копії ухвали суду від 11.06.2026 року про призначення підготовчого засідання, факт отримання якої 12.06.2026 року підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа до електронного кабінету позивача.

Про поважні причини неявки в судове засідання 23.07.2026 року уповноваженого представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) суд не повідомлено.

Судом доведено до відома, через систему "Електронний суд" 23.07.2026 року від позивача за первісним позовом надійшла заява б/н від 22.07.2026 року про забезпечення позову, в якій ТОВ "НЕСС ЕНЕРДЖІ" просить суд вжити заходи забезпечення позову у даній справі в межах ціни позову в розмірі 77 170 908,72 грн. шляхом накладення арешту на нерухоме майно та грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтел Вольт" (ідентифікаційний код 45126460), які знаходяться на всіх рахунках банківських та інших фінансових установах України та іншим чином юридично закріплені (зареєстровані) за ТОВ "ІНТЕЛ ВОЛЬТ", які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду заява про забезпечення позову передана на розгляд судді Селівону А.М. як судді, в провадженні якого перебуває справа № 910/1370/26.

Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін на час розгляду заяви про забезпечення позову до суду не надходило.

У підготовчому засіданні 23.07.2026 року представник позивача за первісним позовом підтримав подані заяви про збільшення або зменшення/збільшення розміру позовних вимог та про забезпечення позову та просив їх задовольнити.

У підготовчому засіданні 23.07.2026 року, розглянувши подану позивачем за первісним позовом заяву б/н від 11.03.2026 року про збільшення або зменшення/збільшення розміру позовних вимог, виходячи зі змісту первісної позовної заяви та вказаної заяви, а також співвідношення такого змісту з раніше заявленими позовними вимогами та підставами позову, суд розцінює останню як заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині основного боргу та процентів річних та як заяву про зміну предмету позову шляхом доповнення додатковою похідною вимогою про стягнення інфляційних втрат, та з огляду на те, що такі дії є правом позивача за первісним позовом, передбаченим ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, зокрема, процесуальні права відповідача за первісним позовом, передбачені ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, заява позивача про зміну предмету та збільшення розміру позовних вимог відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 46, 170 Господарського процесуального кодексу України, відповідна заява судом прийнята до розгляду, у зв`язку з чим має місце новий предмет та ціна позову, з урахуванням яких здійснюється подальший розгляд спору.

Також дослідивши в підготовчому засіданні 23.07.2026 року подану ТОВ "НЕСС ЕНЕРДЖІ" заяву про забезпечення позову б/н від 22.07.2026 року та додані до неї матеріали суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч. 2 ст. 136 ГПК України).

Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Частиною 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Суд наголошує, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 року №4-рп/2011), сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст.55 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011р. №5-рп/2011).

Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери, нерухоме майно тощо), наявне у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з вимогами, які розглядаються у справі. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).

Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ст.17 Закону України ,,Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст. 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

За приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 3 статті 2 ГПК України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність та пропорційність.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення права кожному на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд зобов`язаний виходити із інтересів позивача і вимог Конституції України щодо обов`язковості виконання рішень суду та вживати всі необхідні дії для забезпечення виконання рішення.

Отже, вирішуючи питання забезпечення позову як на стадії відкриття провадження у справі, так і під час підготовчого провадження суд, не вдаючись до оцінки підставності позову та вірогідності його задоволення, має лише керуватися власним уявленням про те, чи може невжиття відповідних заходів забезпечення позову утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, у разі задоволення позову.

Згідно пункту 87 рішення Європейського суду з прав людини від 06.09.2005 року у справі "Салов проти України" принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23.06.1993, серія A, № 262, с. 25, § 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27.10.1993, серія A, № 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23.10.1996, Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38). Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (див. рішення у справі Ruiz-Mateos, наведене вище, с. 25, § 63).

Так, відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В свою чергу суд зазначає, що підстави для вжиття заходів забезпечення позову повинні оцінюватись судом у безпосередньому зв`язку з предметом позовних вимог позову, в межах якого подано заяву про забезпечення позову, та з позиції ймовірності настання несприятливих наслідків для позивача в разі неможливості виконання рішення суду в майбутньому та/або захисту порушених прав.

Суд звертає увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Наразі, в обґрунтування заяви про забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕСС ЕНЕРДЖІ" посилається на фінансову неспроможність відповідача за первісним позовом, а також зазначає, що згідно відомостей реєстру переддефолту і дефолту НЕК "Укренерго" (https://wservice.ua.energy/entsoe/getdefault), з 15.01.2026 року Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕЛ ВОЛЬТ" було присвоєно статус "переддефолтний", а з 17.01.2026 року у зв`язку з не усуненням порушень, останнє набуло статусу "дефолтний", що означає неможливість ним здійснення діяльності за основним видом економічної діяльності - торгівлею електричною енергією, що фактично призводить до припинення комерційної діяльності суб`єкта, втрати можливості отримувати дохід та істотно збільшує ризик порушення виконання договорів з іншими контрагентами та, як наслідок, неможливість належного виконання грошових зобов`язань перед кредиторами, зокрема, позивачем за первісним позовом.

Також, позивач за первісним позовом зазначає, що за відомостями з відкритих джерел фінансовий стан відповідача за первісним позовом - ТОВ «ІНТЕЛ ВОЛЬТ» стрімко погіршується, що також свідчить про неможливість належного виконання ним своїх зобов`язань перед контрагентами та, зокрема, позивачем, оскільки відповідно до фінансових показників за 2025 рік ТОВ «ІНТЕЛ ВОЛЬТ» зазнав збитків у розмірі 44 898,00 тис. грн., що у більше ніж 2,4 рази перевищує збиток попереднього 2024 року (18 525,8 тис. грн.), та в порівнянні з 2025 роком вартість активів товариства за наслідками І кварталу 2026 року зменшилась до 95 105,7 тис. грн., поточні зобов`язання збільшились до 166 417,7 тис. грн., а кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги в 2026 році збільшилась до 149 689,8 тис. грн.; в порівнянні з 2024 роком кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги зросла з 36 219,3 тис. грн.. до 136 108,5 тис. грн., тобто майже у чотири рази, а загальний обсяг поточних зобов`язань в 2025 році збільшився з 54 328,2 тис. грн.. до 160 082,0 тис. грн., тобто майже втричі.

Отже позивач за первісним позовом зазначає, що фінансовий стан відповідача за первісним позовом свідчить про динаміку зменшення прибутку товариства, значне перевищення зобов`язань на активами, від`ємний капітал та різке скорочення доходів. Зважаючи на наведене заявник наголошує на неспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕЛ ВОЛЬТ» обслуговування накопиченого боргу та, відповідно, подальшу неможливість виконання рішення суду у даному спорі про стягнення, враховуючи ціну первісного позову в розмірі 77 170 908,72 грн., за умови невжиття заходів забезпечення позову.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного заявник наголошує на наявності обставин, які доводять, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту грошові кошти та майно відповідача може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника.

Суд наголошує, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Наразі, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається саме на заявника. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.11.2020 року у справі № 922/2419/20.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.12.2021 року у справі № 910/10598/21, передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).

Оцінюючи викладені в заяві про забезпечення первісного позову доводи заявника та зміст первісних позовних вимог, з якими позивач звернувся до суду, судом взято до уваги, що предметом позовної заяви є вимоги майнового характеру про стягнення з відповідача за первісним позовом - ТОВ «ІНТЕЛ ВОЛЬТ» на користь позивача боргу у загальному розмірі 77 170 908,72 грн., в тому числі 74 887 004,42 грн. заборгованості за актами купівлі - продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та 1 727 561,89 грн. заборгованості за актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Верховний Суд у постанові від 11.12.2023 року у справі № 904/1934/23 дійшов висновку, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Подібний правовий висновок також викладений у постанові Верховного Суду від 03.03.2023 року у справі №905/448/22.

При цьому судом враховано отримані самостійно дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 23.07.2026 року, згідно яких встановлена відсутність будь - якого нерухомого майна, зареєстрованого за ТОВ «ІНТЕЛ ВОЛЬТ» на праві власності, за рахунок якого можливе стягнення заборгованості на підставі судового рішення, у зв`язку з чим вимоги заявника про забезпечення позову в частині накладення арешту на майно ТОВ "ІНТЕЛ ВОЛЬТ" є такими, що не мають практичної реалізації та задоволенню не підлягають.

Суд зазначає, що згідно правової позиції, наведеної в постановах Верховного Суду від 21.08.2020 року у справі № 904/2357/20, від 17.08.2022 року у справі № 361/3446/21, задоволення вимог позивача про стягнення коштів й виконання в майбутньому судового рішення (у разі задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів. Тому застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках відповідача безпосередньо пов`язано із предметом позову. Таким чином, застосування такого виду забезпечення як накладення арешту на грошові кошти відповідача містить прямий зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги.

Крім того, за висновками суду, немає підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача за первісним позовом чи третіх осіб, оскільки можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів в розмірі, що відповідає сумі заявлених первісних позовних вимог у даному спорі.

Згідно постанови Верховного Суду від 13.12.2023 року у справі № 522/21977/21 за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення суми спору доцільно було накласти арешт на майно відповідачі саме в межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.

Поряд із цим у постановах Верховного Суду від 02.08.2019 року у справі № 915/538/19, від 06.11.2018 року у справі № 923/560/17, від 27.11.2024 року у справі № 450/177/24 викладена правова позиція, згідно якої накладення арешту на грошові кошти відповідачів слід обмежувати розміром ціни позову та можливих судових витрат. Суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру загальної суми позовних вимог та можливих судових витрат.

Сам лише факт не зазначення позивачем чіткої інформації про конкретні рахунки, що належать відповідачу, у яких саме банківських установах, не може бути підставою для відмови в задоволенні вимоги про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти, оскільки, з врахуванням вимог законодавства про банки та банківську діяльність, така інформація не є у загальному доступі, становить банківську таємницю, відповідно не може бути надана заявником (подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 14.01.2021 року (провадження № 61-16635ав20), від 28.09.2023 року (провадження № 61-11439ав23), від 14.12.2023 року (провадження № 61-14128ав23).

Додатково судом взято до уваги, що заявник ставить під сумнів фінансову спроможність відповідача за первісним позовом, оскільки останній ухиляється від належного виконання взятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами Договором № 52226/ВН/П про участь у балансуючій групі від 23.10.2025 року, позаяк станом на дату розгляду заяви про забезпечення позову грошові зобов`язання в частині оплати вартості електричної енергії для врегулювання негативних небалансів, придбаної у ТОВ «ІНТЕЛ ВОЛЬТ» не виконано без надання поважних доказів та підстав щодо неможливості такого виконання.

При цьому врахуванню підлягає обставина припинення збиткової діяльності відповідача в рамках її основного виду, та факт встановлення ТОВ «ІНТЕЛ ВОЛЬТ» як учаснику ринку електричної енергії статусу "дефолтний" у відповідності до положень Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №307, як наслідок невиконання товариством своїх зобов`язань та не усунення виявлених порушень.

За таких обставин, суд доходить висновку, що обґрунтованими та адекватними в межах даного спору є заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕЛ ВОЛЬТ" в межах розміру суми заявлених первісних позовних вимог, оскільки такі заходи спрямовані запобіганню виникненню можливих перешкод для виконання рішення суду у разі задоволення позову, у той час як невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі у разі задоволення позову ТОВ «НЕСС ЕНЕРДЖІ» .

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про можливість застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕЛ ВОЛЬТ" в межах суми первісних позовних вимог в розмірі 77 170 908,72 грн., яка була б достатньою для відповідного стягнення в рахунок погашення заборгованості відповідача за первісним позовом, як таких, що є обґрунтованими, адекватними, відповідають предмету первісного спору та спрямовані на запобігання виникненню можливих перешкод для виконання рішення суду про задоволення такого позову.

При цьому за змістом пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Сума підданих арешту грошових коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.08.2020 року у справі № 904/2357/20, від 15.01.2019 року у справі № 915/870/18 та від 05.09.2019 року у справі № 911/527/19.

В контексті наведеного суд зазначає, що накладення арешту саме на грошові кошти у межах спірної суми (ціни первісного позову) забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть можливість виконати рішення у разі задоволення первісного позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача - ТОВ «ІНТЕЛ ВОЛЬТ», а лише запровадить тимчасові обмеження щодо користування цими коштами відповідачем задля запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позову.

Тобто судом враховано, що обраний заявником захід забезпечення позову є тимчасовим, на період вирішення спору, з метою зупинення та запобігання вчиненню під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника в межах даного спору.

Окрім цього суд наголошує, що в матеріалах справи та поданій заяві про забезпечення позову відсутні докази на підтвердження факту відсутності у відповідача за первісним позовом грошових коштів, за рахунок яких можливо виконати рішення суду у випадку задоволення первісних позовних вимог, відтак, за висновками суду, подана заява про забезпечення позову одночасно й в частині накладення арешту на майно, належне ТОВ «ІНТЕЛ ВОЛЬТ», задоволенню не підлягає як така, що подана передчасно.

Відповідно до статті 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача (в даному випадку позивача), які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З приводу зустрічного забезпечення суд зазначає, що застосування означених заходів у відповідності до ч. 1 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов`язком суду для реалізації якого, у даному випадку, у господарського суду достатні підстави відсутні.

Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву позивача за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕСС ЕНЕРДЖІ" б/н від 22.07.2026 року про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 910/1370/26 задовольнити частково.

2. Вжити заходи забезпечення позову у справі № 910/1370/26 шляхом накладення арешту в межах суми позовних вимог в розмірі 77 170 908,72 грн. (сімдесят сім мільйонів сто сімдесят тисяч дев`ятсот вісім грн. 72 коп.) на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕЛ ВОЛЬТ» (код ЄДРПОУ 45126460) та знаходяться на всіх рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕЛ ВОЛЬТ» (код ЄДРПОУ 45126460) в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах та/або банках, а також на кошти на рахунках, що будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали про забезпечення позову, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

3. В іншій частині в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕСС ЕНЕРДЖІ" про забезпечення позову відмовити.

4. Дана ухвала відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили.

5. Стягувачем за даною ухвалою є:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕСС ЕНЕРДЖІ" (вул. Енергетична, 5А, м. Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., 21022; код ЄДРПОУ 43042557).

6. Боржником з даною ухвалою є:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕЛ ВОЛЬТ» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 77, офіс 17; код ЄДРПОУ 45126460).

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Артем Миколайович Селівон