Ухвала суду № 138560782, 28.07.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/5853/25

2/703/2757/26

УХВАЛА

про відмову у задоволенні клопотання про зупинення розгляду справи

28 липня 2026 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Ігнатенко Т.В.

секретар судового засідання Яковенко І.В.

за участі

представника відповідача Заболоцької В.В. (в режимі ВКЗ)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаського району Черкаської області, клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» - адвоката Лисенка Дмитра Вячеславовича про зупинення розгляду справи, що подане під час розгляду цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2025 року ТОВ «Українські фінансові операції», через систему «Електронний суд», звернулося до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить суд:

- ухвалити рішення, яким задовольнити повністю позовні вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 та стягнути з відповідача заборгованість загальною сумою 44606 гривень 60 копійок, яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 5000 гривень, суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 22981 гривня 60 копійок, суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» - 16625 гривень;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» сплачений судовий збір 2422 гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 гривень 00 копійок;

- в порядку ч.10, 11 ст.265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si*s):100) s, де І сума інфляційних втрат, si індекс інфляції за певний період, s сума заборгованості, 100 переведення відсотків. Розрахунок 3% річних: С*3:100:365*Дн, де С сума основного боргу, 3 3% річних, 100 переведення відсотків, 365 кількість днів у році, Дн кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3% річних з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції». Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втирати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

28 серпня 2026 року у Смілянському міськрайонному суді Черкаської області за вказаною позовною заявою заведено цивільну справу №703/5853/26, яка, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 серпня 2025 року, передана для розгляду по суті судді Левчук О.О.

Ухвалою судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Левчук О.О. від 12 серпня 2025 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі.

22 січня 2026 року, за результатами розгляду вказаної цивільної справи, Смілянським міськрайонним судом Черкаської області постановлено заочне рішення.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 липня 2026 року вирішено: заяву ОСОБА_1 про скасування заочного рішення задовольнити; заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 січня 2026 року за позовом ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати; призначити дану справу до розгляду в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03 липня 2026 року, цивільна справа №703/5853/25 передана для розгляду по суті судді Левчук О.О.

Ухвалою судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Левчук О.О. від 07 липня 2026 року вирішено задовольнити заяву представника позивача Лисенка Д.В. про відвід судді, а цивільну справі №703/5853/25 за позовом ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передати до канцелярії суду для визначення судді у порядку, встановленому ст.33 ЦПК України.

07 липня 2026 року, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказана цивільна справа передана для розгляду по суті судді Ігнатенко Т.В.

Ухвалою судді Ігнатенко Т.В. від 08 липня 2026 року цивільну справу за вищевказаним позовом прийнято до провадження, вирішено, у зв`язку зі зміною складу суду, розгляд даної цивільної справи по суті проводити повторно у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання, відповідачу роз`яснено право на подання до суду відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив, а позивачу відповіді на відзив, а також встановлені відповідні строки для цього.

21 липня 2026 року, через систему «Електронний суд», на адресу суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Заболоцької В.В. на позовну заяву, який сформований в системі «Електронний суд» 20 липня 2026 року, в якому остання просить суд: 1. Позовну заяву ТОВ «Українські фінансові операції» задовольнити частково; 2. Задовольнити стягнення заборгованості в розмірі 7187 гривень 10 копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 1770 гривень 90 копійок, заборгованість за нарахованими відсотками первісним кредитором становить 3062 гривні 10 копійок, заборгованість за нарахованими відсотками позивачем становить 2354 гривні 10 копійок; 3. Відмовити у нарахуванні штрафу в розмірі 2500 гривень 00 копійок та стягненні отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних; 4. Розподіл понесених судових витрат здійснити пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

21 липня 2026 року, через систему «Електронний суд», до суду надійшло клопотання представника позивача ТОВ «Українські фінансові операції» - адвоката Лисенка Д.В. про зупинення розгляду справи, в якому останній просить суд: 1. Зупинити провадження у справі №703/5853/25 до завершення касаційного провадження Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у справі №552/672/23; 2. Зобов`язати позивача повідомити Смілянський міськрайонний суд Черкаської області про ухвалення рішення Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у справі №552/672/23; 3. Звернути на правозастосування апеляційних судів загальної юрисдикції щодо зупинення апеляційних проваджень до завершення касаційного перегляду у справі №552/672/23 (додається).

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що у провадженні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області перебуває цивільна справа №703/5853/25 за позовом ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Згідно п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Зазначає, що ухвалою Верхового Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 лютого 2026 року у справі №552/672/23, провадження №61-4595сво25: прийнято до розгляду справу за позовом ТОВ «Вердикт Капітал» до особи про стягнення заборгованості за кредитним договором, за скаргою особи, яка подана його представником адвокатом Мирком Р.О., на постанову Полтавського апеляційного суду від 03 березня 2025 року. Призначено справу до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Колегія суддів Першої судової палати Касаційного суду у складі Верховного Суду зазначила, що частиною п`ятою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (на яку, в контексті несправедливих умов правочину послалася колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду) визначено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Аналізуючи вказані норми права, можна дійти висновку про те, що для визнання несправедливими певних умов правочину із споживачем, він повинен звернутися до суду з відповідними позовними вимогами, наприклад, про кабальні (завідомо невигідні, несправедливі) умови договору тощо. Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що суди не вправі давати оцінку справедливості тим чи іншим умовам кредитного договору та змінювати на цій підставі розмір нарахованих процентів без заявлення відповідних позовних вимог стороною договору, інакше порушується загальна засада цивільного законодавства принцип свободи договору, передбачений пунктом 3 частини першої статті 3, статтею 627 ЦК України. За загальним правилом, договір як універсальний регулятор приватних відносин, є підставою для встановлення (зміни чи припинення) приватних прав і обов`язків та інших наслідків саме для його сторін. Враховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду прийшов до висновку за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23 (провадження № 61- 92св24). При передачі справи на розгляд об`єднаної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду виходила також із того, що відповідно до статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а також вирішення проблем правозастосування забезпечують наряду з Великою Палатою Верховного Суду, також й усі касаційні суди Верховного Суду (див.: ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 17 листопада 2022 року у справі №201/2485/17, провадження № 14-94цс22). При цьому справи вказаної категорії (мікрокредити в електронній формі), як правило, у силу імперативних вимог процесуального закону Верховним Судом визнаються малозначними і для судів попередніх інстанцій відсутні правові висновки суду касаційної інстанції. А таких справ у судах держави велика кількість і судова практика, на жаль, є не сталою й стабільною.

Відповідно до відзиву від 20 липня 2026 року у справі №703/5853/25 відповідач неодноразово наголошує на несправедливості умов кредитного договору. 10 квітня 2026 року КЦС у складі Верховного Суду проведений семінар для суддів щодо проблемних питань правозастосування у тому числі кредитні правовідносини. Зокрема, надано рекомендацію зупиняти провадження до завершення провадження Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №552/672/23.

З урахування викладеного, представник позивача звернувся до суду з вищевказаним клопотанням.

Представник позивача ТОВ «Українські фінансові операції» у судове засідання не з`явився, у позовній заяві позивач просив проводити судові засідання без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася з невідомих суду причин, про дату, час та місце його проведення була повідомлена належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Заболоцька В.В. у судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання представника позивача про зупинення розгляду справи. Зазначила, що з наявних у даній цивільній справі доказів, заперечень та розрахунків, суд має можливість встановити і оцінити обставини справи та винести відповідне законне рішення. Вказала, що у відзиві на позовну заяву сторона відповідача вказує на невідповідність процентної ставки, яка визначена договором, заборгованість за яким позивач просить стягнути з відповідача, максимальній процентній ставці, яка визначена положеннями Закону України «Про споживче кредитування», що вказує на нікчемність положень договору у частині встановлення процентної ставки. Вважає, що проценти за користування відповідачем кредитом підлягають перерахуванню з урахуванням максимальної денної процентної ставки, яка встановлена Законом України «Про споживче кредитування».

Суд, врахувавши доводи представника позивача, які викладені в його заяві про зупинення розгляду справи, заслухавши позицію представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи в обсязі, необхідному для правильного вирішення заявленого клопотання, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.43 ЦПК України, учасники справи мають право, зокрема подавати заяви та клопотання.

Згідно п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021 року в справі №761/33089/20 (провадження № 61-18470св21) вказано, що тлумачення п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України свідчить, що обов`язкове зупинення провадження у справі можливе за наявності у сукупності таких умов: 1) об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі; 2) пов`язаність справ пов`язаною зі справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) зазначив, що метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Отже, необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Зупинення провадження по справі - це врегульоване законом й оформлене ухвалою суду тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, викликане наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розгляду справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.

Зупинення провадження у справі не повинно призводити до необґрунтованого затягування розгляду справи та поставлення учасників справи в стан невизначеності.

У клопотанні про зупинення розгляду справи представник позивача ТОВ «Українські фінансові операції» просить суд зупинити провадження у справі за позовом ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до завершення касаційного провадження Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №552/672/23, при цьому, як на підставу зупинення провадження у даній справі, посилається на обставини, які викладені в ухвалі Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі від 18 лютого 2026 року №552/672/23, та на зміст відзиву від 20 липня 2026 року у справі №703/5853/25, а саме на те, що відповідач неодноразово наголошує на несправедливості умов кредитного договору.

В ухвалі Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі від 18 лютого 2026 року №552/672/23 зазначено, зокрема: Колегія суддів Першої судової палати Касаційного суду у складі Верховного Суду зазначила, що частиною п`ятою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (на яку, в контексті несправедливих умов правочину послалася колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду) визначено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Аналізуючи вказані норми права, можна дійти висновку про те, що для визнання несправедливими певних умов правочину із споживачем, він повинен звернутися до суду з відповідними позовними вимогами, наприклад, про кабальні (завідомо невигідні, несправедливі) умови договору тощо. Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що суди не вправі давати оцінку справедливості тим чи іншим умовам кредитного договору та змінювати на цій підставі розмір нарахованих процентів без заявлення відповідних позовних вимог стороною договору, інакше порушується загальна засада цивільного законодавства принцип свободи договору, передбачений пунктом 3 частини першої статті 3, статтею 627 ЦК України. За загальним правилом, договір як універсальний регулятор приватних відносин, є підставою для встановлення (зміни чи припинення) приватних прав і обов`язків та інших наслідків саме для його сторін. Враховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду прийшов до висновку за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23 (провадження № 61- 92св24). При передачі справи на розгляд об`єднаної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду виходила також із того, що відповідно до статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а також вирішення проблем правозастосування забезпечують наряду з Великою Палатою Верховного Суду, також й усі касаційні суди Верховного Суду (див.: ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 17 листопада 2022 року у справі №201/2485/17, провадження № 14-94цс22). При цьому справи вказаної категорії (мікрокредити в електронній формі), як правило, у силу імперативних вимог процесуального закону Верховним Судом визнаються малозначними і для судів попередніх інстанцій відсутні правові висновки суду касаційної інстанції. А таких справ у судах держави велика кількість і судова практика, на жаль, є не сталою й стабільною.

Зі змісту вищевказаної ухвали Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вбачається, що Верховним Судом, у постанові за результатами розгляду №552/672/23, буде викладений висновок щодо наявності або відсутності у суду права давати оцінку, на підставі положень ч.5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», справедливості тим чи іншим умовам кредитного договору та змінювати на цій підставі розмір нарахованих процентів без заявлення відповідних позовних вимог стороною договору.

Частиною 4 статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Однак, як вбачається зі змісту відзиві представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Заболоцької В.В. на позовну заяву ТОВ «Українські фінансові операції», представник відповідача хоча і посилається на положення ч.5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» та вказує на несправедливість умов кредитного договору в частині розміру процентної ставки, яка нараховується кретодавцем за користування позичальником кредитними коштами, однак не просить суд змінити на цій підставі розмір нарахованих кредитодавцем процентів, які підлягають стягненню з відповідача, натомість вказує на невідповідність розміру процентної ставки, яка встановлена кредитним договором, положенням ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», якими визначений максимальний розмір денної процентної ставки, а відтак і на необхідність здійснення перерахунку заборгованості відповідача ОСОБА_1 з урахуванням максимального розміру денної процентної ставки, передбаченої положенням ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що представник відповідача у відзиві на позовну заяву фактично вказує на нікчемність положень кредитного договору в частині процентної ставки, за якою нараховувалися проценти за користування відповідачем кредитними коштами, відповідно до положень ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі №916/3156/17 (провадження №12-304гс18) зазначила: «недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом».

З урахуванням викладеного, суд вважає, що обставини, які підлягають дослідженню Верховним Судом при касаційному перегляді рішення у справі №552/672/23, є відмінними від обставин, які підлягають дослідженню та встановленню у даній цивільній справі, внаслідок чого при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин у даній цивільній справі не можуть бути застосовані висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду, яка буде винесена у справі №552/672/23.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №552/672/23 жодним чином не може вплинути на розгляд даної справи, в зв`язку з чим клопотання представника позивача про зупинення розгляду даної справи не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.251, 253, 260-261 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» - адвоката Лисенка Дмитра Вячеславовича про зупинення розгляду справи, що подане під час розгляду цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду відповідно до ч.2 ст.353 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Ігнатенко