Рішення № 138565908, 29.07.2026, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа № 478/931/25 Провадження № 2/478/29/2026

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

29 липня 2026 року с-ще Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області, у складі:

головуючого судді Томашевського О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Шинкарюка М.О.,

представника позивача прокурора Мачушенка М.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Заливчого Я.В.,

(у режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду с-ща Казанка, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою першого заступника керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області, подану в інтересах держави, в особі Казанківської селищної ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фермерське господарство «Масляного» про дострокове розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області Кармазиновський К.І. звернувся до Казанківського районного суду Миколаївської області, в інтересах держави, в особі Казанківської селищної ради з позовом до ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням 23 сесії 7 скликання Казанківської селищної ради від 12.03.2020 року за № 585/23 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення/відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в оренду без зміни цільового призначення для сінокосіння та випасання худоби в межах території Казанківської селищної ради.

Пунктом 3 зазначеного рішення ОСОБА_1 було зобов`язано використовувати земельну ділянку лише за цільовим призначенням.

На підставі вказаного рішення від 12.03.2020 року № 585/23 між Казанківською селищною радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі від 21.07.2020 року, про що державним реєстратором Казанківської селищної ради було внесено до державного реєстру речових прав право оренди 03.08.2020 року за № 37683025.

Згідно з п. 2 вказаного договору в оренду передається земельна ділянка, з кадастровим номером: 4823655100:28:000:0900, площею 32,3256 га, для сінокосіння та випасання худоби, з яких: 26,3753 га пасовища та 5,9503 га багаторічні насадження.

Пунктами 15 та 16 договору визначено цільове призначення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби.

За змістом п. 34 договору визначено, що дія договору припиняється у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Отже, за умовами договору оренди сторонами чітко визначено, що ОСОБА_1 в оренду була передана земельна ділянка виключно для сінокосіння та випасання худоби.

Проте, в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023152030000032 порушеного 31.05.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 254 КК України, було встановлено, що у 2023 році орендарем ОСОБА_1 частина земельної ділянки, загальною площею 21,4012 га була разорана та на ній вирощуються сільськогосподарські культури, зокрема: 17,1928 га засіяні озимою пшеницею, а 4,2084 га озимим ріпаком. У 2024 році на разораній частині земельної ділянки, площею 21,4012 га вирощується кукурудза, а у 2025 році на даній земельні ділянці вирощується озима пшениця.

Таким чином, посилаючись на порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки щодо використання частини земельної ділянки, зокрема, пасовища, не у відповідності із видом використання (сінокосіння та випасання худоби), а із фактичною зміною цільового використання земельної ділянки з пасовища на рілля, позивач просив суд:

- розірвати договір оренди земельної ділянки загальною площею 32,3256 га від 21.07.2020 року, укладений між Казанківською селищною радою та ОСОБА_1 , відомості про який внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 03.08.2020 року за № 37683025;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути на користь Казанківської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером: 4823655100:28:000:0900, що знаходиться в межах території Казанківської селищної Баштанського району Миколаївської області у стані, не гіршому порівняно з тим, якому він одержав в оренду;

- стягнути з відповідача судовий збір.

Ухвалою суду від 13.08.2025 року провадження у справі було відкрито в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

10 вересня 2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач повністю заперечував проти позовних вимог. Так, відповідач вказує, що до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя, зокрема, рілля, багаторічні насадження та пасовища, а зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення. Відповідач вказує, що є засновником та кінцевим бенефіціарним власником ФГ «Масляного» із часткою у статутному капіталі у розмірі 95%. Видами фермерського господарства є зокрема, розведення великої та іншої худоби, коней, овець і кіз. Орендована земельна ділянка фактично використовується ФГ «Масляного». У спірних правовідносинах відбулась зміна використання орендованої земельної ділянки з пасовища на ведення фермерського господарства, що не призвело до зміни цільового призначення земельної ділянки оскільки це відбулося у межах однієї категорії земель, а тому відсутня незаконна зміна цільового виду використання спірної земельної ділянки. За таких обставин, відсутні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки з підстав її нецільового використання.

Також відповідач вказує на недопустимість доказів наданих позивачем, а саме, протоколів огляду земельної ділянки та актів огляду земельної ділянки, з огляду на наявні у них розбіжності та не врахування у них застосовуваної відповідачем системи «No till», яка полягає у засіяні земельної ділянки, без обробітку її ґрунту, багаторічними травами під покрив зерновими та кукурудзою, які скошувались як зелена маса для виготівлі скота. Проте, внаслідок посушливого клімату багаторічні трави, що підсівалися не прижилися, що потребувало повернення до вказаного заходу у 2024 році та 2025 році. Подібна обробка землі проводилася з метою поліпшення її якостей та будь-яких обмежень такого використання земельної ділянки договір оренди не містить та законодавством не було встановлено.

Крім цього, відповідач звертає увагу на наступне. Так, згідно з «ДСТУ 8631:2016. Угіддя природні умови. Технологічний процес докорінного поліпшення. Загальні вимоги», з дотриманням певних вимог дозволяється земельні ділянки у складі угідь «сіножаті та пасовища» або природні кормові угіддя поліпшувати шляхом їх розорювання з метою вирощування кормових культур для сінокосіння або випасання тварин. Цей спосіб називається «докорінне поліпшення сіножатей та пасовищ» з виродженим малопродуктивним травостоєм, який передбачає розорювання ділянки та повне знищення травостою і дернини, а також наступне засівання з метою створення нового багаторічного травостою та багаторічних кормових трав або їх сумішей, які адаптовані до певних ґрунтово-кліматичних умов. Отже, сам по собі факт засівання пасовища, не свідчить про використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, а вказує на намір поліпшення її якостей. При цьому, доказів, що висіяні на пасовищі однорічні зернові культури (кукурудза, пшениця) були використані для збору урожаю зернових відсутні, огляд спірної земельної ділянки у різні пори року не здійснювався, а тому твердження прокурора про те, що відповідачем здійснювалось розорювання пасовища та використання його як ріллі є лише припущеннями.

Також 10.09.2025 року на адресу суду було подане представником відповідача клопотання про закриття провадження у справі, яке було мотивовано тим, що спірні правовідносини підлягають вирішенню у порядку господарського судочинства.

16 вересня 2025 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої прокурор зазначив, що коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, суди мають правові підстави для задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди землі. Прокурор вказує на порушенні відповідачем п.п. 15 та 16 умов договору оренди та виду використання земельної ділянки, вказуючи на надання землі відповідачу виключно як сінокіс та пасовище і порушення таких умов є підставою для дострокового розірвання договору оренди. Тобто, обмеження щодо використання земельної ділянки у спосіб інший, ніж для сінокосіння та випасання худоби, встановлено умовами договору, тому спірна земельна ділянка не може бути використана для посіву пшениці або будь-якої іншої культури. Крім цього, прокурор вказує на ознаки вчинення відповідачем дій щодо фактичного уникнення аукціону для отримання земельної ділянки.

23 вересня 2025 року на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив від представника відповідача. Так, представник відповідача вказує, що згідно даних поземельної книги у 2013 році спірну земельну ділянку було віднесено до категорії земель сільськогосподарського призначення без зазначення виду використання. Пізніше, до вказаної Поземельної книги вносилися зміни, зокрема, змінено склад угідь із «Сади» на «Багаторічні насадження» та «Пасовище», а також вид використання земельної ділянки «Для сінокосіння та випасання худоби» із кодом використання 01.08.

Ухвалами суду від 20.10.2025 року в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі було відмовлено, а також залучено в якості третьої особи ФГ «Масляного».

10 листопада 2025 року на адресу суду надійшли письмові пояснення представника третьої особи щодо позовної заяви. Згідно наданих представником ФГ «Масляного», вбачається, що господарство є фактичним користувачем спірної земельної ділянки. Вказана земельна ділянка була деградована, на ній зростали дикі чагарники та дерева, що унеможливлювало її використання для сінокосу та випасання худоби без відповідної реабілітації. З цією метою протягом 2023-2025 роки на частині земельної ділянки близько 22 га та балки, площею біля 5 га здійснювався підсів злаково-бобових трав по системі «No-till» (без обробітку ґрунту) багаторічними травами під покрив зерновими та кукурудзою, які скошувались як зелена маса на корм худобі. У 2025 році вдалося досягти бажаного ефекту відновлення землі.

11 листопада 2025 року та 22 червня 2026 року на адресу суду надійшли клопотання представника відповідача про огляд доказів за їх місцем знаходження, де відповідач просив суд провести огляд земельної ділянки з метою встановлення планомірної роботи відповідача по відновленню ґрунтів під пасовищами, із залученням спеціаліста з аграрних питань.

Ухвалами суду від 23.12.2025 року та від 29.06.2026 року в задоволенні клопотання представника відповідача про огляд доказів за їх місцезнаходженням відмовлено.

Ухвалою суду від 23.12.2025 року підготовче провадження було закрито, справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні прокурор просив задовольнити позовні вимоги з підстав вказаних у позовній заяві.

Відповідач та представник відповідача просили в задоволенні позову відмовити.

Представники Казанківської селищної ради та ФГ «Масляного» в судове засідання не з`явилися.

Згідно поданого клопотання від 10.09.2025 року представник Казанківської селищної ради просив проводити судове засідання без його участі.

Причини неявки у судове засідання представник третьої особи ФГ «Масляного» суд не повідомив.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Так, згідно рішення Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області від 12.03.2020 року № 585/23 (а.с. 12, Т.1) було вирішено затвердити громадянину ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в оренду для сінокосіння і випасання худоби, площею 32,3256 га, кадастровий номер: 4823655100:28:000:0900 в межах території Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області (за межами населеного пункту смт. Казанка) та передати останньому в оренду, терміном на 7 років вказану земельну ділянку для сінокосіння і випасання худоби.

21 липня 2020 року між Казанківською селизною радою та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі б/н (а.с. 13-15, Т.1).

Відповідно до п.п. 1 вказаного договору вбачається, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для сінокосіння та випасання худоби, яка знаходиться в межах території Казанківської селищної ради (за межами населеного пункту смт Казанка), кадастровий номер: 4823655100:28:000:0900, загальною площею 32,3256 га, у тому числі: 32,3256 га для сінокосіння та випасання худоби, з них: 26,3753 га категорія угідь пасовища та 5,9503 га категорія угідь багаторічні насадження.

Згідно з п. 8 договору, його укладено на 7 років.

Зі змісту п.п. 15,16 договору вбачається, що сторони узгодили, що земельна ділянка передається в оренду для сінокосіння та випасання худоби. Цільове призначення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби.

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (п. 18 Договору).

У п. 25 Договору передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з цим договором. Згідно з п. 27 Договору орендар має право самостійно визначати напрями своєї господарської діяльності відповідно до призначення земельної ділянки та умов цього договору.

Згідно з п. 34 Договору дія договору припиняється, зокрема у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, а за умовами п. 35 Договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків. передбачених договором.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 10.06.2025 року № 430716325, від 10.06.2025 року № 430716945 та від 18.03.2026 року № 468639124 (а.с. 16, 105-111, Т.1, а.с. 72-73, Т.2) вбачається, що право оренди ОСОБА_1 земельної ділянки зареєстровано 03.08.2020 року за номером 37683025, реєстраційний номер об`єкта нерухового майна 1943809648236.

Також з матеріалів справи вбачається Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в оренду ОСОБА_1 для сінокосіння та випасання худоби (а.с. 17-39, Т.1). Згідно пояснювальної записки до Технічної документації встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) стосується землі, розташованою за адресою: Миколаївська область, Казанківський район, Казанківська селищна рада, загальною площею 32,3256 га, що знаходиться у комунальній власності та передбачається до передачі в оренду для сінокосіння та випасання худоби. Вид цільового призначення земельних ділянок: категорія «А» - землі сільськогосподарського призначення 01.08 для сінокосіння та випасання худоби. Код угідь згідно КВЗУ: 002.02 пасовища (сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби), рівномірно вкриті деревиною та чагарниковою рослинністю, площею до 20 відсотків ділянки; 002.03 багаторічні насадження. Матеріали Технічної документації містять заяву ОСОБА_1 від 21.10.2019 року адресовану Казанківському селищному голові про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в оренду для сінокосіння та випасання худоби; рішення Казанківської селищної ради від 19.12.2019 року № 521/21 про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в оренду для сінокосіння та випасання худоби; викопіювання із плану землекористування; план кадастрової зйомки; каталог координат; креслення меж контурів угідь в розрізі землекористування; опис меж земельної ділянки, тощо.

Як вбачається з розділу І «Земельна ділянка. Загальні відомості.» Поземельної книги, а саме, запису від 28.03.2019 року № 003, земельна ділянка, площею 32,3256 га відноситься до земель сільськогосподарського призначення із кодом цільового призначення 01. Згідно з експлікацією земельних угідь, земельна ділянка 32,3256 га складається з 26,4596 га пасовища та 5,8661 га багаторічних насаджень.

Згідно запису Поземельної книги від 28.03.2019 року № 005 містить зміни до відомостей щодо земельної ділянки, площею 32,3256 га. згідно яких коді цільового призначення 01.08 «Для сінокосіння та випасання худоби».

У розділі 4 Поземельної книги вбачається запис про виникнення права від 09.08.2020 року № 015 та від 18.11.2020 року № 017, а саме, права оренди земельної ділянки, площею 32,3256 га у ОСОБА_1 .

Отже, з наведених вище матеріалів справи судом встановлено, що в комунальній власності знаходиться земельна ділянка, кадастровий номер: 4823655100:28:000:0900, загальною площею 32,3256 га, за кодом цільового призначення - для сінокосіння та випасання худоби, в тому числі: 26,3753 га категорія угідь пасовища та 5,9503 га категорія угідь багаторічні насадження, яку на підставі договору оренди , укладеного 21 липня 2020 року між Казанківською селищною радою та ОСОБА_1 орендує відповідач з метою сінокосіння та випасання худоби. Фактичним користувачем земельної ділянки є ФГ «Масляного».

Також, з матеріалів справи вбачається, що 01 червня 2023 року у Єдиному реєстрі досудових розслідувань було зареєстроване кримінальне провадження за № 42023152030000032 за ознаками кримінального провадження, передбаченого ч. 1 ст. 254 КК України за відомостями, що невстановлена особа здійснює вирощування сільськогосподарської продукції на земельній ділянці, кадастровий номер: 4823655100:28:000:0900, загальною площею 32,3256 га, призначеній для сінокосіння та випасання худоби, тобто використовує всупереч цільовому призначенню, тим самим здійснює її безгосподарське використання, що може спричиняти/спричинило тривале зниження або втрату її родючості та порушення структури ґрунту (а.с. 70, Т.1).

З огляду на протокол огляду місця події від 16.06.2023 року (а.с. 71-75, Т.1) вбачається, що частина земельної ділянки, кадастровий номер: 4823655100:28:000:0900, загальною площею 32,3256 га, призначеної для сінокосіння та випасання худоби, розорана та використовується для вирощування сільськогосподарських культур, зокрема: 4,2084 га засіяно озимим ріпаком; 17,1928 га засіяно зерновими культурами озимою пшеницею. До протоколу додано ситуаційний план та фотокопії сільськогосподарських культур.

З огляду на протокол огляду місця події від 19.06.2024 року (а.с. 76-82, Т.1) вбачається, що частина земельної ділянки, кадастровий номер: 4823655100:28:000:0900, загальною площею 32,3256 га, призначеної для сінокосіння та випасання худоби, що на розореній частині земельної ділянки площею 21,4012 га зростає рядками кукурудза зеленого кольору. До протоколу додано фотокопії поля.

Також, згідно з протоколом огляду місця події від 28.06.2025 року (а.с. 83-86, Т.1) вбачається, що частина земельної ділянки, кадастровий номер: 4823655100:28:000:0900, загальною площею 32,3256 га, призначеної для сінокосіння та випасання худоби, що частина земельної ділянки, орієнтовною площею 21,4012 га розорана та на ній вирощується сільськогосподарські культури, а саме озима пшениця. До протоколу додано фотокопії сільськогосподарської культури та земельної ділянки.

З акту обстеження від 28.05.2025 року (а.с. 87-88, Т.1) вбачається, що державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Держекоінспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), в рамках кримінального провадження № 42023152030000032 від 01.06.2023 року було проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером: 4823655100:28:000:0900 за результатами якого встановлено, що на вказаній земельній ділянці здійснено розорювання та вирощується сільськогосподарська культура (пшениця).

Як вбачається з відповіді Казанківського відділу ветеринарної медицини Баштанської районної лікарні ветеринарної медицини ГУ Держпродспоживслужби в Миколаївській області від 12.08.2024 року № 10.2-44/120 (а.с. 94, Т.1) за ОСОБА_1 ідентифіковані та зареєстровані тварини відсутні. За ФГ «Масляний» зареєстровано 1 кінь та 136 голів ВРХ.

З доданого до позовної заяви листа Миколаївського національного аграрного університету від 19.02.2019 року № 01-19/256 (а.с. 112, Т.1) вбачається, що технічні культури такі як соняшник і соя вирощуються в широкорядних посівах та не використовуються для випасання худоби.

Таким чином, з досліджених матеріалів справи вбачається, що протягом 2023-2025 роки, частина земельної ділянки, з кадастровим номером: 4823655100:28:000:0900, була розорана та на ній вирощувалися сільськогосподарські культури (ріпак, пшениця, кукурудза).

Як вбачається з дослідженого судом договору про спільну діяльність від 16.01.2021 року (а.с. 219, Т.1) ОСОБА_1 та ФГ «Масляного» домовилися об`єднати свої зусилля та ресурси з метою спільного використання орендованої земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби, з кадастровим номером: 4823655100:28:000:0900, площею 32,3256 га, з яких: 26,3753 га пасовища та 5,9503 га багаторічні насадження (п. 2 Договору).

Згідно умов п.п 5.1 п. 5 Договору, результати спільної діяльності (врожай, прибуток від реалізації продукції тощо) розподіляються між сторонами порівно, - 50/50.

Згідно рішення ФГ «Масляного» від 16.01.2021 року (а.с. 213, Т.1) земельну ділянку з кадастровим номером: 4823655100:28:000:0900 було включено до складу земель, що використовуються у господарській діяльності ФГ «Масляного».

Згідно актів прийому передачі виконаних робіт від 11.04.2025 року № 5 (а.с. 203, Т.1), від 21.12.2021 року № 1 (а.с. 203 на звороті, Т.1), від 23.12.2022 року № 2 (а.с. 204, Т.1), від 21.12.2021 року № 3 (а.с. 204 на звороті, Т.1), від 26.12.2024 року № 4 (а.с. 205, Т. 1)вбачається проведення ФГ «Масляного» за замовленням ОСОБА_1 робіт з посіву кукурудзи, озимих зернових трав, внесення органічних та мінеральних добрив, злакових багаторічних трав, підсів від покрив злакобобових трав, внесення добрив, вирівнювання поля, збирання кукурудзи, трав на сінаж, випасання ВРХ тощо.

З акту обстеження та списання підсіву злаково-бобових трав внаслідок посухи у 2023 році № 1 б/д та з акту обстеження та списання підсіву злаково-бобових трав внаслідок посухи у 2024 році (а.с. 206, Т.1) вбачається, що було встановлено значні пошкодження сходів багаторічних злаково-бобових трав, підсіяних під покрив пшениці, в результаті чого вони були списані та здійснено повторний підсів у наступному сільськогосподарському році.

Також судом було досліджено фотокопії поля, на якому зростають рослини, зокрема соняшник та проводяться відповідні польові роботи, випасання худоби (а.с. 207-213, 241-257, Т.1)

Згідно наданого суду експертного висновку (а.с. 27-28, Т.2), складеного доктором сільськогосподарських наук, професором, завідувачем кафедри землеробства Херсонського державного аграрно-економічного університету Аверчевим О.В. за результатами документів, наданих у виді додатків до пояснень третьої особи ФГ «Масляного» по справі № 478/931/25 вбачається, що види сільськогосподарських робіт, зафіксовані в актах за 2021-2025 роки (підсів кормових трав, внесення добрив, збирання трав на сіно та зелений корм, рекультивація, випас), цілком відповідають заявленому цільовому призначенню земельної ділянки «для сінокосіння та випасання худоби». Всі вони спрямовані на створення, підтримання та відновлення кормової бази для худоби. Застосування технології безвідвального підсіву (No-till) для відновлення деградованого пасовища не є порушенням цільового призначення та не перетворює пасовища на ріллю. Навпаки, це сучасний, екологічно орієнтований метод докорінного поліпшення (рекультивації) кормового угіддя, який дозволяє відновити продуктивність травостою без шкідливого розорювання. Відсутність традиційної оранки є ключовим аргументом на користь того, що ділянка не використовувалася як рілля. Проведені заходи є агрономічно обґрунтованими та спрямованими на поліпшення екологічного стану (збереження структури ґрунту, боротьба з деградацією) та підвищення продуктивності пасовищного угіддя, що є обов`язком користувача землі як її доброчинного господаря.

Таким чином, з досліджених судом документів вбачається, що ФГ «Масляний», яке є фактичним користувачем земельної ділянки на підставі договору про спільну діяльність, укладеного із ОСОБА_1 , на замовлення останнього, протягом 2021-2025 роки вчиняло дії з відновлення землі, такі як: підсів кормових трав, внесення добрив, збирання трав на сіно та зелений корм, рекультивація, випас худоби, тощо, без проведення розорювання землі.

Додатково, судом було досліджено матеріали, надані прокурором у підтвердження тих обставин, що земельна ділянка з кадастровим номером: 4823655100:28:000:0900 до передачі в оренду ОСОБА_1 використовувалася як пасовища та сади, що вбачається з копії договору оренди землі від 25.03.2009 року (а.с. 74-77, Т.2), копії додаткової угоди про розірвання договору оренди землі від 08.11.2019 року (а.с. 78, Т.2), копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 18.03.2026 року № 468639124 (а.с. 72-73, Т.2), копії рішення Казанківської селищної ради від 19.12.2019 року № 521/21 (а.с. 79, Т.2).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 , яка обіймає посаду головного спеціаліста Держгеокадастру у Миколаївській області, суду пояснила, що 19 червня 2024 року вона була присутня під час обстеження земельної ділянки, наданої в оренду ОСОБА_1 . Обстеження вказаної земельної ділянки було проведено в рамках досудового розслідування та за результатами обстеження було встановлено, що земельна ділянка пасовища, була оброблена та на ній вирощувалася кукурудза.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , яка обіймає посаду головного спеціаліста Казанківської селищної ради, пояснила, що у червні 2023 року та у 2025 році була присутньою при обстеженні земельної ділянки, яка перебуває в оренді у ОСОБА_1 . В ході обстеження земельної ділянки було встановлено, що вона була засіяна пшеницею та рапсом.

У судовому засіданні також було отримано консультації спеціаліста доктора сільськогосподарських наук, професора, завідувача кафедри землеробства Херсонського державного аграрно-економічного університету Аверчева О.В., яким було роз`яснено, що ним було за замовленням ОСОБА_1 складено експертний висновок за результатами документів, наданих у виді додатків до пояснень третьої особи ФГ «Масляного» по справі № 478/931/25. За результатами наданих ОСОБА_1 документів вбачається, що види сільськогосподарських робіт, зафіксовані в актах за 2021-2025 роки (підсів кормових трав, внесення добрив, збирання трав на сіно та зелений корм, рекультивація, випас) пов`язані із заходами відновлення продуктивності землі. Вжиті ОСОБА_1 заходи полягають у підсіві кормових трав під покров пшениці або кукурудзи, що в подальшому призводить до підвищення продуктивності пасовищного угіддя, що є обов`язком користувача землі як її доброчинного господаря.

Відповідно до наведеного, на думку спеціаліста ОСОБА_1 діяв добросовісно.

Встановивши наведені обставини, суд керується наступним.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

У частині першій статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають не лише суб`єктивні права, але й обов`язки, які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися у разі: 1) розірвання договору за взаємною домовленістю сторін; 2) розірвання договору в судовому порядку; 3) відмови від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором і законом; 4) припинення зобов`язання на підставах, що визначені у главі 50 ЦК України; 5) недійсності договору (його нікчемності або визнання його недійсним за рішенням суду) (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).

У частинах першій та третій статі 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частин другої та третьої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюються або припиняються з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (статті 1, 13 Закону України «Про оренду землі»).

Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (пункт «а» частини першої статті 143 ЗК України).

Використання земельної ділянки не за цільовим призначенням може бути підставою для припинення в судовому порядку як права власності, так і права користування нею (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 50)).

Однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є її використання не за цільовим призначенням (пункт «ґ» частини першої статті 141 ЗК України).

Поняття «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням» стосується тих випадків, коли на ділянці із певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки. Обставини використання орендарем земельної ділянки оцінює суд. Дострокове розірвання договору оренди можливе, зокрема, на вимогу однієї зі сторін договору за рішенням суду у випадках, передбачених законом або договором. Окремою підставою для примусового припинення права користування земельною ділянкою на умовах оренди є використання орендарем цієї ділянки не за цільовим призначенням (постанови Верховного Суду від 04 лютого 2025 року у справі № 916/3679/23, від 15 квітня 2025 року у справі № 917/839/22).

Відповідно до пунктів 1.2, 1.4 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306, код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. Класифікація видів цільового призначення земель визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

За положеннями статті 34 ЗК України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Згідно з частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Орендодавець має право, зокрема вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди (частина перша статті 24 Закону України «Про оренду землі»).

На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ (частина третя статті 37 Закону України «Про охорону земель» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Верховний Суд у постанові від 04 червня 2025 року у справі № 550/1079/21 (провадження № 61-13919св23) зазначив, що відповідач є орендарем земельної ділянки, яка спочатку перебувала у державній власності, а потім перейшла у комунальну власність. Під час перевірки встановлено, що відповідач використовує спірну земельну ділянку не за її цільовим призначенням, а саме: замість використання для сінокосіння та випасання худоби здійснив механічний обробіток ґрунту та посів сільськогосподарської культури. З огляду на викладене використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є істотним порушенням умов договору оренди та підставою для його розірвання, а також покладення на відповідача обов`язку повернути земельну ділянку відповідній територіальній громаді.

У пункті 39 постанови від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 (провадження № 12-11гс21), Велика Палата Верховного Суду зазначила, що користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником.

У постановах від 12 грудня 2019 року№ 904/1054/19, від 22 січня 2020 року № 468/1498/17 (провадження № 61-36544св18), 05 серпня 2020 року № 468/1680/17-ц (провадження № 61-15469св19), від 16 листопада 2022 року № 914/291/22, від 24 травня 2023 року № 914/556/22, Верховний Суд виклав узагальнені висновки про те, що діяльність щодо розорювання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, які за своїми характеристиками належить до пасовищ, порушує встановлені законодавством та договором вимоги використання такої земельної ділянки.

Таким чином, аналіз наведених вище норм законодавства та практики Верховного Суду свідчить про те, що: громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби, яку зобов`язані використовувати відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, вказаним у договорі, є істотним порушенням умов договору та є підставою для припинення права користування нею (розірвання договору); діяльність щодо розорювання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, які за своїми характеристиками належить до пасовищ, порушує встановлені законодавством та договором вимоги використання такої земельної ділянки.

З матеріалів справи встановлено, що за умовами укладеного між Казанківською селищною радою та ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки (зокрема, п.п. 15,16), остання передається в оренду для сінокосіння та випасання худоби. Цільове призначення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби.

Тобто, умовами договору оренди встановлено обмеження щодо використання земельної ділянки у спосіб інший, ніж для сінокосіння та випасання худоби, тому спірна земельна ділянка не може бути використана для посіву сільськогосподарських культур.

З матеріалів справи вбачається, що в рамках досудового розслідування у кримінальному проваджені, зокрема, за допомогою оглядів земельної ділянки проведеними у період 2023-2025 роки встановлено факти розорення земельної ділянки та вирощування на ній сільськогосподарських культур, зокрема: озимий ріпак, пшениця та кукурудза, що є свідченням її використання не за цільовим призначенням передбаченим договором.

Близькі за змістом висновки сформульовані також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 серпня 2020 року у справі № 468/1680/17-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 4 лютого 2025 року у справі № 916/3679/23, від 15 квітня 2025 року у справі № 917/839/22 тощо.

Докази проведених оглядів земельної ділянки суд знаходить належними та допустимими з огляду на наступне.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статей 76-78 ЦПК України доказами у цивільному процесі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін. Письмовими доказами є документи, які містять відомості про обставини, що мають значення для справи (стаття 95 ЦПК України).

ЦПК України не містить заборони на використання матеріалів кримінального провадження як письмових доказів у цивільному процесі, а тому такі матеріали є письмовими доказами у розумінні статті 95 ЦПК України та підлягають оцінці судом нарівні з іншими доказами.

Суд також враховує під час оцінки достовірності доказів ту обставину, що відповідач заперечує факт нецільового використання земельної ділянки, підтверджуючи при цьому факт її засіву пшеницею та кукурудзою.

Оцінюючи докази третьої особи та пояснення відповідача щодо проведення робіт з відновлення якості деградованої земельної ділянки та її реабілітації суд враховує наступне.

Так, з наданих суду актів прийому передачі виконаних робіт від 11.04.2025 року № 5 від 21.12.2021 року № 1 від 23.12.2022 року № 2, від 21.12.2021 року № 3, від 26.12.2024 року № 4 вбачається проведення ФГ «Масляного» за замовленням ОСОБА_1 робіт з посіву кукурудзи, озимих зернових трав, внесення органічних та мінеральних добрив, злакових багаторічних трав, підсів під покрив злакобобових трав, внесення добрив, вирівнювання поля, збирання кукурудзи, трав на сінаж, випасання ВРХ тощо.

Між тим, надані документи не містять відомостей щодо того, стосовно якої земельної ділянки було проведено вказаний комплекс робіт.

Також, саме по собі посилання на технологію «No-till» не спростовує позов та не доводить некомерційну мету вирощування сільськогосподарських культур на пасовищі. Матеріали справи не містять будь-якого проєкту або плану докорінного поліпшення пасовища, не містять відомості щодо стану пасовища до початку робіт (акт обстеження, результати аналізу ґрунту тощо), ступеня деградації земельної ділянки, агрономічної обґрунтованості необхідності її розорювання, перелік необхідних робіт, очікуваний та/або отриманий результат тощо. Матеріали справи також не містять належного підтвердження проведених робіт на земельній ділянці (накладні на придбання насіння чи добрив, товарно-транспортні накладні, рахунки, акти списання насіння чи добрив, журнал агротехнічних робіт, виробничий журнал, технологічна карта поля, акти заготівлі корму, силосний журнал, акт закладки сінажу, відомості використання кормів, журнал обліку худоби і т.і.).

Тобто, з матеріалів справи не вбачається як застосування вказаного технологічного методу «No-till» відповідачем на орендованій ним спірній земельній ділянці, так і необхідності його застосування.

Між тим, судом встановлено з пояснень відповідача та третьої особи, що протягом трьох років поспіль років на земельній ділянці вирощувались сільськогосподарські культури (пшениця, кукурудза), що має ознаки не як короткочасного поліпшення пасовища, а системного використання земельної ділянки як рілля.

Також суд за результатами дослідження договору про спільну діяльність від 16.01.2021 року встановив, що ОСОБА_1 та ФГ «Масляного» домовилися об`єднати свої зусилля та ресурси з метою спільного використання орендованої земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби, з кадастровим номером: 4823655100:28:000:0900, площею 32,3256 га, з яких: 26,3753 га пасовища та 5,9503 га багаторічні насадження із очікуваними результати такої спільної діяльності у виді врожаю, прибутку від реалізації продукції тощо, що прямо передбачено таким договором про спільну діяльність.

Таким чином, у встановленій судом сукупності, обставини справи та надані суду докази дають підставу суду дійти висновку, що відповідачем в порушення умов договору оренди земельної ділянки було використано земельну ділянку не за встановленими умовами договору цільовим призначенням земельної ділянки забезпечуючи на ній вирощування зернових культур замість використання для сінокосіння та випасання худоби.

Встановлені обставини свідчать про обґрунтованість позовних вимог та необхідності їх задоволення у повному обсязі.

Також судом враховується наступне.

Щодо звернення до суду із даним позовом прокуратурою в інтересах держави.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положеннями ч. 1 та ч. 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Натомість, прокуратура в силу вимог ст. 131-1 Конституції України, ст. 56 ЦПК України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», наділена повноваженнями щодо звернення до суду з метою захисту інтересів держави у сфері регулювання земельних відносин і охорони землі шляхом усунення порушень неправомірного володіння земельною ділянкою.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор в обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що порушення інтересів держави полягає у порушенні прав держави у сфері земельних відносин, а саме, ігноруванні стороною договору орендарем встановленого порядку використання земельної ділянки (розорювання пасовища, вирощування на земельній ділянці сільськогосподарських культур замість здійснення сінокосіння та випасання худоби).

Між тим, за наявного порушення інтересів держави, Казанківською селищною радою не було вжито жодних заходів щодо дострокового розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки у комунальну власність, що призвело до необхідності відповідного реагування органом прокуратури.

Як вбачається з матеріалів справи, Баштанською окружною прокуратурою запитами від 06.07.2023 року № 52/2-3740ВИХ-23 (а.с. 95, Т.1), від 20.06.2024 року № 52/2-3894ВИХ-24 (а.с. 98, Т.1) та від 28.05.2025 року № 52/2-3141ВИХ-25 (а.с. 101-102, Т.1) щодо вжиття заходів захисту інтересів територіальної громади.

У відповідь на вказані звернення Казанківською селищною радою було повідомлено про невжиття заходів захисту інтересів територіальної громадяни, що вбачається з листа від 11.07.2023 року № 02.03-7/3/7/2319 (а.с. 97, Т.1), від 09.07.2024 року № 02.03-7/3/7/2847 (а.с. 100, Т.1) та від 09.06.2025 року № 02.03-7/3/3/366 (а.с. 103, Т.1).

Таким чином, прокурором наведено достатньо підстав для представництва держави в суді.

Щодо втручання у майнове право оренди земельної ділянки відповідачем.

Суд враховує, що право оренди земельної ділянки є майновим правом, яке підпадає під захист статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини втручання у мирне володіння майном є сумісним із вимогами статті 1 Першого протоколу до Конвенції за умови, що таке втручання здійснюється на підставі закону, переслідує легітимну мету у суспільному інтересі та є пропорційним поставленій меті, забезпечуючи справедливий баланс між інтересами суспільства і правами особи.

У цій справі розірвання договору оренди здійснюється на підставі статті 651 ЦК України, статті 32 ЗК України та статті 24 Закону України «Про оренду землі», що свідчить про наявність належної правової підстави для втручання.

Легітимною метою такого втручання є забезпечення дотримання правового режиму земель сільськогосподарського призначення, охорона земель як об`єкта права власності Українського народу (стаття 13 Конституції України), а також гарантування використання земельної ділянки відповідно до її цільового призначення.

Розірвання договору оренди в цьому випадку є наслідком істотного порушення відповідачем умов договору та вимог земельного законодавства і не є надмірним або непропорційним заходом реагування, оскільки спрямоване на відновлення законності у сфері земельних відносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 918/119/21 зазначила, що розірвання договору як наслідок протиправної поведінки орендаря, з урахуванням вимог абзацу другого статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є не лише передбаченим законом та таким, що переслідує легітимну мету контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, а й пропорційним цій меті. Такий підхід забезпечує належний контроль орендодавця за використанням земельної ділянки, тоді як орендар, укладаючи договір оренди землі, погоджується з установленими умовами та обмеженнями і зобов`язаний їх дотримуватися.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23 дійшла висновку, що розірвання договору та повернення у власність територіальної громади земельної ділянки у разі встановлення протиправної поведінки орендаря не порушує принципу пропорційності втручання у право на мирне володіння майном. Таке втручання є передбачуваним наслідком недобросовісних дій орендаря, який свідомо допустив неналежне виконання договірних зобов`язань та/або порушив імперативні вимоги законодавства щодо порядку користування земельною ділянкою.

Отже, втручання у майнове право відповідача відповідає вимогам законності, переслідує легітимну мету та забезпечує справедливий баланс між інтересами територіальної громади та правами орендаря.

Підсумовуючи наведене вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та можливості їх задоволення у повному обсязі.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог, з огляду на ст. 141 ЦПК України витрати на сплату судового збору у розмірі 4 844,80 грн, підлягають стягненню з відповідача на користь Баштанської окружної прокуратури.

На підставі викладеного, суд, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позовні вимоги першого заступника керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області, подану в інтересах держави, в особі Казанківської селищної ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фермерське господарство «Масляного» про дострокове розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки загальною площею 32,3256 га від 21.07.2020 року, укладений між Казанківською селищною радою та ОСОБА_1 , відомості про який внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 03.08.2020 року за № 37683025.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути на користь Казанківської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером: 4823655100:28:000:0900, що знаходиться в межах території Казанківської селищної Баштанського району Миколаївської області у стані, не гіршому порівняно з тим, якому він одержав в оренду.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області (Миколаївська область, Баштанський район. м. Баштанка, пров. Пожежний, 3, ЄДРПОУ 02910048) судовий збір у розмірі 4 844,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення складено 29.07.2026 року.

Суддя О.О. Томашевський