Рішення № 138568342, 29.07.2026, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 29.07.2026

Справа № 501/1403/26

2/501/1703/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі головуючого судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеського району Одеської області цивільну справу за

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»

до

відповідача: ОСОБА_1

предмет та підстави позову: про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції позивача та відповідача.

Через систему «Електронний суд» 30.03.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач), в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1399-5318 від 24.05.2024 у розмірі 111 731,06 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом - 25347,46 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 86383,60 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що 24.05.2024 сторони за допомогою веб-сайту уклали електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1399-5318, який разом з Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким відповідач був попередньо ознайомлений.

Відповідно до умов договору відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 29500 грн., строк кредитування 300 днів, знижена % ставка 1,20 % в день, стандартна % ставка 1,50 % в день.

Однак, відповідач належним чином не виконував своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, відсотків, а тому станом на 17.02.2026 за ним утворилась заборгованість у розмірі 111 731,06 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом - 25347,46 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 86383,60 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, позивач просив суд стягнути кредитну заборгованість, а також понесені судові витрати по справі.

Відповідач надав до суду відзив на позов (а.с.72-78), просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що вона на сайті позивача не реєструвалась, ідентифікацію не проходила, з умовами договору не ознайомлювалась, кредитний договір, згоду не підписувала, не була заявником на отримання споживчого кредиту. У грудні 2023 у відповідача відбулось викрадення (злом) телефонного номера мобільного оператора Lifecell НОМЕР_1 . Відтак відбувся несанкціонований доступ до онлайн-банкінгу, мобільних додатках, тощо. Про наявність кредиту відповідач дізналась із судової справи. Додатково відповідач зверталась до відділення поліції із заявою про вчинення кримінального злочину.

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 30.03.2026 справа розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.62).

Ухвалою судді від 13.04.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.65-66).

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 24.05.2024 сторони за допомогою веб-сайту уклали електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1399-5318, який разом з Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким відповідач був попередньо ознайомлений.

Відповідно до умов договору відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 29500 грн., строк кредитування 300 днів, знижена % ставка 1,20 % в день, стандартна % ставка 1,50 % в день.

Однак, відповідач належним чином не виконував своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, відсотків, а тому станом на 17.02.2026 за ним утворилась заборгованість у розмірі 111 731,06 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом - 25347,46 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 86383,60 грн.

ІV. Оцінка Суду.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За положенням статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтями 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Також, відповідно до частини першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно статті 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 640 ЦК - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно статті 642 ЦК - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 24.05.2024 сторони за допомогою веб-сайту уклали електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1399-5318, який разом з Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким відповідач був попередньо ознайомлений.

Відповідно до умов договору відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 29500 грн., строк кредитування 300 днів, знижена % ставка 1,20 % в день, стандартна % ставка 1,50 % в день.

Одночасно, позивачем сформовано довідку про перерахування суми кредиту, як підтвердження переказу кредитних коштів за транзакцією 2466621771 від 24.05.2024 (а.с.36).

Аналізуючи викладене вище вбачається, позивач перерахував грошові кошти у сумі 29500 грн. на банківську карту № НОМЕР_2 , що належить відповідачу, що підтверджується квитанцією щодо переказу коштів (а.с.35).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

При цьому, суд враховує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що у даній справі договір, на підставі якого заявлено позовні вимоги, у встановленому законом порядку оспорювався чи визнавався недійсним.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого Позивачем, заборгованість Відповідача за кредитним договором станом на 17.02.2026 утворилась заборгованість у розмірі 111 731,06 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом - 25347,46 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 86383,60 грн.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини справи, даний позов підлягає задоволенню.

Суд звертає увагу на те, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1-2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечуючи факт укладення відповідачем спірного кредитного договору з позивачем і отримання кредитних коштів за вказаним договором, послався на те, що вона на сайті позивачка не реєструвалась, ідентифікацію не проходила, з умовами договору не ознайомлювалась, кредитний договір, згоду не підписувала, не була заявником на отримання споживчого кредиту. У грудні 2023 у відповідача відбулось викрадення (злом) телефонного номера мобільного оператора Lifecell НОМЕР_1 . Відтак відбувся несанкціонований доступ до онлайн-банкінгу, мобільних додатках, тощо. Про наявність кредиту відповідач дізналась із судової справи. Додатково відповідач зверталась до відділення поліції із заявою про вчинення кримінального злочину.

Судом надана правова оцінка твердженням та посиланням відповідача, у зв`язку із чим суд дійшов до наступного висновку.

Так, 04.08.2025 ОСОБА_1 звернулась до поліції щодо викрадення (злом) телефонного номера мобільного оператора Lifecell НОМЕР_1 у грудні 2023 із заявою про вчинення кримінального правопорушення (а.с.80).

Представник відповідача надав суду копію консультативного висновку на замовлення ОСОБА_1 (а.с.142-144), з якого слідує, що:

- при дистанційній заміні третьою особо SIM-картки у неї може бути технічна можливість отримати доступ до собистих даних першої особи щодо підтвердження інформації через одноразові коди;

- при дистанційній заміні SIM-картки третьою особою, стара SIM-картка з однокавим номером телефону працювати не буде;

- у третьої особи, яка раніше здійнювала дистанційну заміну SIM-картки, існує можливість мати пасивний інформаційний доступ (як спостерігача) отриманих SMS повідомлень, за номером телефону, який в подальшому буде ідентифікований (зареєстровано) на кінцевого користувача, поки SIM-картка активна;

- третя особа, яка раніше здійснювала дистанційну заміну SIM-картки має можливість входу до мобільних додатків таких як Дія та Приват Банк.

Стороною відповідача надано відповідь АТ КБ «ПРИВАТ БАНК», з якої слідує, що за 2023 рік надати інформацію щодо налаштувань профілю (особистих даних) в додатку АТ КБ «Приват Банк» не має можливості та надано інформацію щодо авторизації пристрою на дату 29.01.2024.

За 2024 рік надається інформація.:

- пристрої, які були авторизовані на дату 29.01.2024:

- 50561882 +38063********69 31.31.114.201 2024-01-29 12:08:44. РНОNЕ 8М-А525Р] SAMSUNG ANDROID 13 МОВILЕ 5Е6СD711А85А35АО 0 0 Р24АО52 6.62.00

50561882 +38063********69 31.31.114.201:4 2024-01-29 12:08:46. SМАРТРНОNЕ ANDROID 10 CHROME MOBILE 111/0/0/0 CОNРIРМ 5Е6СD711А85А35АО 0 0 118 1.0/

Зазвичай використовується: 8М-А525Р| SAMSUNG.

Зміна паролю не проводилась.

Щодо надання інформації чи надсилались повідомлення в Приват24 смс- повідомлення, або дзвінок на номер телефону про підтвердження входу таку інформацію вже немає можливості перевірити.

Також повідомляється, що у період з 10 грудня 2023 по 31 січня 2024 року, за Вашими даними не зафіксовано відкриття рахунків, віртуальних карток АТ КБ «ПриватБанк».

Повідомляємо, що відновлення паролю для входу в Ваш додаток Приват24 не зафіксовано.

Щодо зміни налаштувань профілю (особистих даних) в додатку Приват24 по картковому рахунку № НОМЕР_3 у період з 10 грудня 2023 року по 31.01.2024.

Ніяких змін не зафіксовано, включаючи і зміну фінансового номеру.

Посилання представника відповідача на безпідставність вимог позивача у зв`язку з тим, що несанкціонований доступ до особистих даних ОСОБА_1 було отримано без її сприяння шахрайським способом невстановленими особами шляхом викрадення (зламу) її телефонного номеру з прив`язаними до нього додатками, внаслідок чого укладено кредитний договір є суперечливими, з огляду на наступне.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду: від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Належно перевіривши всі обставини справи, дослідивши докази, вбачається, що власні дії відповідача щодо її фінансового номера телефону сприяли тому, що сторонні особи могли використати її фінансовий номер телефону для здійснення несанкціонованих банківських операції.

При цьому, відповідачем не надано доказів того, що після втрати доступу до номеру телефону, установлення факту несанкціонованого доступу до її особистих даних, оформлення кредитів, вона зверталась з відповідною заявою до позивача з приводу шахрайських дій, незаконного використання особистої інформації, відмовлялась від кредиту, оформленого на її ім`я за її даними.

У даному випадку, сама по собі наявність кримінального провадження, порушеного за заявою ОСОБА_1 , не може бути підставою для звільнення позичальника від обов`язку належного виконання кредитного зобов`язання і виконання умов договору, в разі настання певних обставин, передбачених ними.

Судом надана належна правова оцінка всім доказам наявним у справі, в тому числі доказам, які містять інформацію про дату, час, спосіб спілкування відповідача по телефону з невідомими особами та виконання нею їх вказівок щодо введення комбінації цифр.

Під час розгляду справи судом встановлено, що власні дії відповідача щодо її фінансового номера телефону сприяли тому, що сторонні особи могли використати її фінансовий номер телефону та її особисті дані для здійснення платіжних операцій щодо перерахування та отримання спірних грошових коштів.

Представник відповідача не довів, що відповідач не вчиняла будь-яких дій, які б могли призвести до заволодіння її особистими даними, фінансовим номером телефону, що могло б бути достатнім для здійснення фінансових операцій, отримання/списання грошових коштів з її рахунків.

На підставі досліджених доказів, суд висновує, що відповідач має повернути грошові кошти, які були зараховані на її картковий рахунок за спірним кредитним договором.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3 ст.133 ЦПК, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (ч.1, 2 ст.141 ЦПК).

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн., сплачений при подачі позову до суду.

Керуючись ст. 3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 89, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 38548598) заборгованість за кредитним договором №1399-5318 від 24.05.2024 у розмірі 111 731,06 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом - 25347,46 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 86383,60 грн. та судові витрати у розмірі 2662,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Чорноморського міського

Суду Одеської області М.І.Петрюченко