Ухвала суду № 138569066, 24.07.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/9469/26

Номер провадження 1-кс/205/3433/26

УХВАЛА

24 липня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Новокодацького районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши матеріали клопотання прокурора відділу Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 , по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026050000000068 від 11.05.2026 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Харків, із вищою освітою, адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ДН № 6529 від 29.04.2026, видане Радою адвокатів Донецької області), одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,-

ВСТАНОВИВ:

До Новокодацького районного суду міста Дніпра надійшло зазначене клопотання, в якому прокурор просив обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою незаконного збагачення, став на шлях злочинної діяльності та скоїв умисне корисливе корупційне кримінальне правопорушення за таких обставин.

Так, приблизно у травні 2026 року, більш точну дату та час слідством не встановлено, але не пізніше 06.05.2026 року у ОСОБА_5 виник протиправний умисел на отримання неправомірної вигоди для себе від військовозобов`язаних осіб за здійснення впливу на осіб, які уповноважені на виконання функцій держави, використовуючи особисті дружні стосунки з вказаними особами, а саме за вирішення питань, щодо оформлення групи інвалідності, що в подальшому дозволить отримати військовозобов`язаним особам відстрочку від мобілізації на підставах, передбачених чинним законодавством.

06.05.2026 року ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_5 з метою отримання консультації щодо проходження його знайомим ОСОБА_7 військово-лікарської комісії для подальшого його працевлаштування на підприємстві, де є можливість бронювання від військової служби.

В свою чергу ОСОБА_5 , реалізуючи свій протиправний умисел на отримання неправомірної вигоди для себе від військовозобов`язаних осіб за здійснення впливу на осіб, які уповноважені на виконання функцій держави, під час вищезазначеної телефонної розмови висловив ОСОБА_6 вимогу надати неправомірну вигоду в розмірі 10 000 доларів США за вплив на осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з метою встановлення ОСОБА_7 3 групи інвалідності, попередивши, що у разі ненадання неправомірної вигоди останній одразу після проходження військово-лікарської комісії (далі ВЛК) поїде служити у штурмову бригаду.

При цьому, ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправний характер дій ОСОБА_5 , звернувся 08.05.2026 року до працівників правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, у зв`язку з чим з цього моменту діяв під контролем правоохоронних органів з метою викриття злочинної діяльності ОСОБА_5 , спрямованої на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, що супроводжувалося вимаганням такої вигоди.

10.06.2026 року продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, направленого на отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_5 зустрівся біля будинку АДРЕСА_3 з ОСОБА_6 . Під час зустрічі ОСОБА_5 повідомив, що якщо ОСОБА_7 прийде до Територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі ТЦК та СП) з метою проходження ВЛК, він звідти вже не вийде, а одразу поїде служити до Збройних Сил України (далі ЗСУ), після чого висунув вимогу про надання неправомірної вигоди в розмірі 10 500 доларів США для вирішення ним питання щодо встановлення 3 групи інвалідності ОСОБА_7 та отримання ним відстрочки від мобілізації у період дії воєнного стану.

Під час вищезазначеної зустрічі 10.06.2026 року ОСОБА_6 погодився на висунуту вимогу та з метою фіксації злочинних дій ОСОБА_5 погодився передати неправомірну вигоду за позитивне вирішення питання щодо встановлення 3 групи інвалідності ОСОБА_7 та отримання ним відстрочки від мобілізації у період дії воєнного стану.

11.06.2026 року ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, направленого на отримання неправомірної вигоди, зателефонував ОСОБА_6 та повідомив, що через свої зв`язки може зняти ОСОБА_7 з розшуку в ТЦК та СП, однак йому у подальшому необхідно пройти ВЛК, після чого його одразу заберуть в штурмові війська. Надалі повторно висунув вимогу про надання неправомірної вигоди в розмірі 10 500 доларів США для вирішення ним питання щодо встановлення 3 групи інвалідності та отримання ОСОБА_7 відстрочки від мобілізації у період дії воєнного стану.

В подальшому, продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, направленого на отримання неправомірної вигоди, 12.06.2026 року ОСОБА_5 під час особистої зустрічі за адресою: м. Дніпро, вул. В. Антоновича, 46, надав вказівку ОСОБА_6 передати йому всю суму неправомірної вигоди за вплив на осіб, уповноважених на виконання функцій держави, для встановлення групи інвалідності.

Після цього, 17.06.2026 року, приблизно об 11 год. 20 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи у «Сквері Героїв» за адресою: м. Дніпро, проспект Олександра Поля, 2В, отримав від ОСОБА_6 10 500 доларів США за вплив на осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з метою встановлення ОСОБА_7 3 групи інвалідності.

Надалі, 03.07.2026 року ОСОБА_5 за допомогою телефонного зв`язку повідомив ОСОБА_6 про готовність документів щодо встановлення ОСОБА_7 інвалідності 3 групи та надання відстрочки від мобілізації на підставі п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що буде підтверджено в мобільному застосунку Міністерства оборони України «Резерв+» після його оновлення. Крім того, продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, направленого на отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_5 додатково висунув вимогу ОСОБА_6 про передачу йому грошових коштів у сумі 11 000 доларів США для отримання оригіналів медичних документів, які були підставою для оформлення ОСОБА_7 3 групи інвалідності та подальшої відстрочки від мобілізації.

17.07.2026 року ОСОБА_7 за вказівкою ОСОБА_5 оновив застосунок «Резерв+», в якому відобразилась відстрочка від призову на військову службу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

22.07.2026 року приблизно о 11 год. 03 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: м. Дніпро, вулиця В. Антоновича, 36, з метою завершення свого злочинного умислу, отримав від ОСОБА_6 раніше обумовлену неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 11 000 доларів США за отримання оригіналів документів, які стали підставою для оформлення ОСОБА_7 3 групи інвалідності та подальшої відстрочки від мобілізації.

Умисні дії ОСОБА_5 , які виразились у прийнятті пропозиції та одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди, органом досудового розслідування кваліфікуються за ч. 3 ст. 369-2 КК України.

22.07.2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від трьох до восьми років з конфіскацією майна, та з метою уникнення від кримінальної відповідальності останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, зважаючи на характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 . В обґрунтування п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України зазначено, що на теперішній час не встановлено всіх місць зберігання речей та документів, що мають значення для кримінального провадження, грошових коштів, одержаних злочинним шляхом, чорнових, електронних записів дій учасників, пов`язаних із здійсненням впливу на осіб, уповноважених на здійснення функцій держави, у зв`язку з чим, підозрюваний, може вжити заходів щодо знищення, спотворення, приховування речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Крім того, аналізуючи отримані на теперішній час докази, які зібрано під час досудового розслідування, є вагомі підстави вважати, що ОСОБА_5 до своєї протиправної діяльності, пов`язаної із здійсненням впливу на осіб, уповноважених на виконання функцій держави, залучав інших осіб, у зв`язку з чим, підозрюваний, перебуваючи на волі та маючи свободу дій, може повідомляти відомості, які стали йому відомі в ході слідчих дій у цьому провадженні, а також інші важливі відомості, надавати вказівки на знищення, спотворення або приховання будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, що створить перешкоду для подальшого викриття фактів злочинної діяльності підозрюваного, встановлення всіх учасників та їх притягнення до кримінальної відповідальності. Існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, може незаконно впливати на свідків у цього кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_5 , з метою уникнення кримінальної відповідальності може шляхом залякування, погроз схилити їх до зміни наданих показів. В обґрунтування п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України зазначено, що у вказаному кримінальному провадженні наразі залишаються не встановленими всі особи, причетні до вчинення кримінального правопорушення, зважаючи на відомі ОСОБА_5 форми та методи проведення досудового розслідування, підозрюваний використовуючи свою обізнаність, зможе перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у тому числі й шляхом спотворення відповідної інформації, що має значення для досудового розслідування. В обґрунтування п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України необхідно вказати, що у разі обрання запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, підозрюваний зможе вчинити нове кримінальне правопорушення, оскільки згідно із матеріалами, які на даний момент зібрані в ході досудового розслідування є достатньо підстав вважати, що підозрюваний здійснював злочинну діяльність із зловживанням впливу не тільки стосовно свідка ОСОБА_6 , а щодо і інших осіб. Таким чином перебуваючи на свободі підозрюваний може продовжити здійснювати злочинну діяльність із зловживання впливом на осіб, уповноважених на виконання функцій держави.

З огляду на зазначене, прокурор просив застосувати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, з одночасним визначенням застави у розмірі 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання, просив його задовольнити, надав пояснення аналогічні змісту клопотання.

Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував щодо обрання його підзахисному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора, також зазначив, якщо суд обере відносно його підзахисного запобіжний захід у виді тримання під вартою, просив визначити мінімальний розмір застави у 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував щодо обрання відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив застосувати до нього запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі, а саме, у вигляді застави в мінімальному розмірі.

Вислухавши прокурора, підозрюваного, захисника, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

СУ ГУНП в Донецькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні провадженні за № 42026050000000068 від 11.05.2026 року, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

22.07.2026 року Керівником Донецької обласної прокуратури ОСОБА_8 повідомлено про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Згідно з п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатом є фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Статтею 23 цього Закону встановлені гарантії адвокатської діяльності. З самої назви зазначеної статті та з її змісту вбачається, що зазначені гарантії надаються адвокату для забезпечення можливості безперешкодного здійснення професійної діяльності, тобто представництва, захисту, надання професійної правничої допомоги фізичним чи юридичним особам, підприємствам, установам та організаціям незалежно від форм власності.

Згідно з інформацією з Єдиного реєстру адвокатів України, ОСОБА_5 має чинне свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ДН № 6529 від 29.04.2026, видане Радою адвокатів Донецької області

Таким чином, зі змісту п.7 ч.1 ст.480 КПК України, вбачається, що особливий порядок кримінального провадження застосовується до особи, яка саме на момент вчинення кримінального правопорушення була адвокатом, тобто здійснювала адвокатську діяльність.

Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У даному випадку слід брати до уваги те, що відповідно до ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(c) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового слідства відносно причетності ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Прокурором у клопотанні та доданих документів з достатньою на даній стадії кримінального провадження повнотою підтверджується наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до восьми років з конфіскацією майна.

Таким чином, не вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_5 , виходячи лише з фактичних даних, що містяться в матеріалах клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри про його причетність до вчинення кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин, та прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення.

Згідно з положеннями ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд встановлює, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя при вирішенні даного клопотання враховує, що підозрюваний ОСОБА_5 раніше не судимий, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років з конфіскацією майна, наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_5 під загрозою застосування покарання за злочин може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, як шляхом вмовлянь так і шляхом погроз застосування насильства з метою зміни ними своїх показів в суді з метою уникнення кримінальної відповідальності, вчинити інше кримінальне правопорушення. Таким чином, сукупність викладених обставин свідчать про недоцільність застосування до ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, що забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання вищевказаним ризикам.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що в матеріалах кримінального провадження існує обґрунтована підозра ОСОБА_5 у вчиненні тяжкого злочину, а також приймаючи до уваги вищенаведені обставини, які свідчать про наявність ризиків передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, необхідним є застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належний рівень гарантії доброчесної поведінки підозрюваного.

Обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у виді тримання під вартою у даному кримінальному провадженні не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного ОСОБА_5 слідчим суддею, на даному етапі не встановлено та стороною захисту не доведено.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, що відповідно до вимог п. 2) ч. 5 ст. 182 КПК України, передбачає визначення застави від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Слідчий суддя ставиться критично до розміру застави у розмірі 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яку просив визначити прокурор у клопотанні, оскільки вважає такий розмір занадто надмірним та необгрунтованим.

Так, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що суд, при встановленні суми застави, яка перевищує платоспроможність обвинуваченого повинен враховувати тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, а також його професійне становище. Судом, враховуючи винятковий характер справи, виправдано корегування суми для звільнення під заставу з рівнем передбачуваної відповідальності для забезпечення того, щоб винні не мали стимулу уникати правосуддя і знехтувати заходами безпеки. Розмір застави, встановлений виключно з урахуванням майнового стану підозрюваного, не є достатнім для забезпечення його явки у судове засідання.

При визначенні розміру застави підозрюваному ОСОБА_5 , слідчий суддя керується Рішенням Конституційного Суду України від 21.07.2026 року № 9-р(ІІ) 2026 по справі N 3-176/2025(355/25), враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, розмір завданої шкоди в результаті здійснення незаконних дій в сумі 10 500 дол. США, його майновий стан, беручи до уваги надану стороною захисту річну декларацію за звітній період 2025 року, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, а також обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення та встановлені в ході розгляду даного клопотання ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Тому вважає, що застава саме у 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 499 200 грн., є еквівалентною такому винятковому запобіжному заходу як тримання під вартою та звертає увагу на те, що за загальним правилом застава у межах КПК України не може бути альтернативою до тримання під вартою, адже сама по собі вона є значно м`якшим запобіжним заходом. Тримання ж під вартою є винятковим запобіжним заходом (ч. 1 ст. 183 КПК України), а тому й альтернативна до нього застава у переважній більшості ситуацій визначається як для «виключного випадку» (ч. 5 ст. 182 КПК України).

На переконання слідчого суддів, застава застосовується з метою, щоб її могли внести і вказана сума була здатна забезпечити належну поведінку обвинуваченого (або підозрюваного) та повинна бути такою, яку здатний внести обвинувачений (підозрюваний) і яка б могла його стримувати від всіх можливих та імовірних ризиків, що можуть перешкоджати кримінальному провадженню. Сума, яку необхідно обрати для підозрюваного, повинна бути як великою з точки зору відношення власності так і помірною для внесення. Значна сума, буде стримуючою силою для розумної поведінки підозрюваного і недопущення порушень в майбутньому, оскільки це призведе до втрати суми застави. Людина вносячи на депозитний рахунок держави значну суму коштів, повинна задуматись про їх повну втрату у випадку недобропорядної поведінки. Тобто застава є економічним заходом контролю поведінки обвинуваченого (підозрюваного), який при сьогоднішніх умовах життя є одним із життєво необхідних для кожної людини.

Підстав вважати такий розмір застави завідомо непомірним для підозрюваного ОСОБА_5 , слідчим суддею не встановлено.

Слідчий суддя бере до уваги аргументи, які наведені захисником підозрюваного, проте в даному конкретному випадку, слідчий суддя приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог суспільного інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки підозрюваного і виконання процесуальних рішень по справі.

Такий розмір застави, на думку слідчого судді, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 483 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне повідомити про застосування запобіжного заходу відповідні органи адвокатського самоврядування, а саме - Раду адвокатів Донецької області.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42026050000000068 від 11.05.2026 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 18 вересня 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків у 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 499 200 грн. (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч двісті гривень).

У разі внесення застави у визначеному розмірі, вважати, що до ОСОБА_5 обраний запобіжний захід у вигляді застави із встановленням наступних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає: м. Дніпро, Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування із свідком ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Повідомити ОСОБА_5 , що невиконання обов`язків, покладених на підозрюваного ухвалою слідчого судді є підставою для заміни вказаного запобіжного заходу на більш жорсткий.

Повний текс ухвали оголошений 27.07.2026 року о 15.00 год.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1