Рішення № 138570256, 27.07.2026, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/1157/26

Провадження № 2/163/459/26

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Павлуся О.С.

з участю секретаря Костюк Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненської сільської ради про визнання права власності на спадкове нерухоме майно та права на завершення приватизації земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 просить ухвалити рішення про визнання його власником розташованих по АДРЕСА_1 житлового будинку, господарських будівель і споруд в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його баби ОСОБА_2 та визнання за ним права на завершення приватизації та реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,21 га для будівництва та обслуговування житлового будинку з кадастровим номером 0723381500:04:001:0164 в такому ж порядку спадкування.

Заявлені вимоги обґрунтовано тим, що за життя ОСОБА_2 склала заповіт, яким усе своє майно заповіла позивачу та ОСОБА_3 . До складу спадщини увійшов житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 та право на земельну ділянку площею 0,21 га, яке ОСОБА_2 успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 , якому, у свою чергу, зазначена земельна ділянка була безкоштовно передана у власність рішенням сесії Забузької сільської ради №1 від 29.01.1998. Позивач спадщину прийняв шляхом подання заяви в нотаріальну контору. Інший спадкоємець за заповітом ОСОБА_3 та діти спадкодавця, які мають обов`язкову частку у спадщині як пенсіонери, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відмовились від прийняття спадщини. На спадкову земельну ділянку позивач виготовив технічну документацію, відповідно до якої земельна ділянка знаходиться за адресою місця знаходження спадкового житлового будинку та їй присвоєний кадастровий номер 0723381500:04:001:0164. Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус позивачу відмовив через відсутність реєстрації спадкового нерухомого майна у державних органах як щодо будинку, так і земельної ділянки, тому реалізація його спадкових прав можлива лише в судовому порядку.

В судове засідання сторони не з`явились.

Позивач у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідач Рівненська сільська рада про причини неявки свого представника не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового розгляду, відзиву на позов та будь-яких клопотань щодо процедури розгляду справи не подав.

За викладених обставин суд розглянув справу без фіксування судового процесу технічними засобами у відповідності до ч.3 ст.247 ЦПК України.

Аналізом доказів по справі суд встановив наступні фактичні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва серії НОМЕР_1 .

За життя 17 березня 2021 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений секретарем Рівненської сільської ради Любомльського району Волинської області та зареєстрований в реєстрі під № 19, яким усе своє майно заповіла позивачу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Чинність цього заповіту підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові справі договори) від 18.11.2025 №83290669.

Позивач ОСОБА_1 доводиться спадкодавцю ОСОБА_2 онуком, що підтверджується копією свідоцтва про його народження серії НОМЕР_2 та копіями свідоцтв про народження і одруження його матері серії НОМЕР_3 , серії НОМЕР_4 .

На день смерті ОСОБА_5 проживала одна по АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Рівненської сільської ради від 10.07.2025 №584/2.

До складу спадщини після смерті ОСОБА_5 увійшов житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з погосподарської книги №5 за 2024-2031 роки, виданим Забузьким старостинським округом Ковельського району Волинської області від 10.07.2025 № 123.

Крім цього, до складу спадщини ОСОБА_5 увійшло майно і майнові права, які вона успадкувала після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 свого чоловіка ОСОБА_4 .

Відповідно до довідки Рівненської сільської ради від 10.07.2025 після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняла його дружина ОСОБА_2 .

Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилась, що доводиться Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 15.06.2026 № 85629328.

Відповідно до витягу з архівної копії рішення сесії Забузької сільської ради Любомльського району від 29.01.1998 №1 ОСОБА_4 згідно Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» були передані безоплатно у приватну власність дві земельні ділянки: площею 0,21 га для обслуговування житлового будинку та площею 0,53 га для ведення підсобного господарства.

Позивач ОСОБА_1 після смерті баби ОСОБА_2 спадщину прийняв шляхом подання 18 листопада 2025 року приватному нотаріусу Ковельського нотаріального округу Волинської області Каганюку О.Ю. відповідної заяви на підставі рішення Любомльського районного суду Волинської області від 30.09.2025, яким йому встановлений додатковий строк для подання такої заяви.

Інший спадкоємець за заповітом ОСОБА_3 у нотаріально завіреній заяві від 28.11.2025 заявила, що спадщини після смерті своєї баби ОСОБА_2 не прийняла та таких намірів не має.

Діти спадкодавця ОСОБА_6 та ОСОБА_2 у встановленому законом порядку та строки спадщину після смерті матері ОСОБА_2 не прийняли та у посвідчених уповноваженими особами органів місцевого самоврядування заявах від 24.11.2025 та від 01.12.2025, відповідно, заявили про відмову від прийняття спадщини.

Постановою приватного нотаріуса Ковельського районного нотаріального округу Каганюка О.Ю. від 16.04.2026 №84/02-31 позивачу відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину на спадковий житловий будинок та земельну ділянку через відсутність підтверджуючих документів щодо належності цього майна на праві власності спадкодавцю.

Відсутність реєстрації житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.05.2026 № 475993645.

Згідно із ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст.1233 ЦК України).

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (ч.1 ст.1235 ЦК України).

Відповідно до ст.1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).

Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну (ч.1 ст.1275 ЦК України).

З досліджених доказів встановлено, що позивач після смерті баби ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом, який прийняв спадщину у встановленому законом порядку.

Інші спадкоємці, які б прийняли спадщину або на неї претендували, відсутні.

Спадковий житловий будинок з господарськими спорудами і будівлями по АДРЕСА_1 побудований у 1960 році.

Відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч.3 ст.3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Належність до спадкової маси після смерті ОСОБА_2 житлового будинку з надвірними та господарськими спорудами по АДРЕСА_1 дослідженим підтверджена витягом з погосподарської книги.

Згідно зі ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За таких обставин, враховуючи, що позивач є спадкоємцем за заповітом та прийняв спадщину після смерті баби ОСОБА_2 , але нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину на зазначене спадкове майно у зв`язку з відсутністю документів, які засвідчують право власності на нього, то суд дійшов висновку, що позов у цій частині заявлених вимог є підставним і підлягає до задоволення.

Стосовно заявленої вимоги про визнання за позивачем права на завершення приватизації та реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,21 га для будівництва та обслуговування житлового будинку кадастровий номер 0723381500:04:001:0164 суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положення ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За змістом ст.126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У пункті 1 Перехідних положень Земельного кодексу України установлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ листом від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування» роз`яснив, що в разі, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст.125 Земельного Кодексу, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання правовстановлюючого документу на землю на ім`я спадкоємця, але не права власності на земельну ділянку.

За життя чоловік спадкодавця ОСОБА_2 ОСОБА_4 набув у встановленому порядку відповідних майнових прав на земельні ділянки, що передані йому у приватну власність рішенням сесії Забузької сільської ради Любомльського району від 29.01.1998 №1, тому в силу вищенаведених норм та роз`яснень до його дружини як пережилого подружжя ОСОБА_2 переходять в порядку спадкування усі набуті спадкодавцем майнові права, у тому числі, право на завершення розпочатої при житті процедури приватизації земельної ділянки, яка нині завершується виконанням вимог ст.ст.125, 126 ЗК України.

Аналогічні права стосовно цієї земельної ділянки набув у порядку спадкування позивач після смерті баби ОСОБА_2 .

Таким чином, по справі доведено набуття позивачем в порядку спадкування права на завершення процедури приватизації та реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,21 га.

Разом з цим, у відповідності до ст.1218 ЦК України до позивача в порядку спадкування переходять лише ті майнові права, які існували на дату смерті спадкодавця.

Первинний спадкодавець ОСОБА_4 отримав рішення сесії Забузької сільської ради Любомльського району від 29.01.1998 №1, що є лише початковою стадією процедури приватизації земельної ділянки, однак подальших дій для завершення приватизації за життя ні він, ні його дружина як спадкоємець, не вчиняли, технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості не виготовляли, відповідно, кадастровий номер земельній ділянці на дату їх смерті присвоєні не були.

Наявна в матеріалах справи технічна документація виготовлена після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на замовлення самого позивача.

Отже, оскільки на дату смерті указаних спадкодавців земельна ділянка в натурі виділена не була, тому відсутні й підстави для визнання за позивачем права на завершення приватизації земельної ділянки із конкретним кадастровим номером.

З огляду на вищенаведене, захист спадкових прав позивача в судовому порядку підлягає шляхом визнання за ним права на завершення приватизації та реєстрації права власності на земельну ділянку без зазначення кадастрового номеру.

У зв`язку із цим позов підлягає частковому задоволенню.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що цим судовим рішенням позивач не позбавляється права використовувати виготовлену на його замовлення технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості, як складової подальшого етапу процедури приватизації земельної ділянки.

Керуючись ст.ст.200, 206, 259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом власником нерухомого майна, що розташоване по АДРЕСА_1 і відповідно до технічного паспорта від 09 квітня 2026 року (реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності: ТІ01:1396-3562-1606-3718) складається з житлового будинку, двох веранд, літньої кухні, господарської будівлі, колодязя.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право на завершення приватизації та реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на земельну ділянку площею 0,21 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка згідно з рішенням сесії Забузької сільської ради Любомльського району від 29 січня 1998 року №1 була безкоштовно передана у приватну власність ОСОБА_4 .

У задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду.

Інформація про сторін:

позивач ОСОБА_1 ; місце проживання АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ;

відповідач Рівненська сільська рада; місце знаходження вулиця Шкільна 2, село Рівне Ковельського району Волинської області; код ЄДРПОУ 04332621.

Головуючий : суддя О.С.Павлусь