Ухвала суду № 138563646, 27.07.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/2158/26

Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Войтенко Т. В. ,

за участю секретаря судового засідання - Крупина Ю. А.,

представника КП «Київтеплоенерго» - Іванчихіна С.І.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 20 травня 2026 р. у справі №758/2158/26 за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

27 червня 2026 року відповідачка ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, у якій просила переглянути та скасувати заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 20 травня 2026 р. у справі №758/2158/26 за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заява обґрунтована тим, що заочним рішення Подільського районного суду м. Києва від 20.05.2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» 33348,94 грн та 2788,20 грн судового збору, а всього стягнуто 36 137,14 грн.

У заяві про перегляд заочного рішення відповідачка зазначає, що не мала можливості бути присутньою у судовому засіданні. Вказує, що в оскаржуваному рішенні суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів направлення відповідачем на адресу КП «Київтеплоенерго» заперечень щодо надання послуг теплопостачання та гарячого водопостачання. Проте такий висновок не відповідає фактичним обставинам справи, адже починаючи з 2021 року заявниця неодноразово зверталася до КП «Київтеплоенерго» із письмовими та електронними зверненнями щодо безпідставного нарахування плати за послугу гарячого водопостачання. У зазначених зверненнях повідомлялося, що гарячою водою вона не користуюся, у квартирі встановлено електричний бойлер, а також ставилося питання щодо причин нарахування заборгованості. З наданих позивачем відповідей вбачається, що причиною нарахувань було зняття квартирного лічильника гарячої води з абонентського обліку у зв`язку з відсутністю відомостей про проходження чергової повірки.У подальшому квартирний лічильник гарячої води пройшов повірку, що підтверджується відповідним документом про повірку.

Крім того, листом від 23.01.2025 КП «Київтеплоенерго» повідомило заявницю про внесення інформації щодо повірки квартирного засобу обліку гарячої води до програмного комплексу підприємства. Після внесення інформації про повірку лічильника відповідачка передавала показники засобу обліку через відповідний електронний сервіс, після чого подальші нарахування за гаряче водопостачання не здійснювалися.

Вважає, що зазначені обставини мають істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки стосуються заборгованості за гарячу воду. Водночас відповідачка не заперечує факт отримання послуг з постачання теплової енергії.

Ухвалою судді від 1 липня 2026 року заяву про перегляд заочного рішення прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні заявниця - відповідачка вимоги своєї заяви підтримала. Пояснила суду, що 30.09.2021 р. лічильник гарячої води було знято з обліку КП «Київтеплоенерго» як такий, який не пройшов повірку. Дана обставина підтверджується листом КП «Київтеплоенерго» від 22.12.2022. Повірку лічильника було здійснено 10.11.2024, про що складено акт. Відповідачка повідомила позивача про здійснену повірку лічильника та розраховувала на те, що позивач перерахує заборгованість за гарячу воду, оскільки лічильник зафіксував, що гарячою водою ніхто не користувався. Однак, позивач не здійснив перерахунок, а звернувся до суду з даним позовом. Вважає, що заочне рішення слід скасувати, адже за період з 30.09.2021 по 10.11.2024 гарячою водою ніхто не користувався, а позивач нараховував плату по середньо будинковому споживанню.

Щодо теплової енергії, повідомила, що визнає борг та вже після ухвалення судового рішення в липні 2026 р. погасила заборгованість.

У судовому засіданні представник позивача просить відмовити у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, адже відповідачка не повідомила жодну обставину, яка не була відома суду та яка істотно впливає на результат розгляду справи. Звертав увагу суду на те, що відповідачка не здійснила повірку лічильників, яка повинна здійснюватися кожні 4 роки, а тому позивач правомірно здійснював нарахування витрат на постачання гарячої води по загальнобудинковим показникам споживання. Відтак, беручи до уваги те, що відповідачкою не здійснювалася повірка лічильника, що передбачає само по собі те, що позивач буде нараховувати плату за гарячу воду навіть без її споживання, відповідачка повинна сплатити заборгованість за гарячу воду, яка утворилася з розрахунку по середньо будинковому споживанню.

Щодо теплової енергії пояснив, що сама по собі та обставина, що вже відповідачка оплатила заборгованість за теплову енергію, не свідчить про безпідставність її стягнення судовим рішенням у травні 2026 р. Вказана обставина є не підставою для скасування рішення, а підставою для того, щоб позивач не отримував виконавчий лист по вже виконаному рішенню.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідачки, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог, матеріали заяви про перегляд заочного рішення, суд дійшов висновку, що заява про скасування заочного рішення задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За змістом зазначених положень чинного законодавства скасування заочного рішення суду можливе за умов, що відповідач не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, та відповідач надає докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення. Наявність наведених вище обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Рябих проти Росії»).

Так, судом при ухваленні заочного рішення було встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем послуг, які надавалися КП «Київтеплоенерго», своєчасно не вносила плату за отримані послуги, у зв`язку з чим заборгованість було стягнуто судовим рішенням.

Підставами для скасування заочного рішення суду від 20.05.2026р. заявниця називає її проживання за кордоном, некористування послугами та здійснену повірку лічильника гарячої води.

Судом також встановлено, що 30.09.2021 р. лічильник гарячої води було знято з обліку КП «Київтеплоенерго» як такий, який не пройшов повірку. Дана обставина підтверджується листом КП «Київтеплоенерго» від 22.12.2022.

Повірку лічильника гарячої води було здійснено 10.11.2024, про що складено акт №391144. Після повірки лічильника подаються показники, плата за гарячу вду нараховується відповідно до показників.

Оскільки лічильник гарячої води, встановлений у ОСОБА_1 , був знятий з обліку у позивача як такий, що не пройшов повірку, то позивач правомірно нараховував плату за гарячу воду по середньобудинковому споживанню.

Так, згідно пунктів 19, 22, 24,28, 32, 34, 36, 37 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, комерційний облік послуги здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги у будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Порядок зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії визначається договором та здійснюється виконавцем у присутності споживача або його представника, крім випадків, коли зняття таких показань здійснюється виконавцем за допомогою систем дистанційного зняття показань. Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Виконавець у разі здійснення ним розподілу обсягів спожитої у будівлі послуги періодично, але не менш як один раз на рік, проводить контрольне зняття показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії у присутності споживача або його представника. Результати контрольного зняття показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії є підставою для здійснення перерозподілу обсягу спожитої послуги та проведення перерахунку із споживачем. Перерозподіл обсягів спожитої послуги у будинку та перерахунок із споживачем проводиться у тому розрахунковому періоді, в якому було отримано в установленому порядку інформацію про невідповідність обсягу розподіленої теплової енергії окремим споживачам обсягу, необхідному для розподілу, але не більш як за 12 розрахункових періодів.

Плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. Рахунки на оплату спожитої послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором. Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», у будівлях, зазначених у частинах другій і третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої - четвертої цієї статті.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії»).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі («Ryabykh v. Russia», №52854/99, п. 52).

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки в позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Згідно роз`яснень наданих у інформаційному листі Верховного Суду України «Про практику ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах» вбачається, що непоодинокими є випадки, коли суди скасовують заочні рішення та не оцінюють надані відповідачем докази на предмет їх істотного значення для правильного вирішення справи і скасовують заочні рішення лише на підставі поданої відповідачем заяви та його усних доводів, які не підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами у справі.

Так, в судовому засіданні встановлено, що доводи, на які посилається відповідачка як на підставу для скасування заочного рішення можуть бути предметом перегляду рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції.

З урахуванням вищезазначеного, підстав та доказів для скасування заочного рішення заявником не надано, тому заява про перегляд заочного рішення не підлягає задоволенню.

Згідно до ч. 4 ст. 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст. ст. 258-261, 287-289ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 20 травня 2026 р. у справі №758/2158/26 за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- залишити без задоволення.

Роз`яснити заявнику, що, відповідно до ч. 4 ст. 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

СуддяТ. В. Войтенко