Вирок № 138569197, 29.07.2026, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/3462/26

Провадження № 1-кп/577/383/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м. Конотопі кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026200450000382 від 22 квітня 2026 року про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Митченки Чернігівської області, українки, громадянки України, освіта повна середня, непрацюючої, вдови, має на утриманні неповнолітню доньку, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

18.03.2025 року помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був клієнтом АТ КБ «Приват Банк» та мав у користуванні кредитну банківську картку № НОМЕР_1 , рахунок НОМЕР_2 з наявним кредитним лімітом в сумі 75 000 грн. Після смерті ОСОБА_5 у його дружини ОСОБА_4 залишилась вищевказана банківська картка, на якій знаходилися грошові кошти АТ КБ «Приват Банк» у виді кредитних коштів в сумі 75 000 грн. Однак, остання, маючи на меті здійснення крадіжки вказаних грошей, з метою власного збагачення, не вчинила жодних дій спрямованих на погашення заборгованості покійного чоловіка перед АТ КБ «Приват Банк» та закриття кредитного рахунку. У подальшому, реалізуючи свій злочинний корисливий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з метою власного збагачення, ОСОБА_4 , перебуваючи в м. Конотоп Сумської області, діючи умисно в умовах воєнного стану, введеного на всій території України згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ та продовженого до 02.08.2026 року, знаючи пін-код до банківської картки № НОМЕР_3 , яка належала її чоловіку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 та переконавшись, що її дії є таємними для власника грошей та сторонніх осіб, 08.04.2025 року о 10 год. 15 хв. викрала грошові кошти у сумі 20 800 грн. шляхом зняття готівкових коштів в банкоматі САSU8537 за адресою: м. Конотоп Сумської області, пр. Миру, 61, після чого об 11 год. 58 хв. того самого дня знову викрала грошові кошти у загальній сумі 29 600 грн. шляхом розрахунку за золоті вироби у ФОП « ОСОБА_6 » в АДРЕСА_2 . Крім того, продовжуючи реалізовувати свій злочинний корисливий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з метою власного збагачення, ОСОБА_4 перебуваючи в с. Попівка Конотопського району Сумської області, діючи умисно в умовах воєнного стану, переконавшись, що її дії є таємними, 12.04.2025 року о 10 год. 12 хв. викрала грошові кошти у сумі 5 304 грн. шляхом зняття готівкових коштів на касі «Укрпошти», розташованої в с. Попівка Конотопського району Сумської області, вул. Братів Ковтунів, 1. Крім того, продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний корисливий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з метою власного збагачення, ОСОБА_4 , перебуваючи в с. Попівка Конотопського району Сумської області, діючи умисно в умовах воєнного стану, переконавшись, що її дії є таємними 15.04.2025 року об 11 год. 13 хв. викрала грошові кошти у сумі 5 304 грн. шляхом зняття готівкових коштів на касі «Укрпошти», розташованої в с. Попівка Конотопського району Сумської області, вул. Братів Ковтунів, 1. Після чого, о 15 год. 50 хв. того ж самого дня, перебуваючи в м. Конотоп Сумської області, викрала грошові кошти у сумі 4 160 грн. шляхом зняття готівкових коштів в банкоматі САSU5712 за адресою: м. Конотоп Сумської області, вул. Свободи, 17. Крім того, продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний корисливий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з метою власного збагачення, ОСОБА_4 , перебуваючи в м. Конотоп Сумської області, діючи умисно в умовах воєнного стану, переконавшись, що її дії є таємними 17.04.2025 року о 09 год. 37 хв. викрала грошові кошти у сумі 3 120 грн. шляхом зняття готівкових коштів в банкоматі САSU5712 за адресою: м. Конотоп Сумської області, вул. Свободи, 17. Внаслідок вказаних дій ОСОБА_4 викрала з банківської карти АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_3 , яка належала ОСОБА_5 кредитні грошові кошти в загальній сумі 68 288 грн., тим самим завдала майнової шкоди АТ КБ «Приват Банк» на вищевказану суму.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнала повністю при обставинах, визначених в обвинувальному акті, вказавши, що події, а також час та спосіб вчинення нею кримінального правопорушення, зазначені в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, вона їх в повному обсязі підтверджує. Щиро розкаюється у вчиненому, добровільно відшкодувала завдані збитки, просить суворо не карати.

Показання обвинуваченої відповідають фактичним обставинам справи і нею не оспорюються.

Згідно вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечують учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому суд впевнився в правильному розумінні учасниками судового провадження змісту цих обставин і у суду немає сумнівів в добровільності і істинності їх позиції, а також судом роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати у апеляційному порядку ті фактичні обставини справи, які не досліджувались у суді.

Таким чином вина обвинуваченої ОСОБА_4 доведена в повному обсязі і її дії суд кваліфікує за ст. 185 ч. 4 КК України таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, згідно ст. 12 КК України класифікується, як тяжкий злочин.

До обставин, що пом`якшують покарання, передбачених ст. 66 КК України, обвинуваченої ОСОБА_4 суд відносить повне визнання вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

У відповідності до ст. 8 ч. 1 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права.

Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

При цьому суд також враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Зазначене узгоджується із положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року і відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, якими передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченою є тяжким злочином.

Однак мета покарання - це те, чого прагне держава, застосовуючи його, щодо особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. Покарання повинно володіти силою впливу та стримування, що полягає не у жорстокості, а у невідворотності та можливої швидкості.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Уилкокс и Херфорд проти Сполученого Королівства» (заяви № № 43759/10 та 43771/12), зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

При обранні виду та міри покарання для ОСОБА_4 суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченої та запобіганню вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Згідно із вимогами ст. 69 КК України, за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винної, суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Застосування ст. 69 КК України можливе за наявності у кримінальному провадженні виняткових обставин, які дають підстави розраховувати на досягнення мети покарання. При цьому, наявні обставини, що пом`якшують покарання, мають істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого. Ці обставини надають специфічних особливостей, які свідчать, що вчинене діяння виходить за межі типових злочинів такого виду і ступінь його тяжкості порівняно з ними значно менший.

Положення ст. 69 КК України підлягають виваженому застосуванню у тих випадках, коли для реалізації мети покарання установлені в певній санкції його вид і розмір є занадто суворими (несправедливими), а особа потребує поблажливого ставлення. З огляду на це суд має право скорегувати покарання відповідно до індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження.

Отже, підставами призначення основного покарання із застосуванням ст. 69 КК України, визнано дві групи чинників, які характеризують як вчинене кримінальне правопорушення, так і особу винної, та мають враховуватися в їх сукупності, а саме: наявність декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; дані, які певним чином характеризують особу винної.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 усвідомила суспільну небезпечність своїх дій, визнала свою вину та щиро розкаялася у вчиненому кримінальному правопорушенні.

Суд зазначає, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному кримінальному правопорушенні, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків, бажанні виправити наслідки вчиненого.

На переконання суду, факт щирого каяття ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення знайшов своє відображення, оскільки обвинувачена під час судового розгляду неодноразово висловлювала належну критичну оцінку своєї протиправної поведінки, її осуд, вислювлювала щирий жаль з приводу вчинення кримінального правопорушення, готовність нести відповідальність за його вчинення, усвідомила свій негативний вчинок і запевнила не повторювати протиправну поведінку в майбутньому, що свідчить про дійсне її каяття. Належним продовженням переконливої позитивної процесуальної поведінки обвинуваченої стали під час судового розгляду її бажання та згода щодо визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України.

Отже суд, враховуючи наявність наведених вище декількох обставин, що пом`якшують покарання, та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: повне визнання вини, щире каяття, виходячи із фактичної тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, зокрема, характеру діяння, обстановки, способу, місця і часу його вчинення, з урахуванням форми, виду, ступеня вини, мотивів і мети кримінального правопорушення, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченої до вчинення кримінального правопорушення, обставин, що безпосередньо пов`язані із вчиненням кримінального правопорушення, та характеризують поведінку останньої після його вчинення, враховуючи особу винної, яка свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала у повному обсязі та щиро розкаялася, надала пізнавальні покази, виключно позитивно характеризується за місцем проживання, доходить висновку, що вищенаведені обставини істотно знижують фактичну ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і ступінь небезпечності винної особи для суспільства, що у своїй сукупності утворює підставу для застосування ст. 69 КК України та при призначенні основного покарання перейти до іншого, більш м`якого виду покарання, не зазначеного в санкції ч. 4 ст. 185 КК України, у виді штрафу.

На думку суду, така міра покарання відповідає його меті, гуманності, справедливості, фактичним обставинам кримінального провадження, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, є необхідною й достатньою для виправлення обвинуваченої і попередження нових кримінальних правопорушень, і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав людини, воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

При цьому, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально - психологічну характеристику обвинуваченої, складену Конотопським районним відділом філії Державної установи «Центр пробації» в Сумській області, відповідно до якої орган пробації, вважає, що виправлення ОСОБА_4 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства, у тому числі окремих осіб.

Запобіжний захід під час досудового розслідування до обвинуваченої ОСОБА_4 не застосовувався.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 100, 124, 368, 370, 371, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячи чотириста) грн.

Речові докази по справі: CD-R диск з вилученою інформацією у АТ КБ «Приват Банк»; інформація від АТ Укрпошта на 111 аркушах, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Конотопський міськрайонний суд.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя ОСОБА_1