Рішення № 138567188, 29.07.2026, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/694/26

Провадження № 2/515/1271/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Олійника К. І.,

за участю: секретаря судового засідання Коренчук О. Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»(далі ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму кредитної заборгованості у розмірі 15149,79 грн та понесені судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.09.2023 року між ТОВ «ЛінеураУкраїна» та ОСОБА_1 було укладено договір №4010225 про надання коштів на умовах споживчого кредиту,згідно умов якого товариство надало ОСОБА_1 кошти у розмірі 2000,00 грн, шляхом їх зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , строком на 360 днів.

24.05.2024 року між ТОВ «ЛінеураУкраїна» та ТОВ «ФК «ФінтрастУкраїна» укладено договір факторингу № 24/05/2024, згідно з умовами якого ТОВ «ФК «ФінтрастУкраїна» набуло право вимоги, зокрема, і за договором кредиту №4010225.

Унаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 15149,79 грн, з яких: 1993,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 8413,45 грн заборгованість за відсотками та 4743,34 грн заборгованість за відсотками за 119 календарних днів.

Рух справи

27квітня 2026 року у порядку автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано на розгляд судді Олійнику К. І.

19 травня 2026 року ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторонам роз`яснено їх процесуальні права, зокрема право подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також те, що за відсутності клопотань будь-якої зі сторін справа буде розглянута в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Роз`яснено, що відповідач має право надіслати відзив на позовну заяву, позивач - має право підготувати відповідь на відзиви, виклавши письмово свої міркування, аргументи та надати відповідні докази, та направити відповідачу та суду з підтвердженням такого направлення учасникам справи, а відповідач має право підготувати заперечення на відповідь на відзив, та направити позивачу й суду з підтвердженням такого направлення учасникам справи.

Роз`яснено учасникам справи, що подання заяв по суті справи (позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву) є їхнім правом.

Аргументи, доводи, клопотання учасників справи

ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просило провести розгляд справи за відсутності представника банку, зазначивши, що підтримує позовні вимоги та не заперечує відносно заочного розгляду справи.

У червні 2026 року до суду повернулась поштова кореспонденція, яка направлялась судом ОСОБА_1 (копія ухвали Татарбунарського районного суду Одеської області від 19 травня 2026 року)

Поштова кореспонденція, яка направлялась на адресу відповідача, повернута до суду із відміткою поштової служби «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Повернення поштової кореспонденції з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», є належним повідомленням учасника справи (постанова Верховного Суду від 13 травня 2024 року у справі № 755/4829/23).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постанови Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19 та від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки (постанова Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18).

Суд виконав обов`язок щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце слухання справи та приймаючи до уваги практику Верховного Суду, щодо питання оповіщення учасника справи про розгляд справи, вважає, що відповідач у цій справі є таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами.

Суд, зі згоди позивача вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

26.09.2023 року між ТОВ «ЛінеураУкраїна» та ОСОБА_1 укладено договір №4010225 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

На умовах, встановлених договором, ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до п. 1.2. сума кредиту складає 2 000,00 грн.

Згідно із п. 1.3 договору строк кредиту становить 360 днів (тобто по 20 вересня 2024 року).

Пунктом 1.4.1 договору сторонами погоджено, що стандартна процента ставка становить 2,00% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору.

Знижена процентна ставка становить 0,01% в день та застосовується у випадку, коли клієнт до 26.10.2023 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки (пункт 1.4.2).

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_2 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору.

Договір підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Т665 (а.с.86).

Згідно графіку платежів, який є додатком № 1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4010225 від 26.09.2023 встановлено, що відповідач повинен здійснити 12 платежі по погашення заборгованості по кредиту і загальна вартість кредиту становить 15206,00 грн (а.с.71).

Умови кредитування серед іншого відображені і у паспорті споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), який підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора Т665 (а.с.87-89 зворот).

Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 2 000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ "Універсальні Платіжні Рішення" (а.с.70).

Відповідно до наданої АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформації ОСОБА_1 в банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 та 26.09.2023 на цю картку було зараховано грошові кошти у розмірі 2 000,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Лінеура Україна» заборгованість відповідача перед позивачем по кредитному договору № 4010225 від 26.09.2023 року станом на 24.05.2024 року складає 10406,45 грн, з яких сума кредиту1993,00 грн., сума процентів за користування кредитом 8413,45 грн (а.с.92-96 зворот).

24.05.2024 року між TOB «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ Україна» укладено Договір факторингу № 24/05/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» передає ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ Україна» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК "ФІНТРАСТ Україна» приймає належні ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

25 листопада 2024 року ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ Україна» змінило назву на ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ».

Після укладання Договору факторингу та переходу права вимоги до Позивача, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», ані на рахунки первісного кредитора.

Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за договором №4010225 від 26.09.2023 року загальною сумою у розмірі 15149,79,00 грн, яка складається з: суми заборгованості з тіла кредиту 1993,00 грн, нарахованих процентів первісним кредитором - 8413,45 грн, нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ Україна» за 119 календарних днів у розмірі 4743,34 грн (а.с.97).

Мотивувальна частина

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

За загальним правилом (частина 1 статті 12 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вивчивши доводи позовної заяви, а також дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, що до яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина перша, друга статті 640 ЦК України).

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Положеннями частини другої статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису усіма сторонами електронної правової угоди; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правових висновків, викладених у Постанові Верховного Суду від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідач, підписавши кредитний договір, не лише погодив його умови, але й скористався кредитом.

Факт отримання кредиту на наявності кредитної заборгованості позичальником не спростовано.

Надані позивачем докази свідчать, що ОСОБА_1 ознайомлений з умовами кредитування і прийняв їх.

За встановлених обставин, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» у частині стягнення з ОСОБА_1 1993,00 грн заборгованості за тілом кредиту підлягають до задоволення.

Щодо стягнення відсотків за користування кредитом

Відповідно до частин першої четвертої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Таким чином, при вирішенні вимог щодо стягнення процентів має значення строк виконання відповідного зобов`язання і природа нарахованих процентів.

У постановах від 05 березня 2023 року у справі № 910/4518/16, від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц Верховний Суд виснував, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів за користування коштами може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд відповідно до вимог статті 13 ЦПК України розглядає справу в межах заявлених вимог.

Згідно з розрахунків заборгованості за кредитним договором № 4010225 від 26 вересня 2023 року, відповідачу нараховані проценти за користування грошовими коштами (у межах строку кредитування) у розмірі 8413,45 грн та 4743,34 грн (8413,45 + 4743,34 = 13 156,79).

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Договір № 4010225 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 26.09.2023 року є договором про споживчий кредит, а тому до правовідносин між сторонами справи, які виникли щодо укладення та виконання згаданого договору, застосуванню підлягають положення Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 % (ст. 8 доповнено ч. 5 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року (далі - Закон України № 3498-ІХ).

Пунктом 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України №3498-ІХ максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %.

Закон України № 3498-ІХ набрав законної сили 24 грудня 2023 року. Тобто, з 24 грудня 2023року та протягом перших 120 днів (до 22 квітня 2024 року) розмір денної процентної ставки при укладенні кредитного договору не може перевищувати 2,5 %.

Національний банк України у листі від 20 лютого 2024 року «Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування» надав роз`яснення щодо застосування Закону України №3498-ІХ, а також п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування`з метою недопущення порушення прав споживачів.

Так, у пункті 2 вказаного листа щодо максимального розміру денної процентної ставки Національним банком України роз`яснено, що «відповідно до пункту 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України № 3498-ІХ, тобто до 20 серпня 2024 року включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 % (до 22 квітня 2024 року включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23 квітня до 20 серпня 2024 року включно).

На підставі ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом України № 3498-ІХ, тобто з 21 серпня 2024 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону «Про споживче кредитування», не може перевищувати 1%.

З огляду на те, що відсоткова ставка встановлена законом, який регулює спірні правовідносини між сторонами, не може бути збільшена умовами договору, тому суд вбачає за необхідне навести власний розрахунок відсоткової ставки, враховуючи умови договору та норми законодавства, які діяли на час виникнення правовідносин.

Так, з 24 грудня 2023 року, дата набрання чинності Законом України № 3498-ІХ, перші 120 днів закінчуються 22 квітня 2024 року, тому за цей період, враховуючи умови договору, процентна ставка становить 1,5 % в день, а з 23 квітня до 20 серпня 2024 року відсоткова ставка становитиме 1,5 % в день, й в подальшому відсотки розраховуються виходячи з відсоткової ставки у розмірі 1 % в день.

З наданих позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що з 26 вересня по 26 жовтня 2023 року застосовувалась знижена процентна ставка, яка становить 0,01% в день.

З 26 жовтня 2023 року застосовувалась стандартна процентна ставка у розмірі 2,00% в день.

Таким чином, сума заборгованості за процентами, що нарахована до 22 квітня 2024 року (включно) у розмірі 7137,93 грн є правильною.

Разом з тим, з 23.04.2024 року по 20.08.2024 року кредитором застосовано денну процентну ставку 2,0%, отже відсотки за цей період підлягають перерахунку та становлять 3 587,40 грн (1993,00 грн х 1,5% х 120 днів).

Разом з тим, наведені позивачем розрахунки заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, що проведені після 20 серпня 2024 року за ставкою 2,00% за кожен день користування кредитом, також не узгоджуються із приписами Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

За приписами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відтак, з 21 серпня до 20 вересня 2024 року сума заборгованості за процентами становить 617,83 грн (1993,00 грн х 1 % х 31 днів (з 21 серпня 2024 року до 20 вересня 2024 року).

Таким чином, у цій частині позовні вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» підлягають частковому задоволенню та на користь позивача з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за відсотками за кредитним договором №4010225 від 26.09.2023 року у розмірі 11343,16 грн (7 137,93+ 3587,40 +617,83).

Висновки за результатами розгляду справи

Враховуючи, що боржник, отримавши кошти у кредит, не виконував належним чином взяті за кредитним договором зобов`язання, що призвело до утворення заборгованості, та приймаючи до уваги те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, боржник має нести цивільно-правову відповідальність за не виконання чи неналежне виконання зобов`язання.

При вирішенні спору, спростувати доводи позову покладається на відповідача, а не на суд, про те це означає, що у такому випадку суд повинен розглянути позов і визначити розмір заборгованості виходячи з умов договору та вимог закону.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що ОСОБА_1 , отримавши від позивача кредитні кошти у добровільному порядку та у встановлені договором строки, їх не повернув, проценти у встановленому договором розмірі не сплатила, і доказів на підтвердження належного виконання зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів суду не надано, тому позовні вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 13 336,16 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 1993,00 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом 11343,16грн.

Розподіл судових витрат

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» (88,02%), то із ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню 2343,44 грн судового збору за подання позовної заяви до суду.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату правничої допомоги

ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем до суду надано: договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024, заявку №18429 від 23.03.2026 на виконання доручення до договору №10/12-2024 від 10.12.2024, акт №18429 від 21.04.2026 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №10/12-2024 від 10.12.2024та рахунок на оплату №18891-21/04-2026 від 21.04.2026.

Суд встановив, що представник позивача Столітній М.М. представляє інтереси ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на підставі договору про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024, укладеного між позивачем та ОСОБА_3 .

Згідно акту №18429 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №10/12-2024 від 10.12.2024, складеного 21.04.2026 року та підписаного сторонами, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» прийняло послуги, надані ОСОБА_3 , вартість яких складає 10000 грн.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт (постанова Верховного Суду від 13 березня 2025 року по справі № 275/150/22).

Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони.

Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

У постановах Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19, від 08 грудня 2021 року у справі № 444/2445/19, від 12 травня 2021 року у справі № 235/4969/19 зроблено висновок про те, що при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, що нівелює необхідність подання детального опису та свідчить про неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 19 листопада 2021 року у справі № 910/4317/21 викладено правову позицію про те, що належними і допустимими доказами на підтвердження того, які роботи та послуги були надані адвокатом, може слугувати акт прийому-передачі послуг, а неврахування його як доказу та вимога суду щодо надання учасником справи детального опису виконаних робіт свідчить про прояв судом надмірного формалізму.

Під час вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суду кожному конкретному випадку виходить із фактичних обставин окремо взятої справи, її доказової бази, ураховує складність справи, обсяг і складність виконаної адвокатом роботи, значимість таких дій у справі із дотриманням принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру. Без дотримання зазначених вимог рішення суду не може вважатися законним і справедливим.

Ураховуючи, що позовні вимоги задоволено на 88,02 % (пропорційність) суд вважає, за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» 8 802,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених при розгляді справи в суді першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. 509, 526, 530, 611, 612, 625, 629, 639,1054ЦК України, ст. 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 279ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» суму заборгованості в розмірі 13 336,16 грн (тринадцять тисяч триста тридцять шість грн 16 коп), з яких: заборгованість за тілом кредиту 1993,00 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом 11 343,16 грн

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір у розмірі 2343,44 грн (дві тисячі триста сорок три гривні 44 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» 8 802,00 грн (вісім тисяч вісімсот дві гривні) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» код ЄДРПОУ: 44559822, місцезнаходження:03045, вулиця Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2, місто Київ;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя К. І. Олійник