Ухвала суду № 138562664, 23.07.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/23036/26

Провадження №1-в/127/265/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

колегіально у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання начальника Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, засудженому 11.08.1997 Севастопольським міським судом, з урахуванням ухвали Верховного Суду України від 14.05.1998, за п. п. "а", "г", "з" ст. 93, ст ст. 17, п. п. "г", "ж", "з", "е" ст. 93, ч. 2 ст. 145, ч. 1 ст. 222 Кримінального кодексу України, із застосуванням ст. 42 Кримінального кодексу України, до остаточного покарання у виді смертної кари з конфіскацією майна. Ухвалою Севастопольського міського суду від 11.08.2000 покарання призначене ОСОБА_5 у виді смертної кари замінено на покарання у виді довічного позбавлення волі,

за участю: прокурора ОСОБА_6 ,

представника Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" ОСОБА_7 ,

засудженого ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло подання начальника Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк ОСОБА_5 , мотивоване тим, що ОСОБА_5 засуджений 11.08.1997 Севастопольським міським судом, з урахуванням ухвали Верховного Суду України від 14.05.1998, за п. п. "а", "г", "з" ст. 93, ст ст. 17, п. п. "г", "ж", "з", "е" ст. 93, ч. 2 ст. 145, ч. 1 ст. 222 Кримінального кодексу України, із застосуванням ст. 42 Кримінального кодексу України, до остаточного покарання у виді смертної кари з конфіскацією майна. Ухвалою Севастопольського міського суду від 11.08.2000 покарання призначене ОСОБА_5 у виді смертної кари замінено на покарання у виді довічного позбавлення волі. Засуджений відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі в Державній установі «Вінницька установа виконання покарань (№1)». Засуджений відбув більше 32 років покарання, за весь період відбування покарання має 8 заохочень, тричі притягувався до дисциплінарної відповідальності, однак дисциплінарні стягнення зняті та погашені в установленому законом порядку. На виробництві установи не працевлаштований. Засуджений став на шлях виправлення. Клопочуть суд замінити покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

В судовому засіданні представник Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" ОСОБА_7 підтримав подання начальника Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк ОСОБА_5 з наведених у ньому підстав та просив подання задовольнити.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_8 просили подання начальника Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк ОСОБА_5 задовольнити з наведених у ньому підстав та замінити покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Пояснили, що ОСОБА_5 відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі в Державній установі «Вінницька установа виконання покарань (№1)», став на шлях виправлення, має заохочення, підтримує зв`язки з родиною, має дружину.

Прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення подання, оскільки вважає, що засуджений не став на шлях виправлення, мав стягненння, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як низький, ризик ймовірної небезпеки для суспільства оцінюється як середній. Просив в задоволенні подання відмовити.

Дослідивши матеріали подання, вивчивши матеріали особової справи засудженого, заслухавши позиції сторін, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 539 КПК України слідує, що питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Пунктами 2, 3 частини 1 статті 537 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та про заміну невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено 11.08.1997 Севастопольським міським судом, з урахуванням ухвали Верховного Суду України від 14.05.1998, за п. п. "а", "г", "з" ст. 93, ст ст. 17, п. п. "г", "ж", "з", "е" ст. 93, ч. 2 ст. 145, ч. 1 ст. 222 Кримінального кодексу України, із застосуванням ст. 42 Кримінального кодексу України, до остаточного покарання у виді смертної кари з конфіскацією майна.

Ухвалою Севастопольського міського суду від 11.08.2000 покарання призначене ОСОБА_5 у виді смертної кари замінено на покарання у виді довічного позбавлення волі.

На даний час засуджений відбуває покарання в межах територіальної юрисдикції Вінницького міського суду Вінницької області в Державній установі «Вінницька установа виконання покарань (№1)».

Згідно ч. 2 ст. 22 КПК України вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов`язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.

Вищезазначені рішення суду відносно ОСОБА_5 набрали законної сили і, з огляду на наведені вище положення Закону, підлягають до обов`язкового виконання.

Суд зазначає, що відповідно до положень статті 82 Кримінального кодексу України «Заміна покарання або його невідбутої частини більш м`яким»:

1. Невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м`яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким. У цих випадках більш м`яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.

2. У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м`яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.

3. Заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

4. Заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можлива після фактичного відбуття засудженим:

1) не менше третини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за необережний тяжкий злочин;

2) не менше половини строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона була засуджена до позбавлення волі;

3) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила нове умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.

5. Покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання.

6. До осіб, яким покарання замінене більш м`яким, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення за правилами, передбаченими статтею 81 цього Кодексу.

7. Якщо особа, відбуваючи більш м`яке покарання, вчинить нове кримінальне правопорушення, суд до покарання за знову вчинене кримінальне правопорушення приєднує невідбуту частину більш м`якого покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 цього Кодексу.

Крім того, суд роз`яснює, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 87 Кримінального кодексу України, помилування здійснюється Президентом України стосовно індивідуально визначеної особи. Актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п`яти років.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 154 Кримінально-виконавчого кодексу України стосовно засудженого, щодо якого відповідно до статей 81, 82 Кримінального кодексу України може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, орган або установа виконання покарань у місячний термін надсилає клопотання до суду у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Адміністрація органу або установи виконання покарань після відбуття засудженим установленого Кримінальним кодексом України строку покарання зобов`язана в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміни невідбутої частини покарання більш м`яким. У разі відмови суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни покарання або невідбутої частини покарання більш м`яким повторне подання в цьому питанні стосовно осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, за тяжкі і особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п`яти років, може бути внесено не раніше ніж через один рік з дня винесення постанови про відмову, а стосовно засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених - не раніше ніж через шість місяців. Разом із поданням щодо можливості представлення засудженого до довічного позбавлення волі до заміни невідбутої частини покарання більш м`яким адміністрація виправної колонії подає до суду висновок щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі. Визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі та складення висновку здійснюються за участю уповноваженого органу з питань пробації. Порядок та методика визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань. Основною метою подання висновку щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі є забезпечення суду інформацією, що є необхідною для визначення можливості заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м`яке та визначення в індивідуальному порядку строку позбавлення волі засудженому, стосовно якого вирішується зазначене питання. Особа, засуджена до довічного позбавлення волі, додатково до подання щодо можливості представлення її до заміни покарання на більш м`яке у виді позбавлення волі на певний строк повинна подати індивідуальний план виправлення та ресоціалізації. Такий план має містити заходи, здійснення яких у період відбування більш м`якого покарання у виді позбавлення волі на певний строк дасть змогу засудженій особі усунути фактори, що можуть негативно впливати на утримання від вчинення повторного кримінального правопорушення, та факти, що свідчать про перспективи виправлення та ресоціалізації засудженої особи після звільнення. Форма індивідуального плану виправлення та ресоціалізації визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань. Засуджена особа, якій покарання у виді позбавлення волі на певний строк призначено в порядку заміни більш м`яким покаранням та в якої настало право на застосування умовно-дострокового звільнення, додатково повинна подати до суду звіт про виконання індивідуального плану виправлення та ресоціалізації під час відбування більш м`якого покарання, у тому числі аналіз причин успішності або неуспішності виконання заходів, передбачених зазначеним планом.

Тобто, чинне законодавство України надає особам, засудженим до довічного позбавлення волі, можливість заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк за певних обставин, що у повній мірі відповідає вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено 11.08.1997 Севастопольським міським судом, з урахуванням ухвали Верховного Суду України від 14.05.1998, за п. п. "а", "г", "з" ст. 93, ст ст. 17, п. п. "г", "ж", "з", "е" ст. 93, ч. 2 ст. 145, ч. 1 ст. 222 Кримінального кодексу України, із застосуванням ст. 42 Кримінального кодексу України, до остаточного покарання у виді смертної кари з конфіскацією майна. Ухвалою Севастопольського міського суду від 11.08.2000 покарання призначене ОСОБА_5 у виді смертної кари замінено на покарання у виді довічного позбавлення волі.

Суд зазначає, що згідно ч. 5 ст. 82 КК України покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання.

Відповідно до ч. ст. 154 Кримінально-виконавчого кодексу України адміністрація органу або установи виконання покарань після відбуття засудженим установленого Кримінальним кодексом України строку покарання зобов`язана в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміни невідбутої частини покарання більш м`яким.

При цьому висновок про можливість застосування статті 82 КК України повинен ґрунтуватися на аналізі даних про поведінку засудженого за весь час відбуття покарання, в тому числі й на даних щодо особи засудженого в цілому, зокрема: наявності дисциплінарних стягнень і заохочень, ставлення до праці і навчання, адміністрації установи, інших засуджених, підтримання ним соціальних зв`язків, а також інших обставин, що його характеризують, вирішальним є не лише факт відбуття певної частини покарання, а те, що засуджений на день розгляду питання став на шлях виправлення.

Суд звертає увагу, що стаття 82 КК України не є імперативною нормою в частині обов`язкового застосування установою наведеної вище норми. За комісією установи виконання покарань залишається право вирішувати питання про можливість її застосування щодо кожного засудженого індивідуально.

Як встановлено судовому засіданні, засуджений відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі в Державній установі «Вінницька установа виконання покарань (№1)». Засуджений відбув більше 32 років покарання, за весь період відбування покарання має 8 заохочень, тричі притягувався до дисциплінарної відповідальності, однак дисциплінарні стягнення зняті та погашені в установленому законом порядку, характеризується задовільно. На виробництві установи не працевлаштований. По відношенню до персоналу установи поводить себе стримано. Дбайливо ставиться до майна установи. Виконує роботи із самообслуговування. Підтримує зв`язки з рідними.

Як вбачається із матеріалів клопотання та матеріалів особової справи, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як низький, ризик ймовірної небезпеки для суспільства оцінюється як середній. Наведене свідчить про значну суспільну небезпеку засудженого.

Враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, суд дійшов висновку, що засуджений ОСОБА_5 не довів, що став на шлях виправлення, а тому правові підстави для задоволення подання відсутні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні подання начальника Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк ОСОБА_5 слід відмовити.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 370-372, 537, 539 КПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні подання начальника Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк ОСОБА_5 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Судді