Рішення № 138569726, 28.07.2026, Зміївський районний суд Харківської області

621/2084/26

2/621/1984/26

РІШЕННЯ

іменем України

28 липня 2026 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області:

головуючий - суддя Овдієнко В. В.

секретар судового засідання - Кришталь А. А.,

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Венера Фінанс",

представник позивача - Пархомчук С. В.,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши за відсутності учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Венера Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення суми,

у с т а н о в и в:

15.06.2026 від ТОВ "ФК "Венера Фінанс" через систему "Електронний суд" до суду надійшла позовна заява до ОСОБА_1 з наступними вимогами: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 286696 від 19.07.2025 у загальному розмірі 11 946 грн 08 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 15 500 грн 00 коп.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.12.2025 між ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ" та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ВЕНЕРА ФІНАНС" укладено договір факторингу № 19122025/1 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ВЕНЕРА ФІНАНС" за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 19 грудня 2025 року до договору факторингу № 19122025/1 ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ВЕНЕРА ФІНАНС" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1

19.07.2025 між ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 286696 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору, що вважається даними в електронній формі у вигляді алфавітно цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до Закону України "Про електрону комерцію" електронний підпис є одноразовим ідентифікатором та прирівнюється до власноручного підпису.

Згідно умов кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту - 8 000 грн 00 коп.; дата надання кредиту - 19.07.2025; строк кредиту - 90 днів; валюта кредиту - UAH; відсоткова ставка 0,72 % (процентів) на добу.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 20.02.2026 загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 11 946 грн 08 коп., яка складається з: - прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 8 000 грн 00 коп.; - прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 3 946 грн 08 коп.

Умовами кредитного договору сторони погодили, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Згідно норм кредитного договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

На підтвердження видачі первісним кредитором кредитних коштів позивач надає інформаційну довідку, відповідно до якої 19.07.2025 на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 8 000 грн 00 коп. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , що, у свою чергу, є доказом видачі кредитних коштів.

Умовами Договору передбачено, що датою укладення цього Договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта, тобто 19.07.2025.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеним кредитним договором стало підставою для пред`явлення в суді цього позову.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 19.06.2026 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду на 28.07.2026.

07.07.2026 відповідач ОСОБА_1 надіслала відзив на позовну заяву, на обґрунтування якого зазначила, що заперечує проти позовних вимог та вважає їх безпідставними та такими, що не можуть бути задоволеними. Вказала, що позивач обґрунтовує свої вимоги випискою з особового рахунку станом на 20.02.2026, яка є одностороннім документом та складена безпосередньо позивачем. Дата виписки не містить детальних відомостей щодо нарахування відсотків та не відображає реального руху коштів. Також, до матеріалів справи не долучено первинних банківських документів, меморіальних ордерів та платіжних доручень, які б підтверджували факт та дату реального перерахування (видачі) грошових коштів від кредитора на її рахунок.

Крім того, вказала, що вважає за необхідне витребувати докази від ТОВ "Фінансова компанія "Венера Фінанс" щодо розрахунків заборгованості та первинних документів.

Одночасно, разом із відзивом на позовну заяву подала клопотання про витребування доказів. На обґрунтування клопотання вказала, що ті докази, які були долучені до матеріалів справи позивачем, є такими, що не містять детальних відомостей щодо формули щоденного нарахування відсотків, а також не відображають реального руху коштів.

Також, зазначила, що вона надсилала на електронну адресу позивача клопотання про витребування доказів самостійно, однак, станом на день подачі вказаного клопотання інформація від позивача на адресу відповідача не надійшла.

Крім того, відповідач просила відмовити позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з тим, що вважає таку суму необґрунтованою, завищеною та такою, що не відповідає ціні позову. Дана справа є малозначною та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а позовна заява є типовою.

15.07.2026 представник позивача Пархомчук С. В. надіслав до суду заяву про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи.

Крім того, надіслав до суду відповідь на відзив, на обґрунтування якого зазначив, що ТОВ "ФК "ВЕНЕРА ФІНАНС", детально ознайомившись з відзивом на позовну заяву, вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Верховним Судом у постанові від 12.01.2021 по справі № 524/5556/19, наголошено, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК).

Відповідач, діючи добровільно та усвідомлено, зовнішнього тиску чи примусу без жодного, скористався доступом до мережі Інтернет та перейшов на офіційний веб-сайт первісного кредитора, де самостійно, з використанням інтегрованого калькулятора, обрав бажану суму кредиту та строк кредитування. Після цього ним було надано персональні дані, зокрема реквізити банківської картки, на яку в подальшому були зараховані кошти. У процесі укладення правочину відповідач пройшов передбачені етапи ідентифікації та підтвердження наміру укласти кредитний договір, за результатами чого між сторонами було укладено договір у встановленому законом порядку.

Введення одноразового персонального ідентифікатора і є вчиненням дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, а саме - акцептом в розумінні ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію".

Відповідно до алгоритму дій, передбаченого інформаційно телекомунікаційною системою Первісного кредитора, з метою акцепту оферти та укладення електронного договору, позичальнику надається можливість ознайомитися з публічною офертою, яка містить усі істотні умови кредитного договору. Посилання на зазначену оферту доступне на сайті кредитора, а також дублюється шляхом надсилання SMS-повідомлення на номер мобільного телефону, вказаний позичальником під час подання заявки.

Позичальнику в доступній формі роз`яснюється, що у разі згоди з умовами оферти, для її акцепту необхідно ввести на відповідній сторінці одноразовий ідентифікатор, надісланий на вказаний номер мобільного телефону, та натиснути кнопку "ТАК". Сукупність цих дій становить підписання електронного договору шляхом використання електронного підпису з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України "Про електронну комерцію".

У конкретному випадку, відповідач здійснив усі передбачені дії - отримала одноразовий ідентифікатор, надісланий на номер мобільного телефону, введений нею під час оформлення заявки, ввівши його у відповідне поле інформаційної системи та підтвердив акцепт натисканням кнопки "ТАК". Ці дії зафіксовані в електронній системі первісного кредитора та відображені у матеріалах справи як належний доказ укладення електронного договору.

Вищевказаний електронний договір укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Без здійснення всіх цих дій договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений.

Тобто, для укладання кредитного договору, відповідачем вчинено ряд дій без здійснення яких договір був б не укладеним, що в свою чергу підтверджує укладання вказаного договору в електронній формі. Обставини укладення вказаного договору відповідач не спростував належними та допустимими доказами. Відповідач був належним чином ознайомлений з умовами вищевказаного договору.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже, доводи Відповідача щодо неукладеності кредитного договору є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами, що підтверджують факт укладення договору в електронній формі відповідно до вимог законодавства.

У відповідності до умов укладеного кредитного договору, кошти надаються позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану позичальником при укладанні кредитного договору. Під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на веб-сайті первинного кредитора, для надання платіжних реквізитів Товариству, кожен клієнт після натискання кнопки "Додати карту" автоматично перенаправляється на сайт відповідного платіжного провайдера, де вводить необхідні дані для проведення розрахунків та надає свої платіжні реквізити. Після блокування коштів клієнт повертається на веб-сайт Товариства. До бази даних Товариства від платіжного сервісу надходить виключно частина номеру картки та токен, згенерований платіжним сервісом, що забезпечує безпеку збереження інформації. Доступ до повного номера банківської картки, а також до виписки по картковому рахунку, на який були зараховані кредитні кошти, має виключно банк-емітент та безпосередньо власник зазначеної картки, тобто Відповідач. Відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може самостійно отримати виписку по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів.

Однак, відповідачем не надано суду належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі, або доказів того, що зазначений картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не був позбавлений можливості надати відповідні банківські дані чи інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний і повний доступ до таких. Отже, на виконання пункту 1.5. Договору, перерахування коштів було здійснено первісним кредитором через платіжного провайдера - ТОВ "ПРОФІТГІД", яке надає первісному кредитору послуги з переказу коштів, зокрема на банківський рахунок відповідача за реквізитами банківської картки, зазначеної ним під час реєстрації. Зазначені обставини підтверджуються листом ТОВ "ПРОФІТГІД" з якого вбачається, що 19.07.2025 о 19:36 було проведено транзакцію на суму 8 000 грн 00 коп. маска картки - НОМЕР_1 .

За таких обставин, первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання відповідно до умов кредитного договору, здійснивши перерахування кредитних коштів на банківську платіжну картку ( НОМЕР_1 ), реквізити якої були надані самим позичальником.

Щодо первинних бухгалтерських документів вказав, що в обґрунтування своїх вимог позивач надав суду інформаційну довідку ТОВ "ПРОФІТГІД" (технологічного оператора платіжних послуг), яка підтверджує зарахування кредитних коштів. Зазначений документ містить відомості щодо суми перерахованих кредитних коштів, дати їх зарахування, а також реквізитів карткового рахунку, що повністю узгоджується з нормами Закону. Отже, наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення відповідачем кредитного договору, зазначеного в позові, та факт існування заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків по поверненню кредитних коштів. Надані позивачем докази укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів є належними, допустимими, достовірними та відповідачем спростовані не були всупереч вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу вказав, що під час подання позовної заяви позивач заявив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи у розмірі 15 500 грн 00 коп. витрат на професійну правову допомогу. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. З огляду на викладене, позивачем належними та допустимими доказами підтверджено розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, з урахуванням кваліфікації, досвіду та завантаженості адвоката. Відтак, заперечення відповідача щодо недоведеності понесених витрат є безпідставними, не ґрунтуються на матеріалах справи та не підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, як на підстави для відмови у задоволені позовних вимог в повному обсязі - є не обґрунтовані, недоведені, суперечать умовам укладених правочинів, нормам чинного законодавства, ряду правових позицій викладених в Постановах ВСУ, а отже є такими що не підлягають задоволенню та не повинні братися судом до уваги.

24.07.2026 відповідач ОСОБА_1 надіслала заперечення на відповідь на відзив, на обґрунтування яких зазначила, що вважає доводи позивача необґрунтованими та такими, що не спростовують позицію відповідача.

28.07.2026 належним чином повідомлені учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Представник позивача Пархомчук С. В. у відповіді на відзив просив провести розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Відповідач ОСОБА_1 у відзиві просила проводити судовий розгляд за її відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи на підставі наявних у суду матеріалів.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши доводи заяв по суті спору, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Даними копій: індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту № 286696 від 19.07.2025, довідки про ідентифікацію, вимоги про виконання зобов`язань за кредитним договором, підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, підтверджується, що 19.07.2026 між ТОВ "Клай Інвест" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 286696, за умовами якого остання отримала 8 000 грн 00 коп., на строк 90 днів до 16.10.2025; процентна ставка за кредитом - 262,8 % річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % (процентів) на добу. Договір містить електронний підпис ОСОБА_1 в якості позичальника (а. с. 12, 15, 24-27).

Згідно договору факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025 підтверджується право вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Венера Фінанс" до ОСОБА_1 щодо повернення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 286696 від 19.07.2025, а також за реєстром боржників, права вимоги за якими відступаються за договором (а. с. 13, 20, 22, 23).

На підтвердження розміру заборгованості позивач надав виписку з особового рахунку за період з 19.07.2025 по 20.02.2026, за договором про надання фінансового кредиту № 286696 від 19.07.2025, де зазначено, що ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 11 946 грн 08 коп., яка складається з наступного: 8 000 грн 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу; 3 946 грн 08 коп. - заборгованість за відсотками (а. с. 14).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до частини 2 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо: 1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п`ятдесяти кратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов`язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; 2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

У відповідності до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У пункті 3 частини 2 статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

На підтвердження заборгованості та її розміру позивач подав виписку за період з 19.07.2025 по 20.02.2026 по особовому рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором № 286696 від 19.07.2025 (а. с. 14).

Водночас, надана виписка з особового рахунку не відображає розмір відсотків на тіло кредиту.

Крім того, виписка позивача про нараховані відсотки без зазначення їх нарахування належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни.

Виписка з особового рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

У постанові КЦС ВС від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц були сформульовані правові висновки про те, що відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Отже, за змістом ч.1 ст.1082 ЦК України новий кредитор має довести, що заявлена ним до боржника грошова вимога підлягає виконанню, тобто є дійсною.

При укладенні договору факторингу покупець права вимоги, діючи розумно з точки зору стороннього спостерігача, має отримати від первинного кредитора належні та допустимі докази дійсності грошової вимоги, до яких належать первинні банківські документи про перерахування первинним кредитором своїх грошових коштів на рахунок позичальника. Позивач у даному випадку є сингулярним правонаступником первинного кредитора, тому має доводити дійсність висунутих проти позичальника грошових вимог.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Таким чином, позивач як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема, невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов`язань, суму боргу, подавши суду належні і допустимі докази, оскільки обов`язок подання доказів покладається на сторони.

Позивач не надав належних доказів щодо наявності у відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 11 946 грн 08 коп. З наданої до матеріалів справи виписки не вбачається, що відповідач користувалась кредитними коштами, вносила кошти на погашення кредиту та відсотків, або здійснювала платежі після закінчення строку дії договору, оскільки з наданих позивачем документів не вбачається, які відсотки були нараховані.

Відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву заперечувала розмір заборгованості по тілу кредиту та нарахованих відсотків.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що у позові про стягнення суми належить відмовити.

Оскільки позов не підлягає задоволенню, вимога про відшкодування судових витрат задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 211, 223, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України,

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Венера Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення суми.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Венера Фінанс", місцезнаходження: вул. Львівська, буд. 23, офіс 703, м. Київ, 03115, код ЄДРПОУ: 43561872.

Відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Повне рішення складене 28.07.2026.

Головуючий: В. В. Овдієнко