Ухвала суду № 138563222, 28.07.2026, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/506/18

Провадження № 2-п/635/55/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року сел. Покотилівка

Суддя Харківського районного суду Харківської області Бобко Т.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Харківського районного суду Харківської області від 03 травня 2018 року у цивільній справі № 635/506/18 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

21 липня 2026 року до Харківського районного суду Харківської області надійшла заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник адвокат Петренко Олена Миколаївна, про перегляд заочного рішення, направлена 20 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд», в якій відповідач просить поновити строк для подання заяви про перегляд заочного рішення та скасувати заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 03 травня 2018 року по справі № 635/506/18 та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

На обґрунтування заяви представник відповідача посилалася на те, що відповідач ОСОБА_1 не з`явилась у судове засідання та не повідомила про поважні причини неявки, так як не отримувала жодних повідомлень про розгляд справи. В рекомендованих повідомленнях, які знаходяться в матеріалах справи підпис проставлений не відповідачем ОСОБА_1 , а на думку відповідача та її представника особою, якій було доручено вручення даного поштового листа так як прізвище « ОСОБА_2 » за стилем написання дуже схоже на підпис « ОСОБА_3 ». При цьому підпис проставлений в копії паспорту відповідача ОСОБА_1 зовсім відрізняється від підпису поставленого в повідомленнях про отримання поштових листів. (За необхідності відповідач буде наполягати на проведенні почеркознавчої експертизи для доведення, що підпис в повідомленнях про вручення повісток виконаний не відповідачем ОСОБА_1 , а іншою особою.) Отже, відповідач ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи і тому була позбавлена можливості приймати участь у розгляді вищезазначеної справи та надати докази на підтвердження заперечень на позовні вимоги, а відповідно неповідомлення або неналежне повідомлення відповідача у даній справі є істотним порушення принципу рівності сторін, оскільки діючим законодавством України передбачено, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Відповідно через недодержання процесуальних та матеріальних норм права, відповідач не мала реальної можливості захистити свої права у суді, і відповідно було ухвалене незаконне заочне рішення без встановлення всіх обставин справи, без належним чином досліджених доказів, без надання належної оцінки документам доданим до позовної заяви та отриманим на запит суду, без врахування доводів відповідача, а тому таке рішення є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Про наявність судового рішення відповідач ОСОБА_1 дізналась в червні 2026 року після відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на її карткові рахунки, після чого негайно уклала договір з фахівцем в даній галузі права, яким через електронний суд відразу було надіслано заяву про приєднання до справи в якості представника та надання доступу ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді. Після ознайомлення з матеріалами справи було зроблено висновок, що заочне рішення ухвалене на припущеннях, не повно досліджених доказах та є незаконним.

Звертаючись до суду з позовом позивачем не додано жодного належного доказу, а саме: - не надано доказів укладання кредитного договору в якому зазначено умови надання коштів в кредит, яка сума та який процент користування кредитними коштами. Водночас, позивачем не надано належних та допустимих доказів видачі відповідачу банківської картки, відкриття йому рахунку, а також виписки з такого рахунку, з якого можна було б встановити факт користування відповідачем банківською карткою, використання ним кредитних коштів та наявність у нього заборгованості за кредитом. А відтак, складений позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу. Крім того, зі змісту долучених до позову розрахунку та виписки не вбачається ким вони складені, не зазначено посаду, даної особи і чи є вона уповноваженою особою складати такі документи, а тим більше вони взагалі не підписані та без печатки. Не додано жодного належного доказу, що підтверджує перерахування відповідачу коштів по кредитному договору - розрахункового документа (платіжного доручення, меморіального ордеру, тощо) або виписки з банківського рахунку, які б відповідали вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості є необґрунтованим, оскільки даний документ є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.

Отже, на думку відповідача, всі надані позивачем документи не можуть бути доказами в розумінні статей 76-80 ЦПК України, оскільки не містять будь-якого легального та належного підтвердження факту існування заборгованості по кредиту. Оскільки існує багато моментів які не були досліджені судом, а відповідач не мала змоги висловити свої заперечення та відповідно надати необхідні докази в підтвердження своїх заперечень, оскільки не була належним чином повідомлена.

Представник відповідача була ознайомлення із заочним рішенням 25 червня 2026 року тому строк на звернення з заявою про перегляд судового рішення необхідно вираховувати з дня, коли представнику відповідача був наданий доступ для ознайомлення з матеріалами справи та судовим рішенням, а саме з 25 червня 2026 року.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення за клопотанням сторони відповідача може бути поновлений, як пропущений з поважних причин.

Суддя, перевіривши заяву на її відповідність вимогам ЦПК України, встановив таке.

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 03 травня 2018 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості за кредитним договором, позов задоволено повністю; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 11 червня 2012 року в сумі 116636,88 гривень та витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 гривень.

Копія заочного рішення суду від 03 травня 2018 року була направлена відповідачу ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення за її зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , встановленим судом у порядку, передбаченому частиною 6 статті 187 ЦПК України, та отримана відповідачем особисто 15 травня 2018 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Також у матеріалах справи наявна заява представник ОСОБА_1 - адвоката Петренко О.М. від 22 червня 2026 року, подана через підсистему «Електронний суд» про ознайомлення з матеріалами справи, з підписом ОСОБА_4 про ознайомлення з матеріалами справи 25 червня 2026 року.

Із заявою про перегляд заочного рішення суду від 03 травня 2018 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник адвокат Петренко О.М., звернулася 20 липня 2026 року.

Відповідно до статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У відповідності до положень статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, як передбачено частинами 1, 2 та 4 статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Одночасно з поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

У постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків, сформульованих у її постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16, навела такі висновки щодо застосування положень статей 126, 127 ЦПК України в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу: передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення; оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.

Отже, Велика Палата Верховного Суду з огляду на здійснений нею відступ від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16, констатувала наявність у суду першої інстанції повноважень на залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду з підстав пропуску відповідачем строку на звернення до суду та відсутності передумов для його поновлення судом.

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила.

Так само мають бути застосовані й загальні положення ЦПК України щодо подання та розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків, якщо відповідною главою, присвяченою заочному розгляду, це питання прямо не врегульовано. Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме статтю 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Причину пропуску строку можна вважати поважною, якщо вона відповідає одночасно всім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, які безпосередньо унеможливлюють чи ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, що виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) цю обставину підтверджено належними й допустимими засобами доказування.

ЄСПЛ неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, пункт 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі "Олександр Шевченко проти України", "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року).

Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду є порушенням законних права та інтересів сторін і суперечить принципу правової визначеності та праву на справедливий суд, що закріплене у статті 6 Конвенції (пункт 53 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі "Устименко проти України").

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності.

Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

В заяві про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Харківського районного суду Харківської області від 03 травня 2018 року представник відповідача посилається на те, що ОСОБА_1 про наявність заочного рішення суду дізналася лише в червні 2026 року, а в рекомендованих повідомленнях, які знаходяться в матеріалах справи підпис проставлений не відповідачем ОСОБА_1 , а на думку відповідача та її представника особою, якій було доручено вручення даного поштового листа.

Як зазначено в підпункті 2 пункту 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 05.03.2009 № 270 (Правила № 270), вручення поштового відправлення, поштового переказу - виробнича операція, яка полягає у видачі поштового відправлення, виплаті коштів за поштовим переказом одержувачу відповідно до технологічного процесу здійснення такої операції, що визначається оператором поштового зв`язку.

Згідно з підпунктом 9 пункту 2 Правил № 270 повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплату коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.

Отже графа у повідомленні про вручення поштового відправлення «вручено» стосується відповідно вручення поштового відправлення.

Відповідно до вимог статей 272, 283 ЦПК України, судом направлена копія заочного рішення суду від 03 травня 2018 року відповідачу ОСОБА_1 в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення за її зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , яке також зазначене відповідачем в графі «місце проживання» в заяві про перегляд заочного рішення.

Копія заочного рішення суду від 03 травня 2018 року отримана відповідачем 15 травня 2018 року особисто, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до пункту 91 Правил № 270 під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник об`єкта поштового зв`язку на підставі пред`явленого адресатом (одержувачем) документа, що посвідчує особу згідно із законодавством, робить відповідну відмітку про вручення у порядку, визначеному оператором поштового зв`язку.

Отже, перевірка документів, що посвідчують особу адресата, особу, яка одержує поштове відправлення замість такого адресата, а також належне оформлення повідомлення про вручення поштового відправлення покладено на працівників поштового зв`язку.

Відповідно до пункту 32 Правил № 270 поштове відправлення, поштовий переказ супроводжує така інформація, що надається відправником або зазначається на поштовому відправленні, якщо обов`язковість її надання (зазначення на поштовому відправленні) встановлена оператором поштового зв`язку: найменування адресата (одержувача) та відправника: для фізичних осіб прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), для юридичних осіб повне найменування підприємства, установи, організації, якщо відомо ім`я та прізвище адресата.

Повідомлення про вручення поштового відправлення - копії заочного рішення суду від 03 травня 2018 року, містить підпис у виді прізвища особи адресата ( ОСОБА_3 ), яка отримала поштове відправлення.

Відповідач, звертаючись до суду з заявою про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та перегляд заочного рішення не надала суду доказів того, що працівник поштового зв`язку порушив пункт 91 Правил № 270 в частині перевірки особи адресата та її повноважень при врученні поштового відправлення.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що в рекомендованих повідомленнях підпис проставлений не відповідачем ОСОБА_1 , а особою, якій було доручено вручення даного поштового листа, оскільки з`ясування таких обставин потребує спеціальних знань, якими суд не володіє. При цьому відповідач не надав суду належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували його доводи, зокрема доказів звернення до АТ «Укрпошта» про проведення службового розслідування щодо вручення вказаного рекомендованого повідомлення.

Отже, з огляду на вищенаведене, суд вважає, що строк звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення від 03 травня 2018 року розпочався з 16 травня 2018 року.

У свою чергу відповідач звернувся до суду з заявою про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та про перегляд заочного рішення лише 20 липня 2026 року, тобто зі значним пропуском, передбаченого ЦПК України, строку звернення до суду.

Отже, відповідачем пропущено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду, а поважних причин для поновлення пропущеного строку судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, які безпосередньо унеможливили чи ускладнили можливість звернення відповідача до суду з заявою про перегляд заочного рішення у визначений законом строк та виникли об`єктивно, незалежно від її волі, суд не вбачає підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду, тому клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Харківського районного суду Харківської області від 03 травня 2018 року по цивільній справі № 635/506/18 задоволенню не підлягає.

Відповідно до частин 7, 8 статті 127 ЦПК України про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Враховуючи те, що заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення подана після закінчення процесуальних строків, визначених статтею 284 ЦПК України, така заява підлягає залишенню без розгляду.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 126, 127, 260, 284 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у поновленні пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Харківського районного суду Харківської області від 03 травня 2018 року по цивільній справі № 635/506/18 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Харківського районного суду Харківської області від 03 травня 2018 року по цивільній справі № 635/506/18 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Т.В. Бобко