Рішення № 138568822, 27.07.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 185/14219/25

провадження № 2/208/3035/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі судді Подкопаєвої І.А., за участю секретаря судового засідання Компанієць І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду міста Кам`янського в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 15.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчий кредит № 100394256 (далі Договір) в електронній формі. За умовами договору відповідач отримав кошти у сумі 9 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом строком на 30 днів (з 15.07.2021 до 14.08.2021). Оскільки відповідач зобов`язання за договором не виконав, виникла заборгованість у сумі 39 195,05 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 6 946,00 грн; суми прострочених платежів по процентах 31 349,05 грн., заборгованість за комісією 900,00 грн.

17.01.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» був укладений Договір факторингу № 17-01/2022-54, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржника.

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» був укладений Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржника.

В зв`язку із невиконанням Позичальником своїх зобов`язань зі сплати коштів в повному обсязі та набуттям позивачем права грошової вимоги за вказаним боргом, Позивач просить стягнути суму заборгованості з Позичальника в судовому порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2025 року головуючою суддею визначено суддю Бондаренко В.М..

Ухвалою від 22.01.2025 встановлено, що останнім відомим зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_1 є адреса: АДРЕСА_1 , і на підставі пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України справа передана на розгляд Заводському районному суду міста Кам`янського.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2026 року головуючою суддею визначено суддю Подкопаєву І.А..

Ухвалою від 10.02.2026 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Учасникам справи встановлені строки для подання заяв по суті справи, а також заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Задоволено клопотання представника позивача, витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю.

10.03.2026 року на адресу суду надійшли витребувані судом документи.

В судові засідання, призначене на 23.10.2025, 21.11.2025, учасники справи не з`явилися, відомості про належне повідомлення відповідача у матеріалах справи відсутні.

В судове засідання, призначене на 16.03.2026, 27.07.2026, учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомили.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, будь-яких заяв/клопотань від нього на адресу суду не надходило.

Ухвалою від 02.03.2026.

Ухвалою, внесеною до протоколу судового засідання 27.07.2026, суд постановив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі матеріалів.

Беручи до уваги те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини, що виникли між сторонами.

Відповідно до Анкети-заяви на кредит № 100374256 від 15.07.2021 року ОСОБА_1 просив ТОВ «Мілоан» надати йому кредит у сумі 9 000,00 гривень, строком на 30 днів з 15.07.2021 року, дата повернення 14.08.2021. Сума до повернення 12 600,00 гривень, яка складається з комісії за надання кредиту 900,00 гривень (нараховується одноразово за ставкою 10 % від суми кредиту за договором); проценти за користування кредитом 2700,00 гривень (нараховується за ставкою 1 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку кредитування кредитом).

15.07.2021 року ТОВ «Мілоан» прийняло рішення по погодження заявки 100374256, погоджені умови кредитування: сума кредиту 9 000 грн, строк 30 днів, комісія за надання кредиту 10,00 % одноразово, ставка процента: 2, 0 % за кожен день користування (а.с. 14).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 був підписаний Кредитний договір (індивідуальна частина) № 100374256 від 15.07.2019 (далі - Договір) шляхом використання одноразового ідентифікатора S22132, направленого у вигляді смс повідомлення на номер телефону НОМЕР_1 , що підтверджується Довідкою про ідентифікацію (а.с. 14, 19, зворотній бік).

Відповідно до п. 1.1 Розділу 1 Договору Кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3 Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2 Договору, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Сума кредиту складає 9 000 гривень у валюті: Українські гривні. Кредит надається строком на 30 днів з 15.07.2021 року. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 14.08.2021 (пункту 1.2 1.4 Розділу 1 Договору).

Відповідно до п. 1.5 Розділу 1 Договору орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 12 600 гривень. Комісія за надання кредиту 900,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 % від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом 2700,00 грн, які нараховуються за ставкою 1 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку кредитування кредитом.

Тип процентної ставки: фіксована (п. 1.7 Розділу І Договору).

Відповідно до п. 2.1 Розділу 2 Договору кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу картковий рахунок.

Відповідно до п. 2.2 Розділу 2 Договору плата за кредитом: Позичальник сплачує Позикодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, визначених в п. 1.5.1. 1.5.2 Договору відповідно. Нарахування Позикодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування.

Відповідно до Графіку платежів за договором про споживчий кредит № 100394256 від 15.07.2021 тіло кредиту становить 9 000 грн, проценти за користування кредитом 2700,00 грн, комісія за надання кредиту 900,00 грн. Загальна вартість кредиту 12 600,00 гривень (а.с. 1, зворотній бік).

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надало відповідачу кошти в розмірі 9 000,00 гривень шляхом їх перерахування на картковий банківський рахунок клієнта НОМЕР_2 , що підтверджується квитанцією платіжної платформи Liqpay № 1706673204 від 15.07.2021 (а.с. 20), листом АТ КБ «ПриватБанк» за вих. № 20.1.0.0.0/7 260225/58643 - БТ від 28.02.2026 (а.с. 100).

Позичальник свої зобов`язання з повернення тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами у встановлений договором строк не виконав в повному обсязі.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що ОСОБА_1 нарахована заборгованість за кредитним договором, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 6946,00 грн; комісії за надання кредиту 900,00 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитними коштами за період з 15.07.2021 по 18.11.2021 10 753,00 грн.

Позичальником сплачена комісія за пролонгацію кредиту у сумі 2 054,00 гривень, заборгованість по тілу кредиту 2 054,00 грн,проценти за користування кредитом у сумі 10 753,00 гривень (а.с. 20, зворотній бік 22).

17.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» був укладений Договір факторингу № 17-01/2022-54, відповідно до п. 1.1 Розділу 1 якого за цим Договором Клієнт первісний кредитор зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 54 396 379,29 грн, а Фактор зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим Договором, прийняти право грошової вимоги до Боржників, що належить Клієнту, і стає Новим Кредитором за договором про надання фінансових послуг, укладених між Клієнтом та Боржником.

З дати відступлення прав вимоги Фактор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів (в тому числі за період користування коштами до моменту переходу права вимоги за цим договором, якщо вони не були нараховані Клієнтом) (п. 2.3 Розділу 2 Договору).

Відповідно до Розділу 1 Договору заборгованості заборгованість Боржників перед Клієнтом, яка виникла на підставі укладених між Клієнтом та Боржниками договорів про надання фінансового кредиту, до якої може відноситися неоплачена вартість наданих фінансових послуг та суми штрафних санкцій за несвоєчасне погашення такої заборгованості, суми іншої заподіяної майнової шкоди. Розмір заборгованості зазначається в відповідних Реєстрах Боржників. Право вимоги право грошової вимоги Клієнта до Боржників щодо погашення Заборгованості, строк платежу за якою настав (наявна вимога).

Відповідно до п.п. 6.1.4 п. 6.1 Розділу 6 Договору право вимоги переходить до Фактора після здійснення повної оплати фінансування з моменту підписання Акту приймання-передавання Реєстру Боржників, який є підтвердженням передачі Фактору права грошової вимоги до Боржників, після чого Фактор стає новим Кредитором по відношенню до Боржників стосовно переданого права вимоги (а.с. 25-34).

Відповідно до Акту приймання передавання Реєстру Боржників від 28.12.2021 року Кредитор передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників кількістю 2560 штук, загальна сума заборгованості 54 396 379,29 грн (а.с. 35).

За відступлення права вимоги Фактор сплатив Кредитору оплату відступлення на загальну суму 2 026 481,75 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 17508 від 31.01.2020 (а.с. 34, зворотній бік).

Відповідно до Витяга з Реєстру Боржників до Договору факторингу № 17-01/2022-54 від 17.01.2022 ТОВ «Мілоан» передало, а ТОВ «Вердикт Капітал» прийняв Право вимоги до ОСОБА_1 (рядок 531) на стягнення заборгованості за кредитним договором № 100394256 від 15.07.2021 в сумі 25 997,65 грн., із яких: сума заборгованості по тілу кредиту 6 946,00 гривень, сума заборгованості за відсотками 18 151,65 гривень, комісія за надання кредиту 900,00 гривень (а.с. 36-38).

З наданого розрахунку заборгованості ТОВ «Вердикт Капітал» вбачається, що ОСОБА_1 нарахована заборгованість за кредитним договором, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 6 946,00 грн; комісії за надання кредиту 900,00 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитними коштами за період з 15.07.2021 по 18.11.2021, нараховані первісним кредитором 18 151,65 грн, заборгованості по процентам за користування кредитними коштами за період з 17.01.2022 по 23.02.2022, нараховані новим кредитором 13 197,4 грн. Всього: 31 349,05 гривень (а.с. 23).

10.01.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» був укладений Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до п. 2.1 Розділу 2 якого за цим Договором первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників (реєстр боржників). Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за право вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим Договором.

Права вимоги вважаються відступленими (переданими) Первісним кредитором та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру боржників (Додаток № 4) (а.с. 39-49).

Відповідно до Акту прийому передачі Реєстру Боржників від 10.01.2023 року Кредитор передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників кількістю 207 307 штук (а.с. 51).

За відступлення права вимоги Фактор сплатив Кредитору оплату відступлення шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 5 312 491,59 грн, що підтверджується Актом про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023 (а.с. 49, зворотній бік-50).

Відповідно до Витяга з Реєстру Боржників до Договору № 10-01/2023 від 10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» передало, а ТОВ «Коллект Центр» прийняв Право вимоги до ОСОБА_1 (рядок 32378) на стягнення заборгованості за кредитним договором № 100394256 від 15.07.2021 в сумі 39 195,05 грн., із яких: сума заборгованості по тілу кредиту 6 946,00 гривень, сума заборгованості за відсотками 31 349,05 гривень, комісія за надання кредиту 900,00 гривень (а.с. 52-54).

З наданого розрахунку заборгованості ТОВ «Коллект Капітал» вбачається, що ОСОБА_1 нарахована заборгованість за кредитним договором, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 6 946,00 грн; комісії за надання кредиту 900,00 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитними коштами за період з 15.07.2021 по 23.02.2022 - 31 349,05 гривень. Всього: 39 195,05 гривень (а.с. 24).

Аналіз фактичних обставин справи свідчить, що між сторонами виник спір щодо неналежного виконання зобов`язання за кредитним договором, а тому до спірних відносин застосуванню підлягають норми матеріального права, зокрема Розділу І, ІІ та Глава 71 Підрозділу 1 Розділу ІІІ Книги п`ятої ЦК України.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15.11.2016 року та Закон України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII від 12.05.1991 року (в частині, що не суперечить Закону України № 1734-VIII).

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з вимогами частини другої статті 1054 ЦК України відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частина друга статті 1046 ЦК України).

Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору і його умови.

Факт укладення кредитного договору (позики) не може бути встановлено судом без встановлення факту перерахування грошових коштів позичальнику. Встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту перерахування коштів на рахунок боржника слугує додатковим підтвердженням факту укладення кредитного договору.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 09 серпня 2023 року у справі № 755/16831/19 (провадження № 61-17567св21).

Відповідно до вимог частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постановах Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18, від 23 червня 2020 року у справі № 536/1841/15-ц.

В межах даної справи позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором пред`явлені ТОВ «Коллект Центр», яке набуло право вимоги щодо ОСОБА_1 на підставі Договору відступлення права вимоги, укладеного із кредитором ТОВ «Вердикт Капітал», яке набуло право вимоги на підставі Договору факторингу від первісного кредитора ТОВ «Мілоан».

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язання може бути замінений іншою собою внаслідок передання ним прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

На підтвердження позовних вимог ТОВ «Коллект Центр» надало суду належним чином завірені копії наступних документів: Договір факторингу № 17-01/2022/54, укладений 17.01.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал», Акт приймання передавання Реєстру Боржників від 28.12.2021, Витяг з Реєстру Боржників, який є Додатком до Договору, платіжне доручення № 321370005 від 18.01.2022, Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, укладений між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», Акт прийому передачі Реєстру Боржників від 10.01.2023, Витяг з Реєстру Боржників, який є Додатком до Договору, Акт про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023, що у своїй сукупності підтверджують факт переходу до Позивача права грошової вимоги щодо Відповідача за кредитним договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Кредитний договір № 100394256 від 15.07.2021 року укладений між сторонами в електронній формі шляхом його підписання за допомогою введення одноразового ідентифікатора, а тому він є укладеним у письмовій формі, що відповідає вимогам, передбаченим статтями 207, 208, 1055 Цивільного кодексу України, відповідач отримав суму кредиту на свою платіжну картку, отже в нього виник обов`язок з повернення отриманих коштів у розмірі та на умовах встановлених договором, а також процентів за користування ними.

Графіком платежів до Кредитного договору визначена періодичність, сума погашення та черговість оплати Позичальником заборгованості за кредитним договором, що включає погашення заборгованості за тілом кредиту, сплату процентів за користування кредитними коштами, комісії за надання кредиту.

Відповідач свої зобов`язання за договором в повному обсязі не виконав, сплативши за період з 15.07.2021 по 18.11.2021 14 861,00 грн., а саме:

-комісія за пролонгацію кредиту - 2 054,00 гривень,

-заборгованість по тілу кредиту - 2 054,00 грн,

-проценти за користування кредитом - 10 753,00 гривень.

Щодо нарахування та стягнення процентів за користування кредитними коштами в сумі 31 349,05 грн, суд виходить із такого.

Позивач, пред`являючи вимоги про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, просив стягнути заборгованість за відсотками у сумі 31 349,05 грн., які були нараховані за період з 15.07.2021 по 23.02.2022.

Одночасно з тим, як вбачається з матеріалів справи кредитний договір укладено на період з 15.07.2021 строком на 30 днів, зі строком повернення кредиту 14.08.2021.

Відповідно до Графіку розрахунків та розрахунку заборгованості за період з 15.07.2021 по 14.08.2021 розмір нарахованих відсотків за користування кредитними коштами в межах строку кредитування становить 2 700,00 гривень, Позичальник сплатив в рахунок погашення відсотків за користування кредитними коштами 10 753,00 грн.

Відтак, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми заборгованості за процентами за користування кредитом не підлягають задоволенню.

Суд відхиляє доводи позивача про наявність права на нарахування відсотків після встановленого договором строку кредитування в зв`язку із пролонгацією нарахування відсотків, оскільки відповідно до умов договору кредиту сторони погодили строк кредитування 30 днів, до 14.08.2021, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження продовження строку кредитування на новий період.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що нарахування процентів за користування кредитними коштами з 15.08.2021 по 22.02.2022 здійснено поза межами встановленого договором строку кредитування.

У задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами у сумі 31 349,05 гривень за період з 15.08.2021 року по 23.02.2022 року слід відмовити, оскільки нарахування таких процентів проведено поза межами встановленого договором строку кредитування.

Щодо стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 10 % від суми кредиту у сумі 900,00 грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 11 лютого 2021 року № 16 затвердило Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил

Кредитодавець має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дають змогу змінювати процентну ставку та/або інші платежі за послуги кредитодавця, уключені до загальних витрат за споживчим кредитом, і такі зміни не можуть бути визначені на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит)

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості

Разом з тим, у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) суд зробив висновок, що: «надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Крім того, 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування»

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними щодо недопущення включення до умов договору про споживче кредитування несправедливих для споживача умов.

Відтак, суд дійшов до висновку, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту у сумі 900 гривень є несправедливими умовами, нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, встановлення та нарахування комісії за надання кредиту у сумі 900,00 гривень є незаконним і необґрунтованим, а тому у задоволенні позовної вимоги в частині стягнення комісії за надання кредиту у сумі 900,00 гривень слід відмовити.

Також суд звертає увагу, що відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості з відповідача стягнуті кошти в суми 2 054,00 гривень в рахунок погашення заборгованості з оплати комісії за пролонгацію кредиту.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними

Відповідно до умов кредитного договору у даній справі Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг Позичальнику, також кредитний договір не містить положень про нарахування та сплату Позичальником комісії за пролонгацію, а тому нарахування такої комісії, як і зарахування оплат Позичальника у сумі 2 054,00 гривень в рахунок погашення заборгованості з комісії є незаконним та необґрунтованим.

Оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення, то наслідком визнання умов кредитного договору нікчемними є перерахунок відповідної заборгованості.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22), від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц

Так, відповідач сплатила на виконання умов кредитного договору 2 054,00 грн, які були зараховані в рахунок оплати комісії за пролонгацію кредиту. Оскільки вимоги щодо сплати комісії в силу вимог закону є недійсними, то сплата комісії має бути зарахована в рахунок погашення кредиту та процентів за користування ним.

Відповідно до пункту 9.2 розділу 9 Кредитного договору черговість погашення вимог за договором встановлюється законом.

Відповідно до статті 19 Закону України Про споживче кредитування у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості:

1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом;

2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом;

3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Відповідно до частини першої статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що сплачена відповідачем комісія за пролонгацію кредиту у сумі 2 054,00 грн, має бути зараховані в рахунок оплати заборгованості за кредитним договором.

З урахуванням вищенаведеного, суд виходить з того, що законними та обґрунтованими позовними вимогами є вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 9 646,00 гривень, із розрахунку: заборгованість за тілом кредиту - 6 946,00 гривень, проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування 2700,00 гривень.

Відповідач в рахунок виконання умов договору сплатив за період з 15.07.2021 по 18.11.2021 14 861,00 грн.

Відтак, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частин першої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 81 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, встановивши фактичні обставини справи та перевіривши їх доказами, визначивши спірні правовідносини та норми права, що підлягають застосуванню до них, дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 3 028,00 гривень та витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 13 000,00 гривень.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами ст. 141 ЦПК України.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

В зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 258, 263 - 265, 268, 273, 280 - 284 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 512 519, 610, 1046 1049, 1054 1055 Цивільного кодексу України, Закону України «Про споживче кредитування» -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте Заводським районним судом міста Кам`янського за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://zv.dp.court.gov.ua/sud0415/

Заочне рішення суду знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306; код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , адреса останнього відомого зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.А. Подкопаєва