Ухвала суду № 138571093, 28.07.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/9327/26

Провадження № 2-з/524/53/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року

Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі:

головуючого судді Ковальчук Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Воблікової І. О.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

УСТАНОВИВ:

26 липня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, зокрема, просить накласти арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 : гараж, загальною площею 19,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з реєстровим номером об`єкта нерухомого майна 2550553104; квартиру, загальною площею 115,6 кв. м, житловою площею 75,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з реєстровим номером об`єкта нерухомого майна 2530753104.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначив, що заочним рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області у справі № 399/4/26 стягнуто з ОСОБА_3 на його користь заборгованість за договорами позики в сумі 2512425,48 грн; вказане рішення суду перебуває на примусовому виконанні у Приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Брандальського Д. С., № ВП 80861639. При цьому ним виявлено, що ОСОБА_3 25 грудня 2025 року здійснив відчуження квартири АДРЕСА_3 на АДРЕСА_4 , а також гаража № НОМЕР_1 площею 19,8 кв м, розташованого в АДРЕСА_4 , за заниженими цінами. Окрім того, 25 грудня 2025 року ОСОБА_3 відчужив частку в статутному капіталі Фермерського господарства «Майгорове», код 38542292, одноосібним власником та керівником якого він був. Водночас кошти від вказаних правочинів ОСОБА_3 не спрямував на погашення заборгованості перед кредитором, а використав на власний розсуд. Під час проведення виконавчих дій з примусового виконання рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області у справі № 399/4/26 також встановлено, що ОСОБА_3 у січні 2026 року перереєстрував на інших власників два транспортні засоби та квартиру АДРЕСА_5 ; 09 квітня 2026 року квартира та гараж, які розташовані в АДРЕСА_4 , продані ОСОБА_2 за ціною 500000,00 грн та 70701,63 грн відповідно.

У результаті наведеного у боржника відсутні оплачувана робота, прибутковий бізнес та майно, яке здатне повністю задовольнити грошові вимоги кредитодавця щодо повернення позики, що підтверджується актом приватного виконавця від 21 липня 2026 року.

На думку заявника, такі дії ОСОБА_3 свідчать про намір зробити неможливим стягнення з нього боргу в примусовому порядку та ухилення від повернення боргу за договорами позики.

Ураховуючи наведене, з метою повернення боржнику майна задля звернення на нього стягнення, заявник має намір подати позовну заяву до суду про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири та гаража боржника, розташованих в АДРЕСА_4 , та повернення їх у власність боржника ОСОБА_3 .

Отже, для реального виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позову, необхідно щоб на дату ухвалення та примусового виконання такого рішення суду спірне майно залишилося у власності відповідачів (теперішніх власників) і таке майно не було під час розгляду справи відчужене іншим особам. У зв`язку з викладеним та враховуючи недобросовісну поведінку боржника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , нічим не обмежену наразі можливість теперішніх власників в будь-який момент продовжити відчуження спірного майна, заявник зауважує, що співмірним заходом забезпечення позову є накладення арешту на нерухоме майно (квартиру, гараж), яке було відчужене боржником.

До заяви ОСОБА_1 додав, зокрема, копії: договору від 25 грудня 2025 року, за яким ОСОБА_3 продав ОСОБА_4 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; договору від 24 січня 2026 року, за яким вказана квартира передана ОСОБА_4 в іпотеку ОСОБА_5 ; договору від 09 квітня 2026 року, за яким ця ж квартира передана ОСОБА_4 у власність ОСОБА_2 ; договору від 25 грудня 2025 року, за яким ОСОБА_3 продав ОСОБА_4 гараж, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; договору від 09 квітня 2026 року, за яким ОСОБА_4 передав у власність ОСОБА_2 зазначений гараж. Окрім того, за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що станом на 24 липня 2026 року право власності на зазначену вище квартиру зареєстроване за ОСОБА_2 .

Відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд дійшов таких висновків.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За правилами пунктів 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до висновків, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 рудні 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Верховний Суд у постановах від 31 липня 2024 року у справі № 623/2015/21, від 29 липня 2024 року у справі № 761/80/23, від 15 липня 2024 року у справі №361/5905/23 та інших виснував, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку. Під час вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 201/9686/23.

Оскільки, між сторонами виник спір щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна з підстав недобросовісних дій боржника, які, за доводами заявника, вчинені з метою уникнення звернення стягнення на це майно в рахунок виконання рішення суду; заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що існують обґрунтовані підстави вважати, що така поведінка продовжиться і після звернення позивача до суду з цим позовом, зокрема, шляхом наступного відчуження такого майна на користь інших осіб, суд вбачає наявність підстав для вжиття у цьому випадку заходів забезпечення позову, невжиття яких може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Однак, на думку суду, адекватним та співмірним із предметом майбутнього позову буде застосування заходів забезпечення позову у вигляді заборони відчуження вказаних заявником об`єктів нерухомості, що буде відповідати вимогам розумності, обґрунтованості його вимог і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі його задоволення.

При цьому такі заходи забезпечення позову не призведуть до невиправданого обмеження майнових прав власника майна, оскільки це не позбавить його можливості володіти та користуватися належним йому майном, а слугуватимуть лише заходом запобігання можливих порушень прав позивача та тимчасово обмежить його право розпоряджатися відповідними об`єктами нерухомості.

Відповідно до частини восьмої статті 153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

За правилами частин першої третьої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Зі змісту заяви про забезпечення позову не вбачається наведених у цій статті обставин для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення.

За наведених обставин, необхідності вжиття заходів зустрічного забезпечення суд не вбачає.

Ураховуючи предмет позовних вимог, наведені ОСОБА_1 доводи та надані документи, які підтверджують наявність спору, достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, зокрема, реальну імовірність відчуження майна, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою, а забезпечення позову у вигляді заборони відчуження об`єктів нерухомості буде співмірним із заявленими в майбутньому позовними вимогами.

Ураховуючи наведене, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 149, 150154 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити частково заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_6 ) про забезпечення позову.

Накласти обтяження у вигляді заборони відчуження квартири АДРЕСА_7 , та гаража № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , які належать ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_8 ).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Т. М. Ковальчук