Рішення № 138571229, 29.07.2026, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/2389/2026

Справа № 537/4271/26

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.07.2026 Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого судді Маханькова О.В.,

за участі секретаря Туль О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УКР КРЕДИТ ФІНАНС до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю УКР КРЕДИТ ФІНАНСзвернувся до суду із позовною заявою, відповідно до вимог якої просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму заборгованості за договором про надання кредиту № 1444-4418 від 06.09.2024 яка складається з 5 300 грн - заборгованість за кредитом; 15 825,80 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 1060,00 грн - заборгованість по комісії, 2 650,00 грн - заборгованість по штрафам, а всього у розмірі 24 835,80 грн та судовий збір.

Свої позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 06 вересня 2024 року між ТОВ УКР КРЕДИТ ФІНАНС та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту №1444-4418 у формі електронного документу, відповідно до якого відповідач отримав від кредитора кредитні кошти у розмірі 5 300 гривень. Умови договору відповідачем не виконано, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

Загальна сума заборгованості за договором про надання кредиту, заявлена до стягнення позивачем, становить 24 835,80 гривень.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13.07.2026 по справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, однак повідомив суд про можливість розгляду справи за його відсутністю. Проти проведення заочного розгляду справи та винесення заочного рішення суду не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилася, однак надала відзив на позовну заяву, де вказала, що договір про надання кредиту № 1444-4418 від 06.09.2024 з ТОВ УКР КРЕДИТ ФІНАНС не укладала. Надала до суду довідки з банку на підтвердження неотримання коштів та відсутність відкритих у банку рахунків у період надання кредиту. Надала клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі письмових матеріалів справи, оскільки відповідач був повідомлений належним чином про дату, час та місце слухання справи, він не повідомляв суд про причини неявки, представник позивача просив розгляд справи проводити без його участі.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п.5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно ч.1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Враховуючи положення ч.1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладання електронного підпису завершується створення електронного документа (ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

З врахуванням викладеного наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. В силу ст.12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно ст.640 ЦК - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно ст. 642 ЦК відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до матеріалів справи між ТОВ УКР КРЕДИТ ФІНАНС та ОСОБА_1 06.09.2024 укладено договір про надання кредиту № 1444-4418, за умовами якого надавався кредит у сумі 5 300 гривень, строк кредитування, строк на який надається кредит позичальнику 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 02.07.2025 (п. 4.9 Договору).

Денна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 0,946 процентів.

Ні у договорі про надання кредиту, ні у платіжних документах не зазначено номеру банківського рахунку, куди повинні були бути перераховані кошти позичальнику. У своєму відзиві відповідач заперечує укладення договору кредиту з ТОВ УКР КРЕДИТ ФІНАНС та перерахування їй коштів у сумі 5300 грн. Суд погоджується з позицією відповідача щодо відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Так, в матеріалах справи відсутні докази надання ТОВ УКР КРЕДИТ ФІНАНС грошових коштів відповідачу на підставі договору про надання кредиту № 1444-4418 від 06.09.2024 шляхом їх перерахування на картковий рахунок позичальника. Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», на що неодноразово вказував Верховний Суд у своїх постановах наприклад, постанова КЦС ВС від 22.04.2024 № 559/1622/19).

На підтвердження виконання переказу кредитних коштів відповідачу за договором № 1444-4418 ТОВ УКР КРЕДИТ ФІНАНС надало суду квитанцію від 06.09.2024 на суму 5300 грн., де зазначені платник - ТОВ УКР КРЕДИТ ФІНАНС, отримувач - MASTERCARD , номер платіжного інструменту № 545708*19, призначення платежу видача кредитних коштів за договором 1444-4418,2024-09-06; довідку про перерахування суми кредиту № 1444-4418 від 06.0972024 року, де зазначено дату платежу 2024-09-06, тип операції - видача кредиту, платіж № 2513950083, card_mask НОМЕР_1 , сума платежу 5300 грн.

Суд зазначає, що платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить письмове розпорядження платника банку перерахувати певну суму грошей з його рахунку на рахунок іншого отримувача. Платіжне доручення не є первинним документом та не підтверджує факту перерахування коштів.

Згідно наданих відповідачем довідок з АТ КБ ПРИВАТ БАНК від 19.07.2026 протягом 2024 року за відповідачем у банку не відкрито жодного рахунку, тим паче який й би починався на 545708х19.

Отже первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували переказ коштів відповідачу ОСОБА_1 на належний їй рахунок, ТОВ УКР КРЕДИТ ФІНАНС не надало. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача. В оцінці поведінки та способу ведення справ позивачем суд має враховувати, що він є професійним учасником ринку надання фінансових послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур; усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст. 77 ЦПК України). У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанова КЦС ВС від 30.11.2022 № 334/3056/15). Отже, до предмета доказування позивача належать обставини щодо надання та відповідно отримання позичальником кредитних коштів за неповернення яких настає цивільно-правова відповідальність.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом, суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, передбачених ч.2 ст. 13 та ч.7 ст. 81 ЦПК України. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.3 цієї статті).

Згідно з ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст. 12 ЦПК України).

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту надання грошових коштів відповідачу за договором про споживчий кредит шляхом їх перерахування на картковий рахунок позичальника чи рахунок, вказаний позичальником у договорі, а тому у задоволенні позову ТОВ УКР КРЕДИТ ФІНАНС слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,4,12,13,81,141,229,263-265 ЦПК України, ст.ст.205,207,536,626,638,639,ч.1ст.1048,1050,1052, ЦК України,-

вирішив:

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю УКР КРЕДИТ ФІНАНС до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 29.07.2026

Суддя Маханьков О.В.