Ухвала суду № 138560725, 21.07.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/7583/24

Провадження № 4-с/711/33/26

У Х В А Л А

21 липня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Позарецької С.М.,

при секретарі Буйновській А.П.,

за участю представника заявника (скаржника)

адвоката Копитової Е.Р.

державного виконавця Постоєнка М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси справу за скаргою ОСОБА_1 , що подана його представником адвокатом Копитовою Еллою Рафаєльївною, про визнання бездіяльності Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, скасування постанови державного виконавця, -

в с т а н о в и в :

Скаржник ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Копитову Е.Р., звернувся до суду із скаргою про визнання бездіяльності Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, скасування постанови державного виконавця. Свої вимоги мотивує тим, що на виконанні у Другому ВДВС у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України знаходиться виконавче провадження № 77018054 по примусовому виконанню виконавчого листа №711/7583/24 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти щомісяця у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів (заробітку), починаючи з 27.09.2024 і до закінчення навчання, але не довше, ніж до досягнення ним 23-х років.

Прізвище ОСОБА_5 змінено на ОСОБА_6 після укладання шлюбу 14.04.2026.

В межах цього виконавчого провадження було накладено арешт на банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», згідно платіжного платіжної інструкції № 17916 від 17.05.2026 на суму 100000,00 грн.

Постановою головного державного виконавця Другого ВДВС Нагайко Ю.В. від 15.05.2025 було накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/ електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення , на які заборонено законом, та належать боржнику: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 85948,39 грн.

19.05.2026 на підставі вищезазначених документів було здійснено стягнення, відповідно до виконавчого провадження в розмірі 100000,00 грн. в сумі, яка перевищує вказану в постанові від 15.05.2025.

Зазначено, що 25.05.2026 на електронну адресу ВДВС було направлено заяву про зняття арешту з рахунку.

Між тим, 28.05.2026 було отримано відповідь № 10026/20,21-40/79533, в якій зазначено, що станом на 01.05.2026 заборгованість становила 83232,43грн., з урахуванням чого, керуючись ст. 71 Закону України Про виконавче провадження державним виконавцем 15.05.2026 Нагайко Ю.В. винесено постанову про арешт коштів боржника, повідомлено, що у виконавчому провадженні № 77018054 за виконавчим листом про стягнення аліментів з боржника ОСОБА_8 заборгованість, у межах якої було накладено арешт на кошти боржника, частково погашена, шляхом примусового списання коштів з рахунку боржника.

Також, 01.06.2026 головним державним виконавцем Другого ВДВС Нагайко Ю.В. винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 8896,36грн.

Скаржник вважає такі дії виконавця протиправними, а відмову в знятті арешту рахунку та постанову від 01.06.2026, як такі що винесені з порушенням встановленого порядку.

Також у скарзі зазначено, що зі змісту вищевказаних норм права слідує, що арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають, як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. При цьому, виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором, повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів, зокрема щодо коштів на банківських рахунках - відомості про володільця рахунку, номеру, виду рахунку, суми коштів, що зберігаються на ньому. Саме наявність таких даних дозволяє виконавцю здійснити арешт коштів, що знаходяться на банківських рахунках, відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» та розділу VIII Інструкції.

Аналіз вище зазначених норм дає підстави для висновку, що державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з`ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкриті після накладення арешту.

На думку скаржника, накладання арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним.

Станом на 01.06.2026 за виконавчим провадженням № 77018054 відсутня заборгованість зі стягнення аліментів, платіжна інструкція № 17916 від 17.05.2026 обмежена сумою 100000,00 грн., які стягнуті в повному обсязі.

У постанові від 15.05.2025 виконавець наклав арешт у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 85948,39 грн. При цьому, фактично стягнуто 19.05.2026 суму в розмірі 100000,00грн., що перевищує суму, за якою проведено арешт рахунку боржника.

Таким чином, скаржник вважає, що постанова державного виконавця від 01.06.2026, постанова про стягнення виконавчого збору в розмірі 8896,36грн. є безпідставною, оскільки сума збору була врахована під час винесення постанови про арешт коштів та стягнута 19.05.2026.

Звернуто увагу суду, що сума в розмірі 100000,00 грн. перевищує наявну заборгованість станом на дату арешту рахунку боржника, навіть з урахуванням виконавчого збору. Враховуючи, що заборгованість, в межах якої було накладено арешт на рахунок боржника, погашена в повному обсязі, наявність у виконавця документального підтвердження цього факту, дії виконавчої служби є неправомірними, арешт з рахунку підлягає зняттю, а постанова від 01.06.2026 скасуванню.

Таким чином, скаржник просить суд, - визнати неправомірною бездіяльність Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо не зняття арешту з рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк»; зобов`язати Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 77018054 зняти арешт з коштів ОСОБА_1 , що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «КБ «ПриватБанк», накладений постановою від 15.05.2026 головного державного виконавця Нагайко Ю.В.; скасувати постанову головного державного виконавця Нагайко Ю.В. від 01.06.2026 у виконавчому провадженні № 77018054 про стягнення виконавчого збору.

Ухвалою суду від 22.06.2026 прийнято до розгляду скаргу та призначено її до судового розгляду.

Стягувачем за виконавчим провадження ОСОБА_3 не подано відзив/заперечення проти скарги.

Другим ВДВС у місті Черкаси КМРУ МЮ України подано відзив на скаргу, за яким просить відмовити у її задоволенні. Зазначено, що на виконанні у Другому ВДВС у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №77018054 з виконання виконавчого листа №711/7583/24 від 21.01.2025 Придніпровського районного суду міста Черкаси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів щомісяця у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів (заробітку), починаючи з 27.09.2024 і до закінчення навчання, але не довше, ніж до досягнення ним 23-х років.

30.01.2025 державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження та направлена сторонам виконавчого провадження.

Згідно із даними довідки-розрахунку у від 28.05.2026 вих. № 79537, станом на 31.05.2026 заборгованість зі сплати аліментів за боржником становила 89963,68грн.

15.05.2026 державним виконавцем була винесена постанова про арешт коштів боржника у межах суми 85948,39грн.

Державним виконавцем здійснено розрахунок нарахування виконавчого збору та, в подальшому, винесено постанову про стягнення виконавчого збору.

19.05.2026 на депозитний рахунок Другого ВДВС надійшли кошти у розмірі 100000,00 грн., з них 88963,68 грн. було перераховано на користь стягувача ОСОБА_3 у межах виконавчого провадження № №77018054. Згідно із довідкою-розрахунком заборгованості, станом на 31.05.2025 борг було погашено.

22.05.2026 представник боржника Копитова Е.Р. письмово звернулася до державного виконавця щодо зняття арешту з рахунку, що накладений посадовими особами Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

28.05.2026 державний виконавець надав письмову відповідь із зазначенням законних підстав відмови у задоволенні заяви.

27.05.2026 представник боржника Копитова Е.Р. повторно звернулася до державного виконавця щодо зняття арешту з рахунку.

08.06.2026 державний виконавець повторно, у встановлений законом термін, надав боржнику письмову відповідь із зазначенням підстав відмови у задоволенні заяви.

Крім того, зазначено у відзиві, що під час перевірки майнового стану та доходів боржника ОСОБА_1 державним виконавцем було встановлено, що боржник не отримує будь-які офіційні доходи.

У зв`язку з чим, відсутні реальні підстави для забезпечення виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів щомісяця у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів (заробітку), починаючи з 27.09.2024 і до закінчення навчання, але не довше, ніж до досягнення ним 23-х років.

Вважає, що оскільки боржник ОСОБА_1 не має доходів для забезпечення виконання періодичних платежів, а у разі відсутності бажання чи можливостей сплачувати аліменти на утримання дитини, майно та кошти, що знаходяться під арештом, можуть забезпечити своєчасне та у повному обсязі матеріальне утримання дитини, що є законним обов`язком батьків неповнолітньої дитини. У зв`язку з тим, що боржник не має офіційних доходів, для забезпечення виконання періодичних платежів, то представник вважає, що у посадових осіб Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відсутні підстави для зняття арешту з коштів боржника.

Також зазначено у відзиві, що за виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державний виконавець нараховує виконавчий збір із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому, державний виконавець зобов`язаний нараховувати виконавчий збір щомісяця у розмірі, визначеному частиною другою цієї статті, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про його нарахування.

Згідно із розрахунком нарахування виконавчого збору, станом на 28.05.2026, сума виконавчого збору становила 8896,36 грн. У зв`язку з чим, державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору з боржника у сумі 8896,36 грн.

Зазначено, що у зв`язку з тим, що була наявна заборгованість по сплаті аліментів більше року, стягується виконавчий збір у розмірі 10 % від суми боргу, а саме 8896,36 грн. В даному випадку, вважає, що у державного виконавця були правові підстави винести постанову про стягнення виконавчого збору та відповідно стягнути дані кошти.

Отже, представник ВДВС вважає, що постанова про стягнення виконавчого збору була винесена з дотриманням норм чинного законодавства України.

В судове засідання скаржник (боржник) ОСОБА_1 не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Про поважність причин неявки не повідомив.

В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_1 адвокат Копитова Е.Р. просила скаргу задовольнити, посилаючись на доводи скарги. Зазначила, що невідомо, чи наявна у боржника заборгованість по аліментах з червня поточного року і на час розгляду скарги. Боржник, як їй повідомив, подавав до відділу ДВС заяву про відкриття поточного рахунку, але доказів на підтвердження цього немає. Незважаючи на те, що виконавчий збір є сплаченим, вважає, що постанова від 01.06.2026 є безпідставною, а тому підлягає до скасування.

В судове засідання стягувач ОСОБА_3 не з`явилась, будучи належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи. Подано заяву про розгляд справи за її відсутності.

В судовому засіданні представник органів ДВС за довіреністю Постоєнко М.В. просив у задоволенні скарги відмовити, посилаючись на доводи відзиву. Також зазначив, що боржник з січня 2025 року не сплачував аліменти на користь стягувача; грошові кошти з рахунку боржника списані на користь стягувача у розмірі 88963грн. 68коп., а також списаний виконавчий збір 8896грн. 36коп., а залишок списаних коштів у розмірі близько 2000грн. у червні 2026 року були перераховані стягувачу, як черговий аліментний платіж. При цьому, у боржника за червень 2026 року вже є заборгованість, оскільки розмір місячного платежу є більшим, ніж були зараховані близько 2000грн. Зазначив, що відсутні дані вважати рахунок як спеціальний. В першу чергу стягуються кошти з рахунків боржника, а потім звертається стягнення на майно. Боржник має право звернутися до органів ДВС із заявою щодо поточного рахунку, але матеріали виконавчого провадження такої заяви не містять. Виконавчий збір сплачено боржником, а тому, вважає відсутні підстави для скасування постанови від 01.06.2026.

Заслухавши пояснення представник, дослідивши матеріали скарги, цивільної справи та виконавчого провадження, а також наявні докази в їх сукупності, суд вважає, що скарга не підлягає до задоволення за таких підстав:

встановлено, що на виконанні у Другому ВДВС у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №77018054 з виконання виконавчого листа №711/7583/24 від 21.01.2025 Придніпровського районного суду м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів щомісяця у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів (заробітку), починаючи з 27.09.2024 і до закінчення навчання, але не довше, ніж до досягнення ним 23-х років.

Так, державним виконавцем 30.01.2025 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача ОСОБА_3 .

Постановою державного виконавця від 30.01.2025 визначено для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів станом на 01.02.2025 становила 7333грн. 75коп.

Постановою державного виконавця від 05.02.2025 звернуто стягнення на доходи боржника, які він отримував в ТОВ «Черкасиелеватормаш». Між тим, відповідно до даних листа директора цього підприємства, ОСОБА_1 звільнений з роботи відповідно до наказу від 28.02.2025 №6-ЕМ-818 і заборгованість останнього по аліментах у розмірі 7333грн. 75коп., платежу за лютий 2025 у розмірі 7024грн. 57коп. та витрат по виконавчому провадженню у розмірі 363грн. 50коп. (всього 14721грн. 82коп.) перераховані платіжним дорученням від 28.02.2025 на р/р Другого ВДВС. Ці обставини також підтверджуються платіжною інструкцією №31106, наказом від 28.02.2025 та розпорядженням №77018054 ВДВС.

Згідно із даними довідки-розрахунку у від 15.05.2026 вих. № 74212, станом на 15.05.2026 заборгованість зі сплати аліментів за боржником становила 85948,39грн.

15.05.2026 державним виконавцем була винесена постанова про арешт коштів боржника у межах суми 85948,39грн.

Згідно із даними довідки-розрахунку у від 28.05.2026 вих. № 79537, станом на 31.05.2026 заборгованість зі сплати аліментів за боржником становила 89963,68грн., з яких визначено розмір виконавчого збору 8896,36грн. та сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів 88963,68грн.

Державним виконавцем здійснено розрахунок нарахування виконавчого збору та, в подальшому, 01.06.2026 ним винесено постанову про стягнення виконавчого збору у вказаному розмірі.

19.05.2026 на депозитний рахунок Другого ВДВС надійшли кошти у розмірі 100000,00 грн. (платіжна інструкція №17916 від 17.05.2026), з них 88963,68 грн. було перераховано на користь стягувача ОСОБА_3 у межах виконавчого провадження № 77018054.

Крім того, за даними розпорядження №77018054 з вказаних коштів грошові кошти у розмірі 8896,36грн. були зараховані, як виконавчий збір на відповідний рахунок держави.

Згідно із довідкою-розрахунком заборгованості, станом на 31.05.2025 борг було погашено.

Крім того, встановлено, що відповідно до розпорядження №77018054 із сплачених (стягнутих) боржником 100000грн., - грошові кошти у розмірі 2139,96грн. були перераховані стягувачу ОСОБА_3 , як черговий платіж по сплаті аліментів за червень 2026 року. При цьому, суд звертає увагу на те, що, починаючи із січня 2026 року щомісячний платіж становить 5731,25грн.

Під час перевірки майнового стану та доходів боржника ОСОБА_1 державним виконавцем було встановлено, що боржник не отримує будь-які офіційні доходи. Так, встановлено, що за даними Державної податкової служби України від 17.05.2026 боржник в органах ДФС не перебуває.

При цьому, слід зазначити, що й на час розгляду скарги боржником не надано жодної інформації, яка б свідчила про його заробіток (доходи).

22.05.2026 представник боржника адвокат Копитова Е.Р. письмово звернулася до державного виконавця щодо зняття арешту з рахунку, що накладений посадовими особами Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

28.05.2026 начальником Другого ВДВС представник боржника надано письмову відповідь №10026/20.21-40/79535 про відсутність підстав для зняття арешту.

27.05.2026 представник боржника адвокат Копитова Е.Р. повторно звернулася до Другого ВДВС щодо зняття арешту з рахунку, на що 08.06.2026 начальником ВДВС їй було надано письмову відповідь за №10251/20.21-40/85273 із зазначенням підстав відмови у задоволенні заяви. Зокрема, зазначено, що з-за відсутності стабільного доходу боржника є ризик ухилення від подальшого виконання рішення суду та виникнення нової заборгованості зі слати аліментів. Арешт майна є заходом примусового виконання рішення та застосовується з метою забезпечення реального та своєчасного виконання рішення суду; державний виконавець діє в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням принципу забезпечення обов`язковості виконання судового рішення. Підстави для повного зняття арешту з рахунків боржника відсутні, оскільки ВП триває, а необхідність забезпечення подальшого виконання рішення суду не закінчено.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (ст. 447-1 ЦПК України).

Як передбачено ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку (ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Зазначене конституційне положення відображено також у ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26.06.2013 у справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Права та обов`язки виконавців визначені у статті 18 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 цього Закону, боржник зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Відповідно до ч. 8 ст. 19 згаданого Закону, особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. За наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. У разі якщо розмір заборгованості боржника перевищує суму відповідних платежів за три місяці, виконавець зобов`язаний винести постанову про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України (ч.ч. 1-3 ст. 71 згаданого Закону).

Як передбачено ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 48 цього Закону, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до ч.ч. 4 та 5 ст. 48 цього Закону, на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках та електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відкритих після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника (ч. 1 та абз. 1 ч. 2 ст. 56 цього Закону).

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 59 цього Закону, у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону . У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Як передбачено п. 7 ч. 4 ст. 59 згаданого Закону, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 27 Закону «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). За виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державний виконавець нараховує виконавчий збір із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому державний виконавець зобов`язаний нараховувати виконавчий збір щомісяця у розмірі, визначеному частиною другою цієї статті, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про його нарахування. Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби (ч. 4 ст. 27 цього Закону).

Відповідно до ч. 5 ст. 27 цього Закону, виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню (крім спеціальної виписки з Реєстру аграрних нот); 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

Крім того, слід зазначити, що із 02.03.2022 застосовувалося розпорядження Кабінету Міністрів України №198-р, яким дозволялося фізичним особам проводити видаткові операції з арештованих рахунків, якщо сума боргу не перевищувала 100000 грн. Між тим, така норма не діє, оскільки розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.06.2023 №525-р воно визнане таким, що втратило чинність.

Також, Законом України №3048-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану» від 11.04.2023 доповнено п. 10-2 розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження» (набрав чинності 06.05.2023).

Зокрема, у п. 10-2 передбачено: «Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX: 1) фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється. Для визначення такого поточного рахунку у банку фізична особа - боржник звертається до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, який наклав арешт на кошти фізичної особи - боржника, із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій. Заява може бути подана в паперовій формі (нарочно або засобами поштового зв`язку) або в електронній формі з дотриманням вимог, встановлених Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг". У заяві зазначаються номер поточного рахунку, який фізична особа - боржник просить визначити для здійснення видаткових операцій, та найменування банку, в якому відкрито такий рахунок. Фізична особа - боржник несе відповідальність за достовірність зазначеної у заяві інформації. Державний, приватний виконавець протягом двох робочих днів з дня отримання відповідної заяви фізичної особи - боржника виносить постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій та невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після винесення постанови: надає/надсилає відповідну постанову банку (обслуговуючому банку); перевіряє наявність інших виконавчих проваджень, відкритих стосовно фізичної особи - боржника, та, у разі якщо стосовно фізичної особи - боржника відкриті інші виконавчі провадження, одночасно надає/надсилає відповідну постанову до органів державної виконавчої служби або приватному виконавцю, які здійснюють примусове виконання у таких виконавчих провадженнях. У такому разі поточний рахунок, зазначений у відповідній постанові, вважається визначеним для здійснення видаткових операцій і в межах таких виконавчих проваджень. За рішеннями про стягнення аліментів підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці, які здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, перераховують стягнуті кошти на визначений у заяві або зверненні стягувача рахунок, а у разі відсутності реквізитів рахунка стягувача - на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, приватного виконавця».

Таким чином, за результатами розгляду скарги, суд вважає, що вона не підлягає до задоволення, оскільки державним виконавцем була винесена 15.05.2026 постанова про арешт коштів боржника для забезпечення реального виконання рішення суду від 11.12.2024. Крім того, відсутні підстави вважати, що керівник органу ДВС та/чи державний виконавець протиправно не вчинили дій (не прийняли рішення) про зняття арешту з коштів боржника і, відповідно, немає й у суду підстав для зобов`язання їх знімати такий арешт, оскільки встановлено, що боржник ОСОБА_1 не має офіційних доходів за інформацією органів ДФС (з роботи він звільнився 28.02.2025, про свої доходи ним не повідомлено ні державному виконавцю, ні суду під час розгляду його скарги), а також відсутні докази наявності у нього щомісячного стабільного доходу, грошових коштів, достатніх для виконання рішення суду про сплату аліментів. Відповідно, слід вважати, що такі обставини не забезпечать виконання періодичних платежів на виконання рішення суду про стягнення аліментів на утримання дитини.

Суд вважає, що зняття арешту з коштів боржника за виконавчим провадженням ОСОБА_1 може призвести до порушення прав та інтересів дитини, яка потребує утримання від батька (боржника за виконавчим провадженням), оскільки вже протягом певного періоду часу ОСОБА_1 аліменти на виконання рішення суду не сплачував, що призвело до виникнення заборгованості по аліментах у значному розмірі.

Крім того, за дослідженим розрахунком заборгованості за сплати аліментів від 15.05.2026, вбачається, що боржник з вересня 2025 року взагалі не сплачував аліменти, окрім утримання коштів із його заробітку під час його роботи на підприємстві (14725,32грн.), що призвело до виникнення заборгованості. Також станом на час розгляду справи боржник не надав суду доказів того, що подальше виконання рішення суду може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на його кошти, а сам по собі факт відсутності заборгованості зі сплати аліментів станом на 31.05.2026, не є самостійною підставою для зняття арешту з коштів.

Відповідно, з огляду на досліджені докази, норми чинного законодавства, державним виконавцем було законно винесено постанову від 01.06.2026 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі, який відповідає нормам Закону України «Про виконавче провадження». На переконання суду, відсутні підстави для скасування такої постанови.

Також слід зазначити, що доводи скаржника про те, що грошові кошти були стягнуті з рахунку боржника у розмірі 100000,00грн., тобто більшому, ніж розмір заборгованості, що вказаний у постанові від 15.05.2026 про арешт коштів 85948,39грн., не є такими обставинами, що свідчать про незаконність постанови від 15.05.2026 і не дають підстав для її скасування, оскільки за рахунок стягнутих коштів була погашена заборгованість перед стягувачем, зараховані кошти на сплату виконавчого збору та відбулося зарахування коштів, як аліментного платежу за червень 2026 року. Крім того, суд звертає увагу, що накладення арешту на кошти боржника відбулося з обставин неналежного виконання боржником судового рішення за вказаним виконавчим документом, незважаючи на його обізнаність щодо примусового виконання виконавчого листа №711/7583/24 та обов`язки, які визначені для боржника ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Як на думку суду, не зняття начальником/державним виконавцем арешту з коштів боржника ОСОБА_1 , з метою забезпечення належного виконання судового рішення про стягнення аліментів на утримання дитини, не свідчить про порушення державним виконавцем чи керівником органу ДВС вимог Закону України «Про виконавче провадження». Отже, скарга, як необґрунтована та безпідставна не підлягає до задоволення.

При постановленні судового рішення судом враховані висновки Верховного Суду, що викладені у постановах Верховного Суду від 17.04.2023 у справі № 607/3711/15, від 26.05.2021 у справі №490/6309/16, від 28.04.2021 у справі №577/4889/19, від 2.12.2021 у справі №646/7134/19, від 29.01.2024 у справі № 645/2710/17, від 26.05.2021 у справі №490/6309/16ц, від 23.09.2022 у справі № 554/1119/21.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 259, 260, 261, 447- 451 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , що подана його представником адвокатом Копитовою Еллою Рафаєльївною, про визнання бездіяльності Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, скасування постанови державного виконавця, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 24.07.2026.

Головуючий суддя С.М. Позарецька