Постанова № 138567248, 24.07.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/1918/26

Номер провадження 3/950/826/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2026 року м.Лебедин

Суддя Лебединського районного суду Сумської області Бакланов Р. В.,

розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції № 3 (м. Лебедин) Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає - АДРЕСА_1

за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

22 червня 2026 року о 01 год. 24 хв. за місцем спільного проживання у будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 умисно вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї матері ОСОБА_2 : висловлювався на її адресу нецензурною лайкою та погрожував застосуванням фізичного насильства. Такі дії викликали у потерпілої психологічне напруження, страх за власну безпеку та необхідність звернутися по допомогу до поліції, чим її психічному здоров`ю було завдано шкоди.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.

За правилами ст. 251 КУпАП доказами у справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган або посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вина ОСОБА_1 підтверджується сукупністю належних, допустимих і взаємно узгоджених доказів, досліджених судом.

Протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 779847 від 22 червня 2026 року зафіксовано час, місце та спосіб вчинення діяння. У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 за місцем проживання вчинив стосовно матері дії психологічного характеру, висловлювався нецензурною лайкою та погрожував фізичним насильством. Протокол складено уповноваженою службовою особою невідкладно після події, а наведена в ньому фабула узгоджується з іншими матеріалами справи.

У заяві від 22 червня 2026 року ОСОБА_2 просила притягнути сина до відповідальності та повідомила, що він, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, влаштував сварку, ображав її нецензурними словами й погрожував фізичним насильством, заподіявши психологічну шкоду. У письмових поясненнях потерпіла послідовно відтворила обставини конфлікту, вказала на спільне проживання з сином та на те, що через його поведінку була змушена викликати поліцію. Її повідомлення є конкретними, стосуються безпосередньо сприйнятих нею подій та істотно узгоджуються з первинною заявою і протоколом.

Письмові пояснення ОСОБА_1 підтверджують спільне проживання з матір`ю, вживання ним алкогольних напоїв та виникнення між ними конфлікту після його повернення додому. Його заперечення погроз фізичним насильством суд оцінює критично, оскільки воно не узгоджується з послідовними відомостями потерпілої, її негайним зверненням до поліції та іншими матеріалами, складеними безпосередньо після події. Саме по собі таке заперечення не спростовує погодженої сукупності доказів.

Рапорт працівника поліції підтверджує надходження повідомлення про домашній конфлікт, виїзд поліцейських за адресою проживання сторін та встановлені на місці обставини. Цей документ узгоджується з часом і місцем події, зазначеними у протоколі та поясненнях потерпілої.

Формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 22 червня 2026 року зафіксовано сімейні відносини між потерпілою та кривдником, позитивну відповідь щодо зловживання кривдником алкоголем і визначено низький рівень небезпеки. Винесення термінового заборонного припису підтверджує, що уповноважений підрозділ поліції після безпосередньої перевірки повідомлення вжив заходів реагування. Водночас низький рівень ризику характеризує прогноз небезпеки на час оцінювання, але не спростовує факту вже вчиненого психологічного насильства.

Суд не встановив істотних суперечностей між указаними доказами щодо часу, місця, учасників і змісту протиправної поведінки. Звернення потерпілої до поліції відразу після конфлікту, сталість її пояснень, часткове підтвердження ОСОБА_1 обставин конфлікту та результати поліцейського реагування утворюють достатню й узгоджену сукупність даних для висновку про доведеність вини поза розумним сумнівом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" домашнє насильство охоплює діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання між родичами, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічним насильством за п. 14 ч. 1 ст. 1 цього Закону є, зокрема, словесні образи та погрози, якщо такі дії викликали у потерпілої особи побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість або завдали шкоди психічному здоров`ю.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок яких була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілої особи. Нецензурні образи та погрози застосуванням фізичного насильства в умовах спільного проживання є діями психологічного характеру. Їх умисність випливає зі спрямованого характеру висловлювань і погроз. Заподіяння психологічної шкоди підтверджується станом страху й напруження потерпілої та її вимушеним зверненням по невідкладну допомогу поліції.

У протоколі після викладення фактичних обставин міститься посилання на ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, тоді як у супровідному листі орган поліції вказав ч. 1 цієї статті. На час події ч. 2 ст. 173-2 КУпАП установлює відповідальність за домашнє насильство стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи. Потерпіла ОСОБА_2 є повнолітньою матір`ю правопорушника, тому фактичні обставини не містять спеціальної ознаки, передбаченої частиною другою статті.

Суд при вирішенні справи зв`язаний межами фактичного обвинувачення, але не помилковим цифровим позначенням правової норми. Уточнення кваліфікації з ч. 2 на ч. 1 ст. 173-2 КУпАП не змінює опис події, особу потерпілої, форму вини або спосіб вчинення діяння, відповідає фактичному змісту протоколу та передбачає менш сувору санкцію. Отже, така кваліфікація не погіршує становища ОСОБА_1 і не порушує його права на захист.

Наявна в матеріалах відмітка про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності 31 травня 2025 року не є підставою для застосування ч. 3 ст. 173-2 КУпАП. До справи не додано копії відповідної постанови та відомостей про набрання нею законної сили або виконання, а нове діяння вчинено 22 червня 2026 року, тобто поза межами одного року, визначеного ознакою повторності. Тому суд оцінює діяння виключно за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, тобто умисне вчинення домашнього насильства психологічного характеру, внаслідок якого було завдано шкоди психічному здоров`ю потерпілої.

Вирішуючи питання про вид і розмір адміністративного стягнення, суд ураховує характер правопорушення, особу винного, ступінь його вини, майновий стан, відсутність даних про заподіяння тілесних ушкоджень, низький рівень ризику за результатами оцінки, а також необхідність припинення насильницької моделі поведінки та запобігання новим правопорушенням. Обставин, що відповідно до ст. 34 КУпАП пом`якшують відповідальність, матеріалами справи не встановлено. Вчинення діяння у стані алкогольного сп`яніння суд відповідно до ст. 35 КУпАП визнає обставиною, що обтяжує відповідальність.

З урахуванням засад необхідності та пропорційності суд вважає, що мета адміністративного стягнення, визначена ст. 23 КУпАП, може бути досягнута шляхом накладення штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. Більш суворе стягнення за встановлених обставин не є необхідним.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на 01 січня 2026 року цей показник дорівнює 3328 грн, тому до стягнення належить 665 грн 60 коп.

Керуючись ст. 23, 33, 35, 40-1, ч. 1 ст. 173-2, ст. 245, 251, 252, 268, 280, 283, 284, 287-289, 294, 307, 308 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень 00 копійок, на користь держави до місцевого бюджету: отримувач коштів ГУК Сум. обл./Лебединська МТГ/21081100; код отримувача за ЄДРПОУ 37970404; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача 899998; рахунок отримувача UA098999980314020542000018554; код класифікації доходів бюджету 21081100; найменування коду класифікації доходів бюджету "Адміністративні штрафи та інші санкції".

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача за ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача 899998; рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106; найменування коду класифікації доходів бюджету "Судовий збір".

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше ніж через п`ятнадцять днів з дня вручення копії цієї постанови, а в разі її оскарження, не пізніше ніж через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у встановлений строк постанова надсилається для примусового виконання. Відповідно до ст. 308 КУпАП у порядку примусового виконання стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік правопорушень.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілою або її представником до Сумського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом, якщо її не скасовано.

Строк пред`явлення постанови до виконання становить три місяці з дня її винесення з урахуванням положень ст. 303 КУпАП щодо зупинення перебігу цього строку.

Суддя: Роман БАКЛАНОВ