Рішення № 138568808, 28.07.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

Єдиний унікальний номер справи № 208/229/26

Номер провадження № 2/208/2691/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Кам`янського Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді: Кузнєцової А. С.,

за участю секретаря судового засідання: Вікторовської О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Мотуз Олександр Володимирович до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Мотуза О. В. звернувся до суду з вказаною заявою, в якій просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» грошову суму у розмірі 245000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

ОСОБА_1 в період часу з 23 червня 2004 року по 11 червня 2024 року працював на різних посадах, у різних структурних підрозділах Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське». 11 червня 2024 року позивача було звільнено.

За час роботи на підприємстві відповідача позивач набув хронічних професійних захворювань.

П. 7 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 25 вересня 2025 року (копія додається), затвердженого начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, встановлено наявність у позивача професійних захворювання:- пневмоконіоз (p/q, 3/3) ЛН І-ІІ ст.; - хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість (ІІ ст.) з легким ступенем зниження слуху;- хронічна радикулопатія S1 ліворуч в ст. неповної ремісії, з помірними статико- динамічними порушеннями больовим та м`язово-тонічним синдромами.

П. 17 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин: у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії та генерацією виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо) ОСОБА_1 працював в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, виробничого шуму та в умовах вимушеної робочої пози і значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри. Через неможливість застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, що унеможливлювало або зводило до мінімуму важку ручну працю, ОСОБА_1 виконував роботи в умовах вимушеної робочої пози та значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри.

Згідно п. 18 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: пил переважно фіброгенної дії, мг/м3 вуглепородний пил з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70%; фактична величина від 77,3 до 265,1 мг/м3, при нормативному значенні 2,0 мг/м3. Тривалість дії упродовж зміни від 90 до 90,8% зміни. Виробничий шум: фактичне значення - від 87,3 до 92 дБА, при нормативному значенні - 80 дБА. Важкість праці: зовнішнє фізичне динамічне навантаження, виражене в одиницях механічної роботи за зміну, кг/м (Вт): при регіональному навантаженні (з переважною участю м`язів рук та плечового поясу): фактичне значення від 83,3 Вт, при нормативному значенні 45 Вт; при загальному

навантаженні (за участю м`язів нижніх кінцівок і тулуба): фактичне значення 120,4 Вт, при нормативному значенні 90 Вт. Робоча поза: перебування у вимушеній позі: фактичне значення 20% часу зміни, при нормативному значенні до 10% часу зміни; перебування у незручній позі фактичне значення 28% часу зміни, при нормативному значенні до 25% часу зміни; перебування в позі «стоячи»: фактичне значення 70% часу зміни, при нормативному значення 60% часу зміни. Нахили тулуба (вимушені, більше 300), кількість за зміну: фактичне значення від 20 до 125, при нормативному значенні 51-100.

Згідно п. 16 витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 53/25/1624/В від 25 грудня 2025 року (копія додається), позивачу визначено втрату працездатності на рівні 65% та встановлено третю групу інвалідності.

Позивач має постійні скарги на стан свого здоров`я, змушений проходити лікування, що підтверджується медичним висновком від 31 липня 2025 року № 9185, консультативним висновком спеціаліста від 04 липня 2025 року та консультативним висновком спеціаліста від 03 травня 2024 року (копії додаються). Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 843 (копія додається) позивач має скарги на біль в поперековому відділу хребта, з іррадіацією в ліву ногу, зниження слуху, шум в голові, кашель, іноді біль в грудній клітки, підвищену пітливість.

У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію.

Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування. Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання.

Моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює в сумі 245000,00 гривень, що відповідатиме справедливій сатисфакції за розвиток хронічного професійного захворювання, яким спричинено втрату професійної працездатності (а. с. 1-4).

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12.01.2026 року за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» порушено справу за правилами спрощеного позовного провадження, між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України (а. с. 22).

Представником приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» Барковим С. Є. (діючого на підставі ордеру та довіреності) на позовну заяву ОСОБА_1 в порядку ст. 278 ЦПК України подано відзив, з якого вбачається, що відповідач вважає, позовні вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими, а сума позовних вимог є завищеною та такою, що не відповідає критеріям розумності та справедливості.

Правове регулювання відшкодування моральної шкоди здійснюється на підставі, зокрема, положень ст. 23 ЦКУ. Так абз. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вважає, що такими обставинами, що мають істотне значення, є наступні факти: згідно акту П-4, у позивача наявні інші захворювання, що не є професійними та що не пов`язані із роботою у відповідача. При цьому ці захворювання так само в рівній мірі з професійними можуть впливати на психічний та емоційний стан позивача, а відокремити прояви моральних страждань, що спричинені професійними захворюваннями та непрофесійними, неможливо.

В постанові Верховного Суду від 5 червня 2020 року в справі № 212/3137/17-ц сформовано висновок про те, що суд, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок стійкої втрати професійної працездатності, має окрім обставин, які мають суттєве значення, зокрема ступінь втрати працездатності, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, наслідки, що наступили, дотримуватися засад розумності і справедливості.

Окрім цього, слід звернути увагу на те, що інвалідність та стійку втрату працездатності позивачу встановлено на визначений строк з датою повторного оцінювання 01.01.2027 року, що вказує на можливість подальшого одужання позивача в майбутньому.

Слід взяти до уваги, що позивачем не надано висновків лікувально-профілактичного закладу або лікарсько-консультаційної чи медико-соціальної експертної комісії про стрес, депресію чи інші негативні прояви психологічного стану, які б начебто виникли у нього в результаті отриманої травми. У матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують психологічний стан позивача, а тому розмір моральної шкоди, що заявлений до стягнення, є необґрунтованим та значно завищеним, що не відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості.

Вимога позивача щодо стягнення моральної шкоди без утримання податку та обов`язкових платежів суперечить податковому законодавству.

Звернув увагу суду на те, що постановою Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі № 235/3143/24 провадження № 61-14246св24 зроблено висновок, що: «…проявом розумності є те, що у ЦК України, як основному регуляторі цивільних відносин, визначення розміру грошової компенсації моральної шкоди не пов`язується з вирішенням питання про розмір податків, зборів чи інших обов`язкових платежів. Очевидно, що для контролю сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів в публічному праві існують відповідні механізми, які зовсім не пов`язані із визначенням розміру грошової компенсації моральної шкоди; цивільний суд за позовом про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України вирішує цивільний спір, а не визначає, розмір та порядок сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів.

Правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов`язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов`язкові платежі. У статті 265 ЦПК України немає імперативної вказівки на необхідність додаткової деталізації у рішенні суду грошової компенсації моральної шкоди із розміром сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів.

З урахуванням викладеного: (1) необґрунтованим є вирішення судами у цій цивільній справі питань щодо податків, зборів чи інших обов`язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми «без утримання податків та інших обов`язкових платежів». Це є підставою для відповідної зміни судових рішень; (2) не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що суди безпідставно не залучили до участі у справі Верховну Раду України та Державну податкову службу України, права та інтереси яких зачіпаються судовими рішеннями у цій справі…».

Важливий висновок викладено також в постанові Верховного Суду від 30.06.2021 року у справі №180/505/20-ц (провадження №61-5св21), де зазначено, що з 23 травня 2020 року стягнута моральна шкода підлягає оподаткуванню у разі перевищення її розміру чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Щодо стягнення суми моральної шкоди з урахуванням утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Представник звернув увагу суду на те, що стягнення грошових коштів без утримання податків суперечить положенням закону, на увагу не заслуговують, оскільки відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», з 1 січня 2025 року мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень, а отже, її чотирикратний розмір становить 8000 х 4 = 32000 (тридцять дві тисячі) гривень.

Як висновок, будь-яка сума, що потенційно може бути відшкодована позивачу і перевищуватиме цей поріг (у 32000 гривень) підлягатиме оподаткуванню. Окрім цього, в цивільній справі, що розглядається, питання оподаткування стягнутих сум моральної шкоди, тобто питання відносин між відповідачем (як податковим агентом) та державою не є та не може бути предметом спору взагалі.

Вважає, що питання про те, чи повинен відповідач виконувати визначену Податковим кодексом України функцію податкового агенту та утримувати податки, а також питання щодо розміру стягнутих податків, залежать не від резолютивної частини рішення суду на час ухвалення рішення, а від змісту податкового законодавства на час виплати доходу, тобто на час виконання рішення (добровільного чи примусового). Враховуючи зазначене, визначення порядку оподаткування моральної шкоди за рішенням суду не повинні бути розглянути під час судового розгляду цієї справи (а.с. 34-37).

Представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Мотузом О. В. надано відповідь на відзив який зводився до незгоди з доводами та аргументами представника відповідача а саме, в позовній заяві зазначено, що заподіяна позивачу моральна шкода полягає у тому, що внаслідок професійного захворювання порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію.

Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.

У виникненні у позивача хронічних професійних захворювань наявна вина відповідача, так як згідно п. 17 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 25 вересня 2025 року (копія додається), затвердженого начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, встановлено наявність у позивача професійних захворювання:- пневмоконіоз (p/q, 3/3) ЛН І-ІІ ст.; - хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість (ІІ ст.) з легким ступенем зниження слуху;- хронічна радикулопатія S1 ліворуч в ст. неповної ремісії, з помірними статико- динамічними порушеннями больовим та м`язово-тонічним синдромами.

П. 17 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин: у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії та генерацією виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо) ОСОБА_1 працював в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, виробничого шуму та в умовах вимушеної робочої пози і значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри. Через неможливість застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, що унеможливлювало або зводило до мінімуму важку ручну працю, ОСОБА_1 виконував роботи в умовах вимушеної робочої пози та значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри.

Згідно п. 18 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: пил переважно фіброгенної дії, мг/м3 вуглепородний пил з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70%; фактична величина від 77,3 до 265,1 мг/м3, при нормативному значенні 2,0 мг/м3. Тривалість дії упродовж зміни від 90 до 90,8% зміни. Виробничий шум: фактичне значення - від 87,3 до 92 дБА, при нормативному значенні - 80 дБА. Важкість праці: зовнішнє фізичне динамічне навантаження, виражене в одиницях механічної роботи за зміну, кг/м (Вт): при регіональному навантаженні (з переважною участю м`язів рук та плечового поясу): фактичне значення від 83,3 Вт, при нормативному значенні 45 Вт; при загальному

навантаженні (за участю м`язів нижніх кінцівок і тулуба): фактичне значення 120,4 Вт, при нормативному значенні 90 Вт. Робоча поза: перебування у вимушеній позі: фактичне значення 20% часу зміни, при нормативному значенні до 10% часу зміни; перебування у незручній позі фактичне значення 28% часу зміни, при нормативному значенні до 25% часу зміни; перебування в позі «стоячи»: фактичне значення 70% часу зміни, при нормативному значення 60% часу зміни. Нахили тулуба (вимушені, більше 300), кількість за зміну: фактичне значення від 20 до 125, при нормативному значенні 51-100.

Тобто відповідачем як роботодавцем допущено перевищення встановлених норм дії

шкідливих факторів на працівника.

Слід зауважити, що навіть при очевидній вині роботодавця в даному конкретному випадку, законодавець не відносить таку вину до обов`язкової складової умов відшкодування моральної шкоди роботодавцем. Як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст. 153, ст. 173, ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При

цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Позивачем надано переконливі та змістовні роз`яснення, в чому саме полягає заподіяна йому моральна шкода.

Щодо стягнення суми моральної шкоди з урахуванням утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Представник звернув увагу суду на те, що стягнення грошових коштів без утримання податків суперечить положенням закону, на увагу не заслуговують, оскільки відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом.

У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному затаном» (а.с. 42-45).

Представником приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» Барковим С. Є (діючого на підставі ордеру та довіреності) подано заперечення на відповідь на відзив в яких повністю заперечував проти аргументів представника позивача, вважаючи їх безпідставними.

Зазначив, що у відповіді на відзив позивач наполягає на своїх позовних вимогах, зазначає, що у діях роботодавця наявна вина щодо спричинення позивачу моральних страждань, а також, що ним належним чином надано обґрунтування наявності моральної шкоди.

У відповіді на відзив позивач не наводить додаткових аргументів на користь своєї позиції, а також не спростовує доводів відповідача. Натомість позивач лише дослівно повторює вже висловлені у позовній заяві міркування.

Водночас, звертає увагу суду на те, що позивач стверджує, що «перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію». При цьому, «депресія» може позначати широкий спектр станів, і перш за все, депресія це розлад ментального здоров`я, що має бути встановлений та діагностовий лікарем відповідної спеціалізації. Лише МКХ-10 містить цілу низку кодів, що стосуються депресивних станів: F32.0, F32.1, F32.2, F32.3, F33.0, F33.1, F33.2, F33.3, F33.9, F34.1, F53.0. Для того, щоб діагностувати депресію у пацієнта мають зберігатись протягом тривалого часу певні симптоми, серед яких порушення сну, погіршена здатність концентруватись під час виконання роботи, знижений або навпаки підвищений апетит, інші симптоми, пов`язані з думками тощо. Таким чином, у даному випадку підставою для твердження про наявність у позивача депресії є наявність відповідних медичних документів, які у даній справі відсутні. Також з наявних документів не зрозуміло, чи наявні у позивача якісь з симптомів депресивних епізодів, оскільки такі не описані у скаргах.

Аналогічні міркування слід висловити і щодо стресу, оскільки МКХ-10 також містить групу кодів F43, які описують психологічні стани стресу. Натомість, Позивачем не надано документів, які б підтверджувати наявність у нього підтвердженого діагнозу стресу та відповідних наслідків. Стрес також має низку симптомів, які дозволяють спеціалісту діагностувати цей стан, застосовуються різноманітні тести, а також, залежно від тяжкості стану, різні засоби лікування. Однак, позивачем не надано документів, які б свідчили про наявність будь-якого діагностованого стресу, а також заходів, що вживались для усунення такого стану. Так, про стрес можна вести мову у разі наявності щонайменше трьох таких симптомів: втома, поганий сон, роздратування або збудження, складнощі у зосереджені на чомусь. Стрес також може супроводжуватись депресивними епізодами та поганим настроєм, головним болем, характерними відчуттями в районі потилиці тощо.

Позивачем не надано, зокрема, висновків лікувально-профілактичного закладу або лікарсько-консультаційної чи медико-соціальної експертної комісії, експертної команди або консультаційних висновків спеціаліста щодо наявності або відсутності у нього стресу, депресії чи інші негативні прояви психологічного стану, які б начебто виникли у нього в результаті отриманої травми.

Таким чином, на погляд представника відповідача в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують психологічний стан позивача, а тому розмір моральної шкоди, що заявлений до стягнення, є необґрунтованим та значно завищеним, що не відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості, а вважає, що отже такі позовні вимоги не підлягають задоволенню (а.с. 48-52).

Позивач ОСОБА_1 , його представник, адвокат Мотуз О. В. в порядку ч. 3 ст. 211 ЦПК України просили задовольнити позов в повному обсязі та розглянути справу без їх участі (а.с.80-81).

Представник відповідача Барков С. Є. про день та час проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.

Судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Покровське» (до зміни найменування: ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1», ВАТ «Шахтоуправління «Покровське», «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1 в період з 23 червня 2004 року по 11 червня 2024 року:

- 23.06.2004 року - прийнятий учнем гірничого робочого по ремонту гірничих виробок підземним з повним робочим днем в шахті;

- 11.06.2024 року звільнений за ст. 40 п. 2 КЗпП України у зв`язку з невідповідністю робітника виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я (підтверджено записами в трудовій книжці позивача, а. с. 11-12)

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 25 вересня 2025 року (копія додається), затвердженого начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, встановлено наявність у позивача професійних захворювання:- пневмоконіоз (p/q, 3/3) ЛН І-ІІ ст.; - хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість (ІІ ст.) з легким ступенем зниження слуху;- хронічна радикулопатія S1 ліворуч в ст. неповної ремісії, з помірними статико- динамічними порушеннями больовим та м`язово-тонічним синдромами.

П. 17 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин: у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії та генерацією виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо) ОСОБА_1 працював в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, виробничого шуму та в умовах вимушеної робочої пози і значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри. Через неможливість застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, що унеможливлювало або зводило до мінімуму важку ручну працю, ОСОБА_1 виконував роботи в умовах вимушеної робочої пози та значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри.

Згідно п. 18 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: пил переважно фіброгенної дії, мг/м3 вуглепородний пил з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70%; фактична величина від 77,3 до 265,1 мг/м3, при нормативному значенні 2,0 мг/м3. Тривалість дії упродовж зміни від 90 до 90,8% зміни. Виробничий шум: фактичне значення - від 87,3 до 92 дБА, при нормативному значенні - 80 дБА. Важкість праці: зовнішнє фізичне динамічне навантаження, виражене в одиницях механічної роботи за зміну, кг/м (Вт): при регіональному навантаженні (з переважною участю м`язів рук та плечового поясу): фактичне значення від 83,3 Вт, при нормативному значенні 45 Вт; при загальному

навантаженні (за участю м`язів нижніх кінцівок і тулуба): фактичне значення 120,4 Вт, при нормативному значенні 90 Вт. Робоча поза: перебування у вимушеній позі: фактичне значення 20% часу зміни, при нормативному значенні до 10% часу зміни; перебування у незручній позі фактичне значення 28% часу зміни, при нормативному значенні до 25% часу зміни; перебування в позі «стоячи»: фактичне значення 70% часу зміни, при нормативному значення 60% часу зміни. Нахили тулуба (вимушені, більше 300), кількість за зміну: фактичне значення від 20 до 125, при нормативному значенні 51-100 (а.с.5-7).

Згідно п. 16 витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 53/25/1624/В від 25 грудня 2025 року (копія додається), позивачу визначено втрату працездатності на рівні 65% та встановлено третю групу інвалідності (а.с. 10).

Також, згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №843 ОСОБА_1 в період часу з 24.07.2025 року по 31.07.2025 року перебував на стаціонарному лікуванні в Державній установі Інститут праці ім. Ю. Л. Кундієва, з діагнозом: пневмоконіоз (q/r, 3/3), ЛН І-ІІ (першого-другого) ст.; - хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (ІІ ст.); - хронічна радикулопатія S1 ліворуч, стадія неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами, захворювання професійні, встановлені вперше (а.с. 15 зворот -16).

Медичним висновком лікарсько - експертної комісії спеціального профпатологічного закладу охорони здоров`я про наявність хронічного професійного захворювання №9/85 від 31.07.2025 року ОСОБА_1 вперше встановлено наявність професійного характеру захворювання (а.с.15).

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

За ч. 4 ст. 43, ч. 1 ст. 46 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону праці» (на момент виникнення спірних правовідносин) відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно із ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

На підставі ст. 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Враховуючи, що відшкодування працівнику моральної шкоди у випадку, передбаченому ст. 237-1 КЗпП України, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала через професійне захворювання, спричинене негативними виробничими факторами під час виконання ним трудових обов`язків на підприємстві відповідача, то моральну шкоду йому безумовно було заподіяно внаслідок ушкодження здоров`я під час роботи на ПрАТ «ШУ Покровське» оскільки роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, з урахуванням чого, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди за рахунок відповідача.

На підставі переліченого обґрунтування, суд не погоджується з доводами представника відповідача про те, що на ПрАТ «ШУ Покровське» не винне в отриманні ОСОБА_1 профзахворювання та відповідно у спричиненні позивачу цим моральної шкоди.

Суд при цьому виходив з того, що в зв`язку із отриманням професійного захворювання зі встановленням стійкої втрати працездатності ОСОБА_1 у розмірі 65% до 01.01.2027 року та здобуттям 3-ї групи інвалідності позивачу безумовно було заподіяно моральну шкоду, оскільки внаслідок професійного захворювання у нього змінилися умови життя, він змушений проходити тривале лікування, відчуваючи фізичний біль та дискомфорт у повсякденному житті, обмеженість у можливості продовжувати колишній активний спосіб життя та тривогу за майбутнє внаслідок професійного захворювання.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності та справедливості.

Так відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Таким чином суд бере до уваги при обрахунку розміру моральної шкоди позивачу внаслідок професійного захворювання кількість часу, який ОСОБА_1 пропрацював у шкідливих умовах на підприємстві відповідача, ступінь втрати ним працездатності через професійне захворювання, отриману ним інвалідність внаслідок такого захворювання, яка встановлена на певний строк, розмір мінімальної заробітної плати на час розгляду справи, а також провину підприємства відповідача у спричиненні ушкодження здоров`я позивачу, яка лежить на ПрАТ «ШУ Покровське».

Отже, на підставі переліченого вмотивування, враховуючи, що ОСОБА_1 має загальний стаж роботи 25 років 00 місяців11 днів, за професією 04 роки 02 місяці 17 днів, а в умовах впливу шкідливих факторів 20 років 00 місяців 10 днів (на момент складання акту), отримавши внаслідок недосконалості виробництва з вини відповідача на певний строк 65% стійкої втрати працездатності через набуте ним професійне захворювання та інвалідність при роботі у таких шкідливих умовах на підприємстві відповідача, зважаючи на розмір на 1 січня 2026 року мінімальної заробітної плати в сумі 8647 грн., то на переконання суду розмір відшкодування завданої ОСОБА_1 ушкодженням здоров`я моральної шкоди з боку на ПрАТ «ШУ Покровське» повинен дорівнювати 100000 грн., що відповідатиме завданій позивачу моральній шкоді через незворотність негативних наслідків професійного захворювання на його здоров`ї та подальшому житті.

Таким чином, суд не може погодитись із розміром моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я позивача, який визнає представник відповідача, та вважає, що заявлені позивачем вимоги не підлягають частковому задоволенню.

Суд при цьому зауважує, що порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Відповідно до пп. «А» п. 164.2.14 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції з 23 травня 2020 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України.

Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку (в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати) та відповідно підлягають оподаткуванню, однак крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 25 липня 2018 року по справі № 180/683/13-ц.

Таким чином, суд зазначає, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. У даному випадку це суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок професійного захворювання, тобто заподіяння йому шкоди здоров`ю.

На підставі переліченого вказані зміни до податкового законодавства не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок отриманого професійного захворювання.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 21 червня 2022 року по справі № 599/645/21.

Виходячи з викладеного суд надав правову оцінку виключно визначальним позиціям сторін у даній справі, а не абсолютно усім доводам. При цьому, суд вважає, що це не впливає на обґрунтованість даного судового рішення, а також не свідчить про неповноту дослідження судом обставин справи та доводів сторін.

Суд, в зв`язку з вищевикладеним, в рішенні вважає необхідним зазначити, що розмір присудженої моральної шкоди в сумі 100 000,00 гривень підлягає стягненню з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» з урахуванням утримання обов`язкових податків і зборів, в розмірі, який перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України.

Так, позивач ОСОБА_1 в порядку п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судових витрат, тому передбачений п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 вказаного закону розмір мита підлягає стягненню в дохід держави з приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (розмір визначено з урахуванням дати подачі позову до суду - 968,96 гривень (подана через Електронний суд 1211,20*0,8). Вимоги в цій частині задоволено частково на суму 100 000 гривень, тобто на 40,8% від заявленої суми (245 000 гривень), тому розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь держави дорівнює 395,49 гривень.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 13, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Мотуз Олександр Володимирович, до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень з утриманням обов`язкових платежів, згідно законодавства.

В інших частині позовних вимогах відмовити.

Судові витрати по справі, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, віднести на рахунок відповідача, стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави судовий збір в сумі 395 (триста дев`яносто п`ять) гривень 49(сорок дев`ять) копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення суду 28.07.2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;

- представник позивача: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

- відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», ЄДРПОУ 13498562, юридична адреса місце знаходження на момент звернення: Донецька область, м. Покровськ, пл. Шибанкова, 1а, на момент винесення рішення місце реєстрації: м. Запоріжжя, Північне шосе, вул. Теплична, буд. 22Б/1 кабінет 6.

Суддя: