Рішення № 138563482, 08.06.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/2841/25

Провадження №: 2-о/755/62/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2026 р. м. Київ

Дніпровський районний суд міста Києва у складі:

Головуючого судді Коваленко І.В.,

за участю секретаря судового засідання Грищенко С.В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

представник заявника - ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),

представник заінтересованої особи Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м.Києві та Київській області - Чайка Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві, в порядку окремого провадження, цивільну справу за заявою громадянки Республіки Туркменістан ОСОБА_1 за участю заінтересованих осіб: Дніпровський районний відділ Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м.Києві та Київській області, Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м.Києві та Київській області, про встановлення факту родинних відносин, -

в с т а н о в и в :

18 лютого 2025 року громадянка Республіки Туркменістан ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва із заявою в порядку окремого провадження за участю заінтересованих осіб: Дніпровський районний відділ Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м.Києві та Київській області (надалі за текстом - Дніпровський РВ ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області), Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м.Києві та Київській області (надалі за текстом - ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області), про встановлення факту родинних відносин, відповідно до якої просила суд:

«Встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_3 .»

Обґрунтовуючи заяву, заявниця посилалась на те, що вона зареєстрована та проживає на території України з 06.05.2008 року та бажає отримати громадянство України за територіальним походженням, оскільки її дід, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився на території України ІНФОРМАЦІЯ_2 . При зверненні до Дніпровського районного відділу ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській щодо отримання громадянства України, заявниці повідомлено про необхідність підтвердження родинного зв`язку між нею та її дідом - ОСОБА_3 . У зв`язку з зазначеним, існує необхідність встановлення родинних відносин її з дідом для подальшого отримання громадянства України. Окрім того, звертала увагу суду, що в посвідці на постійне проживання серії НОМЕР_1 допущена помилка в її прізвищі, а саме « ОСОБА_4 » замість « ОСОБА_5 » (як у всіх членів її родини), тому при перекладі її документів на українську мову, її прізвище пишеться через букву «И», внаслідок чого існують розбіжності між прізвищами.

21.02.2025 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 28.05.2025 року апеляційну скаргу адвоката Міняйло Ярослава Володимировича в інтересах ОСОБА_1 задоволено; ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 21 лютого 2025 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до того ж суду.

16.06.2025 року згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду визначено головуючого суддю Коваленко І.В.

20.06.2025 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

30.06.2025 року через систему «Електронний суд» представник заявниці - адвокат Міняйло Ярослав Володимирович подав до суду заяву на усунення недоліків.

10.04.2025 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва відкрито провадження у справі. Залучено до участі у справі в якості заінтересованої особи Яготинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

22.09.2025 (вх.№55775) через систему «Електронний суд» представник заінтересованої особи Яготинського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - Ткаченко Людмила Григорівна направила повідомлення про відсутність матеріалів справи в електронній формі.

29.09.2025 (вх.№58117) через систему «Електронний суд» представник заінтересованої особи Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м.Києві та Київській області - Дехтярьов Василь Васильович подав письмові пояснення, за змістом яких просив суд відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи свої заперечення проти поданої заяви та посилаючись на норми діючого законодавства України, представник заінтересованої особи зазначав, що однією з умов набуття громадянства України за територіальним походженням є факт народження або постійного проживання до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", самого заявника або близького родича. У разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду (пункт 44 Порядку № 215). Заявниця є громадянкою Туркменістану, на території України проживає на підставі посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 . Проте, під час опрацювання доданих заявницею документів до заяви про встановлення факту, що має юридичне значення та справи, щодо документування посвідкою на постійне проживання в Україні, виявлено розбіжності в документах, а саме написані прізвища діда та решти сім`ї де зазначено прізвище « ОСОБА_3», в той час, як прізвище заявниці « ОСОБА_1», про що також зазначено заявницею у заяві про встановлення факту, що має юридичне. Тобто, заявниця, з моменту документування дозволом на імміграцію в Україну та посвідкою на постійне проживання з 2007 року свідомо проживала із документами, в яких допущена помилка, не вживаючи жодних заходів для виправлення помилки та приведення їх у відповідність фактичним персональним даним. Така розбіжність в документах не дає можливість встановити факт родинних відносин між заявницею та ОСОБА_3 .

30.09.2025 (вх.№58766) через систему «Електронний суд» представник заявниці - адвокат Міняйло Ярослав Володимирович подав до суду заперечення на письмові пояснення заінтересованої особи ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області.

01.10.2025 (вх.№59037) представник заявниці - адвокат Міняйло Ярослав Володимирович подав заяву про встановлення факту родинних відносин з додатками через систему «Електронний суд» задля забезпечення права заінтересованої особи Яготинського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ознайомлення зі змістом поданої заяви та додатків до неї.

08.11.2025 (вх.№68199 від 10.11.2026) через систему «Електронний суд» представник заінтересованої особи Яготинського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - Ткаченко Людмила Григорівна подала письмові пояснення, за змістом яких зазначала, що перевіркою проведеною начальником Яготинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ткаченко Людмилою Григорівною за книгами державної реєстрації актів цивільного стану про народження, які перебувають на зберіганні в архіві відділу встановлено факт відсутності актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 уродженця селище Лісняки Яготинського району Київської області. Книги державної реєстрації актів про народження селища Лісняки за зазначений період збереглися та передані на подальше зберігання до Державного архіву Київської області. Додатково повідомляла, що у відповідності до Порядку, умов і строків зберігання книг державної реєстрації актів цивільного стану, метричних книг у відділах державної реєстрації актів цивільного стану та їх передачі до державних архівів, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 30 грудня 2013 року №2804/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2013 року за №2241/24773, книги державної реєстрації актів цивільного стану та метричні книги зберігаються у районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних відділах державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України, протягом 75 років з часу складання актових записів цивільного стану, метричних записів, включених до цих книг. Передача книг державної реєстрації актів цивільного стану, метричних книг на постійне зберігання до державного архіву здійснюється щороку після закінчення сімдесяти п`яти років зберігання їх у відділах державної реєстрації актів цивільного стану. Також повідомляла, що Яготинський ВДРАЦС у Бориспільському районі Київської області Київського МУ МЮУ не заперечує проти заявлених вимог.

12.11.2025 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва постановлено витребувати з Державної архівної служби України (Е-mail: info@arch.gov.ua) засвідчену належним чином: - копію свідоцтва Серії НОМЕР_2 , виданого 01 серпня 1945 року Яготинським ЗАГС Полтавської області про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Лесинки Яготинського району Полтавської області, батьками якого записані: батько - ОСОБА_7 , мати - ОСОБА_8 ; - копію актового запису про народження № 52, вчиненого 01 серпня 1945 року в Кнпзі записів актів цивільного стану за 1945 рік про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Лесинки Яготинського району Полтавської області, батьками якого записані: батько - ОСОБА_7 , мати - ОСОБА_8 .

У судовому засіданні заявниця та її представник - адвокат Міняйло Я.В. (в режимі відео конференції) надали пояснення по суті заяви, просили вимогу заяви задовольнити та встановити факт родинних відносин.

Представник заінтересованої особи Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м.Києві та Київській області - Чайка Н.В. у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні заяви з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Представник Яготинського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у судове засідання не з`явився; подала до суду заяву про розгляд справи без участі їхнього представника.

Суд, заслухавши заявницю та її представника - адвоката Міняйла Я.В., представника заінтересованої особи ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області - Чайку Н.В., дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка міста Ашгабат, є громадянкою Туркменістану, що підтверджується копією паспорту громадянина Туркменістану Серії НОМЕР_3 , виданого 29.11.2002 року Хякимликом етрапа (району) імені Президента Ніязова м.Ашгабада Туркменістану (а.с.139-141 т.1)

На підтвердження права на постійне проживання в Україні заявниця ОСОБА_1 надала до суду копію посвідки на постійне проживання Серії НОМЕР_1 , виданої 14 грудня 2016 року органом: 8001. Місце проживання заявниці в Україні зареєстровано з 06.05.2008 року за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.86 т.1)

Згідно свідоцтва про народження заявниці Серії НОМЕР_4 , виданого 04 вересня 1986 року органом мовою оригіналу: «ЗАГС Советского района» міста Ашхабад, громадянка « ОСОБА_9 » народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 у місті Ашгабад Туркменської РСР. Батьками заявниці у свідоцтві зазначені: батько - « ОСОБА_10 , русский» та мати - « ОСОБА_11 , русская» (а.с.90 т.1)

В матеріалах справи міститься переклад свідоцтва про народження заявниці на українську мову, згідно якого прізвище заявниці перекладено на « ОСОБА_4 », а прізвище батьків на « ОСОБА_5 » та « ОСОБА_5 ». (а.с.91 т.1)

Заявниця стверджує, що її батько ОСОБА_10 є сином ОСОБА_3 , а вона відповідно - онукою.

Як убачається із тексту перекладу з туркменської та англійської мови на українську свідоцтва про народження батька заявниці, серії НОМЕР_5 , виданого повторно 16.08.2018 року, ОСОБА_12 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 у місті Ашгабат республіки Туркменістан та його батьками зазначені: батько - « ОСОБА_3 , росіянин» та мати - « ОСОБА_13 , росіянка».

Згідно копії запису акту про народження №52 від 24 травня 1945 року щодо « ОСОБА_3» (так в документі), отриманого з державного архіву Київської області (фонд Р-5634, опис 1, справа 3714, аркуш 203, 203 зворотній) вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Лесняки Яготинського району Полтавської області народився «ОСОБА_3». Відомості про батьків: Батько - « ОСОБА_7 , в/служащий, паспорт НОМЕР_6 », Мати - « ОСОБА_14 , домохозяйка».

Отже, ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Лесняки Яготинського району Полтавської області народився «ОСОБА_3», відомості про подальше переміщення якого з території Української РСР до Туркменської РСР в матеріалах справи відсутні.

Суд не бере до уваги в якості доказу засвідчену адвокатом Міняйлом Я.В. копію свідоцтва про народження « ОСОБА_15 », Серії НОМЕР_2 (а.с.88 т.1), оскільки у судовому засіданні на вимогу суду заявниця не надала для огляду оригінал вказаного документу.

В матеріалах справи наявний переклад з туркменської та англійської мов на українську мову копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 , виданого 21.09.2020 року відділом РАЦС Беркарарликського району міста Ашгабад республіки Туркменістан, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження не зазначено, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у республіці Туркменістан.

Задля повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи суд зобов`язував заявницю надати витяг чи більш розширені відомості про державну реєстрацію народження її батька - ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_8 в Ашгабаті (Туркменістан). Ці дані необхідні були саме для уточнення інформації про дідуся заявниці (число, місяць, рік і місце його народження), оскільки самих лише прізвища, ім`я та по-батькові замало для підтвердження родинного зв`язку.

Проте заявниця та її адвокат цих доказів суду не надали, як і не довели у судовому засіданні неможливість їх отримати самостійно.

Окрім того, на підтвердження тотожності особи, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Лесняки Яготинського району Полтавської області та записана у актовому записі про народження №52 як: « ОСОБА_16 », особі, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у республіці Туркменістан та записана у свідоцтві про смерть як: « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 », заявниця та її адвокат не надали будь-яких інших доказів.

Серед таких доказів мали би бути: копії трудової книжки або архівних довідок з місць роботи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які б містили відомості про трудову діяльність особи, дату народження, автобіографію; довідки адресного бюро органів внутрішніх справ про реєстрацію місця проживання (форма-1) за попередні роки; облікові картки військовозобов`язаного, призовні та послужні списки; дипломи про освіту, пенсійне посвідчення чи посвідчення ветерана, які містять повні анкетні дані про особу та її фотокартку. Ба більше, заявниця не подала до суду жодної фотокартки свого дідуся, факт родинних відносин з яким просила встановити.

Окрім того, серед наданих заявницею документів суд встановив розбіжності в написанні її прізвища (у посвідці на постійне проживання в Україні - « ОСОБА_4 ») та прізвища її батька - « ОСОБА_5 » і померлої ІНФОРМАЦІЯ_9 в республіці Туркменістан особи - « ОСОБА_5 ».

Заявниця, з моменту документування дозволом на імміграцію в Україну та посвідкою на постійне проживання з 2007 року свідомо проживала із документами, в яких допущена помилка, не вживаючи жодних заходів для виправлення помилки та приведення їх у відповідність фактичним персональним даним.

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини від умерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у ст.315 ЦПК України, не є вичерпним.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Тобто, у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов:

- згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Отже, існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий. Якщо факт, що має юридичне значення, підлягає встановленню в позасудовому порядку, особа має використати такий порядок. В свою чергу позасудовий порядок встановлення факту, що має юридичне значення використовується лише у тому випадку, коли чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку його встановлення.

Згідно висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 320/948/18 від 10 квітня 2019 року: «Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.»

Згідно роз`яснень, які викладені у пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Встановлення факту родинних відносин, а саме того, що ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_3 , необхідне заявниці для набуття громадянства України за територіальним походженням.

Питання громадянства України регулюється Конституцією України, законами України, указами Президента України, міжнародними договорами України. Основними нормативно-правовими актами з питань громадянства України є Закон України «Про громадянство України» та Указ Президента України від 27 березня 2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України».

Підстави набуття особою громадянства України визначаються індивідуально, залежно від її місця народження, походження, проживання, родинних зв`язків тощо.

Відповідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» набуття громадянства України за територіальним походженням відбувається уразі коли, особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначається Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 28 Порядку для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, дід чи баба якої народилися до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент їх народження до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (ч. 1 ст. 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами "а"-"в" п. 24 цього Порядку, а також: а) документ, що підтверджує факт народження діда чи баби заявника на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту; б) документи, що засвідчують родинні стосунки заявника відповідно з дідом чи бабою, які народилися на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту.

З аналізу наведеного вбачається, що однією з умов набуття громадянства України за територіальним походженням є факт народження або постійного проживання до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", самого заявника або близького родича.

У разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду (пункт 44 Порядку № 215).

Під родинними відносинами слід розуміти кровний зв`язок між особами, які походять одне від одного (пряма лінія родинних відносин) і кровний зв`язок між особами, які походять від спільного предка (бічна лінія родинних відносин). У прямій лінії родинних відносин знаходяться: мати і син (або донька), батько і син (або донька), дід і внук (внучка), бабка і внук (внучка), прадід і правнук (правнучка), прабабка і правнук (правнучка). У бічній лінії родинних відносин знаходяться, наприклад: рідні брати і сестри, дядько і племінник (племінниця), тітка і племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри тощо. Розрізняють також ступені родинних відносин, які визначаються кількістю народжень, які відділяють народження одного родича від іншого. Родинні відносини є підставою для виникнення численної групи сімейних правовідносин (наприклад, між батьками і дітьми, братами і сестрами, бабкою, дідом і внуками).

Таким чином, родинні відносини (споріднення) (у теорії права) - кровний зв`язок між людьми, з наявністю якого закон пов`язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків. Правове значення має як пряме споріднення так і не пряме (бокове), коли родинні зв`язки виникають за наявності спільного пращура (родоначальника).

В постанові Верховного Суду від 30 липня 2018 року у справі №737/120/18 зазначено про те, що в порядку окремого провадження може бути встановлений факт родинних відносин лише між кровно спорідненими родичами.

У постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 638/15738/17 (провадження № 61-15921св19) зроблено висновок про те, що до заяви про встановлення факту родинних відносин, в якій зазначається мета, з якою заявник просить встановити цей факт, можуть додаватися не тільки такі письмові докази, як свідоцтва про народження, шлюб, смерть, актові записи про народження та смерть. Доказами, які підтверджують наявність цього юридичного факту також можуть бути: акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб. Крім того, судами підлягають врахуванню довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану. Також мають враховуватися показання свідків, яким достовірно відомо про стосунки померлого із заявником. Цей перелік не є вичерпним.

У постанові Верховного Суду від 11 лютого 2022 року у справі № 947/22756/19 сформульовано висновки про те, що доказами, що підтверджують факт родинних відносин, можуть бути документи, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником. Зважаючи на викладене, необґрунтованими є доводи заявника про можливість підтвердження факту родинних відносин виключно письмовими доказами, оскільки такі обставини відповідно до норм процесуального права можуть бути встановлені і на підставі інших доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування і в своїй сукупності доводять обставини, на які посилається сторона.

У справі № 947/22756/19 визнаючи подані позивачем письмові докази (свідоцтва про шлюб, свідоцтво про народження, свідоцтва про смерть, свідоцтво про право на спадщину після смерті, фотографії, на яких зображені члени родини позивача декількох поколінь, відеозаписи зі святкування сімейних подій, показання свідків достатніми та достовірними доказами, суд надав їм оцінку в їх сукупності, які в своєму взаємозв`язку згідно з практикою ЄСПЛ щодо урахуванням принципу «балансу вірогідностей» підтверджують правдивість обставин, на які посилався позивач на обґрунтування своїх позовних вимог, а тому суди дійшли правильних висновків про доведеність родинних відносин між позивачем та померлою особою.

Згідно роз`яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012, заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть бути: спадкоємці померлої особи, які мають право на спадщину як за законом, так і за заповітом і для яких у зв`язку із встановленням факту родинних відносин мають настати певні юридичні наслідки; особи, які мають право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника і яким органи пенсійного фонду відмовили в її призначенні через відсутність доказів, що підтверджують родинні відносини; інші особи, якщо встановлення такого факту тягне виникнення юридичних наслідків для цих осіб. Заінтересовані особи беруть участь у справах цієї категорії з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави. Заінтересованими особами у справах про встановлення факту родинних відносин залежно від мети встановлення цього факту можуть бути й інші особи, які мають право на спадщину (брати, сестри, онуки, особи, на користь яких складено заповіт, усиновлені, територіальна громада за відсутності інших спадкоємців за законом і заповітом). При цьому до заяви про встановлення факту родинних відносин, в якій зазначається мета, з якою заявник просить встановити цей факт, можуть додаватися такі документи та докази: 1) докази, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); 2) довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; 3) пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником.

З урахуванням поданих до суду доказів, суд приходить до висновку, що звернення громадянки Республіки Туркменістан ОСОБА_1 до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин є передчасним оскільки наразі відсутні докази вжиття заявницею дій щодо усунення наявних розбіжностей в написанні її прізвища (у посвідці на постійне проживання в Україні - « ОСОБА_4 ») та прізвища її батька - « ОСОБА_5 » і померлої ІНФОРМАЦІЯ_9 в республіці Туркменістан особи - « ОСОБА_5 ».

Окрім того, заявницею не додано в достатніх та допустимих доказів, які у своїй сукупності могли б підтвердити факт її родинного зв`язку з ОСОБА_3 (без зазначення дати та місця його народження).

Посилання заявниці та її адвоката на преюдиційність рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28.04.2021 (справа №755/1603/21), яким встановлено факт, що має юридичне значення, а саме: ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_10 в с. Лісняки (Лесняки) Яготинського району Полтавської області, є помилковими з огляду на наступне.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі

№ 820/17548/14 (адміністративне провадження № К/9901/9245/18) зазначено, що преюдиціальні факти потрібно відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин. Адже преюдиціальні факти - це явища дійсності, істинність яких вже була встановлена у рішенні, що виключає необхідність їх повторного з`ясування, тоді як юридична оцінка фактів - це оціночне судження, зроблене судом в процесі співставлення факту з нормою права, яка регулює відповідну сферу правовідносин.

В іншій постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 320/4938/17

(провадження № 61-26396св18) Верховний Суд зробив висновки про те, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини. Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу.

Суть преюдиції полягає і в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17).

Задовольняючи заяву ОСОБА_17 , заінтересована особа: Дніпровський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту, що має юридичне значення, суд виходив з фактів, які мали преюдиційне значення, а саме: 1) факту народження ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_11 в м. Ашгабат, Республіка Туркменістан, батьками якої вказано: батько - ОСОБА_10 , національність росіянин, мати - ОСОБА_11 , національність росіянка; 2) факту народження батька заявниці - ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_8 в м. Ашгабат Республіка Туркменістан, батьками якого вказано: батько - ОСОБА_3 , національність - росіянин, мати - ОСОБА_13 , національність - росіянка; 3) факту смерті ІНФОРМАЦІЯ_9 в м. Ашхабад, Республіка Туркменістан ОСОБА_3 (російською ОСОБА_15 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 ; факту народження ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_18 , батьками якого зазначені: батько ОСОБА_7 , 30 років, військовослужбовець, місце роботи - військовослужбовець, адреса постійного проживання Яготинський район, село Лісняки, Полтавська область, к-п ім. Крупської; мати ОСОБА_14 , 22 роки, домогосподарка, не працює, адреса постійного проживання Яготинський район, село Лісняки, Полтавська область, к-п ім. Крупської.

При розгляді даної справи суд оцінює рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28.04.2021 (справа №755/1603/21) через призму меж преюдиції та пріоритету імперативних норм матеріального права над процесуальними висновками.

Верховний Суд наголошує, що звільнення від доказування через преюдицію не має абсолютного характеру. Якщо у справі №755/1603/21 докази, подані заявником на підтвердження факту народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_10 в с. Лісняки (Лесняки) Яготинського району Полтавської області, не були досліджені в повному обсязі з точки зору їх достатності та допустимості, то їх оцінка в сукупності в новому процесі не порушує принцип остаточності судового рішення (res judicata).

Новий суд зобов`язаний самостійно дослідити докази на підтвердження родинних відносин заявниці з особою, яка згідно копії запису акту про народження №52 від 24 травня 1945 року, отриманого з державного архіву Київської області, записана як « ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Таким чином, висновки Дніпровського районного суду міста Києва у рішенні від 28.04.2021 (справа №755/1603/21), що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_10 в с. Лісняки (Лесняки) Яготинського району Полтавської області, не мають преюдиційного значення для вирішення даного спору в частині встановлення родинних відносин між заявницею та особою, яка згідно копії запису акту про народження №52 від 24 травня 1945 року, отриманого з державного архіву Київської області, записана як « ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у частині першій, другій ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частинами першою, шостою ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, беручи до уваги встановлені судом фактичні обставини справи та правовідносини, що їх регулюють, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з визначених заявником підстав для звернення до суду з даною заявою в порядку окремого провадження, суд дійшов висновку, що заява громадянки Республіки Туркменістан ОСОБА_1 за участю заінтересованих осіб: Дніпровський районний відділ Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м.Києві та Київській області, Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м.Києві та Київській області, про встановлення факту родинних відносин, задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-82, 89, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви громадянки Республіки Туркменістан ОСОБА_1 за участю заінтересованих осіб: Дніпровський районний відділ Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м.Києві та Київській області, Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м.Києві та Київській області, про встановлення факту родинних відносин - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складений та підписаний 24.06.2026 року після закінчення періоду тимчасової непрацездатності головуючого-судді та періоду перебування у щорічній відпустці.

С у д д я: І.В.Коваленко