Рішення № 13856382, 12.01.2011, Крюківський районний суд м. Кременчука

Справа № 2- 838/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2011 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області, в складі:

головуючого судді - Демиденка І.О.,

при секретарі Вайвалі Л.В.,

за участю представника позивача, Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»в особі Філії «Придніпровське регіональне управління»ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»- Веснянка О.М.,

за участю представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці справу за позовом юридичної особи Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»в особі Філії «Придніпровське регіональне управління»ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»до фізичних осіб ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Філії «Придніпровське регіональне управління ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_4 про припинення цивільних правовідносин за договором поруки,

В С Т А Н О В И В :

Позивач - відповідач, ПАТ «Фінанси та Кредит»в особі Філії «Придніпровське регіональне управління»ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь банку 21919 грн. заборгованості за кредитним договором та судові витрати. Натомість Відповідач позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Фінанси та Кредит»в особі Філії «Придніпровське регіональне управління»ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», в якому просить припинити цивільні правовідносини за договором поруки № 55/SFG7-P від 16 жовтня 2006 року.

В судовому засіданні представник позивача відповідача, Веснянко О.М. первісний позов підтримав, проти задоволення позову ОСОБА_2 заперечив та пояснив, що 16 жовтня 2006 року між банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 55/ SFG-10-06 на суму 15000,00 грн., строком користування до 16 жовтня 2009 року. Кредитні кошти були перераховані банком на платіжну карту ОСОБА_4 № 44760716 8009 0493, що підтверджується меморіальним ордером № 1258464 від 16.10.2006 року. Згідно кредитного договору, відповідач зобовязувався щомісячно з 01 по 10 число здійснювати погашення кредиту, шляхом внесення щомісячних платежів в сумі 417 грн., у строки визначені графіком погашення кредиту. Однак, з січня 2008 року відповідач порушує свої зобовязання та несвоєчасно сплачує кредит, відсотки та комісію. За прострочення повернення кредиту банк нарахував відповідачу пеню, з розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення. Строк повернення кредитних коштів закінчився 16 жовтня 2009 року, однак ОСОБА_4 свої зобовязання за кредитним договором не виконала та кошти у встановлений строк не повернула.

З метою забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_4, 29.09.2006 року банк уклав договір поруки з ОСОБА_2. Згідно договору поруки, ОСОБА_2 зобовязувався відповідати перед банком в повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобовязань боржником. Твердження ОСОБА_2 про те, що в договорі поруки не встановлено строк дії договору і що вимоги до нього , як до поручителя не були предявлені в термін визначений законодавством вважає необґрунтованим. Оскільки, згідно умов кредитного договору, строк виконання зобовязання встановлено до 16.10.2009 року. З умовами кредитного договору поручитель був ознайомлений та погодився, що підтверджується договором поруки. Про порушення зобовязань боржником банк неодноразово повідомляв поручителя, а саме: листом від 18.03.2009 року за вих. № 119/7-08, який ОСОБА_2 отримав 22.03.2008 року, та листом № 821 від 14.12.2009 року, який останній отримав 29.12.2009 року, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями. Крім того, слід зазначити, що термін виконання зобовязань закінчився 16 жовтня 2009 року, а позов банк предявив 22.02.2010 року, через 4 місяці, тобто у строк встановлений законодавством. Виходячи з викладеного, позов ОСОБА_2 вважає способом уникнути матеріальної відповідальності перед банком, а тому в його задоволенні просить відмовити.

Відповідно до діючого законодавства та умов договору, у разі невиконання відповідачем умов договору, відповідач та його поручитель відповідають як солідарні боржники. Однак, до цього часу ні боржник ні поручитель заборгованість не погасили. Так, станом на 22.02.2010 року заборгованість по кредиту складає: 21919 грн., з яких: 2945,00 грн. прострочена заборгованість по кредиту;1350,00 грн. прострочена заборгованість по комісії;262,50 грн. поточна заборгованість по нарахованій комісії; 17362,27 грн. пені.

Враховуючи вищезазначене та те, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, просить стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь банку заборгованість за кредитним договором в сумі 21919 грн. та судові витрати.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не зявилася, про час там місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомила.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Представник відповідача, ОСОБА_2 ОСОБА_3 в судовому засіданні первісний позов не визнав, позов ОСОБА_2 підтримав та пояснив наступне. 16 жовтня 2006 року між ОСОБА_2 та банком було укладено договір поруки № 55/SFG7-Р. Згідно п.1.1. вказаного договору, поручитель зобовязується перед кредитом відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобовязань за кредитним договором № 55 SFG7-10-06 від 16.10.2006 року, укладеним між банком та ОСОБА_4 на суму 15000 грн., зі сплатою 0,0001% річних. Згідно п. 2.2. кредитного договору, банк надав ОСОБА_4 15000 грн. на умовах забезпеченості, поворотності, платності та строковості. Згідно підпунктом 3.3. цього договору, позичальник зобовязувалась щомісячно,в термін з 01 по 10 число здійснювати погашення заборгованості за кредитними ресурсами в розмірі 417 грн. та нарахованим процентам, відповідно до графіка погашення кредиту та здійснити повне повернення кредитних коштів до 16.10.2009 року. Відповідно до ст. 530 ЦК України, зобовязання підлягає виконанню у певний строк, якщо цей строк було встановлено. Кредитним договором, яким визначено порядок погашення кредиту, строк виконання ОСОБА_4 своїх зобовязань не встановлено, визначено лише строк дії договорів. Так, у п. 6.2. договору поруки, встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобовязань. Згідно п. 7.2 кредитного договору, строк дії цього договору встановлюється з дня надання кредиту і до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобовязань. Отже, на підставі викладеного, слід вважати що договір поруки та кредитний договір були укладені на невизначений строк. Відповідно до ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя. Як свідчать матеріали справи, заборгованість ОСОБА_4 виникла 12.11.2007 року. Із зазначеного моменту, банк з вимогою до ОСОБА_2 не звертався. Так, як в договорі поруки, не було встановлено строк його дії, то у відповідності до п. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя. Оскільки з 12.11.2007 року банк не предявив вимоги до поручителя, та шестимісячний строк, передбачений законом вже минув, вважає, що дія договору поруки вже припинена. На підставі викладеного, просить позов ОСОБА_2 задовольнити та припинити цивільні правовідносини за договором поруки № 55/SFG7-P від 16.10.2006 року, укладеним між банком «Фінанси та Кредит»та ОСОБА_2, в задоволенні позову банку в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2 відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача,представника відповідача, ОСОБА_2 ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, приходить до висновку, що позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»слід частково задовольнити, а у задоволенні позову ОСОБА_2 слід відмовити з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні 16 жовтня 2006 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», яке є правонаступником ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит»та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 55/SFG7-10-06 на суму 15000,00 грн. зі строком користування до 16 жовтня 2009 року та сплатою 0,0001% річних.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п.3.1 кредитного договору банк надав ОСОБА_4 кредитні кошти шляхом їх зарахування на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1, відкритий в установі банку на підставі п. 2.3.договору, що підтверджується меморіальним ордером № 1258464 від 16.10.2006 року.

Відповідач в свою чергу, відповідно до п.п. 3.2,3.3 кредитного договору, повинен був повністю повернути кредитні ресурси до 16 жовтня 2009 року, шляхом здійснення щомісячних фіксованих платежів в період з 01 по 10 число кожного місяця в сумі 417 грн. у порядку та строки визначені графіком зниження розміру заборгованості.

Однак, ОСОБА_4 вказане зобовязання виконувала неналежним чином , станом на 16.01.2008 року допустила заборгованість по сплаті кредиту, а 17.08.2009 року по комісії.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до п. 3.2. кредитного договору, позичальник зобовязується повністю повернути кредитні ресурси, отримані за цим договором, до 16 жовтня 2009 року.

Однак, ОСОБА_4 у зазначений договором строк кредит не повернула і всупереч умовам договору продовжує ним користуватися.

Так, станом на 22.02.2010 року, ОСОБА_4 має заборгованість по кредиту в сумі 2945,00 грн..

Відповідно до п.4.7 договору позичальник щомісяця сплачує комісію в розмірі 262,50 грн. Так, заборгованість відповідача перед банком по простроченій комісії становить 1350,00 грн., по поточній комісії 262,50 грн., а всього 1612,50 грн..

Згідно ст.ст. 624,549 ЦК України якщо за порушення зобовязання встановлено неустойку, то вона підлягає стягнення у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до п. 6.1. кредитного договору, при порушенні позичальником строків платежів по будь якому із зобовязань передбачених договором, позичальник зобовязаний виплатити банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення. Так, згідно розрахунку заборгованості, борг відповідача по сплаті пені станом на 22.02.2010 року становить 17362,27 грн..

Згідно ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають значення для справи.

Так, заборгованість відповідача по кредиту(сума основного боргу, та комісія) становить 4557,50 грн., тоді як розмір неустойки(пені та штрафу) становить 17362,27 грн., що в 3,8 разів перевищує розмір загальної суми заборгованості.

Згідно ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобовязана утримуватись від дій, які б могли порушити права інших осіб.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що розмір пені нарахований банком по кредитному договору слід зменшити з 17362,27 грн. до 911,50 грн., що становить 20% від суми кредитної заборгованості..

Всього сума заборгованості по кредитному договору становить 5469 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості від 22.02.2010 року.

16 жовтня 2006 року з метою забезпечення кредитного договору №55/SFG7-Р від 16.10.2006 року з ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно якого він зобовязується відповідати перед кредитором у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобовязань за кредитним договором № 55|SFG7-10-06 від 16.10.2006 року.

Відповідно до п. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Згідно з п. 6.2. договору поруки, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобовязань.

Відповідно до п. 4 ст. 559 ЦК України, у разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Згідно п. 3.2 кредитного договору, позичальник зобовязується повністю повернути кредитні ресурси, отримані за цим договором, до 16 жовтня 2009 року, а тому твердження представника відповідача позивача, ОСОБА_2, про те, що договір було укладено на невизначений строк суд до уваги не бере.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що строк виконання зобовязання настав 16 жовтня 2009 року. У вказаний строк, відповідачі кредит не повернули.

18.03.2008 року за вих.. № 119/7-08 та 14.12.2009 року за вих.. № 821 банк направив листи на адресу поручителя ОСОБА_2 з вимогами погасити прострочену заборгованість у терміни встановлені вимогою. Вказані листи ОСОБА_2 отримав 22.03.2008 року та 29.12.2009 року, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями.

Остання вимога була направлена банком після настання строку вимоги, тобто після 16 жовтня 2009 року та до спливу шестимісячного строку встановленого законодавством. Крім того, з позовом до відповідачів банк звернувся до суду 25.02.2010 року, тобто через чотири місяці, після настання строку вимоги.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_2 слід відмовити.

Згідно ст.553,554 ЦК України, п. 2.1 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. У разі порушення зобовязань поручитель і боржник відповідають як солідарні боржники.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»слід частково задовольнити стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь банку заборгованість по кредитному договору в сумі 5469 грн.., з яких 2945,00 грн. заборгованість по кредиту; 1612,50 грн. заборгованість по комісії та 911,50 грн. пені.

Також відповідно до положень ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а тому слід стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь позивача по 30 грн. понесених ним витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та по 54,80 грн. судового збору з кожного.

Керуючись ст.ст. 10,60,79,88, 212 ,213,215, ЦПК України, ст. ст. 526,536,549,559,612,624 ЦК України суд, -

Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Філії «Придніпровське регіональне управління»ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь банку заборгованість по кредитному договору в сумі 5469 грн., з яких: 2945,00 грн. заборгованість по кредиту; 1612,50 грн. заборгованість по комісії та 911,50 грн. пені.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Філії «Придніпровське регіональне управління»ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»по 30 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та по 54,80 грн. судового збору з кожного.

В іншій частині позовних вимог Публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Філії «Придніпровське регіональне управління»ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»- відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

На рішення суду може бути апеляційна скарга до Апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

СУДДЯ : І.О. Демиденко