Рішення № 138572693, 11.06.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2026м. ДніпроСправа № 904/438/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі:

судді Колісника І.І.

за участю секретаря судового засідання Моторної Є.І.

та представників:

від позивача: Маківський О.В. - адвокат;

від відповідача: не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумибудінвест" ЛТД, м. Білопілля Сумської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 7840945,12 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумибудінвест" ЛТД звернулося через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг" про стягнення заборгованості в сумі 7840945,12 грн, з яких: 6598205,92 грн - основний борг, 1036370,26 грн - пеня, 106040,06 грн - інфляційні втрати, 100328,88 грн - 3% річних.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт за договором субпідряду № 1408-2024 від 14.08.2024.

Ухвалою суду від 09.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 05.03.2026.

02.03.2026 від представника позивача адвоката Маківського О.В. через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС надійшла заява від 27.02.2026 з повідомленням про підписання сторонами мирової угоди, оригінал якої разом із заявою про затвердження мирової угоди направлено до суду засобами поштового зв`язку. При цьому представник позивача просив затвердити мирову угоду, провести призначене підготовче засідання без його участі та постановити окремим документом ухвалу про повернення позивачу 50% судового збору, сплаченого за подання позову.

02.03.2026 від позивача засобами поштового зв`язку надійшла заява про затвердження мирової угоди від 27.02.2026 разом із мировою угодою в паперовому вигляді.

03.03.2026 до суду надійшла через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС заява представника відповідача від 02.03.2026 про затвердження мирової угоди разом із копією мирової угоди та клопотанням про проведення підготовчого засідання без його участі.

Ухвалою суду від 05.03.2026 відмовлено у задоволенні заяви позивача від 27.02.2026 та заяви відповідача від 02.03.2026 про затвердження мирової угоди від 27.02.2026 у справі № 904/438/26.

Ухвалою від 05.03.2026 господарським судом відкладено підготовче засідання та призначено його на 26.03.2026.

Ухвалою суду від 26.03.2026 продовжено підготовче провадження до 11.05.2026 включно, відкладено підготовче засідання та призначено його на 16.04.2026.

Ухвалою від 16.04.2026 господарським судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.04.2026.

Ухвалами суду від 30.04.2026 та від 21.05.2026 оголошувалася перерва в судовому засіданні до 21.05.2026 та до 04.06.2026 відповідно для надання сторонам можливості скористатися своїми процесуальними правами на укладення мирової угоди.

03.06.2026 від представника позивача адвоката Маківського О.В. через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС надійшло клопотання про долучення доказів часткової оплати відповідачем боргу, а саме: інформаційних повідомлень про зарахування коштів № 824 від 01.06.2026 на суму 750000,00 грн, № 683 від 15.05.2026 на суму 230000,00 грн, № 401 від 08.04.2026 на суму 380000,00 грн, № 372 від 01.04.2026 на суму 120000,00 грн та № 921 від 30.01.2026 на суму 250000,00 грн.

Ухвалою від 04.06.2026 господарським судом оголошено перерву в судовому засіданні та призначено його на 11.06.2026.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 11.06.2026, не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи, повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою, сформованою системою діловодства "ДСС" (а.с. 121).

За змістом частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За викладених обставин суд розглядає справу за відсутності представника відповідача та за наявними в ній матеріалами.

За результатом судового засідання 11.06.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг" (далі - генпідрядник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сумибудінвест" ЛТД (далі - субпідрядник, позивач) укладено договір субпідряду № 1408-2024 на виконання робіт від 14.08.2024 (далі - договір; а.с. 10 - 15).

Згідно з пунктом 1.1 договору в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором, генпідрядник доручає, а субпідрядник зобов`язується на свій ризик, власними силами та засобами, відповідно до проєктної документації, з дотриманням будівельних норм/правил та умов договору, виконати роботи з будівництва "Нове будівництво фортифікаційної споруди оборонних рубежів № СО-21" Будівництво будівель і споруд військового призначення (далі - роботи), а генпідрядник зобов`язується прийняти виконані на умовах договору роботи та оплатити їх вартість.

Для виконання робіт, визначених у п. 1.1 договору, субпідрядник використовує власні матеріали. За домовленістю сторін можуть бути використані матеріали генпідрядника, вартість яких буде відрахована та відображена в актах приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідках про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) (п. 1.2 договору).

Відповідно до пункту 1.3 договору передача проєктної документації оформлюється актом приймання-передачі.

Склад, обсяг та перелік робіт, що є предметом цього договору, зазначаються в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору (п. 1.4).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що договірна ціна встановлюється твердою та незмінною на весь обсяг виконання робіт з матеріалів субпідрядника і становить 21812063,83 грн, у тому числі ПДВ - 3 635 343,97 грн.

У пункті 4.2 договору зазначено про те, що генпідрядником може бути здійснений авансовий платіж у сумі 1 000 000,00 грн з урахуванням ПДВ.

Відповідно до пункту 4.3 договору оплата здійснюється протягом 10 робочих днів з моменту підписання акта виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ № 3). До рахунка додаються належним чином оформлені акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ № 3), підписані сторонами.

Згідно з пунктом 4.5 договору підписання акта приймання-передачі виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ № 3) представником генпідрядника є підтвердженням відсутності претензій з боку генпідрядника.

Пунктом 8.1 договору встановлено, що у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством.

У випадку порушення строку оплати виконаних робіт генпідрядник сплачує субпідряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати виконаних робіт (п. 8.2 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2024, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 12.4).

Невід`ємною частиною цього договору є Додаток № 1 (Специфікація, а.с. 16 - 19) (п. 15.9).

31.12.2024 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, в якій останні домовилися п. 12.4 договору викласти в наступній редакції: "Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2025, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором" (а.с. 20).

У липні 2025 року позивач виконав, а відповідач прийняв виконані позивачем будівельні роботи по об`єкту "Нове будівництво фортифікаційної споруди оборонних рубежів № СО-21" на суму 1358205,92 грн, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в № 1 за липень 2025 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 від 16.07.2025, підписаними сторонами та скріпленим печатками останніх без будь-яких зауважень (а.с. 12-13).

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає про те, що відповідач розрахунки за виконані позивачем будівельні роботи, з урахуванням попередньої оплати, здійснив частково в загальній сумі 6460000,00 грн, у зв`язку з чим за актом приймання виконаних будівельних робіт за липень 2025 року на суму 13058205,92 грн залишилися неоплаченими роботи в сумі 6598205,92 грн, що й стало причиною виникнення спору.

Предметом доказування у справі є обставини, пов`язані з виконанням/невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо повної оплати виконаних та прийнятих будівельних робіт.

Правовідносини сторін у цій справи характерні для договору підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Згідно зі статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

З наявних у справі доказів убачається, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання перед відповідачем на загальну суму 13058205,92 грн, у зв`язку з чим у останнього виникло зобов`язання з оплати виконаних будівельних робіт у відповідній сумі.

За статтею 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно з частиною першою статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, достроково.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на умови пункту 4.3 договору, відповідач зобов`язаний був повністю оплатити вартість виконаних позивачем будівельних робіт за актом приймання виконаних будівельних робіт за липень 2025 року на суму 13058205,92 грн не пізніше 30.07.2025.

Отже, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати виконаних будівельних робіт за спірним договором є таким, що настав.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною першою статті 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Під час розгляду справи судом встановлено й сторонами не заперечується, що відповідачем до подання позову та відкриття провадження у справі здійснено оплату виконаних позивачем будівельних робіт за спірним договором на загальну суму 6710000,00 грн, зокрема 250000,00 грн за інформаційним повідомленням про зарахування коштів № 921 від 30.01.2026 (а.с. 112), яке не враховано позивачем під час звернення з позовом до суду, що є підставою для відмови у позові, оскільки права позивача в цій частині не порушені.

Також заборгованість за виконані будівельні роботи за спірним договором частково в сумі 1480000,00 грн відповідач сплатив після відкриття провадження у цій справі, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями інформаційних повідомлень про зарахування коштів № 824 від 01.06.2026 на суму 750000,00 грн, № 683 від 15.05.2026 на суму 230000,00 грн, № 401 від 08.04.2026 на суму 380000,00 грн, № 372 від 01.04.2026 на суму 120000,00 грн (а.с. 110-111).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України сплата основного боргу під час судового провадження, що є предметом спору, є підставою для закриття провадження у справі в цій частині позову у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 910/23359/15, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16, від 18.07.2019 у справі № 916/3147/16, від 26.11.2019 у справі № 920/240/18, від 18.07.2023 у справі № 906/1357/20, від 16.08.2023 у справі № 910/5571/22, від 20.02.2024 у справі № 916/1042/22.

За частиною третьою статті 231 цього Кодексу у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відтак судове провадження за позовом у частині стягнення основного боргу в сумі 1480000,00 грн підлягає закриттю за відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.

Доказів оплати залишку вартості виконаних позивачем будівельних робіт у сумі 4868205,92 грн (13058205,92 - 6710000,00 1480000,00 = 4868205,92) відповідач суду не надав, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За порушення строків оплати виконаних будівельних робіт, відповідно до пункту 8.2 договору позивач заявив до стягнення з відповідача пеню в сумі 1036370,26 грн, яка розрахована за період з 31.07.2025 по 30.01.2026, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ та заборгованості в сумі 6598205,92 грн.

Розрахунок пені здійснено позивачем помилково, оскільки останнім не враховано проведену відповідачем часткову оплату за виконані будівельні роботи за договором у сумі 250000,00 грн за інформаційним повідомленням про зарахування коштів № 921 від 30.01.2026.

За результатом здійсненого судом перерахунку пеня фактично становить 1035959,31 грн, з яких:

1025523,90 грн - із заборгованості в сумі 6598205,92 грн за загальний період з 31.07.2025 по 29.01.2026;

10435,41 грн - із заборгованості в сумі 6348205,92 (з урахуванням здійсненого 30.01.2026 платежу в сумі 250000,00 грн) за загальний період з 30.01.2026 по 31.01.2026.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані статтею 625 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення 3% річних у сумі 100328,88 грн розраховані за період з 31.07.2025 по 31.01.2026 із заборгованості в сумі 6598205,92 грн.

Розрахунок 3% річних позивачем також здійснено помилково з тих же підстав, що й розрахунок пені.

За результатом здійсненого судом перерахунку 3% річних фактично становлять 100287,79 грн, з яких:

99244,25 грн - із заборгованості в сумі 6598205,92 грн за загальний період з 31.07.2025 по 29.01.2026;

1043,54 грн - із заборгованості в сумі 6348205,92 (з урахуванням здійсненого 30.01.2026 платежу в сумі 250000,00 грн) за загальний період з 30.01.2026 по 31.01.2026.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати у загальній сумі 106040,06 грн розраховані за період із серпня по грудень 2025 року із заборгованості в сумі 6598205,92 грн.

Щодо порядку розрахунку інфляційних втрат суд зазначає таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

За результатом перевірки судом розрахунку інфляційних втрат порушень не виявлено.

За таких обставин законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 6110493,08 грн, з яких: 4868205,92 грн - основний борг, 1035959,31 грн - пеня, 100287,79 грн - 3% річних, 106040,06 грн - інфляційні втрати.

Щодо розподілу судових витрат судом враховується сплата позивачем судового збору в сумі 117614,18 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 108 від 03.02.2026 (а.с. 24).

Проте з урахуванням приписів частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" про застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору у разі подання до суду процесуальних документів в електронній формі, належною до сплати сумою судового збору за подання позовної заяви у цій справі є 94091,34 грн (7840945,12 х 1,5% х 0,8 = 94091,34).

Відтак надмірно сплаченим є судовий збір у сумі 23522,84 грн (117614,18 - 94091,34 = 23522,84).

Згідно з частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За змістом пунктів 1, 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Сплата судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, та закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 1480000,00 грн мають наслідком повернення позивачу за його клопотанням з державного бюджету судового збору в сумі 41282,84 грн (1480000,00 х 94091,34 / 7840945,12 = 17760,00; 23522,84 + 17760,00 = 41282,84).

На час ухвалення цього рішення клопотання про повернення судового збору позивач не заявляв.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позову покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі 73325,92 грн (6110493,08 х 76331,34 / 6360945,12 = 73325,92).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 165, 236 - 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумибудінвест" ЛТД до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг" про стягнення заборгованості в сумі 7840945,12 грн, з яких: 6598205,92 грн - основний борг, 1036370,26 грн - пеня, 106040,06 грн - інфляційні втрати, 100328,88 грн - 3% річних задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 1480000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг" (ідентифікаційний код 37065299; місцезнаходження: 50071, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Глазового Павла, будинок 15б) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумибудінвест" ЛТД (ідентифікаційний код 32778966; місцезнаходження: 41800, Сумська область, Сумський р-н, м. Білопілля, вул. Старопутивльська, будинок 73, квартира 3) основний борг у сумі 4 868 205,92 грн, пеню в сумі 1 035 959,31 грн, інфляційні втрати в сумі 106 040,06 грн, 3% річних у сумі 100 287,79 грн, судовий збір у сумі 73 325,92 грн.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Судовий збір у сумі 3 005,42 грн за подання позову покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 29.07.2026.

Суддя І.І. Колісник