Рішення № 138566148, 29.07.2026, Красилівський районний суд Хмельницької області

Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/742/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.07.2026 м.Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Васільєва С.В, розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі - ТОВ «ФК «Факторинг Партнерс») звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № Z75.22376.006369520 від 14.02.2020 у розмірі 62315,84 грн., яка складається з 24001,13 грн. заборгованості за тілом, 8014,71 грн. заборгованості за відсотками, 30300 грн. заборгованість за комісіями.

Також просить стягнути судові витрати, що складаються з судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16000 грн.

14.02.2020 між відповідачем та Акціонерним товариством «Ідея Банк» (далі АТ «Ідея Банк») був укладений кредитний договір № Z75.22376.006369520 , відповідно до умов якого відповідач отримала грошові кошті та зобов`язалася сплатити відсотки за користування ними.

11.12.2025 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу № 11-12/25, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» передав (відступив) ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Факторинг Партнерс» прийняв належні АТ «Ідея Банк» права вимоги до боржників вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 62315,84 грн.

Відповідач не виконала свого зобов`язання щодо повернення коштів та сплати відсотків ні на рахунки АТ «Ідея Банк», ні на рахунки ТОВ «Факторинг Партнерс».

З урахуванням викладеного, ТОВ «Факторинг Партнерс» просило стягнути з відповідача вказану суму заборгованості за договором, а також судові витрати.

ІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 08.05.2026 розгляд справи призначений в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та доданими документами направлялась на адресу реєстрації відповідача, однак поштова кореспонденція не була вручена адресату по причині «адресат відсутній за вказаною адресою».

Враховуючи норми п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Аналогічна позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19.

Також секретарем судового засідання здійснювались телефонні дзвінки на контактний номер телефону відповідача, наявний у справі, однак оператор повідомив, що номер не є дійсним.

Таким чином, судом було вжито усіх доступних заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи.

Відзиву на позов, заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом

14.02.2020 між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту та страхування № Z75.22376.006369520, який є змішаним договором у розумінні ч. 2 ст. 628 ЦК України та поєднує елементи кредитного договору і договору добровільного страхування життя. Згідно з умовами кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу кредит готівкою у сумі 25 000,00 грн зі змінюваною процентною ставкою у розмірі 9,99% річних, строком на 60 місяців, з кінцевою датою повернення 14.02.2025. Із суми кредиту 3448,28 грн спрямовано на сплату страхового внеску за договором добровільного страхування життя, решту коштів перераховано на банківський рахунок, реквізити якого відповідач самостійно вказала первісному кредитору.

Невід`ємними складовими кредитного договору є Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі ДКБОФО), Тарифи та Паспорт споживчого кредиту, з умовами яких відповідач погодилася, підписавши договір.

Видачу кредитних коштів у сумі 25 000,00 грн підтверджено ордером-розпорядженням про видачу кредиту та випискою по рахунку.

Часткове погашення кредиту відповідачем призвело до зменшення заборгованості за тілом кредиту до 24 001,13 грн.

У результаті невиконання умов кредитного договору, як зазначає позивач, у відповідача утворилася заборгованість у сумі 62315,84 грн, з яких: 24001,13 грн заборгованість за тілом кредиту; 8014,71 грн заборгованість за процентами; 30300,00 грн заборгованість за комісією. Пеня, штрафи, інфляційні втрати та 3% річних позивачем до стягнення не заявлялися.

Заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором була передана первісним кредитором позивачу на підставі договору факторингу № 11-12/25 від 11.12.2025, що підтверджується витягом з Реєстру боржників до цього договору, в якому зазначено відповідача, кредитний договір та розмір заборгованості.

Таким чином, унаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за вказаним кредитним договором у неї виникла заборгованість перед первісним кредитором, а за результатами укладення договору факторингу право вимоги за заборгованістю відповідача перейшло до позивача.

ІV. Оцінка суду.

Стосовно правонаступництва за борговими зобов`язаннями.

Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується та сторонами не оспорюється факт переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до позивача за кредитним договором, укладеним відповідачем.

Стосовно стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 525, 526, 530 та 629 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до умов договору позикодавець надав відповідачу кошти, а останній зобов`язався, зокрема, повернути кошти та сплатити відсотки за користування ними, розмір яких визначений договором.

Договір підписано відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

Такий правочин (кредитний договір), згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Дослідженні судом платіжне доручення про переказ коштів за кредитним договором та розрахунок заборгованості підтверджують видачу відповідачу кредитних коштів, неналежне виконання умов кредитного договору відповідачем та наявність заборгованості.

Вказані обставини відповідач не заперечила, доказів на спростування зазначеного не надала.

Отже відповідач, в порушення умов укладеного кредитного договору, своєчасно не повернула кредитні кошти, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Таким чином, враховуючи, що позичальник не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача належить стягнути заборгованість за кредитним договором за тілом кредиту, та за процентами.

Водночас, щодо заявленої до стягнення заборгованості за комісією у сумі 30300 грн, суд зазначає таке.

Як вбачається з паспорта споживчого кредиту та графіка платежів, спірна комісія є платою за обслуговування кредитної заборгованості, встановленою у розмірі 3,03% середньомісячно від початкової суми кредиту. За своєю правовою природою така комісія не є платою за окрему фінансову чи іншу послугу, надану споживачу, а є платою за дії, які кредитодавець вчиняє з обслуговування наданого ним кредиту у власному інтересі.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування врегульовано Законом України "Про споживче кредитування", який був чинним на момент укладення кредитного договору. За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 цього Закону загальні витрати за споживчим кредитом включають проценти, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги, тобто платежі, що відповідають реально наданим споживачеві послугам.

Суд виходить з того, що встановлення кредитодавцем щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості, яка не відповідає жодній окремій послузі, наданій споживачеві, а опосередковує звичайні дії банку з адміністрування власного кредиту, суперечить засадам добросовісності, розумності та справедливості, закріпленим у ст. 3 ЦК України, та не узгоджується з вимогами ст. 509, 627, 628 ЦК України і наведеними положеннями Закону України "Про споживче кредитування". Така умова покладає на споживача надмірний обов`язок, не забезпечений зустрічним наданням.

Зазначений підхід відповідає усталеній практиці Верховного Суду, згідно з якою комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), що не пов`язана з наданням споживачеві самостійної послуги, не підлягає стягненню.

Про необхідність зазначення конкретного переліку послуг за обслуговування кредиту Верховний Суду звертав увагу у постановах від 07.04.2021 у справі №766/8096/20, від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19.

Відтак суд доходить висновку, що нарахування та стягнення з відповідача комісії у сумі 30300 грн. є неправомірним, а в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

При цьому, згідно розрахунку, відповідачем частково було погашено заборгованість, 2272,5 грн. з яких пішли в погашення плати за обслуговування.

Тому такі кошти слід зарахувати в рахунок заборгованості по відсотках.

Як наслідок, з відповідача на користь позивача належить стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 29743,34 грн., з яких: 24001,13 грн заборгованість за тілом кредиту; 5742,21 грн заборгованість за процентами

V. Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1270,76 грн. (29743,34 х 100 : 62315,84 = 47,73%; 2662,40 х 47,73%: 100 = 1270,76).

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000 грн.

До матеріалів позовної заяви представником позивача додано Договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 згідно якого адвокатське об`єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС» прийняло на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу ТОВ «Факторинг Партнерс» та у Витягу з Акту № 31 про надання юридичної допомоги від 31.03.2026 погоджено вартість надання послуг.

Згідно вказаного вище Акту сторони погодили надання правових послуг, вартість яких становить 16000,00 грн., та включає наступне: - надання усної консультації (2 години) 4000,00 грн.;

- складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (4 години) 12000,00 грн.

Тобто, позивач надав докази витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно частини четвертої цієї ж статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті, суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Водночас, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 490/7096/21 та від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц також зауважено, що подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Отже, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При вирішенні питання стягнення витрати на правову допомогу, суд бере до уваги зазначений в акті обсяг виконаних адвокатом робіт: надання консультації, аналіз документів, підготовка позовної заяви.

Водночас, суд враховує, що предмет спору відноситься до справ незначної складності (справа є малозначною) та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо підготовки позовної заяви, з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин. Дана категорія справ є поширеною.

При цьому переважна більшість тексту позову містить перелік норм чинного законодавства, використання яких є типовим для даного виду цивільно-правових спорів.

До позовної заяви додані документи, які були в наявності у позивача. Отже, справа не вимагала вжиття дій щодо збирання доказів, чи проведення розрахунків.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, а також відсутність судових засідань у цій справі, слід дійти висновку про неспівмірність розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 16000 грн., який є очевидно завищеним.

У зв`язку з викладеним суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн. Саме такий розмір витрат на оплату послуг адвоката суд вважає співмірним із складністю даної справи та обсягом виконаних робіт, витраченим на виконання таких часом, обсягом наданих послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 81, 141, 264-265, 279, 280-282 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

позов товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором № Z75.22376.006369520 від 14.02.2020 у розмірі 29743 (двадцять дев`ять тисяч сімсот сорок три) грн. 34 коп.

У решті позовних вимог (стягнення комісії в розмірі 30300 грн.) відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 1270 (одна тисяча двісті сімдесят) грн. 76 коп. судового збору та 2000 (дві тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу, а всього 3270 (три тисячі двісті сімдесят) грн 76 коп. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, адреса: 031150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст судового рішення складено 29.07.2026.

Суддя С. В. Васільєв