Постанова № 138560607, 28.07.2026, Калинопільський районний суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Катеринопільський районний суд Черкаської області)

Справа № 698/473/26

Провадження № 3/698/163/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 р. суддя Калинопільський районний суд Черкаської області Лазаренко В.В. розглянувши адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення № 302/23-00-07-01-01 від 14.05.2026 року, посадовою особою головним державним інспектором Головного управління ДПС у Черкаській області Крохмалем В.П. за результатами документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «АГРОПОСТАВКА-СЕРВІС» Звенигородський район, с-ще Єрки, вул. Звенигородська, 1, акт від 14.05.2026 № 7501/23-00-07-01-01/36776627 встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , директор ПП «АПС» вчинив правопорушення ведення податкового обліку ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, а саме: вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 372140 грн., в т.ч. за липень 2021 року на суму 3327 грн., березень 2022 року на суму 150 грн., жовтень 2022 року на суму 266780 грн.,грудень 2022 року на суму 101883 грн.. Вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого завищено від`ємне значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за грудень 2025 року на суму 204 грн.. Вимог п.201.1, 201.10 ст. 210, п. 89 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні з податком на додану вартість на загальну суму 216163,71 грн.. Вимог п.63.3 ст. 63 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, абз. 1 п. 8.4 розд. VIII Порядку обліку платників податку і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року № 1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 року за № 1562/20300, в результаті чого несвоєчасно подано 18 повідомлень про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП.

Особа, яка уповноважена на складання адміністративного протоколу, кваліфікувала дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про день, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином, але причин неявки суду не повідомив.

Беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, вважаю за можливе провести розгляд справи про адміністративне правопорушення у відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних матеріалів.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Крупа Р.А. надав до суду клопотання, відповідно до якого просив закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. В судовому засіданні повідомив, що матеріали справи не містять доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки протокол не містить відомостей про дату, час, місце вчинення правопорушення, не зазначено в чому полягає порушення керівником встановленого законом порядку ведення податкового обліку, доказів невоєчасного подання 18 повідомлень про об`єкти опадаткування не надано, що позбавляє можливості встановити осіб, які такі повідомлення підписували, як не надано і доказівне відсутності реєстрації в ЄРПН податкових накладних з податком на додану вартість на загальну суму 216163,71 грн., також відсутні і копії самих таких податкових накладних.

При цьому заявлене клопотання сторони захисту про закриття провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП задоволенню не підлягає, оскільки на час розгляду справи закінчення строків накладення адміністративного стягнення за інкримінованим ОСОБА_1 адміністративним правопорушенням за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП не встановлено.

Дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши захисника, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Диспозицією ч. 1 ст. 163-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Об`єктивною стороною ч. 1 ст. 163-1 КУпАП є порушення правил ведення податкового обліку. За змістом згаданої норми КУпАП, об`єктивна сторона саме цього складу адміністративного правопорушення не прирівнює заниження податків чи доходів від діяльності підприємства до ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку. Значення має порушення самого порядку або процедури ведення податкового обліку (неподання, несвоєчасне подання певних документів, звітів і т. ін.).

Відповідно до ст. 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків.

Тобто, при зазначенні в протоколі про адміністративне правопорушення суті адміністративного правопорушення необхідно не лише вказувати факт порушення порядку ведення податкового обліку і його наслідки, але й зазначати, чи є відповідне порушення наслідком невиконання особою своїх службових обов`язків, встановивши, коли і ким такі службові обов`язки для неї були визначені.

Матеріали справи таких доказів не містять.

На підтвердження вини ОСОБА_1 суду надано протокол про адміністративне правопорушення № 302/23-00-07-01-01 від 14.05.2026 року, копію наказу ПП «Агропоставка-Сервіс» від 04.06.2020 № 17-К про вступ на посаду директора ОСОБА_1 , витяг з акту № 7501/23-00-07-01-01/36776627 від 14.05.2026 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Агропоставка-Сервіс» (код ЄДРПОУ 36776627).

Вказані докази суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного проступку, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, враховуючи наступне.

Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведено достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину у справі.

Як вбачається із матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення ґрунтується на акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки.

Відповідно до змісту п. 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України (надалі ПК України) результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі, зокрема, акта, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Акт перевірки - це документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає результати. Тобто, акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства. При цьому акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому не породжує, не змінює не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність.

Висновки, викладені у акті перевірки, є відображенням дій інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків.

Таким чином, на думку суду, акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки в силу норм ПК України, акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

У своїй практиці Верховний Суд уже неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. У силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Дана правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №П/811/2893/14.

Також, згідно з положень ст. 58 ПК України, на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Статтями 55-56 ПК України передбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п.56.18 ст. 56 ПК України).

Із аналізу вказаних норм слідує, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно дорозділу V ПК України, контролюючим органом приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов`язання, яке платник податків має право оскаржити.

Акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 163-1 КУпАП, оскільки в силу норм Податкового кодексу України акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Отже, єдиною правомірною підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 163-1 КУпАП, є наявність на момент складання протоколу узгодженого податкового повідомлення-рішення, а не акту перевірки.

Не прийняття податкового повідомлення-рішення із визначенням контролюючим органом суми бюджетного відшкодування, позбавляє платника податків права на оскарження такого рішення контролюючого органу, а за відсутності відомостей про узгоджену суму відшкодування немає підстав для притягнення платника податків за порушення порядку податкового обліку.

Таким чином, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується у статті 251 КУпАП.

Суд, згідно з приписами статті 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, сукупність наведених обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні достатні докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Отже, сукупність наведених обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні достатні докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч . 1 ст. 163-1 КУпАП.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

За таких підстав, суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, а тому провадження в справі про притягнення його до адміністративної відповідальності підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Оскільки стягнення судового збору передбачено законом лише при накладенні адміністративного стягнення, судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись статтями 1, 7, 8, 9, 10, 247, 268, 276, 277, 278, 283, 284 284 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Калинопільський районний суд Черкаської області протягом 10 днів з моменту її винесення.

Суддя В.В. Лазаренко