Рішення № 138562086, 28.07.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/7627/25

пр.№ 2/464/382/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2026 м. Львів

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючої судді Сабари Л.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

позивач ТзОВ «Фінпром Маркет» звернувся до суду з позовом, поданим представником Ткаченко Ю.О., до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 3194847 від 20.01.2021 у розмірі 10 064 грн, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 20.01.2021 між ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 укладено вищевказаний договір у електронній формі, за умовами якого кредитодавець надав відповідачу кредит у розмірі 3 000 грн строком на 30 днів зі фіксованою процентною ставкою у розмірі 1,99 % в день. ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» належним чином виконало зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредит, тоді як останній свої зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку із чим виникла заборгованість у загальному розмірі 10 064 грн, з яких: 3 000 грн за тілом кредиту, 7 064 грн за відсотками. Вказала, що 21.06.2021 року між ТзОВ «ФК «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТзОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» укладено договір факторингу № 2106, відповідно до якого, а також згідно з реєстром прав вимог останнє набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 3194847 від 20.01.2021. 03.04.2023 між ТзОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» та ТзОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 030423-ФК, відповідно до якого, а також згідно з реєстром прав вимог позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 3194847 від 20.01.2021. Відтак, позовні вимоги просила задовольнити. Повідомила, що позивач очікує понести додаткові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 500 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2025 матеріали справи передано на розгляд судді Сабарі Л.В.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 10.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копію ухвали надіслано учасникам справи, відповідачу за зареєстрованим місцем проживання, відомості про яке отримано в порядку, визначеному ст. 187 ЦПК України.

При цьому, вказана кореспонденція скеровувалась відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалась, будь-яких заяв чи клопотань до суду не скеровувала.

Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч. 13 ст. 7 ЦПК України. На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

З`ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

В силу ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У відповідності до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Судом встановлено, що 20.01.2021 ОСОБА_1 уклала з ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» кредитний договір № 3194847, шляхом підписання такого електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора llpCIFY3jt, внаслідок чого остання отримала грошові кошти у розмірі 3 000 грн строком на 30 днів з можливістю пролонгації, зі сплатою процентної ставки у розмірі 1,99 % на день.

Встановлено, що кредитодавець повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором № 3194847 від 20.01.2021, що підтверджується долученою копією платіжної інструкції та довідкою ТзОВ «ФК «Фінекспрес» від 03.10.2025.

21.06.2021 між ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТзОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» укладено договір факторингу № 2106, відповідно до умов якого первісний кредитор ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передає (відступає) новому кредитору ТзОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» свої права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення до них і сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти.

З реєстру прав вимог № 1 від 21.06.2021 вбачається, що ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» відступило на користь ТзОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 3194847 від 20.01.2021, заборгованість за яким становить 10 064 грн та складається з 3 000 грн заборгованості по тілу кредиту, 7 064 грн заборгованості за відсотками.

03.04.2023 між ТзОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» та ТзОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 030423-ФК, відповідно до умов якого кредитор ТзОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» передає (відступає) новому кредитору ТзОВ «Фінпром Маркет» свої права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення до них і сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти.

З реєстру боржників від 03.04.2023 року вбачається, що ТзОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» відступило на користь ТзОВ «Фінпром Маркет» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 3194847 від 20.01.2021, заборгованість за яким становить 10 064 грн та складається з 3 000 грн заборгованості по тілу кредиту, 7 064 грн заборгованості за відсотками.

У відповідності до розрахунку заборгованості, складеного ТзОВ «Фіпром Маркет», у відповідача станом на 15.10.2025 наявна заборгованість за кредитним договором № 3194847 від 20.01.2021, яка становить 10 064 грн та складається з 3 000 грн заборгованості по тілу кредиту, 7 064 грн заборгованості за відсотками.

Проте суд не може в повній мірі погодитись з наведеним, відтак при вирішенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за процентами за період, що перевищує строк кредитування, визначений сторонами у кредитному договорі, виходить з наступного.

Як встановлено судом, за умовами кредитного договору № 3194847 від 20.01.2021, відповідач отримав кредитні кошти та зобов`язався такі повернути у визначений договором строк, тобто до 19.02.2021 (строк кредитування становить 30 днів).

Отже, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за договором позики припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, позикодавець відповідно до положень ст. 1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 19.02.2021, а після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12; від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

За таких обставин, проценти у розмірі 5 273 грн стягненню з відповідача не підлягають, оскільки у кредитора, після закінчення строку, на який укладався договір позики, виникло право на отримання від позичальника інфляційних втрат та 3% річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не процентів, передбачених договором, як плату за користування кредитом.

З огляду на вказане, сума заборгованості, яка підлягатиме стягненню з відповідача на користь позивача за кредитним договором № 3194847 від 20.01.2021, становитиме 4 791 грн, яка складається з 3 000 грн заборгованості за тілом кредиту, 1 791 грн заборгованості за відсотками (30 днів * 59,70 грн).

Частинами 1, 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 630 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідача.

За статтею 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, суд приходить до висновку, що аргументи, якими представник позивача мотивувала позовні вимоги, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому такі слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики № 3194847 від 20.01.2021 року в розмірі 4 791 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, згідно з ч. 2 ст. 301 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 301 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 301 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження факту понесених судових витрат позивачем у розмірі 4 500 грн було долучено до позовної заяви: договір про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25.08.2025, акт прийому-передачі наданих послуг від 25.08.2025, витяг з акту № 3-ФП від 06.10.2025, акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги від 01.11.2024.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України").

Верховний Суд у своїй постанові від 28 червня 2023 року по справі № 369/576/22 зазначив, що суд може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії, визначені у ч.ч. 3, 4, 5, 9 ст. 301 ЦПК України. При цьому це не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат.

Беручи до уваги вище викладене, з урахуванням складності справи, малозначності спору, враховуючи те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, зважаючи на час, витрачений адвокатом на надання правничої допомоги, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, ціну позову, значення справи для сторони та співмірність розміру витрат та часткове задоволення позовних вимог, суд приходить висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правову допомогу до 700,00 грн, оскільки такий розмір витрат на оплату послуг адвоката відповідатиме критеріям, закріпленим ЦПК України.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 301, 247, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за кредитним договором № 3194847 від 20.01.2021 у розмірі 4 791 (чотири тиячі сімсот дев`яносто одна) гривня.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 700 (сімсот) гривень та судовий збір у розмірі 1 153 (тисяча сто п`ятдесят три) гривні 19 (дев`ятнадцять) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 липня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», місцезнаходження: м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, код ЄДРПОУ 43311346;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Головуюча Людмила САБАРА