Рішення № 138572905, 27.07.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/794/26

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Соловей Л.А.

за участю секретаря судового засідання: Васильєвої Т.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КМ Логістик"(с.Воля-Ковельська, Ковельський район, Волинська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спарк Логістикс Україна"(м.Житомир)

про стягнення 86 000,00грн.

Процесуальні дії по справі. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КМ Логістик" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спарк Логістикс Україна" 86 000,00грн заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним невиконанням відповідачем умов договорів - заявок на перевезення вантажу від 17.10.2025 в частині оплати наданих послуг з перевезення.

Ухвалою суду від 01.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначити на 27.07.2026.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, до суду подав заяву від 27.07.2026 про розгляд справи без участі представника; позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити. Крім того, на виконання вимог ухвали суду від 01.07.2026 надіслав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні; повноважного представника в судові засідання не направляв, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчать довідка про доставку ухвали суду від 01.07.2026 в електронний кабінет ТОВ "СПАРК ЛОГІСТИКС УКРАЇНА".

Крім того, відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач мав доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги те, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, явка представника відповідача в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а його неявка та неподання ним відзиву на позовну заяву не перешкоджають розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності останнього за наявними матеріалами, згідно з ч.9 ст.165, ст.202 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

17.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КМ ЛОГІСТИК" (перевізник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СПАРК ЛОГІСТИКС УКРАЇНА" (експедитор/відповідач) укладено договір-заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом №б/н (а.с.8) щодо надання експедитору послуг з перевезення вантажів транспортними засобами перевізника з державними номерними знаками НОМЕР_1 / НОМЕР_2 (далі - договір - заявка 1).

Також, 17.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КМ ЛОГІСТИК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СПАРК ЛОГІСТИКС УКРАЇНА" укладено договір-заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом №б/н (а.с.9) щодо надання експедитору послуг з перевезення вантажів транспортними засобами перевізника з державними номерними знаками НОМЕР_3 / НОМЕР_4 (далі - договір-заявка 2).

Згідно з умовами п.2 договорів-заявок, відповідач зобов`язався доручати, а позивач - приймати та організовувати за винагороду міжнародні й міжміські перевезення вантажів.

Відповідно до п.19 договорів-заявок, сторони зобов`язалися нести взаємну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором-заявкою, відповідно до його умов, а у випадках, не врегульованих цим договором-заявкою - чинним законодавством України, умовами Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, а також Європейської угоди стосовно роботи екіпажів транспортних засобів, що здійснюють міжнародні перевезення та іншими міжнародними актами.

На підставі договору-заявки 1, позивачем надано відповідачу наступні транспортні послуги з перевезення вантажу за кордоном по маршруту: 89231 Neu Ulm (Німеччина) - 04050, м.Київ, Київська обл. (Україна), вантажним автомобілем НОМЕР_1 /АС9420XF, що підтверджується міжнародною товарно -транспортною накладною (CMR) №б/н від 22.10.2025 (а.с.10).

На підставі договору-заявки 2, позивачем було надано відповідачу наступні транспортні послуги з перевезення вантажу за кордоном по маршруту: 89231 Neu Ulm (Німеччина) - 04050, м. Київ, Київська обл. (Україна), вантажним автомобілем НОМЕР_3 /АС3402XG, що підтверджується міжнародною товарно- транспортною накладною (CMR) №б/н від 22.10.2025 (а.с.11).

Позивачем було сформовано документи для оплати послуг з перевезення, а саме рахунок на оплату №658601278 від 27.10.2025 на суму 217 012,26грн, рахунок на оплату №658601279 від 27.10.2025 на суму 217 012,26грн, акт надання послуг №КМ658601278 від 27.10.2025 на суму 217 012,26грн, №КМ552001279 від 27.10.2025 на суму 217 012,26грн та направлено відповідачу для підписання (а.с.12-15).

Акти надання послуг №КМ658601278 від 27.10.2025 та №КМ552001279 від 27.10.2025 підписані представниками експедитора та перевізника без зауважень.

Таким чином, загальна сума, яка підлягала до сплати відповідачем на користь позивача за надані послуги за вищевказаними договорами-заявками становила 434 024,52 грн.

Однак відповідач не здійснив оплату за надані послуги за актами надання послуг №КМ658601278 від 27.10.2025 та №КМ552001279 від 27.10.2025 належним чином та у повному обсязі, обмежившись лише частковою оплатою у розмірі 348 024,52грн (а.с.16).

Внаслідок неналежного виконання експедитором своїх зобов`язань, що виникли на підставі договорів-заявок 1,2 від 17.10.2025 у відповідача станом на день звернення до суду існує непогашена заборгованість перед ТОВ "КМ Логістик" в розмірі 86 000,00грн, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Положеннями ст.ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Суд установив, що правовідносини між сторонами у даній справі виникли за договорами, який за своєю правовою природою є договорами перевезення вантажу.

За змістом ст.908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст.909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами)).

Матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем послуг перевезення вантажу відповідачу належним чином на загальну суму 434 024,52грн.

Суд бере до уваги те, що міжнародні товарно-транспортні накладні підписані вантажовідправником, перевізником та вантажоодержувачем без будь-яких зауважень та застережень. Будь-яких зауважень щодо обсягу чи змісту отриманих оригіналів документів відповідач не заявляв. Поряд із цим матеріали справи, як зазначалось вище, містять докази здійснення відповідачем часткових оплат за послуги на загальну суму 348 024,52грн.

Жодних документально обґрунтованих заперечень щодо наведених обставин та наявності залишку заборгованості перед позивачем у розмірі 86 000,00грн відповідач суду не надав.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з положеннями ст.ст.76, 77, 79, 86 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорій стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 31.03.2021 у справі №923/875/19, від 13.10.2021 №923/1379/20).

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).

У даному випадку кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять її у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі надати пояснення та докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати переконливість поданих доказів та позицій у справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Відповідач не представив суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, заявлених до нього вимог належним чином і в установленому законом порядку не спростував, доказів погашення заборгованості суду не надав.

З огляду на встановлені вище фактичні обставини справи, які відповідачем не спростовані, виходячи із загальних засад справедливості, добросовісності та розумності (ст.3 ЦК України), беручи до уваги принцип змагальності сторін та стандарт переваги більш вагомих доказів, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі на суму 86 000,00грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір за розгляд справи, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАРК ЛОГІСТИКС УКРАЇНА" (вул.Житній базар, 8, м.Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 40219445)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КМ ЛОГІСТИК" (вул.Молодіжна, 15а, с.Воля Ковельська, Ковельський район, Волинська область, 45026, код ЄДРПОУ 41195403)

- 86 000,00грн основного боргу;

- 2 662,40грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: .1- у справу;

2-3 сторонам через "Електронний суд".