Рішення № 138564420, 08.07.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/2978/26

(2/199/3960/26)

РІШЕННЯ

іменем України

08.07.2026

м. Дніпро

справа №199/2978/26

провадження №2/199/3960/26

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

секретаря судового засідання Костючик В.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Дніпровська міська рада

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Шоста дніпровська державна нотаріальна контора

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа Шоста дніпровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року позивач звернулася до суду з позовом до Дніпровської міської ради, третя особа Шоста дніпровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позову посилалася на те, що, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, після смерті якого відкрилась спадщина, що складається із житлового приміщення № 204, розташованого у будинку гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А-9), загальною площею 16,3 кв.м, житловою площею 11,1 кв.м.

Позивач та спадкодавець ОСОБА_2 познайомилися наприкінці грудня 1994 року на розважальному заході, організованому працівниками дитячого садочку, в якому вони працювали.

З січня 1995 року і до дня смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто протягом понад 30 років, позивач проживала разом з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет та побут, піклувалися один про одного, спільно несли витрати на харчування, утримання житла, комунальні послуги, взаємно надавали один одному допомогу.

Протягом зазначеного періоду позивач та спадкодавець проживали спільно як за адресою гуртожитку: АДРЕСА_2 (переважно в осінньо-зимовий період), так і за адресою приватного будинку позивача: АДРЕСА_3 (переважно у весняно-літній період), де вони спільно займалися вирощуванням квітів, зелені, овочів та фруктів для особистого вживання.

Факт сімейних відносин між позивачем та спадкодавцем додатково підтверджується офіційними медичними документами, а також тим, що саме позивач займалась похованням ОСОБА_2 .

Спадкодавець ОСОБА_2 за свого життя заповіту не залишив, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 01.08.2025 № 82061908.

Позивач своєчасно, 01.08.2025, тобто в межах шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 Цивільного кодексу України, подала заяву про прийняття спадщини за законом до Шостої дніпровської державної нотаріальної контори, де було заведено спадкову справу № 460/2025, що підтверджується витягом зі Спадкового реєстру № 82062769 від 01.08.2025.

Постановою державного нотаріуса Шостої дніпровської державної нотаріальної контори Єремеєвої А.В. від 23.01.2026 позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у зв`язку з ненаданням документів, які б підтверджували наявність родинних відносин зі спадкодавцем.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач просила суд встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з січня 1995 року до дня смерті ОСОБА_2 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житлове приміщення № 204, розташоване у будинку гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А-9), загальною площею 16,3 кв.м, житловою площею 11,1 кв.м, в порядку спадкування за законом як спадкоємця четвертої черги після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 12.03.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження. Витребувано від Шостої дніпровської державної нотаріальної контори (49081, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 15) належним чином засвідчену копію спадкової справи №460/2025 заведеної після ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 . Витребувано від Амур-Нижньодніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 33339868, 49081, м. Дніпро, пр. Слобожанський. буд. 15), наступну інформацію:

-повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо наявності або відсутності актового запису про шлюб ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ), з будь-якими особами за період з 08.06.1993 по 11.03.2026.

-повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо наявності або відсутності актового запису про шлюб ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ), з будь-якими особами за період з 17.10.1993 по 11.03.2026.

-інформацію про наявність або відсутність актових записів про народження дітей, батьком яких зазначено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 25.06.2026 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_3 підтримали позовну заяву та просили її задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Дніпровської міської ради в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи Шостої дніпровської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином.

Суд, вислухавши сторони по справі, їх представників, допитавши свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , актовий запис №2584.

Згідно листа КП «ЖИЛСЕРВІС-5» ДМР від 10.09.2025 за вих. №5/6-224 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 27.06.1996 та на момент своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований один за адресою: АДРЕСА_2 .

З інформації, наданої в.о. начальником Амур-Нижньодніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 06.05.2026 за вх.№19657, вбачається, що в ході перевірки в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян - не виявлено:

-актового запису про шлюб на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перевірка проведена за період з 08.06.1993 року по 11.03.2026 рік;

-актового запису про шлюб на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перевірка проведена за період з 17.10.1993 року по 11.03.2026 рік;

-актового запису про народження дітей батьком яких зазначено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №179655057 від 04.09.2019 ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 29.07.2019 №Г/234-2019 на праві приватної власності належало житлове приміщення №204, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

01.08.2025 ОСОБА_1 звернулась до Шостої дніпровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після її чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заповіту не залишив, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 82061908 від 01.08.2025.

23.01.2026 ОСОБА_1 звернулась до Шостої дніпровської державної нотаріальної контори з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на житлове приміщення №204, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою державного нотаріуса Шостої дніпровської державної нотаріальної контори Єремеєвої А.В. від 23.01.2026 ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у зв`язку з ненаданням жодного документу, який би підтверджував наявність родинних відносин зі спадкодавцем.

Як зазначає позивач у позові з січня 1995 року вона та ОСОБА_2 почали проживати разом як дружина та чоловік, без реєстрації шлюбу.

За час спільного проживання вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, несли спільні витрати, що підтверджується копіями письмових доказів, доданих до позовної заяви, а також спільними фотокартками.

Факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу також підтверджується поясненнями свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Так, свідок ОСОБА_4 повідомила суду, що вона разом з позивачем працювала у дитячому садочку. Там ОСОБА_1 познайомилась з ОСОБА_2 та незабаром вони почали проживати разом як чоловік та дружина. ОСОБА_7 належала кімната в гуртожитку, а позивачу приватне домоволодіння по АДРЕСА_3 . Проживали вони разом за обома адресами. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вели спільний бюджет та піклувалися один про одного.

Свідок ОСОБА_6 , суду пояснив, що знає позивача близько тридцяти років. З ОСОБА_2 познайомився ще раніше, вони разом проживали в гуртожитку. Свідок познайомив ОСОБА_7 з ОСОБА_8 у дитячому садочку. Потім вони почали проживати разом як сім`я, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, допомагали один одному та піклувалися один про одного.

Свідок ОСОБА_5 , яка є сусідкою позивача, повідомила суду, що знає позивача ще з 1980-х років. З ОСОБА_7 знайома з 1990-го року. Свідок завжди вважала ОСОБА_2 та ОСОБА_1 чоловіком та дружиною.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети ні.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Таким чином, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них майнових прав та обов`язків.

У постанові від 03.07.2019 у справі №554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно роз`яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №644/6274/16-ц).

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивача, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може достовірно свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанова Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №588/350/15, від 19.03.2020 у справі № 303/2865/17, від 23.09.2021 у справі № 204/6931/20, від 30.06.2022 у справі № 694/1540/20).

Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1, ч. 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позивачем доведено, що встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 має для неї юридичне значення, в іншому, окрім судового, порядку встановити такий факт вона не має можливості.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає, що дана позовна вимога підлягає частковому задоволеню, оскільки факт проживання однією сім`єю може бути встановлено судом лише з 01 січня 2004 року (після набрання чинності СК України), а тому у даному випадку, вбачається можливим, встановити факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивача та ОСОБА_2 саме з цієї дати.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що необхідність встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, позивач пов`язує необхідністю для визнання за нею права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до вимог ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1218, ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України внаслідок смерті особи відкривається спадщина, до складу якої входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1222 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. (ст. 1264 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно частини 1 статті 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно, який, відповідно до вимог ст. 68 Закону України «Про нотаріат», при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

Отже, діючим законодавством України чітко визначений порядок отримання спадкоємцем документа, який посвідчує його право на успадковане майно - свідоцтва про право на спадщину, видачу якого, відповідно до норм цивільного законодавства та Закону України «Про нотаріат», покладено на нотаріальний орган. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Припиняється право власності, зокрема, у разі смерті власника (п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України).

Згідно зі ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку (п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року).

Верховний Суд України у постанові Пленуму № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» в п.23 роз`яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У зв`язку з вищевикладеним, оскільки позивач ОСОБА_1 у встановлений законом строк вчинила усі належні дії для оформлення спадщини, але не змогла зареєструвати своє право з незалежних від неї обставин, суд вважає, що за ОСОБА_1 слід визнати право власності на житлове приміщення №204, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 16,3 кв.м., житловою площею 11,1 кв.м., в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дана позовна вимога є обґрунтованою, правомірною та такою, що підлягає до задоволення.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням результату розгляду справи та відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати слід віднести на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 200, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа Шоста дніпровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом - задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу як чоловіка та дружини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 01 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житлове приміщення №204, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 16,3 кв.м., житловою площею 11,1 кв.м., в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В іншій частині позову відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 20 липня 2026 року.

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_5 .

відповідач Дніпровська міська рада, код ЄДРПОУ 26510514, місце знаходження пр. Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000.

третя особа Шоста дніпровська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 02891026, місце знаходження пр. Слобожанський, 15, м. Дніпро, 49081.

Суддя О.Б.Подорець