Рішення № 138569540, 29.07.2026, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/258/26

Провадження №: 2/343/1088/26

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано - Франкiвської областi в складi:

головуючого судді - Андрусіва І.М.,

за участю: секретаря судового засідання - Семків В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Долинського районного суду Івано - Франківської області, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу № 343/258/26, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін:

представниця позивача ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" - Сердійчук Я.Я., звернулася до суду із позовом (а.с. 1-6), до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за договором №0991773693 від 16.10.2019, у розмірі 38 220,80 грн та понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 16.10.2019 між ТОВ "ІНФІНАНС", право вимоги від якого на підставі договорів факторингу перейшло до позивача ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС", та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики №0991773693, на таких умовах: максимальний ліміт кредитної лінії - 20 000 грн., строк дії договору - 36 місяців, відсоткова ставка - 1,75%, яка нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості. Оскільки відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за даним договором не виконав, в нього перед позивачем утворилась заборгованість у загальному розмірі 38 220,80 грн., яка складається із: 2 560 грн - заборгованість за тілом кредиту; 35 660,80 грн - заборгованість за відсотками.

Представниця відповідача ОСОБА_1 - адвокатка Миленька М.В. подала відзив (а.с. 171-175). Суть заперечень проти позову зводиться до того, що: розмір заборгованості за відсотками нарахований неправильно, оскільки такі нараховано поза межами строку кредитування, адже строк кредитування становив 30 днів; розмір нарахованих відсотків є несправедливим, оскільки такі значно перевищують заброгованість за тілом кредиту; розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним.

Представниця позивача ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" - Чайковська М.І. подала відповідь на відзив (а.с. 180-183), в якому просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Зазначила, що підписуючи кредитний договір, відповідач ОСОБА_1 погодився із всіма умовами такого, в тому числі порядком та строками повернення кредиту, сплати відсотків. Розмір витрат на правничу допомогу є підтвердженим та обґрунтованим.

У судове засідання представниця позивача ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" не з`явилась. У заявах по суті справи та окремій заяві (а.с. 188), просила розгляд справи проводити без її участі, зазначивши про підтримання позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_1 та його представниця - адвокатка Миленька М.В. у судове засідання також не з`явились. Остання 09.07.2026 подала заяву (а.с. 178), в якій просить розгляд справи проводити без їхньої участі.

ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

13 лютого 2026 року ухвалою суду відкрито провадження у даній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

01 квітня 2026 року було ухвалено заочне рішення у даній справі, яке ухвалою суду від 29.06.2026 скасоване.

Представниця відповідача ОСОБА_1 адвокатка Миленька М.В. 09.07.2026 подала відзив.

Представниця позивача ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" - Чайковська М.І. 13.07.2026 подала відповідь на відзив.

Беручи до уваги те, що учасники справи в судове засідання не з`явились, суд ухвалює рішення без участі учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенню ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

З урахуванням того, що розгляд справи відбувся за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення у справі є дата складання повного судового рішення, що відповідає вимогам ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

матеріалами справи встановлено, що 16.10.2019 між ТОВ "ФАКТОРРИНГ ПАРТНЕРС" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір надання позики №0991773693 (а.с. 9-10), який підписано відповідачем електронним підписом (одноразовий ідентифікатор 4n2r4z). Договір позики було укладно на таких умовах: сума позики - діючий ліміт 20 000 грн.; строк дії договору - 36 календарних місяців; відсоткова ставка - 1,75%, яка нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості; максимальна річна відсоткова ставка - 638,75%.

Відповідно до розрахунків заборгованості (а.с. 22-30), розмір заборгованості за вказаним вище договором позики становить 38 220,80 грн., яка складається із: 2 560 грн - заборгованість за тілом кредиту; 35 660,80 грн - заборгованість за відсотками.

Право вимоги за цим договором позики 18.10.2021 перейшло від ТОВ "ІНФІНАНС" до ТОВ "Вердикт Капітал" (а.с. 33-34, 42), 10.01.2023 від ТОВ "Вердикт Капітал" до ТОВ "Коллект Центр" (а.с. 43-45, 56), а 18.02.2025 від ТОВ "Коллект центр" до позивача ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" (а.с. 57-58, 68).

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань перед позивачем за договором позики, внаслідок чого утворилась заборгованість.

ІV. Оцінка суду:

дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд доходить такого висновку.

Частиною 1 статті 2 Цивільно процесуального кодексу України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

У ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1055 Цивільного кодексу України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 3, 4, 6 статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положеннями ст. 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Так, суд встановив, що 16.10.2019 між ТОВ "ІНФІНАНС" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики. Право вимоги за цим договором позики у подальшому, на підставі договорів факторингу, перейшло до позивача ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС". Загальний розмір заборгованості за цим договором позики становить 38 220,80 грн.

Таким чином, сторони уклали даний кредитний договір у формі електронного документу, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Водночас зобов`язання відповідачем ОСОБА_1 належним чином не були виконані, внаслідок чого, з нього на користь позивача слід стягнути заборгованість в частині тіла кредиту, у розмірі 2 560 грн.

Стосовно стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача 35 660,80 грн відсотків, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що зазначений вище кредитний договір було підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі і відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо його умов.

Кредитний договір містить повну інформацію щодо умов кредитування, а саме щодо суми та періоду надання кредиту і розміру процентної ставки, порядку надання і погашення кредиту, відповідальності за порушення умов договору.

У ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору, зокрема в частині умов щодо нарахування відсотків, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Таким чином, нарахування процентів за користування кредитом відповідають умовам укладеного між сторонами договору та зазначеним нормам права, а також вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Однак у даній справі судом не встановлено, що позивачем ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" було приховано від відповідача об`єктивну інформацію щодо сукупної вартості кредиту. Розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_1 не заявляв зустрічних позовних вимог про визнання недійсним кредитного договору, в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами у зв`язку з його невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», та не надав суду рішення суду, яке набрало законної сили, яким би було визнано даний кредитний договір недійсним повністю чи в частині.

Оскільки суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, вирішення питання щодо визнання положень кредитного договору несправедливими та зміну або визнання їх недійсними в межах даної справи є неможливим.

Таким чином, оскільки відповідач належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження факту виконання умов договору не надав, розмір нарахованих відсотків за даним кредитним договором у розмірі 35 660,80 грн слід стягнути із відповідача на користь позивача.

При цьому, доводи сторони відповідача про неправильний розрахунок нарахованих позивачем відсотків суд відхиляє, оскільки стороною відповідача при здійсненні розрахунку помилково взято строк кредитування 30 днів, хоча такий, згідно із договором позики становив 36 календарних місяців.

Отже, загальний розмір заборгованості за договором позики №0991773693 від 16.10.2019, який слід стягнути із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" становить 38 220,80 грн., яка складається із: 2 560 грн - заборгованість за тілом кредиту; 35 660,80 грн - заборгованість за відсотками.

V. Розподіл судових витрат між сторонами:

відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України, при цьому враховує, що до судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, останній відносить оплату судового збору у розмірі 2 662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №0607160005 від 04.02.2026 (а.с. 8).

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позову, то, згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно із ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивач на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 13 000 грн надав: договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024, який укладений між АО «Лігал Ассістанс» та позивачем ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», в якому визначено, що вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до цього договору (а.с. 75-76); заявку на надання юридичної допомоги №170 від 01.12.2025 (а.с. 79) та витяг з акту № 25 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025, згідно з якими АО «Лігал Ассістанс» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» погодили надання таких послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 надання усної консультації (2 год) - 4 000 грн.; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (3 год) - 9 000 грн. (а.с. 46).

Таким чином, позивач на обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі подав належні та допустимі докази, що описані вище.

Водночас, з огляду на принципи пропорційності, співмірності та розумності судових витрат, виходячи з об`єму виконаних робіт, враховуючи заявлене клопотання сторони відповідача про зменшення таких витрат, суд вважає, що стягненню із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн., який буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку.

На підставі викладеного, ст. 509, 526, 536, 554, 610, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" заборгованість за договором позики №0991773693 від 16.10.2019, у розмірі 38 220 (тридцять вісім тисяч двісті двадцять) гривень 80 копійок, 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок сплаченого судового збору та 3 000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Івано - Франківського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Повне рішення суду складено 29.07.2026.

Суддя: І.М.Андрусів