Рішення № 138565293, 23.07.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6236/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі: головуючої судді - Логойди І.В., за участі секретаря судового засідання - Сабо І.Й., позивача - ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача - ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 , розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу №308/6236/25 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради про встановлення графіку побачень та проживання з дитиною, зобов`язання спільно здійснити програму адаптації,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Німець О.М., звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про визначення місця проживання дитини. Позовні вимоги мотивує тим, що на початку січня 2022 року почалися романтичні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , внаслідок, яких ОСОБА_1 завагітніла. Ті відносини тривали до червня 2022 року. Після цього часу сторони розірвали стосунки та не підтримували їх. ІНФОРМАЦІЯ_1 у заявниці народилася чудова донька ОСОБА_5 , батько якої був записаний зі слів матері відповідно до ст. 135 Сімейного кодексу України, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 23.11.2022. Однак, відповідач звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом про визнання батьківства, на підставі якого 24.04.2024 прийнято рішення у справі № 308/18969/23, яким визнано ОСОБА_3 батьком дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та змінено прізвище дитини. На виконання вищенаведеного рішення суду, яке набрало законної сили 15.10.2024 відділ ДРАЦСу у м. Ужгороді в Закарпатській області видав свідоцтво про народження дитини із зазначенням її ПІБ - ОСОБА_7 , а відомості про батька були зазначені, як ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 07.11.2024. З самого народження дитина ОСОБА_8 проживає разом із позивачкою та знаходиться на її повному утриманні, що підтверджується актом обстеження житлових умов від 31.10.2024, складеним службою у справах дітей Ужгородської міської ради на колишнє прізвище дитини та витягами з реєстру територіальної громади. Через те, що відповідач жодної матеріальної допомоги на утримання дитини не надавав добровільно, позивачка була змушена звернутися до суду із позовною заявою про стягнення аліментів. Позовна заява розглядається Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, справа № 308/4292/25. Рішення по справі не прийнято. Дитина ОСОБА_7 відвідує дитячий садок, їй забезпечені належні умови для проживання, виховання, фізичного та духовного розвитку. Після того, як відповідача було визнано батьком дитини, йому було встановлено графік зустрічей з донькою та він приходить до неї побачитись. Однак, кожен його візит супроводжується образами в сторону позивачки, сварками, криками та погрозами про те, що він відбере у неї дитину та вона більше ніколи не зможе з нею бачитись. Вчергове, 27.02.2025 відповідач прийшов до дитини, він знову почав погрожувати, маніпулювати дитиною, а коли це результату, якого він очікував, не дало, ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_1 в область грудної клітки, внаслідок чого вона впала та отримала тілесні ушкодження. За даним фактом вона написала заяву до Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області про вчинення кримінального правопорушення та від неї було знято побої. За даною подією відкрито кримінальне провадження №12025078030000169. Після даного випадку позивачка почала хвилюватись та боятись за себе і за дитину, стала переживати, що відповідач справді може відібрати від неї доньку, а вона не зможе ніяк цьому протидіяти. Постійно перебуваючи в стресовому стані через поведінку, дії відповідача, позивачка зверталась до психолога за консультаціями, за результатами яких 22.04.2025 психологом служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 -психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі» Ужгородського міського центру соціальних служб Н.Тиводар надано психологічне обстеження та висновок. Відповідно до вказаного висновку в позивачки виявлено ознаки соматизації, когнітивних проблем та тривожності. Так само виявлено ознаки тривоги, депресії та ознаки посттравматичного стресу. Таким чином, вважає, що наявний спір про визначення місця проживання дитини ОСОБА_7 . Просить суд визначити місце проживання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - за будь-яким постійним чи тимчасовим місцем проживанням його матері ОСОБА_1 .

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.05.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд проводити в порядку загального позовного провадження.

Відповідач подав відзив на позов, згідно з яким зазначив, що як на справді розвивалися події, встановлено матеріалами справи № 308/18969/23 про визнання батьківства та рішеннями судів у даній справі. У грудні 2024 року ОСОБА_9 зробила спробу відновити відносини. Поведінка позивачки показала повну відсутність каяття у справах, а не на словах і була несумісною з відновленням відносин у форматі сім`ї, матеріальну підтримку утримання дитини, попри відносини, надавав і продовжує надавати. Позивачка почала систематично порушувати практично всі пункти рішення суду про визнання батьківства і в цілому вести навмисну провокативну діяльність, спрямовану на дестабілізацію чудово сформованих на той час відносин із дочкою. Після подання позивачем позовної заяви на стягнення аліментів, що складається із свідомо неправдивої інформації, надав докази реального стану справ (постійної та регулярної матеріальної допомоги на утримання дитини), а також подав зустрічний позов на відшкодування. Правда полягає в тому, що саме ОСОБА_9 кожне побачення рясно приправляла провокаціями, скандалами та моральним насильством над дитиною. Що є прямим порушенням рішення суду про визнання батьківства. 27.02.2025 у четвер ОСОБА_1 із запізненням приїхала за місцем його фактичного проживання за адресою АДРЕСА_1 для проведення побачення з дочкою, згідно з судовим рішенням (рік боровся за визнання батьківства і можливість бачитися з дочкою, чому ОСОБА_9 активно протидіяла). Згідно з встановленим судом графіком, побачення проводяться у вівторок та четвер з 16:00 до 18:00, у суботу з 10:00 до 13:00. Ці часові інтервали запросила сама ОСОБА_9 . Проте, у четвер 27.02.2025 ОСОБА_9 з ОСОБА_10 (спільною дочкою) та ОСОБА_11 від попередніх відносин) приїхала як завжди із запізненням і побачення розпочалося о 16:30. Відповідно о 18:30 мало закінчитися. З ОСОБА_10 чудово проводили час, наприкінці побачення займаючись малюванням. Є професійним художником та ОСОБА_12 успадкувала творчі здібності, які заохочує та розвиває. О 18:18 ОСОБА_9 вимагала припинити побачення та почала примусово одягати дитину. ОСОБА_39 почала вириватися і плакати, говорячи, що хоче ще побути з татом, шукаючи захисту і просячись на руки. Звернув увагу ОСОБА_13 на те, що до закінчення побачення ще 12 хвилин і попросив дати дограти з дитиною ОСОБА_9 , не звертаючи жодної уваги ні на зауваження, ні на плач та прохання дитини, довела дочку до істерики, стала силою виривати дитину з рук, (виявляючи навмисне моральне і навіть фізичне насильство), внаслідок чого втратила рівновагу та впала. Після чого закричала, що її побив і вона викличе поліцію. Терпляче дочекавшись приїзду поліції та швидкої, яку ОСОБА_9 також викликала, у процесі опитування співробітники швидкої не зафіксували жодних тілесних ушкоджень та запропонували ОСОБА_14 проїхати на огляд, але попередили про можливість штрафу за хибний виклик. ОСОБА_9 від пропозиції відмовилась. Співробітники поліції звернули увагу на неадекватну поведінку ОСОБА_13 , а також на той факт, що було вже три хибних виклики з боку ОСОБА_13 щодо відповідача. Підстав для складання протоколу про правопорушення вони не знайшли. Наступного дня, 28.02.2028 о 12:03 надійшов дзвінок із відділу протидії домашньому насильству. Співробітник поліції сказав, що ОСОБА_9 знаходиться у відділенні із заявою про заподіяння їй ним домашнього насильства. За цей час вона отримала довідку у невідомого лікаря (відмовившись від медичного огляду напередодні) про нібито, забиття грудної клітки. Жодних насильницьких дій щодо ОСОБА_13 не було і ця ситуація є черговою провокацією та наданням свідомо неправдивої інформації правоохоронним органам. Чим ОСОБА_65 займається систематично. Докази подав до поліції. З приводу того, що за брехливою наклепницькою заявою було відкрито кримінальну справу. Після співбесіди з оперуповноваженим вже протягом більше трьох місяців ніхто не турбував, жодних повісток суд чи заяв про підозру з боку поліції не надійшло, справа, очевидно, була закрита. До речі, цю ж версію висунула співробітниця поліції, яка приїхала на його виклик, коли ОСОБА_9 під час, призначений судом для проведення побачення, відмовилася вийти, вивести дитину і навіть запустити відповідача до будинку, щоб міг оцінити стан дочки (мотивувала хворобою). Оскільки в медичному висновку було рекомендовано прогулянки на свіжому повітрі, то попросив винести висновок та передати співробітникам поліції. Після чого вказав на пункт про прогулянки. ОСОБА_65 тоді почала виривати висновок із рук співробітників поліції. Тут немає ні порушення прав позивачки, ні предмета спору. Спочатку місцем проживання дитини було і залишилося місце реєстрації ОСОБА_13 . Спорів та розбіжностей у сторін із цього приводу ніколи не виникало. Знімає ж відео на телефон іноді для того, щоб мати докази неадекватної та провокативної поведінки позивачки, яка пише заяви з наклепом та неправдивою інформацією в різні інстанції. Просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідач подав зустрічний позов, згідно з яким, зокрема, зазначив наступне. Після визнання судом батьківства та початком комунікації з дочкою, надавав матеріальну допомогу, купуючи продукти, одяг, ліки, іграшки та інше, необхідне для повноцінного життєзабезпечення дитини. ОСОБА_9 , яка програла суд, намагалася відігратися фінансово, висуваючи все нові і нові вимоги, при цьому не заперечував, оскільки йшлося про улюблену дочку. Знаючи особливості психіки та характеру ОСОБА_13 , прописав у своїй позовній заяві про визнання свого батьківства кілька: 1) не створювати конфліктну напружену атмосферу під час побачень; 2) не налаштовувати дитину проти батька прямо чи опосередковано; 3) ключові рішення щодо життєдіяльності дитини приймаються спільно. Усі ці пункти судового рішення порушувалися та порушуються ОСОБА_1 систематично. Завдяки неналежному догляду її матері, дитина часто піддається застудним захворюванням. 28.10.2024 сімейним лікарем ОСОБА_15 (якого обрала ОСОБА_16 , не порадившись та всупереч рішенню суду) комерційного медичного центру «Дбаю» було встановлено діагноз: ГРВІ Вірусно-індукований візинг. Дворічній дитині лікарем ОСОБА_15 були зокрема призначені препарати Вентолін (призначається дорослим пацієнтам для усунення нападів астми або при важких формах хронічного бронхіту, коли інше лікування неефективне), а також Пулькорт/будесонід - глюкокортикостероїд (гормон). Оскільки сам страждає на хронічний бронхіт та бронхіальну астму з дитинства, має досвід та розуміння впливу та побічних ефектів даних препаратів. 30.10.2024 з дочкою та її матір`ю спільно відвідали медичний центр «Дбаю», де поставив доктору ОСОБА_15 питання про доцільність застосування даних препаратів та послався на свій особистий багаторічний досвід лікування та спілкування з лікарями- пульмонологами, які призначали дані препарати лише у вкрай важких випадках. На що 20-річна «лікар» відповіла: «Це застарілі методи. Останні два роки вирішили, що і дітям можна». Запропонував ОСОБА_14 проконсультуватися у досвідченого пульмонолога старої школи та з великим досвідом. Запропонував кандидатуру зав.пульмонологічним відділенням ОСОБА_18 . Під час побачень з дитиною у наступні десять днів постійно спостерігав у дочки ОСОБА_19 бронхітні хрипи, бронхітний кашель та утруднене дихання. Під час святкування дня народження дочки ІНФОРМАЦІЯ_4 нагадав ОСОБА_62 про необхідність спільного візиту до пульмонолога, якому довіряє. Отримав відмову. 11.11.2024 року вранці допомагав донести до дитячого садка оплачені гостинці для дітей одногрупників. Звернув увагу на особливо тяжке дихання та хрипи дитини. Знову запропонував домовитися про спільний візит до досвідченого пульмонолога. На що отримав від ОСОБА_13 відповідь нецезурною лайкою. Вважає таку поведінку неприпустимою, небезпечною для життя дитини та прямим порушенням судового рішення. Також ОСОБА_9 перманентно створює напружену та конфліктну обстановку постійними дзвінками з різними дивними причіпками та вимогами. Наприклад, під час святкування Дня народження дочки, ОСОБА_20 побачила у фотографію ОСОБА_21 на тлі картини, де зображено автопортрет із подругою. З цієї фотографії планував зробити мальовничий твір. ОСОБА_20 учинила скандал, заявивши, щоб «не наважувався малювати дитину на фоні своїх баб». Довелося нагадати ОСОБА_20 про її інтимний зв`язок із літнім алкоголіком ще під час вагітності дочкою. Цю поведінку також вважає порушенням судового рішення. Ще коли спілкувалися, була домовленість, що за хрещення дитини хресну вибирає ОСОБА_20 , хресного - він. Ближче до події, поговорив зі своїм другом та наставником ОСОБА_22 . Це унікальна особистість. Професор економіки Букінгемського університету, який прожив 30 років у Лондоні, але після другого шлюбу осів в Ужгороді та присвятив себе вихованню двох маленьких доньок. Бізнес коуч, мотиваційний спікер, волонтер, у минулому доларовий мільйонер, людина, яка привозила ОСОБА_24 до Києва в 2018 році. Це його коло спілкування - ОСОБА_97, ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та ін. Так от, ОСОБА_27 погодився стати хресним ОСОБА_21 і сказав, що буде радий поріднитися зі ним. Боже, це те, про що мріють мільйони! На спроби нагадати про домовленість, а також пояснити, що подібний хресний дасть дочці не просто входження в коло такого рівня, про який можна тільки мріяти, а й щиру турботу найдобрішої і найсвітлішої людини, яку знаю, відповідь була, що вже обрала і хрещену, і хресного, пообіцяла їм, скасовувати нічого не буде. Це лише один із багатьох прикладів. 27.04.2024 у суботу об 11:00, відповідно до судового рішення, спробував заїхати до ОСОБА_20 . Передати велику пачку памперсів для дочки та поговорити про подальші судові етапи. А саме: якщо відповідачка згодна закінчити суд на першій інстанції і вже зараз перестати перешкоджати спілкуванню з дочкою, хотів запропонувати їй відмовитися від стягування з неї будь-яких судових витрат. Постукав у хвіртку. Обидві дівчинки - ОСОБА_28 та ОСОБА_12 грали у дворі і були раді, побачивши його. Через деякий час ОСОБА_20 вийшла на ґанок і просто при дітях нецензурно прокричала. Крім раніше згаданого відповідачкою образу матері як прикладу для дітей, гадає, це вже, м`яко кажучи, суперечить судовому рішенню, створює негативну атмосферу та налаштовує дитину проти батька. 27.02.2025р. у четвер ОСОБА_1 із запізненням приїхала за місцем його фактичного проживання за адресою АДРЕСА_1 для проведення побачення з дочкою, згідно з судовим рішенням. Згідно з встановленим судом графіком, побачення проводяться у вівторок та четвер з 16:00 до 18:00, у суботу з 10:00 до 13:00. Ці часові інтервали запросила сама ОСОБА_9 . Проте, у четвер 27.02.2025 ОСОБА_9 з ОСОБА_10 (спільною дочкою) та ОСОБА_28 приїхала як завжди із запізненням (лояльно ставився до таких порушень) і побачення розпочалося о 16:30. Відповідно о 18:30 мало закінчитися. Є професійним художником та ОСОБА_12 (з якою встановилися чудові стосунки, дитина одразу потяглася до нього) успадкувала творчі здібності, які заохочує та розвиває. О 18:18 ОСОБА_9 вимагала припинити побачення та почала примусово одягати дитину. ОСОБА_12 почала вириватися і плакати, говорячи, що хоче ще побути з татом, шукаючи захисту в нього і просячись на руки. Звернув увагу ОСОБА_13 на те, що до закінчення побачення ще 12 хвилин і попросив дати дограти з дитиною. ОСОБА_9 , не звертаючи жодної уваги ні на зауваження, ні на плач та прохання дитини, довела дочку до істерики, стала силою виривати дитину з рук, (виявляючи навмисне моральне насильство), внаслідок чого втратила рівновагу та впала. Після чого закричала, що він її побив і вона викличе поліцію. Терпляче дочекався приїзду поліції та швидкої, яку ОСОБА_9 також викликала. У процесі опитування співробітники швидкої не зафіксували жодних тілесних ушкоджень та запропонували ОСОБА_14 проїхати на огляд, але попередили про можливість штрафу за хибний виклик. ОСОБА_9 від пропозиції відмовилась. Співробітники поліції звернули увагу на неадекватну поведінку ОСОБА_13 , а також на той факт, що з її боку було вже три хибних виклики, тобто з боку ОСОБА_13 щодо нього. Підстав для складання протоколу про правопорушення вони не знайшли. А щодо неї питання про складення щодо неї протоколу про вчинення домашнього насильства не ініціював, бо пожалів її, бо вона матір дитини. Наступного дня, 28.02.2025 року о 12:03 надійшов дзвінок із відділу протидії домашньому насильству. Співробітник поліції сказав, що ОСОБА_9 знаходиться у відділенні із заявою про заподіяння їй домашнього насильства. За цей час вона отримала довідку у невідомого лікаря (відмовившись від медичного огляду напередодні) про нібито, забиття грудної клітки. Жодних насильницьких дій щодо ОСОБА_13 з його боку не було і ця ситуація є черговою провокацією та наданням свідомо неправдивої інформації правоохоронним органам, чим ОСОБА_9 займається систематично. «ОСОБА_62 зазначила, що після цих зустрічей вона почувається «жахливо вичавленою», почувається без сил і їй неприємне таке спілкування». ОСОБА_9 під час розгляду позову про визнання батьківства, отримала право присутності її та старшої доньки на цих побаченнях (бо щодо цього не заперечував). Повинен зауважити, що присутність ОСОБА_13 на побаченнях з дочкою вже не є потребою через вік ОСОБА_21 (за півроку в дитячому садку ОСОБА_12 адаптувалася до щоденного 7-годинного товариства абсолютно чужих людей: як дітей так і дорослих). Також присутність ОСОБА_13 на побаченнях з дочкою несе із собою суцільний негатив, руйнівний як для його психіки, так і для психіки дитини. Більш ніж будь-хто відчуває себе опустошенням, нервовим, позбавленим сил і натхнення після побачень у присутності ОСОБА_1 . Змушений був звернутися до служби соціального захисту для отримання психологічної допомоги. Точніше, завдяки присутності ОСОБА_1 . Оскільки дочка ОСОБА_12 є джерелом нескінченного натхнення, сенсу та любові, тому подає даний зустрічний позов про перегляд форм та часу взаємодії з дитиною. Якось, коли весело і цікаво проводили побачення, ОСОБА_12 зовсім щаслива підійшла і спробувала поцілувати його. ОСОБА_20 на неї закричала «ніби жартома» (як потім пояснила):- Нііїїї! Тата не мож! ОСОБА_12 винувато відсахнулася. Відвів ОСОБА_20 вбік і сказав:- Ти розумієш яку програму ти зараз вклала в дитячий мозок? ОСОБА_20 намагалася виправдовуватися:- Та гаразд, що тут такого, ще буде шанс. Однак із тої події ОСОБА_12 ні разу не повторила спробу і не давала тактильно виражати любов і прийняття. Або, наприклад, події суботнього побачення 31 травня. Коли виходив на зустріч, призначену біля парку, автівка не завелася. Поїхав велосипедом. Погуляли парком, покатав ОСОБА_39 на машинках, батуті. ОСОБА_39 була задоволена. Оскільки суботнє побачення - 3-х годинне, запропонував поїхати до нього на таксі (на своїй машині везти до нього ОСОБА_20 відмовилася принципово). Слід зазначити, що в ОСОБА_21 змінюється характер, певне, наближається криза 3 років. Настрій та рішення у неї змінюються раз на три секунди: « Не хочу до тата/Хочу до тата! ». Але коли відійшли від ОСОБА_20 машини, щоб замовити таксі, ОСОБА_12 розплакалася: « Мама машинка »! Тобто на маминій треба. Ок, кажу: « Давай я тобі скину на бензин як за таксі туди та назад». ОСОБА_62 відповідає: «Ні, оплати мені заправку». Так вона робить, щоб приховати факт матеріальної підтримки її та дитини, незважаючи на її позов щодо аліментів. Але, гадає, гаразд, такої «тонкої душевної організації» людина. Заправив ОСОБА_98 машину газом на 160 грн. (вартість таксі туди й назад). Залишив велосипед біля входу в парк, впевнений, що сюди ж і повернуться. Поїхали до нього. ОСОБА_39 спочатку, побачивши будинок та машину сказала фірмове: «Не!» (У неї зараз період нігілізму та заперечення). Але, коли зайшла - розігралася, захопилася. Однак, останнім часом ОСОБА_39 почала виявляти як «нігілізм та заперечення» в цілому, так і негатив до нього. Очевидно, що мама, порушуючи судову постанову, налаштовує дитину проти батька. Але у ОСОБА_39 почастішали «рольові ігри», де просто відведено роль глядача. Навіть «святий»-живопис. Допомагав їй завжди фарби вибирати і видавлювати. Але минулого разу почалося: «Не тато! Мамо!» Тоді «проковтнув», але тепер, гадає, ні, треба потроху позначати рамки. На цей раз почали з фарбами. Вона знову відштовхує: «Не папа, мамо»! Кажу: «Не мож!». Вона таке розуміє. ОСОБА_62 говорю: « ОСОБА_20, тобі я забороняю торкатися фарб ». Та розлютилася як біс під святою водою: «Усе! Не сядеш у мою машину! До тебе не прийдемо! Тут антисанітарія, запах фарб! Ти! Ти до мене в машину не сядеш! Ніколи! Та побачень більше в тебе не буде!». Каже: « ОСОБА_20 , мій дім - мої правила. По-перше, малювання-це суто наше з донькою. По-друге, хочу трохи навчити рамки позначати, що тато не просто глядач та обслуга. По-третє, живопис - ну, щось святе для мене. Не хочу, щоб ти торкалася. Я ж у домі у тебе колись був - не брав і не чіпав нічого. ОСОБА_20, місце побачень я визначаю. А в машину... Ну, зараз повернемося, а там уже твої справи. Тоді й ти в мою не сядеш». Настав кінець побачення. Виходимо разом, сідаю до неї в машину. Та кричить: «Я зараз до ОСОБА_99 їду (її коханець-алкаш)». Далі говорю: «Відвезеш мене і їдь, куди хочеш. Ми домовилися, я тебе заправив і велосипед залишив там». Та дзвонить ОСОБА_31 : « ОСОБА_32 він нахабно сів до мене в машину! Заправивши на 160 грн. та хоче щоб його везла! Поліцію? Заправивши мене на 159 грн, а хоче з мене 300 тисяч!». Щось він намагався її навчити. Та ОСОБА_102 репетує знову на всю вулицю: «Вийшов із машини!». Сусідка у вікно дивиться. Щось алкаш їй нарадив, вона злісно грюкнула дверима, з`їхала по АДРЕСА_2 , стала навпроти церкви, біля кафе "Янголи" (там був центр переселенців). Каже: «Все! Гаразд, не став скандалити». Кажу: « Окей , за рахунок 300 штук, які з тебе (мій зустрічний позов за моральну шкоду).». Наступна її провокація. В «жовтій пресі» з`явилася брехлива стаття, яка розпалює ворожнечу на національній основі про нього. За натяками ОСОБА_20 ("ну шо, ти вже відомий?", "ти тут жити більше не будеш") зрозумів, що стаття написана на її замовлення за допомогою коханця ОСОБА_35 . Форма побачень «в присутності матері та старшої сестри» має виражений деструктивний характер для всіх учасників. Що стосується ОСОБА_28 . Оскільки ОСОБА_28 справді «особлива дитина», поводить себе вона відповідно. Наприклад, практично єдина гра, в яку вона вміє та хоче грати - це брати предмети та кидати їх на підлогу. Коли це м`які іграшки - не проблема. Але одного разу застав ОСОБА_28 , яка бере та кидає на підлогу предмети з його робочого столу. Серед них зовнішній диск від комп`ютера, годинник та тендітні дорогі речі. Після цього справді попросив ОСОБА_28 присісти, а ОСОБА_36 простежити за її поведінкою. Не може більше із-за ОСОБА_20 жити у такому стані стресу та деструктива, що транслює ОСОБА_20 . Не може вболівати за руйнування його психіки та психіки дитини неадекватною жінкою. Додатково невеликий приклад - ОСОБА_12 носить хрестик на мотузці. Оскільки ОСОБА_12 - дуже рухлива дівчинка, люба стрибати і перекидатися, цей аксесуар - не оберіг (діти і так перебувають під захистом Бога навіть з релігійної позиції), а джерело небезпеки та потенційної травми. Прохання зняти аксесуар, без якого можна обійтися ОСОБА_20 не схотіла чути думку з цього приводу. ОСОБА_39 - розумна, сприйнятлива дівчинка, однак із непростим характером. Нині формується її психологічний фундамент, моделі сімейних стосунків. Хоче , щоб ОСОБА_12 не копіювала поведінкові патерни та сімейні сценарії матері, а отримала базову психологічну стійкість через батьківську підтримку та виховання. Період грудного вигодовування закінчено. З рештою батьківських функцій, таких як зміна одягу, годування, розвиваючі ігри, прогулянки і т.д. цілком впорається без присутності неадекватної матері. До того ж адаптивні можливості ОСОБА_21 на високому рівні. ОСОБА_20 хвалилася тим, що привчила ОСОБА_39 до 7-годинного дня серед чужих людей за півроку. Щоправда, забула згадати, що у садочку ОСОБА_12 не розмовляє. Зовсім . Ні з ким, і ніяк. Хоча в неї вже досить великий словниковий запас, що говорить про те, що садок є для ОСОБА_21 не лише джерелом постійних вірусів (за пульмонологічним відділенням ОСОБА_41 настійно рекомендувала поки що відмовитися від садка), а й стресом.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.07.2025 постановлено відмовити у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про встановлення графіку побачень та проживання з дитиною. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про встановлення графіку побачень та проживання з дитиною повернути заявнику.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 29.10.2025 вказану ухвалу скасовано, справу направлено для вирішення питання про прийняття позовної заяви.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.11.2025 зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, до ОСОБА_1 про встановлення графіку побачень та проживання з дитиною, зобов`язання спільно здійснити програму адаптації за первісним позовом у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про визначення місця проживання дитини - залишено без руху.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.11.2025 постановлено прийняти зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради про встановлення графіку побачень та проживання з дитиною, зобов`язання спільно здійснити програму адаптації. Клопотання позивача ОСОБА_3 про звільнення від сплати судового збору-задовольнити. Звільнити позивача ОСОБА_3 від сплати судового збору у цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради про встановлення графіку побачень та проживання з дитиною, зобов`язання спільно здійснити програму адаптації. Розгляд цивільної справи № 308/6236/25 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради про встановлення графіку побачень та проживання з дитиною, зобов`язання спільно здійснити програму адаптації проводити за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання постановлено призначити на 25 грудня 2025 року о 09 год. 00 хв. у приміщенні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за адресою: вул. Загорська, 53, м. Ужгород, Закарпатська область. Залучити до участі у справі № 308/6236/25 орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, якому до наступного судового засідання з метою розв`язання спору подати суду письмовий висновок про участь одного з батьків (батька) у вихованні дитини та її проживанні.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 подав заяву про зміну предмету позову, згідно з яким зазначено наступне. До наданих мотивувань у зустрічній позовній заяві додав наступне. Тривалий час намагалися укласти мирову угоду, проте, неадекватна поведінка ОСОБА_13 та відмова йти на життєво важливі поступки - анулювала дану ідею. Багато аспектів поведінки ОСОБА_13 , як і раніше, змушують засумніватися в її психічному здоров`ї (під час розгляду апеляційним судом справи про визнання батьківства, на основі численних фактів деструктивної, травматичної та неадекватної поведінки ОСОБА_13 щодо дитини). А саме: 1) свідоме, з другої спроби (після першого викидня) зачаття старшої дочки, ОСОБА_28, від хронічного алкоголіка (медичне заключення - підтвердження розумової відсталості дитини як наслідок цього були подані відповідачкою до суду першої інстанції). Твердження «У алкоголіків та наркоманів народжуються здорові діти». Приречення дитини на життя особи з інвалідністю; 2) півторарічний інтимний зв`язок «по дружбі» з колегою по роботі ОСОБА_42 . Прохання «по дружбі» зробити їй дитину з мотивацією: «щоб потім було кому дбати про мене та ОСОБА_28 ». Спроби не дали результатів, лягли в основу висновків відповідачки про своє безпліддя та відмови від використання протизаплідних засобів у наших відносинах з відповідачкою; 3) аморальний спосіб життя: зрада другові-коханцю в перший вечір курортного відпочинку. Декілька разовий секс за домовленістю через соцмережі з випадковим партнером (даний статевий партнер заразив відповідачку венеричним захворюванням, про що вона, на щастя, повідомила мені до початку інтимних відносин і нам довелося почекати до закінчення курсу її лікування); 4) згода (не реалізована через дистанцію) на секс утрьох із подругою та її коханцем тощо; 5) зрада та інтимний зв`язок із літнім алкоголіком похилого віку під час відсутності ще під час вагітності; 6) блокування рахунку, на який переказував кошти на утримання дитини; 7) блокування зв`язку, припинення надання будь-якої інформації про дитину; 8) відмова узаконити батьківство мирним шляхом за взаємною заявою до РАГСу; 9) відмова прийняти запропоновані кошти на утримання дитини замість витрат на правову допомогу та судові витрати; 10) грубе декларування навмисних перешкод моєму спілкуванню та участі у житті дитини як батька: «Ти нам не потрібний, спілкуватися не дам, буде інший батько»; 11) написання свідомо неправдивої заяви в поліцію на нібито «за домагання» при спробі вручити подарунок на День народження доньки; 12) стратегія брехні, наклепу та затягування справи в суді у справі про визнання батьківства та визначення графіку побачень з дитиною тощо; 13) відсутність будь-якого причинно-наслідкового зв`язку у діях щодо дитини. Налаштування дитини проти батька, розпалювання національної ворожнечі та ненависті. Нецензурна лайка на його адресу у присутності дітей (ОСОБА_39 та старшої доньки ОСОБА_13 ); 14) паталогічні перепади настрою, імпульсивна зміна переконань та пояснення мотивів своїх вчинків, скасування досягнутих домовленостей (зокрема, за графіком побачень та внесення змін до свідоцтва про народження нашої дочки) та ін.; 15) жорстоке та неадекватне поводження з дитиною. Влітку 2024 року, випадково зустрівши її у місті, вкотре спробував завести розмову про мирне та конструктивне вирішення питання на користь доньки (взаємна відмова від апеляційних заяв, оскільки мені важливі не гроші, а спілкування з дитиною). У відповідь відповідачка стала просто кричати нецензурною і засунула 1,7-місячну дитину в розпечену на сонці машину, зачинивши двері. На зауваження, що так не можна і треба спочатку провітрити, відповідачка заявила: " Пішов …, це не твоя справа". Міміка та жестикуляція відповідачки говорили про стан глибокого психічного розладу; 16) доведення дитини до істерики під час присутності на його з донькою побаченнях; 17) свідомо неправдиві і наклепницькі статті у «жовтій пресі», такого ж характеру заяви в Службу безпеки України з метою домогтися його депортації. В таких діях, ОСОБА_16 призналася безпосередньо, самовдоволено та єхидно, при цьому посміхаючись. Це все та багато іншого, змусило подати до Закарпатського апеляційного суду по справі № 308/18969/23 клопотання про проведення щодо ОСОБА_13 психіатричної експертизи, яке було згодом відкликано з метою якнайшвидшого розгляду судової справи та накінець можливістю бачитися з донькою. Наприклад, повне небажання і нездатність орієнтуватися на позитив і конструктив на користь дитини і дотримуватися ледь досягнутої крихкої рівноваги в трикутнику «батько- мати-дитина». Дії ОСОБА_13 носять травматичний та деструктивний характер щодо психіки дитини, що вкотре змушує засумніватися у здібності та правомірності виконання її батьківських прав та обов`язків. Так, наприклад, у суботу 03.01.2026 о 10:00 за графіком приїхав до місця проживання ОСОБА_13 (хоча не зобов`язаний цього робити). ОСОБА_20 сказала, що ОСОБА_12 ще не готова. Довелося чекати півгодини на морозі. Після чого повіз ОСОБА_39 в ігровий центр Polly Land. Зважаючи на те, що це не дешева розвага, де ОСОБА_12 хоче спробувати всі атракціони, а також той факт, що після ігрового центру ОСОБА_12 завжди проситься до нього додому, за домовленістю склалася традиція перенесення закінчення побачення в суботу на 1-1,5 години. Завжди інформує матір дитини через телеграм-месенджер, де знаходяться і що роблять. На цей раз також на прохання ОСОБА_21 поїхали до нього. Задовольняє ці прохання, тому що бачить необхідність психологічного переходу дитини від активних форм розваги до спокійних і розвиваючих (вивчення англійської, читання, малярства, в яких ОСОБА_12 робить великі успіхи). Також у нього ОСОБА_12 їсть і на момент передачі матері абсолютно щаслива та повністю готова до денного сну. Доречі, двічі вдалося простежити повний ігнор дотримання ОСОБА_45 графіка денного сну дитини, прикриваючись яким, вона вимагала саме такого розкладу побачень, який існує на даний час. ОСОБА_9 , виявляючи властивий їй психічний неадекват, то забороняє заходити на територію двору її будинку, то просить зайти пересунути шафу або ліжко, під час чого може спостерігати її побут та умови проживання дитини. Наприклад, позаминулої суботи в момент передачі дитини, ОСОБА_9 попросила зайти до неї і пересунути ліжко, після чого повідомила, що зараз приїде поліція, оскільки її «стурбувало наше запізнення». Поліцейські, що прибули з ювенального відділу, переконалися, що з дитиною все гаразд, відзначили неадекватну поведінку ОСОБА_100 , але, пошкодувавши, не стали виписувати штраф за хибний виклик. Все це вкотре змушує засумніватися у психічному здоров`ї ОСОБА_13 . За час перебування у ОСОБА_13 (до 16:00) вона не зробила жодної спроби вкласти дитину спати. Цієї суботи (03.01.2026), незважаючи на те, що поінформував ОСОБА_20 про місце знаходження дитини, про те, що ОСОБА_12 поїла, займаються іграми, що розвивають, і дитина абсолютно щаслива і не хоче додому до мами (про це ОСОБА_12 сама сказала в трубку), ОСОБА_9 стала кричати щось безладне про поліцію... Коли привіз дитину до місця проживання матері (що не зобов`язаний робити), ОСОБА_9 почала кричати, що у вівторок взагалі не дасть бачиться з дитиною або «гулятимемо вздовж паркану, тому що у рішенні не прописана локація проведення побачень». Нагадав їй, що тоді доведеться наполягти на дотриманні всіх умов побачення, таких як присутність матері та її старшої доньки від мужчини, з яким ОСОБА_9 мала близькі стосунки - ОСОБА_28 , якій навряд чи приділятиму увагу (цій дитині би міг бути батьком, якби не ОСОБА_101 зрада). ОСОБА_47 почала вигукувати нецензурною лайкою на всю вулицю образи на його адресу у присутності дитини, що є прямим порушенням судового рішення, а також моральним насильством щодо дитини. Цей інцидент мав продовження в листуванні, де ОСОБА_9 продовжила образи на його адресу вже на національній основі, дата зрозуміти, що продовжує писати неправдиві та наклепницькі заяви на його адресу до органів державної безпеки (спекуляція на громадянстві давно стала одним із прийомів її тактики) і займатися діяльністю, спрямованою на його, нібито, депортацію. Окремим пунктом змушений повторно вказати факт зв`язку ОСОБА_13 з мужчиною, який страждає на алкоголізм (внаслідок чого він був звільнений з кількох місць роботи) і притягався до судової відповідальності за домашнє насильство ОСОБА_48 (р.н. ІНФОРМАЦІЯ_17), який розпочалася ще під час вагітності дочкою. У відповідь на заперечення проти ночівлі дочки на території її старого коханця і відмова залишати ОСОБА_39 на ночівлі, і навіть денний сон у нього (попри бажання ОСОБА_21 ), ОСОБА_20 відповіла, що взагалі «планує з`їхатися з ОСОБА_49 і ОСОБА_12 проводитиме з ним більше часу, ніж з тобою». Це є порушенням судового рішення, провокацією та моральним насильством над дитиною. Можна нескінченно перераховувати слова і дії ОСОБА_13 , які мають травматичний і деструктивний характер до дочки, які є як прямими порушеннями судового рішення, так і явними ознаками серйозного психічного розладу. ОСОБА_50 стурбований долею своєї дочки, хоче щоб вона росла в максимально благополучній психологічній атмосфері, не перейняла деструктивні сімейні та життєві сценарії матері. Хоче максималізувати свою фактичну участь у житті доньки. Просив прийняти дану заяву до розгляду та задовольнити позовні вимоги в наступній редакції: 1) Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог та визначити для нашої спільної доньки ОСОБА_7 обидва місця проживання - на території матері та на території батька як рівнозначні. 2) Застосувати спільну фізичну опіку з почерговим проживанням дитини за місцем проживання кожного з батьків за відповідним графіком та затвердити рівний розподіл часу (тобто 50 на 50) проживання та фактичного знаходження нашої спільної дочки ОСОБА_51 між місцем проживання батька та матері, а зокрема, оскільки тиждень складається з 168 годин, то 84 години на тиждень або не менше15 повних діб на місяць, методом їх чергування, одна доба з батьком, одна доба з матір`ю а саме, наступним шляхом: -з наступного дня після набуття рішенням суду законної сили та здійснення програми адаптації зазначеної в п.9 прохальної частини даної заяви, шляхом почергового проживання, перша доба після набуттям рішенням суду законної сили з 16.00 години поточного дня до 16.00 години наступної доби з ОСОБА_3 ; -наступна доба, після доби проживання дитини з ОСОБА_3 , з 16.00 години з ОСОБА_1 . Після настання 16 години 00 хвилин відповідної доби, той із батьків, з ким відповідну добу проживала ОСОБА_7 , зобов`язаний супроводити (привезти) її до місця проживання другого з батьків та передати під фізичну опіку іншого з батьків. 3) Надати право проводити побачення/проживання з донькою ОСОБА_7 без присутності матері та старшої сестри. 4) Надати право самостійно, без присутності матері та старшої сестри визначати місце та здійснювати форми проведення спільного часу з дитиною на його розсуд. Як то: прогулянки, відвідування розважальних центрів, садків, шкіл, навчальних та медичних закладів, розвиваючі гуртки та заняття, подорожі, включаючи закордонні, походи. 5) Надати право вирішувати всі питання, що стосуються життєдіяльності дитини в режимі 50:50, тобто рівнозначно. Наприклад, гуртки і секції, один гурток або секція на розсуд матері, один на розсуд батька. Лікарі та медичні установи: одне відвідування на вибір матері, одне на вибір батька. 6) Надати право виїзду з дитиною за кордон, щомісячно на 5 діб на місяць та в літню пору року, не менше ніж 10 діб для відпочинку на морі, туристичних подорожей, відвідування виставок, дитячих заходів, зоопарків, парків, інших прирівняних до них заходів. 7) Надати право залишати у себе дитину на денний сон, обід, вечерю, з ночівлею, а також на вихідні (наприклад, короткі вихідні по черзі, а довгі канікули 50:50). 8) Враховуючи необхідність періодичних творчих відряджень та поїздок з метою заробітку, компенсувати після повернення спільний час з дитиною в повному обсязі (наприклад, тиждень відсутності-тиждень проживання доньки ОСОБА_7 у мене тощо). 9) Зобов`язати ОСОБА_36 спільно зі ним здійснити 6-тижневу програму адаптації дочки до проведення повного дня з ним, а також ночівлі за адресою його проживання без присутності матері за аналогією з програмою адаптації до дитячого садка. А саме, з наступного дня після набуття рішенням суду законної сили: A) 1-2 тиждень: 3 побачення на тиждень: вівторок та четвер з 16:00 до 19:00, у суботу з денним сном на моїй території з 10:00 до 17:00; Б) 3-4 тиждень: 4 побачення. Вівторок з 16:00 - ночівля на моїй території - середа ранок до 8:00. Четвер з 16:00-19:00. Субота з 10:00-17:00; B) 5-6 тиждень: Після програми адаптації час із дитиною розподіляється порівну та без присутності матері у режимі «доба у мене, доба у матері».

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.01.2026 постановлено заяву позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 у цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради про встановлення графіку побачень та проживання з дитиною, зобов`язання спільно здійснити програму адаптації - прийняти до розгляду. Клопотання позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 про звільнення від сплати судового збору-задовольнити. Звільнити ОСОБА_3 від сплати судового збору у цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради про встановлення графіку побачень та проживання з дитиною, зобов`язання спільно здійснити програму адаптації при поданні заяви про зміну предмета позову.

Позивач за зустрічним позовом подав заяву про зміну предмета позову та просить стягнути з відповідачки аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_7 в розмірі частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову 02.03.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.03.2026 заяву позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 про зміну предмета позову у цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради про встановлення графіку побачень та проживання з дитиною, зобов`язання спільно здійснити програму адаптації, - прийнято до розгляду. Розгляд цивільної справи №308/6236/25 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради про встановлення графіку побачень та проживання з дитиною, зобов`язання спільно здійснити програму адаптації, стягнення аліментів проводити за правилами загального позовного провадження.

На заперечення ОСОБА_3 на висновок органу опіки і піклування позивачка подала свої письмові пояснення.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 29.04.2026 заяву позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 у цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради про встановлення графіку побачень та проживання з дитиною, зобов`язання спільно здійснити програму адаптації, усунення перешкод спілкуванні та побаченнях з дитиною - прийнято до розгляду. Згідно з даною заявою просить зобов`язати ОСОБА_1 усунути ОСОБА_3 перешкоди участі в житті малолітньої ОСОБА_6 шляхом: спільного з батьком дитини прийняття ключових рішень щодо життєдіяльності дитини; спільного з батьком дитини прийняття рішень щодо оформлення дитини та відвідування нею дитячих дошкільних та шкільних навчальних закладів, гуртків, секцій, розвиваючих занять; надання інформації про стан здоров`я дитини та її розвиток, спілкування та побачення з дитиною за допомогою власних технічних засобів (мобільних телефонів, ноутбуків) матері та батька дитини в дистанційному режимі по мобільному зв`язку та відеозв`язку, в тому числі з застосуванням месенджеру WhatsApp, месенджеру Telegram, месенджеру Facebook Messenger, застосунку Viber на час відряджень ОСОБА_3 за межі міста Ужгорода Закарпатської області.

ОСОБА_52 подав заперечення на письмові пояснення ОСОБА_1 від 09.03.2026, заперечення на письмові пояснення на висновок органу опіки та піклування.

Розгляд справи відкладався за заявою учасників справи.

До суду надійшло клопотання третьої особи про доручення висновку органу опіки та піклування, розгляд справи без їх участі.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.04.2026 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради надала висновок про визначення місця проживання особи та оновлений висновок від 19.02.2026 №214/17/01-13, представник у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений.

Позивач та його представник у судовому засідання просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зазначили, що причиною позову стали конфлікти між батьками у вихованні щодо дитини. Наявне кримінальне провадження щодо дій відповідача. Дитина проживає з матір`ю від народження, батько спілкується з дитиною, між батьками виникають конфлікти. Наявні висновки органу опіки та піклування, просить задовольнити позовні вимоги, стосовно зустрічного позову заперечує, щодо встановлення адаптаційного періоду - то всі люди вільні, зобов`язувати вчиняти такі дії не можна. Визнають вимоги про можливість спілкування батька з дитиною без присутності матері та її іншої дитини, можливість батька забирати дитину у графіки побачень та назад привозити за її місцем проживання. Відповідач є громадянином РФ, організовував виставку на території РФ, підтримує дану культуру. Задоволення зустрічних позовних вимог не буде в інтересах дитини, може вивезти дитину за кордон, а ОСОБА_39 українка. За станом здоров`я мати здорова, батько має висновок спеціаліста. Щодо спілкування у соціальних мережах, то такий долучений до групи у вайбері, цього достатньо. Вважає неналежними умови проживання у ОСОБА_3 , наявні два висновки органу опіки та піклування на їх користь.

Відповідач та його представник у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні первісного позову на підставі поданих доказів, задовольнити зустрічний позов. Позивач, зокрема, додав, що мати дитини порушувала рішення суду, графік, встановлений попереднім рішенням недостатній для виховання та спілкування. Майже рік відбуваються побачення з дитиною у відсутність матері, незважаючи на рішення суду. Для даного позову позивачка використовує відомості про його громадянство та психічний стан. У 2023 році Норвезька артдилерська компанія запропонувала тимчасовий захист для них, однак, ОСОБА_20 не погодилась, поїхав сам, однак, через громадянство його екстрадували до РФ. Стосовно виставки у 2023 році, то така була запланована з приватним музеєм ще у 2020 році, до війни, музей має антивоєнну позицію. Народився у ОСОБА_53 . При запрошенні до Китаю просили документи РФ, відмовився від цього, натомість повернувся в Україну, до доньки. Під час цих подій дізнався про зраду ОСОБА_20 , що значно вплинуло на його психоемоційних стан, через що звернувся до спеціаліста. Йому не відомо як інформація про стан здоров`я була отримана в порушення лікарської таємниці. Спілкування у месенджерах необхідне, опікується здоров`ям дитини. Має 2 житла для проживання, такі є придатними. 7 годин не достатньо для спілкування з дитиною.

Представник відповідача повідомила про рівні права батьків на виховання дитини. Висновки необґрунтовані, присутні на таких не були заслухані. Знайома з ОСОБА_54 близько 40 років, жодних дій із задіювання зв`язків з РФ не вчиняв. Електронні докази позивачки вважає недопустимими.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши учасників, суд приходить до наступних висновків.

До суду звернулася ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , до справи додано копію паспорта серії НОМЕР_3 , виданий Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області 13.06.2001, зареєстрована в АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач ОСОБА_55 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , документований посвідкою на постійне проживання НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 23.11.2022 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Ужгород Ужгородського району Закарпатської області народилася ОСОБА_6 , батьками якої записані ОСОБА_56 та ОСОБА_1 . Актовий запис про народження ОСОБА_6 складено відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) 23.11.2022 за №1173.

Згідно з копією повторно виданого свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою ТОВ «Управління житлом» від 31.03.2025 №207 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , разом з нею зареєстровані: донька ОСОБА_57 - донька, ОСОБА_7 - донька, ОСОБА_1 - мати, ОСОБА_58 - сестра.

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади за номером витягу 2024/012875409 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 з 14.03.2023.

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади за номером витягу 2024/012875302 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 з 08.08.2016.

Згідно з копією Акту обстеження умов проживання від 31.10.2024 року за адресою: АДРЕСА_5 , вказує на те, що умови проживання в житлі задовільні. Наявна прибудинкова територія. Санітарно- гігієнічний стан житла знаходиться на належному рівні. В помешканні є всі комунальні зручності (світло, вода, газ) та автономне опалення. Житло облаштовано необхідними меблями та побутовою технікою. Для дітей є спальні місця, шафа для одягу, одяг та взуття по сезону, ігри та іграшки, продукти харчування, діти доглянуті та охайні.

Згідно з доданим рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.04.2024 у справі №308/18969/23 ухвалено позов ОСОБА_3 , в інтересах якого діє представник - адвокат Бухтоярова Оксана Василівна, до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Ужгороді Південно- Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, виконавчий комітет Ужгородської міської ради як орган опіки та піклування, про визнання батьківства - задовольнити частково. Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , батьком дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язати відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести зміни до актового запису №1173 про народження дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасувавши запис: в графі «Відомості про батька» "Прізвище, власне ім`я, по батькові": ОСОБА_56 "Громадянство": Україна; скасувавши запис: "Відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України»; внісши: в графі «Відомості про батька» "Прізвище, власне ім`я, по батькові": ОСОБА_3 , "Громадянство": Російська Федерація, та видати нове Свідоцтво про народження. Визначити прізвище дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , " ОСОБА_59 ", змінивши його зі " ОСОБА_102 " на " ОСОБА_59 " та видати нове Свідоцтво про народження з прізвищем ОСОБА_59 . Зобов`язати ОСОБА_1 усунути ОСОБА_3 перешкоди у вихованні та побаченнях з малолітньою ОСОБА_6 і встановити ОСОБА_3 , порядок побачень зі ОСОБА_6 3 дні на тиждень, а саме: в суботу з 11:00 до 14:00 години, в неділю з 11:00 до 14:00 години, четвер з 16:30 до 18:30 годин, у присутності ОСОБА_1 та її малолітньої доньки ОСОБА_60 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , під час яких зобов`язати ОСОБА_1 не заважати спілкуванню батька з донькою, не настроювати дитину на негативне пряме чи опосередковане відношення до батька, не створювати конфліктну чи іншу негативну напружену обстановку, сприяти дружелюбній і позитивній атмосфері. Зобов`язати ОСОБА_1 усунути ОСОБА_3 перешкоди участі в житті малолітньої ОСОБА_6 шляхом: спільного з батьком дитини прийняття ключових рішень щодо життєдіяльності дитини; спільного з батьком дитини прийняття рішень щодо оформлення дитини та відвідування нею дитячих дошкільних та шкільних навчальних закладів, гуртків, секцій, розвиваючих занять; надання інформації про стан здоров`я дитини та її розвиток спілкування та побачення з дитиною за допомогою власних технічних засобів (мобільних телефонів, ноутбуків) матері та батька дитини в дистанційному режимі по мобільному зв`язку та відеозв`язку, в тому числі з застосуванням месенджеру WhatsApp, месенджеру Telegram, месенджеру Facebook Messenger, застосунку Viber на час відряджень ОСОБА_3 за межі міста Ужгорода Закарпатської області. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

До матеріалів справи додано протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 28.02.2025, витяг є Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження 12025078030000169 від 01.03.2025 за ч. 1 ст. 125 КПК України, заявник ОСОБА_1 . Додано копію довідки травматологічного пункту №1820/370 від 28.02.2025 про забій грудної клітки справа, забій, садна правого променевого суглоба, забій обох колінних суглобів.

Ужгородським міським центром соціальних служб від 23.04.2025 №01-18/162 надано психологічне обстеження та висновок. Вказано наступне. Досліджувана: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . Мета дослідження: психологічний стан постраждалої, психологічні процеси, наявшсть/відсутність підозр на розлади, тривожних чи межових станів, відношення до конфліктних ситуацій, які мали місце тощо. Методи дослідження: бесіда, включене спостереження, тестування (Багатовимірний скринінг поведінкового здоров`я (MBHS-2), Опитувальник оцінки психічного здоров`я (МНАІ), Шкала сприйнятого стресу (PSS), методика «Самооцінка психічних станів» (за ОСОБА_103). Дослідження, бесіди та робота психолога з постраждалою проводилися після звернення ОСОБА_1 до спеціалізованої служби «Денний центр соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі», в період з 17.03.2025р. по 14.04.2025р. На консультації ОСОБА_1 була відкрита, йшла на контакт. Жінка говорила про своє сильне хвилювання, розгубленість, почуття страху перед батьком меншої доньки (жінка казала «не знаю, що очікувати від нього», «нічого доброго не чекаю»). Під час консультацій мала швидкий темп розмови, запиналася, іноді сповільнювалася і завмирала, мала багато жестів, що свідчить про хвилювання жінки. Про своє самопочуття жінка розповіла, що часто відчуває біль в спині, який посилюється під час стресу, і з цього приводу жінка зверталася до лікаря. Також ОСОБА_20 має дефекти мовлення (запинання), які в неї з дитинства, тобто є особливістю жінки, яке зменшується коли жінка спокійніша, менше хвилюється. 14.03.2025р. ОСОБА_1 звернулася до спеціалізованої служби «Денний центр соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі» через випадок, про який жінка повідомила в поліцію, а саме: під час зустрічі з батьком меншої доньки ОСОБА_21 , чоловік вдарив жінку в груди, діти були присутніми при цьому. На момент звернення ОСОБА_1 не перебуває в офіційному шлюбі, має двох малолітніх дітей. Старша донька має встановлену інвалідність і потребує постійного догляду, має особливі потреби. ОСОБА_20 розповіла, що батько меншої доньки ОСОБА_19 ( ОСОБА_21 ) має визначений графік зустрічей з донькою і жінка три рази в тиждень по дві години ходить з обома дітьми на ці зустрічі. Зі слів жінки під час цих зустрічей батько ОСОБА_21 говорить їй образи, «обливає гряззю мене», «говорить гадості», принижує її, погрожує їй неприємностями і позовом до суду. Жінка відмітила, що батько ОСОБА_21 починає адресувати до неї, коли вона не погоджується з ним. Також жінка розповіла, що батько ОСОБА_21 говорить образи про старшу доньку, називає її «розумово-відсталою», іноді обмежує пересування ОСОБА_28 в своїй квартирі, тобто він каже, щоб дитина сиділа в кутку не ходила по кімнаті тощо, «відношення до моєї ОСОБА_28 погане». ОСОБА_20 каже, що батько без попередження записує на відео (на телефоні) ОСОБА_20 , а потім показує іншим людям з негативними коментарями. ОСОБА_62 відмітила, що після цих зустрічей вона почуває себе «ужасно, вичавленою», почуває себе без сил, їй неприємне таке спілкування і жінка хвилюється, що діти чують такі розмови дорослих і це має негативний вплив на дітей. ОСОБА_20 казала, що бачить аморальний спосіб життя батька ОСОБА_21 (спілкується з багатьма жінками, які мають доньок), хвилюється в яких умовах перебуває її донька в його квартирі, і чи батько зможе подбати про потреби дитини (змінити одяг, погодувати, чи є в нього вдома їжа відповідно для віку дитини, чистий змінний одяг для дитини тощо). Жінка казала, що в батька ОСОБА_21 нема відома чистого запасного одягу для дитини, немає приготованої їжі, на столах в доступі для дитини стоять фарби, клей, по кутках в кімнаті брудно. »* її Також ОСОБА_20 розповіла, що батько ОСОБА_21 вважає, що ОСОБА_63 в дитячий садіж не потрібно ходити, він каже «це тюрма», пропонує жінці щоб замість садочку дитина була в нього вдома цілий день, переконує, що так потрібно зробити. Жінка казала, що категорично не згодна з такою його думкою. Також, зі слів жінки, батько не дає кошти для оплати витрат за дитячий садочок. На лікування ОСОБА_21 батько також не дає гроші, при цьому він проявляє зневагу до лікарів, каже жінці, що не згоден з призначеним лікуванням, піддає сумніву призначені лікарем ліки. Жінка каже, що батько ОСОБА_21 кошти для потреб дитини дає на свій розсуд, невеликими сумами (500-600 грн.), може дати кошти, а може відмовити, коли ОСОБА_20 просить на ліки або продукти для дитини. Зі слів жінки, батько ОСОБА_21 не цікавиться витратами на потреби ОСОБА_21 , не купує нічого доньці, заняттями по віку для дитини не займається і не цікавиться, а коли не знає як правильно діяти з донькою, то починає наказувати ОСОБА_20 , щоб вона вирішила потребу дитини, може і звинувачувати жінку, ображати. Жінка казала, що таке зневажливе і грубе спілкування з боку батька дитини є постійним, він не враховує її думку, хоче вирішувати сам питання стосовно доньки, нема взаєморозуміння, поваги до неї, жінка має фото переписок з ним з образами, приниженнями від нього. Також жінка відмітила, що він часто в присутності дітей називає її «псіхіческі больная». Зі слів ОСОБА_20 , через таку поведінку батька ОСОБА_21 вона не має довіри до нього, очікує від нього неприємностей, нервується через погрози від нього. Про своє самопочуття ланка відмічала хвилювання і страх, які виникають в неї, коли вона думає про можливі неприємності від батька ОСОБА_21 . Також жінка хвилюється про негативний вплив такого спілкування на дітей. З ОСОБА_1 було проведено тестування. Результати діагностики наступні: MBHS-2 - виявлено ознаки соматизації (жінка відчуває біль в тілі, нудоту), ознаки когнітивних проблем (важко концентруватися, легко відволікається), ознаки ангедонії (жінка відмічає що в її житті мало радості, вона уникає громадської діяльності), ознаки тривожності (постраждала багато переживає, хвилюється, нервовість заважає повсякденній діяльності), відмітила. МНАІ - виявлено ознаки тривоги, депресії та ознаки посттравматичного стресу. PSS - виявлено помірний рівень сприйнятого стресу (16 балів). Методика «Самооцінка психічних станів» - виявлено середній рівень тривожності, середній рівень самооцінки, середній рівень ригідності (тобто нормальне сприйняття змін) та низький рівень агресії. Протягом усієї роботи з психологом постраждала була вмотивована, вчасно відвідувала консультації. Після роботи з психологом жінка відмітила, що вона почувається більш спокійно. Жінка займає активну життєву позицію: займається побутом та доглядом за двома малолітніми дітьми, менша донька відвідує дошкільний навчальний заклад (садочок), жінка має підтримку друзів та рідних.

Згідно з актом №23 про надання повнолітній особі соціальних послуг екстрено (кризово) ОСОБА_1 потребує психологічної допомоги стосовно конфлікту жінки з батьком дитини.

Згідно з довідкою закладу дошкільної освіти №1 загального розвитку Ужгородської міської ради №01-19/53 від 01.04.2025 видана ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_9 по місцю вимоги про те, що ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахована в заклад дошкільної освіти №1 загального розвитку Ужгородської міської ради 26.08.2024р. ОСОБА_7 відвідує І- шу молодшу групу №4 «Дзвіночки». Дитина охайна, сумлінна та спокійна. Адаптаційний період пройшов на легкому рівні. Садочок відвідує систематично з задоволенням. Фізичний розвиток відповідає віку дитини. Розуміє звернену мову, виконує доручення дорослого. Оплату за харчування мама здійснює вчасно. ОСОБА_1 цікавиться навчально-виховним процесом ЗДО, приймає активну участь в батьківських зборах.

Згідно з характеристикою ТОВ «Управління житлом» ОСОБА_1 проживає на території, яку обслуговує ТОВ "Управління житлом". За період проживання ніяких заяв або скарг з боку сусідів чи мешканців району на даного громадянина не надходило.

Згідно з характеристикою ТОВ «Ядзакі Україна» від 03.04.2025 №2003-д ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , дійсно є працівником ТОВ «Ядзакі Україна», що знаходиться за адресою Ужгородський район, с.Минай, вул. І.Туряниці, 7, за строковим трудовим договором (повний робочий день) з 25.08.2021. Наразі обіймає посаду - в`язальник схемних джгутів. З 09/01/2023 по 10/11/2025 знаходиться у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно з наказом № VO80551/22 .

До матеріалів справи відповідачем долучено також заяву до Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області про наклеп у телеграм-каналі «Закарпаття/Новини», відповідь на таку, лист РУП ГУНП від 23.09.2024 на адвокатський запит, заяву про повторну перевірку до Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, заяву про вчинення морального насилля дитині та надання завідомо хибної інформації до Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області від 28.02.2025, копії платіжних інструкцій про перерахування коштів ОСОБА_1 , виписку з рахунку у АТ КБ «Приватбанк», фотозображення придбаних дитячих речей з чеками, підтвердження перерахування коштів за допомогою скрін-шотів.

Досліджено також додані фото та відео зображення, надані відповідачем ОСОБА_3 , позивачкою, які свідчать про конфліктні відносини між батьками дитини у присутності дитини, їх побут та невдоволення таким сторонами.

До матеріалів справи додано документи про медичний стан позивачки, відповідача.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №425771116 ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:62:001:0364, та на праві спільної частково власності і 2/6 на будинок за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно з висновком виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визначення місця проживання дитини від 01.07.2025 №748/17/01-12, реагуючи на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 14.05.2025 року по справі №308/6236/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , стосовно надання суду письмового висновку щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмічає наступне: Громадянин російської федерації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , та громадянка України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , проживали у незареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила доньку ОСОБА_6 (актовий запис про народження № 1173 від 23.11.2022 року). Запис про народження дитини зроблено згідно ч.І ст. 135 Сімейного кодексу України. 02.11.2023 року ОСОБА_3 звернувся в Ужгородський міськрайонний суд з позовом до ОСОБА_1 про визнання батьківства відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням суду від 24.04.2024 року у справі № 308/18969/23 ОСОБА_3 визнано батьком дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та змінено прізвище дитини з ОСОБА_100 на ОСОБА_64 . На виконання вищенаведеного рішення суду, яке набрало законної сили 15.10.2024 року, відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції видав свідоцтво про народження дитини із зазначенням її ПІБ - ОСОБА_7 , а відомості про батька були зазначені, як ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 від 07.11.2024 року. Крім того, цим же рішенням суду ОСОБА_1 зобов`язано усунути ОСОБА_3 перешкоди у вихованні та побаченнях з малолітньою донькою ОСОБА_6 та встановити ОСОБА_3 порядок побачень з донькою на протязі трьох днів на тиждень, а саме: в суботу з 10:00 до 13:00 години, вівторок з 16:00 до 18:00 години та четвер з 16:00 до 18:00 годин, у присутності ОСОБА_1 та її малолітньої доньки ОСОБА_60 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , під час яких зобов`язати ОСОБА_1 не перешкоджати спілкуванню батька з донькою, не налаштовувати дитину на негативне пряме чи опосередковане відношення до батька, не створювати конфліктну чи іншу негативну напружену обстановку, сприяти дружелюбній та позитивній атмосфері у спілкуванні з батьком. Також рішенням суду по справі № 308/18969/23 зобов`язано ОСОБА_1 усунути ОСОБА_3 перешкоди участі в житті малолітньої ОСОБА_6 шляхом: спільного з батьком дитини прийняття ключових рішень щодо життєдіяльності дитини; спільного з батьком дитини прийняття рішень щодо оформлення дитини та відвідування нею дитячих дошкільних та шкільних навчальних закладів, гуртків, секцій, розвиваючих занять; надання інформації про стан здоров`я дитини та її розвиток спілкування та побачення з дитиною за допомогою власних технічних засобів (мобільних телефонів, ноутбуків) матері та батька дитини в дистанційному режимі по мобільному зв`язку та відеозв`язку, в тому числі з застосуванням месенджеру WhatsApp, месенджеру Telegram, месенджеру Facebook Messenger, застосунку Viber на час відряджень ОСОБА_3 за межі міста Ужгорода Закарпатської області. Зі слів матері дитини ОСОБА_3 приходить на побачення з донькою. Однак, кожен його візит супроводжується образами в сторону матері дитини, сварками, криками та погрозами про те, що він відбере у неї дитину та вона більше ніколи не зможе з нею бачитись. Вчергове, ІНФОРМАЦІЯ_12 ОСОБА_3 прийшов до дитини, він знову почав погрожувати, маніпулювати дитиною, а коли це результату, якого він очікував, не дало, ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_1 в область грудної клітки, внаслідок чого вона впала та отримала тілесні ушкодження. За даним фактом вона написала заяву до Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області про вчинення кримінального правопорушення та від неї було знято побої. За даною подією відкрито кримінальне провадження №12025078030000169, що підтверджується копією витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань. Постійно перебуваючи в стресовому стані ОСОБА_1 зверталась до психолога за консультаціями, за результатами яких 22.04.2025 року психологом служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 -психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі» Ужгородського міського центру соціальних служб Н. Тиводар надано психологічне обстеження та висновок. Відповідно до вказаного висновку у матері дитини виявлено ознаки соматизації, когнітивних проблем та тривожності. Так само виявлено ознаки тривоги, депресії та ознаки посттравматичного стресу. 25.03.2025 року ОСОБА_1 звернулась в Ужгородський міськрайонний суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_8 . По даній заяві щодо аліментів наразі триває розгляд в Ужгородському міськрайонному суді по справі № 308/4292/25. 02.05.2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Німець Олена подала до Ужгородського міськрайонного суду позов стосовно визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_8 . За даним позовом ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 14.05.2025 року по справі № 308/6236/25 відкрито провадження, а Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради з метою розв`язання спору зобов`язано надати суду письмовий висновок. У результаті проведеної роботи з`ясовано наступне. Мати дитини гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , проживає за адресою АДРЕСА_5 . За даною адресою також проживають її доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_57 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , що підтверджується Актом обстеження умов проживання від 12.06.2025 року. Акт обстеження складений 12.06.2025 року за адресою: АДРЕСА_5 , вказує на те, що умови проживання в житлі задовільні. Наявна прибудинкова територія. Санітарно- гігієнічний стан житла знаходиться на належному рівні. В помешканні є всі комунальні зручності (світло, вода, газ) та автономне опалення. Житло облаштовано необхідними меблями та побутовою технікою. Для ОСОБА_19 є спальне місце, шафа для одягу, одяг та взуття по сезону, ігри та іграшки, приладдя для дошкільної освіти, продукти харчування. Під час обстеження умов проживання з гр. ОСОБА_1 проведено бесіду та з`ясовано, що вона має намір визначити місце проживання доньки ОСОБА_19 разом з собою. Зі слів ОСОБА_65 з 11-ти місячного віку ОСОБА_39, у неї з батьком дитини, ОСОБА_66 , розпочались конфлікти та суперечки. Він погрожує забрати доньку та вивезти її на територію рф. По місцю проживання мати дитини характеризується позитивно, що підтверджується характеристикою від 31.03.2025 року № 208 виданою ТОВ «Управління житлом». Згідно з даною» характеристикою за період проживання на території, яку обслуговує ТОВ «Управління житлом» ніяких заяв або скарг з боку сусідів чи мешканців району на ОСОБА_1 не надходило. Згідно з характеристикою від 03.04.2025 року № 2003-д ОСОБА_1 є працівником ТОВ «Ядзакі Україна» за строковим трудовим договором (повний робочий день) з 25.08.2021 року. Обіймає посаду в`язальник схемних джгутів. З 09.01.2023 року по 10.11.2025 року знаходиться у відпустці для догляду за дитиною до досягнення трирічного віку. Відповідно до Акту оцінки потреб 12.06.2025 року № 396, складеного працівником Ужгородського міського центру соціальних служб департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради, батьківський потенціал ОСОБА_1 належний. Вона спроможна виконувати обов`язки з виховання дітей та догляду за ними. Згідно довідки закладу дошкільної освіти №1 загального розвитку Ужгородської міської ради вих. №01-19/53 від 01.04.2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахована в ЗДО №1 з 26.08.2024 року. Вона відвідує І-шу молодшу групу №4 «Дзвіночки». Дитина охайна, сумлінна та спокійна. Адаптаційний період пройшов на легкому рівні. Садочок відвідує систематично з задоволенням. Фізичний розвиток відповідає віку дитини. Розуміє звернену мову, виконує доручення дорослого. Оплату за харчування мама здійснює вчасно. ОСОБА_1 цікавиться навчально- виховним процесом ЗДО, приймає активну участь у батьківських зборах. Громадянин російської федерації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_4 , та фактично проживає за договором на право користування будинком від 01.04.2024 року один за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями довідки про реєстрацію місця проживання особи, договору на право користування будинком від 01.04.2024 року та Актом обстеження умов проживання від 11.06.2025 року. Акт обстеження складений 11.06.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , вказує на те, що умови проживання в житлі задовільні. Даний приватний будинок складається з чотирьох кімнат (одна - житлова, одна - художня студія, дві на цокольному поверсі - нежитлові), горища, коридору, ванної кімнати, кухні. Санітарно-гігієнічний стан житла - задовільний. В будинку наявні необхідні меблі та побутова техніка. Житло забезпечено електроенергією, водопостачанням, газом, пічним опаленням. Для дитини в кімнаті наявна дитяча колиска, одяг та взуття, дитячий ігровий будиночок, приладдя для творчості. Під час обстеження умов проживання з ОСОБА_3 було проведено бесіду та з`ясовано, що наразі він має можливість бачитись зі своєю донькою ОСОБА_19 тричі на тиждень в присутності матері дитини ОСОБА_65 та старшої доньки ОСОБА_13 . Зі слів ОСОБА_67 він не заперечує проти проживання доньки разом з матір`ю при можливості виховувати ОСОБА_19 та утримувати її на рівних правах з ОСОБА_68 , а також бачитись з донькою без присутності її матері. Відповідно до Акту оцінки потреб 11.06.2025 року № 393 складеного працівником Ужгородського міського центру соціальних служб департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради ОСОБА_3 спроможний виконувати обов`язки з виховання та догляду дитини. Його батьківський потенціал знаходиться на належному рівні. Під час візиту до лікаря-психіатра 10.06.2025 року ОСОБА_3 скаржився на: напливи думок тривожного, нав`язливого змісту, які викликають дистрес, підвищену метеочутливість, надмірну тривожність з приводу життя доньки, порушення сну. З його слів, зміни у своєму психо-емоційному стані він відмічає протягом останніх 2-х років, після змін у стосунках з колишньою дружиною. Він також повідомляв про різкі спалахи агресії з найменших причин, епізоди випадіння, відключення, які він не може пояснити. Відмічав фрагментарні суїцидальні думки, через нереалізовані глобальні плани, пов`язані з творчістю. Психіатр рекомендував йому дотримуватись режиму дня, сну, харчування, дозовані фізичні навантаження, психотерапію, а також приймати ліки тріттіко 150 мг на ніч, вольпроком 300 мг/д. 13.06.2025 року ОСОБА_3 подав до Ужгородського міськрайонного суду зустрічний позов по справі № 308/6236/25 у якому просив встановити йому наступний графік побачень та проживання з дитиною, шляхом надання йому права: проводити побачення з донькою ОСОБА_7 без присутності її матері та старшої сестри під час яких: надати йому право самостійно, без присутності матері та старшої сестри визначати та здійснювати форми проведення спільного часу на його розсуд, як то: прогулянки, відвідування розважальних центрів, садків, шкіл, навчальних та медичних закладів, розвиваючі гуртки та заняття, подорожі, включаючи закордонні, походи; проведення спільного часу з дитиною в об`ємі 50:50; надати йому право залишати у себе дитину на денний сон, обід, вечерю, з ночівлею, на вихідні (наприклад, короткі вихідні по черзі, а довгі канікули 50:50). Також він просив суд зобов`язати ОСОБА_1 спільно з ним здійснити 5-місячну програму адаптації його доньки до проведення повного дня з ним, а також ночівлі в його житлі без присутності матері за аналогією з програмою адаптації до дитячого садка, а саме: 1 місяць (перший місяць від дня набуття рішенням суду законної сили): 4 побачення на тиждень по 2 години. З цього 3 побачення - одна година без присутності матері. Година у присутності. Одне побачення на одну годину повністю без присутності матері. 2 місяць: 3 побачення на тиждень. 2 побачення по 4 години. 2 години у присутності, 2 - без. Одне побачення повністю без присутності. 4-й і 5-й місяць з додаванням 1 години, потім 2-х годин, потім 3-х годин до повного дня (7 годин) без присутності матері. Після програми адаптації час із дитиною розподіляється порівну та без присутності матері. У вищезгаданому зустрічному позові батько дитини заперечував стосовно вчинення ним насильства відносно матері дитини. Він також наголосив, що мати постійно провокує конфліктні ситуації та не в повній мірі виконує рішення суду щодо його участі у вихованні доньки. Ухвалу суду щодо надання письмового висновку стосовно визначення місця проживання дитини було розглянуто та вивчено на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Ужгородського міськвиконкому, яке відбулось 17.06.2025 року. На даному засіданні заслухано пояснення надані, як матір`ю дитини - ОСОБА_1 , так і ОСОБА_3 . ОСОБА_3 на засіданні комісії зазначив, що він не заперечує щодо визначення місця проживання дитини разом з матір`ю. Враховуючи інтереси дитини комісія одноголосно прийняла рішення рекомендувати органу опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому підготувати висновок: про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з її матір`ю гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , за адресою її місця проживання. Розглянувши наявні матеріали та насамперед враховуючи інтереси малолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , органом опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому встановлено, що доцільним буде визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з її матір`ю гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , за адресою її місця проживання.

Згідно з висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини від 19.02.2026 №214/17/01-13, на підставі системного аналізу наданих матеріалів, беручи до уваги факт безперервного проживання дитини з матір`ю з моменту народження, створення матір`ю комфортних і безпечних умов для життя, належного виховання та розвитку дитини, а також враховуючи емоційну стабільність малолітньої та її належну соціалізацію у сімейному середовищі, за результатами голосування членів комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Ужгородської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради вважає за доцільне: визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; залишити встановлений постановою Закарпатського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року у справі № 308/18969/23 наступний графік побачень батька з малолітньою донькою ОСОБА_19 : щосуботи з 10:00 до 13:00 год., щовівторка та щочетверга з 16:00 до 18:00 год, однак зазначені побачення мають відбуватися за відсутності матері дитини. Висновок мотивовано наступним. Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, діючи на підставі ст.ст. 19, 164, 170 СК України, ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Порядку, затвердженого постановою КМУ № 866 від 24.09.2008 р., на виконання ухвал Ужгородського міськрайонного суду від 26.11.2025 р. та 19.01.2026 р. у справі № 308/6236/25, повторно надав висновок у межах об`єднаного провадження за первісним позовом ОСОБА_1 про визнання місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_3 про встановлення графіка побачень і реалізацію програми адаптації, враховуючи при цьому факти, викладені у попередньому висновку № 448/14/01-12 від 01.07.2025 р., та нові обставини, що стали предметом судового розгляду. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , громадянин російської федерації (посвідка на постійне проживання № НОМЕР_8 , видана 18.12.2019 р., терміном дії до 17.12.2029 р., підстава видачі - 02/04), та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , громадянка України (паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 03.04.2010 р. Ужгородським MB УМВС України в Закарпатській області), перебували у близьких стосунках, не пов`язаних із веденням спільного господарства чи реєстрацією шлюбу. У період з січня 2022 року по червень 2022 року сторони підтримували романтичні стосунки та спільно проводили дозвілля, внаслідок чого відбулося зачаття дитини. Починаючи з червня 2022 року, будь-які відносини між сторонами було припинено. З огляду на те, що на момент народження доньки ОСОБА_19 10.11.2022 року сторони не перебували у шлюбі та не подавали спільної заяви про визнання батьківства, відомості про батька в актовому записі № 1173 від 23.11.2022 року були внесені зі слів матері згідно з ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.04.2024 року у справі № 308/18969/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання батьківства, ОСОБА_3 було визнано батьком малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказаним рішенням суду також було змінено прізвище дитини зі « ОСОБА_102 » на « ОСОБА_59 ». На виконання зазначеного судового рішення, яке набрало законної сили 15.10.2024 року, відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було видано нове свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_2 від 07.11.2024 року. Згідно з документом, дитина значиться як ОСОБА_7 , а батьком вказано ОСОБА_3 . Постановою Закарпатського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року у справі № 308/18969/23 ОСОБА_1 було зобов`язано усунути ОСОБА_3 перешкоди у вихованні дитини та спілкуванні з нею. Судом встановлено наступний графік побачень батька з малолітньою донькою ОСОБА_19 : щосуботи з 10:00 до 13:00 год., щовівторка та щочетверга з 16:00 до 18:00 год. Зустрічі мають відбуватися у присутності матері, ОСОБА_1 , та малолітньої ОСОБА_60 , ІНФОРМАЦІЯ_11 . Згідно з резолютивною частиною судового рішення, ОСОБА_1 зобов`язано не чинити перешкод у спілкуванні батька з дитиною, не налаштовувати доньку на негативне (пряме чи опосередковане) ставлення до батька, а також утримуватися від створення конфліктних або напружених ситуацій, всіляко сприяючи підтриманню доброзичливої та позитивної атмосфери під час зустрічей. Як встановлено комісією з питань захисту прав дитини та викладено у висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 448/14/01-12 від 01.07.2025 року, ОСОБА_3 реалізує своє право на побачення з малолітньою донькою. Проте, за свідченнями ОСОБА_1 , кожен такий візит супроводжується конфліктними ситуаціями, нецензурною лексикою та психологічним тиском. Батько дитини вдається до погроз щодо примусового відібрання дитини та позбавлення матері можливості спілкуватися з донькою у майбутньому. Зокрема, 27.05.2025 року під час чергового візиту ОСОБА_3 , внаслідок агресивної поведінки та спроб маніпулювання дитиною, вчинив щодо ОСОБА_1 фізичне насильство, нанісши удар в область грудної клітки. У результаті вказаних дій ОСОБА_1 впала та отримала тілесні ушкодження. За даним фактом ОСОБА_1 звернулася з відповідною заявою до Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області. На підставі наданих доказів та результатів судово-медичного обстеження (зняття побоїв), правоохоронними органами було відкрито кримінальне провадження № 12025078030000169, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Через систематичне перебування у стані тривалого психоемоційного стресу, ОСОБА_1 звернулася за фаховою допомогою до Ужгородського міського центру соціальних служб. Згідно з висновком психолога служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 - психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства» Н. Тиводар від 22.04.2025 року, за результатами психологічного обстеження у ОСОБА_1 діагностовано ознаки соматизації, когнітивні розлади, високий рівень тривожності, депресивні стани та симптоми посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Окрім зазначеного, між сторонами існують майнові спори щодо утримання дитини. Так, 25.03.2025 року ОСОБА_1 ініціювала перед Ужгородським міськрайонним судом позов про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_7 . На цей час розгляд справи № 308/4292/25 триває. З метою остаточного врегулювання спору та забезпечення інтересів дитини, 02.05.2025 року ОСОБА_1 було подано до Ужгородського міськрайонного суду позовну заяву про визначення місця проживання дитини з матір`ю. У межах розгляду справи № 308/6236/25 орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради підготував письмовий висновок № 448/14/01-12 від 01.07.2025 року. Проте, у зв`язку з поданням ОСОБА_3 зустрічної позовної заяви, суд зобов`язав орган опіки та піклування повторно опрацювати матеріали справи та надати оновлений висновок з урахуванням нових обставин. Згідно з актом обстеження умов проживання від 06.02.2026 року, складеним працівниками служби у справах дітей Ужгородської міської ради, встановлено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_5 . Разом із нею мешкають її малолітні доньки - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_57 , ІНФОРМАЦІЯ_11 . Також у житловому приміщенні проживають мати заявниці - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , та сестра - ОСОБА_70 , ІНФОРМАЦІЯ_14 . Побутові умови за вказаною адресою оцінюються як задовільні. Будинок має прибудинкову територію, санітарно-гігієнічний стан приміщень відповідає належному рівню. Житло забезпечене всіма необхідними комунальними зручностями (електропостачання, водопостачання, газопостачання) та системою автономного опалення. Приміщення облаштовано меблями та побутовою технікою в обсязі, необхідному для проживання. Для малолітньої ОСОБА_19 облаштовано окреме спальне місце, є шафа для зберігання особистих речей, дитина забезпечена одягом і взуттям відповідно до сезону, іграшками, розвивальними матеріалами для дошкільної освіти та продуктами харчування. В оселі дотримано температурного режиму, чисто та світло. Під час проведення обстеження ОСОБА_1 зазначила, що не заперечує проти спілкування ОСОБА_3 з донькою ОСОБА_19 , проте висловлює категоричну незгоду щодо визначення місця проживання дитини з обома батьками на паритетних засадах (за графіком 50/50). Свою позицію мати обґрунтовує тривалим конфліктом, що розпочався коли дитині було 11 місяців, а також погрозами з боку батька стосовно примусового відібрання дитини та її вивезення на територію російської федерації. Згідно з Актом оцінки потреб від 06.02.2026 року, складеним фахівцем Ужгородського міського центру соціальних служб, батьківський потенціал ОСОБА_1 визначено як належний. Вона повною мірою спроможна виконувати батьківські обов`язки щодо виховання, догляду та забезпечення всебічного розвитку дітей. Позитивна характеристика ОСОБА_1 за місцем проживання підтверджується довідкою ТОВ «Управління житлом» від 31.03.2025 року №» 208. Відповідно до документа, за час проживання за вказаною адресою скарг від сусідів чи інших мешканців району на поведінку ОСОБА_1 не надходило; вона зарекомендувала себе як добропорядна громадянка. Стан розвитку та соціалізації дитини підтверджується довідкою закладу дошкільної освіти № 1 загального розвитку Ужгородської міської ради № 01-19/53 від 01.04.2025 р. ОСОБА_7 зарахована до ЗДО з 26.08.2024 року та відвідує молодшу групу № 4 «Дзвіночки». За висновками педагогів, дитина охайна, спокійна та сумлінна, адаптація до дитячого колективу відбулася успішно. Фізичний розвиток дитини відповідає віковим нормам; дівчинка розуміє звернену мову та виконує доручення дорослих. Мати дитини, ОСОБА_1 , активно бере участь у житті закладу, відвідує батьківські збори, цікавиться навчально-виховним процесом та вчасно здійснює оплату за харчування. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , громадянин російської федерації (посвідка на постійне проживання № НОМЕР_8 , видана 18.12.2019 р., терміном дії до 17.12.2029 р., підстава видачі - 02/04), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з актом обстеження умов проживання від 05.02.2026 року, складеним працівниками служби у справах дітей Ужгородської міської ради, житлові умови за місцем фактичного проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , оцінюються як задовільні. Встановлено, що дане домоволодіння на правах власності належить ОСОБА_71 , а ОСОБА_3 проживає в ньому на підставі права безоплатного користування житлом. Приватний будинок за вказаною адресою складається з чотирьох кімнат: однієї житлової кімнати, однієї кімнати, облаштованої під художню майстерню (вхід до якої здійснюється безпосередньо через спальню), та двох нежитлових приміщень на першому поверсі, що використовуються як складські. Також у будинку наявні горище, коридор, ванна кімната та кухня. Санітарно-гігієнічний стан приміщень задовільний; будинок забезпечений необхідними меблями, побутовою технікою та комунікаціями (електро-, водо- та газопостачання, пічне опалення). У житловій кімнаті батьком облаштовано місце для сну дитини (дитяча колиска), наявний певний обсяг дитячого одягу, взуття та приладдя для творчості. Характер облаштування та специфіка функціонального призначення приміщень (зокрема поєднання житлової зони з художньою майстернею та статус безоплатного користування чужим майном) свідчать про те, що дане житло за своїми характеристиками більше відповідає потребам короткострокового відвідування дитиною батька, ніж умовам для її постійного проживання. Слід наголосити, що під час обстеження умов проживання 11.06.2025 року, результати якого зазначені у вже наданому до суду висновку органу опіки та піклування № 448/14/01-12 від 01.07.2025 року, ОСОБА_3 особисто повідомив працівникам служби у справах дітей про відсутність заперечень щодо визначення місця проживання доньки разом із матір`ю. При цьому він висловив бажання брати участь у вихованні та утриманні дитини на рівних засадах із матір`ю, а також здійснювати побачення з дитиною без сторонньої присутності. Зазначена позиція була офіційно зафіксована у відповідному акті обстеження, з яким ОСОБА_3 ознайомився у повному обсязі та засвідчив його зміст власним підписом. Таким чином, під час попереднього етапу розгляду справи та формування первинного висновку органу опіки, позиція ОСОБА_3 щодо місця проживання дитини була чіткою та узгоджувалася з інтересами малолітньої ОСОБА_19 проживати разом із мамою, що також було підтверджено ним особисто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини. Згідно з Актом оцінки потреб від 05.02.2026 року, складеним фахівцем Ужгородського міського центру соціальних служб, батьківський потенціал ОСОБА_3 визначено як належний. Як встановлено у попередньому висновку органу опіки та піклування № 448/14/01-12 від 01.07.2025 р., за результатами обстеження у лікаря-психіатра від 10.06.2025 року ОСОБА_3 повідомляв про наявність скарг на напливи думок тривожного та нав`язливого змісту, що викликають дистрес, підвищену метеочутливість, надмірну тривожність щодо життєдіяльності доньки, а також порушення сну. Зі слів ОСОБА_3 , погіршення психоемоційного стану триває протягом останніх двох років. Окрім зазначеного, ним було зафіксовано наявність різких спалахів агресії, непередбачуваних епізодів втрати концентрації («відключення»), а також фрагментарних суїцидальних думок, пов`язаних із творчою нереалізованістю. За результатами огляду фахівцем було рекомендовано дотримання режиму дня, курсовий прийом медикаментозних засобів («Тріттіко», «Вольпроком») та проходження психотерапії. Під час повторного розгляду справи органом опіки та піклування ОСОБА_3 не надав актуальних медичних документів щодо стану свого психічного здоров`я та відсутності перебування на наркологічному обліку. Попри запевнення надати відповідні довідки на засідання комісії з питань захисту прав дитини, яке відбулося 10.02.2026 року, зазначені документи станом на дату прийняття рішення надані не були. На противагу цьому, ОСОБА_1 під час засідання комісії надала належні медичні докази, а саме довідки форми № 028/о, видані КНП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги м. Берегова» ЗОР. Згідно із зазначеними документами, у ОСОБА_1 не виявлено ознак розладів психіки чи поведінки, а також відсутні ознаки вживання психоактивних речовин або наявності наркологічних захворювань. Таким чином, орган опіки та піклування відзначає належний стан психофізичного здоров`я матері дитини, водночас констатуючи відсутність документального підтвердження стабілізації психоемоційного стану батька, що має істотне значення для безпеки та стабільного розвитку малолітньої дитини. Під час засідання комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Ужгородської міської ради, що відбулося 10.02.2026 року, були присутні обидві сторони - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Кожен із батьків висловив свою позицію, надав пояснення щодо обставин справи та озвучив власне бачення розв`язання спору. Станом на дату розгляду питання між сторонами існує неузгодженість щодо визначення місця проживання малолітньої дитини та порядку участі батька у її вихованні. Позиція ОСОБА_3 полягає у вимозі встановити графік спілкування, що передбачає паритетний (рівний) розподіл часу з дитиною у форматі 50/50. Дана пропозиція включає право батька на одноосібне проведення дозвілля з донькою, самостійне відвідування навчальних і медичних закладів, а також здійснення закордонних подорожей без супроводу матері. Крім того, ОСОБА_3 наполягає на наданні йому права залишати дитину за місцем свого проживання на обід, вечерю, денний та нічний сон, із рівним розподілом часу під час вихідних днів та канікул. Окремою вимогою ОСОБА_3 є зобов`язання ОСОБА_1 до спільної реалізації п`ятимісячної програми адаптації дитини. Метою зазначеної програми є поступове збільшення тривалості перебування малолітньої з батьком без присутності матері - від кількох годин на тиждень до повного дня з ночівлею. У поданому зустрічному позові ОСОБА_3 зазначає, що після завершення адаптаційного періоду має відбутися остаточний перехід до системи паритетного виховання, за якої час із дитиною розподілятиметься порівну та виключно без стороннього супроводу. У свою чергу, ОСОБА_1 висловила категоричне заперечення проти запропонованих ОСОБА_3 умов. Вона просила визначити місце проживання малолітньої дитини разом із матір`ю. Щодо участі батька у вихованні, ОСОБА_1 наполягає на збереженні чинного графіка побачень, встановленого рішенням суду, що набрало законної сили, вважаючи його таким, що максимально відповідає інтересам дитини на даному етапі. Окремої оцінки в контексті забезпечення найкращих інтересів дитини потребує факт наявності у ОСОБА_3 стійких соціально-економічних, професійних та фінансових зв`язків із державою-агресором (російською федерацією). Згідно з загальнодоступними даними, у період активної фази повномасштабної збройної агресії рф проти України, а саме з 30.11.2022 р. по 26.02.2023 р., ОСОБА_3 організував та проводив персональну художню виставку під назвою «Останній титан» у Музеї сучасного мистецтва «Ерарта» (м. Санкт-Петербург, рф). Факт особистої присутності ОСОБА_3 на території держави-агресора під час проведення вказаного заходу, а також його тривала та активна співпраця з російськими культурними інституціями, підтверджується офіційними медіаресурсами та відеорепортажем із заходу (джерело: https://mos-holidays.ru/spb/meropriyatiya/vystavki/wstavka-andrei-kartashov-poslednii- titan/). Системний аналіз викладених обставин свідчить про повну інтегрованість ОСОБА_3 у соціокультурний та фінансовий простір держави-агресора, наявність у нього сталих джерел доходу на території рф. У сукупності з наявністю у батька іноземного громадянства (рф), це створює об`єктивні та реальні ризики переміщення малолітньої дитини за межі юрисдикції України, що можливо призведе до неможливості захисту прав дитини українською державою, втрати нею національної ідентичності та остаточного розірвання зв`язку з матір`ю. Визначення місця проживання малолітньої дитини на паритетних засадах (за графіком 50/50) у даному випадку суперечить принципу стабільності та найкращим інтересам дівчинки, враховуючи її малолітній вік (3 роки) та особливості психофізіологічного розвитку. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини та усталених правових позицій Верховного Суду, дитина потребує сталого середовища проживання, «центру життєвих інтересів» та чіткого режиму дня, що є неможливим при постійній зміні місця проживання. Модель «50/50» фактично перетворює життя дитини на постійне переміщення, що провокує стан стресу та руйнує відчуття безпеки. Законодавство України та міжнародні акти, зокрема Декларація прав дитини, акцентують увагу на тому, що малолітня дитина не повинна бути розлучена зі своєю матір`ю, крім випадків виняткових обставин, оскільки саме материнська опіка у такому віці забезпечує базові емоційні потреби дитини. Враховуючи належний батьківський потенціал матері, ОСОБА_1 , її позитивну характеристику та створення нею оптимальних умов для всебічного розвитку доньки, саме проживання з мамою є гарантією дотримання інтересів дівчинки. Мати забезпечує не лише побутовий комфорт, а й необхідний емоційний зв`язок, що є критично важливим для формування особистості дитини жіночої статі. При цьому, проживання дитини з матір`ю жодним чином не обмежує права батька на участь у вихованні. Навпаки, сталий «дім» у матері у поєднанні з регулярним, змістовним та безперешкодним спілкуванням із батьком (за встановленим графіком) створює найбільш гармонійну модель виховання. Це дозволяє дитині відчувати любов обох батьків, не втрачаючи при цьому життєвої стабільності та не стаючи «заручником» постійних переїздів між двома оселями. Юридична доцільність визначення місця проживання з матір`ю підкріплюється також необхідністю мінімізації конфліктних ситуацій між батьками, які неминуче виникатимуть при спробі реалізації графіка 50/50 у разі відсутності повної згоди та ідеальної комунікації між ними. У даній справі, де зафіксовано факти напружених стосунків, нав`язування дитині життя на дві домівки лише поглибить стрес для малолітньої ОСОБА_19 . Таким чином, пріоритетним є закріплення основного місця проживання за матір`ю, що відповідає біологічним та психологічним потребам дитини такого віку, за умови повного дотримання прав батька на безперешкодне спілкування, що гарантуватиметься як матір`ю, так і чинним законодавством України. Беручи до уваги сталість житлових умов, адаптованість дитини до соціального середовища, її прихильність до матері, належне емоційне та матеріальне забезпечення, а також принципи захисту прав дитини, визначення місця проживання з матір`ю відповідає найкращим інтересам дитини. Частина третя статті 161 Сімейного кодексу України визначає, що спір щодо місця проживання малолітньої дитини вирішується з урахуванням її найкращих інтересів. Відповідно до пункту 72 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866, при вирішенні такого питання враховуються: ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, емоційна прихильність дитини, умови для розвитку, навчання, побуту, а також психологічний стан дитини.

На даний висновок органу опіки та піклування відповідачем подано заперечення наступного змісту. Жоден представник цієї організації (що є третьою стороною) не з`явився на жодне судове засідання як при розгляді справи з визнання мого батьківства, так і при розгляді поточної справи щодо визначення місця проживання дитини. Що вже свідчить про ступінь «залученості та зацікавленості». За відсутністю адекватних аргументів, ОСОБА_9 намагалася раніше і намагається маніпулювати думкою всіх причетних до справи, спекулюючи на факті російського громадянства, отриманого ним в 1991 р. при розпаді СРСР відповідно до прописки батьків у Ленінграді, куди з`їздив для отримання паспорта і повернувся, щоб продовжити навчання в Ужгородському коледжі прикладного мистецтва. При цьому, достеменно знаючи, що народився в м.Ужгород. В судах, де справи дійсно розглядаються та досліджуються докази тощо, а також в інших структурах, де люди володіють достатньою компетенцією, спроба «хайпанути» на кольорі паспорта не діяла. А ось в органах опіки ОСОБА_100 знайшла благодатний грунт. Спочатку щодо безпосередньо процедури засідання комісії. Нагадує, що ще під час розгляду справи про визнання батьківства на засіданні аналогічної комісії зіткнувся з випадами дискримінаційного та просто недоречного щодо розгляду характеру («А де Ви були? А чому не на війні?»). Але якщо тоді вони мали характер недоречного сарказму, то на засіданні комісії, яке відбулося 10.02.2026, зіткнувся з прямою агресивною поведінкою та дискримінацією на свою адресу з боку майже всіх членів комісії, але особливо з боку пана ОСОБА_72 . Поведінка та висловлювання пана ОСОБА_73 мали не просто глибоко образливий характер, але мали всі підстави для притягнення пана ОСОБА_73 до кримінальної відповідальності за ч.1 та ч.2 статтею 161 ККУ, про що була подана заява до Ужгородської міської прокуратури, а також Уповноваженого з прав людини. 10.02.2026 відбулося засідання комісії у справах дітей, де зокрема розглядалося питання щодо участі у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_51 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) всупереч протидії її матері ОСОБА_1 . А саме зустрічний позов про рівнозначність місць проживання дитини та рівний розподіл часу з дочкою між ним та матір`ю. Окрім повної некомпетентності у питаннях справи (було очевидно, що з матеріалами справи ніхто з членів комісії не ознайомився заздалегідь) на його адресу з боку члена комісії, пана ОСОБА_72 була виявлена агресія та відкрита дискримінація за національною ознакою. А саме: при згадці російського громадянства (отриманого під час життя в Ужгороді, в якому народився, при дезінтеграції СРСР у 1991 р. відповідно до прописки батьків у м. Санкт-Петербург) пан ОСОБА_74 заявив: «Аааа.. Російське громадянство? Ми взагалі не розмовлятимемо з Вами!». Усі подальші спроби перевести характер засідання у русло конструктивної розмови та розповісти про конкретну ситуацію між ним, колишньою громадянською дружиною та дитиною зводилися до вигуків з боку пана на його адресу: «А Вас взагалі ніхто не питає! Вас слухати ніхто не збирається! Ви зрозуміли? Ви зрозуміли»? На відповідь, що не зрозумів і не зрозуміє подібної поведінки з боку посадової особи, пан ОСОБА_74 заявив, що викличе охорону і почав закликати членів комісії не слухати і не брати до уваги якісь доводи, оскільки як він висловився: «Ми тут захищаємо інтереси громадян України, а не Росії». До речі, кумедний факт, доступний у відкритих джерелах - сам пан ОСОБА_74 народився у м. Усмань Липецької області Російської Федерації. Тому, що відбувалося, є безліч свідків. Єдиним членом комісії, який виявив найменшу поінформованість з досить дивного боку, була ОСОБА_75 , яка зачитала кілька вирваних із контексту цитат з особистого листування з матір`ю спільної дитини ОСОБА_45 , спрямованих на формування негативного ставлення до нього. Реальним станом справ є той факт, що народився в Ужгороді, при розпаді СРСР у 1991 р. отримав громадянство РФ відповідно до прописки батьків, у м. Санкт-Петербург. Здобувши вищу художню освіту та об`їздивши майже весь світ з виставками та майстер- класами, з 2012 р. постійно проживає в Ужгороді, посвідку на постійне проживання отримав у 2016 р. Викладав у ОСОБА_76 , був членом журі міжнародного конкурсу «Срібний мольберт» (організований ОСОБА_77 та ОСОБА_78 ). 2017 року відбулася персональна виставка в обласному художньому музеї ім.Й.Бокшая, був активним та постійним учасником культурного життя міста. З 2023 р змушений вести судові позови спочатку за визнання свого батьківства, а пізніше за право брати участь у житті та вихованні доньки. Поведінка членів комісії у справах дітей, зокрема пана ОСОБА_74 щодо нього не просто непрофесійна, але глибоко образлива та протиправна. Вважає поведінку пана ОСОБА_74 щодо нього прямим порушенням прав людини та Конституції України. Ним було отримано відповідь про «ретельне дослідження ситуації» із наведенням свідомо неправдивих і не відповідних предмету заяви пояснень пана ОСОБА_79 . Думає, ця ситуація є поясненням, чому висновок комісії у справах дітей виглядає саме так. А саме: як добірка свідомо неправдивих фактів, перекручених та вирваних із контексту цитат особистого листування тощо. Основні тези висновку: у висновку написано: « ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у близьких відносинах, не пов`язаних із веденням спільного господарства та реєстрацією шлюбу». За фактом вони перебували у близьких відносинах, ведучи спільне господарство в орендованому ним тоді будинку за адресою АДРЕСА_6 , а після звістки про вагітність звернулися до ОСОБА_80 для реєстрації шлюбу, в чому було відмовлено через його громадянство. Дані матеріали були надані та розглянуті судом у справі про визнання батьківства. У висновку значиться: «За свідченнями ОСОБА_1 кожен такий візит супроводжується конфліктними ситуаціями, нецензурною лексикою та психологічним тиском». Можливо, це певною мірою відображає ситуацію, тільки ОСОБА_9 забула згадати, що конфлікти, нецензурна лайка (нецензурною лайкою у присутності дітей), психологічний тиск (моральний тиск до дитини) завжди були ініційовані ОСОБА_45 . Численні приклади такої поведінки неодноразово описував у матеріалах судової справи як щодо визнання батьківства, і щодо визначення місця проживання з додатком відео доказів. Однак, «професіонали» третьої сторони не спромоглися ознайомитися з даними матеріалами, або усвідомлено не згадали про такі, в чому вбачає упередженість та дискримінацію на свою адресу. У висновку значиться: «Зокрема 27.05.2025 під час чергового візиту ОСОБА_3 внаслідок агресивної поведінки та спроб маніпулювати дитиною вчинив щодо ОСОБА_1 фізичне насильство, завдавши їй удару в ділянку грудної клітки». Це ще один приклад явно неправдивої інформації, наданої ОСОБА_1 та небажання комісії у справах дітей хоч трохи ознайомитись із матеріалами справи. Реальну ситуацію неодноразово описував у матеріалах справи, а також у заяві до поліції за наклеп. Нагадує, того вечора, яка приїхала з сильним запізненням до нього додому для проведення побачення у своїй та старшій дочці присутності ОСОБА_1 почала спроби достроково, не чекаючи закінчення законного часу, перервати часу побачення, насильно одягнути і відвезти мирно і радісного дитини, що грає з ним. Чим довела маленьку ОСОБА_39 до істерики і ОСОБА_12 намагалася знайти порятунок від неадекватної матері на руках. Тому є відео докази, які були надіслані комісії у справах дітей як третій стороні, але явно не були розглянуті. ОСОБА_1 стала силою виривати у нього з рук дитину, внаслідок чого втратила рівновагу і впала, після чого закричала, що він її побив і викликала поліцію зі швидкою. Співробітники поліції та швидкої відзначили її неадекватну поведінку та запропонували проїхати на мед огляд відразу. ОСОБА_1 зам`ялася та відмовилася. А наступного дня принесла довідку від невідомого лікаря про нібито забиття грудної клітки. Ця ситуація та заява в поліцію про свідомо неправдиву інформацію та наклеп були прикладені до матеріалів справи зустрічного позову. Цитата з висновку: «Через систематичне перебування у стані тривалого емоційного стресу ОСОБА_1 звернулася за професійною допомогою до центру соціальних служб». На це може відповісти, що завдяки діям ОСОБА_1 , а саме: зради ще під час вагітності, навмисному протидії батьківству, стратегії затягування справи, навмисних провокацій у змові зі своїм коханцем ОСОБА_81 - теж перебуває у стані тривалого емоційного стресу і теж звертався за професійною психологічною допомогою до центру соціальних служб. З цієї ж причини самостійно і добровільно звертався до психіатра ОСОБА_82 , висновок якої, порушуючи лікарську таємницю, був наведений у висновку. Далі у висновку: «Крім зазначеного між сторонами існують суперечки майнового характеру щодо змісту дитини. Так 25.03.2025 ОСОБА_1 ініціювала перед Ужгородським міським судом позов про стягнення ОСОБА_83 аліментів на утримання дитини». Справді, справа стягнення зараз розглядається. Розцінює цей позов просто як помсту за програну ОСОБА_1 справу про визнання батьківства та визначення графіка побачень. Оскільки з повідомлення про вагітність і до подачі ОСОБА_1 позову про стягнення аліментів надавав (і навіть зараз частково надає) матеріальну підтримку. У відповідь ОСОБА_1 закрила рахунок та карту, на яку перераховував кошти, заявивши «не намагайся купити у мене дитину». Але добровільна матеріальна підтримка ОСОБА_1 була цікавою, їй хочеться щоб це відбувалося примусово, через свідомо неправдиві формулювання на кшталт «Жодної матеріальної підтримки будь-коли не надавав». Добре, якщо подобається так ... Також вважає, що якщо позов про визнання рівнозначності місць проживання та рівного розподілу часу буде задоволений, це виключає необхідність стягнення аліментів з нього або дає мені право також стягувати аліменти зі ОСОБА_1 . Щодо обстеження умов проживання. В акті обстеження умов проживання матері ОСОБА_51 багато загальних термінів, але не зазначено головного - яку саме площу відведено для проживання дитини? Скільки взагалі у будинку кімнат? Скільки з них займає ОСОБА_1 та її діти? Де вона зустрічається з коханцем та де в цей час знаходяться діти. Уточнює: через конфліктну та токсичну атмосферу у ОСОБА_1 з її рідною матір`ю та сестрою, ОСОБА_9 , її старша 12-річна дочка ОСОБА_28 з особливостями розвитку та спільна дочка ОСОБА_12 проживають в одній кімнаті площею близько 16 кв.м. У кімнату є окремий вхід із «передпокою-кухнею-туалетом» близько 5 кв.м. Усе це не зазначено в акті обстеження умов проживання. Цього категорично недостатньо для трьох людей. Під час своїх кількох візитів особисто спостерігав тісноту та захаращеність цієї, по суті, однокімнатної квартири (відеодокази додані раніше), оскільки через сімейний конфлікт користуватися іншими приміщеннями будинку ОСОБА_1 та її дітям заборонено. Щодо обстеження його умов проживання. Після більш-менш адекватного опису займаного 4-кімнатного будинку (за винятком дивного зауваження «вхід у художню майстерню прямо зі спальні», хоча присутнім членам комісії було очевидно, що «майстерня»- це просто вітальня, в яку встановлений мольберт і де із задоволенням малює як він, так і ОСОБА_12 , коридору) раптово робиться висновок, що житло «більше підходить для короткочасних побачень, ніж для проживання». У цьому немає ніякої логіки, оскільки за площею та обладнанням житло перевершує житло ОСОБА_1 . Є ще важливий факт, проігнорований комісією у справах дітей. А саме: наявність у розпорядженні 2-ї кімнатної квартири площею 50 м2 за адресою: АДРЕСА_7 , що належить його матері і в якій має право користуватися на підставі довіреності. Неодноразово заявляв про цей факт комісії у справах дітей та пропонував проїхати та обстежити фактично другу оселю також. На що отримав відмову та запевнення, що в цьому немає потреби. У висновку: «Висловлює категоричну незгоду з проживанням дитини на паритетних підставах (50:50). Свою позицію обґрунтовує тривалим конфліктом, який розпочався, коли дитині було 11 місяців та погрозами батька примусового відбирання дитини та вивезення на територію російської федерації». За фактом усі конфліктні ситуації, що коли-небудь виникали між ними, були і залишаються спровокованими виключно ОСОБА_1 . Який саме вона має на увазі «що розпочався з 11 місяців - незрозуміло». Можливо, її власна відмова від добровільного визнання батьківства, навмисні перешкоди спілкуванню з дочкою і вирішення питань у судовому порядку, що логічно послідувало в результаті даної протидії. З приводу «примусового відбирання дитини та вивезення на територію Російської Федерації» - ця заява є чистою брехнею та параноїдальною фобією ОСОБА_1 . По-перше, жодних загроз такого плану ніколи з його боку не було. Завертає увагу, що правовідносини тривають 3 роки, що є беззаперечним доказом наклепу ОСОБА_84 щодо вивезення дитини. По-друге, він живе не на території російської федерації (до чого мав неодноразову можливість), а в Ужгороді, місці свого фактичного народження, вже 14 років. Відповідно питання: «Чи можу я вивезти дитину туди, де не проживаю сам?». У висновку: «Під час обстеження умов проживання 11.06.2025 ОСОБА_3 висловив відсутність заперечень проти проживання дитини разом із матір`ю. При цьому він висловив бажання брати участь у вихованні та утриманні дитини на рівних умовах із матір`ю». Тут немає жодних протиріч. Майже рік тому ще мав певну надію на адекватність матері щодо інтересів дитини та можливість брати участь у вихованні та утриманні дитини на рівних умовах без юридичного оскарження місця проживання. Але час показав, що позиція матері виключає подібну, начебто, логічну можливість, що відповідає інтересам дитини. При тому, що закон говорить про рівні права батьків щодо дитини, за фактом має лише 7 годин на тиждень для спілкування з дочкою. Тобто 7 із 168 годин з яких складається тиждень. Це відповідає закону про рівні права та обов`язки батьків? Думає , ні. Усі спроби домовитися зі ОСОБА_1 мирно, мовою здорового глузду виявилися марними. Неодноразово ОСОБА_1 , незважаючи на прохання дитини провести більше часу з татом і прохання проводити більше часу з дитиною відповідала рішучою відмовою, а у разі перевищень часу побачення (вже півроку як на прохання ОСОБА_1 проводить побачення без її присутності, забирає ОСОБА_39 з дому перевдягання та дорогу) скандалами та викликами поліції. У висновку: «Щодо участі батька у вихованні ОСОБА_1 наполягає на збереженні законного графіка побачень, встановленого рішенням суду, який набрав законної сили, вважаючи його таким, що максимально відповідає інтересам дитини на даному етапі». Цікавий факт. Трохи більше як рік тому під час розгляду справи про визнання батьківства та визначення графіка побачення ОСОБА_1 вважала "максимально відповідальним інтересам дитини" одну годину на тиждень, на чому наполягала у відповіді на позовну заяву. Також кумедний факт, що комісія у справах дітей також не вникаючи та виявляючи дискримінаційні тенденції щодо нього та прислухаючись до вимог ОСОБА_1 у своєму висновку позначила 2 години на тиждень у суботу достатнім часом для спілкування батька з дочкою. На щастя, Шановний Суд виявив увагу та вдумливість при розгляді справи і ось уже більше року бачиться з донькою тричі на тиждень (сумарно 7 годин) на взаємну радість та на користь розвитку дитини. І цих семи годин на тиждень все одно недостатньо для повноцінного розвитку дитини рівною мірою любові та піклування обох батьків, частки батьківської участі зокрема. У висновку зазначено: «Окремої оцінки для забезпечення найкращих інтересів дитини вимагає факт наявності у ОСОБА_86 . Про стійкі соціально-економічні, культурні та фінансові зв`язки з країною-агресором (російською федерацією). Відповідно до загальнодоступних даних у період активної фази повномасштабної збройної агресії РФ проти України, а саме з 30.11.2022 по 26.02.2023 ОСОБА_3 організував та проводив персональну художню виставку під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_15 » у музеї сучасного мистецтва «Ерарта» (м.Санкт-Петербург, рф). Факт особистої присутності ОСОБА_3 на території країни-агресора під час проведення даного заходу та його активну співпрацю з російськими культурними інституціями підтверджуються медіаресурсами та відеорепортажем із заходу. Системний аналіз викладених обставин свідчить про повну інтегрованість ОСОБА_3 в соціокультурний та фінансовий простір країни-агресора, наявність у нього стабільних джерел доходу на території РФ». Тут знову бачимо спробу розіграти національну, а точніше націоналістичну карту, перекладаючи тему з суті питання на ті, що не мають відношення до мого батьківства, але болючі для багатьох тригерні точки. На це може відповісти, що стосується виставки в музеї Ерарта: а) договір про виставку, дати і терміни її проведення був складений і підписаний в 2021р, задовго до початку збройної агресії РФ, а переговори про виставку велися з 2018р; б) особиста присутність в даний час в Санкт-Петербурзі була обумовлено депортацією з Норвегії, куди приїхав за запрошення друзів, які запропонували отримати колективний захист, і потім перевезти ОСОБА_1 з дітьми. Особливості адміністративної системи Норвегії та факт громадянства призвели до депортації 22.11.2022 з території Норвегії на територію РФ (м.Кіркінес-м.Борисоглебськ) з подальшою подорожжю автостопом до Ст.Петербурга, про що багато хто радить написати книгу. Сукупність цих факторів зробила безглуздим ідею відмови від проведення виставки, за яку до того ж довелося б нести серйозну фінансову відповідальність. ОСОБА_87 - найбільший приватний (не державний) музей сучасного мистецтва в РФ. Антивоєнна політика керівництва музею всім відома і навіть позначена безпосередньо у них на сайті, як і позиція співпрацювати з художниками, які поділяють цю політику. Тематика виставки «Останній ОСОБА_88 » не торкалася жодних політичних питань і була присвячена темі гармонії тілесного і духовного розвитку від гладіаторів Стародавнього Риму до героїв голлівудського «м`язистого» кінематографа. З цим легко можна ознайомитися у тих самих відкритих джерелах. Певні культурні зв`язки зумовлені утворенням, здобутим у Санкт- Петебурзькій Академії Мистецтв, яку закінчували найяскравіші митці українського походження - ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 та багато інших автоматично присутні внаслідок тривалого періоду життя та творчості у Санкт Петербурзі. Фінансових зв`язків із РФ, «інтеграції до соціокультурного та фінансового простору» не має. На деяких російських сайтах експонуються ілюстрації робіт, зроблених переважно в Китаї, з яким пов`язаний найбільш продуктивний період життя та творчості. На деяких ресурсах роботи опубліковані ще з часу навчання в Академії. Деякі з них незаконно торгують принтами та підробками робіт. Цікаво, що російські ЗМІ позиціонують його як російського художника, а українські - як українського. Все це не має жодного відношення до бажання максимально і на рівних брати участь у вихованні дочки і є спробою змістити фокус уваги та викликати негативне враження. Із висновку: «Юридична доцільність визначення місця проживання з матір`ю підкріплюється необхідністю мінімізувати конфлікт між батьками, який неминуче виникне під час реалізації графіка 50/50». За фактом, конфлікт існує вже зараз. І пов`язаний він насамперед із навмисною протидією ОСОБА_1 взаємному бажанню батька та дочки проводити якнайбільше часу разом. На відео матеріалах, представлених як докази, є багаторазові записи того, як ОСОБА_39 відмовляється їхати «до мами та ОСОБА_28», просить залишитися у тата довше. А також того, як вона проситься залишитися у тата то для денного, то для нічного сну: «Ти, папа будеш тут спати, а я спатиму тут!». До речі, жодного дослідження чи співбесіди щодо схильності дитини до одного чи іншому батькові органом опіки та піклування не проводилося. Паритетні умови батьківства послужать можливістю реалізувати взаємне з дочкою бажання право проводити більше спільного часу, глибоко і повноцінно брати участь у формуванні дочки. Також повинен зауважити, що всупереч думці комісії у справах дітей, постійне проживання з матір`ю, яка веде аморальний спосіб життя, має співмешканця похилого віку (звільненого з кількох місць роботи тому що страждає на алкоголізм), і мінімізація участі люблячого і чогось досягнувшого в житті батька приведуть до формування деструктивних життєвих і сімейних сценаріїв у маленької ОСОБА_21 . Якщо не заснувати в судовому порядку паритетну форму виховання, ці безглузді обмеження нібито обумовлені рамками судового графіка, з боку матері продовжуватимуться роками. Це будуть роки втрачених можливостей, психологічних травм та ущербності формування підростаючої особистості. Вже зараз спостерігає не найкращі повороти у розвитку та вихованні. Наприклад, більшу частину дня ОСОБА_39 проводить у дитячому садку під керівництвом м`яко кажучи не дуже освіченої і не особливо розумної виховательки, що поводиться з дітьми грубо, що розмовляє з ними у директивному наказному тоні. Ці мовні звороти («Ти мене чув?», «Відчепися від мене!», «Ти мене дістав!», «Я так сказала!») дитина несе додому і сприймає як норму вербальної поведінки. При цьому є рідний батько, який, має дещо інший культурний та освітній рівень, має час і бажання до гідного виховання дитини, але обмежений неадекватною матір`ю в обсязі комунікації з дочкою. ОСОБА_1 влаштовує скандали при поверненні дитини зі побачень із запізненням, мотивуючи нібито режимом денного сну. При цьому минулої суботи просто не відповідала на дзвінки. Ішла четверта година побачення. ОСОБА_39, награвшись і втомившись, попросилася додому. Посадив дитину в машину і повіз до будинку матері. Вже на початку шляху ОСОБА_39 заснула. Довелося відвезти її назад і покласти спати в себе вдома. Відповідно до ч.6 ст.19 СКУ суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Тому, враховуючи все вищевикладене, просить не брати при вирішенні справи до уваги висновок органу опіки та піклування від 19.02.2026 року, що носить рекомендаційний характер.

На заперечення ОСОБА_3 на висновок органу опіки і піклування позивачка подала свої письмові пояснення, згідно з яким заперечує проти встановлення нового порядку участі батька у вихованні дитини, окрім частини про проведення побачень батька дитини без її присутності та дитини. Вказує про прояви фізичного насильства 27.02.2025, в подальшому він вибачається, не перебувала у незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який є громадянином країни-агресора, надає неправдиві пояснення про кількість житлових кімнат у різних документах, примушує дитину відвідувати його студію, вказує на недоліки, безлад у житлі такого, вважає неналежною атмосферу спілкування дитини з батьком. Судом досліджено письмові докази позивачки з даного приводу та додані звуко- та відеозаписи на підтвердження її позиції.

ОСОБА_52 подав заперечення на письмові пояснення ОСОБА_1 від 09.03.2026, згідно з якими, зокрема, зазначив, що майже рік проводяться побачення без присутності матері та старшої сестри ОСОБА_21 . ОСОБА_12 почувається чудово і завжди проситься залишитися довше або взагалі «спати у тата». Тому вже зараз адаптаційний графік або взагалі необов`язковий або цілком може проходити без присутності матері шляхом поетапного збільшення часу ОСОБА_93 присутності в нього. Тому тут можу поступитися ОСОБА_1 і не наполягати на спільному графіку адаптації. Мтосовно питання обстеження умов проживання. Під час недавнього візиту нового юридичного представника комісії пані ОСОБА_94 більше цікавили не умови проживання дитини, а політичний аспект картини « ІНФОРМАЦІЯ_16 », що висить на стіні, - дипломної роботи з академії мистецтв, написаної 20 років тому. За заявами пані ОСОБА_95 , картина її «тригерить». Навіть, незважаючи на ці аспекти упередженості (які на всю ширину розгорнулися пізніше на комісії), у висновку батьківський потенціал визнано належним. Також, у зв`язку з сімейним конфліктом між ОСОБА_1 та її матір`ю, власницею будинку АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 , її старша дочка ОСОБА_28 з особливостями розвитку та спільна дочка ОСОБА_12 проживають в одній кімнаті площею близько 16 м.кв. утрьох в одній кімнаті. Іншими приміщеннями у зв`язку із сімейним конфліктом ОСОБА_1 користуватися заборонено. При цьому в його розпорядженні два житла: просторий 4-кімнатний будинок з горищем та присадибною ділянкою (нехай визнаний двокімнатним) та 2-х кімнатна квартира загальною площею 52, 2 м. Ці житлові умови у будь-якому випадку перевершують умови ОСОБА_1 . Неодноразово подавав заяви в поліцію, а також матеріали до суду про провокативну та скандальну поведінку ОСОБА_1 під час побачень у її присутності. ОСОБА_1 повністю ігнорує потреби дитини, їдучи у своїх справах. Нещодавно намагався встигнути привезти дитину з суботнього побачення вчасно, але ОСОБА_1 просто не відповідала на дзвінки (пізніше сказала, що їздила у справах і відключила звук телефону). Не знаючи, чи є хтось вдома у ОСОБА_1 , привіз ОСОБА_39 до себе додому. Після години домашніх ігор ОСОБА_12 попросилася спати «вдома» і заснула, як від`їхали. ОСОБА_1 на дзвінки не відповідала. Тому привіз ОСОБА_39 знову до себе додому і поклав спати. Коли ОСОБА_12 заснула, пролунав дзвінок ОСОБА_1 , яка раптово згадала про дитину. Що стосується «нецензурних слів та бійки у присутності моїх дітей». По-перше, нецензурну лайку ОСОБА_1 у присутності дітей почала дозволяти собі відразу. Щодо вигаданого ОСОБА_1 «фізичного насильства» на її адресу 27.02.2025р. вже неодноразово відповідав. Це чистий наклеп, про що було подано заяву в поліцію та додано відео докази. Щодо звернення до психіатра - після розкриття факту зради ОСОБА_1 ще під час вагітності відчув психологічний дискомфорт. І віддав перевагу на відміну від ОСОБА_1 звернутися до фахівців. Додав характеристику психолога УМЦСС. ОСОБА_1 пише про нібито внесену до реєстру «кримінальну справу» про те, що він нібито погрожую вивезти дитину до Росії, ображає країну, в якій живе. По-перше, це свідомо неправдива інформація. Не може вивезти дитину туди, де сам не живе. При цьому вважає, що дитині потрібна взаємодія, кохання та турбота обох батьків. По-друге, жодної «кримінальної справи» зареєстровано не було. Далі знову наступна спроба розіграти націоналістичну карту, яку підхопив орган опіки та піклування від ОСОБА_65 : «Окремої оцінки для забезпечення найкращих інтересів дитини вимагає факт наявності у ОСОБА_96 про стійкі соціально-економічні, культурні та фінансові зв`язки з країною- агресором (російською федерацією).» На це може відповісти, що стосується виставки в музеї Ерарта: а) договір про виставку, дати і терміни її проведення був складений і підписаний в 2021р.. задовго до початку збройної агресії РФ, а переговори про виставку велися з 2018р. б) його особиста присутність в даний час в Санкт-Петербурзі було обумовлено депортацією з Норвегії, куди приїхав за запрошення друзів, які запропонували отримати колективний захист, і потім перевезти ОСОБА_1 з дітьми. Особливості адміністративної системи Норвегії та факт його громадянства призвели до депортації 22.11.2022 з території Норвегії на територію РФ (м.Кіркінес-м.Борисоглебськ) з подальшою подорожжю автостопом до Ст. Петербурга. Сукупність цих факторів зробила безглуздим ідею відмови від проведення виставки, за яку мені до того ж довелося б нести серйозну фінансову відповідальність. ОСОБА_87 - найбільший приватний (не державний) музей сучасного мистецтва в РФ. Антивоєнна політика керівництва музею всім відома і навіть позначена безпосередньо у них на сайті, як і позиція співпрацювати з художниками, які поділяють цю політику. Тематика виставки «Останній ОСОБА_88 » не торкалася жодних політичних питань і була присвячена темі гармонії тілесного і духовного розвитку від гладіаторів Стародавнього Риму до героїв голлівудського «м`язистого» кінематографа. З цим легко можна ознайомитися у тих самих відкритих джерелах. Дійсно, освіту здобув у Санкт-Петебурзькій Академії Мистецтв , яку закінчували найяскравіші митці українського походження - ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 та багато інших, але це було багато років тому і не свідчить про зв`язки з РФ. Фінансових зв`язків з РФ, «інтеграції до соціокультурного та фінансового простору» у нього немає. На деяких російських сайтах експонуються ілюстрації робіт, зроблених переважно в Китаї, з яким пов`язаний найбільш продуктивний період життя та творчості. На деяких ресурсах його роботи опубліковані ще з часу навчання в Академії. Деякі з них незаконно торгують принтами та підробками робіт. ОСОБА_1 наводить статтю, опубліковану в жовтій пресі (сайт «Закарпаття»), де йдеться про нібито «маленьку таємницю - любов до Росії». Однак, окрім цієї брехні і нісенітниці, у самої ОСОБА_1 є «маленька таємниця» - той факт, що ця очорняюча честь і гідність стаття від 11.06.2025, що розпалює національну ворожнечу, була написана і опублікована за її власним замовленням. Про це ОСОБА_1 особисто призналася у період своєї «психологічної ремісії». З приводу чого була написана заява до поліції. І знову не зовсім зрозуміло, причому тут дочка. ОСОБА_1 стверджує, що вони ніколи не були співмешканцями, не мали спільного майна і тому він не може називати її «колишньою дружиною». Причому щодо висновку комісії у справах дітей вона то закликає прийняти цей документ як істину, то закликає категорично не брати його до уваги, оскільки не погоджується з формулюванням «колишня дружина» та «перебували у цивільному шлюбі». За фактом вони спільно намагалися подати заяву до РАГСу про реєстрацію шлюбу і було відмовлено через його громадянство. З мамою (також як у ОСОБА_1 зі своєю) справді присутні проблеми в комунікації. Квартирою має право користуватися, але не має права нікого там прописувати. Щодо Норвегії. Це були спільні плани еміграції, на основі пропозиції його друзів. В останній момент ОСОБА_1 відмовилася виїжджати, пославшись на холодний норвезький клімат. На збільшення його часу та участі у житті доньки в режимі добровільних домовленостей (була спроба укласти мирову угоду) ОСОБА_1 принципово не погоджується. А 7 годин на тиждень катастрофічно недостатньо. Тому бачить лише один шлях - паритетна система виховання. Де рівні права обох батьків будуть не формальним формулюванням закону, а фактичним станом справ. ОСОБА_1 пише про мою нібито дріб`язковість щодо «нещасних 1/4 його доходу» та обурення позовними вимогами про стягнення з неї аліментів. Є гарний вислів: «не ми розпочали цю війну». Позивачка, надавши до суду свідомо неправдиву інформацію на кшталт «жодної матеріальної допомоги ніколи не надавала», чекала чогось іншого? Просить не брати до уваги при вирішенні справи письмові пояснення ОСОБА_1 від 09.03.2026 року подані щодо заперечення ОСОБА_54 на висновок органу опіки та піклування від 19.02.2026 року та зміну предмета позову від 02.03.2026 року у справі № 308/6236/25, відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та задовольнити в повному обсязі його позовні вимоги.

Додатково сторони надали свої письмові пояснення.

Між сторонами цієї справи виник спір щодо визначення місця проживання малолітньої дитини.

Ключовим питанням у спірних правовідносинах є те, з ким із батьків наявні підстави для визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_7 .

Будь-який сімейний спір стосовно дитини повинен вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Відповідно до статей 3, 18 Конвенції Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Статтями 12 - 15 Конвенції визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутою).

На рівні внутрішнього національного законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитись на шкоду інтересам дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 357/17852/15-ц (провадження № 14-199цс19).

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

За вимогами частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

До інших обставин, що мають істотне значення під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку (див. постанову Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18).

Відповідно до положень частин четвертої - шостої статті 19 СК України спори про визначення місця проживання дитини є тією категорією справ, в яких обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Разом з цим, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини, оскільки таким проаналізовано різні аспекти, що стосуються предмету позовних вимог, сторони мають право не погоджуватися з таким.

Враховуючи положення статей 7, 13 СК України, частини четвертої статті 10 ЦПК України і Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» 2006 року, при розгляді цієї категорії справ суди обов`язково застосовують Конвенцію про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифіковану Україною 27 лютого 1991 року, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (далі - ЄСПЛ).

Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування національними судами статті 8 Європейської конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року дозволяє вказати на такі важливі особливості вирішення спорів про визначення місця проживання дитини:

1) при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі «Мамчур проти України», пункт 100);

2) стаття 8 Європейської Конвенції 1950 року вимагає, щоб національні органи влади встановили рівновагу між інтересами дитини й батьків, і щоб особливу увагу було приділено інтересам дитини, які через серйозність їх характеру мають переважну дію над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 13 липня 2000 року в справі «Ельсхольц проти Німеччини» («Elsholz v. Germany»), пункти 50,64).

У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України» ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» ЄСПЛ вкотре зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (параграф 54).

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Аналіз міжнародних стандартів по захисту прав дитини та практики цього суду свідчить, що при розгляді спорів, пов`язаних із захистом прав дитини, в судовому рішенні необхідно наводити мотиви врахування (неврахування), які стосуються:

- того, як враховувались якнайкращі інтереси дитини, які елементи, залежно від специфіки спору, брались до уваги для визначення їх змісту;

- того, чи враховано думку дитини або чи наведено підстави її неврахування;

- оцінки висновку органу опіки та піклування або причин, що зумовили неможливість отримання такого висновку;

- відповіді на твердження про застосування домашнього насильства;

- залежно від обставин конкретної справи рівня розвитку дитини, соціально-психологічних рис дитини, умов її проживання та навчання, безпеки, ситуації в сім`ї і взаємовідносин з дорослими тощо.

Актуальність кожного з таких елементів буде залежати від обставин конкретної справи, де одним буде надаватись більша вага, ніж іншим (постанова Верховного Суду від 14 березня 2025 року у справі № 527/955/24).

У межах розгляду цієї справи судом встановлено, що після народження дитина залишилася проживати із матір`ю. При цьому жодною із сторін справи не було спростовано, що саме це місце проживання дитини було визначено за взаємною згодою батьків до звернення із даним позовом.

Обоє з батьків мають приблизно однакові рівні можливості щодо забезпечення належного утримання та виховання своєї дитини. У справі не встановлено обставин, які б категорично унеможливлювали проживання дитини з батьком чи з матір`ю. Поряд цим, відносини між сторонами свідчать про конфліктну ситуацію між ними із залученням дитини у такі, додано листування у соціальних мережах щодо зневажливого ставлення відповідача до позивачки, сторони допускали вживання нецензурних слів у бік один одного.

Для зміни одним із батьків усталеного місця проживання дитини повинні бути вагомі аргументи, у противному випадку такі дії вказують на порушення визначених статтею 7 СК України принципів добросовісності та максимально можливого урахування інтересів дитини.

Поданими суду доказами підтверджуються доводи позовної заяви про те, що позивачка та малолітня донька проживають разом з народження, за місцем їх проживання створені належні умови для проживання малолітньої дитини, позивачем належно виконуються обов`язки щодо утримання та виховання дитини, згідно з висновками органу опіки та піклування доцільним буде визначення місце проживання малолітньої ОСОБА_7 разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою її місця проживання. На переконання суду, проживання дитини з матір`ю відповідатиме принципу «найкращих інтересів дитини» та є пріоритетним при вирішенні цієї справи. На даний час дитина є малолітньою, не має можливості з`ясувати її думку, сторонами не спростовано, що така має прихильність до обох батьків. Натомість у цій справі вагомих аргументів для визначення іншого місця проживання дитини не встановлено, враховуючи досліджені докази, враховуючи обставини відсутності спільного проживання сторін навіть у цивільному шлюбі, враховуючи конфліктне ставлення один до одного, часто у присутності малолітньої дитини, та наявність двох висновків органу опіки та піклування. Для визначення місця проживання дитини на паритетних засадах немає підстав, оскільки це може вплинути на звичний для дитини уклад життя. Так, до справи додано два висновки органу опіки та піклування, що свідчать про визначення місця проживання дитини матір`ю. З останнім висновком органу опіки та піклування відповідач не погоджується через особисте відношення до нього з боку працівників органу, наявністю у нього не гірших умов проживання. Між сторонами непостійні відносини з приводу виховання дитини, ці відносини свідчать про виникнення претензій і звернення з такими до правоохоронних органів, однак, жодних доказів притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності сторін суду не надано, наявні докази порушення кримінальної справи відносно відповідача. Відсутні докази неналежного відношення до дитини при цьому. Відповідач просить не брати до уваги висновок органу опіки та піклування від 19.02.2026 через вказані обставини.

Згідно з ч. 6 ст. 19 Сімейного кодексу України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

При аналізі висновку органу опіки та піклування від 19.02.2026 суд вважає, що у такому вказано і обставини щодо батька, і щодо матері, вважати його недостатньо обґрунтованим підстав у суду немає. Ще однією підставою для не погодження суду з таким висновком є суперечність такого інтересам дитини. При розгляді справи судом не встановлено обставин суперечності висновку інтересам дитини. Окрім того, наявний висновок органу опіки та піклування від 01.07.2025 у справі про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю за місцем її проживання, ОСОБА_3 не заперечував щодо визначення місця проживання дитини разом з матір`ю. Враховуючи малолітній вік дитини, її зв`язок з матір`ю на даній стадії розвитку, створення належних умов проживання дитини у кожного з батьків, суд вважає визначити місце проживання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - за будь-яким постійним чи тимчасовим місцем проживанням його матері ОСОБА_1 , незважаючи на взаємовідносини батьків. За таких умов первісний позов слід задовольнити повністю.

Щодо зустрічного позову, то зважаючи на задоволення позовних вимог за первісним позовом, у задоволенні позовних вимог про визначення для спільної доньки ОСОБА_7 обидвох місць проживання - на території матері та на території батька як рівнозначні, а також у застосуванні спільної фізичної опіки з почерговим проживанням дитини за місцем проживання кожного з батьків за відповідним графіком та затвердженні рівного розподілу часу (тобто 50 на 50) проживання та фактичного знаходження спільної дочки ОСОБА_51 між місцем проживання батька та матері, а зокрема, оскільки тиждень складається з 168 годин, то 84 години на тиждень або не менше 15 повних діб на місяць, методом їх чергування, одна доба з батьком, одна доба з матір`ю а саме, наступним шляхом: -з наступного дня після набуття рішенням суду законної сили та здійснення програми адаптації зазначеної в п.9 прохальної частини даної заяви, шляхом почергового проживання, перша доба після набуттям рішенням суду законної сили з 16.00 години поточного дня до 16.00 години наступної доби з ОСОБА_3 ; наступна доба, після доби проживання дитини з ОСОБА_3 , з 16.00 години з ОСОБА_1 . Після настання 16 години 00 хвилин відповідної доби, той із батьків, з ким відповідну добу проживала ОСОБА_7 , зобов`язаний супроводити (привезти) її до місця проживання другого з батьків та передати під фізичну опіку іншого з батьків, - слід відмовити.

Згідно зі ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

При цьому зважаючи на зростання дитини та її потреби, рівність батьків у вихованні дитини, забезпечення більшого спілкування з батьком за його належного відношення до доньки, враховуючи рішення суду у справі №308/18969/23 про встановлення графіку побачень у присутності матері, з урахуванням висновку органу опіки та піклування надати право проводити побачення/проживання з донькою ОСОБА_7 без присутності матері та старшої сестри; надати право самостійно, без присутності матері та старшої сестри визначати місце та здійснювати форми проведення спільного часу з дитиною на розсуд ОСОБА_3 . Як то: прогулянки, відвідування розважальних центрів, розвиваючі гуртки та заняття, подорожі, включаючи походи; надати право вирішувати всі питання, що стосуються життєдіяльності дитини в режимі 50:50, тобто рівнозначно. Наприклад, гуртки і секції, один гурток або секція на розсуд матері, один на розсуд батька. Лікарі та медичні установи: одне відвідування на вибір матері, одне на вибір батька; надати право залишати у себе дитину на денний сон, обід або вечерю, а також спільного з батьком дитини прийняття ключових рішень щодо життєдіяльності дитини; спільного з батьком дитини прийняття рішень щодо оформлення дитини та відвідування нею дитячих дошкільних та шкільних навчальних закладів, гуртків, секцій, розвиваючих занять; надання інформації про стан здоров`я дитини та її розвиток, спілкування та побачення з дитиною за допомогою власних технічних засобів (мобільних телефонів, ноутбуків) матері та батька дитини в дистанційному режимі по мобільному зв`язку та відеозв`язку, в тому числі з застосуванням месенджеру WhatsApp, месенджеру Telegram, месенджеру Facebook Messenger, застосунку Viber за наявності таких на час відряджень ОСОБА_3 за межі міста Ужгорода Закарпатської області - у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Згідно з ч. 5 ст. 157 Сімейного кодексу України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов`язки, не має заборгованості зі сплати аліментів, звертається рекомендованим листом із повідомленням про вручення до того з батьків, з яким проживає дитина, за наданням згоди на виїзд дитини за межі України з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі в складі організованої групи дітей.

У разі ненадання тим із батьків, з яким проживає дитина, нотаріально посвідченої згоди на виїзд дитини за кордон із зазначеною метою, у десятиденний строк з моменту повідомлення про вручення рекомендованого листа, той із батьків, хто проживає окремо від дитини та у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів, має право звернутися до суду із заявою про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди другого з батьків.

Суду не надано доказів порушення вимог ст. 157 Сімейного кодексу України, така вимога є передчасною, у задоволенні позовних вимог про надання права виїзду з дитиною за кордон, щомісячно на 5 діб на місяць та в літню пору року, не менше ніж 10 діб для відпочинку на морі, туристичних подорожей, відвідування виставок, дитячих заходів, зоопарків, парків, інших прирівняних до них заходів, - слід відмовити.

Враховуючи неможливість визначити час та спосіб, то позовна вимога про необхідність періодичних творчих відряджень та поїздок з метою заробітку, компенсувати після повернення спільний час з дитиною в повному обсязі (наприклад, тиждень відсутності-тиждень проживання доньки ОСОБА_7 у ОСОБА_3 тощо) не підлягає до задоволення.

Щодо зобов`язання ОСОБА_13 спільно зі ОСОБА_66 здійснити 6-тижневу програму адаптації дочки до проведення повного дня з ним, а також ночівлі за адресою його проживання без присутності матері за аналогією з програмою адаптації до дитячого садка. А саме, з наступного дня після набуття рішенням суду законної сили: A) 1-2 тиждень: 3 побачення на тиждень: вівторок та четвер з 16:00 до 19:00, у суботу з денним сном на моїй території з 10:00 до 17:00; Б) 3-4 тиждень: 4 побачення. Вівторок з 16:00 - ночівля на моїй території - середа ранок до 8:00. Четвер з 16:00-19:00. Субота з 10:00-17:00; B) 5-6 тиждень: Після програми адаптації час із дитиною розподіляється порівну та без присутності матері у режимі "доба у мене, доба у матері" не підтримувалась у поданих письмових заявах, то у задоволенні такої та решти позовних вимог відмовити.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, дослідивши подані сторонами докази, прийнявши до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, їхню поведінку щодо дитини, вік дитини, умови проживання та інші обставини, які мають істотне значення, надавши оцінку висновкам органу опіки та піклування та актам обстеження умов проживання дитини, первісний позов задовольнити повністю, зустрічний позов задовольнити частково.

Згідно з ч. 3 ст.181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері чи батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення первісного позову, то позовні вимоги за зустрічним позовом про стягнення аліментів з позивачки не підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12,13,76-89,95,258,259,263-265,280-284 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Первісний позов - задовольнити.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за будь-яким постійним чи тимчасовим місцем проживанням його матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Зустрічний позов задовольнити частково.

Надати право проводити побачення з донькою ОСОБА_7 ОСОБА_3 без присутності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_60 , ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Надати право самостійно, без присутності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_60 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , визначати місце та здійснювати форми проведення спільного часу з дитиною на розсуд ОСОБА_3 , як то: прогулянки, відвідування розважальних центрів, розвиваючі гуртки та заняття, подорожі, походи.

Надати право ОСОБА_3 вирішувати всі питання, що стосуються життєдіяльності дитини в режимі 50:50, тобто рівнозначно. Наприклад, гуртки і секції, один гурток або секція на розсуд матері, один на розсуд батька. Лікарі та медичні установи: одне відвідування на вибір матері, одне на вибір батька.

Надати право ОСОБА_3 спільного з дитиною прийняття ключових рішень щодо життєдіяльності дитини; спільного з дитиною прийняття рішень щодо оформлення дитини та відвідування нею дитячих дошкільних та шкільних навчальних закладів, гуртків, секцій, розвиваючих занять; надання інформації про стан здоров`я дитини та її розвиток, спілкування та побачення з дитиною за допомогою власних технічних засобів (мобільних телефонів, ноутбуків) матері та батька дитини в дистанційному режимі по мобільному зв`язку та відеозв`язку, в тому числі з застосуванням месенджеру WhatsApp, месенджеру Telegram, месенджеру Facebook Messenger, застосунку Viber за наявності таких на час відряджень ОСОБА_3 за межі міста Ужгорода Закарпатської області.

Надати право ОСОБА_3 залишати у себе дитину на денний сон, обід або вечерю.

В задоволенні решти позовних вимог за зустрічним позовом відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Закарпатського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_4 адреса реєстрації: АДРЕСА_8 .

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , адреса: АДРЕСА_9 РНОКПП НОМЕР_9 .

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ: 04053699, адреса: 88000, Закарпатська область, м.Ужгород, пл. Поштова, 3.

Повний текст рішення виготовлено 29.07.2026.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області І.В. Логойда