Рішення № 138565027, 24.07.2026, Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 274/3659/25

Провадження № 2/273/394/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року м.Баранівка

Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючої судді Бєлкіної Д.С., при секретарі судових засідань Стаднюк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баранівка за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог - виконавчий комітет Бердичівської міської ради Житомирської області, Служба у справах дітей Бердичівської міської ради Житомирської області про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить надати дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , без письмової згоди батька ОСОБА_3 .

Свої вимоги обґрунтувала тим, що вона та відповідач перебували у шлюбі з 24 лютого 2017 року. У шлюбі в них народилася донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час шлюб між ними у встановленому законом порядку розірвано. Після розірвання шлюбних відносин та народження доньки, вона разом з нею переїхала на постійне місце проживання по АДРЕСА_2 , але прописку має за адресою: АДРЕСА_3 . Її колишній чоловік - відповідач ОСОБА_3 , зареєстрований та проживає в іншому місці, а саме за адресою: АДРЕСА_4 . Після припинення шлюбних відносин, з 2017 року я з колишнім чоловіком ОСОБА_3 не спілкуюся та будь яких стосунків не підтримую. Крім того, останній вихованням нашої спільної доньки - ОСОБА_2 не цікавиться іа будь якого спілкування з нею не підтримує. 08 травня 2025 року, з метою зміни реєстрації місця свого проживання, а в результаті і зміни реєстрації місця проживання її малолітньої доньки ОСОБА_2 , вона звернулася до Відділу з питань державної реєстрації виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області з заявою про реєстрацію свого місця проживання та її малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , але у реєстрації доньки їй було відмовлено у зв`язку з ненаданням письмової згоди батька на реєстрацію дитини за місцем реєстрації матері. Місце перебування відповідача, її колишнього чоловіка - ОСОБА_3 , їй невідоме та будь - якого зв`язку з ним вона не має, відповідач дитиною не займається та взагалі після народження доньки бачив її всього тричі, останній раз у 2017 році, коли донці ОСОБА_2 було лише 8 місяців.

Ухвалою Баранівського районного суду Житомирської області від 27.08.2025 року у вказаній цивільній справі було відкрито загальне позовне провадження та призначене підготовче судове засідання.

Ухвалою Баранівського районного суду Житомирської області від 20.05.2026 року змінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Відділ з питань державної реєстрації Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області на Виконавчий комітет Бердичівської міської ради Житомирської області, підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до розгляду по суті.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, подала до суду заяву, в якій підтримала позовні вимоги та просили проводити розгляд справи без її участі.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи за зареєстрованим місцем свого проживання, про причини своєї неявки суду не повідомив, правом відзиву не скористався, будь-яких заяв чи клопотань до суду не направляв.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області в судове засідання не з`явився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи в його відсутність.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служби у справах дітей Бердичівської міської ради Житомирської області в судове засідання не з`явився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи в його відсутність.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Статтею 55 Конституції України та статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін (статті 12, 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що сторони у справі - позивачка ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_1 , виданим 26.04.2017 року Бердичівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (а.с. 12).

Неповнолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_5 , що підтверджується Довідками про реєстрацію місця проживання особи №9491 та №9494 від 01.10.2021 року (а.с. 10, 14).

Шлюб між сторонами був розірваний, що підтверджується заочним рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05.04.2019 року ( а.с. 17-18).

08.05.2025 року позивачка ОСОБА_1 зверталась до відділу державної реєстрації виконавчого комітету Бердичівської міської ради з заявою про реєстрацію місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання, проте їй було відмовлено у реєстрації у зв`язку з ненаданням письмової згоди батька на зняття з реєстрації та на реєстрацію іншого місця проживання дитини (а.с. 5-7).

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері є Закон України "Про охорону дитинства". За змістом статей 11, 18 вказаного Закону кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Відповідно до вимог ст. ст. 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, усупереч яким не можуть здійснюватись батьківські права. З аналізу вище зазначених норм та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, в рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Ухвалюючи рішення у справі "М. С. проти України" від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України", заява № 10383/09).

Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

За приписами частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно ч. 3 ст. 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком до 10 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників.

Частиною 4 статті 7 вказаного Закону визначено, що декларування місця проживання дитини віком до 14 років здійснюється одним із її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини.

Частина 5 вказаної статті Закону передбачає, що згода іншого з батьків або законних представників дитини підтверджується електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису відповідно до Закону України "Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг", або засвідчується електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису нотаріуса. У разі якщо місце проживання батьків або інших законних представників дитини зареєстровано/задекларовано за однією адресою, згода іншого з батьків або законних представників не надається.

Відповідно до п. 33 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265, подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). Згода батьків або інших законних представників може бути надана у присутності особи, яка приймає заяву про реєстрацію місця проживання, або засвідчена нотаріально в установленому законодавством порядку.

Пункт 51 вказаного Порядку визначає, що подання заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) дитини віком до 14 років або особи, визнаної судом обмежено дієздатною або недієздатною, здійснюється одним із батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників.

При цьому згідно п.п. 64, 65 Порядку задеклароване/зареєстроване місце проживання дитини віком до 14 років може бути знято за заявою одного з батьків, поданою в електронній формі з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання дитини віком до 14 років підтверджується електронними підписами батьків, що базуються на кваліфікованих сертифікатах електронних підписів, у разі подання заяви в електронній формі або за письмовою згодою другого з батьків, що надається у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Чинним законодавством передбачено право одного з батьків у разі відсутності згоди іншого вирішити це питання в судовому порядку.

При вирішенні судом даного роду справ підлягає з`ясуванню питання, чи була вказана відмова одного з батьків безпідставною, або ж вона викликана певними обставинами.

Такі висновки відображені у постанові від 20 жовтня 2021 року Верховного Суду у справі № 752/2951/20.

В даному випадку місце проживання дитини разом з матір`ю фактично визначено шляхом домовленості між сторонами та не оспорювалося відповідачем, оскільки дитина, як вбачається з досліджених письмових доказів, після розірвання шлюбу між сторонами зареєстрована та мешкає разом з матір`ю - позивачкою у справі.

При цьому на даний час позивачка разом з дитиною змінила місце проживання та мешкає за адресою АДРЕСА_2 .

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.

Втім, наведені вище вимоги нормативних актів не дають змоги позивачці за відсутності згоди батька зареєструвати своє та дитини нове місце проживання.

Принцип «забезпечення якнайкращих інтересів дитини», закріплений у Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року № 44/25, ратифікованій Україною 27 лютого 1991 року, вимагає, щоб в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділялась якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ст. 3).

Так, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що Конвенція покликана гарантувати не теоретичні чи ілюзорні права, а права практичні та ефективні (справа "Байт і Кеннеді проти Німеччини (п. 67) "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II, проти Німеччини" (п. 45).

Судом встановлено, що невизначеність реєстрації місця проживання малолітньої дитини за фактичним місцем проживання зі своєю матір`ю суперечить її інтересам та суттєво обмежує реалізацію її прав, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема, права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на освіту, охорону здоров`я та соціальний захист.

Тому з урахуванням викладеного, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог - виконавчий комітет Бердичівської міської ради Житомирської області, Служба у справах дітей Бердичівської міської ради Житомирської області про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір, який позивач просила залишити за нею.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 129 Конституції України, ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, ст.ст. 7, 155, 160 СК України, ст. 29, 310 ЦК України, Законом України «Про охорону дитинства», Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», Правилами реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02 березня 2016 року, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог - виконавчий комітет Бердичівської міської ради Житомирської області, Служба у справах дітей Бердичівської міської ради Житомирської області про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини - задовольнити.

Надати дозвіл ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , без письмової згоди батька ОСОБА_3 .

Сплачений судовий збір залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Бєлкіна Д.С.