Ухвала суду № 138560705, 28.07.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8646/19

Провадження № 4-с/71142/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого - судді Скляренко В.М.

при секретарі Овезовій Ю.В.,

за участі:

представника скаржника Коханій О.В.

представника стягувача адвоката Стратілатова К.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси скаргу боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиагробуд» на дії приватного виконавця Плесюка Олексія Степановича, стягувач ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в:

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.07.2024 року у справі №711/8646/19 задоволено позов ОСОБА_1 та стягнуто з ТОВ «Черкасиградобуд» на користь ОСОБА_1 частину вартості частки у статутному капіталі ТОВ «Черкасиградобуд», яка належала ОСОБА_2 , в розмірі 1 849 541,84грн. 05.08.2024р. судом ухвалено додаткове рішення про стягнення з ТОВ «Черкасиградобуд» на користь ОСОБА_1 суму коштів в розмірі 102 540,90 грн. в якості відшкодування судових витрат.

Відповідне рішення суду набрало законної сили 31.10.2024р. і на його виконання судом були видані відповідні два виконавчі листи.

15.11.2024р. постановами приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О.С. на підставі вказаних виконавчих листів були відкриті виконавчі провадження №76573719 (щодо стягнення 1 849 541,84грн. боргу) та №76577287 (щодо стягнення 102 540,90грн. судових витрат), які об`єднано у зведене виконавче провадження № 76577444.

26.10.2022 року загальними зборами боржника було прийнято рішення про припинення юридичної особи ТОВ «Черкасиградобуд» шляхом ліквідації, про що 28.10.2022 року внесено запис до єдиного державного реєстру юридичних осіб. Згідно відомостей з Реєстру головою комісії з припинення є ОСОБА_3

23.12.2024р. ліквідатором (головою комісії з припинення) боржника ОСОБА_3 було складено проміжний ліквідаційний баланс боржника, із якого вбачається, що будь-якого майна (грошових коштів, товарних запасів, готової продукції тощо) у боржника немає.

Постановою виконавця від 15.11.2024р. у ВП №76573719 накладено арешт в межах суми 2 034 965,02грн. на все нерухоме та рухоме майно, що належить боржнику ТОВ «Черкасиградобуд».

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.11.2024 року у справі №711/4614/23 було визнано недійсними ряд правочинів щодо відчуження майна боржника. Внаслідок цього боржнику було повернено нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 .

06.05.2025р. представником стягувача була подана заява приватному виконавцю про здійснення заходів з примусового виконання рішення суду щодо ТОВ «Черкасиградобуд» (звернення стягнення на нерухоме майно).

23.05.2025р. приватним виконавцем праведно опис та арешт майна боржника, адміністративної будівлі загальною площею 1375,3кв.м., до складу якої входять адміністративна будівля з підвалом (літ. А-4) площею 1319,9кв.м., гаражі (літ. Б) площею 55,4кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , р.н. майна НОМЕР_1 , про що винесено постанову у ЗВП №76577444.

Постановою приватного виконавця від 03.09.2025р. у ВП № 76573719 (ЗВП №76577444) призначено суб`єкту оціночної діяльності суб`єкту господарювання Приватному підприємству «Ажіо» (код ЄДРПОУ 38764849) для проведення оцінки нерухомого майна - адміністративної будівлі заг. площею 1375,3кв.м., до складу якої входять адміністративна будівля з підвалом (літ. А-4) площею 1319,9кв.м., гаражі (літ. Б) площею 55,4кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , р.н. майна НОМЕР_1 .

06.03.2026р. суб`єктом оціночної діяльності складно висновок за яким ринкова вартість об`єкта оцінки склала 41 435 900 грн.

07.07.2026р. приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Плесюком О.С. опубліковано оголошення про примусовий продаж у ЗВП № 76577444 адміністративної будівлі заг. площею 1375,3кв.м., до складу якої входять адміністративна будівля з підвалом (літ. А-4) площею 1319,9кв.м., гаражі (літ. Б) площею 55,4кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 - реєстраційний номер лота: 602892; стартова ціна 41 435 900.00грн; дата проведення аукціону 06.08.2026 (https://setam.net.ua/auction/597699).

15.07.2026р. представник ТОВ «Черкасиагробуд» адвокат Коханій О.В., який діє на підставі ордеру серії СА №1164543 від 22.06.2026р., звернувся суду зі скаргою на дії приватного виконавця Плесюка О.С., в якій просив:

1) визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича щодо примусового виконання виконавчого листа №711/8646/19 виданого 11.11.2024 Придніпровським районним судом м. Черкаси у ЗВП №76577444 до якого входить ПВ №76573719 в частині виставлення на реалізацію шляхом проведення електронних торгів єдиним лотом №602892 нерухомого майна: адміністративної будівля загальною площею 1375,3кв.м., до складу якої входять адміністративна будівля з підвалом А-4, загальною площею 1319,9кв.м, та гаражі Б, загальною площею 55,4кв.м., що розташовані за адресою АДРЕСА_1 ;

2) зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича усунути допущене порушення шляхом дотримання порядку та умов вчинення виконавчих дій у ЗВП №76577444 до якого входить ПВ №76573719 щодо примусового виконання виконавчого листа №711/8646/19 виданого 11.11.2024 Придніпровським районним судом м. Черкаси із врахуванням норм та положень Закону України «Про виконавче провадження», а саме вчинити дії із встановлення наявності у боржника у ЗВП №76577444 до якого входить ПВ№76573719, Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиградобуд» (код 35579623) нерухомого майна, речей, які не використовується у виробництві, діяльності, таких як предмети інтер`єру офісів, готова продукція, товари тощо.

В обґрунтування вимог у скарзі зазначається, що в даному випадку приватним виконавцем здійснено дію із реалізації арештованого майна шляхом подання заявки організатору електронного аукціону на реалізацію арештованого майна адміністративної будівлі загальною площею 1375,3кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 . На думку скаржника вказана дія вчинена передчасно, без проведення всіх необхідних заходів після яких лише можливо передати нерухоме майно на реалізацію. У скарзі вказується, що в даному виконавчому провадженні, виконавцем, окрім перевірки у базах даних і реєстрів, та направлення запитів до установ та організацій, які ведуть облік рухомого та нерухомого майна і майнових прав, інших дій із перевірки майнового стану боржника не здійснено і виконавцем не здійснювалось перевірки майнового стану боржника за його місцезнаходженням шляхом безпосереднього огляду та фіксації наявності майна, яке може бути реалізоване в рахунок погашення боргу. Виконавець не звертався до ліквідатора із вимогою надати ліквідаційний баланс для встановлення іншого майна яке можна реалізувати на торгах (аукціоні). Акцентується увага на тому, що виконавцем не перевірено наявність такого рухомого майна, як предмети інтер`єру офісів, готова продукція, товари, обладнання, дебіторська заборгованість, тощо, у зв`язку з чим звернення стягнення на нерухоме майно шляхом проведення електронного аукціону з реалізації є передчасною та протиправною. З метою захисту своїх прав боржник змушений звертатись до суду.

17.07.2026р. судом постановлено ухвалу, якою скаргу прийнято до провадження із призначенням до розгляду по суті в судовому засіданні.

21.07.2026р. від представника стягувача адвоката Стратілатова К.Г., який діє на підставі ордеру серії СА №1167650 від 20.07.2026р., на адресу суду надійшли заперечення на скаргу, в якій вказується на її необґрунтованість та необхідність відмовити в її задоволенні. Свою позицію обґрунтовує тим, що у боржника немає будь-якого іншого майна, крім об`єкта нерухомості за адресою АДРЕСА_1 . З 28.10.2022р. боржник перебуває в стані припинення і не здійснює будь-якої виробничої діяльності, а тому все майно боржника, в тому числі нерухомість, безпосередньо не використовується у виробництві. З моменту відкриття виконавчого провадження пройшов 1 рік та 8 місяців. За цей час боржник декларацію про доходи та майно боржника приватному виконавцю так і не подав, повідомлень про зміну відомостей, зазначених у декларації, не надавав, з пропозиціями щодо виду майна чи предметів, які необхідно реалізувати в першу чергу, до виконавця не звертався. В матеріалах виконавчого провадження міститься достатньо доказів того, що єдиним майном боржника є об`єкт нерухомості, на який приватним виконавцем звернено стягнення (проведено його опис та арешт, призначено оцінювача та проведена оцінки, об`єкт передано на примусову реалізацію). Процес звернення стягнення на нерухоме майно триває більше року (з 23.05.2025 року).

За весь час виконавчого провадження боржник не надавав приватному виконавцю відомостей про наявність у нього іншого майна, не звертався з пропозиціями звернути стягнення на інше майно. Разом з даною скаргою боржник також не надає будь-яких відомостей про наявність у нього іншого майна. За таких обставин припинення звернення стягнення на єдине майно боржника з формальних підстав можливого ненаправлення виконавцем якогось запиту буде надмірним формалізмом та створить безпідставні перешкоди для ефективного захисту права стягувача та виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

В судовому засіданні представник скаржника адвокат Коханій О.В. підтримав доводи скарги та просив її задовольнити з підстав, викладених у скарзі. Додатково зазначив, що є неправомірним здійснення реалізації нерухомого майна боржника без з`ясування наявності у боржника іншого рухомого майна та можливості звернення стягнення на нього.

Представник стягувача адвокат Стратілатов К.Г. в судовому засіданні заперечив проти скарги з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зазначив, що виконавче провадження здійснюється майже два роки і стороною боржника взагалі не вчинялось жодних з дій задля реального виконання рішення суду від 22.07.2024р. Також просив врахувати, що боржник на даний час перебуває в стані припинення та не здійснює будь-якої виробничої діяльності, а тому все майно боржника, в тому числі нерухомість, безпосередньо не використовується у виробництві. Окрім того, боржником не подано приватному виконавцю декларацію про доходи та майно боржника, а також не повідомлено про наявність в нього іншого майна. Зауважив, що наразі з`явилась можливість реального виконання рішення суду за рахунок коштів від продажу нерухомого об`єкта боржника і будь-яких правомірних перешкод для цього немає, а тому виконавець діє у правомірний спосіб.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали скарги та надані учасниками справи письмові докази, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина гарантується (стаття 1, частина друга статті 3, частини перша, третя статті 8).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ст. 1291 Конституції України, ст. 18 ЦПК).

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом України від 02.06.2016р. №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404).

Частиною четвертою статті 18 Закону №1404 на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду зі скаргою на дії виконавця за захистом наділений учасник виконавчого провадження у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме його прав, свобод чи інтересів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018р. у справі № 904/7326/17 вказано, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця»

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі №641/7824/18 вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспоренні права, свободи чи інтереси таких осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення вимог скарги або відмову в їх задоволенні.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону №1404).

Згідно з ч. 2, 4 ст. 13 Закону №1404 арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначений у ст. 48 Закону №1404. Аналіз змісту положень такої статті свідчить, що законом передбачена черговість видів майна, на яке виконавець звертає стягнення, відповідно до якої в першу чергу звертається стягнення на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, а у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна (ч. 1 ст. 50 Закону №1404).

Положеннями ч. 5, 6 ст. 52 Закону №1404 визначено, що у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно. У разі якщо на зазначене майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості: 1) майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (предмети інтер`єру офісів, готова продукція та товари тощо); 2) об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.

Отже аналіз вищенаведених законодавчих приписів свідчить, що передумовою звернення стягнення на майно боржника є встановлення виконавцем того, що у боржника відсутні кошти у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках у банках та інших фінансових установах. У випадку нестачі таких коштів, то виконавець звертає стягнення на інше майно боржника-юридичної особи, яке реалізується у порядку черговості, передбаченому ч. 6 ст. 52 Закону №1404, який передбачає, що об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві, реалізуються в останню чергу. Таким чином слід дійти висновку, що примусова реалізація нерухомого майна боржника-юридичної особи можлива за умови відсутності у такої особи коштів чи майна, передбаченого п. 1 ч. 6 ст. 52 Закону №1404.

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що боржник - ТОВ «Черкасиагробуд» з 28.10.2022р. перебуває у стані припинення і згідно проміжного ліквідаційного балансу, складеного ліквідатором станом на 23.12.2024р., у боржника відсутні будь-які активи, окрім грошових зобов`язань перед ОСОБА_1 на підставі рішення суду від 22.07.2024р.

Аналіз наданих суду відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі Реєстр) свідчить, що у боржника було наявне нерухоме майно нежитлові приміщення адміністративної будівлі за адресою: АДРЕСА_1 . Таке майно належало боржнику на підставі свідоцтва про право власності, видане виконавчим комітетом Черкаської міської ради 05.03.2008р. Зазначений об`єкт був відчужений боржником на користь ОСОБА_4 на підставі актів приймання-передачі майна від 05.04.2021р. та 28.08.2023р., внаслідок чого в Реєстрі право власності на таке майно було зареєстроване за ОСОБА_4 .

Натомість рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.11.2024р., яке набрало законної сили 09.12.2024р., у справі №711/4614/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ТОВ «Черкасиградобуд», ТОВ «Черкасоблагробуд» про визнання правочину недійсним, було визнано недійсними акти приймання-передачі від 05.05.2021р. та 28.08.2023р., внаслідок чого в Реєстрі було відновлено реєстраційні дані про право власності боржника на спірне нерухоме майно, про що складений відповідний реєстраційний запис від 20.02.2025р.

Зазначені обставини обумовили вчинення виконавцем дій щодо звернення стягнення на таке нерухоме майно. При цьому сторони не заперечують того, що виконавцем вживались заходи з виявлення майна боржника (перевірки базах даних і реєстрів; направлення запитів до установ та організацій, які ведуть облік рухомого та не рухомого майна і майнових прав), але відомостей про наявність такого майна не було встановлено.

Аналізуючи доводи та підстави скарги суд зауважує, що позиція боржника зводиться до того, що протиправність дій виконавця полягає у тому, що ним не вжито всіх можливих заходів для встановлення наявності у боржника іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.

Натомість суд зауважує, що за змістом п. 3, 4 ч. 5 ст. 19 Закону №1404 боржник зобов`язаний за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України, а також повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини.

Згідно ч. 8 ст. 19 Закону №1404 особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

В судовому засіданні встановлено, що ЗВП №76577444 триває з 15.11.2024р., а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.07.2024р. №711/8646/19 наразі боржником не виконане і будь-яких дій спрямованих на виконання рішення суду не здійснено. Сума стягнення за виконавчим провадження перевищує 2 млн.грн. й дотепер будь-яких коштів з боржника не стягнуто. Відомостей про наявність у боржника рухомого майна чи грошових коштів, в обсягу його вартості, яка є достатньою для погашення зобов`язань боржника у ЗВП №76577444, суду не надано, як і не надано доказів повідомлення виконавця про наявність такого майна.

В даному випадку процес звернення стягнення на нерухоме майно боржника розпочався 23.05.2025р., коли приватним виконавцем було проведено опис та арешт майна боржника. Постановою приватного виконавця від 03.09.2025р. було призначено суб`єкта оціночної діяльності для проведення оцінки нерухомого майна боржника. 06.03.2026р. суб`єктом оціночної діяльності було складено висновок, яким визначена ринкова вартість об`єкта оцінки - нерухомого майна боржника. Тобто дії виконавця, якими розпочато звернення стягнення на нерухоме майно боржника, є законними та правомірними.

В аспекті доводів скарги суд звертає увагу, що відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону №1404 черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Така черговість має встановлюватись з врахуванням засад законності, справедливості, розумності і пропорційності (співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями). Тлумачення зазначеної норми закону в контексті положень ст.ст. 18, 19, 50, 52 Закону №1404 та ст.ст. 4, 447 ЦПК України свідчить, що в даному випадку передумовою задоволення скарги боржника є доведення того, що виконавцем проігноровано можливість виконання зобов`язань боржника у виконавчому провадженні за рахунок звернення стягнення на інше майно боржника, якого достатньо для повного виконання зобов`язань боржника. Отже сам лише факт того, що виконавцем не вжито додаткових заходів для виявлення певного майна боржника, за умови відсутності доказів існування такого майна та доказів вжиття боржником заходів для належного виконання його зобов`язань за рахунок такого майна, не свідчить про протиправний характер дій виконавця, як і не свідчить про порушення прав боржника у виконавчому провадженні.

Предметом оскарження в даному випадку є лише дії приватного виконавця з виставлення майна на реалізацію. В той же час боржником не надано суду жодних доказів того, що здійснення виконавцем звернення стягнення на спірне нерухоме майно боржника порушує законні права та інтереси останнього, оскільки скаржником не надано суду доказів того, що у нього наявні кошти чи інше майно для належного виконання ним своїх грошових зобов`язань у ЗВП №76577444.

За таких обставин доводи заявника про протиправність дій виконавця є необґрунтованими, а відтак скарга не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 11, 18, 77, 80, 141, 259, 447, 450-451 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиагробуд» на дії приватного виконавця Плесюка Олексія Степановича - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Головуючий: В.М. Скляренко