Ухвала суду № 138573037, 20.05.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

20.05.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/61/26

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., за участю секретаря судового засідання Феденько Н.М., учасників справи: розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Босака О.Є., представниці Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" - адвокатки Бойко З.Р., представника Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - адвоката Шандарівського Т.Г., заступниці начальника Відділу з питань банкрутства Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Запічної Н.І. (самопредставництво державного органу з питань банкрутства), представниці Акціонерного товариства "Оріана" - адвокатки Вороняк Г.Є., представниці ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокатки Ткач Я.С., представника Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - адвоката Юзви А.Я., представниці Енергетичної митниці Марєєвої А.І. (самопредставництво кредитора), заступника начальника Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Романюка О.В. (самопредставництво кредитора), кредитора ОСОБА_4 , представника KEMOKOMPLEKS D.O.O. (Кемокомплекс, товариство з обмеженою відповідальністю з торгівлі та послуг) - адвоката Шевчука І.В., розглянувши у відкритому попередньому засіданні заяви з грошовими вимогами кредиторів до боржника у справі № 909/61/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім",

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 27.02.2026, зокрема, відкрив провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім", ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, ввів процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів - до 17.08.2026, призначив розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Босака Олега Євгеновича, попереднє засідання суду призначив на 22.04.2026.

З метою виявлення усіх кредиторів, відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства, 27.02.2026 о 12:36 здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" на офіційному вебпорталі судової влади України; номер публікації: 78594.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Виявлення кредиторів та осіб, які мають бажання взяти участь у санації боржника унормовано статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ).

Згідно з приписами зазначеної вище норми, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

У межах зазначеного 30-денного строку до суду із заявами з грошовими вимогами до боржника звернулись загалом 78 кредиторів (в тому числі ініціюючий кредитор із заявою з додатковими вимогами).

В числі зазначених кредиторів, заяви з вимогами до боржника подали: Комунальне некомерційне підприємство "Калуська міська лікарня Калуської міської ради", ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Акціонерне товариство "Оріана", ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Ардента консалтинг", ОСОБА_11 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "Антарес", Комунальна організація (установа, заклад) "Палац культури "Мінерал" Калуської міської ради, Енергетична митниця, ОСОБА_3 , Калуський відділ державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та ОСОБА_4 .

Ухвалами від 31.03.2026, 02.04.2026, 07.04.2026, 08.04.2026, суд прийняв заяви зазначених кредиторів до розгляду в попередньому засіданні суду 06.05.2026.

20.04.2026 розпорядник майна боржника Босак О.Є. подав до суду клопотання (вх. № 7202/26 від 20.04.2026), до якого долучив звіт про результати розгляду частини вимог кредиторів з додатками. У даному звіті викладено результати розгляду розпорядником майна грошових вимог зазначених вище кредиторів, до нього долучено повідомлення про результати розгляду розпорядником майна зазначених вимог кредиторів та документи, якими обґрунтовується визнання чи не визнання (повне чи часткове) розпорядником майна вимог зазначених кредиторів.

Також 20.04.2026 розпорядник майна Босак О.Є. подав до суду клопотання (вх. № 7229/26 від 20.04.2026), до якого долучив копії повідомлень боржника про результати розгляду ним частини кредиторських вимог з документами, які боржник подав на спростування частини заявлених вимог.

Так само клопотаннями від 28.04.2026 (вх. № 7936/26 від 29.04.2026 та № 7933/26 від 29.04.2026) арбітражний керуючий долучив до матеріалів справи звіт про розгляд частини вимог кредиторів (зокрема Калуського ВДВС у Калуському районі Івано-Франківської області, ОСОБА_4 ) та копії повідомлень боржника про розгляд частини кредиторських вимог, що стосуються грошових вимог вказаних вище кредиторів.

06.05.2026 суд постановив ухвалу, якою зокрема, оголосив перерву в попередньому засіданні суду, повідомив учасників справи, що заяви з грошовими вимогами кредиторів Комунального некомерційного підприємства "Калуська міська лікарня Калуської міської ради", ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Акціонерного товариства "Оріана", ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Ардента консалтинг", ОСОБА_11 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "Антарес", Комунальної організації (установа, заклад) "Палац культури "Мінерал" Калуської міської ради, Енергетичної митниці, ОСОБА_3 , Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_4 суд розгляне у попередньому засіданні після перерви 20.05.2026. Мотиви, з яких суд дійшов таких висновків, викладені в ухвалі суду від 06.05.2026.

20.05.2026 суд продовжив попереднє засідання після перерви. У попереднє засідання суду 20.05.2026 з`явилися учасники справи, перелічені у вступній частині ухвали. У даному попередньому засіданні суд розглянув заяви з вимогами до боржника зазначених вище кредиторів.

Як передбачено частиною другою статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання. У разі необхідності господарський суд може оголосити перерву в попередньому засіданні.

Зі змісту ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства вбачається, що кредитор, звертаючись до господарського суду з відповідною заявою, самостійно визначає розмір своїх кредиторських вимог, підтверджує їх відповідними документами. До обов`язків суду при розгляді відповідних заяв входить саме перевірка їх обґрунтованості та наявності документів, що підтверджують відповідні вимоги.

Завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 р. у справі N 916/4644/15; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2019 р. у справі N 913/479/18).

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником; надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (подібний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 27.08.2020 у справі №911/2498/18 та від 13.09.2022 у справі №904/6251/20).

Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанови Верховного Суду від 27.08.2020 у справі №911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22).

Верховний Суд наголошував, що при вирішенні питання про визнання грошових вимог у справі про банкрутство господарський суд не здійснює повторного розгляду спору про право, а встановлює наявність та розмір грошового зобов`язання на підставі належних доказів, зокрема первинних документів та/або судового рішення компетентного органу.

За результатами розгляду вимоги кожного окремого кредитора суд дійшов наступних висновків.

Щодо заяви з грошовими вимогами Комунального некомерційного підприємства "Калуська міська лікарня Калуської міської ради".

Поданими кредитором доказами підтверджується наявність у ТОВ "Карпатнафтохім" невиконаних грошових зобов`язань перед КНП "Калуська міська лікарня Калуської міської ради" в сумі 162 408,12 грн, які підтверджені первинними документами, а саме: договором на надання послуг № А2022100208 від 10.02.2022 та додатками до нього, додатковими угодами до договору № А2022100208 від 10.02.2022 (№ 1 від 30.12.2022, № 2 від 01.04.2023, № 3 від 07.12.2023, № 4 від 28.03.2024, № 5 від 25.06.2024, № 6 від 27.08.2024) та додатками до них, а також Актом звірки взаємних розрахунків станом за період: січень 2024 р. - листопад 2024 р. (за яким, станом на 30.11.2024, заборгованість ТОВ "Карпатнафтохім" перед КНП "Калуська міська лікарня Калуської міської ради" становить 162 408,12 грн).

10.02.2022 між КНП "Калуська міська лікарня Калуської міської ради" (Виконавець) та ТОВ "Карпатнафтохім" (Замовник) укладено договір № А2022100208 на надання послуг.

Предметом договору є організація і проведення медичного психіатричного огляду, медичного наркологічного огляду та медичного профілактичного огляду працівників ТОВ "Карпатнафтохім" (п. 1.1. Договору).

У пункті 2.1. Договору сторони погодили, що вартість послуги за кожен з медичних оглядів встановлені в Додатках № 1, № 2, № 3 до Договору, які є невід`ємною частиною Договору. Загальна сума договору складає 1 070 000,00 грн.

Відповідно до п. 3.1. Договору, оплата замовником за послуги виконавця, що надаються за даним договором, проводиться щомісячно прямими банківськими переказами на п/р виконавця, зазначений в п. 14 Договору, не пізніше 5-ти банківських днів після підписання сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг.

Між сторонами були укладені додаткові угоди № 1 від 30.12.2022, № 2 від 01.04.2023, № 3 від 07.12.2023, № 4 від 28.03.2024, де зазначені кошториси витрат для огляду працівників ТОВ "Карпатнафтохім" (на одного працівника)

КНП "Калуська міська лікарня Калуської міської ради" було надано послуги ТОВ "Карпатнафтохім" у відповідності до договірних умов.

Проте ТОВ "Карпатнафтохім" (замовник) не оплатив послуги виконавця, у зв`язку з чим у Боржника утворилась заборгованість перед Кредитором в сумі 162 408,12 грн.

Між ТОВ "Карпатнафтохім" та КНП "Калуська міська лікарня Калуської міської ради" складений Акт звірки взаємних розрахунків станом за період: січень 2024 р. - листопад 2024 р., згідно з яким, станом на 30.11.2024, заборгованість ТОВ "Карпатнафтохім" перед КНП "Калуська міська лікарня Калуської міської ради" становить 162 408,12 гривень.

Відповідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник та розпорядник майном боржника грошові вимоги Комунального некомерційного підприємства "Калуська міська лікарня Калуської міської ради" визнали. Інші учасники справи заперечень щодо вимог кредитора не висловлювали.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Оскільки грошові вимоги в сумі 162 408,12 грн підтверджено первинними документами та Актом звірки взаємних розрахунків, такі визнаються судом і відповідно до положень ст. 64 КУзПБ включаються до четвертої черги задоволення вимог кредиторів. Як вимоги першої черги суд визнає витрати кредитора на оплату судового збору в сумі 5324,80 грн.

Щодо заяви з грошовими вимогами ОСОБА_5 .

Поданими кредитором доказами підтверджується наявність у ТОВ "Карпатнафтохім" невиконаних грошових зобов`язань перед ОСОБА_5 щодо виплати заробітної плати в сумі 42 085,70 грн, які підтверджені рішенням суду.

Рішенням від 13.02.2026 по справі № 345/6716/25 Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області стягнув з ТОВ "Карпатнафтохім" на користь ОСОБА_5 42 085,70 грн нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

Зазначене вище судове рішення набрало законної сили, не оскаржувалось.

Такий же розмір заборгованості підтверджується і відомостями про розмір вимог (заборгованості) щодо виплати заробітної плати по ТОВ "Карпатнафтохім" (код 33129683) станом на 25 березня 2026 року, наданими суду розпорядником майна.

Боржник та розпорядник майном боржника грошові вимоги ОСОБА_5 визнали повністю. Інші учасники справи заперечень щодо вимог кредитора не висловлювали.

У відповідності до положень ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За приписом ст. 21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Оскільки грошові вимоги щодо виплати заробітної плати в сумі 42 085,70 грн підтверджено судовим рішенням, такі визнаються судом і відповідно до положень ст. 64 КУзПБ включаються до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Щодо заяви з грошовими вимогами ОСОБА_6 .

Поданими кредитором доказами підтверджується наявність у ТОВ "Карпатнафтохім" невиконаних грошових зобов`язань перед ОСОБА_6 щодо виплати заробітної плати в сумі 50 648,73 грн, які підтверджені рішенням суду.

Рішенням від 26.02.2026 по справі № 345/6717/25 Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області стягнув з ТОВ "Карпатнафтохім" на користь ОСОБА_6 50 648,73 грн нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

Зазначене вище судове рішення набрало законної сили, не оскаржувалось.

Такий же розмір заборгованості підтверджується і відомостями про розмір вимог (заборгованості) щодо виплати заробітної плати по ТОВ "Карпатнафтохім" (код 33129683) станом на 25 березня 2026 року, наданими суду розпорядником майна.

Боржник та розпорядник майном боржника грошові вимоги ОСОБА_6 визнали повністю. Інші учасники справи заперечень щодо вимог кредитора не висловлювали.

У відповідності до положень ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За приписом ст. 21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Оскільки грошові вимоги щодо виплати заробітної плати в сумі 50 648,73 грн підтверджено судовим рішенням, такі визнаються судом і відповідно до положень ст. 64 КУзПБ включаються до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Щодо заяви з грошовими вимогами Акціонерного товариства "Оріана".

Поданими кредитором доказами підтверджується наявність у ТОВ "Карпатнафтохім" невиконаних грошових зобов`язань перед АТ "Оріана" в сумі 3 090 664,30 грн, яка підтверджена судовими наказами та первинними документами.

Господарський суд Івано-Франківської області видав загалом 12 судових наказів про стягнення заборгованості з ТОВ "Карпатнафтохім" на користь АТ "Оріана":

1) судовим наказом від 15.01.2024 у справі № 909/40/24 cтягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" на користь Акціонерного товариства "Оріана" 42 485,33 грн заборгованості та 302,80 грн судового збору;

2) судовим наказом від 27.08.2024 у справі № 909/760/24 cтягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" на користь Акціонерного товариства "Оріана" 101 856,78 грн заборгованості за договором оренди № 341-юр-500 від 01.11.2016 за період з 31.01.2024 по 31.07.2024 та 302,80 грн судового збору;

3) судовим наказом від 19.05.2025 у справі № 909/590/25 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" на користь Акціонерного товариства "Оріана" 142 012,54 грн заборгованості по орендній платі за період з 01.08.2024 по 30.04.2025 згідно Договору оренди №341-юр-500 від 01.11.2016 та 302,80 грн судового збору;

4) судовим наказом від 18.01.2024 у справі № 909/49/24 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" на користь Акціонерного товариства "Оріана" 250 847,67 заборгованості з орендної плати та 302,80 грн судового збору;

5) судовим наказом від 26.08.2024 у справі № 909/759/24 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" на користь Акціонерного товариства "Оріана" 196 050,70 грн заборгованості за договором оренди № 341-юр-537 від 02.01.2017 за період з 01.05.2024 по 31.07.2024 та 302,80 грн судового збору;

6) судовим наказом від 27.08.2024 у справі № 909/770/24 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" на користь Акціонерного товариства "Оріана" 256 343,22 грн заборгованості за договором оренди № 341-юр-537 від 02.01.2017 за період з 01.01.2024 по 30.04.2024 та 302,80 грн судового збору;

7) судовим наказом від 14.05.2025 у справі № 909/592/25 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" на користь Акціонерного товариства "Оріана" заборгованість у розмірі 270 153, 08 гривень, яка виникла внаслідок невиконання умов Договору оренди № 341-юр-537 від 02.01.2017 за період з 01.08.2024 по 30.11.2024, а також 242, 24 гривень судового збору;

8) судовим наказом від 19.05.2025 у справі № 909/599/25 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" на користь Акціонерного товариства "Оріана" 286 713,37 грн заборгованості, 302,80 грн судового збору;

9) судовим наказом від 14.08.2025 у справі № 909/981/25 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" на користь Акціонерного товариства "Оріана" 299 599,65 грн заборгованості та 302,80 грн судового збору;

10) судовим наказом від 17.01.2024 у справі № 909/48/24 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" на користь Акціонерного товариства "Оріана" заборгованість у розмірі 78 684, 46 гривень, яка виникла внаслідок неналежного виконання договору оренди № 341-юр-691 від 12.12.2017 за період з 01.09.2023 по 29.12.2023, а також 302,80 гривень судового збору;

11) судовим наказом від 27.08.2024 у справі № 909/771/24 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" на користь Акціонерного товариства "Оріана" 141 904,31 грн заборгованості за договором оренди № 341-юр-691 від 12.12.2017 за період з 01.01.2024 по 31.07.2024 та 302,80 судового збору;

12) судовим наказом від 23.07.2025 у справі № 909/601/25 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" на користь Акціонерного товариства "Оріана" заборгованість у розмірі 197 848,15 грн за невиконання умов Договору оренди № 341-юр-691 від 12.12.2017 за період з 01.08.2024 по 30.04.2025 та 302,80 грн судового збору.

Зазначені судові накази набрали законної сили, не були скасовані.

Згідно з ч. 1 статті 147 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 1 статті 148 ГПК України).

У відповідності до положень ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Такі ж положення містить і стаття 326 ГПК України.

Також поданими кредитором доказами підтверджується наявність у ТОВ "Карпатнафтохім" невиконаних грошових зобов`язань перед АТ "Оріана", які підтверджені первинними документами, а саме: договорами оренди № 341-юр-500 від 01.11.2016, № 341-юр-537 від 02.01.2017, № 341-юр-691 від 12.12.2017, додатками до цих договорів та актами здачі-прийому послуг.

01.11.2016 між ВАТ "Оріана" (орендодавець) та ТОВ "Карпатнафтохім" (орендар) укладено договір оренди № 341-юр-500.

Відповідно до умов договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування майно згідно переліку, що є додатком № 1 до Договору, надалі "об`єкт оренди", що розташоване в санітарно-захисній зоні водозабірних споруд Чечвинського водосховища (п.1.1. Договору).

Згідно з п.1.3. Договору, об`єкт оренди передається орендарю для використання його у відповідності до напрямів його господарської діяльності.

За користування об`єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, згідно з розрахунком наведеним в додатку до договору (п. 3.1. Договору).

Відповідно до зазначеного вище Договору, у Боржника утворилась заборгованість перед Кредитором в сумі 153 905,29 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами здачі-прийому послуг, а саме: № 677 від 31.05.2025 на суму 16 750,08 грн, № 828 від 30.06.2025 на суму 16 967,83 грн, № 979 від 31.07.2025 на суму 17 103,58 грн, № 1130 від 31.08.2025 на суму 17 069,36 грн, № 1286 від 30.09.2025 на суму 17 035,22 грн, № 1441 від 31.10.2025 на суму 17 086,33 грн, № 1599 від 30.11.2025 на суму 17 240,11 грн, № 1767 від 31.12.2025 на суму 17 309,08 грн, № 79 від 31.01.2026 на суму 17 343,70 грн.

02.01.2017 між ВАТ "Оріана" (орендодавець) та ТОВ "Карпатнафтохім" (орендар) укладено договір оренди № 341-юр-537.

Відповідно до умов договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування майно згідно переліків, що є додатком № 1 до Договору, надалі "об`єкт оренди", яке знаходиться за адресою: вул. Промислова, 4, м. Калуш, Івано-Франківська обл. (п.1.1. Договору).

Згідно з п. 1.3. Договору, об`єкт оренди передається орендарю для використання його у відповідності до напрямів його господарської діяльності.

За користування об`єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, згідно з розрахунком наведеним в додатку № 2 до договору (п. 3.1. Договору).

Відповідно до зазначеного вище Договору, у Боржника утворилась заборгованість перед Кредитором в сумі 457 843,07 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами здачі-прийому послуг, а саме: № 1132 від 31.08.2025 на суму 75 813,00 грн, № 1288 від 30.09.2025 на суму 75 661,37 грн, № 1443 від 31.10.2025 на суму 75 888,35 грн, № 1601 від 30.11.2025 на суму 76 571,34 грн, № 1769 від 31.12.2025 на суму 76 877,63 грн, № 81 від 31.01.2026 на суму 77 031,38 грн.

12.12.2017 між ВАТ "Оріана" (орендодавець) та ТОВ "Карпатнафтохім" (орендар) укладено договір оренди № 341-юр-691.

Відповідно до умов договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування майно згідно переліків, що є додатками № 1, № 3, №5 до даного Договору, надалі "об`єкт оренди", які знаходяться за адресою: вул. Промислова, 4, м. Калуш, Івано-Франківська обл., корпус 064 (п.1.1. Договору).

Згідно з п. 1.3. Договору, об`єкт оренди передається орендарю для використання його у відповідності до напрямів його господарської діяльності.

За користування об`єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, згідно з розрахунком наведеним в додатку № 2 до договору (п. 3.1. Договору).

Відповідно до зазначеного вище Договору, у Боржника утворилась заборгованість перед Кредитором в сумі 214 416,68 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами здачі-прийому послуг, а саме: № 678 від 31.05.2025 на суму 23 335,76 грн, № 829 від 30.06.2025 на суму 23 639,12 грн, № 980 від 31.07.2025 на суму 23 828,23 грн, № 1131 від 31.08.2025 на суму 23 780,58 грн, № 1287 від 30.09.2025 на суму 23 733,02 грн, № 1442 від 31.10.2025 на суму 23 804,22 грн, № 1600 від 30.11.2025 на суму 24 018,46 грн, № 1768 від 31.12.2025 на суму 24 114,53 грн, № 80 від 31.01.2026 на суму 24 162,76 грн.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Представниця Акціонерного товариства "Оріана" заяву з грошовими вимогами кредитора до боржника підтримує у повному обсязі. Боржник та розпорядник майном боржника грошові вимоги Акціонерного товариства "Оріана" визнали. Інші учасники справи заперечень щодо вимог кредитора не висловлювали.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Оскільки грошові вимоги в сумі 3 090 664,30 грн підтверджено судовими наказами, первинними документами - договорами оренди № 341-юр-500 від 01.11.2016, № 341-юр-537 від 02.01.2017, № 341-юр-691 від 12.12.2017, додатками до цих договорів та актами здачі-прийому послуг, такі визнаються судом і відповідно до положень ст. 64 КУзПБ включаються до четвертої черги задоволення вимог кредиторів. Як вимоги першої черги суд визнає витрати кредитора на оплату судового збору в сумі 6656,00 грн.

Щодо заяви з грошовими вимогами ОСОБА_7 .

Поданими кредитором доказами підтверджується наявність у ТОВ "Карпатнафтохім" невиконаних грошових зобов`язань перед ОСОБА_7 щодо виплати заробітної плати в сумі 104 719,47 грн.

ОСОБА_7 був звільнений із ТОВ "Карпатнафтохім" 02.02.2026 (витяг з наказу № 37-К від 02.02.2026).

Сума заборгованості ТОВ "Карпатнафтохім" із заробітної плати перед ОСОБА_7 становить 104 719,47 грн (довідка № 4/1-280 від 10.03.2026).

Такий же розмір заборгованості підтверджується і відомостями про розмір вимог (заборгованості) щодо виплати заробітної плати по ТОВ "Карпатнафтохім" (код 33129683) станом на 25 березня 2026 року, наданими суду розпорядником майна.

Боржник та розпорядник майном боржника грошові вимоги ОСОБА_7 визнали повністю. Інші учасники справи заперечень щодо вимог кредитора не висловлювали.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За приписом ст. 21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Як встановив суд при звільненні з ОСОБА_7 не був проведений повний розрахунок, не виплачена заборгованість по заробітній платі становить 104 719,47 грн.

Оскільки грошові вимоги в сумі 104 719,47 грн підтверджено належними доказами, такі визнаються судом і відповідно до положень ст. 64 КУзПБ включаються до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Щодо заяви з грошовими вимогами ОСОБА_8 .

Поданими кредитором доказами підтверджується наявність у ТОВ "Карпатнафтохім" невиконаних грошових зобов`язань перед ОСОБА_8 щодо оплати 130 273,28 грн, які підтверджені судовим наказом.

19.09.2024 Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області видав судовий наказ про стягнення заборгованості з ТОВ "Карпатнафтохім" на користь ОСОБА_8 , а саме: судовим наказом від 19.09.2024 у справі № 345/5341/24 cтягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" на користь ОСОБА_8 заборгованість за договорами про надання послуг від 01.11.2023 №10-074/23, від 06.12.2023 №10-083/23, від 01.04.2024 №10-006/24, від 01.05.2024 №10-014/24, від 01.07.2024 №10-031/24 за період листопад 2023 серпень 2024 в сумі 130 031,04 грн та судовий збір в сумі 242,24 грн.

Зазначений судовий наказ набрав законної сили, не був скасований.

Боржник грошові вимоги ОСОБА_8 визнає частково в сумі 100 224,98 грн, що зазначено у довідці № 4/25 від 31.03.2026. Водночас боржник підтверджує укладення зазначених вище договорів, отримання згідно них відповідних послуг та відсутність оплати останніх. У судовому засіданні представниця боржника підтвердила, що заяву про скасування судового наказу від 19.09.2024 у справі № 345/5341/24 ТОВ "Карпатнафтохім" не подавало, оплату згідно судового наказу не здійснювало.

Розпорядник майном боржника грошові вимоги ОСОБА_8 визнає повністю. Інші учасники справи заперечень щодо вимог кредитора не висловлювали.

Згідно з ч. 1 ст. 160 Цивільного процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Оскільки грошові вимоги в сумі 130 273,28 грн підтверджено судовим наказом, який набрав законної сили, не був скасований, такі визнаються судом і відповідно до положень ст. 64 КУзПБ включаються до четвертої черги задоволення вимог кредиторів.

Як вимоги першої черги суд визнає витрати кредитора на оплату судового збору в сумі 5324,80 грн.

Щодо заяви з грошовими вимогами ОСОБА_9 .

Поданими кредитором доказами підтверджується наявність у ТОВ "Карпатнафтохім" невиконаних грошових зобов`язань перед ОСОБА_9 щодо середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 120 109,86 грн, які підтверджені судовим наказом.

Cудовим наказом від 06.10.2025 у справі № 345/5481/25 cтягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" на користь ОСОБА_9 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з роботи за період з 25.04.2024 по 24.10.2024 в 119 867,62 гривень та судовий збір у розмірі 242,24 гривень.

Зазначений судовий наказ набрав законної сили, не був скасований.

Боржник та розпорядник майном боржника грошові вимоги ОСОБА_9 визнали повністю. Інші учасники справи заперечень щодо вимог кредитора не висловлювали.

Згідно з ч. 1 ст. 160 Цивільного процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За приписом ст. 21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Статтею 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Оскільки грошові вимоги в сумі 120 109,86 грн підтверджено судовим наказом, який набрав законної сили, не був скасований, такі визнаються судом і відповідно до положень ст. 64 КУзПБ включаються до четвертої черги задоволення вимог кредиторів.

При цьому суд враховує, що у пункті 57 постанови від 30 січня 2019 року по справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок, що за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР Про оплату праці середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Тому грошові вимоги кредитора до боржника не входять до структури заробітної плати, відносяться до четвертої черги задоволення вимог кредиторів.

Як вимоги першої черги суд визнає витрати кредитора на оплату судового збору в сумі 5324,80 грн.

Щодо заяви з грошовими вимогами ОСОБА_10 .

Поданими кредитором доказами підтверджується наявність у ТОВ "Карпатнафтохім" невиконаних грошових зобов`язань перед ОСОБА_10 щодо виплати заробітної плати в сумі 87 853,43 грн та щодо середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 104 231,11 грн, які підтверджені судовими наказами.

Cудовим наказом від 01.10.2024 у справі № 345/5541/24 cтягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" на користь ОСОБА_10 нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з березня 2024 року по серпень 2024 року в розмірі 49 770,37 гривень.

Cудовим наказом від 29.01.2025 у справі № 345/341/25 cтягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" на користь ОСОБА_10 нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з вересня по жовтень 2024 року в сумі 38 083,06 гривень.

Такий же розмір заборгованості із заробітної плати (87 853,43 грн) підтверджується і відомостями про розмір вимог (заборгованості) щодо виплати заробітної плати по ТОВ "Карпатнафтохім" (код 33129683) станом на 25 березня 2026 року, наданими суду розпорядником майна.

Cудовим наказом від 19.06.2025 у справі № 345/3096/25 cтягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" на користь ОСОБА_10 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.10.2024 по 10.04.2025 в сумі 103 988,87 гривень та судовий збір у розмірі 242,24 гривень.

Зазначені судові накази набрали законної сили, не були скасовані.

Боржник та розпорядник майном боржника грошові вимоги ОСОБА_10 визнали повністю. Інші учасники справи заперечень щодо вимог кредитора не висловлювали.

Згідно з ч. 1 ст. 160 Цивільного процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За приписом ст. 21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Статтею 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Оскільки грошові вимоги в сумі 87 853,43 та в сумі 104 231,11 грн підтверджено судовими наказами, які набрали законної сили, не були скасовані, такі визнаються судом і відповідно до положень ст. 64 КУзПБ включаються: 87 853,43 грн до першої черги задоволення вимог кредиторів, 104 231,11 грн до четвертої черги задоволення вимог кредиторів (грошові вимоги кредитора до боржника в цій частині не входять до структури заробітної плати).

При цьому суд враховує, що у пункті 57 постанови від 30 січня 2019 року по справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок, що за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР Про оплату праці середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Тому грошові вимоги кредитора до боржника в частині середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не входять до структури заробітної плати, відносяться до четвертої черги задоволення вимог кредиторів.

Як вимоги першої черги суд визнає витрати кредитора на оплату судового збору в сумі 5324,80 грн.

Щодо заяви з грошовими вимогами ОСОБА_1 .

Поданими кредитором доказами підтверджується наявність у ТОВ "Карпатнафтохім" невиконаних грошових зобов`язань перед ОСОБА_1 щодо виплати заробітної плати в сумі 127 289,16 грн, які підтверджені судовим наказом.

Cудовим наказом від 23.09.2025 у справі № 345/5180/25 cтягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 127 289,16 гривень.

Зазначений судовий наказ набрав законної сили, не був скасований.

Такий же розмір заборгованості підтверджується і відомостями про розмір вимог (заборгованості) щодо виплати заробітної плати по ТОВ "Карпатнафтохім" (код 33129683) станом на 25 березня 2026 року, наданими суду розпорядником майна.

Представниця ОСОБА_1 заяву з грошовими вимогами кредитора до боржника підтримує у повному обсязі. Боржник та розпорядник майном боржника грошові вимоги ОСОБА_1 визнали повністю. Інші учасники справи заперечень щодо вимог кредитора не висловлювали.

Згідно з ч. 1 ст. 160 Цивільного процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

У відповідності до положень ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За приписом ст. 21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Оскільки грошові вимоги щодо виплати заробітної плати в сумі 127 289,16 грн підтверджено судовим наказом, такі визнаються судом і відповідно до положень ст. 64 КУзПБ включаються до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Щодо заяви з грошовими вимогами ОСОБА_2 .

Поданими кредитором доказами підтверджується наявність у ТОВ "Карпатнафтохім" невиконаних грошових зобов`язань перед ОСОБА_2 щодо виплати заробітної плати в сумі 38 056,25 грн, які підтверджені судовим наказом.

Cудовим наказом від 23.09.2025 у справі № 345/5181/25 cтягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" на користь ОСОБА_2 нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 38 056,25 гривень.

Зазначений судовий наказ набрав законної сили, не був скасований.

Такий же розмір заборгованості підтверджується і відомостями про розмір вимог (заборгованості) щодо виплати заробітної плати по ТОВ "Карпатнафтохім" (код 33129683) станом на 25 березня 2026 року, наданими суду розпорядником майна.

Представниця ОСОБА_2 заяву з грошовими вимогами кредитора до боржника підтримує у повному обсязі. Боржник та розпорядник майном боржника грошові вимоги ОСОБА_2 визнали повністю. Інші учасники справи заперечень щодо вимог кредитора не висловлювали.

Згідно з ч. 1 ст. 160 Цивільного процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

У відповідності до положень ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За приписом ст. 21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Оскільки грошові вимоги щодо виплати заробітної плати в сумі 38 056,25 грн підтверджено судовим наказом, такі визнаються судом і відповідно до положень ст. 64 КУзПБ включаються до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Щодо заяви з грошовими вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "Ардента консалтинг".

Поданими кредитором доказами підтверджується наявність у ТОВ "Карпатнафтохім" невиконаних грошових зобов`язань перед ТОВ "Ардента консалтинг" в сумі 60 000,00 грн, які підтверджені первинними документами, а саме: договором № 2024082601 про виконання робіт від 26 серпня 2024 р. та додатками до нього, актом надання послуг № 112 від 30 грудня 2025 р. на суму 60 000,00 гривень.

26 серпня 2024 року між ТОВ "Ардента консалтинг" (Виконавець) та ТОВ "Карпатнафтохім" (Замовник) укладено договір № 2024082601 про виконання робіт.

Відповідно до п. 1.1. Договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання виконувати роботи, вид та перелік яких, погоджується Сторонами в Додатках до цього Договору та надавати Замовникові результат виконаних робіт в строки, узгоджені Сторонами в Додатках до цього Договору (надалі "Роботи"), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити Роботи в строк та на умовах, визначених цим Договором та Додатками до нього.

Згідно з п. 1.2. Договору щоразу, при замовленні виконання Робіт за Договором Сторони складають та підписують Додаток до Договору (надалі Додаток), в якому Сторони погоджують перелік інформації, яку зобов`язаний надати Замовник для виконання Робіт Виконавцем, строки виконання Робіт, вартість Робіт, порядок оплати, а також інші умови виконання Робіт, які визначаються за взаємною згодою Сторін.

Пунктом 9.1. Договору сторони погодили, що всі Додатки, узгоджені і підписані Сторонами, є невід`ємною частиною Договору.

09.10.2025 року між Замовником та Виконавцем було укладено Додаток №2 до Договору №2024082601 про виконання робіт від 26.08.2024, пунктом 2 якого передбачено: "Виконавець зобов`язується виконати Роботи за контрольованими операціями Замовника за 2024 рік за переліком згідно із Таблицею 1 та надати Замовникові документи за результатами виконання Робіт за переліком, визначеним в п. 3 Додатку".

Отже, відповідно до умов Додатку №2 за результатом виконання Робіт Виконавець зобов`язується виконати та надати Замовнику результат Робіт, а саме: Документацію з трансфертного ціноутворення за контрольованими операціями Замовника з контрагентом-нерезидентом FANLO HOLDINGS LIMITED CYPRUS за 2024 рік.

Відповідно до п. 4 Додатку № 2 строк виконання Робіт: не пізніше 31 грудня 2025 року за умови надання Замовником усіх запитаних документів до 01.12.2025 р., відповідно до п. 7 цього Додатку.

Відповідно до п. 5 Додатку № 2 загальна вартість Робіт за цим Додатком складає 60 000,00 гривень, без ПДВ.

Пунктом 6 Додатку № 2 передбачено порядок оплати Робіт відповідно до цього Додатку, а саме 100% вартості Робіт (вказаної в п. 5 цього Додатку) не пізніше 31 березня 2026 року на підставі факту підписання Акту виконаних робіт.

Відповідно до п.10 Додатку № 2 закінчення виконання Робіт за даним Додатком оформляється Актом виконаних робіт, що підписується Сторонами в порядку, встановленому Договором.

Виконавцем було завершено виконання Робіт, визначених Додатком № 2 та направлено Замовнику результат Робіт. Замовником у відповідь було підтверджено факт отримання результату Робіт - Документації з трансфертного ціноутворення та погоджено її зміст.

30 грудня 2025 року Замовником та Виконавцем було підписано та скріплено печатками Акт надання послуг № 112, яким засвідчено, що на підставі Додатку № 2 від 09 жовтня 2025 року до Договору про виконання робіт № 2024082601 від 26 серпня 2024 року Виконавцем були виконані роботи з виготовлення Документації з трансфертного ціноутворення на загальну суму 60 000 грн. Замовник підписанням Акту посвідчив, що претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Відповідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Боржник та розпорядник майном боржника грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ардента консалтинг" визнали. Інші учасники справи заперечень щодо вимог кредитора не висловлювали.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Оскільки грошові вимоги в сумі 60 000,00 грн підтверджено первинними документами, такі визнаються судом і відповідно до положень ст. 64 КУзПБ включаються до четвертої черги задоволення вимог кредиторів. Як вимоги першої черги суд визнає витрати кредитора на оплату судового збору в сумі 6656,00 грн.

Щодо заяви з грошовими вимогами ОСОБА_11 .

Поданими кредитором доказами підтверджується наявність у ТОВ "Карпатнафтохім" невиконаних грошових зобов`язань перед ОСОБА_11 щодо виплати заробітної плати в сумі 179 972,35 грн.

ОСОБА_11 був звільнений із ТОВ "Карпатнафтохім" 09.02.2026 (витяг з наказу № 65-К від 09.02.2026).

Сума заборгованості ТОВ "Карпатнафтохім" із заробітної плати перед ОСОБА_11 становить 179 972,35 грн (розрахунковий листок за 01.02.2026).

Такий же розмір заборгованості підтверджується і відомостями про розмір вимог (заборгованості) щодо виплати заробітної плати по ТОВ "Карпатнафтохім" (код 33129683) станом на 25 березня 2026 року, наданими суду розпорядником майна.

Крім того, наказом Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27.01.2025 суд стягнув з ТОВ Карпатнафтохім в користь ОСОБА_11 нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з вересня 2023 року по грудень 2024 року в сумі 130 870,03. Відповідно, в цій частині грошові вимоги підтверджені і судовим наказом.

Згідно з ч. 1 ст. 160 Цивільного процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

У відповідності до положень ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Боржник та розпорядник майном боржника грошові вимоги ОСОБА_11 визнали повністю. Інші учасники справи заперечень щодо вимог кредитора не висловлювали.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За приписом ст. 21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Як встановив суд при звільненні з ОСОБА_11 не був проведений повний розрахунок, не виплачена заборгованість по заробітній платі становить 179 972,35 грн.

Оскільки грошові вимоги в сумі 179 972,35 грн підтверджено належними доказами, такі визнаються судом і відповідно до положень ст. 64 КУзПБ включаються до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Щодо заяви з грошовими вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "Антарес".

Поданими кредитором доказами підтверджується наявність у ТОВ "Карпатнафтохім" невиконаних грошових зобов`язань перед ТОВ "Охоронне агентство "Антарес" в сумі 17 567 547,77 грн, які підтверджені первинними документами, а саме: договором про надання охоронних послуг № А 201732225 від 26.12.2017 з додатками, додатковими угодами до договору про надання охоронних послуг № А 201732225 від 26.12.2017 з додатками, актами здачі-прийому наданих послуг до Договору від 26.12.2017 № А 201732225, договором на технічне обслуговування інженерно-технічних засобів захисту ТОВ "Карпатнафтохім" № А 201732227 від 26.12.2017 з додатками, додатковими угодами до договору № А 201732227 від 26.12.2017, актами прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) про надання послуг з технічного обслуговування та поточного ремонту інженерно-технічних засобів захисту об`єктів, згідно Договору від 26.12.2017 № А 201732227.

26 грудня 2017 року між ТОВ "Охоронне агентство "Антарес" (Виконавець) та ТОВ "Карпатнафтохім" (Замовник) укладено Договір про надання охоронних послуг № А 201732225 (далі також - Договір № А 201732225).

Згідно з п. 1.1. Договору № А 201732225, Виконавець надає Замовнику охоронні послуги (код ДКПП 80.10.12) на об`єктах Замовника, розташованих за адресою: Івано-Франківська область, місто Калуш, вулиця Промислова, 4 згідно умов цього Договору.

Вартість послуг і порядок розрахунків сторони погодили у розділі 4 Договору.

Відповідно до п. 4.5. Договору № А 201732225, підставою для оплати охоронних послуг є підписаний сторонами Акт здачі-прийому наданих послуг, Угода про розшифрування вартості наданих охоронних послуг, а також податкова накладна і рахунок-фактура, що подаються Виконавцем протягом 5 робочих днів з дня підписання Акту. При відмові підписати Акт здачі-прийому наданих послуг, уповноважений працівник Замовника робить в Акті відповідну позначку і вказує підстави для відмови.

До договору про надання охоронних послуг № А 201732225 від 26.12.2017 укладено ряд додаткових угод з додатками до них, а саме: № 1 від 01.02.2018, № 2 від 01.03.2018, № 3 від 01.04.2018, № 4 від 01.06.2018, № 5 від 01.08.2018, № 6 від 29.12.2018, № 7 від 10.10.2019, № 8 від 30.12.2019, № 9 від 24.07.2020, № 10 від 01.09.2020, № 11 від 22.09.2020, № 12 від 30.12.2020, № 13 від 01.10.2021, № 14 від 29.12.2021, № 15 від 06.09.2022, № 16 від 30.12.2022 та № 17 від 06.12.2023.

Як стверджує Виконавець, що ТОВ "Охоронне агентство "Антарес" здійснювало виконання послуг за Договором № А201732225 до 01 лютого 2024 року. Виконання послуг було припинено у зв`язку з несплатою послуг ТОВ "Карпатнафтохім" починаючи з вересня 2023 року.

Згідно умов Договору про надання охоронних послуг № А201732225 від 26.12.2017 у редакції що діяла станом на вересень-грудень 2023 року (Додаток 7 до договору в редакції Додаткової угоди №16 від 30.12.2022 до Договору № А201732225) сторони домовились що вартість послуг виконавця за період вересень-грудень 2023 року становить: вересень 2023 року - 3 283 148,70 грн, в тому числі ПДВ - 547 191, 45 грн; жовтень 2023 року - 3 390 179,23 грн, в тому числі ПДВ - 565 029,87 грн; листопад 2023 року - 3 283 148,70 грн, в тому числі ПДВ - 547 191,45 грн; грудень 2023 року - 3 390 179,23 грн, в тому числі ПДВ - 565 029,87 грн.

ТОВ "Охоронне агентство "Антарес" було надано послуги згідно умов Договору № А201732225.

Боржником такі послуги були прийняті, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами здачі-прийому наданих послуг до Договору від 26.12.2017 № А201732225 на загальну суму 13 372 395,86 грн а саме: № АКИ-0224 від 15.09.2023 на суму 1 641 574,36 грн, № АКИ-0234 від 30.09.2023 на суму 1 653 164,34 грн, № АКИ-0241 від 15.10.2023 на суму 1 640 409,30 грн, № АКИ-0260 від 31.10.2023 на суму 1 753 269,92 грн, № АКИ-0283 від 15.11.2023 на суму 1 641 574,36 грн, № АКИ-0293 від 30.11.2023 на суму 1 647 474,35 грн, № АКИ-0309 від 15.12.2023 на суму 1 640 409,30 грн, № АКИ-0331 від 31.12.2023 на суму 1 754 519,93 грн.

Згідно умов Договору № А201732225 у редакції що діяла станом на січень 2024р.- (Додаток 7 до договору в редакції Додаткової угоди №17 від 06.12.2023 до Договору №А201732225) сторони домовились що вартість послуг виконавця за період січень 2024 року становить 3 502 946,71 грн з ПДВ.

Кредитор стверджує, що ТОВ "Охоронне агентство "Антарес" здійснило виконання послуг за січень 2024 року у повному обсязі, про що 09.04.2025 складено акт № АКИ-0010 здачі-прийому наданих послуг до Договору від 26.12.2017 №А201732225 на суму 3 502 946,71 грн та направлено його ТОВ "Карпатнафтохім" (докази відправки наявні в матеріалах справи). Водночас у встановлений Договором № А201732225 термін для підписання актів щодо наданих послуг (п. 4.5. Договору № А201732225) замовник акт не підписав, як і застереження про відмову від підписання акту, у зв`язку з чим відповідно до домовленостей сторін такий акт є правомірним за підписом тільки однієї сторони (п. 6.4. Договору № А201732225).

Також 26 грудня 2017 року між ТОВ "Охоронне агентство "Антарес" (Виконавець) та ТОВ "Карпатнафтохім" (Замовник) укладено Договір на технічне обслуговування інженерно-технічних засобів захисту ТОВ "Карпатнафтохім" № А201732227 (далі також - Договір № А201732227).

Згідно з п. 1.1. Договору № А201732227, Виконавець бере на себе зобов`язання щомісячно своїми силами і засобами виконувати роботи з обслуговування інженерно-технічних засобів захисту об`єктів Замовника (код ДКПП 80.20) (далі по тексту - Роботи), в обумовлений цим Договором строк, а Замовник зобов`язується прийняти належним чином виконані Роботи та повністю оплатити вартість виконаних робіт.

Відповідно до п. 1.2. Договору № А201732227, перелік обладнання, розрахунок трудовитрат і періодичність проведення робіт з технічного обслуговування інтегрованої системи захисту Замовника, що є предметом Робіт, наведений у Додатку 2 до цього Договору, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Вартість послуг і порядок розрахунків сторони погодили у розділі 4 Договору.

Відповідно до п. 4.4. Договору № А201732227, акти приймання-передавання наданих послуг (виконаних робіт), які засвідчують факт отримання робіт оформляються датою фактичного завершення їх виконання або датою останнього дня календарного місяця, в якому фактично виконувалися роботи (надавалися послуги), та скріплюються підписами і печатками двох сторін в термін 2-х робочих днів після дати його оформлення з використанням засобів факсимільного та/або електронного зв`язку.

Сторона відправник факсимільного або електронного повідомлення зобов`язана направити другій Стороні зазначені Акти на паперовому носії поштою з описом вкладення не пізніше наступного робочого дня після їх відправлення засобами факсимільного та електронного зв`язку.

Відповідно до п. 4.5. Договору № А201732227, оплата здійснюється Замовником протягом 5 днів з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) за фактом їх надання.

Згідно з п. 4.6. Договору № А201732227, підставою для оплати послуг є підписаний Сторонами Акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), а також податкова накладна і рахунок-фактура, що подаються Виконавцем протягом 5 робочих днів з дня підписання Акту. При відмові підписати Акт уповноважений працівник Замовника робить в Акті відповідну позначку і вказує підстави відмови.

До Договору на технічне обслуговування інженерно-технічних засобів захисту ТОВ "Карпатнафтохім" № А201732227 від 26.12.2017 укладено ряд додаткових угод з додатками, а саме: № 1 від 29.12.2018, № 2 від 10.10.2019, № 3 від 30.12.2019, № 4 від 01.09.2020, № 5 від 22.12.2020, № 6 від 01.10.2021, № 7 від 29.12.2021, № 8 від 06.09.2022, № 9 від 30.12.2022, № 10 від 06.12.2023.

Як стверджує Виконавець, ТОВ "Охоронне агентство "Антарес" здійснювало виконання послуг за Договором № А201732227 до 01 лютого 2024 року. Виконання послуг було припинено у зв`язку з несплатою послуг ТОВ "Карпатнафтохім" (Замовник) починаючи з вересня 2023 року.

Згідно умов Договору № А2017322277 у редакції що діяла станом на вересень-грудень 2023 року (Додаток №1 до договору в редакції Додаткової угоди № 9 від 30.12.2022 до Договору № А2017322277) сторони домовились що вартість послуг виконавця за період вересень-грудень 2023 року становить 138 441,04 грн з ПДВ на місяць.

ТОВ "Охоронне агентство "Антарес" було надано послуги згідно умов Договору. Боржником такі послуги були прийняті, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами здачі-прийому наданих послуг (виконаних робіт) на загальну суму 553 764,16 грн а саме: № АКИ-0233 від 30.09.2023 на суму 138 441,04 грн, № АКИ-0259 від 31.10.2023 на суму 138 441,04 грн, № АКИ-0292 від 30.11.2023 на суму 138 441,04 грн, № АКИ-0330 від 31.12.2023 на суму 138 441,04 грн.

Згідно умов Договору № А2017322277 у редакції що діяла станом на січень 2024 року - (Додаток 1 до договору в редакції Додаткової угоди № 10 від 06.12.2023 до Договору № А2017322277) сторони домовились що вартість послуг виконавця за період січень 2024 року становить 138 441,04 грн з ПДВ.

ТОВ "Охоронне агентство "Антарес" виконало роботи за січень 2024 року у повному обсязі, про що 09.04.2025 складено акт № АКИ-0009 прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) до Договору від 26.12.2017 № А2017322277 на суму 138 441,04 грн та направлено його ТОВ "Карпатнафтохім" (докази відправки наявні в матеріалах справи). У встановлений Договором № А2017322277 термін для підписання актів щодо наданих послуг (п. 4.4. Договору № А2017322277) замовник акт не підписав, як і застереження про відмову від підписання акту.

За наведеного, у Боржника утворилася заборгованість перед кредитором на загальну суму 17 567 547,77 грн, а саме: за Договором № А201732225 у розмірі 16 875 342,57 грн; за Договором № А201732227 у розмірі 692 205,20 грн.

Боржник та розпорядник майном боржника грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "Антарес" визнали частково в сумі 13 926 160,02 грн. Інші учасники справи заперечень щодо вимог кредитора не висловлювали.

Стосовно договору про надання охоронних послуг № А201732225 від 26.12.2017 боржник визнає заборгованість в сумі 13 372 395,86 грн, оскільки саме на таку суму сторонами підписано акти здачі-прийому наданих послуг до Договору від 26.12.2017 № А201732225.

Також боржник визнає заборгованість в сумі 553 764,16 грн за договором на технічне обслуговування інженерно-технічних засобів захисту ТОВ "Карпатнафтохім" № А201732227 від 26.12.2017, оскільки саме на таку суму сторонами підписано акти здачі-прийому наданих послуг (виконаних робіт).

На думку Боржника, у ТОВ "Карпатнафтохім" відсутній обов`язок щодо здійснення оплати за січень 2024 року, оскільки акт від 09.04.2025 № АКИ-0010 здачі-прийому наданих послуг до Договору від 26.12.2017 № А201732225 на суму 3 502 946,71 грн та акт від 09.04.2025 № АКИ-0009 прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) до Договору від 26.12.2017 № А2017322277 на суму 138 441,04 грн не підписані сторонами, а також не складені та не підписані інші документи, передбачені умовами договорів.

Водночас Боржник не заперечує укладення зазначених вище договорів та отримання згідно них відповідних послуг (робіт), не заперечує отримання ТОВ "Карпатнафтохім" актів від 09.04.2025: № АКИ-0010 здачі-прийому наданих послуг до Договору від 26.12.2017 №А201732225 на суму 3 502 946,71 грн, № АКИ-0009 прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) до Договору від 26.12.2017 № А2017322277 на суму 138 441,04 грн.

При цьому боржник зазначає, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації в Україну 24.02.2022 ТОВ "Карпатнафтохім" зупинило виробничі потужності, в результаті чого опинилось у важкому фінансовому становищі, відтак здійснити оплату по зазначеним договорам не мало змоги.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 626, 627, 628 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд встановлено, що акти від 09.04.2025 (№ АКИ-0010 здачі-прийому наданих послуг до Договору від 26.12.2017 № А201732225 на суму 3 502 946,71 грн, № АКИ-0009 прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) до Договору від 26.12.2017 № А2017322277 на суму 138 441,04 грн ) направлені кредитором на адресу боржника.

Суд враховує, що зазначені вище акти не підписані ТОВ "Карпатнафтохім", а тому надаючи оцінку актам, як первинним документам, що підтверджують факт надання робіт/послуг суд бере до уваги , що у разі заперечення факту отримання послуг за договором замовник послуг має можливість висловити свої обґрунтовані заперечення проти підписання акту наданих послуг, вказати причину, з яких не приймає наданих послуг.

За умови фактичного надання послуг, саме лише не підписання акта замовником не може бути підставою для відхилення грошових вимог.

Отже, з огляду на зазначене, послуги за Договором про надання охоронних послуг № А 201732225 від 26.12.2017 та Договором на технічне обслуговування інженерно-технічних засобів захисту ТОВ "Карпатнафтохім" № А201732227 від 26.12.2017, за період січень 2024 року, вважаються наданими Кредитором (Виконавцем) і прийнятими Боржником (Замовником) без будь-яких зауважень на суму 3 641 387,75 грн.

При цьому судом враховано правові висновки Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладені у постанові від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21, "передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором".

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Оскільки грошові вимоги в сумі 17 567 547,77 грн підтверджено первинними документами - договором про надання охоронних послуг № А 201732225 від 26.12.2017 з додатками, додатковими угодами до договору про надання охоронних послуг № А 201732225 від 26.12.2017 з додатками, актами здачі-прийому наданих послуг до Договору від 26.12.2017 № А 201732225, договором на технічне обслуговування інженерно-технічних засобів захисту ТОВ "Карпатнафтохім" № А 201732227 від 26.12.2017 з додатками, додатковими угодами до договору № А 201732227 від 26.12.2017, актами прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) про надання послуг з технічного обслуговування та поточного ремонту інженерно-технічних засобів захисту об`єктів, згідно Договору від 26.12.2017 № А 201732227, такі визнаються судом і відповідно до положень ст. 64 КУзПБ включаються до четвертої черги задоволення вимог кредиторів. Як вимоги першої черги суд визнає витрати кредитора на оплату судового збору в сумі 6656,00 грн.

Щодо заяви з грошовими вимогами Комунальної організації (установа, заклад) "Палац культури "Мінерал" Калуської міської ради.

Комунальна організація (установа, заклад) "Палац культури "Мінерал" Калуської міської ради (далі ПК Мінерал) заявила грошові вимоги до ТОВ Карпатнафтохім, які складаються з: 190 542,71 грн основного боргу за договорами про компенсацію комунальних послуг в орендованих нежитлових приміщеннях музею ПК Мінерал, 8251,15 грн 3% річних, 24 187,39 грн інфляційних втрат (4 черга задоволення), а також 6656,00 грн судового збору, сплаченого за подання заяви та 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду грошових вимог, суд дійшов висновку, що поданими кредитором доказами підтверджується наявність у ТОВ "Карпатнафтохім" не виконаних грошових зобов`язань перед ПК Мінерал в сумі 222 473,93 грн (з яких 190 542,71 грн основного боргу за договорами про компенсацію комунальних послуг в орендованих нежитлових приміщеннях музею ПК Мінерал, 7770,45 грн 3% річних, 24 160,77 грн інфляційних втрат (4 черга задоволення), а також підлягають визнанню, яки вимоги першої черги 6656,00 грн сплаченого судового збору та 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Грошові вимоги ПК Мінерал в зазначеному розмірі підтверджуються первинними документами, а саме: договором оренди нежитлових приміщень № 41 від 04.01.2022, договорами на компенсацію комунальних послуг в орендованих нежитлових приміщеннях музею ПК Мінерал № А2023100042 від 04.01.2023, № А2024100027 від 08.12.2023, № А202516 від 01.01.2025, додатковою угодою від 28.02.2025 до договору № А202516 від 01.01.2025, договором № 3 на відшкодування витрат на оплату комунальних послуг від 01.03.2025, актами виконання робіт (надання послуг) згідно договорів на компенсацію послуг за період жовтня 2023 грудня 2025 року, актами звірки розрахунків, договором про надання правової допомоги № 24/03/26 від 24.03.2026, актом № 1 приймання-передачі наданих послуг правничої допомоги, платіжними інструкція № 26/03/2026 від 27.03.2026, № 685 від 27.03.2026.

ПК Мінерал на праві оперативного управління належить будівля палац культури Мінерал загальною площею 2225,1 кв.м. в м. Калуш по вул. Чорновола, будинок 20, власником якої є Калуська міська територіальна громада в особі Калуської міської ради.

04 січня 2022 року між Управлінням комунальної власності Калуської міської ради (Орендодавець) та ТОВ Карпатнафтохім (Орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень які відносяться до комунальної власності Калуської міської територіальної громади № А2022100076 № 41 від 04.01.2022 (договір оренди).

За договором оренди Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення площею 146,53 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Калуш, вул. Чорновола 20.

04.01.2023 ПК Мінерал (Сторона-1) та ТОВ Карпатнафтохім (Сторона-2) уклали договір № А2023100042 на компенсацію комунальних послуг в орендованих нежитлових приміщеннях музею ПК Мінерал (далі договір № А2023100042), за умовами якого Сторона-2 компенсовує наступні витрати, що складаються з комунальних послуг Стороні-1, а саме компенсація вартості обігріву музею; компенсація вартості освітлення музею; компенсація вартості охорони музею орендованих приміщень. Зазначені комунальні послуги надаються в приміщеннях ПК Мінерал, площею 146,53 кв.м., що розташований на 1-му поверсі в будинку за адресою: м. Калуш, вул. Чорновола, 20. Дане приміщення перебуває в оренді Сторони-2 на підставі Договору № А2022100076 від 04.01.2022 (п. 1.1 Договору № А2023100042).

Відповідно до п. 2.1 Договору № А2023100042, Сторона-2 зобов`язана своєчасно і в повному обсязі здійснювати компенсацію комунальних послуг не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним, на підставі Акту компенсації комунальних послуг, затвердженого і підписаного двома сторонами.

За п. 6.1 Договору № А2023100042, даний договір діє на час дії Договору про оренду приміщення під музей № А2022100076, а саме: з 04 січня 2023 до 31 грудня 2023.

На таких же умовах між ПК Мінерал та ТОВ Карпатнафтохім були укладені: договір № А2024100027 на компенсацію комунальних послуг в орендованих нежитлових приміщеннях музею ПК Мінерал від 08.12.2023 (на період з 01.01.2024 до 31.12.2024) (договір № А2024100027), та договір № А202516 на компенсацію комунальних послуг в орендованих нежитлових приміщеннях музею ПК Мінерал від 01.01.2025 (на період з 01.01.2025 до 31.12.2025) (договір № А202516) .

Додатковою угодою від 28.02.2025 до договору № А202516 сторони виклали в новій редакції п. 1.1.3 договору, передбачивши компенсацію вартості водопостачання та водовідведення музею орендованих нежитлових приміщень з 01.01.2025, а також виклали в новій редакції п. 2.1 договору, змінивши договірний строк здійснення компенсації комунальних послуг до 20 числа місяця, наступного за звітним.

01.03.2025 ПК Мінерал (Балансоутримувач) та ТОВ Карпатнафтохім (Орендар) уклали Договір № 3 на відшкодування витрат на оплату комунальних послуг (Договір № 3), яким передбачили обов`язок Орендаря своєчасно і в повному обсязі сплатити за використані комунальні послуги (водопостачання та водовідведення) в повному обсязі за період з 01.01.2021 по 31.12.2024.

Актами виконання робіт (надання послуг) згідно договорів № А 2023100042 від 04.01.2023, № А2024100027 від 08.12.2023, № А202516 від 01.01.2025, № 3 від 01.03.2025, які складені за період жовтня 2023 року грудня 2025 року підтверджується зобов`язання ТОВ Карпатнафтохім сплатити ПК Мінерал 190 542,71 грн компенсації комунальних послуг за електроенергію на освітлення, водопостачання та водовідведення, опалення приміщення, охорону приміщення за зазначеними договорами.

Зазначена заборгованість підтверджується також актами звірки розрахунків № 1 від 19.01.2026 (станом на 31.12.2023), № 2 від 19.01.2026 (станом на 31.12.2024), №3 від 19.01.2026 (станом на 31.12.2025).

У зв`язку з простроченням оплати за договорами, на підставі статті 625 ЦК України, ПК Мінерал нарахувало та просить визнати грошові вимоги в розмірі 8251,15 грн трьох процентів річних та 24 187,39 грн інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість з компенсації комунальних витрат за опалення приміщення.

Суд перевірив правильність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат і зазначає, що при нарахуванні 3% річних кредитор нарахував відсотки річні по 27.03.2026, тобто також і за період після відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ Карпатнафтохім.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 статті 41 КУзПБ, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Відтак, суд не визнає три проценти річних, нараховані кредитором за період з 27.02.2026 по 27.03.2026.

Тому суд провів перерахунок трьох процентів річних щодо періодів та заборгованості, на які кредитор провів відповідні нарахування, виключивши з нарахування період з 27.02.2026 по 27.03.2026, і за розрахунками суду підлягають визнанню 7770,45 грн 3% річних, а в частині 480,70 грн такі вимоги суд відхиляє.

Щодо нарахування інфляційних втрат, то хоча кредитор зазначив, що нараховує інфляційні втрати по 27.03.2026, однак фактично інфляцію березня 2026 року в розрахунках не враховано.

В той же час, при розрахунку інфляційних втрат за актом від 10.11.2025 за опалення приміщення в жовтня 2025 року, кредитор помилково врахував інфляційні втрати листопада 2025 року, хоча останнім строки оплати за послугу за цей місяць було 20 листопада 2025 року, відповідно інфляція листопада 2025 року не мала враховуватись.

Тому за розрахунком суду підлягає також відхиленню 26,62 грн інфляційних втрат.

Боржник та розпорядник майном боржника грошові вимоги ПК Мінерал визнали частково в сумі 222 981,25 грн (основна заборгованість, 3% річних та інфляційні втрати). Проти визнання витрат на правничу допомогу в сумі 50000 грн заперечують, вважають витрати в такому розмірі завищеними та неспівмірними, покликаються на їх конкурсний характер. Інші учасники справи заперечень щодо вимог кредитора не висловлювали.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 626, 627, 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Оскільки грошові вимоги в сумі 190 541,71 грн основного боргу, підтверджено первинними документами, які суд зазначив вище, такі визнаються судом і відповідно до положень ст. 64 КУзПБ включаються до четвертої черги задоволення вимог кредиторів.

Грошові вимоги в частині 7770,45 грн 3% річних та 24 160,77 грн інфляційних втрат підтверджені розрахунками кредитора, викладеними у заяві, відповідають вимогам ст. 625 ЦК України, наведеним вище умовам договорів.

В частині 480,70 грн 3% річних та 26,62 грн інфляційних втрат суд відхиляє грошові вимоги у зв`язку з помилковістю їх нарахування, про що зазначено вище.

Стосовно визнання 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, з приводу чого кредитор подав суду докази, і які просить визнати та включити до реєстру вимог кредиторів, суд враховує таке.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі також - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України (далі також - ГПК України), іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні статті 1 КУзПБ зобов`язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягненими окремо від цього провадження.

Згідно приписів ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу кредитором подано суду такі докази (у копіях документів):

- Договір про надання правової допомоги № 24/03/26 від 24.03.2026, укладений між ПК Мінерал (замовник) та адвокатським бюро Дмитра Кайдана;

- акт № 1 від 25.03.2026 приймання-передачі наданих послуг з правничої допомоги за договором № 24/03/26 про надання правової допомоги від 24 березня 2026 року;

- платіжна інструкція № 26/03/2026 від 27.03.2026.

При дослідженні зазначених вище доказів судом встановлено, що 24.03.2026 між ПК Мінерал (замовник) та адвокатським бюро Дмитра Кайдана (виконавець) укладено договір про надання правової допомоги № 24/03/26 .

Пунктом 1.1. Договору погоджено, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання щодо надання професійної правничої допомоги, що полягають у підготовці заяви про грошові вимоги у справі № 909/61/26 щодо заборгованості ТОВ Карпатнафтохім, яка виникла на підставі договорів на компенсацію комунальних послуг в орендованих нежитлових приміщеннях музею ПК Мінерал від 04.01.2023 № А2023100042, від 01.01.2025 № А202516, від 01.03.2025 № 3, від 08.12.2023 № А2024100027.

Загальна ціна договору є фіксованою та становить 50 000 грн (п. 3.1 договору).

Долучений до матеріалів заяви акт № 1 приймання-передачі наданих послуг з правничої допомоги за договором № 24/03/26 про надання правової допомоги від 24 березня 2026 року передбачає, що виконавець надав, а замовник прийняв послуги, визначені в п. 1.1. договору, зокрема: підготував заяву про грошові вимоги у справі № 909/61/26 щодо заборгованості ТОВ Карпатнафтохім, яка виникла на підставі договорів на компенсацію комунальних послуг в орендованих нежитлових приміщеннях музею ПК Мінерал від 04.01.2023 № А2023100042, від 01.01.2025 № А202516, від 01.03.2025 № 3, від 08.12.2023 № А2024100027. Вартість наданих послуг з правничої допомоги становить 50 000 грн. Жодних претензій по якості та обсягу наданих послуг з правничої допомоги клієнт не має.

Платіжною інструкцією № 26/03/2026 ПК Мінерал оплатило Адвокатському бюро Дмитра Кайдана 50 000,00 грн за послуги правничої допомоги згідно договору № 24/03/26 від 24.03.26, акту № 1 від 25.03.26.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень зазначеної вище норми зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу інших судових витрат (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу) визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, визначаючи суму відшкодування, керуючись частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 р. у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 17 вересня 2020 р. у справі № 904/3583/19 та 26 січня 2022 р. у справі № 910/20883/20).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Суд зазначає, що надані кредитором докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 50000,00 грн не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірними з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Склад та розмір судових витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Перевіривши подані кредитором докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката, судом встановлено, що заявлені витрати є неспівмірними з обсягом виконаної роботи та складністю справи.

При цьому судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок боржника відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати на правову допомогу були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд констатує, що правнича допомога у даному випадку полягала лише у підготовці заяви з грошовими вимогами до боржника. Така правнича допомога надавалась лише один день (договір укладено 24.03.2026, а акт наданих послуг між замовником та виконавцем підписано 25.03.2026).

Складання заяви не потребувало від адвоката значного часу, адже заява складена на 19 аркушах, з яких 14 аркушів (з 3 по 16) це розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, які виконуються програмними засобами. Грошові вимоги ПК Мінерал щодо основного боргу підтверджені договорами, актами наданих послуг, актами звірки розрахунків, підписаними обома сторонами. Грошові вимоги виникли зі звичайної господарської діяльності між боржником та кредитором.

Підлягає врахуванню також і сума заявлених грошових вимог 222 981,25 грн (крім судового збору і витрат на правничу допомогу). Тобто заявлений розмір витрат на правничу допомогу перевищує 20% заявлених грошових вимог.

Беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, суд вважає суму судових витрат на правову допомогу 5000,00 грн розумно необхідною, співмірною та обґрунтованою. Решту вимог в сумі 45 000,00 грн суд відхиляє.

Як вимоги першої черги суд визнає також витрати кредитора на оплату судового збору в сумі 6656,00 грн.

Щодо заяви з грошовими вимогами Енергетичної митниці.

Енергетична митниця заявила грошові вимоги до ТОВ Карпатнрафтохім в загальному розмірі 606 346 164,27 грн, які складаються з 363 119 063,00 грн акцизного податку та 243 227 101,28 грн податку на додану вартість, які були умовно нараховані на товар прямогонний бензин, ввезений боржником у митному режимі переробки на митній території України, і який не був перероблений. Також просить визнати 5324,80 грн сплаченого за подання заяви судового збору.

Грошові вимоги Енергетична митниця підтверджує:

- розрахунком митних платежів;

- митними деклараціями типу ІМ 51 ДЕ: від 28.01.2022 № UA903060/2022/001256; від 30.01.2022 № UA903060/2022/001306; від 01.02.2022 № UA903060/2022/001368; від 01.02.2022 № UA903060/2022/001374; від 01.02.2022 № UA903060/2022/001363; від 02.02.2022 № UA903060/2022/001394; від 03.02.2022 № UA903060/2022/001457; від 03.02.2022 № UA903060/2022/001455; від 05.02.2022 № UA903060/2022/001568; від 05.02.2022 № UA903060/2022/001598; від 07.02.2022 № UA903060/2022/001595; від 12.02.2022 № UA903060/2022/001871; від 19.02.2022 № UA903060/2022/002244; від 21.02.2022 № UA903060/2022/002289; від 22.02.2022 № UA903060/2022/002325; від 23.02.2022 № UA903060/2022/002370; від 24.02.2022 № UA903060/2022/002411; від 25.02.2022 № UA903060/2022/002428; від 25.02.2022 № UA903060/2022/002427; від 26.02.2022 № UA903060/2022/002441; від 27.02.2022 № UA903060/2022/002458; від 02.03.2022 № UA903050/2022/001695; від 02.03.2022 № UA903050/2022/001691; від 15.04.2022 № UA903060/2022/002769; від 29.04.2022 № UA903060/2022/002893; від 03.05.2022 № UA903060/2022/002896; від 20.05.2022 № UA903060/2022/002975; від 23.05.2022 № UA903060/2022/002981.

Зазначеними митними деклараціями підтверджується, що в період з 28.01.2022 по 23.05.2022 Енергетична митниця здійснила митне оформлення в митному режимі Митна переробка на території України товару Легкі дистиляти: прямогонний бензин (сировина для піролізу) в загальній кількості 36 108,445 т.

Відповідно до наданого Енергетичною митницею розрахунку сума умовно нарахованого акцизного податку за ввезений товар становить 363 119 063,00 грн, а сума податку на додану вартість 243 227 101,28 грн.

Боржник та розпорядник майном грошові вимоги Енергетичної митниці заперечують. В заперечення вимог покликаються на те, що заявлені вимоги є передчасними і такими, що ще не виникли, оскільки митний режим переробки на території України щодо ввезеного товару не завершений. Зазначають, що боржник проінформував Енергетичну митницю про зупинку своїх виробничих потужностей (лист № 275 від 24.02.2022) і водночас повідомило про великий залишок прямогонного бензину (сировина для піролізу). Покликаються, що боржник надавав митному органу сертифікати про форс-мажорні обставини, які підтверджували дію обставин непереборної сили, звертався щодо продовження строку переробки на митній території України. В свою чергу Енергетична митниця повідомляла що врахує надані сертифікати про форс-мажорні обставини під час виконання митних формальностей.

Заперечення щодо грошових вимог Енергетичної митниці подало також і АТ Укрексімбанк (вх. № 8362/26 від 05.05.2026). У заперечення покликається на те, що боржник подавав Енергетичній митниці докази настання форс-мажорних обставин, які викликані військовою агресією з боку росії, Енергетична митниця у відповідь повідомляла, що надані сертифікати будуть враховані під час виконання митних формальностей за митними деклараціями. А тому немає підстав для висновку про сплив строку переробки товарів на митній території України. Також зазначає, що митний орган не вживав заходів для з`ясування умов виконання митного режиму боржником.

При вирішенні заяви з грошовими вимогами Енергетичної митниці суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 147 Митного кодексу України (МК України), переробка на митній території - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари піддаються у встановленому законодавством порядку переробці з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Як визначено п. 62 статті 4 МК України, умовне звільнення від оподаткування митними платежами - звільнення від сплати нарахованого податкового зобов`язання у разі поміщення товарів у митні режими, що передбачають звільнення від оподаткування митними платежами за умови дотримання вимог митного режиму.

Таким чином, товари, ввезені в Україну в режимі переробки на митній території України звільняються від сплати митних платежів (акцизного податку та податку на додану вартість) лише умовно у разі дотримання правил відповідного митного режиму.

Товари, поміщені в митний режим переробки на митній території, а також продукти їх переробки протягом всього строку перебування в цьому режимі знаходяться під митним контролем (ч. 3 ст. 148 МК України).

Строк переробки товарів на митній території України встановлюється митним органом у кожному випадку під час видачі авторизації на переробку на митній території підприємству, виходячи з тривалості процесу переробки товарів та розпорядження продуктами їх переробки. Зазначений строк обчислюється, починаючи з дня завершення митного оформлення митним органом іноземних товарів для переробки. За заявою підприємства, якому видано авторизацію на переробку на митній території, з причин, підтверджених документально, строк переробки товарів на митній території України продовжується зазначеним органом, але загальний строк переробки не може перевищувати 365 днів, крім випадків, передбачених частинами другою і третьою цієї статті (частина 1 статті 151 МК України).

Частиною четвертою статті 151 МК України визначено, що у разі якщо товари, поміщені у митний режим переробки на митній території, не можуть бути своєчасно вивезені внаслідок накладення на них арешту (крім арешту внаслідок позовів приватних осіб), вилучення у справі про порушення митних правил, аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту такої аварії або дії обставин непереборної сили в порядку, визначеному відповідно до частини третьої статті 192 цього Кодексу, строк переробки на митній території та строк подання звіту про завершення митного режиму зупиняються на час такого арешту (вилучення, аварії, дії обставин непереборної сили).

Відповідно до рішення митного органу, викладеного на зворотному боці заяви ТОВ Карпатнафтохім (вх. № Енергетичної митниці 4044/13 від 28.12.2021) надано ТОВ Карпатнафтохім за умови дотримання вимог митного режиму переробки дозвіл на переробку в митному режимі переробка на митній території, зокрема товару: Легкі дистиляти (бензин, бензин прямогонний, бензин газовий стабільний, дистилят для піролізу, сировина для піролізу) в кількості 766 500 000 кг.

Строк дії дозволу у відповідності до ст. 151 МК України встановлено у 365 днів.

Митними деклараціями типу ІМ 51 ДЕ: від 28.01.2022 № UA903060/2022/001256; від 30.01.2022 № UA903060/2022/001306; від 01.02.2022 № UA903060/2022/001368; від 01.02.2022 № UA903060/2022/001374; від 01.02.2022 № UA903060/2022/001363; від 02.02.2022 № UA903060/2022/001394; від 03.02.2022 № UA903060/2022/001457; від 03.02.2022 № UA903060/2022/001455; від 05.02.2022 № UA903060/2022/001568; від 05.02.2022 № UA903060/2022/001598; від 07.02.2022 № UA903060/2022/001595; від 12.02.2022 № UA903060/2022/001871; від 19.02.2022 № UA903060/2022/002244; від 21.02.2022 № UA903060/2022/002289; від 22.02.2022 № UA903060/2022/002325; від 23.02.2022 № UA903060/2022/002370; від 24.02.2022 № UA903060/2022/002411; від 25.02.2022 № UA903060/2022/002428; від 25.02.2022 № UA903060/2022/002427; від 26.02.2022 № UA903060/2022/002441; від 27.02.2022 № UA903060/2022/002458; від 02.03.2022 № UA903050/2022/001695; від 02.03.2022 № UA903050/2022/001691; від 15.04.2022 № UA903060/2022/002769; від 29.04.2022 № UA903060/2022/002893; від 03.05.2022 № UA903060/2022/002896; від 20.05.2022 № UA903060/2022/002975; від 23.05.2022 № UA903060/2022/002981 в період з 28.01.2022 по 23.05.2022 Енергетична митниця здійснила митне оформлення в митному режимі Митна переробка на території України товару Легкі дистиляти: прямогонний бензин (сировина для піролізу) в загальній кількості 36 108,445 т.

Листами № 57 від 24.01.2023, № 90 від 08.02.2023, № 219 від 09.05.2023, № 241 від 17.05.2023, № 288 від 05.06.2023 ТОВ Карпатнафтохім просило Енергетичну митницю зупинити строк переробки товарів, поміщених в митний режим переробки на митній території, за дозволом № 2132/13 від 14.04.2021 на період форс мажорних обставин.

До заяв додавались сертифікати торгово-промислової палати України, якими боржник підтверджував існування форс-мажорних обставин.

Зокрема, Сертифікатом № 2600-23-0522 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 06.02.2023 № 31-02/23, виданим Івано-Франківською торгово-промисловою палатою засвідчено форс-мажорні обставини у тому, що збройний конфлікт (військова/збройна агресія), спричинений діями іноземного ворога проти України (широкомасштабна агресія рф проти України) став підставою оголошення простою виробництва ТОВ Карпатнафтохім (зупинення виробничих потужностей ТОВ Карпатнафтохім) з метою уникнення можливих негативних наслідків, оскільки Товариство є об`єктом критичної інфраструктури, вибухо- та пожежонебезпечним. Форс-мажорні обставини засвідчені щодо обов`язку відповідно до ст. 147, 149, 151, 160 МК України завершити на митній території України переробку іноземних товарів на підставі дозволу митного органу виданого на підставі заяви ТОВ Карпатнафтохім № 1477 від 24.12.2021 (вхідний № 4044/13 від 28.12.2021 енергетичної митниці), зокрема за митними деклараціями: № UA903060/2022/001256 від 28.01.2022; № UA903060/2022/001306 від 30.01.2022; № UA903060/2022/001368 від 01.02.2022; № UA903060/2022/001374 від 01.02.2022; № UA903060/2022/001363 від 01.02.2022; № UA903060/2022/001394 від 02.02.2022; № UA903060/2022/001457 від 03.02.2022; № UA903060/2022/001455 від 03.02.2022; № UA903060/2022/001568 від 05.02.2022.

Сертифікатом № 2600-23-2182 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 08.05.2023 № 130-05/23, виданим Івано-Франківською торгово-промисловою палатою засвідчено форс-мажорні обставини у тому, що збройний конфлікт (військова/збройна агресія), спричинений діями іноземного ворога проти України (широкомасштабна агресія рф проти України) став підставою оголошення простою виробництва ТОВ Карпатнафтохім (зупинення виробничих потужностей ТОВ Карпатнафтохім) з метою уникнення можливих негативних наслідків, оскільки Товариство є об`єктом критичної інфраструктури, вибухо- та пожежонебезпечним. Форс-мажорні обставини засвідчені щодо обов`язку відповідно до ст. 147, 149, 151, 160 МК України завершити на митній території України іноземних товарів на підставі дозволу митного органу виданого на підставі заяви ТОВ Карпатнафтохім № 1477 від 24.12.2021 (вхідний № 4044/13 від 28.12.2021 енергетичної митниці), зокрема за митними деклараціями: № UA903060/2022/001598 від 05.02.2022; № UA903060/2022/002244 від 19.02.2022; № UA903060/2022/002289 від 21.02.2022; № UA903060/2022/002325 від 22.02.2022; № UA903060/2022/002428 від 25.02.2022; № UA903050/2022/001691 від 02.03.2022.

Сертифікатом № 2600-23-2183 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 08.05.2023 № 132-05/23, виданим Івано-Франківською торгово-промисловою палатою засвідчено форс-мажорні обставини у тому, що збройний конфлікт (військова/збройна агресія), спричинений діями іноземного ворога проти України (широкомасштабна агресія рф проти України) став підставою оголошення простою виробництва ТОВ Карпатнафтохім (зупинення виробничих потужностей ТОВ Карпатнафтохім) з метою уникнення можливих негативних наслідків, оскільки Товариство є об`єктом критичної інфраструктури, вибухо- та пожежонебезпечним. Форс-мажорні обставини засвідчені щодо обов`язку відповідно до ст. 147, 149, 151, 160 МК України завершити на митній території України іноземних товарів на підставі дозволу митного органу виданого на підставі заяви ТОВ Карпатнафтохім № 1477 від 24.12.2021 (вхідний № 4044/13 від 28.12.2021 енергетичної митниці), зокрема за митними деклараціями: № UA903060/2022/001595 від 07.02.2022; № UA903060/2022/001871 від 12.02.2022.

Сертифікатом № 2600-23-2642 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 01.06.2023 № 168-06/23, виданим Івано-Франківською торгово-промисловою палатою засвідчено форс-мажорні обставини у тому, що збройний конфлікт (військова/збройна агресія), спричинений діями іноземного ворога проти України (широкомасштабна агресія рф проти України) став підставою оголошення простою виробництва ТОВ Карпатнафтохім (зупинення виробничих потужностей ТОВ Карпатнафтохім) з метою уникнення можливих негативних наслідків, оскільки Товариство є об`єктом критичної інфраструктури, вибухо- та пожежонебезпечним. Форс-мажорні обставини засвідчені щодо обов`язку відповідно до ст. 147, 149, 151, 160 МК України завершити на митній території України іноземних товарів на підставі дозволу митного органу виданого на підставі заяви ТОВ Карпатнафтохім № 1477 від 24.12.2021 (вхідний № 4044/13 від 28.12.2021 енергетичної митниці), зокрема за митними деклараціями: № UA903060/2022/002370 від 23.02.2022; № UA903060/2022/002411 від 24.02.2022; № UA903060/2022/002427 від 25.02.2022; № UA903060/2022/002441 від 26.02.2022; № UA903050/2022/001695 від 02.03.2022; № UA903060/2022/002893 від 29.04.2022; № UA903060/2022/002896 від 03.05.2022; № UA903060/2022/002975 від 20.05.2022 ; № UA903060/2022/002981 від 23.05.2022;

У відповідь, Енергетична митниця листами від 23.02.2023 № 7.6-2/7.6-28-02/13/609, від 07.03.2023 № 7.6-2/76-28-02/13/765, від 29.05.2023 № 7.6-1/7.6-28-03-02/13/1992, від 15.06.2023 № 7.6-2/7.6-28-05-02/13/2404 повідомляла ТОВ Карпатнафтохім, що надані ТОВ Карпатнафтохім для підтвердження наявності форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сертифікати будуть враховані Енергетичною митницею під час виконання митних формальностей за вказаними митними деклараціями в порядку ч. 4 ст. 151 МКУ.

Енергетичною митницею не подано, і матеріали справи не містять жодних рішень Енергетичної митниці, прийнятих в порядку ч. 4 статті 151 МК України щодо зупинення чи відмови в зупиненні строку переробки товарів на час дії форс-мажорних обставин, засвідчених зазначеними сертифікатами.

Так само в матеріалах справи відсутні будь-які рішення митного органу про скасування або анулювання авторизації на переробку на митній території України ввезеного ТОВ Карпатнафтохім бензину прямогонного.

Разом з тим, статтею 149 МК України врегульовано, що поміщення товарів підприємствами у митний режим переробки на митній території здійснюється на підставі авторизації на переробку на митній території (ч. 1). Рішення про надання авторизації на переробку на митній території приймається на підставі заяви підприємства або на підставі митної декларації відповідно до статті 73-1 цього Кодексу (ч. 3).

Після надання авторизації для поміщення товарів у митний режим: 1) підприємство має дотримуватися умов, визначених в авторизації для поміщення товарів у митний режим, а також не допускати випадків невідповідності умовам надання такої авторизації; 2) митні органи проводять моніторинг відповідності відповідно до статті 19-12 цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених статтею 73-10 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 73-10 Митного кодексу України, митні органи мають право здійснювати виїзд на об`єкти підприємств, яким надано авторизацію для поміщення товарів у митний режим та/або передано права та обов`язки за такою авторизацією, з метою перевірки дотримання умов, визначених в авторизації, у тому числі проводити перевірку: 1) товарів, поміщених у митний режим, їх обліку та зберігання; 2) зберігання документів та ведення облікових записів щодо таких товарів; 3) здійснення операцій із товарами, найменування та обов`язкового обсягу виходу продуктів виробництва або переробки, залишків та відходів, що утворюються в результаті здійснення операцій з виробництва або переробки товарів; 4) фактичного використання товарів за кінцевим (цільовим) призначенням.

Частиною 1 статті 161 МК України врегульовано, що протягом 20 днів від дати скасування або анулювання авторизації на переробку товарів на митній території України підприємство повинно завершити розпочаті операції з переробки, а товари, поміщені в митний режим переробки на митній території, у строк до 30 днів з дати скасування або анулювання авторизації на переробку на митній території товарів повинні бути вивезені за межі митної території України або заявлені в інший митний режим в порядку, визначеному цим Кодексом.

Представниця Енергетичної митниці в судовому засіданні підтвердила, що Енергетична митниця не проводила перевірок дотримання боржником митного режиму щодо прямогонного бензину, ввезеного на підставі зазначених вище митних декларацій в режимі переробки на митній території України. Відповідно, відсутні будь-які акти перевірки.

Податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги, інші рішення про стягнення з ТОВ Карпатнафтохім митних платежів не приймались.

Суд також відзначає, що у відповідності до вимог п. 41.4, 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, митні органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його територіальні органи) є контролюючими органами та органами стягнення щодо дотримання законодавства з питань митної справи та оподаткування митом, акцизним податком, податком на додану вартість, іншими податками та зборами, які відповідно до податкового, митного та іншого законодавства справляються у зв`язку із ввезенням (пересиланням) товарів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенням (пересиланням) товарів з митної території України або території вільної митної зони.

Відтак, Енергетична митниця уповноважена проводити моніторинг та перевірки щодо дотримання боржником митного режиму переробки товарів на митній території України, фіксувати обставини дотримання чи недотримання боржником умов митного режиму та виносити з цього приводу відповідні рішення.

У даному випадку Енергетичною митницею не подано доказів порушення боржником митного режиму переробки на митній території України, що могло б бути підставою для виникнення у боржника обов`язку сплати акцизного податку та податку на додану вартість внаслідок припинення підстав для умовного звільнення від сплати цих платежів.

Покликання Енергетичної митниці в заяві на те, що у зв`язку з розпочатою процедурою банкрутства ТОВ Карпатнафтохім не має можливості дотримуватися вимог, встановлених главою 23 МК України, є лише припущеннями, які не підтверджені доказами.

Факт відкриття провадження у справі про банкрутство не припиняє господарської діяльності боржника.

Статтею 59 КУзПБ визначено, що лише з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу.

У даному випадку боржник ще не визнаний банкрутом.

Стосовно завершення строків переробки товарів на митній території України, то як вище встановив суд боржник в порядку ч. 4 статті 151 МК України звернувся до Енергетичної митниці щодо зупинення строку переробки товарів у зв`язку з форс-мажорними обставинами, і Енергетична митниця повідомила що врахує подані докази форс-мажорних обставин (сертифікати торгово-промислової палати) під час виконання митних формальностей. Однак жодного рішення з цього приводу Енергетична митниця так і не прийняла.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) відображено особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Так, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Таким чином, з урахуванням зазначеної практики ЄСПЛ, поведінка державних органів повинна бути максимально прозорою, відкритою та зрозумілою для всіх учасників правовідносин, а порушення встановлених законами правил та невиконання покладених на державні органи обов`язків матиме наслідком покладення на такі органи відповідальності та спричинить необґрунтовані додаткові витрати. Відтак, державні органи, виконуючи покладені на них обов`язки, повинні здійснювати свою діяльність таким чином, щоб не допускати та уникати ситуацій, внаслідок яких держава нестиме додаткові як матеріальні, так і репутаційні ризики (правові позиції, викладені у п. 67-70 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.06.2022 по справі № 916/3626/20).

Енергетична митниця не прийняла остаточного рішення щодо зупинення чи не зупинення строку переробки ввезених товарів у зв`язку з форс-мажорними обставинами на підставі поданих боржником сертифікатів Івано-Франківської торгово-промислової палати, лише повідомила що врахує такі документи в майбутньому при проведенні митних формальностей. Через таку поведінку кредитора ТОВ Карпатнафтохім опинилося у стані правової невизначеності щодо дотримання умов митного режиму переробки товарів на митній території України.

Додані до заяви самі лише копії митних декларацій та розрахунок митних платежів (ПДВ та акцизного податку) не підтверджують грошових вимог кредитора до боржника, оскільки такі докази лише доводять, що товари були ввезені в митному режимі переробки на території України, який передбачає умовне повне звільнення від сплати ПДВ та акцизного податку у разі дотримання відповідного митного режиму.

Однак за відсутності доказів порушення боржником умов митного режиму переробки товарів на митній території України (акти перевірки, рішення митного органу, інші докази), відсутності доказів настання обставин, через які ТОВ Карпатнафтохім позбавлялось права на звільнення від сплати зазначених податкових платежів, суд дійшов висновку, що грошові вимоги Енергетичної митниці не підтверджені належними доказами, а тому відхиляє такі грошові вимоги кредитора.

Щодо заяви з грошовими вимогами ОСОБА_3 .

Поданими кредитором доказами підтверджується наявність у ТОВ "Карпатнафтохім" невиконаних грошових зобов`язань перед ОСОБА_3 щодо виплати заробітної плати в сумі 177 620,88 грн, компенсації втрати частини заробітної плати в сумі 6692,38 грн, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 176 400,00 грн, моральної шкоди в сумі 5000,00 грн, судовий збір в сумі 1645,72 грн, які підтверджені судовими рішеннями.

Cудовим наказом від 17.02.2025 у справі № 345/628/25 cтягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" на користь ОСОБА_3 нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з липня 2024 року по грудень 2024 року в сумі 177 620,88 грн.

Зазначений судовий наказ набрав законної сили, не був скасований.

Рішенням від 07.04.2025 у справі № 345/764/25 Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати заробітної плати в зв`язку з порушенням термінів її виплати та моральної шкоди задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" на користь ОСОБА_3 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати станом на 01.02.2025 року в сумі 6692,38 грн, середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.12.2024 року по 07.04.2025 року в сумі 176 400,00 грн з наступним утримання з цієї суми податків і обов`язкових платежів та моральну шкоду в сумі 5000,00 грн.

Додатковим рішенням від 08.05.2025 у справі № 345/764/25 Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 1645,72 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зазначені вище судові рішення набрали законної сили, не оскаржувались.

Представниця ОСОБА_3 заяву з грошовими вимогами кредитора до боржника підтримує у повному обсязі. Боржник та розпорядник майном боржника грошові вимоги ОСОБА_3 визнали повністю. Інші учасники справи заперечень щодо вимог кредитора не висловлювали.

Згідно з ч. 1 ст. 160 Цивільного процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За приписом ст. 21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Статтею 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться), що визначено у статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Відповідно до статті 237-1 КЗпП, відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки грошові вимоги підтверджено судовими рішеннями, які набрали законної сили, не були скасовані, такі визнаються судом і відповідно до положень ст. 64 КУзПБ включаються: 184 313,26 грн до першої черги задоволення вимог кредиторів (щодо виплати заробітної плати в сумі 177 620,88 грн та компенсації втрати частини заробітної плати в сумі 6692,38 грн), 183 045,72 грн до четвертої черги задоволення вимог кредиторів (середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 176 400,00 грн, моральна шкода в сумі 5000,00 грн, судовий збір, сплачений в цивільній справі, в сумі 1645,72 грн).

У пункті 57 постанови від 30 січня 2019 року по справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок, що за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР Про оплату праці середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати. Тому в частині середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні вимоги кредитора відносяться до четвертої черги.

Суд враховує також висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17 листопада 2020 року у справі № 910/24323/16, що компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати фактично відноситься до частини заробітної плати, а тому в цій частині грошові вимоги кредитора відносяться до першої черги.

Як вимоги першої черги суд визнає витрати кредитора на оплату судового збору, сплаченого за подання заяви, в сумі 5324,80 грн.

Щодо заяви з грошовими вимогами Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Калуський відділ державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (Калуський ВДВС) заявив грошові вимоги до боржника в розмірі 21 865 461,41 грн, як складаються з 21 074 461,41 грн виконавчого збору та 791 000,00 грн мінімальних витрат виконавчого провадження.

Як підтверджується заявою та доданими до неї документами у Калуському ВДВС на виконанні знаходяться 3164 виконавчих провадження про стягнення з ТОВ Карпатнафтохім грошових коштів, в межах яких державними виконавцями винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Грошові вимоги Калуський ВДВС підтверджує копіями постанов про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, винесених у 3164 виконавчому провадженні про стягнення з боржника грошових коштів.

Боржник та розпорядник майном боржника грошові вимоги Калуського ВДВС заперечують. Стосовно грошових вимог у вигляді виконавчого збору, з покликанням на постанову Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 918/56/20, зазначають, що право вимоги органу державної виконавчої служби до боржника у справі про банкрутство виникає у розмірі 10% фактично стягнутої суми за відповідним виконавчим документом або у визначеному постановою державного виконавця розмірі за умови виконання (повного/часткового) рішення немайнового характеру. Стосовно заявлених витрат виконавчого провадження покликаються на необхідність документального підтвердження витрат. Підсумовують, що кредитор не надав доказів фактичного стягнення за виконавчими документами та документального підтвердження витрат у виконавчому провадженні, а тому вимоги підлягають відхиленню.

Щодо грошових вимог в сумі 21 074 461 грн 41 коп. у вигляді виконавчого збору, про стягнення якого державними виконавцями винесені постанови у виконавчих провадженнях, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону "Про виконавче провадження" (далі Закон № 1404-VIІI) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Питання стягнення виконавчого збору з боржника за постановою державного виконавця врегульовано статтями 3, 26, 27, 42, 45 Закону № 1404-VIІ.

За змістом статті 26, частини четвертої статті 27 Закону № 1404-VIІI у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника такого збору та одночасно виносить відповідну постанову (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Отже, встановлений законом обов`язок боржника сплатити виконавчий збір є елементом змісту процесуальних правовідносин примусового виконання виконавчого документа.

За загальним правилом розмір виконавчого збору визначається при відкритті виконавчого провадження у постанові державного виконавця.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1404-VIІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (частини друга, третя статті 27 Закону № 1404-VIІ).

Тож, сплата виконавчого збору є обов`язком (зобов`язанням) боржника та в силу закону охоплюється змістом грошових зобов`язань боржника у процедурі банкрутства, визначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 КУзПБ, отже за певних умов може бути вимогою органу державної виконавчої служби (кредитора) щодо грошових зобов`язань до боржника (боржника у виконавчому провадженні).

Частиною першою статті 45 Закону № 1404-VIІ, що регламентує розподіл стягнутих з боржника грошових сум, передбачено, зокрема, що у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми, а виконавчий збір за виконавчими документами про стягнення аліментів - у четверту чергу.

Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення (частина друга статті 45 Закону № 1404-VIІ).

Таким чином, під час здійснення державним виконавцем розподілу стягнутих з боржника у виконавчому провадженні грошових сум виконавчий збір стягується у розмірі 10 % від фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Отже, сума коштів, що може бути фактично відрахована на сплату виконавчого збору, є прямо пропорційною сумі стягнутих з боржника коштів. Якщо за результатами виконавчого провадження стягнута сума є меншою ніж та, що підлягає стягненню за виконавчим документом, розмір фактично стягнутого виконавчого збору відповідно зменшується.

Стягнення виконавчого збору, який встановлюється у вигляді відсотків від суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом, законодавство обумовлює сукупністю таких юридичних фактів: державний виконавець стягує її у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої з боржника суми на підставі постанови про стягнення виконавчого збору; виконавчий збір стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (за відсутності заборгованості зі сплати аліментів); якщо суму боргу за виконавчим документом стягнуто частково, виконавчий збір стягується пропорційно до фактично стягнутої суми (за відсутності заборгованості зі сплати аліментів).

Верховний Суд у постанові від 19.01.2023 у справі № 918/56/20 наголосив, що сума виконавчого збору, що визначена державним виконавцем у постанові при відкритті виконавчого провадження, фіксує розрахунок такої санкції на час відкриття виконавчого провадження та не є сумою, яка гарантовано може бути стягнена за наслідками виконання рішення, зокрема у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VІII постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору є виконавчими документами, а отже, підлягають примусовому виконанню в встановленому законом порядку.

Таким чином набуття права на стягнення суми виконавчого збору закон пов`язує з винесенням постанови про стягнення виконавчого збору за умови, що така постанова не була скасована, а розмір суми що має бути відрахована під час розподілу стягнутих коштів на виконавчий збір обмежує 10 %, прямо пропорційно до суми, фактично стягнутої з боржника.

Тому, саме лише існування постанови про стягнення виконавчого збору не означає безумовного та гарантованого його стягнення з боржника у визначеному в такій постанові розмірі, адже закон зумовлює право органу державної виконавчої служби стягувати розраховану на час відкриття виконавчого провадження суму виконавчого збору пропорційно до стягнутої з боржника суми у виконавчому провадженні, отже за умови повного чи часткового фактичного виконання рішення у зв`язку з примусовим виконанням якого було винесено постанову про стягнення виконавчого збору.

Тобто умовами фактичного стягнення виконавчого збору є: 1) здійснення державним виконавцем примусового виконання рішення у виконавчому провадженні; 2) фактичне повне чи часткове виконання виконавчого документа.

За наведених обставин, грошове зобов`язання боржника як особи, неспроможної виконати свої грошові зобов`язання (стаття 1 КУзПБ) зі сплати виконавчого збору, обумовлене фактичним стягненням з боржника суми боргу за відповідним виконавчим документом або виконанням (повним/частковим рішення немайнового характеру), в цьому контексті право вимоги органу державної виконавчої служби до боржника у справі про банкрутство на суму виконавчого збору виникає у розмірі 10 % фактично стягнутої суми за відповідним виконавчим документом або у визначеному постановою державного виконавця розмірі за умови виконання (повного/часткового) рішення немайнового характеру.

Доказів фактичного виконання (повного/часткового) рішень суду у виконавчих провадженнях, на які покликається Калуський ВДВС, кредитор не долучив. Долучені до заяви кредитора постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження не підтверджують фактичного виконання виконавчих документів, стягнення Калуським ВДВС коштів з боржника у вказаних виконавчих провадженнях та розміру фактично стягнутих з боржника грошових коштів.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відхилення заявлених грошових вимог в сумі 21 074 461,41 грн, що є виконавчим збором.

В частині грошових вимог у розмірі 791 000 грн розміру мінімальних витрат виконавчого провадження, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до статті 42 Закону 1404-VIІI, кошти виконавчого провадження, яке здійснюється органом державної виконавчої служби, складаються з 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. (частини друга, третя статті 42 Закону № 1404 VIІI).

Види та розміри витрат виконавчого провадження, алгоритм їх визначення встановлюються Міністерством юстиції України, зокрема затверджені наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2830/5 (зі змінами), відповідно до якого до видів витрат виконавчого провадження відносяться, зокрема: виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари; пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку; послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів; зберігачів; перекладачів; суб`єктів оціночної діяльності суб`єктів господарювання; суб`єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій; плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII "Про виконавче провадження" плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

Таким чином, сплата витрат виконавчого провадження є обов`язком (зобов`язанням) боржника перед органом державної виконавчої служби та в силу закону охоплюється змістом грошових зобов`язань боржника у процедурі банкрутства, визначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 КУзПБ, і за певних умов може бути вимогою органу державної виконавчої служби (кредитора) щодо грошових зобов`язань до боржника (боржника у виконавчому провадженні).

Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5) визначає, що витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

При цьому мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

Отже, в силу особливостей розрахунку витрат виконавчого провадження, визначених Законом № 1404-VIІI, Інструкцією № 512/5 та наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2830/5, мінімальні витрати виконавчого провадження слід вважати понесеними органом виконавчої служби на підставі винесеної державним виконавцем постанови про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження, адже ці витрати є обов`язковими в силу спеціальних законодавчих приписів щодо відкриття виконавчого провадження, порядку вчинення і оформлення виконавчих дій, вимог до користування автоматизованою системою виконавчого провадження тощо.

Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.01.2023 у справі №918/56/20, Верховний суд наголошує на тому, що витрати виконавчого провадження це фактично понесені державним виконавцем витрати під час організації та проведення виконавчих дій (витрати на пересилку поштової кореспонденції; друк документів, тощо). Такі витрати компенсуються за рахунок боржника безвідносно до того, чи виконано рішення боржником у добровільному порядку. Виконання боржником судового рішення у добровільному порядку не звільняє його від обов`язку відшкодовувати витрати, що були понесені під час виконавчого провадження з виконання виконавчого документу. Відтак Верховний Суд дійшов такого узагальнюючого висновку, що грошове зобов`язання боржника як особи, неспроможної виконати свої грошові зобов`язання (стаття 1 КУзПБ) зі сплати витрат виконавчого провадження виникає на підставі постанови державного виконавця про визначення/стягнення таких витрат та не залежить від фактичного (повного/часткового) задоволення вимог стягувача за виконавчим документом у зв`язку з виконанням якого такі витрати понесено, отже в цьому контексті грошові вимоги органу державної виконавчої служби до боржника у справі про банкрутство на суму витрат виконавчого провадження виникають у розмірі визначеному у відповідній постанові державного виконавця за умови їх належного документального підтвердження кредитором.

Доданими до заяви кредитора документами підтверджується понесення Калуським ВДВС фактичних витрат на друк постанов про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про розмір мінімальних витрат (папір, друк документів), користування автоматизованою системою виконавчого провадження (кожне виконавче провадження внесене до зазначеної системи, вхід можливий з використанням номера виконавчого провадження та ідентифікатора доступу).

За наведеного, грошові вимоги Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до боржника в частині грошових вимог в сумі 791 000,00 грн мінімальних витрат виконавчого провадження підтверджено належними доказами, такі визнаються судом і відповідно до положень ст. 64 КУзПБ включаються до четвертої черги задоволення вимог кредиторів.

Як вимоги першої черги суд також визнає витрати кредитора на оплату судового збору в сумі 6656,00 грн за подання заяви.

Щодо заяви з грошовими вимогами ОСОБА_4 .

Поданими кредитором доказами підтверджується наявність у ТОВ Карпатнафтохім не виконаних грошових зобов`язань перед ОСОБА_4 щодо виплати заробітної плати в сумі 2 620 778,75 грн заробітної плати, 452 688,14 грн компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, 283 756,44 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також 5324,80 грн судового збору.

З урахуванням заяви про уточнення грошових вимог кредитора від 05.04.2026 (вх. № 6310/26 від 06.04.2026) ОСОБА_4 просила визнати грошові вимоги: 5324,80 грн сплаченого судового збору; 2 627 778,75 грн заборгованості по заробітній платі; 454 812,37 грн компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати; 393 389,61 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Боржник та розпорядник майном боржника грошові вимоги ОСОБА_4 визнали частково, а саме: 2 620 778,75 грн заробітної плати; 5324,80 грн сплаченого судового збору; 285 906,11 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 454 812,37 грн компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. В часткове заперечення грошових вимог покликаються на сплату частини заборгованої заробітної плати в розмірі 7 000 грн згідно з платіжною інструкцією № 35 від 23.01.2026, а також на те, що при проведенні розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні кредитор помилково враховувала календарні, а не робочі дні. Інші учасники справи заперечень щодо вимог кредитора не висловлювали.

Суд встановив, що ОСОБА_4 була прийнята на роботу у ТОВ Карпатнафтохім членом Наглядової ради виконавчого апарату з 03 липня 2017 року (наказ № 79-к від 30.06.2017).

Наказом № 464-К від 26.08.2024 ОСОБА_4 , члена наглядової ради боржника, звільнено з роботи з 26.08.2024, відповідно до п. 5 ч. 1 статті 41 Кодексу законів про працю України у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи (протокол № 1/24.07-2024 від 24.07.2024 загальних зборів учасників ТОВ Карпатнафтохім).

При звільненні боржник не виплатив ОСОБА_4 заробітну плату в сумі 2 627 778,75 грн (розмір підтверджено довідкою від 19.11.2024).

Заочним рішенням від 30.04.2025 по справі № 521/19008/24 Хаджибейський районний суд міста Одеси стягнув з ТОВ Карпатнафтохім на користь ОСОБА_4 2 627 778,75 грн заборгованості по заробітній платі.

Платіжною інструкцією № 35 від 23.01.2026 ТОВ Карпатнафтохім сплатило в користь ОСОБА_4 7000 грн заробітної плати. В судовому засіданні ОСОБА_4 підтвердила отримання частини заборгованої заробітної плати в розмірі 7000,00 грн.

Заборгованість із виплати заробітної плати ОСОБА_4 в сумі 2 620 778,75 грн підтверджується також і відомостями про розмір вимог (заборгованості) щодо виплати заробітної плати по ТОВ "Карпатнафтохім" (код 33129683) станом на 25 березня 2026 року, наданими суду розпорядником майна.

Зазначене вище рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 30.04.2025 по справі № 521/19008/24 набрало законної сили, не оскаржувались.

У відповідності до положень ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Такі ж положення містить і стаття 326 ГПК України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За приписом ст. 21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Як встановив суд, при звільненні з ОСОБА_4 не був проведений повний розрахунок, не виплачена заборгованість по заробітній платі, котра стягнута з боржника рішенням Хаджибейського районного суду міста Одеси від 30.04.2025 по справі № 521/19008/24, (з урахуванням сплачених 23.01.2026 коштів в розмірі 7 000,00 грн) становить 2 620 778,75 грн.

Оскільки грошові вимоги ОСОБА_4 в сумі 2 620 778,75 грн заборгованості із заробітної плати підтверджено належними доказами, такі визнаються судом і відповідно до положень ст. 64 КУзПБ включаються до першої черги задоволення вимог кредиторів.

В частині грошових вимог у розмірі 7000,00 грн заборгованості із заробітної плати суд вимоги ОСОБА_4 відхиляє, оскільки в цій частині заробітна плата сплачена боржником.

Стосовно грошових вимог у розмірі 454 812,37 грн компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться), що визначено у статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Згідно ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

У випадку порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам - за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно п. 4 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Так, індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

ОСОБА_4 розраховано суму компенсації за період з вересня 2024 року (після звільнення) по лютий 2026 року (провадження у справі про банкрутство боржника відкрито 27.02.2026, відповідно інфляція лютого 2026 року враховується). Компенсацію розраховано виходячи з суми заборгованості в розмірі 2 627 778,75 грн.

Однак при такому розрахунку кредитор не врахувала часткової сплати заробітної плати у розмірі 7000,00 грн 23 січня 2026 року. Нарахування суми компенсації у лютому 2026 року мало проводитись з урахуванням сплаченої частини заробітної плати в сумі 7000,00 грн.

Відтак, провівши перерахунок, суд визнає обґрунтованим розмір компенсації у 452 688,14 грн: з яких:

1) за період вересень 2024 року січень 2026 року: сукупний індекс інфляції становить 116,069%; сума компенсації: 2 627 778,75 х 116,069% = 3 050 036,52 грн; 3 050 036,52 грн - 2 627 778,75 грн = 422 257,77 грн. 2) за період лютого 2026 року: індекс інфляції 101,00%; сума компенсації: 3 050 036,52 грн (заборгована зарплата з врахуванням індексації на 01.02.2026) - 7000 = 3 043 036,52 грн; 3 043 036,52 грн х 101,00% - 3 043 036,52 грн = 30 430,37 грн.

Разом сума компенсації становить 452 688,14 грн (422 257,77 грн + 30 430,37 грн).

В частині 2 142,23 грн компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати суд вимоги відхиляє в зв`язку з їх помилковим нарахуванням, без врахуванням часткової сплати заробітної плати в розмірі 7000 грн, проведеної 23 січня 2026 року.

Крім того, у зв`язку з не проведенням з ОСОБА_4 повного розрахунку при звільненні, вона просить визнати її грошові вимоги в розмірі 393 389,61 грн середнього заробітку за час розрахунку при звільненні.

Згідно зі ст. 117 КЗпП, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП відповідальність.

При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100 (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та призначення пенсії.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

ОСОБА_4 розрахувала середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.08.2024 (наступний день після звільнення) за наступні 183 календарних дні, виходячи з свого середнього заробітку за червень та липень 2024 року в розмірі 2149,67 грн.

Середній заробіток для виплати працівникові компенсації за час затримки розрахунку при звільненні визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок).

Згідно з п. 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку при звільненні, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка відповідно до п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Тому, розраховуючи розмір середнього заробітку ОСОБА_4 у зв`язку із затримкою її виплати при звільненні, суд враховуючи вимоги Порядку бере до уваги кількість робочих днів за період затримки розрахунку: з 27.08.2024 по 27.02.2025 (шестимісячний період передбачений ст. 117 КЗпП), що загалом становить 132 дні.

Отже, розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку за період з 27.08.2024 по 27.02.2025 становить 283 756,44 грн, яка вираховується наступним чином: 132 днів (кількість днів затримки розрахунку) х 2149,67 грн (середньоденний заробіток) = 283 756,44 грн.

Відповідно грошові вимоги в сумі 109 633,17 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд відхиляє.

У пункті 57 постанови від 30 січня 2019 року по справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок, що за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР Про оплату праці середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Частиною 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів врегульовано, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

За наведеного, оскільки грошові вимоги ОСОБА_4 в сумі 283 756,44 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку підтверджено належними доказами, такі визнаються судом. Так як у цій частині грошові вимоги кредитора до боржника не входять до структури заробітної плати, вони відповідно до положень ст. 64 КУзПБ включаються до четвертої черги задоволення вимог кредиторів.

Стосовно ж вимог у розмірі 2 620 778,75 грн заборгованості із заробітної плати та 452 688,14 грн компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, то такі в загальному розмірі 3 073 466,89 грн відповідно до положень ст. 64 КУзПБ включаються до першої черги задоволення вимог кредиторів.

При цьому суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17 листопада 2020 року у справі № 910/24323/16, що компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати фактично відноситься до частини заробітної плати.

Відповідно до статті 1 КУзПБ до заінтересованих осіб стосовно боржника відносяться, зокрема особи, які входять до складу органів управління боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до статті 28 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Частиною 2 саттті 38 цього закону визначено, що наглядова рада в межах компетенції, визначеної статутом товариства, контролює та регулює діяльність виконавчого органу товариства. Зокрема, до компетенції наглядової ради може бути віднесено обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу товариства (всіх чи окремо одного або декількох з них), зупинення та припинення їхніх повноважень, встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

Оскільки ОСОБА_4 до 26.08.2024 обіймала посаду члена наглядової ради ТОВ Карпатнафтохім, то вона є заінтересованою особою до боржника, про що суд зазначає в ухвалі, і вказує про правовий наслідок такої обставини відсутність права вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів (ч. 2 статті 47 КУзПБ).

В судовому засіданні 20.05.2026 суд проголосив вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали складено 29.07.2026 з тих причин, що у межах даної справи про банкрутство із заявами з грошовими вимогами в межах 30-денного строку звернулись 78 кредиторів, що потребує від суду значної кількості часу на їх вивчення, підготовку до розгляду та складання судових рішень у справі. Однак, оскільки дана ухвала не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання, це не призвело до порушення прав учасників справи на своєчасне оскарження ухвали.

За наведеного, керуючись ст. 2, 45, 46, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 3, 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Визнати грошові вимоги, заявлені до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (77306, Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. Промислова, буд. 4, ідентифікаційний код юридичної особи: 33129683), наступних кредиторів:

1.1. Комунального некомерційного підприємства "Калуська міська лікарня Калуської міської ради" (77300, Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. Каракая, буд. 25, ідентифікаційний код юридичної особи: 33271905) в сумі 162 408,12 грн - четверта черга задоволення вимог кредиторів та 5324,80 грн витрат на оплату судового збору - перша черга задоволення вимог кредиторів;

1.2. ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) в сумі 42 085,70 грн - перша черга задоволення вимог кредиторів;

1.3. ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) в сумі 50 648,73 грн - перша черга задоволення вимог кредиторів;

1.4. Акціонерного товариства "Оріана" (77300, Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. Євшана, буд. 9, код ЄДРПОУ: 05743160) в сумі 3 090 664,30 грн - четверта черга задоволення вимог кредиторів та 6656,00 грн витрат на оплату судового збору - перша черга задоволення вимог кредиторів;

1.5. ОСОБА_7 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) в сумі 104 719,47 грн - перша черга задоволення вимог кредиторів;

1.6. ОСОБА_8 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) в сумі 130 273,28 грн - четверта черга задоволення вимог кредиторів та 5324,80 грн витрат на оплату судового збору - перша черга задоволення вимог кредиторів;

1.7. ОСОБА_9 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ) в сумі 120 109,86 грн - четверта черга задоволення вимог кредиторів та 5324,80 грн витрат на оплату судового збору - перша черга задоволення вимог кредиторів;

1.8. ОСОБА_10 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 ) в сумі 87 853,43 грн - перша черга задоволення вимог кредиторів, 104 231,11 грн - четверта черга задоволення вимог кредиторів та 5324,80 грн витрат на оплату судового збору - перша черга задоволення вимог кредиторів;

1.9. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 ) в сумі 127 289,16 грн - перша черга задоволення вимог кредиторів;

1.10. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 ) в сумі 38 056,25 грн - перша черга задоволення вимог кредиторів;

1.11. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ардента консалтинг" (08160, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Гатне, вул. Барвінкова, буд. 15, ідентифікаційний код юридичної особи: 44061209) в сумі 60 000,00 грн - четверта черга задоволення вимог кредиторів та 6656,00 грн витрат на оплату судового збору - перша черга задоволення вимог кредиторів;

1.12. ОСОБА_11 ( АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_9 ) в сумі 179 972,35 грн - перша черга задоволення вимог кредиторів;

1.13. Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "Антарес" (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 39Г, ідентифікаційний код юридичної особи: 31725625) в сумі 17 567 547,77 грн - четверта черга задоволення вимог кредиторів та 6656,00 грн витрат на оплату судового збору - перша черга задоволення вимог кредиторів;

1.14. Комунальної організації (установа, заклад) "Палац культури "Мінерал" Калуської міської ради (77300, Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. Чорновола, буд. 20, ідентифікаційний код юридичної особи: 43850976) в сумі 222 473,93 грн - четверта черга задоволення вимог кредиторів, 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 6656,00 грн витрат на оплату судового збору - перша черга задоволення вимог кредиторів;

1.15. ОСОБА_3 ( АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_10 ) в сумі 184 313,26 грн - перша черга задоволення вимог кредиторів, 183 045,72 грн - четверта черга задоволення вимог кредиторів та 5324,80 грн витрат на оплату судового збору - перша черга задоволення вимог кредиторів;

1.16. Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (77304, Івано-Франківська обл., м. Калуш, пр. Лесі Українки, буд. 1, ідентифікаційний код юридичної особи: 38472755) в сумі 791 000 грн - четверта черга задоволення вимог кредиторів та 6656,00 грн витрат на оплату судового збору - перша черга задоволення вимог кредиторів;

1.17. ОСОБА_4 ( АДРЕСА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_11 ), яка є заінтересованим до боржника кредитором, в сумі 3 073 466,89 грн - перша черга задоволення вимог кредиторів, 283 756,44 грн - четверта черга задоволення вимог кредиторів та 5324,80 грн витрат на оплату судового збору - перша черга задоволення вимог кредиторів, без права права вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів;

2. Відхилити грошові вимоги, заявлені до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (77306, Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. Промислова, буд. 4, ідентифікаційний код юридичної особи: 33129683), наступних кредиторів:

2.1. Комунальної організації (установа, заклад) "Палац культури "Мінерал" Калуської міської ради (77300, Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. Чорновола, буд. 20, ідентифікаційний код юридичної особи: 43850976) в сумі 26,62 грн інфляційних втрат, 480,70 грн 3% річних та 45 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу;

2.2. Енергетичної митниці (04215, м. Київ, вул. Світлицького, буд. 28А, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 44029610) в сумі 606 346 164,27 грн акцизного збору та податку на додану вартість, а також 5324,80 грн витрат на оплату судового збору;

2.3. Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (77304, Івано-Франківська обл., м. Калуш, пр. Лесі Українки, буд. 1, ідентифікаційний код юридичної особи: 38472755) в сумі 21 074 461,41 грн;

2.4. ОСОБА_4 ( АДРЕСА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_11 ) в сумі 118 757,40 грн.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття - 20.05.2026 та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

4. Ухвала не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Суддя І.Є. Горпинюк