Ухвала суду № 138566470, 06.07.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/35671/26-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 42024000000000335,

В С Т А Н О В И В :

В провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання про арешт майна.

Мотивуючи означене клопотання прокурор у клопотанні вказує наступне.

Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024000000000335 від 29.02.2024 за підозрою ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 354 КК України, ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 362 КК України, ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 362 КК України, ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 362 КК України, а також за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 4, 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 191, ч. 5 ст. 361, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 369 КК України.

Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора.

У клопотанні вказано, що службовими особами Державного підприємства «Лісогосподарський Інноваційно-Аналітичний Центр» (ідентифікаційний код юридичної особи 00994207) (далі - ДП «ЛІАЦ») налагоджено схему привласнення бюджетних грошових коштів, шляхом нарахування заробітної плати фізичним особам, які були оформлені працівниками ДП «ЛІАЦ», проте фактично будь-яких робіт не виконували. В подальшому, грошові кошти у вигляді заробітної плати нараховувалися на банківські рахунки, обготівковувалися та розподілялися між учасниками злочинної групи.

Так, установлено, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи генеральний директором ДП «ЛІАЦ», організував злочинний механізм фіктивного працевлаштування на підприємство ряду осіб з метою заволодіння коштами ДП «ЛІАЦ» у вигляді нарахованої заробітної плати таким працівникам. Останній підписував накази щодо прийняття на роботу, переведення на інші посади, для укриття фіктивного працевлаштування впровадив зазначеним працівникам дистанційну форму роботи. Окрім цього ОСОБА_8 здійснював підписання наказів щодо преміювання фіктивно працевлаштованих працівників у розмірі 200 % від окладу. З метою досягнення злочинної мети, ОСОБА_8 , до вчинення вказаних протиправних дій залучив:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (колишній начальник юридичного відділу, 1-й заступник генерального директора), яка в свою чергу здійснювала допомогу у фіктивному працевлаштуванні довірених працівників, комунікацію з бухгалтерським відділом через ОСОБА_10 , яка є її рідною сестрою. Також ОСОБА_9 залучила до вчинення вказаного кримінального правопорушення свого чоловіка - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який згідно злочинного задуму здійснював зняття коштів у банкоматах з карток окремих фіктивного працевлаштованих працівників ДП «ЛІАЦ».

Крім цього, до вчинення описаних протиправних дій були залучені:

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , колишній, заступник головного бухгалтера з фінансових питань та заробітної плати служби бухгалтерського обліку та звітності, в подальшому головний бухгалтер

ДП «ЛІАЦ», яка забезпечувала підписання табелів робочого часу та фактичне нарахування заробітної плати окермі інших, фіктивно працевлаштованим працівникам ДП «ЛІАЦ»;

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 колишній начальник відділу кадрів ДП «ЛІАЦ», яка забезпечувала документальне оформлення при працевлаштуванні фіктивних працівників, а також затверджувала табелі робочого часу, серед інших, для фіктивно працевлаштованих працівників.

Проведеними слідчими діями та оперативно-розшуковими заходами встановлено, що вказаними «фіктивними» працівниками, являлися:

- ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - інженер 1 категорії відділу організаційного забезпечення;

- ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - провідний юрисконсульт відділу договірної та претензійної роботи управління юридичного забезпечення;

- ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 - заступник начальника відділу аналізу ринку деревини управління аналітики у лісовій галузі;

- ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_9 - інженер І категорії відділу технічної та консультативної підтримки супутніх програмних продуктів управління системи моніторингу та підтримки супутніх програмних продуктів;

- ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_10 - інженер І категорії відділу систем моніторингу управління систем моніторингу та підтримки супутніх програмних продуктів;

- ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_11 - інженер І категорії відділу систем моніторингу управління систем моніторингу та підтримки супутніх програмних продуктів;

- ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_12 - провідний юрисконсульт відділу договірної та претензійної роботи управління юридичного забезпечення;

- ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_13 - інженер І категорії відділу технічної та консультативної підтримки супутніх програмних продуктів управління системи моніторингу та підтримки супутніх програмних продуктів;

- ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_14 - заступник начальника відділу інноваційного розвитку управління інновацій та технічної підтримки

Вказане підтверджується проведеними службовими розслідуваннями ДП «ЛІАЦ» та аудитом внутрішньої діяльності ДП «ЛІАЦ» проведеним Держліагентством.

Таким чином встановлено, що до вчинення вищеописаних неправомірних дій причетний ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Так, 23.06.2026 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема будинковолодіння (житлових та нежитлових споруд і приміщень) за адресою: АДРЕСА_1 , яке знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером: 3221487001:01:016:0059, в ході якого було виявлено та вилучено:

- мобільний телефон марки «iPhone» 11 Pro Max, ІМЕІ НОМЕР_1 ;

- мобільний телефон марки «iPhone» 15 Pro Max, ІМЕІ НОМЕР_2 ;

- жорсткий диск Verbatim, 1Tb, s/n: 530718355500317;

- жорсткий диск Verbatim, 1Tb, s/n: 530718353500154;

- флеш накопичувач Verbatim, 8 Gb, s/n: 170507082008G68AAS;

- флеш накопичувач 4 Gb Team Gr04p;

- пакування під сім-карти операторів мобільного зв`язку Vodafone НОМЕР_3 , lifecell НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , Київстар НОМЕР_6 , які належать ОСОБА_8 .

Таким чином, під час проведеного обшуку було виявлено та вилучено речі, які мають важливе значення для подальшого досудового розслідування та можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Метою арешту майна є забезпечення збереження речових доказів.

У судове засідання прокурор не з`явився. До суду прокурор ОСОБА_3 подав заяву про розгляд клопотання за його відстуності, вимоги підтримує, просить задовольнити.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 172 КПК України, слідчий суддя визнав за можливе розглянути клопотання за відсутності власника майна, оскільки неприбуття власника майна у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Слідчий суддя, вивчивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Частиною 10 ст. 170 КПК України, передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно положень ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно частин 1 3 статті 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права і обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним.

Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_22 від 23.06.2026 майно на арешті якого наполягає прокурор, визнано речовими доказами.

Як вбачається із матеріалів клопотання, вилучене майно оглянуто та визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, так як містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також наявні достатні підстави вважати, що майно має відношення до кримінального провадження.

Таким чином, є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Крім цього, вирішуючи питання щодо законності і обґрунтованості арешту майна враховує і сталу судову практику ЄСПЛ щодо «відповідності втручання в право володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції», згідно якої підлягають оцінці три головні критерії, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Таким чином, втручання держави у право володіння майном у даному конкретному випадку є законним і обґрунтованим, оскільки таке втручання здійснено на підставі чинного КПК України, який є доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм, сумісних з принципами Конвенції.

Втручання у вказаному вище кримінальному провадженні є виправданим, так як воно здійснено з метою задоволення «суспільного інтересу» та за наявності об`єктивної необхідності в цьому у формі публічного, загального інтересу, який включає інтерес держави, громади, а також здійснено з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства, громади), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, який передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. При цьому, застосовані обмеження стосовно вказаного вище майна не є надмірними або ж такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, не надано та не встановлено.

Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення ймовірною, вірогідною та достатньою певною мірою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, правильності правової кваліфікації дій особи, на майно якої накладено арешт, переваги одних доказів над іншими тощо.

Слідчий суддя, враховуючи вище викладені обставини, приходить до висновку про задоволення клопотання, оскільки застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна є співрозмірним завданням кримінального провадження, спрямоване на досягнення цілей розслідуваного кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 372, 392 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 42024000000000335 - задовольнити.

Накласти арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на майно, вилучене 23.06.2026 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема будинковолодіння (житлових та нежитлових споруд і приміщень) за адресою: АДРЕСА_1 , яке знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером: 3221487001:01:016:0059, а саме:

- мобільний телефон марки «iPhone» 11 Pro Max, ІМЕІ НОМЕР_1 ;

- мобільний телефон марки «iPhone» 15 Pro Max, ІМЕІ НОМЕР_2 ;

- жорсткий диск Verbatim, 1Tb, s/n: 530718355500317;

- жорсткий диск Verbatim, 1Tb, s/n: 530718353500154;

- флеш накопичувач Verbatim, 8 Gb, s/n: 170507082008G68AAS;

- флеш накопичувач 4 Gb Team Gr04p;

- пакування під сім-карти операторів мобільного зв`язку Vodafone НОМЕР_3 , lifecell НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , Київстар НОМЕР_6 , які належать ОСОБА_8 .

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1