Ухвала суду № 138562400, 24.07.2026, Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/124/26

6/134/61/2026

У Х В А Л А

Іменем України

24 липня 2026 року с-ще Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

у складі: головуючої судді Кантонистої О.О.

за участю секретаря судового засідання Чорної В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 13 березня 2026 року у справі № 134/124/26 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

07 липня 2026 року до Крижопільського районного суду Вінницької області через систему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Крижопільського районного суду Вінницької області у справі № 134/124/26 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (далі ТОВ «ФК «ЕЙС») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заяву мотивувала тим, що рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 26 червня 2026 року, з неї на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» стягнуто заборгованість у загальному розмірі 44 802,39 грн.

Заявниця зазначила, що визнає свій обов`язок виконати судове рішення та не має наміру ухилятися від погашення заборгованості.

02 липня 2026 року вона звернулася із заявою про розстрочення виконання рішення до Вінницького апеляційного суду, однак ухвалою від 06 липня 2026 року вказану заяву повернуто без розгляду з огляду на те, що відповідно до статей 435, 446 ЦПК України вирішення питання про розстрочення виконання судового рішення належить до компетенції суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Після набрання рішенням законної сили заявниця звернулася до ТОВ «ФК «ЕЙС» із письмовою заявою щодо добровільного виконання судового рішення та погодження графіка погашення заборгованості без відкриття виконавчого провадження, однак станом на день звернення до суду відповіді від стягувача не отримала.

На обґрунтування заяви ОСОБА_1 послалася на скрутне матеріальне становище, зазначивши, що сума, присуджена до стягнення, більш ніж утричі перевищує розмір її щомісячного заробітку, що істотно ускладнює виконання рішення одним платежем.

Крім того, заявниця вказала, що вона є замовником за чинним договором про надання освітніх послуг, укладеним із Львівським національним університетом імені Івана Франка, та зобов`язана регулярно сплачувати кошти за навчання здобувача освіти. Вказані витрати, а також інші необхідні щомісячні витрати істотно впливають на її платоспроможність.

У разі відкриття виконавчого провадження та застосування заходів примусового виконання, зокрема накладення арешту на рахунки, її фінансові можливості можуть бути суттєво обмежені, що ускладнить своєчасне та повне виконання судового рішення. Водночас розстрочення виконання рішення дасть їй змогу добровільно та в повному обсязі погасити заборгованість у визначений судом строк.

Посилаючись на положення статті 435 ЦПК України, ОСОБА_1 зазначила, що запропонований нею порядок виконання рішення забезпечить належний баланс інтересів сторін, не порушуватиме прав стягувача та дозволить повністю сплатити присуджену суму протягом шести місяців.

У зв`язку з викладеним заявниця просила розстрочити виконання рішення Крижопільського районного суду Вінницької області у справі № 134/124/26 у частині стягнення з неї на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» 44 802,39 грн строком на шість місяців, установивши такий графік платежів: 7 467,07 грн до 29 липня 2026 року; 7 467,07 грн до 29 серпня 2026 року; 7 467,07 грн до 29 вересня 2026 року; 7 467,07 грн до 29 жовтня 2026 року; 7 467,07 грн до 29 листопада 2026 року; 7 467,04 грн до 29 грудня 2026 року.

Представник ТОВ «ФК «ЕЙС» Сахарова О.І. подала заперечення на заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення та просила відмовити в її задоволенні.

Заперечення обґрунтовані тим, що відповідно до статті 435 ЦПК України розстрочення виконання судового рішення допускається лише за наявності обставин, які істотно ускладнюють його виконання або роблять неможливим. При вирішенні цього питання суд має враховувати ступінь вини відповідача у виникненні спору, матеріальний стан фізичної особи, наявність тяжкого захворювання у неї або членів її сім`ї, стихійного лиха чи інших надзвичайних подій.

Водночас ОСОБА_1 не довела наявності виняткових обставин, які ускладнюють виконання рішення суду та є підставою для його розстрочення, а долучені нею документи не є належними та достатніми доказами існування таких обставин.

У судове засідання, призначене на 24 липня 2026 року, учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце розгляду заяви повідомлені належним чином.

Заявниця ОСОБА_1 21 липня 2026 року через систему «Електронний суд» надіслала заяву, у якій просила розглянути заяву про розстрочення виконання рішення суду за її відсутності, підтримала заяву та просила задовольнити. Додатково повідомила, що вже розпочала добровільне виконання рішення суду та здійснила платіж у рахунок погашення заборгованості, що підтверджує її намір сумлінно виконати судове рішення. За наявності фінансової можливості планує здійснювати платежі в більших розмірах та погасити заборгованість раніше запропонованого нею строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

У провадженні Крижопільського районного суду Вінницької області перебувала цивільна справа № 134/124/26 за позовом ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням суду від 13 березня 2026 року позов задоволено та ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 858415934 від 30 липня 2019 року в розмірі 37 139,99 грн, з яких: 14 249,11 грн заборгованість за основним боргом; 22 890,88 грн заборгованість за відсотками, а також 7 662,40 грн судових витрат.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 26 червня 2026 року рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 13 березня 2026 року залишено без змін.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади й органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання, а держава забезпечує його виконання у визначеному законом порядку.

За змістом частин першої, третьої п`ятої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 зазначив, що розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності та пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Отже, розстрочення виконання рішення суду не є безумовним правом боржника та може бути застосоване судом лише за умови доведення обставин, які не просто створюють для нього певні фінансові незручності, а істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. При цьому суд має оцінити не лише майновий стан боржника, а й право стягувача на своєчасне одержання присуджених коштів.

На підтвердження свого матеріального становища ОСОБА_1 долучила довідку про доходи, згідно з якою вона з 22 червня 2023 року працює на посаді економіста у КНП «Крижопільський медичний центр первинної медико-санітарної допомоги». За період з січня по червень 2026 року їй нараховано заробітну плату в загальному розмірі 105 538,44 грн, з якої утримано 18 996,94 грн податку з доходів фізичних осіб та 5 276,94 грн військового збору.

Отже, після здійснення зазначених утримань дохід заявниці за шість місяців становив 81 264,56 грн, або в середньому 13 544,09 грн на місяць. Подана довідка підтверджує, що ОСОБА_1 має постійне місце роботи та отримує регулярний дохід. Водночас заявниця не надала відомостей про склад сім`ї та осіб, які перебувають на її утриманні, наявність або відсутність у неї рухомого й нерухомого майна, коштів на банківських рахунках, інших доходів чи обов`язкових платежів, а також доказів конкретного розміру інших необхідних щомісячних витрат, на які вона посилається. За відсутності таких відомостей саме по собі співвідношення присудженої суми з розміром місячного доходу не дає підстав для висновку про істотне ускладнення або неможливість виконання рішення без його розстрочення.

Також заявниця долучила копію договору про навчання її сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Львівському національному університеті імені Івана Франка № ЕКБ-383825-ДК.

Невід`ємним додатком до нього є договір про надання платної освітньої послуги для підготовки здобувачів вищої освіти № ЕКБ-383825-ДК ОП від 25 серпня 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 як замовник зобов`язалася оплачувати навчання ОСОБА_2 за освітнім рівнем «бакалавр». Загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 214 800 грн, за кожний навчальний рік 53 700 грн, за кожний семестр 26 850 грн. Оплата здійснюється посеместрово у строки, визначені договором.

Зазначений договір підтверджує наявність у заявниці договірного зобов`язання щодо оплати навчання. Разом із тим вона не надала платіжних документів на підтвердження фактичного внесення плати за навчання. Крім того, договір передбачає посеместрову, а не щомісячну оплату, тому сам факт його укладення не підтверджує доводів заявниці про наявність регулярних щомісячних витрат саме за цим договором. Наявність іншого грошового зобов`язання сама по собі не свідчить про істотне ускладнення виконання судового рішення та не може автоматично переважати право стягувача на своєчасне одержання присуджених йому коштів.

На підтвердження часткового виконання рішення суду ОСОБА_1 надала платіжну інструкцію № 6195637028262682, відповідно до якої 14 липня 2026 року вона перерахувала на рахунок приватного виконавця Руденка А.П. 8 500 грн із призначенням платежу: «часткове погашення заборгованості за ВП № 81419891».

Здійснення вказаного платежу свідчить про часткове виконання рішення та враховується судом як прояв належної поведінки боржника. Водночас цей платіж проведено в межах уже відкритого виконавчого провадження, а тому він не підтверджує наведених у заяві припущень щодо можливих наслідків відкриття такого провадження. Сам факт часткового погашення заборгованості не доводить наявності обставин, які істотно ускладнюють подальше виконання рішення, і не є самостійною підставою для надання розстрочки.

Посилання заявниці на можливе накладення арешту на рахунки та інші заходи примусового виконання також не підтверджує наявності підстав для розстрочення. Такі заходи є передбаченими законом засобами виконання судового рішення, а припущення про їх можливе застосування не свідчить про існування об`єктивних обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Намір ОСОБА_1 виконати рішення суду, звернення до стягувача з пропозицією погодити графік платежів та часткова сплата коштів характеризують її ставлення до виконання рішення, однак не звільняють від обов`язку довести передбачені частиною третьою статті 435 ЦПК України підстави для розстрочення. Відсутність відповіді стягувача на запропонований заявницею графік також не створює таких підстав.

Ураховуючи наведене, а також необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами боржника і правом стягувача на своєчасне виконання рішення, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не довела наявності обставин, передбачених частиною третьою статті 435 ЦПК України. Подані нею докази не дають змоги всебічно оцінити майновий стан заявниці та дійти висновку про істотне ускладнення виконання рішення без його розстрочення, у зв`язку із чим заява задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 260, 435 ЦПК України, суд

постановив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Крижопільського районного суду Вінницької області у справі № 134/124/26 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 24 липня 2026 року.

Суддя