Рішення № 138573022, 06.07.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/66/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2026 Справа № 908/1182/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Коваль А.К., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/1182/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕГРАЛ СІСТЕМС (61166, місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 6, ЄДРПОУ 37851081)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕТ МЕТАЛ (69126, м. Запоріжжя, вул. Паркова, буд. 8, ЄДРПОУ 33836080)

про стягнення 102454,80 грн.

за участю представників:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕГРАЛ СІСТЕМС до Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕТ МЕТАЛ про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 93 950,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 5 972,01 грн та 3% річних у розмірі 2 532,79 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 18.05.2026 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1182/26 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо поставки товару, за який позивачем була сплачена попередня оплату на підставі виставленого відповідачем рахунку.

Ухвалою господарського суду від 21.05.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1182/26, присвоєний номер провадження 24/66/26, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначеного на 06.07.2026.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку представників сторін, судовий процес 06.07.2026 ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Правова позиція викладена у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином. Своїм правом бути присутніми у судовому засіданні відповідач не скористався. Письмового відзиву не надав.

Ухвала суду від 21.05.2026 про відкриття провадження у справі № 908/1182/26 направлялась судом відповідачу на його поштову адресу згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 69126, м. Запоріжжя, вул. Паркова, буд. 8, повернуто до суду з відміткою пошти: адресат відсутній.

Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідач не повідомляв суд про зміну місцезнаходження.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки судом належним чином виконано обов`язок та вжито заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 06.07.2026 справу розглянуто, ухвалено рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

18.06.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю ЗЕТ МЕТАЛ виставлено товариству з обмеженою відповідальністю ІНТЕГРАЛ СІСТЕМС рахунок-фактуру № 18064 від 18.06.2025 на загальну суму 93950,00 грн (з ПДВ) на оплату товару (металопродукція).

Згідно платіжного документу № 2571 від 19.06.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю ІНТЕГРАЛ СІСТЕМС перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕТ МЕТАЛ грошові кошти у розмірі 93950,00 грн з призначенням платежу: оплата за матеріали згідно рахунку № 18064 від 18.06.2025, у т.ч. ПДВ 20% - 15658,33 грн.

Проте, в порушення своїх зобов`язань відповідач не поставив товар, який було оплачено позивачем.

Як зазначає позивач у позовній заяві згідно з усними домовленостями сторін, відповідач зобов`язався поставити товар не пізніше 20.06.2025. Проте у визначений строк та станом на день подання позову товар позивачу поставлений не був.

24.06.2025 відповідач надіслав на адресу позивача лист № 24/06-1, у якому визнав факт отримання грошових коштів та наявність заборгованості з поставки товару. Свою бездіяльність відповідач обґрунтував проведенням перевірки з боку Державного бюро розслідувань та обмеженням доступу до банківських рахунків, запевнивши у поверненні коштів у найкоротший термін.

ТОВ ЗЕТ МЕТАЛ обов`язку щодо поставки товару або повернення отриманих від позивача коштів не виконало, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Вирішуючи спір у цій справі по суті спору суд виходить з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Зобов`язанням, відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Статтями 202, 203, 205 ЦК України унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України).

Статтею 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Рахунок фактура № 18064 від 18.06.2025, який наданий ТОВ «ЗЕТ МЕТАЛ» позивачу є пропозицією укласти договір купівлі продажу на суму 93950,00 грн.

Цей рахунок на оплату містить назву документа, дату складання, ТОВ від імені якого складено документ, найменування товару, кількість, ціна.

Платіжна інструкція № 2571 від 19.06.2025 на суму 93950,00 грн, призначення платежу в якій повністю співпадає з отриманим від ТОВ «ЗЕТ МЕТАЛ» рахунком № 18064 від 18.06.2025, свідчить про прийняття пропозиції на укладання договору купівлі продажу у спрощений спосіб.

Враховуючи зазначене, всі обов`язкові умови договору купівлі продажу були узгоджені сторонами, що вбачається як зі змісту рахунку на оплату та платіжної інструкції, так і зі змісту конклюдентних дій, вчинених сторонами.

Отже, рахунок на оплату, який підтверджує наявність оферти та платіжне доручення, що підтверджує сплату грошових коштів за вказаною офертою, свідчить про акцепт оферти та укладання договору у спрощений спосіб в порядку ч. 2 ст. 642 ЦК України.

Отже, сторони уклали договір купівлі продажу у спрощений спосіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наведена правова норма передбачає можливість пред`явлення до продавця альтернативних вимог або передати обумовлений договором купівлі-продажу товар, за який вже здійснена попередня оплата, або вимагати сплаченої за товар суми. Право вибору при цьому належить покупцеві.

Статтею 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки сторонами не було погоджено строків поставки товару, позивач, в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, 23.06.2024 звернувся до відповідача з вимогою про повернення суми попередньої оплати, на яку відповідач дав відповідь листом від 24.06.2026 (вих. № 24/06-1) про немождивість наразі технічно здійснити повернення коштів.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Як слідує із статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов`язання щодо поставки товару не виконав, грошові кошти не повернув.

За загальним правилом зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України). Ці підстави наведено у ст. ст. 599 - 601, 604- 609 ЦК України.

Суд констатує відсутність у матеріалах справи доказів виконання відповідачем зобов`язань щодо поставки товару або повернення коштів.

Таким чином, оскільки відповідачем було порушено взяті на себе за договором купівлі продажу зобов`язання поставити товар, позивач має право вимагати від відповідача повернення грошових коштів у розмірі 993950,00 грн, які перераховані позивачем відповідачеві згідно платіжної інструкції № 2571 від 19.06.2025.

Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язань щодо повернення грошових коштів в розмірі 93950,00 грн не надав та доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 93950,00 грн є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2532,79 грн за період прострочення з 21.05.2025 по 15.05.2026 та інфляційні втрати у розмірі 5972,01 грн за період липень 2025 року по квітень 2026 року.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Тому у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, нараховуються 3% річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Факт порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання доведений наявними матеріалами справи та не спростований відповідачем.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку 3% річних, їх нарахування здійснено позивачем з 21.06.2025 по 15.05.2025 на суму 2532,79 грн.

Суд здійснив перерахунок 3% річних (з урахуванням норм ст. 530 ЦК України та направлення позивачем 23.06.2025 листа № 932 відповідачу), звідси 3% річних склали 2463,29 грн, а саме за період з 01.07.2025 по 15.05.2026, що нараховано на суму боргу у розмірі 93950,00 грн.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у сумі 2463,29 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3% річних судом відмовляється у зв`язку з необґрунтованістю.

Розрахунок інфляційних втрат у розмірі 5972,01 грн за період липень 2025 року квітень 2026 року зроблений позивачем, судом перевірений та визнається правильним, вказані вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі усього вищевикладеного, позовні вимоги в цілому задовольняються судом частково.

Стосовно судового збору суд зауважує, що частиною 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір передбачено, що судовий збір за подання до господарського суду позову майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних.

Водночас, відповідно до частини 3 статті 4 Закону України Про судовий збір при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивачем подано позов до суду через систему Електронний суд. При цьому ціна позову складає 102454,80 грн.

Відтак у даному випадку розмір судового збору становить 2662,40 грн.

Судом встановлено, що при зверненні з позовом до суду позивачем було сплачено судового збору в розмірі 3328,00 грн, що підтверджується квитанцією ID: 8658-3957-2680-9849 від 15.05.2026, яка знаходяться в матеріалах справи.

З наведеного слідує, що судовий збір внесено в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно ч. 2 ст. 7 вказаного Закону, у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

За таких обставин суд відзначає, що судовий збір в сумі 665,60 грн, підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України у зв`язку з внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відтак, судовий збір у сумі 665,60 грн буде повернутий ухвалою суду за наявності відповідного клопотання.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2660,59 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕТ МЕТАЛ (69126, м. Запоріжжя, вул. Паркова, буд. 8, ЄДРПОУ 33836080) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕГРАЛ СІСТЕМС (61166, місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 6, ЄДРПОУ 37851081) суму попередньої оплати у розмірі 93 950 (дев`яносто три тисячі дев`ятсот п`ятдесят) грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 5 972 (п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят дві) грн 01 коп., 3% річних у розмірі 2 463 (дві тисячі чотириста шістдесят три) грн 29 коп. та 2 660 (дві тисячі шістсот шістдесят) грн 59 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 29.07.2026.

Суддя Т.А. Азізбекян