Рішення № 138568010, 29.07.2026, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 460/5449/18

Провадження №2/944/76/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2026 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Колтуна Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Корабель С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву в місті Яворів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Яворівської міської ради Львівської області, ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування,

встановив :

ОСОБА_3 , яка замінила прізвище та ім`я на ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до Смолинської сільської ради Яворівського району Львівської області та ОСОБА_2 , в якому просить визнати недійсними рішення Смолинської сільської ради Яворівського району Львівської області №377 від 21.12.2017 "Про надання дозволу на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 " та рішення Смолинської сільської ради Яворівського району Львівської області №378 від 21.12.2017 "Про надання дозволу на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 ".

В обґрунтування позову посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилася спадщина на все його майно, в тому числі на земельну частку (пай) розміром 1.87 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї земельної ділянки в натурі у землі, яка перебуває у власності ФГ Обрій, розташованого в с.Смолин Яворівського району Львівської області.

Так, 15.05.1997 за № 44 виконавчим комітетом винесено рішення, яким затверджено списки громадян землекористувачів по Смолинській сільській раді, у відповідності до яких, покійний ОСОБА_4 користувався земельною ділянкою розміром 0.97 га ріллі - для ведення особистого селянського господарства.

В нотаріальному порядку позивач не змогла оформити свої спадкові права на зазначену вище спірну земельну ділянку у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності спадкодавця на земельну ділянку. Тому звернулася до Смолинської сільської ради із заявою про передачу цієї ділянки їй у власність за рахунок земель, які були в користуванні її батька ОСОБА_4 . Однак, рішенням Смолинської сільської ради № 377 від 21.12.2017 вирішено надати дозвіл ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0.4169 га в с. Смолин. Тобто, у відповідності до даного рішення позивачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою лише на половину земельної ділянки, яка перебувала у користуванні покійного батька.

Крім цього, в 2017 році частиною земельної ділянки, яка перебувала у користуванні батька незаконно став користуватися ОСОБА_2 .

Як стало відомо позивачу, рішенням № 378 від 21.12.2017, ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0.4169 га в с. Смолин.

ОСОБА_1 вважала, що до неї, як до спадкоємця за заповітом перейшло право на користування земельною ділянкою площею 0.97 га для ведення особистого селянського господарства, якою до дня смерті (більше десяти років) користувався ОСОБА_4 . Тобто Смолинська сільська рада Яворівського району Львівської області не мала правових підстав надавати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0.4169 га в с.Смолин ОСОБА_2 , оскільки така становить частину земельної ділянки, якою користувався покійний батько ОСОБА_1 . Таким рішення порушено її право на одержання вказаної земельної ділянки у власність, як спадкоємця за заповітом, тому вона була вимушена звернутися до суду.

Справа поступила у провадження судді Кондратьєвої Н.А.

Ухвалою судді від 23.11.2018 відмовлено у відкритті провадження у справі. Також до суду представником відповідача Смолинської сільської ради скеровано письмове клопотання про закриття провадження у справі, оскільки таку належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. 02.12.2019 постановою Львівського апеляційного суду увалу від 23.11.2018 скасовано та направлено справу для продовження розгляду до Яворівського районного суду Львівської області.

31.05.2019 ухвалою судді Кондратьєвої Н.А. відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою суду від 04.02.2021 замінено у справі відповідача Смолинську сільську раду Яворівського району Львівської області на його правонаступника Яворівську міську раду Львівської області.

03.05.2022 ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі.

У зв`язку із припиненням судді Яворівського районного суду Львівської області Кондратьєвої Н.А. здійснення повноважень судді по відправленню правосуддя у зв`язку із закінченням п`ятирічного строку призначення на посаду судді, відповідно до розпорядження керівника апарату №676 від 02.12.2021 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи» справу повторно розподілено між суддями передано на розгляд судді Колтуну Ю.М.

Суддею винесено ухвалу від 13.12.2021 про прийняття даної справи до свого провадження.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 03.05.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

26.06.2024 представником відповідача Яворівської міської ради на електронну адресу суду скеровано письмові пояснення на позовну заяву. Просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши про те, що позивачем не додано до позовної заяви доказів встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки на місцевості та видачі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, водночас оспорювані рішення Смолинської сільської ради Львівської області прийняті з дотриманням норм чинного законодавства. ОСОБА_4 , який був спадкодавцем у даних правовідносинах, за своє життя не провів реєстрації права власності чи права постійного користування на спірну земельну ділянку та не розпочав процедуру її приватизації. Відтак, немає підстав для скасування рішення органу виконавчої влади.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, її представник адвокат Галько Р.В. надіслав до суду клопотання про розгляд справи у їх відсутності, в якому вказав про те, що заявлені вимоги підтримує.

Відповідач ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, його представник адвокат Тимощук О.І. направив до суду клопотання про розгляд справи без участі сторони відповідача, просив відмовити у заявлених вимогах.

Яворівською міською радою Львівської області явку представника в судове засідання не забезпечено, скеровано клопотання про розгляд справи без участі представника, у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

З урахуванням ст. ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників судового провадження.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання учасників справи.

Частинами 4, 5 статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Зважаючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, датою ухвалення рішення, у відповідності до положень ч.5 ст.268 ЦПК України, є дата складення повного судового рішення

Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванню обставин справи, дійшов таких висновків.

Згідно із ч.1ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Стаття 15 ЦК України, передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений уст.16 ЦК України, до яких належить визнання незаконними рішення органу місцевого самоврядування (п.10 ч.2ст.16 ЦК України).

На підставі ч.1ст.393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Наведена норма кореспондує положенням ст.155 ЗК України, за якою у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно із ч.3ст.152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч.ч. 11,12 ст.118 ЗК України, відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Як убачається з копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданого 27.10.2010 Смолинською сільською радою Яворівського району Львівської області, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено відповідний актовий запис №18.

Копія Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №26453187 від 22.03.2011 свідчить про внесення до Спадкового реєстру реєстраційного запису про реєстрацію спадкової справи після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , номер у Спадковому реєстрі 1889713811. Копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30.05.2011 стверджується, що ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_4 , в тому числі на земельну частку (пай) розміром 1.87 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї земельної ділянки в натурі, у землі, яка перебуває у власності ФГ Обрій, розташованого в с. Смолин Яворівського району Львівської області

Відповідно до копії сертифікату на право на земельну частку (пай) серії Серія РН № 448630 власницею земельної частки(паю) площею 1,87 умовних кадастрових га, що знаходився у с. Смолин Яворівського району Львівської області є ОСОБА_3 .

Згідно з копії свідоцтва про зміну імені серія НОМЕР_2 прізвище, власне ім`я, по батькові позивача після зміни - ОСОБА_1 .

Рішенням Виконавчого комітету Смолинської сільської Ради народних депутатів Яворівського району Львівської області від 15.05.1997 за № 44 затверджено список громадян землекористувачів по Смолинській сільській раді станом на 01.05.1997. У відповідності до затверджений списків землекористувачів, ОСОБА_4 користувався земельною ділянкою розміром 0.97 га ріллі.

Зокрема у Витягу із кадастрових книг зазначено, що за ОСОБА_4 закріплено всього земель загальною площею 1.10 га, з них 0.97 га ріллі.

Рішенням Смолинської сільської ради № 377 від 21.12.2017 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_3 , надано дозвіл ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0.4169 га в с.Смолин Яворівського району Львівської області.

Окрім цього, на адвокатський запит, Смолинською сільською радою Яворівського району Львівської області надано копію рішення № 378 від 21.12.2017 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 . За яким ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0.4169 га в с. Смолин Яворівського району Львівської області. Крім того зазначено про те, що слід вважати таким, що втратило чинність рішення XVII сесії Смоленської сільської ради VI скликання № 345 від 13.11.2012 Про надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з долученого плану території земельної ділянки, землекористувачем земельної ділянки площею 0,8338 га в с.Смолин Яворівського району Львівської області (цільове призначення для ведення особистого селянського господарства) є ОСОБА_3 .

З повідомлення Смолинської сільської ради, адресованого ОСОБА_5 у відповідь на її заяву від 18.12.2017 № 119 щодо вжиття заходів до ОСОБА_2 щодо самовільного захоплення земельної ділянки, убачається, що останній даною земельною ділянкою користується тривалий час за спільної із заявником добровільною згодою.

Таким чином із досліджених в судовому засіданні письмових доказів установлено, що земельна ділянка орієнтовною площею 0,97 га ріллі, що знаходилася у с.Смолин Яворівського району Львівської області, перебувала в користуванні ОСОБА_4 на підставі рішення Виконавчого комітету Смолинської сільської Ради народних депутатів Яворівського району Львівської області від 15.05.1997 за № 44. За життя чоловік ОСОБА_4 не виготовив правовстановлюючі документи на земельну ділянку, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказана обставина не заперечується сторонами.

За приписами п. а), б) ч.1 ст.19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови.

Відповідно до ч.2 ст.19 ЗК України, земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Статтею 40 ЗК України встановлено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч. 3ст. 116 ЗК України).

Відповідно до приписів ч.3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду із даною позовною заявою позивач зазначала про порушення її права на приватизацію спірної земельної ділянки, яка перебуває в її користуванні, посилаючись на те, що успадкувала таке право користування після смерті її батька ОСОБА_4 , яке той набув у 1997.

Проте, суд не погоджується з такими доводами позивача, з огляду на наступне.

Згідно з ст.1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.10 своєї постанови №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» відповідно до статті 1225 право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальним правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови( суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Однак, з досліджених в судовому засіданні доказів не установлено наявності у спадкодавця ОСОБА_4 земельної ділянки в с.Смолин Яворівського району Львівської області площею 0,97 га, право на користування якої могло передаватися в порядку спадкування.

Також в судовому засіданні не знайшло підтвердження належними та допустимими доказами, що спірна земельна ділянка орієнтовною площею 0,97 га була безоплатно передана ОСОБА_4 відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 «Про приватизацію земельних ділянок», що могло бути підставою для виготовлення та видачі позивачу як спадкоємцю державного акту на право власності на цю земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку відповідно до ч.1 розділу Х. Перехідні положення ЗК України ( в редакції 2002 року із змінами, внесеними Законом №509-VI від 16.09.2008).

За відсутністю доказів щодо законної передачі у власність спадкодавцю ОСОБА_4 земельної ділянки орієнтовною площею 0,97 га в с.Смолин Яворівського району Львівської області, а також набуття права на користування цієї земельною ділянкою ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті батька, суд дійшов висновку про недоведеність порушення оскаржуваними рішеннями Смолинської сільської ради Яворівського району Львівської області права позивача на першочергову безоплатну передачу у власність спірної земельної ділянки.

Відповідно до п. «б» ч. 1ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

За змістом ч.1ст.118 ЗК України, громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.118 ЗК України, у випадку, визначеному частиною першою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.

ПРи цьому, позивачем не спростовано факт перебування спірної земельної ділянки у користуванні відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується повідомленням Смолинської сільської ради щодо тривалого користування останнього такою.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення Смолинської сільської ради Яворівського району Львівської області, відповідно до яких орган місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень розпорядився земельною ділянкою площею 0,97 га, прийняті з додержанням вимог закону та не підлягають скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, сплачений позивачем судовий збір слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 263-265, 268 ЦПК України, суд

вирішив :

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Яворівської міської ради Львівської області, ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Юрій КОЛТУН