Рішення № 138563017, 27.07.2026, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/1614/26

Єдиний унікальний № 742/1602/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Давидчука Д.П., за участю секретаря судового засідання Лісафіної С.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Правовідносини сторін.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі - Позивач) Танцуріна Єлизавета Вадимівна звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.01.2025 року між сторонами було укладено Договір № 462727-КС-003 про надання кредиту. Вказаний правочин був укладений в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний Відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором UA-3804, надісланого на номер телефону НОМЕР_1 , що відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з умовами Договору, Позивач надав Відповідачу грошові кошти у розмірі 6 000,00 грн на засадах строковості, поворотності та платності, а Відповідач зобов`язалася повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування, розмір яких є фіксованим і становить 1 % за кожен день користування Кредитом. Позивач свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, перерахувавши кошти у сумі 6 000,00 грн на вказану Відповідачем банківську картку № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою про перерахування коштів.

Однак у порушення норм законодавства та умов Кредитного договору Відповідач не виконала зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати нарахованих процентів згідно з графіком платежів. У зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем умов договору, станом на 15.02.2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 16 980,00 грн.

Відповідно до розрахунку Позивача, зазначена сума заборгованості складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 6 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 6 780,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 1 200,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 3 000,00 грн.

Позивач окремо зазначає, що заборгованість по штрафам становить 0,00 грн, а проценти за користування кредитом після закінчення строку дії договору не нараховувалися. Зважаючи на викладене, Позивач просить суд стягнути з Відповідача вказану суму боргу, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30.03.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

При цьому суд відповідно ст. 19 ЦПК України вирішуючи питання про розгляд справи у спрощеному провадженні враховує ціну позову і складність справи. Також суд приймає до уваги клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Одночасно з відкриттям провадження у справі Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

Згідно ч.1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Відтак, 24.07.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

ІІІ. Позиції учасників судового провадження.

Представник Позивача у судове засідання не з`явилася. У позовній заяві просила розглядати справу за відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, у встановлений строк відзив на позовну заяву не надала.

Відповідачу рекомендованим повідомленням направлено ухвалу про відкриття провадження у справі, з викликом у судове засідання.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що 09.01.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 462727-КС-003 про надання кредиту.

Даний правочин був вчинений в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями через інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) на офіційному вебсайті кредитодавця.

Укладення договору відбувалося у кілька етапів: Відповідач зареєструвалася в системі Позивача, створила Особистий кабінет та подала електронну заявку на отримання кредитних коштів, вказавши номер своєї банківської картки. 09.01.2025 року Позивач направив ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір, яку Відповідач прийняла (акцептувала) шляхом введення унікальної алфавітно-цифрової послідовності - електронного підпису одноразовим ідентифікатором UA-3804.

Вказаний ідентифікатор був надісланий системою у вигляді СМС-повідомлення на номер телефону Відповідача НОМЕР_1 , зазначений нею в анкеті. Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», такий спосіб підписання прирівнює електронний договір за його правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до умов укладеного договору, Позивач надав Відповідачу кредит у сумі 6 000,00 грн на засадах строковості, поворотності та платності. Зі свого боку, Відповідач зобов`язалася повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом, розмір яких є фіксованим і становить 1 % за кожен день фактичного користування коштами, що нараховуються на залишок заборгованості.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» належним чином виконало свої зобов`язання за Договором, перерахувавши кредитні кошти у розмірі 6 000,00 грн на вказану Відповідачем під час реєстрації банківську картку № НОМЕР_2 . Факт успішного перерахування коштів підтверджується довідкою про перерахування (платіжним дорученням) та витягом з інформаційної системи кредитодавця.

Згідно з наданим Позивачем розрахунком, за Відповідачем перед ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» за Договором № 462727-КС-003 утворилася заборгованість у загальному розмірі 16 980,00 грн, з яких сума прострочених платежів по тілу кредиту - 6 000,00 грн, сума прострочених платежів по процентах за користування кредитом - 6 780,00 грн, сума прострочених платежів за комісією (передбаченою умовами договору) - 1 200,00 грн, сума заборгованості по відсотках, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України - 3 000,00 грн.

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду ,щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України.

Обов`язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування, і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 року у справі №904/2104/19, провадження №12-57гс21).

VІ. Висновки суду.

На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що вказаний вище кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом, наявність якого разом з електронними підписами кредитора підтверджує волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останнього, є доведеним факт укладення між сторонами кредитних договорів, а також, що позичальник ОСОБА_1 всі умови договору цілком зрозуміла та своїм підписом письмово підтвердила та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора UA-3804 (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та кредитором не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.

Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відтак, між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 виникли договірні зобов`язання.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

На підставі статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

У даній справі позивач надав докази перерахування коштів на номер картки НОМЕР_2 , який відповідач зазначила у кредитному договорі.

Факт належності даного рахунку відповідачу та зарахування на нього коштів також підтверджується інформацією, наданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на виконання клопотання про витребування доказів.

Таким чином, уклавши з позивачем договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності, відповідач вчасно не повернула кошти, одержані за кредитним договором, чим порушила зобов`язання, що призвело до виникнення заборгованості, яка згідно з наданими Позивачем Розрахунками заборгованості становить 16 980,00 грн, з яких: 6 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту); 6 780,00 грн - заборгованість за відсотками; 1 200,00 грн - заборгованість за комісією та 3 000,00 грн - заборгованість по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України.

Щодо стягнення 3 000,00 грн - заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України.

Положення п. 18 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначають, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставі викладеного, у даному випадку відсутні підстави для стягнення з відповідача 3 000 грн штрафу, оскільки такий нарахований позивачем у період дії в Україні воєнного стану, що є неправомірним.

Встановивши дані обставини, враховуючи, що відповідач взятих на себе за договором обов`язків не виконала, має заборгованість за кредитним договором, вирішуючи справу в межах заявлених позивачем позовних вимог, суд приходить до висновку, що Позивач довів існування між ним та Відповідачем кредитних зобов`язань, невиконання цих зобов`язань Відповідачем та розмір заборгованості, що утворився внаслідок невиконання Відповідачем зобов`язань за договором.

Встановивши дані обставини, враховуючи, що відповідач взятих на себе за договором обов`язків належним чином не виконала, унаслідок чого утворилася заборгованість, та вирішуючи справу в межах заявлених позивачем позовних вимог, суд приходить до висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів існування між сторонами кредитних зобов`язань, факт їх невиконання відповідачем, а також розмір заборгованості, що виник унаслідок такого невиконання.

За таких обставин позовні вимоги до ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 13 980,00 грн, з яких: 6 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту); 6 780,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 1 200,00 грн - заборгованість за комісією,

VI. Розподіл судових витрат.

Позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір у сумі 2 662,40 грн (а.с. 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд задовольнив позовні вимоги частково, а саме на 82,33 % від заявленого розміру (13 980 грн із 16 980 грн), з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 191,37 грн, що становить 82,33 % від сплаченого Позивачем судового збору.

Керуючись ст. ст. 13, 81, 141, 279, 263-265, 280-284 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором № 462727-КС-003 від 09.01.2025 року у розмірі 13 980 (тринадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір у розмірі 2 191 (дві тисячі сто дев`яносто одна) гривня 95 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», ЄДРПОУ 41084239, 01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, оф. 411.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 27.07.2026

Суддя Дмитро ДАВИДЧУК